Діти і робота. Чи варто дітям працювати та коли починати

Промоутери, офіціанти, веб-дизайнери, репетитори… Де і як можуть заробляти підлітки на канікулах або навіть під час навчання? Згідно зі статтею 188 Кодексу законів про працю, на роботу можуть приймати дітей віком від 15 років за згодою одного із батьків або особи, яка його замінює.

Часто підлітки не “заморочуються” офіційним працевлаштуванням, а беруться за підробітки для того, щоб мати кишенькові гроші. Журналістка “Нової української школи” дізнавалася, які є можливості для молоді працювати і на що варто звертати увагу батькам.

ІСТОРІЇ ПІДЛІТКІВ

Саші Парамоновій з Києва 17 років. Перші гроші почала заробляти в 14-ть: допомагала мамі з резюме в HR-компанії. Через рік пішла навчатися кухарської справи до одного з ресторанів. Зараз дівчина працює кухарем в “City Zen” та шеф-кухарем у “Cooking hub”.

“Насправді, я просто захотіла самостійності. Власні гроші, які ти можеш витрачати на все, що заманеться, можеш просто тримати в кишені. Це ж так круто! Мені хотілось купувати всякі штуки, ходити з друзями кудись. На мою думку, на такі забаганки батьки не повинні давати гроші”.

Саша розповідає, що спочатку батьки не могли звикнути, що їхня 15-річна дитина вже працює в ресторані. Було багато сварок і непорозумінь. Навчання передусім – переконували вони доньку.

“Найцікавішим було те, що в 15 років я зрозуміла, що таке тяжка праця і як це – витратити за день 500+ гривень ні на що. Відтоді мої купівлі вимірювались у годинах роботи. У батьків я вже давно не прошу грошей на своє життя”.

Дівчина планує і далі займатися кухнею. Мріє про відкриття власного бізнесу. “Я б хотіла навчитись правильно керувати власним персоналом, щоб не було тих ситуацій, які пережила на собі”.

17-річна Даша Щербак із Запоріжжя взялася експериментувати із зачісками подруг 4 роки тому. Сміється: “У мене було всього дві зачіски – хвостик і гулька”. У кого було довге волосся – заплітала коси. Потім за символічну платню в 10-20 гривень тренувалася на моделях.

Зараз у дівчини на сторінці в Instagram викладені фотографії робіт – до зачісок додався візаж. Клієнтів вистачає. Гарячим періодом завжди були останні дзвоники і випускні вечори у школах. Бувало, що на місяць отримувала 8 тисяч гривень. “Мама сміється, що я заробляю більше, ніж вона, працюючи на державній службі”.

Даша взялася експериментувати із зачісками подруг 4 роки тому. Сміється: “У мене було всього дві зачіски – хвостик і гулька”. Фото: автор – NatashaFedorova, Depositphotos

Даша вже закінчила курси з візажу і збирається пройти ще одні. Хоча зізнається, що не планує займатися цією справою в майбутньому. Мріє стати журналістом. Однак погоджується, що вміння за плечима не носити. Добре, що є запасний варіант.

17-річний Рома Семенець із Києва заробив свої перші 250 гривень два роки тому: продав куплену на секонд-хенді футболку в інтернеті. Розповідає, що спочатку йому цікаво було знаходити брендові речі, які вже були у вжитку, для себе. Траплялося підшукати майже новий фірмовий одяг. Згодом зрозумів, які речі користуються більшим попитом і вже шукав їх цілеспрямовано.

“Спочатку важко було зранку прокидатися і йти до магазинів, проте згодом звик. Найприємніший момент для мене – відчуття, коли виходжу з відділення Нової пошти з накладною, розуміючи, що щось заробив”.

Сьогодні його сторінки в соцмережах нараховують загалом 9 тисяч підписників. Однак, зізнається: це лише підзаробіток на певний період. У майбутньому хоче стати професійним футболістом. А ще – вивчити мови програмування і оволодіти основами бізнесу.

