Бик у світогляді українців

Бик здавна користувався в народі глибокою шаною, він є символом сили, мужності, хоробрості, працелюбності, здоров’я.

У давнину люди уявляли світ як велетенського бика. Українські колядки згадують турів золоторогих, корів золотохвостих із зірками по боках.

До бика зверталися: «Бику-боже! Царю-батьку!» Відтоді склалося уявлення про бога-чоловіка, який керує блискавкою і громом, запліднює сім’ям-дощем землю, дає жінкам вагітність. Жінка-богиня виконувала роль самиці й зображувалася з коров’ячими рогами. Вважалося, що в шкірі корови зосереджена чудодійна сила, а тому нею освячували хату й обійстя. Шкурою бика присягалися скіфи, коли племені потрібна була допомога. Кожен, хто хотів допомогти, ставав правою ногою на шкуру і частувався м’ясом. Так збирали в похід військо, яке вважалося непереможним, бо пов’язане присягою.

В уявленні предків на волові, як і на бикові, «земля стоїть». Віл у легендах – священна тварина. В одній з них розповідається, що, коли Богородиця переховувала немовля Христа від убивць і поклала його до ясел, воли й віслюки вкривали Христа соломою і зігрівали своїм диханням. За українськими повір’ями та переказами, напередодні Різдва Христового воли набували здатності розмовляти людською мовою.

Бик у давніх загадках – це Місяць, Сонце, день і ніч, небо і земля.

Чому високі чоловіки краще бігають у спеку

Дослідження за участю 170 марафонців виявило, що високі довгоногі бігуни краще працюють у теплому кліматі, тоді як низькорослі й кремезні мають перевагу при нижчих температурах.

Такий ефект, однак, спостерігають лише в чоловіків, кажуть дослідники. Це, ймовірно, є результатом природного відбору, коли найшвидші чоловіки ставали найкращими мисливцями.

Автор дослідження Раян Калсбік, професор біології з Дартмутського коледжу в США, заявив, що він одним з перших спрогнозував, що фізіологія людини може адаптуватися до клімату для оптимізації працездатності.

“Глобальні закономірності температури й клімату, можливо, сформували сучасні типи людського тіла”, – пояснює він.

Таким чином, ще до того, як спортсмени залишать стартову лінію в тріатлоні, марафоні чи інших видах перегонів, деякі з них вже мають фору — залежно від типу статури та температури.

Виявляється, люди, як і тварини, можуть адаптуватися до клімату. Для представників півночі, наприклад, характерні міцна статура й кремезні тіла, що допомагають їм зберігати тепло.

А у людей і тварин, що живуть у країнах з теплим або жарким кліматом, – більш стрункі тіла, які ефективно зберігають прохолоду.

Дослідження, опубліковане в журналі PLOS ONE, проаналізувало 171 атлета, що брали участь у щонайменше двох змаганнях з тріатлону Ironman — одне в спекотному місці, інше – в холодному.

Ironman вважається одним з найскладніших одноденних змагань. Кожні окремі перегони складаються з трьох етапів: запливу на 3,8 км, заїзду велосипедом на 180 км та марафонського забігу на 42,2 км.

Це ідеальний спосіб вивчити, як розмір та форма тіла впливають на продуктивність, каже професор Калсбік.

Він виявив, що найбільша різниця в продуктивності залежно від статури припадає на біг.

“Біг важливий для еволюції людини, й два інші види — плавання та їзда на велосипеді — значення не мають”, — каже вчений.

Тож спортсменам, для яких особливо важлива фізична витривалість, рекомендують подумати про те, до якого клімату їхня форма й тип тіла підходять найкраще, не відмовляючись при цьому від тренувань та мотивації.