Каспійське море

За визначенням, Каспійське море – це найбільше на Землі безстічне озеро, розташоване на стику Європи й Азії. Морем воно називається через його розмірів, а також тому, що його ложе утворено земною корою океанічного типу. А ось вважати його безстічним не зовсім коректно – адже існує затоку Кара-Богаз-Гол, який грає виключно важливу роль в житті Каспійського моря і який надає величезний вплив на його водний і сольовий баланси.

Вода в Каспійському морі солона: його солоність становить від 0,5% поблизу гирла Волги до 1,1-1,3% на південному сході. У середньому це приблизно в три рази менше солоності вод світового океану.

Перші згадки про Каспійському морі зустрічаються на древніх глиняних табличках IX століття до н. е. знайдених при розкопках Ніневії, столиці Ассирії. Там воно іменується «Великим східним морем». Геродот в V столітті до н. е.. вперше висловив припущення про те, що Каспійське море не пов’язане ні з яким іншим морем, хоча багато вчених того часу вважали його північним затокою Світового океану, що оточував, за їх уявленнями, всю відому тоді землю. Зокрема, Аристотель був переконаний, що гирканський море (так називали тоді Каспій) пов’язане підземними течіями з Понтом Евксинського (Чорним морем). Вивченням зв’язку Каспію з іншими морями займався під час своїх походів і Олександр Македонський. А ось знаменитий учений давнину Cтpaбoн у своєму трактаті «Географія» зображував Каспій витягнутим по паралелі із заходу на схід.
Свою сучасну назву Каспій отримав за назвою древніх племен – Каспій, що населяли правий берег Кури поблизу моря в II столітті до н. е..

Площа Каспійського моря в даний час складає приблизно 371 000 квадратних кілометрів, що трохи більше площі Німеччини. Площа Каспію становить близько 18% загальної площі всіх озер земної кулі і в 4,4 рази перевищує площу другого за величиною озера світу – Верхнього (Північна Америка). Разом з тим площа Каспію значно перевершує площу деяких морів Світового океану: наприклад, вона практично дорівнює площі Балтійського моря, в 2,7 рази перевершує площу Адріатичного моря і в 4,3 рази – площа Білого моря.

Середня глибина Каспійського моря становить 208 метрів, а максимальна – 1025 метрів. Його протяжність з півночі на південь – приблизно 1200 кілометрів, із заходу на схід – від 195 до 435 кілометрів (в середньому 310-320 кілометрів). Ця витягнутість моря з півночі на південь створює великі кліматичні відмінності між окремими його частинами (особливо в зимовий сезон).
За своїми фізико-географічним умовам Каспійське море умовно ділиться на три частини – Північний Каспій, Середній Каспій і Південний Каспій.
У загальній складності в Каспійське море впадають близько 130 річок. Основний обсяг стоку приносять Волга (80%), Кура (6%), Урал (5%), а також Терек, Сулак і Самур (у сумі 5%). Стік рік іранського узбережжя і всіх інших малих річок не перевищує 4%. З 130 каспійських річок дев’ять мають гирлі у формі дельти.

Природно, найбільша річка, що впадає в Каспійське море, – Волга. Її середньорічний водостік становить від 215 до 224 кубічних кілометрів. А ось підземний приплив в Каспій становить всього 3-5 кубічних кілометра в рік, тому в порівнянні з іншими складовими водного балансу його внесок у зміну рівня моря практично непомітний.

Точні виміри рівня Каспійського моря і систематичні спостереження за його коливаннями ведуться з 1837 року. За цей час найвищий рівень води був зареєстрований в 1882 році (мінус 25 метрів), найнижчий – в 1977 році (мінус 29 метрів).

Загальне зниження в 1900-1977 роках склало 3 метра, а з 1978 року рівень Каспію став різко підвищуватися і в 1985 році досяг позначки мінус 27,97 метра. Потім, починаючи з 1998 року, стала спостерігатися стабілізація рівня Каспійського моря.