КОЛИ, ЯК І ДЕ ШУКАТИ РОБОТУ

Дмитро Ісаєв, кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник інституту фізіології ім. Богомольця, каже, що діти зараз дорослішають трохи пізніше. Науковець радить батькам звертати увагу, чи відповідальна дитина, чи може виконувати певні доручення.

“Якщо батьки бачать, що дитина залюбки вигулює собаку, чи доглядає за кімнатними рослинами, чи готує їсти – тобто робить щось сама, це означає, що якусь елементарну роботу дитині можна доручати”.

Батькам важливо помічати, чим діти цікавляться. І те, що цікаво, треба розвивати. “Ми не повинні втілювати свої мрії в дітях, а допомагати і підтримувати дітей у реалізації їхніх”.

Не буває, коли нічого не цікавить, каже Дмитро Ісаєв. “Навіть якщо ви бачите, що дитина сидить і грає в якусь гру в телефоні. Ви одразу скажете: мій син, чи донька більше нічого не хоче робити… Сядьте поруч, поцікавтеся, що це за гра, пограйте разом. Не потрібно змушувати дітей робити те, що ви робили в дитинстві. Шукайте підказки в них самих. Зацікавтесь тим, що цікаво дітям. Це їхнє життя, і ми хочемо їм допомогти прожити щасливо”.

Дітям потрібно дати можливість пробувати і прийняти той факт, що будуть помилки і розчарування. “Тикання будуть завжди. Але без них здобути власний досвід неможливо. Освіта чи знання щастя не дають. Це засоби пізнання світу. Щастя дає можливість займатися тим, що подобається”.

Провідний експерт ринку праці, засновник рекрутингової агенції “Борщ” Сергій Марченко переконаний: якщо просити в батьків допомогу з працевлаштуванням, то згодом, якщо щось піде не так, будуть винні батьки.

“Я б радив знаходити можливість самим. Діти-підлітки 14-16 років вміють користуватися Google краще, ніж я. І вакансій для підлітків дуже багато – у сфері обслуговування, у торгівлі. Зараз є багато способів заробити в інтернеті. Я знаю приклади, коли діти 14-16 років, розбираючись в елементарному веб-дизайні, на біржах для замовників з Китаю, Індії за 10-20 доларів виконують прості замовлення”.

Важливо, щоб діти розуміли ціну грошей. “Коли ваш син чи донька розуміє, що це не просто абстрактні 100 гривень, а 2 години роботи, то він чи вона будуть інакше їх витрачати”, – каже Сергій Марченко.

Молодь не має досвіду найму. Щоб вони зрозуміли, що претендувати на зарплатню в кілька сотень доларів без належних умінь, навичок і кваліфікації зарано, юним шукачам роботи мають десять разів відмовити. Тому відмови теж корисні для досвіду.

Сергій Марченко каже, що теперішня молодь стала розкутішою. “Вони не соромляться своїх бажань і намірів. Інколи те, що вони хочуть, може когось шокувати. Раніше, наприклад, хтось прийшов на співбесіду, почув, яка буде заробітна платня і просто не зателефонував пізніше. А зараз, почувши про розмір зарплатні, прямо в очі кажуть: “Та ні. Це так мало грошей”.

Роботодавці дедалі більше почали звертати увагу на наявність у працівників soft skills (сукупність продуктивних рис особистості, які характеризують відносини в середовищі. Ці навички можуть містити у своєму складі комунікативні здібності, мовні навички, особисті звички, когнітивне або емоційне співпереживання, управління часом, колективну роботу та риси лідерства). А гнучкі навички, за словами експертів, можна здобути лише на практиці.

Необов’язково одразу шукати гроші, коли йдеться про можливості попрацювати. Є багато опцій бути волонтером – спробувати свої сили в теле-, радіо-, онлайн-редакції; лікарні чи хоспісі; благодійному фонді.

