Заповідні території та охорона природи в зоні степу

Серед природних зон степи зазнали найбільших змін від господарської діяльності людини. Вони найбільше заселені людиною. Усі ділянки, де колись були степи, розорані.

Справжній степ можна побачити лише в заповідних ділянках, які перебувають під охороною держави. Тепер лише заповідники можуть дати уявлення про те різноманіття рослинного й тваринного світу, яке тут колись було. У заповідниках охороняють не лише рідкісні рослини та тварин степу, а й ділянки нерозораного, так званого цілинного степу.

Знайдіть на карті природних зон України (мал. 160) заповідники, які є в природній зоні степу, прочитайте їхні назви.

У зоні степів з метою охорони та збереження в природному стані ділянок степу з його рослинним і тваринним світом створено 7 заповідників, найбільшими з яких є: біосферний заповідник «Асканія-Нова», природні заповідники Український степовий, Луганський.

Чому на території степу створено більше заповідників, ніж в інших природних зонах?

Першим заповідником, створеним в Україні ще в 1898 році, був заповідник «Асканія-Нова» — одне із семи природних чудес України. Заповідник розташований у Херсонській області. Більшість території заповідника вкрита типчаково-ковиловим степом. У заповіднику розводять тварин, завезених з інших країн, які вільно живуть на його території. Тут можна побачити оленів, буйволів, сайгаків, тарпанів, зебр, диких коней, зубрів, страусів.

Тільки в «Асканії-Новій» водиться дрохва — один з найбільших птахів України (мал. 191).

Мал. 191. Дрохви в біосферному заповіднику «Асканія-Нова»

На території Українського степового заповідника є гранітні брили, яким упродовж тисячоліть сонце, вітер і вода надали дивовижної форми й краси. Вони височіють над навколишнім степом і отримали назву «Кам’яні могили» (мал. 192).

Мал. 192. «Кам’яні могили»

У Луганському заповіднику, крім степових ділянок, охороняються листяні ліси на узбережжі річки Сіверський Донець.

У заповідниках на території зони степу налічується понад 1000 видів рослин та 7000 видів тварин, серед яких багато рідкісних, занесених до Червоної книги України.

Розгляньте рідкісні рослини, які ростуть у заповідниках зони степів, прочитайте їхні назви (мал. 193).

Півонія тонколиста

Косарики тонкі

Рябчик руський

Мал. 193. Рослини степу, занесені до Червоної книги України

Розгляньте рідкісних тварин, які живуть у заповіднику зони степів, прочитайте їхні назви (мал. 194).

Їжак вухатий

Орел могильник

Дибка степова

Мал. 194. Тварини степу, занесені до Червоної книги України

На території зони степу створено 7 заповідників, найбільшими з яких є біосферний заповідник «Асканія-Нова» та природні заповідники Український степовий, Луганський. У них охороняють унікальні степові ділянки, форми земної поверхні, рослинний і тваринний світ. Багато рослин і тварин є рідкісними, занесеними до Червоної книги України.

1. Якої шкоди природі зони степу завдає господарська діяльність людини? 2. Яких заходів уживають для збереження природних багатств природної зони? 3. Скільки заповідників створено в зоні степу? З якою метою їх створено? 4. Які рідкісні рослини і яких рідкісних тварин охороняють у заповідниках?

§ 34. Зона степів

Степ — найбільша природна зона України. Вона розташована між лісостепом і узбережжям Чорного й Азовського морів та передгір’ями Кримських гір. Ще кілька століть тому степ являв собою неосяжні рівнинні простори, вкриті лучною й степовою рослинністю, якими кочували стада турів, сайгаків, тарпанів, козуль. Зараз майже весь природний рослинний покрив зони степів поступився місцем сільськогосподарським угіддям, а частина тварин зникла. Проте збереглися й майже незаймані ділянки, на деяких із них створено природоохоронні території.

1. Географічне положення. Рельєф та тектонічна будова.