Причини подібного зміни рівня води Каспійського моря пов’язані з кліматичними, геологічними і антропогенними факторами, причому останні роблять на водний режим Каспійського моря дуже сильний вплив. Більш того, можна сказати, що людина своєю діяльністю за кілька десятиліть радикально змінив величезні площі басейну Каспійського моря і його узбережжя. По берегах практично всіх річок були вирубані ліси, осушені стариці і болота, розорані луки, побудовані міста, прокладені дороги. Величезні території, своєю рослинністю утримували вологу і грали роль природних насосів, були перетворені в голу поверхню, з якою дощова і тала вода стікає, майже не затримуючись. Та й самі річки, та ж Волга – це вже не річки в звичайному сенсі цього слова, а ланцюг електростанцій і штучних озер-водосховищ. Коротше кажучи, гідрологічний режим більшої частини басейну Каспійського моря був порушений.

Типовий приклад: якщо в післявоєнні роки зменшення річкового стоку в Каспійське море відбувалося в основному на господарські потреби, то в 1970-80-ті роки провідну роль у вилученні річкового стоку стало грати зрошуване землеробство. В результаті за період з 1940 по 1990 рік море недоотримало понад 1000 кубічних кілометрів води, що рівносильно перекриттю всіх річок, що впадають в нього, на 3-4 роки.
В даний час обсяг безповоротного водоспоживання в середньому оцінюється в 30-40 кубічних кілометрів на рік, причому більше 70% всіх вилучень припадає на волзький стік.
Висновок з усього вищесказаного сумний: якщо умови, що характеризують стік річок до 1940 року, збереглися б до наших днів, то рівень Каспійського моря був би вище фактичної позначки щонайменше на два метри.

Тваринний світ Каспійського моря представлений 1809 видами, з яких 415 відносяться до хребетних. У морі зареєстровано 101 вид риб: у ньому зосереджено близько 80% світових запасів осетрових, а також значна частина таких прісноводних риб, як вобла, судак і сазан. А ще Каспійське море – це середовище проживання таких риб, як кефаль, короп, кілька, лящ, окунь і щука. У Каспійському морі мешкає також морський ссавець – каспійський тюлень.

Рослинний світ Каспійського моря і його узбережжя представлений 728 видами. З рослин в Каспійському морі переважають водорості – синьо-зелені, червоні, бурі та ін, з квіткових – зостера і руппія. Деякі рослини були занесені в Каспійське море людиною свідомо, деякі – на днищах кораблів.
А ще в Каспійському морі розробляється безліч родовищ нафти і газу. За оцінками Мінприроди Росії, розвідані запаси нафти всього шельфу Каспійського моря становлять 2,95 мільярда тонн, а природного і нафтового газу – 3,1 трильйона кубометрів, у тому числі запаси російської частини шельфу оцінюються в 100-150 мільйонів тонн нафти і 530 мільярдів кубометрів газу. А за деякими оцінками західних компаній, запаси нафти всього Каспію можуть доходити до 10 мільярдів тонн.
Нафтовидобуток в Каспійському морі почалася в 1820 році, коли на Апшеронському шельфі була пробурена перша нафтова свердловина. У другій половині XIX століття почався видобуток нафти в промислових обсягах на Апшеронському півострові, а потім і на інших територіях.
Апшеронський півострів належить Азербайджану, а от у російському секторі Каспійського моря промисловий видобуток нафти була почата тільки в 2010 році. На сьогоднішній день на російській частині дна Каспію відкрито десять родовищ, які можуть забезпечити щорічний видобуток приблизно 40 мільйонів тонн нафти.

“Це катастрофа. Змило усе”. Як живе без води місто, спустошене підривом Каховської дамби

Навколо калюжі – величезний простір із бруду і каміння, який останні три чверті століття був прихований під водою, а тепер відкривається погляду. Гігантська зернова баржа лежить на піщаній мілині поруч. Водяні змії та жаби ковзають у рештках води, якої стає дедалі менше.

Через два тижні після ймовірної російської диверсії з підриву греблі, близько 18 кубічних кілометрів води з Каховського водосховища хлинули на південь і згодом зникли у Чорному морі.

“Це катастрофа. Змило усе. Олені, дикі свині, риба і стільки рідкісних видів тварин. Близько пів мільйона людей залишилися без води”, – каже 37-річний Анатолій Деркач, секретар міської ради Марганця, міста на західному березі колишнього водосховища.

Зі свого офісу на четвертому поверсі Деркач дивиться на сіру, потріскану багнюку і силует найбільшої в Європі атомної електростанції на протилежному березі.

