Блог | Найглибша станція метро в світі – в Києві: унікальна технологія будівництва

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

З подивом дізнався про унікальну технології будівництва в Києві найглибшій станції метрополітену в світі – метро “Арсенальна”.

Унікальна вона не тільки через рекордну глибини в 105 метрів, але і в тому, як було встановлено проміжний “вестибюль-стакан”.

Далі текст мовою оригіналу

Было это в 1960 году. На первом фото видно, что вестибюль собирали на поверхности над тем местом, под которым он сейчас и находится. Затем из-под него начинали убирать почву, и он сам, под действием собственного веса, постепенно оседал вниз, до проектной отметки. После чего конструкцию засыпали землей. А открыли станцию уже 6 ноября 1960-го.

Технология была очень передовой для того времени. Впрочем и сейчас не особо кто смог бы это повторить.

У автора tov_tob нашёл схему спуска промежуточного вестибюля (фото 2):

– Из-за сложных гидрогеологических условий, перед началом работ по контуру вестибюля было пробурено порядка 400 скважин (1) и через них была выполнена заморозка грунта. Промежуточный вестибюль (2) был построен из монолитного железобетона и имел колоколообразную форму без дна. Нижний край “колокола” был выполнен в виде ножа, который под тяжестью вестибюля врезался в грунт по мере его выбирания. Таким образом, вестибюль под собственным весом опускался вниз по мере извлечения грунта под ним. Почти вся площадь грунта разрабатывалась экскаватором (3) и лишь по краям “колокола” под ножами грунт извлекался вручную. При помощи бадьи (4) через заранее пройденный по центру вестибюля шурф (5) грунт опускался вниз, где через транспортную штольню (6) при помощи ленточного конвейера (7) подавался на скиповый подъемник и затем уже через шахтный ствол поднимался наверх. По мере спуска вестибюля вниз пространство над куполом засыпалось грунтом и за счет увеличения внешнего давления на купол, увеличивалась и скорость опускания вестибюля. Менее чем через 4 месяца после начала спуска вестибюль достиг проектной глубины (9) и уперся ножами в заранее отлитое фундаментное бетонное кольцо (10). После чего дно вестибюля было забетонировано и началось строительство нижнего наклонного хода. Т.к. для его строительства также использовалась заморозка, в тело промежуточного вестибюля были заранее заложены направляющие для скважин заморозки. После спуска вестибюля внутрь затащили буровую, которой были пробурены скважины вдоль нижнего наклона, затем проведена заморозка и из промежуточного вестибюля построен нижний наклон. На схеме мы также видим примыкание верхнего наклонного хода (11) к промежуточному вестибюлю.

На третьем фото строительство эскалаторного зала вестибюля.

А на четвёртом фото видно, как вестибюль собран и частично опущен под землю.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням.

5 найглибших станцій метро в світі

10 січня 1863 року в Лондоні була запущена в експлуатацію перша в світі лінія метрополітену. Сьогодні технологія прокладки тунелів зробила крок далеко вперед, і в багатьох містах з’явилися станції глибокого закладення, про які ми і розповімо. Отже, представляємо вам 5 найглибших станцій метро в світі.

1. Арсенальна, Київ.

Станція метро «Арсенальна», яка знаходиться в Києві, за непідтвердженими даними досліджень займає перше місце в списку найбільш глибоких станцій світу. Чому за непідтвердженими? Тому що абсолютно незрозуміло, як міряти цю глибину – за рівнем моря або по поверхні землі. Ця київська станція йде під пагорбом, її глибина складає десь 104-105 метрів. Станція була відкрита восени 1960 року оформлена білим і рожевим мармуром, стиль строгий, невичурний. З цікавих фактів варто відзначити, що станція відноситься до так званого «англійської типу» (двухсводчаті станції глибокого закладення), це єдина станція метро такого типу в країнах колишнього СРСР.

Друге місце в списку найбільш глибоких станцій метро займає станція «Пухунг», що в столиці Корейської Народної Демократичної Республіки, Пхеньяні. Глибина її – близько 100 м. Є дані, що саме ця станція – найглибша в світі, проте підтвердити або спростувати їх неможливо через те, що КНДР – дуже закрита країна. Взагалі, вся система північнокорейського метрополітену вважається однією з найбільш глибоких у всьому світі. Велика глибина закладення станцій пояснюється параноїдальною боязню влади КНДР ядерного бомбардування (станції глибокого закладення можна використовувати як притулок під час вибуху ядерних зарядів у декілька десятків кілотонн).

Тематика оформлення станції «Пухунг», звичайно ж, комуністична – на мармурових панно дуже багато зображень партійних лідерів республіки. При цьому станція займає 13-е місце в топ-15 найкрасивіших станцій метрополітенів усього світу. Варто також відзначити, що після будівництва цієї станції нові не будувалися, а вона використовується з 1987 року.
Станція метро Пухунг 1

3. Адміралтейська, Санкт-Петербург.