Степ займає приблизно 40 % території країни (мал. 1). Ця природна зона простягається із заходу на схід і має значні відмінності в ширині: від 120 км на заході до 500 км на сході. У межах природної зони розташовані Причорноморська западина, Донецька складчаста споруда, Скіфська платформа, південна частина Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини. Їм відповідають Причорноморська й Північнокримська низовини, Донецька й Приазовська височини, частини Придніпровської та Подільської височин. Характерні висоти — 100—200 м, проте у східній частині абсолютні висоти подекуди перевищують 300 м. Схили височин розчленовані ярами та балками. У степах є замкнені зниження різної величини, іноді ледве помітні для ока, що називаються подами. На території Донецького кряжа зустрічаються видовжені підняття, які називають гривами.

Мал. 1. Степові ландшафти. Головна ознака степу — безлісся і, як наслідок, переважання відкритих просторів.

Таким чином, для степів характерний, з одного боку, рівнинний, з іншого — достатньо різноманітний рельєф.

2. Клімат і внутрішні води.

Степи займають південну й східну частини країни та розташовані в межах континентальної кліматичної області. Відтак її клімат характеризується найбільш високими літніми температурами (не враховуючи Південний берег Криму), малосніжною, порівняно м’якою зимою (крім сходу, де зафіксовано найнижчі показники на рівнинній території України), найменшою кількістю опадів і посушливістю. Середня температура січня становить від -1 до -7° С (бувають відлиги та різкі похолодання), липня — від +20 до +24 °С. Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід від 475 до 300 мм на рік. Характерна риса — високий рівень випаровуваності. Тому зволоження скрізь недостатнє та зменшується від межі з лісостепом на південь і південний схід.

Відкритість території степу жарким тропічним, сухим помірним континентальним і холодним арктичним повітряним масам обумовлює не тільки літні посухи та весняні заморозки, але й суховії і пилові бурі.

Середні показники густоти річкової мережі степу (0,1—0,3 км/км 2 ) є найменшими в Україні. Усі великі річки транзитні та здебільшого перетинають природну зону своєю нижньою течією. Їх нечисленні притоки, а також річки, стік яких формується в степу, зокрема Інгул, Кальміус, Молочна, більшу частину року маловодні.

Озер на основній території мало. Проте їх скупчення характерне для пониззя Дунаю (заплавні або дельтові озера) та узбережжя (лиманні озера). Ще одна характерна риса узбережжя — велика кількість лиманів. Завдяки зв’язку з морем вода в них солонувата або солона. Серед невеликої кількості боліт переважають низинні, які утворилися в заплавах.

Природна зона недостатньо забезпечена підземними водами. До того ж у Причорноморському артезіанському басейні поряд із прісними поширені мінералізовані води. Через це, а також недостатню зволоженість у степу створені потужні зрошувальні системи, які подають дніпровську воду на сільськогосподарські угіддя.

3. Ґрунти. Рослинний і тваринний світ.

Пригадаємо, що в межах українського степу виділяються північностепова, середньостепова та південностепова (сухостепова) підзони. Ці підтипи ландшафтів відрізняються за рівнем забезпечення теплом та вологою і на карті виглядають смугами, витягнутими переважно із заходу на схід. Кожній із підзон притаманні свої особливості рослинного та ґрунтового покриву.

Найбільша за площею північностепова підзона. У її межах у природних умовах була порівняно густа різнотравно-типчаково-ковилова рослинність, під якою сформувалися чорноземи звичайні. Для меншої за площею середньостепової підзони була характерна більш розріджена типчаково-ковилова рослинність із переважанням південних чорноземів. Потужність гумусового горизонту в них коливається від 45 до 65 см, а вміст гумусу (до 4,5 %) — найменший серед чорноземів. Найбіднішим за видовим складом та ще більш розрідженим був рослинний покрив південностепової (сухостепової) підзони. В умовах високих літніх температур і браку опадів росли полин, типчак, житняк. Під ними сформувалися каштанові ґрунти, які за потужністю гумусового горизонту поділяються на темно-каштанові (потужність гумусового горизонту 40—45 см) та каштанові (35—40 см). У ґрунтових розчинах цих ґрунтів є надлишок солей, які шкодять рослинності.