Запорізька станція, яка має шість реакторів перебуває під російською окупацією. Коли вода зникла, станція, що розташована приблизно за 10 км, здається набагато ближчою.

“Кажуть, що в резервуарах вистачить води приблизно на шість місяців. Але ми не можемо бути впевнені”, – каже чиновник, а потім неминуче лунає попереджувальне слово “Чорнобиль”.

Автор фото, Ed Habershon/BBC

Люди у Марганці, який часто обстрілює Росія, стоять у чергах за водою

Тим часом Марганець, містечко, що лежить на пагорбі з видом на водосховище, часто обстрілює російська артилерія.

“Вони стежать за нами з безпілотників. Якщо бачать більше п’яти людей в одному місці, починають обстріл”, – каже Деркач.

Через те, що водосховище спорожніло, а подачу води припинили, рада була змушена встановити тимчасові пункти розподілу по всьому місту.

“Як ви думаєте, що я відчуваю? Тягаю воду на собі, як осел”, – каже Юлія, пенсіонерка, яка стоїть у черзі з понад 20 людей біля великого пластикового бака у центрі міста.

“Це навіть не питна вода. Мені страшно за майбутнє. Я не бачу виходу з цього”, – каже її сусідка 70-річна Ніна.

У Марганці та інших прилеглих містах планують прорити нові канали, щоб з’єднати їх з іншими водоймами. Але багато жителів виїхали, і місцеві шахти та інші промислові підприємства були змушені закритися. Зараз місцеві фермери намагаються отримати доступ до старих колодязів і маленьких струмків, щоб знайти альтернативні джерела води.

“Я не знаю, про що [росіяни] думали, коли робили це. Довкілля постраждає, і нам усім буде важко”, – каже 56-річний Іван Заруський. Він зупиняється ненадовго, а потім продовжує завантажувати тюки соломи на вантажівку у полі за містом.

“Головне, щоб атомна станція не вибухнула. Решту ми переживем. Нам нікуди дітися, тому вибору немає”, – додав він, посміхаючись.

Москва заявляє, що не має стосунку до руйнування Каховської греблі на окупованій Росією території, і звинуватила Україну в ракетному обстрілі.

Автор фото, Ed Habershon/BBC

Ірина з чоловіком Євгенієм розповіли, що вода піднялася до самого даху в їхньому маленькому котеджі біля Дніпра

Тим часом далі на південь від зруйнованої дамби повінь пронеслася прибережними селами і портовим Херсоном, забравши життя десятків людей і змусивши тисячі тікати.

“Ми як пацюки – переживем усе”, – каже Ірина, 73-річна вчителька на пенсії. Вона з чоловіком Євгенієм повільно витягує на вулицю мокрі речі зі свого затопленого будинку.

В якийсь момент вода піднялась до даху їхнього маленького котеджу на вулиці Чайковського, неподалік від Дніпра у центрі Херсона. Але тепер на вулиці залишилося лише кілька великих калюж і маленькі човни, якими користувалися під час повені.

“Принаймні це було на початку літа. Ми ще встигнемо висушити речі”, – каже Євгеній, складаючи на подвір’ї зіпсовані водою меблі із затхлим запахом.

Раніше того ранку кілька російських артилерійських снарядів впали у центрі Херсона, їх ще буде багато найближчими годинами і днями, адже позиції росіян розташовні поруч на протилежному березі. Українські військові блокують під’їзд автомобілів до Дніпра, і більша частина міста виглядає безлюдною.

“Більшість людей, які тут лишились, літні”, каже Оксана

“Сьогодні було чудово”, – каже Оксана, яка приїхала допомогти літнім батькам прибрати будинок на вулиці Чайковського після повені. Вона мала на увазі новини про контрнаступ України.

“Наші хлопці роблять чудову роботу. Ми можемо визначити, хто куди стріляє. Наші хлопці досягли великих успіхів проти російських позицій – і вони вразили деякі великі склади боєприпасів. Мені б хотілося, щоб усе це відбувалося трохи швидше”, – каже вона.

Поруч у крісло падає її 78-річний батько Володимир. Він стояв на колінах, намагаючись сокирою здерти частини шафи, що надулися від води, але підвівся надто швидко.

“Він тут народився. Тут минуло все життя. Більшість людей, які залишилися в цьому мікрорайоні, літні люди. Вони нікуди звідси не поїдуть”, – каже Оксана.