“Це не маячня і не втрата часу, а здобуття досвіду. Плюс – зв’язки, вміння комунікувати, долати труднощі. Усе це і дає в майбутньому soft skills”, – каже Дмитро Ісаєв.

ЛАЙФХАКИ

Сергій Марченко каже, що під час відбору кандидатів на певні посади завжди запитує, коли ті почали працювати.

“Зазвичай, якщо в мене є два кандидати – один почав працювати після вишу, а другий ще в школі, – то я віддам перевагу другому кандидату. Навіть не за рівних умов.

Досвід на початках не грає ролі, а от готовність працювати і працелюбство цінує кожен роботодавець. Тому для майбутньої кар’єри, це дуже круто”.

Важливо, щоб діти розуміли ціну грошей. “Коли ваш син чи донька розуміє, що це не просто абстрактні 100 гривень, а 2 години роботи, то він чи вона будуть інакше їх витрачати”. Фото: автор – Nomadsoul1, Depositphotos

Експерт з ринку праці радить молоді чимраніше шукати роботу. Адже тоді швидше можна знайти саме ту, яка буде подобатися. “Де завгодно, як завгодно, але пробуйте і починайте. Дуже часто в молодих спеціалістів є таке: я дуже хочу працювати на цій роботі. Потім він пробує, працює тиждень і розуміє, що він тут працювати не хоче, це не для нього”.

А батькам Сергій Марченко рекомендує давати дітям більшу свободу вибору. “Дайте їм можливість досягати самостійно. Допомагати дітям треба, але якщо ви дасте їм свободу, то потім вони будуть вам вдячні. Хай від вас буде підтримка, хай вони знають, що на вас завжди можна покластися, звернутися за порадою, але хай вони роблять усе самі”.

Ще одна рекомендація батькам – поставитися уважно до майбутніх потенційних роботодавців.

“Варто перевірити репутацію фірми, організації, компанії, де буде працювати ваша дитина. Чи можна їй довіряти, чи зможе дитина робити той обсяг роботи, який зазначений у службових обов’язках”, – радить Дмитро Ісаєв.

Також своїми лайфхаками поділилися Саша, Даша і Рома.

Саша Парамонова: “Завжди підтримуй на роботі однакові й рівні стосунки з кожним. Робота роботою, а особисте життя має лишатися поза нею. Це допоможе уникнути конфліктів у майбутньому”.

Даша Щербак: “Не бійся проявляти ініціативу. Доки будеш сумніватися, твоє місце займе інший. Не йди по головам. Вчися працювати в команді з різними людьми”.

Рома Семенець: “Потрібно намагатися спробувати все, аби знайти те, що варте ваших уваги і часу”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – TarasMalyarevich, Depositphotos

Студент в законі: чи можна офіційно працювати під час навчання?

Більшість молоді сьогодні працює неофіційно, вважаючи це зайвими формальностями. Але якщо твоя робота пов’язана зі спеціальністю – перший запис в трудовій книжці зможе підтвердити отриманий досвід роботи. До того ж, так ти починаєш відлік свого робочого стажу, за яким надалі буде нараховуватись пенсія.

Звучить непогано, проте на практиці роботодавці не надто поспішають офіційно оформлювати відносини зі студентами стаціонару.

• обов’язковий податок, який сплачує компанія за кожного працівника,
• ризик отримати штраф під час перевірки,
• страх, що студент не встигатиме повноцінно працювати.

Тебе можуть запитати “Для чого тобі офіційна зарплата? Вона ж буде менша!”. Але ти маєш знати, що є різниця між “зарплатою на руки”, яку ти гарантовано отримуєш, та сумою платежів, яку роботодавець сплачує за кожного офіційно працевлаштованого працівника зверху.
“Чорна” (неофіційна) зарплата позбавляє тебе соціальних гарантій, пенсійних нарахувань, а у випадку конфлікту з роботодавцем – впевненості у своєчасній виплаті.