Трійку лідерів замикає станція ще однієї колишньої країни СРСР – «Адміралтейська», розташована в Санкт-Петербурзі. Глибина її, за різними даними, – 102 або 86 метрів, дивлячись, як вважати (тому й помістили її після пхеньянської станції «Пухунг»). Станція почала будуватися ще в 1997 році, потім будівництво було заморожено, в результаті відкриття відбулося в кінці 2011 року. А офіційно, за документами, її ввели в експлуатацію в кінці 2013 року. Оформлення станції цілком присвячене морській тематиці: в центрі – величезне панно «Підстава адміралтейства», по стінах – барельєфи знаменитих російських флотоводців і сцени з морських баталій.

4. Парк Перемоги, Москва.

На четвертому місці також розташовується одна із станцій російського метро, ​​на цей раз в Москві, – станція «Парк Перемоги», яку ввели в експлуатацію в 2003 році. Її глибина – 84 метри. Тематика оформлення станції, як нескладно здогадатися з назви, військова. Вона присвячена одразу двом великим війнам, які довелося пережити народу: Вітчизняній війні 1812 року і Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. Як і «Адміралтейська», станція була довгобудом: будівництво почалося в 1990 році і завершилося лише через 14 років.

5. Вашингтон Парк, Портленд.

Замикає п’ятірку лідерів американська станція міста Портленд (штат Орегон) – «Вашингтон Парк». Її глибина становить 79 метрів. Станція також порівняно нова, введена в експлуатацію в 1998 році. У всіх довідниках вона числиться як найглибша станція метро в США. Парадокс, однак, в тому, що станцією метро в повному сенсі вона не є – до платформ «Вашингтон Парк» підхід не поїзда, а швидкісні трамваї, велика частина маршруту яких проходить по поверхні, по звичайних трамвайних рейках. Станція ж розташована в тунелі під пагорбами, чим і пояснюється глибина її залягання.

“Метро”: чим, окрім глибини, унікальна станція “Арсенальна” (ВІДЕО)

У київському метрополітені – 3 діючі лінії та 52 станції, відкриті для пасажирів. З них шість – наземних, а решта знаходяться під землею.

“Арсенальна” була запущена в числі перших п’яти станцій київського метрополітену 6-го листопада 1960 року. Названа вона на честь заводу “Арсенал”.

На сьогоднішній день – за офіційною версією – це найглибша станція метро в світі. Щоправда, існують подібні рекордсмени і в Північній Кореї, але їхня точна глибина достеменно невідома. А тут відстань від платформи до поверхні землі складає близько 100-105 метрів. По конструкції це типова пілонна станція глибокого розташування. Такі часто зустрічаються в лондонському метро. Тому і називаються: “англійського” або “лондонського типу”.

“Арсенальна” – єдина у своєму роді не лише в Україні. На всьому пострадянському просторі подібних станцій більше немає. Її особливість не лише в унікальній глибині, а і в короткому проміжному вестибюлі, який побудували і встановили абсолютно незвичайним чином.

“Вестибюль у вигляді такого дзвону, “склянки” – як його називали – збирали на поверхні, прямо над тим місцем, під яким він зараз і знаходиться. Потім з-під нього починали забирати ґрунт, і він сам, під дією власної ваги, поступово осідав униз, аж до проектної позначки. Ну а потім, зверху, його просто засипали землею. Тією ж, яку перед цим дістали з-під нього. Це метод так званої “осідаючої склянки”, як в той час образно називали його проектувальники та будівельники”, – розповідає київский блогер Олег Тоцький.

Ніхто в світі раніше такого ще не робив. Вперше в практиці будівництва метрополітенів цілий підземний вестибюль опускали на потрібну глибину практично у готовому вигляді. Краї цієї споруди були гострими, і тому як ножі врізалися в ґрунт під власною вагою. А кияни кілька місяців спостерігали величезне залізобетонне кільце вагою в три тисячі тон, яке поступово заглиблювалося під землю.

Глибина “Арсенальної” не має нічого спільного з конспірологічними версіями про міфічні підземні бункери з радянського минулого. Її з самого початку такою проектували. Активні роботи почалися задовго до офіційного відкриття метрополітену й урочистого розрізання червоної стрічки. Результати геологічної розвідки визначили потужні, насичені водою, ґрунти. І лише під ними, на рівні майже 100 метрів під землею – придатні для будівництва станції шари спонділової глини.

Але таких довгих ескалаторів для метро тоді ніхто не робив. Максимум – 65 метрів. Тому спуск на “Арсенальній” влаштували з двох частин. А між ескалаторними тунелями спорудили проміжний вестибюль.

Довжина нижнього ескалатора на “Арсенальній” – 56 метрів, а верхнього – 47.

Варто відзначити, в київському метрополітені раніше проводили експерименти зі швидкістю ескалаторів, поки не прийшли до оптимальної. Якщо рух уповільнювали – пропускна здатність станції знижувалася і це призводило до заторів. А прискорення, навіть до метра за секунду – ставало небезпечним для пасажирів.

Як виглядає ескалатор зсередини? З чого він складається і де розташоване його “серце”? Наскільки взагалі надійна ця конструкція? І чому, власне, поручні рухаються повільніше, ніж самі сходи?

Про все це дивіться у програмі “Метро”.

Більше випусків дивіться за посиланням.