Ґрунтовий покрив зони доповнюють солончаки й солонці. Зокрема, солончаки характерні для узбережжя Чорного моря, терас і понизь частини причорноморських річок.

До умов жаркого й сухого літа, малосніжної зими, посух і суховіїв краще пристосовані окремі злаки і трави: ковила, типчак, тонконіг, житняк, полин, волошка, гикавка сіра (кашка), пирій, горицвіт, тюльпани, гіацинти.

Невеликі ділянки лісу зустрічаються переважно в північній частині зони — на схилах балок (байрачні ліси), у заплавах річок (заплавні ліси), на піщаних терасах річок (аренні ліси). У ряді районів ростуть штучно створені лісові масиви, а також полезахисні лісосмуги.

На стан лісів степових районів негативно впливають брак вологи, посухи, засоленість ґрунтів. Після посух нерідко спостерігаються передчасне всихання та опадання листя, що може призвести до загибелі дерев.

Із ссавців для степу найбільш характерні копитні та гризуни. Із копитних зараз зустрічається, хоча й дуже рідко, козуля (сарна), а ось гризунів залишилося досить багато, зокрема хом’як, байбак, ховрах, кріт (сліпак), полівка, миші (мал. 2). У місцях, де гризунів дуже багато, земля пронизана лабіринтом ходів. У них іноді поселяються хижаки (тхори, ласки) і навіть окремі види птахів, наприклад кам’янки. Взагалі птахів у степу не так багато, як у лісах, адже тут менше місць для гніздування і менша різноманітність кормів. Деякі степові птахи харчуються насінням і комахами, яких вони збирають на землі (дрохва, перепілка, куріпка). Зі співочих птахів тут є жайворонки, шпаки, кропив’янки. Численні гризуни обумовлюють наявність хижих птахів. Серед них луні та канюки, які за один день з’їдають кілька мишей і полівок (мал. 3). Із плазунів зустрічаються ящірки (прудка та піщана), вуж, мідянка, полоз, гадюка степова.

Мал. 2. У деяких видів гризунів є своєрідна система сигналізації. Коли вони відчувають небезпеку, то встають стовпчиком і гучним свистом сповіщають про це своїх родичів.

Мал. 3. Канюки полюють на відкритих просторах, повільно описуючи кола й час від часу зависаючи в повітрі.

4. Сучасний стан природи. Природоохоронні території.

Ви вже знаєте, що природна рослинність у степу майже не збереглася. Людина не тільки змінила зовнішній вигляд природної зони, але й обумовила подальше висихання її території. Атмосферні опади, особливо літні, уже не так активно поглинаються культурними рослинами та верхнім шаром ґрунту. Під час злив більше води стікає по поверхні, збільшуючи мережу ярів та утворюючи нові вимоїни.

До негативних наслідків призводить будівництво гідровузлів на Дніпрі. Каховським водосховищем була затоплена частина Великого Лугу з родючими землями, косовицями й мисливськими угіддями. У результаті підвищення рівня ґрунтових вод відбувається заболочування та засолення прибережних земель.

Високий ступінь розораності земель, поява кар’єрів і териконів, зростання кількості поселень обумовили необхідність створення у степовій зоні природоохоронних територій. Найвідоміший осередок недоторканої природи — біосферний заповідник «Асканія-Нова», заснований у 1874 р. Це найбільший у Європі куточок первісного степу. У ньому налічується понад 450 видів квіткових рослин, 40 видів рослин-ендеміків півдня України. Переважають злаки — пір’яста ковила, типчак, тонконіг. Для подів є типовим пирій, а з різнотрав’я — степова волошка. У вологі роки дуже розростаються лисохвіст, осока.