Оформлюючись офіційно, ти маєш знати свої права, тому в цій статті ми розглянемо декілька ситуацій, які можуть виникнути під час працевлаштування студента.

Ти навчаєшся на денній формі і хочеш працювати офіційно. Чи це можливо?

Юрист компанії STUD-POINT Анна Корж розповідає:

“Основною проблемою праці студентів є її законодавча неврегульованість. З одного боку, відсутня пряма заборона праці студентів денної форми навчання. З іншої – студенти стаціонару вважаються зайнятою категорією населення, тож працювати вони можуть у вільний від навчання час.
Підрахувавши кількість годин в добі приходимо до висновку, що такий студент працювати може, але на умовах неповного робочого часу.
Заробітна плата в такому разі виплачується відповідно до кількості відпрацьованих годин (ст.56 Кодексу законів про працю).”

Ти хочеш працювати повний робочий день, але відділ кадрів каже, що оформлення можливе тільки на півставки. Мовляв, студент не може працювати повноцінно, оскільки мусить відвідувати пари.

Насправді це особиста справа студента. Якщо ти встигаєш ходити на лекції, писати курсові та здавати модулі, працюючи фултайм – сміливо проси оформити повну ставку. Жоден закон цього не заборонить.

Бувають випадки, коли отримати офіційну посаду важливо для подальшого просування по кар’єрі (наприклад, на держслужбі чи в юридичних установах). Тоді незгода роботодавця може коштувати багатьох років досвіду. В такому разі стій на своєму, адже відмова оформлення студента порушує законодавство про працю і тягне кримінальну, адміністративну та фінансову відповідальність. А сума штрафу за кожного неоформленого працівника починається від 8,5 до 96 тисяч гривень.

Роботодавець пропонує тебе оформити за сумісництвом, оскільки ти навчаєшся. Зарплата в такому разі суттєво нижча.

Це груба помилка. Так як між тобою й університетом немає трудових відносин, то й роботою навчання вважатися не може.

! Зауваж, що наявність зарплати не позбавляє тебе права отримувати стипендію. Її видають згідно з рейтингами успішності, а не за відсутності іншого джерела доходу.

На час сесії роботодавець наполягає взяти відпустку за свій рахунок, вважаючи це твоїм особистим обов’язком, до якого він не має жодного відношення.

Анна коментує: “Студенти, що працюють, мають такі самі права, як і «пересічні» працівники. Єдиний виняток – право на додаткову відпустку для здачі сесії.”

За статтею 217 КЗпП на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками по основному місці роботи зберігається середня заробітна плата. Отож, можеш сміливо користуватися можливістю без поспіху підготуватись до іспитів.

Твій роботодавець пропонує оформити відносини за договором-підряду. Чим він відрізняється від звичайного трудового договору?

Договір-підряду – цивільно-правова угода, за якою регулюються стосунки замовник-підрядник. Тобто тебе наймають для виконання певної роботи, результат якої легко перевірити. Наприклад, побутовий, будівельний підряд (переробка, ремонт, покращення речей). Або особливо актуальна в наш час проектна та пошукова робота .

В цьому договорі має визначатись ціна, строки виконання роботи та способи її визначення – тобто матеріальної оцінки.

Ризик такого договору в тому, що замовник має право розірвати угоду в будь-який час, а от виконавець може відмовитись лише в небагатьох випадках. Наприклад, через несплату, або за відсутності матеріалів, які мав надати замовник (детальніше читай 61 глава ЦК).

Якщо через несподівану перевірку роботодавець вимагає твого негайного звільнення, сміливо захищайся статтями 40-41 КЗпП.

Спеціальних причин для звільнення студента денної форми в законодавстві не передбачено. Це можливо тільки на загальних підставах, наприклад, через профнепридатність або порушення трудової дисципліни.

Тепер ти точно знаєш, як діяти у складних ситуаціях, і зможеш підловити недобросовісних роботодавців на спробі ввести тебе чи твоїх близьких в оману.