Біля гирла Дніпра розташовані степові й лісові ділянки Чорноморського біосферного заповідника. Він створений у 1927 р. для охорони птахів, а також для збереження інших видів тварин, рослин і водно-болотяних угідь. Під особливою охороною перебувають лебеді (шипуни й кликуни) і найбільші у світі місця гніздування чорноголової чайки, яка є символом заповідника.

В Одеській області розташований Дунайський біосферний заповідник. Він створений для охорони дельтових екосистем, а також водно-болотяних угідь міжнародного та загальнодержавного значення.

Український степовий природний заповідник засновано в 1961 р. для збереження первісної степової рослинності. У його складі існує кілька відділень, у яких налічується 14 видів ковили. За цим показником заповідник не має собі рівних у світі.

Азово-Сиваський національний природний парк розташований у Херсонській області. Під охороною тут перебувають прибережні райони Чорного й Азовського морів та особливо Сиваша з його численними островами та півостровами. Парк є місцем масового гніздування, а також зупинки птахів під час перельотів.

У межах біосферного заповідника «Асканія-Нова» був створений зоологічний парк. Його основними завданнями є збереження видів диких тварин з усього світу, акліматизація та одомашнення деяких із них. Тут найбільше представлені сайгак, кінь Пржевальського, благородний олень, американський бізон, плямистий олень, лань європейська, гвинторогий козел.

В Україні розташований унікальний заповідний масив букових пралісів, що є найбільшим у Європі. У 1992 р. букові праліси Карпат були включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Головне

• Зона степів розташована в межах континентальної кліматичної області.

• Степи займають 40 % території України на півдні та сході. Для них характерний рівнинний, але досить різноманітний рельєф.

• Середні показники густоти річкової мережі степу найменші в Україні.

• Серед ґрунтів зони степів переважають чорноземи звичайні, чорноземи південні, каштанові ґрунти, солончаки й солонці. Найбільш характерна рослинність — злаки і трави.

• Із ссавців у степу найбільш поширені гризуни.

• Серед природоохоронних територій зони степів представлені біосферні заповідники «Асканія-Нова», Чорноморський і Дунайський, Український степовий природний заповідник, Азово-Сиваський національний природний парк.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкажіть про географічне положення зони степів України. 2. Чому рельєф степової зони можна назвати різноманітним? 3. У чому полягають особливості клімату зони степів? 4. Охарактеризуйте внутрішні води зони степів. 5. Розкажіть про природу рослинності степу. 6. Назвіть характерних представників тваринного світу. Чому саме вони поширені в степу? 7. Які завдання розв’язують природоохоронні території, розташовані в степовій зоні?

Поміркуйте

Які екологічні проблеми характерні для зони степів?

Практичне завдання

Позначте на контурній карті природоохоронні території степової зони.

Практична робота 9

Складання порівняльної характеристики природних зон України (на вибір)

Виберіть (узгодивши з учителем/учителькою) дві природні зони України. Використовуючи текст підручника і карти атласу, складіть порівняльну характеристику цих природних зон за планом: 1) географічне положення, частка в території України або площа; 2) основні форми рельєфу; 3) середня температура (липня, січня); 4) середньорічна кількість атмосферних опадів; 5) коефіцієнт зволоження; 6) внутрішні води; 7) природна рослинність; 8) тваринний світ; 9) зональні типи ґрунтів; 10) природоохоронні території. Результати роботи подайте у вигляді таблиці. Укажіть спільні та відмінні риси природних зон, які ви порівнювали.

Дослідження

Виявлення ландшафтів у світі, що мають схожість із ландшафтами України

1. Пригадайте, у яких широтах розташована територія України.

2. З’ясуйте, які території (країни) розташовані (повністю або частково) у цих широтах.

3. Виберіть одну або декілька територій (країн) і з’ясуйте, які ландшафти для них характерні.

4. Порівняйте ці ландшафти з ландшафтами України: визначте та вкажіть ландшафти, природні компоненти яких схожі з ландшафтами України.

5. У висновку зазначте чинники, які обумовили схожість ландшафтів вибраної вами території (країни) та України.

Важливий крок до збереження унікального степу

У Всесвітній день охорони довкілля відбулась знакова подія, яка дає надію на збереження і подальше екологічне відновлення Тарутинського степу – другого за площею степового масиву Європи після території Біосферного заповідника «Асканія-Нова». Він є домівкою для значної кількості степових тварин та рослин, багато з яких занесені до Червоної книги України.

Тарутинський степ – унікальна степова ділянка, друга за площею в Європі після території Біосферного заповідника «Асканія-Нова».

Тож, 5 червня керівництво Бородінської територіальної громади, Болградського району Одещини, представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів ООВА, наукових та громадських організацій зібралися разом за круглим столом, щоб визначити подальші кроки до створення національного природного парку «Буджацькі степи» на території Бородінської громади.

Свого часу з метою збереження унікального степового ландшафту та його біорізноманіття був створений ландшафтний заказник місцевого значення «Тарутинський степ». Згодом його територія була включена до європейської Смарагдової мережі, яка захищає природоохоронні території європейського значення. Втім, це не завадило розорюванню кількох степових ділянок в межах заказника 8 років тому. Тоді завдяки зусиллям наукової та екологічної спільноти ці протиправні дії були зупинені. Спільними зусиллями команди Rewilding Ukraine та «Центру регіональних досліджень» за підтримки обласної влади і Бородінської громади вдалося відновити 500 га пошкоджених степових ділянок за методикою, запропонованою вченими Біосферного заповідника «Асканія-Нова».

Під час круглого столу представники влади та громадськості обговорювали створення національного природного парку «Буджацькі степи».

Протягом кількох останніх років разом з місцевою громадою та Кластером «Фрумушика-Нова» ми проводимо масштабну роботу з повернення степових тварин, які колись мешкали на цій території, але зникли через скорочення їхніх природних місць існування та іншої діяльності людини. Наразі це кулан, лань європейська, бабак степовий, хом’як. Вперше в Європі нам вдалося реалізувати експеримент з випуску кулану у відкритий степ. Надзвичайно важливим є те, що у групи куланів на волі нещодавно з’явилося потомство, а отже кулан знову може стати звичайним мешканцем на цій території. Тварини, яких ми повертаємо до степу, є «інженерами» ландшафту, вони підтримують високе різноманіття рослинності степу та дають простір для існування багатьом видам комах, рептилій, птахів та інших тварин.

Великі травоїдні тварини шляхом природного випасу підтримують високе різноманіття рослинності степу та дають простір для існування багатьом видам комах, рептилій, птахів та інших тварин.

Кілька тижнів тому разом з командою Rewilding Ukraine Тарутинський степ відвідали виконавчий директор Rewilding Europe Франс Шеперс та координатор ревайлдинг ландшафтів Делі Сааведра. Вони змогли на власні очі побачити результати масштабної роботи із відновлення Тарутинського степу та повернення тварин до регіону, та наголосили на зацікавленості Rewilding Europe у підтримці зусиль з ревайлдингу тут і в наступні роки.

Команда Rewilding Ukraine разом з «Центром регіональних досліджень» безпосереднього залучені й до процесу створення НПП «Буджацькі степи». Зокрема, ми зібрали досвідчену команду вчених і фахівців для підготовки наукового обґрунтування створення національного природного парку, також залучаємо підтримку різних зацікавлених сторін та громадськості. Тож круглий стіл щодо створення НПП «Буджацькі степи», проведений за нашого організаційного та фінансового сприяння, дійсно став ще одним кроком до збереження унікального степу.

Рухаємося разом до нашої спільної мети!

Related posts: