1991-2011 – як живуть екс-республіки СРСР

Радянський Союз утворювали 15 республік. 1991 року всі вони стали незалежними. Після початкового шоку, яким супроводжувався перехід від планової соціалістичної економіки до ринкової, більшість постала перед економічними труднощами, а деякі пережили війну. Тут ви можете порівняти, як 15 пострадянських країн розвивалися минулі 20 років за такими показниками, як національне багатство, здоров’я і рівень демократії, починаючи з найбагатшої, Естонії, і найбіднішої – Таджикистану.

Лідери держави

Президент Тоомас Гендрік Ільвес (ліворуч)
прем’єр-міністр Андрус Ансіп

Добробут

Естонія – найзаможніша з усіх 15 колишніх республік СРСР. Країна має динамічний сектор електроніки і телекомунікацій і розвиває міцні торговельні відносини з Фінляндією, Швецією і Німеччиною. Як і її балтійські сусіди, Естонія в перше пострадянське десятиліття зідйснила швидкий перехід до ринкової економіки.

У травні 2004 року країна увійшла до Європейського Союзу, що супроводжувалося інвестиційним бумом, але 2008 року її економіка постраждала внаслідок глобальної фінансової кризи. Вона мала найгірші у ЄС показники безробіття, яке підстрибнуло до 15,6% в травні 2009 року із 3,9% роком раніше.

Уряд запровадив жорсткі заходи економії, внаслідок чого країна не лише економічно одужала, а й виконала передумови для вступу до зони євро у січні 2011 року. Прем’єр-міністр планував приєднатися до єврозони в січні 2007 року, але через високий рівень інфляції дату вступу довелося відкласти.

Національне багатство з 1990 року

ВВП на душу населення (в доларах США, курс 2000 року)

Примітка: До уваги взято рівень інфляції, а не різницю вартості життя

Джерело: Gapminder/Світовий банк

Лідери держави

Президент Емомалі Рахмон

Добробут

Таджикистан – найбідніша з 15 пострадянських країн. Невдовзі після здобуття незалежності в країні спалахнула громадянська війна, яка тривала п’ять років до 1997 року. Загинули до 50 тисяч людей, а понад 10% населення втекло з країни. Економіка Таджикистану так і не відновилася після війни. Одна з найбільших проблем сьогодні – злидні.

Майже половину ВВП Таджикистану забезпечують трудові мігранти, які працюють за кордоном, переважно – в Росії. Але рецесія після економічної кризи негативно позначилася на грошових переказах. Головні джерела експорту – бавовна та алюміній. Бюджет залежить також від експорту нафти і газу.

Автократія чи демократія

Кількість змін державних лідерів* із 1990 року

Тривалість життя з 1990 року

Середня тривалість життя при народженні (в роках)

Національне багатство з 1990 року

ВВП на душу населення (в доларах США, курс 2000 року)

Примітка: Лідер держави – президент, за винятком Естонії, Латвії, Литви і Молдови, де лідером є прем’єр-міністр

Джерело: Репортери без кордонів, Індекс свободи преси за 2010 рік

Джерело: Gapminder/Світовий банк

Примітка: До уваги взято рівень інфляції, а не різницю вартості життя

Джерело: Gapminder/Світовий банк

Вірменія

Лідери держави

Президент Серж Саргсян

Добробут

Після незалежності від СРСР 1991 року Вірменія була втягнута в кривавий збройний конфлікт з Азербайджаном за Нагірний Карабах. Етнічні вірмени Карабаху воювали за незалежність від Азербайджану. Вірменія їх підтримувала військом і коштами. 1994 року було узгоджено перемир’я, але Туреччина та Азербайджан запровадили торговельну блокаду Вірменії. Радикальні реформи 1990-х принесли певну стабільність і економічне зростання, але в країні досі високі рівні безробіття і бідності. Світова фінансова криза 2008 року спричинила стрімке падіння економіки. Більшість газу країна отримує із Росії.

Вірменія має величезну діаспору. Згідно з оцінками, за час незалежності країна втратила майже чверть свого населення. Вірменська молодь часто шукає кращого життя за кордоном.

Азербайджан

Лідери держави

Президент Ільхам Алієв

Добробут

Починаючи з 1994 року, західні компанії інвестували багато мільйонів доларів у розвиток нафтогазових родовищ Азербайджану. Але економіка країни в цілому не отримала від цього максимального зиску. Значні кошти йдуть на оборонну галузь, що викликано наслідками збройного конфлікту довкола Нагірного Карабаху у 1990-х. Етнічні вірмени того регіону за підтримки збройних сил Вірменії захопили контроль не лише над територією Нагірного Карабаху, а й над сусідніми районами Азербайджану.

У 1994 році було підписано угоду про припинення вогню, але приблизно одна сьома частина теориторії Азербайджану залишається окупованою, а в самій країні живуть 800 тисяч біженців і переміщених осіб.

Білорусь

Лідери держави

Президент Аляксандр Лукашенка

Добробут

Білорусь зберегла тісніші політичні та економічні відносини з Росією, ніж будь-яка інша пострадянська держава. Частково цим можна пояснити вищі за середній показники ВВП у перерахунку на душу населення. Хоча у середині 1990-х білоруська економіка пережила різкий спад унаслідок пострадянськоно перехідного періоду, президент Лукашенка у 1995 році зміцнив державний контроль над приватним сектором і поглибив зв’язки з Росією, що сприяло відносно швидкому відродженню економіки.

Але все це може невдовзі закінчитися, бо відносини погіршилися через суперечки з Москвою довкола цін на енергоносії та відмову Мінська визнати самопроголошені Абхазію і Південну Осетію. Якщо Росія відмовиться від макисмально сприятливого для Білорусі режиму торгівлі і кредитування, то економіка країни опиниться у дуже складній ситуації.

Естонія

Лідери держави

Президент Тоомас Гендрік Ільвес (ліворуч)
прем’єр-міністр Андрус Ансіп

Добробут

Естонія – найзаможніша з усіх 15 колишніх республік СРСР. Країна має динамічний сектор електроніки і телекомунікацій і розвиває міцні торговельні відносини з Фінляндією, Швецією і Німеччиною. Як і її балтійські сусіди, Естонія в перше пострадянське десятиліття зідйснила швидкий перехід до ринкової економіки.

У травні 2004 року країна увійшла до Європейського Союзу, що супроводжувалося інвестиційним бумом, але 2008 року її економіка постраждала внаслідок глобальної фінансової кризи. Вона мала найгірші у ЄС показники безробіття, яке підстрибнуло до 15,6% в травні 2009 року із 3,9% роком раніше.

Уряд запровадив жорсткі заходи економії, внаслідок чого країна не лише економічно одужала, а й виконала передумови для вступу до зони євро у січні 2011 року. Прем’єр-міністр планував приєднатися до єврозони в січні 2007 року, але через високий рівень інфляції дату вступу довелося відкласти.

Грузія

Лідери держави

Президент Міхаїл Саакашвілі (на фото)
Прем’єр-міністр Ніколоз Ґілаурі

Добробут

Відносно заможна в радянські часи, зі здобуттям незалежности Грузія втратила доступ до дешевих енергоносіїв. Коли відносини з Росією погіршилися, і Москва розірвала торговельні зв’язки, грузинська економіка занепала.

Революція троянд 2003 року також затримала одужання грузинської економіки після складного пострадянського періоду. 2006 року російський “Газпром” різко підняв ціну на газ.

У серпні 2008 року грузинські війська спробували відновити контроль над самопроголошеною Південною Осетією, але це призвело до збройного конфлікту з Росією, яка ввела свої війська в Південну Осетію і Абхазію. Війна і наслідки глобальної фінансової кризи також негативно вплинули на економіку країни.

Казахстан

Лідери держави

Президент Нурсултан Назарбаєв

Добробут

Унаслідок приватизації 1990-х років незначна кількість казахів сильно розбагатіла, тоді як більшість потерпала від початкових негативних наслідків економічних реформ. Однак у результаті росту економіки після 2010 року економічної нерівності в Казахстані стало менше, ніж у сусідніх з ним країнах Центральної Азії.

Казахстан має величезні поклади мінеральних ресурсів. Швидкому економічному зростанню сприяли значні іноземні інвестиції в нафтову галузь. До 2010 року ВВП на душу населення виріс більш як удесятеро порівняно з серединою 1990-х.

У 2001 році відкрився нафтопровід від Тенгізького родовища на заході Казахстану до російського порту Новороссійськ. У 2008 році Казахстан почав качати нафту на експорт через трубопровід Баку-Тбілісі-Джейхан, щоби зменшити залежність від російських транзитних потужностей. У 2005 році запрацював також трубопровід до Китаю.

Киргизстан

Лідери держави

Президент Роза Отунбаєва
Прем’єр-міністр Алмазбек Атамбаєв

Добробут

Киргизстан є однією з найбідніших країн колишнього СРСР, але світовий попит на золото дозволив йому зберегти фінансову стабільність. Хоча після незалежності ВВП на душу населення впав, країна здійснила програму приватизації, що відродило виробництво.

Невдоволення поширеною в країні бідністю та етнічні поділи між північчю і півднем спричинили “Тюльпанову революцію” 2005 року, внаслідок якої до влади прийшов Курманбек Бакієв. Його уряд отримав від міжнародних фінансових установ кредити на боротьбу з бідністю і на сприяння економічному розвитку. Але 2010 року і він був змушений піти з посади після нового повстання проти низьких зарплат і підвищення цін.

Киргизстан має стратегічне значення для Росії і для США. Обидві ці країни мають на території Киргизстану свої військові бази.

Латвія

Лідери держави

Президент Андріс Берзінш (ліворуч)
Прем’єр-міністр Валдіс Домбровскіс

Добробут

У травні 2004 року Латвія стала членом Європейського Союзу. Як і сусідні з нею балтійські держави, перші десять років після здобуття незалежності Латвія здійснила реформи, необхідні для ринкової економіки. У 2004-2007 роках економіка Латвії виросла на 50%, але внаслідок глобальної фінансової кризи колишній “балтійський тигр”, як називали країну, пережив одну із найглибших рецесій у ЄС.

Унаслідок соціальних проблем, викликаних рецесією, у лютому 2009 року впав уряд Іварса Ґодманіса. А вже до січня 2010 року рівень безробіття в країні сягнув 20% і виникла загроза політичної нестабільності.

Прем’єр-міністр країни запровадив одну із найжорсткіших у Європі програм скорочення бюджетних витрат, щоб не допустити банкрутства Латвії і підготувати країну до вступу до єврозони, запланованого на січень 2014 року. Внаслідок відчутного скорочення видатків бюджету в суспільстві спалахнула напруженість. Однак іноземні кредитори, зокрема МВФ і ЄС, схвалили політику уряду, результатом чого стало затвердження позачергового кредиту ЄС на суму 7,5 млрд євро (10 млрд доларів).

Литва

Лідери держави

Президент Даля Грібаускайте
Прем’єр-міністр Андріус Кубілюс

Добробут

Після здобуття незалежності Литва почала програму ринкових реформ, хоча ВВП у перші пострадянські роки падав, поки країна пристосовувалася до нової моделі. Однак перед вступом до ЄС 2004 року і відразу після цього економіка країни почала стрімко зростати. В січні 2007 року Литва подала заявку на вступ до єврозони, але її відхилили через високі рівні інфляції.

Розквіт економіки раптово зупинився 2008 року, і після двох десятиліть капіталізму Литва стала однією з найбільших жертв глобальної економічної кризи. Безробіття швидкими темпами зросло, і тисячі литовців приїхали на заробітки в країни Західної Європи. Литва – єдина з балтійських республік, яка мала атомну електростанцію, Ігналінську АЕС, але 2009 року була змушена закрити її з міркувань безпеки. Тепер країна експортує енергоресурси з Росії.

Молдова

Лідери держави

Президент Маріан Лупу (ліворуч)
Прем’єр-міністр Влад Філат

Добробут

Молдова, яка вважається однією з найбідніших країн Європи, особливо тяжко пережила перехід до ринкової економіки. Відразу після здобуття незалежності спалахнула війна між урядовими військами і придністровськими сепаратистами. Останнім часом економіка країни відроджується. Починаючи з 2001 року, ВВП Молдови щороку зростає на 5-10%. У 2006 році Росія заборонила імпорт молдавського вина, як припускали, щоб відохотити Молдову від намірів інтегруватися з Європою. Це стало величезним ударом для економіки, бо експорт вина складає 25% ВВП Молдови, а російський ринок поглинав 80% експорту виноробства.

Молдова найбільше з усіх країн світу залежить від грошових переказів своїх громадян із-за кордону. Згідно з даними Світового банку, у 2006 році грошові перекази трудових мігрантів з Молдови забезпечили 36% ВВП країни. Керівництво Молдови, що сповідує комуністичні ідеї і не хоче будувати ринкову економіку, відлякує іноземних інвесторів, які також занепокоєні високим рівнем корупції і поганою інфраструктурою.

Молдова задовольняє свої потреби в енергоносіях за рахунок сусідніх держав – Румунії, України і Росії.

Росія

Лідери держави

Президент Дмітрій Медвєдєв (ліворуч)
Прем’єр-міністр Владімір Путін

Добробут

Економічна міць Росії побудована на її природних ресурсах, передусім на покладах нафти і газу. Саме завдяки цим ресурсам російська економіка швидко подолала негативні наслідки пострадянського переходу і кризи 1998 року.

Хоча загальний рівень добробуту за минулі 20 років виріс, однак збільшився і розрив між бідними і багатими. 40% найбідніших росіян заробляють зараз менше, ніж 1991 року, тоді як заробітки 20% багатших громадян країни зросли більш як удвічі.

Таджикистан

Лідери держави

Президент Емомалі Рахмон

Добробут

Таджикистан – найбідніша з 15 пострадянських країн. Невдовзі після здобуття незалежності в країні спалахнула громадянська війна, яка тривала п’ять років до 1997 року. Загинули до 50 тисяч людей, а понад 10% населення втекло з країни. Економіка Таджикистану так і не відновилася після війни. Одна з найбільших проблем сьогодні – злидні.

Майже половину ВВП Таджикистану забезпечують трудові мігранти, які працюють за кордоном, переважно – в Росії. Але рецесія після економічної кризи негативно позначилася на грошових переказах. Головні джерела експорту – бавовна та алюміній. Бюджет залежить також від експорту нафти і газу.

Туркменістан

Лідери держави

Президент Гурбангули Бердимухамедов

Добробут

Попри величезні надходження від продажу газу, більшість населення Туркменістану живе бідно. Після здобуття незалежності в 1991 році країна потрапила в багаторічну ізоляцію, з якої щойно починає виходити. Влада Туркменістану не пускала до країни іноземних інвесторів, а економіка недостатньо розвинута для того, щоб держава повною мірою скористалася зі своїх велетенських покладів нафти і газу. Туркменістану бракує експортних трубопроводів. Країна також втягнута в суперечку з Росією, Іраном, Казахстаном та Азербайджаном довкола правового статусу каспійського шельфу.

Дві третини експортованого газу постачається до Росії, але Туркменістан намагається вийти і на інші газові ринки – зокрема, китайський та іранський. Країна також розглядає можливість долучитися до проекту “Набукко”, який підтртимує ЄС.

Україна

Лідери держави

Президент Віктор Янукович (ліворуч)
Прем’єр-міністр Микола Азаров

Добробут

Україну колись називали житницею Європи: тут вирощували понад чверть усієї сільськогосподарської продукції СРСР. Але після здобуття незалежності країна пережила період швидкого економічного занепаду і високої інфляції. Зараз обсяги торгівлі України з країнами ЄС перевищують товарообіг з Росією, але саме Росія залишається найбільшим окремим торговельним партнером Києва.

Україна залежить від постачань російського газу і є важливим транзитером російського газу до Європи. Суперечки щодо цін на газ у 2006 і 2009 роках привели до відключень газопостачання. Економіка України залежить також від експорту сталі, тому країна відчула на собі наслідки глобальної фінансової кризи 2008 року.

Узбекистан

Лідери держави

Президент Іслам Карімов

Добробут

Узбекистан – один із найбільших у світі виробників бавовни. Країна має й інші природні ресурси, зокрема, нафту, газ і золото. Але реформи проводяться повільно, процвітають злидні і безробіття. У 2005 році після жорсткого придушення заворушень в Андіжані різко погіршилися відносини Ташкента із Заходом. Узбекистан тоді вигнав американських вояків з бази поблизу афганського кордону і почав здійснювати більш проросійську політику.

Починаючи з 2008 року, стосунки із Заходом поліпшуються. Причина полягає в тому, що Європа почала пошук альтернативних джерел енергії в Центральній Азії, а Узбекистан має стратегічне значення для операцій НАТО в Афганістані.

Вірменія

Лідери держави

Президент Серж Саргсян

Здоров’я

Офіційна статистика очікуваної тривалості життя на початку 1990-х майже не змінилася, а від 1993 року помітно поліпшилася. Але якщо взяти до уваги показники смертності серед немовлят, то справжній показник тривалості життя буде приблизно на п’ять років нижчим.

Вірменія досі відчуває наслідки землетрусу 1988 року, у якому загинули понад 25 тисяч людей. Іноземні донори все ще надають кошти на відбудову вражених землетрусом районів. Негаразди середини 1990-х спричинили масову еміграцію серед лікарів і медсестер. Система охорони здоров’я частково приватизована, і доступ до медицини дуже нерівномірний. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, 65% медичних послуг фінансуються “неформальною” платнею, яку пацієнти дають медикам.

Видатки на медицину становлять 4,7% ВВП (Дані Світового банку за 2009 рік).

Азербайджан

Лідери держави

Президент Ільхам Алієв

Здоров’я

Тривалість життя вказує на те, що система охорони здоров’я не виграла від нафтових прибутків. Хоча в країні діє програма імунізації дітей, загальний рівень базової медицини і медичних закладів залишається низьким. Низькооплачувані медики приймають “неофіційну” платню за свої послуги або емігрують до Росії та Казахстану, де зарплати кращі.

Видатки на медицину складають 5,8% ВВП (Дані Світового банку за 2009 рік).

Білорусь

Лідери держави

Президент Аляксандр Лукашенка

Здоров’я

Білорусь зберегла систему всезагального медичного обслуговування, що передбачає безкоштовні послуги для всіх громадян. Але система обтяжена внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС 1986 року. Як і в більшості пострадянських країн, тривалість життя в середині 1990-х дещо впала, але не настільки стрімко, як у інших колишніх республік.

Видатки на медицину складають 5,8% ВВП (Дані Світового банку за 2009 рік).

Естонія

Лідери держави

Президент Тоомас Гендрік Ільвес (ліворуч)
прем’єр-міністр Андрус Ансіп

Здоров’я

Як і в усіх інших пострадянських країнах, радикальна реформа системи охорони здоров’я почалася на початку 1990-х, що позначилося на здоров’ї народу.

Центральною складовою цієї реформи була освіта і підгототвка сімейних лікарів, що запобігло еміграції медичного персоналу. Медицина в Естонії фінансується переважно державою – за допогою внесків із фонду медичного страхування. Витрати на охорону здоров’я становлять 7% ВВП (Дані Світового банку за 2009 рік).

Грузія

Лідери держави

Президент Міхаїл Саакашвілі (на фото)
Прем’єр-міністр Ніколоз Ґілаурі

Здоров’я

Середня тривалість життя 2009 року складала 72 роки. Система охорони здоров’я після розпаду СРСР була децентралізована, а між 2000 і 2009 роками було реалізовано стратегічну реформу медицини.

Економічна і політична напруженість у відносинах із Росією вплинула на тривалість життя, яка зараз нижча, ніж за радянських часів. Падіння тривалості життя було відчутне під час збройного конфлікту 2008 року.

Витрати на медицину драматично впали із 4% ВВП 1991 року до 0,5% 1999 року. Після “Революції троянд” 2003 року видатки на охорону здоров’я зросли до майже 5% ВВП і зараз складають 10,1% – вище, ніж у Британії, яка витрачає 9,3% ВВП ( Дані Світового банку за 2009 рік). Приблизно чверть населення Грузії має медичне страхування.

Казахстан

Лідери держави

Президент Нурсултан Назарбаєв

Здоров’я

Хоча Казахстан – відносно багата країна, середня тривалість життя змальовує зовсім іншу картину. Високі показники смертності жінок при пологах і смертності немовлят. Всесвітня організація охорони здоров’я вважає причиною цього явища недостатній рівень медичного догляду за матерями і дітьми.

Населення Казахстану змушене жити з екологічними наслідками ядерних випробувань радянської доби і скидання на території країни токсичних відходів. У країні також зростають рівні наркозалежності і поширюється ВІЛ/СНІД.

Витрати на медицину складають 4,5% ВВП (Дані Світового банку за 2009 рік).

Киргизстан

Лідери держави

Президент Роза Отунбаєва
Прем’єр-міністр Алмазбек Атамбаєв

Здоров’я

Зараз середня тривалість життя дещо зросла порівняно з показниками 1991 року, але як і в інших країнах Центральної Азії, після падіння комунізму кваліфіковані лікарі емігрують до Росії чи Казахстану, де зарплати вищі. Лікарі у Киргизстані отримують у середньому 100 доларів на місяць і часто змушені підробляти. У Росії зарплата лікаря в шість разів вища.

Витрати на охорону здоров’я становлять 6,8% ВВП (Дані Світового банку за 2009 рік).

Латвія

Лідери держави

Президент Андріс Берзінш (ліворуч)
Прем’єр-міністр Валдіс Домбровскіс

Здоров’я

Тенденції в сфері тривалості життя у Латвії нагадують ситуацію в інших пострадянських країнах. У складні роки переходу економіки на ринкову основу тривалість життя різко знизилася, а потім поступово зростала. Всесвітня організація охорони здоров’я вважає, що “на загал, латвійці мають нездоровий спосіб життя”. Стурбованість викликають високі рівні вживання алкогольних напоїв, нездорове харчування, паління і недостатня фізична активність.

Система охорони здоров’я фінансується частково державою, розвинута також приватна медицина. Витрати на охорону здоров’я складають 6,5% ВВП (Дані Світового банку за 2009 рік).

Литва

Лідери держави

Президент Даля Грібаускайте
Прем’єр-міністр Андріус Кубілюс

Здоров’я

Відразу після розпаду СРСР прогнозована тривалість життя в Литві знизилася. Ще одне падіння, хоча і незначне, сталося після економічної кризи 2008 року.

У 1991 році країна запровадила обов’язкове медичне страхування. Медичне обслуговування безкоштовне, але пацієнт оплачує всі ліки. Виняток становлять діти, літні люди і безробітні. Існує і приватна медицина, яка надає здебільшого амбулаторні послуги. Витрати на медицину в Литві становлять 6,6% ВВП (Дані Світового банку за 2009 рік).

Молдова

Лідери держави

Президент Маріан Лупу (ліворуч)
Прем’єр-міністр Влад Філат

Здоров’я

У минулому Молдова мала одну з найкращих у світі систем охорони здоров’я. Але після розвалу СРСР і після економічної кризи відразу по тому державне фінансування медицини сильно скоротилося, а рівні медичного обслуговування стрімко впали. Між 1998 і 2000 роками, згідно з рішенням міністерства охорони здоров’я, в Молдові було закрито багато лікарень і поліклінік, особливо в сільській місцевості. Майже 95% усіх ліків Молдова імпортує. Країна запровадила систему обов’язкового медичного страхування.

Витрати бюджету на медицину останніми роками зросли до 11,9%, найвищого рівня з усіх пострадянських країн (Дані Світового банку за 2009 рік).

Росія

Лідери держави

Президент Дмітрій Медвєдєв (ліворуч)
Прем’єр-міністр Владімір Путін

Здоров’я

У перші пострадянські роки прогнозована тривалість життя в Росії помітно зменшилася. Зросла кількість хворих на СНІД, почастішали самогубства, підстрибнули рівні захворювання на алкоголізм. Загальноросійські показники тривалості життя зачепила також чеченська війна 1994 року і кризи 1998 та 2008 років.

Система охорони здоров’я, колись одна з найкращих у світі, проходить період реструктуризації. Згідно з даними Світового банку, у 2009 році видатки на медицину склали 5,4% ВВП Росії.

Таджикистан

Лідери держави

Президент Емомалі Рахмон

Здоров’я

Середня тривалість життя у Таджикистані була однією із найнижчих на території СРСР. Однак після розвалу Радянського Союзу, у середині 1990-х років, цей показник далі понизився: до цього призвела спустошлива громадянська війна. Її результатом стали не лише тисячі загиблих, але і збільшення рівнів еміграції серед професіоналів – таких як лікарі та вчителі, більшість із яких не були таджиками, а росіянами, українцями чи євреями.

Бідність, погані санітарні умови, регулярні спалахи тифу, брак медикаментів та одночасне зростання наркозалежності – всі ці явища вплинули на нинішню ситуацію в країні. Однак останнім часом уряд вдається до заходів із покращення системи охорони здоров’я. Ці зусилля пояснюють незначне, але все ж таки зростання середньої тривалості життя за останні роки

Зараз на охорону здоров’я Таджикистан витрачає 5,3% свого ВВП (дані Світового банку за 2009 рік).

Туркменістан

Лідери держави

Президент Гурбангули Бердимухамедов

Здоров’я

Середня тривалість життя в країні вища, ніж була 1990 року, але залишається найнижчою з усіх пострадянських країн. Нинішній президент свого часу був міністром охорони здоров’я. Тоді одним із його завдань було закриття більшості медичних закладів, що призвело туркменську медицину на межу занепаду. З приходом до влади президент Бердимухамедов заявляв, що поліпшить цю сферу, але здійснювані ним реформи досі були суто косметичні.

У 2009 році організація “Лікарі без кордонів” закрила своє представництво в Ашгабаді, бо уряд Туркменістану не давав їй реалізовувати програму боротьби з туберкульозом, що не піддається лікуванню традиційними препаратами.

Видатки на медицину складають 2,3% ВВП (дані Світового банку за 2009 рік).

Україна

Лідери держави

Президент Віктор Янукович (ліворуч)
Прем’єр-міністр Микола Азаров

Здоров’я

Система охорони здоров’я, яка в радянські часи була централізована, в період переходу до ринкової економіки з труднощами давала собі раду з наслідками різкого погіршення здоров’я населення. Наприкінці 1990-х систему охорони здоров’я було реформовано, і відтоді в ній відбувалися позитивні зміни. Після Помаранчевої революції 2004 року політична колотнеча уповільнила реформування медицини. Україна закрила Чорнобильську АЕС у 2000 році, через 14 років після аварії на четвертому реакторі і подальшого радіоактвного зараження. За деякими підрахунками, внаслідок чорнобильської катастрофи померли понад 10 тисяч людей. Але мільйони людей і нині мають проблеми зі здоров’ям унаслідок чорнобильської аварії.

Видатки на охорону здоров’я становлять 7% ВВП України (дані Світового банку за 2009 рік).

Узбекистан

Лідери держави

Президент Іслам Карімов

Здоров’я

Узбекистан – найбільша за кількістю населення країна Центральної Азії. Середня тривалість життя залишається невисокою – біля 67 років, – але стабільною, бо країну не зачепили фінансові кризи 1998 і 2008 років. Пострадянський “відтік мізків” у сфері медицини, коли лікарі і медсестри виїхали в пошуках кращих заробітків, позначився на системі охорони здоров’я Узбекистану. Громадяни мають право на безкоштовне лікування, але часто змушені давати хабарі.

Видатки на медицину складають 5,2% ВВП країни (Дані Світового банку за 2009 рік).

Вірменія

Лідери держави

Президент Серж Саргсян

Демократія

Прем’єр-міністр Серж Саргсян переміг на президентських виборах 2008 року, але тисячі прихильників опозиції вийшли на вулиці, називаючи вибори сфальсифікованими. Тодішній президент Росії Владімір Путін привітав його з перемогою, а ОБСЄ заявила, що голосування загалом відповідало міжнародним стандартам. Очолити країну Саргсяну, тодішньому прем’єр-міністру, запропонував його попередник і політичний союзник Роберт Кочарян.

Закон про ЗМІ, ухвалений 2004 року, забороняє цензуру. Але до травня 2010 року образа гідності і наклеп каралися тюремним ув’язненням, і журналістів неодноразово засуджували за цими статтями. Влада вдається до “неформального тиску”, щоби контролювати телебачення і радіо, згідно з висновками неурядової організації Freedom House. Проблемою є також насильство проти журналістів.

Азербайджан

Лідери держави

Президент Ільхам Алієв

Демократія

Родина Алієвих, яку часто звинувачують у поширеній корупції і фальсифікації результатів виборів, постійно балансує між геополітичними інтересами Росії і Заходу в цьому регіоні. Ільхам Алієв перебрав посаду президента 2003 року в свого батька Гейдара Алієва. Західні спостерігачі нарікали, що вибори відбувалися в умовах залякування виборців, насильства і упередженості ЗМІ.

Ільхам Алієв удруге переміг на виборах 2008 року, коли опозиційні партії бойкотували голосування. Західні оглядачі сказали, що попри певні поліпшення порівняно з попепедніми, ті вибори не відповідали демократичним.

“Репортери без кордонів” кажуть, що журналісти і блогери “працюють в умовах повної безкарності влади і під її невпинним тиском”.

Білорусь

Лідери держави

Президент Аляксандр Лукашенка

Демократія

Від 1994 року у Білорусі править авторитарний президент Лукашенка. Представників опозиції за організацію акцій протесту суворо карають.

На початку 2005 року США назвали Білорусь останньою у Європі “тиранією”. Правозахисні організації гостро критикують Білорусь за придушення свободи слова, жорсткий контроль над пресою і відмову надавати опозиції доступ до державних ЗМІ. В Індексі свободи преси за 2010 рік “Репортери без кордонів” помістили Білорусь на 154 місце зі 178 країн.

Естонія

Лідери держави

Президент Тоомас Гендрік Ільвес (ліворуч)
прем’єр-міністр Андрус Ансіп

Демократія

Естонія – демократія західного взірця, у якій регулярно відбуваються вільні і чесні вибори. Тоомас Гендрік Ільвес є президентом, але його роль здебільшого церемонійна.

Правоцентристська коаліція на чолі з Андрусом Ансіпом на виборах у березні 2011 року зміцнила більшість у парламенті. Пан Ансіп став першим від 1991 року прем’єр-міністром Естонії, переобраним на цю посаду. 2007 року країна провела перше в світі “електронне голосування” на парламентських виборах.

В Індексі свободи преси за 2010 рік, який укладають”Репортери без кордонів”, Естонія посіла дев’яте місце зі 178 країн.

Грузія

Лідери держави

Президент Міхаїл Саакашвілі (на фото)
Прем’єр-міністр Ніколоз Ґілаурі

Демократія

У 2003 році Міхаїл Саакашвілі став на чолі “Революції троянд”, унаслідок якої пішов з посади президент Грузії Едуард Шеварднадзе. Але 2007 року звинувачення в корупції й організації вбивства збурили хвилю масових акцій протесту з вимогами нових виборів. Саакашвілі звинуватив Росію у підбурюванні до вуличних протестів, розігнав демонстрантів і запровадив надзвичайний стан, що стало приводом до звинувачень в авторитаризмі. Він також провів дострокові президентські вибори, на яких здобув перемогу вже в першому турі

У 2010 році парламент схвалив зміни до конституції, які скоротили повноваження президента і розширили повноваження прем’єр-міністра. Але опозиція звинуватила пана Саакашвілі в намірах залишитися при владі на посаді голови уряду по завершенні його другого президентського терміну у 2013 році.

Конституція захищає свободу слова, і журналісти часто критикують владу, але базована у США неурядова організація Freedom House каже, що медіа-середовище залишається вкрай заполітизованим.

Казахстан

Лідери держави

Президент Нурсултан Назарбаєв

Демократія

Нурсултан Назарбаєв, який перебуває при владі від часу незалежності 1991 року і практично не має конкурентів, зосередив усю свою увагу на реформуванні економіки, відмовляючись демократизувати політичну систему країни. Він залишається популярним серед населення, а його прихильники кажуть, що він зумів зберегти міжетнічний мир і забезпечити стабільність під час реформ 1990-х. Йому також ставлять у заслугу вражаючі темпи приросту економіки в перші десять років нового тисячоліття.

Свобода преси гарантована конституцією, але спостерігачі кажуть про випадки цензури і залякування в приватних і опозиційних ЗМІ.

Киргизстан

Лідери держави

Президент Роза Отунбаєва
Прем’єр-міністр Алмазбек Атамбаєв

Демократія

Відносно міцні демократичні традиції Киргизстану були втрачені, коли за президента Акаєва в країні утвердилися корупція і непотизм. Вибори фальсифікувалися, лідери опозиції поставали перед залякуванням і тюрмою, а опозиційні газети закривалися. Однак і після революції 2005 року новий президент Курманбек Бакієв не зумів відновити довіру до державних інституцій.

У квітні 2010 року його було повалено, а перехідний уряд країни очолила колишній міністр закордонних справ Роза Отунбаєва. Вона оголосила референдум, на якому 90% громадян підтримали нову конституцію, яка обмежує повноваження президента і перетворює Киргизстан на першу в Центральній Азії парламентську республіку.

Конституція гарантує свободу преси, але спостерігачі відзначають існування цензури і залякування щодо приватних та опозиційних ЗМІ.

Латвія

Лідери держави

Президент Андріс Берзінш (ліворуч)
Прем’єр-міністр Валдіс Домбровскіс

Демократія

Латвія – демократична країна західного зразка, у якій регулярно відбуваються вільні і справедливі вибори. Від часу незалежності в країні правлять коаліційні уряди на чолі з прем’єр-міністрами. Нинішній керівник уряду Валдіс Домбровскіс став прем’єр-міністром 2009 року після відставки коаліційного уряду Іварса Ґодманіса на тлі невдоволення діями уряду в розпал економічної кризи. У червні 2011 парламент Латвії обрав президентом Андріса Берзіньша, хоча його кампанія була затьмарена звинуваченнями в корупції.

ЗМІ на загал вільні і працюють з мінімальними юридичними обмеженнями. Однак в останні кілька років, за даними організації “Репортери без кордонів”, сталося кілька серйозних порушень свободи преси. Організація згадує вбивство власника одного з латвійських ЗМІ у квітні 2010 року і наводить приклади нападів на журналістів.

Литва

Лідери держави

Президент Даля Грібаускайте
Прем’єр-міністр Андріус Кубілюс

Демократія

Литва – демократична країна західного зразка, у якій регулярно відбуваються вільні і справедливі вибори. У травні 2009 року на президентських виборах перемогла Даля Грібаускайте – перша жінка на чолі держави. Прем’єр-міністр Андріус Кубілюс очолює консервативний блок “Союз Вітчизни – християнські демократи”. Його коаліційний уряд, до якого входять три менші правоцентристські партії, прийшов до влади в грудні 2010 року. Коаліція контролює 80 місць у парламенті, який нараховує 141 депутата.

ЗМІ у Литві вільні і діють незалежно від держави, хоча найбільшому національному мовнику кілька разів доводилося оборонятися від спроб політиків впливати на редакційну політику.

Молдова

Лідери держави

Президент Маріан Лупу (ліворуч)
Прем’єр-міністр Влад Філат

Демократія

У 2001 році Молдова стала першою країною пострадянського простору, у якій на чесних і справедливих виборах переміг президент-комуніст. Але коли в квітні 2009 року комуністи оголосили про перемогу на чергових виборах із 50% голосів, результати було оскаржено після хвилі масових протестів і проведено повторні вибори. Після тих виборів до влади прийшла коаліція на чолі з ліберал-демократами прем’єр-міністра Влада Філата та іншими антикомуністичними партіями.

Хоча конституція Молдови гарантує свободу преси, але карний кодекс і закони про пресу забороняють наклепи на державу. У своєму Індексі свободи слова за 2010 рік організація “Репортери без кордонів” помістила Молдову на 75 місце зі 178 країн.

Росія

Лідери держави

Президент Дмітрій Медвєдєв (ліворуч)
Прем’єр-міністр Владімір Путін

Демократія

Президент Борис Єльцин був першим демократично обраним лідером пострадянської Росії. За час його правління президентська форма зміцнилася за рахунок, зокрема, інших гілок влади. У 2000 році президентом країни став Владімір Путін. Навіть коли 2008 року президентом Росії став Дмітрій Медвєдєв, а Путін очолив уряд, він не втратив вплив чи владу. Зараз багато росіян припускають, що Путін балотуватиметься на президентських виборах 2012 року.

Стан зі свободою слова у Росії регулярно стає предметом критики міжнародних журналістських організацій. Журналісти в Росії ризикують життям: за минулі 20 років скоєно десятки нападів на працівників ЗМІ, які розслідували діяльність структур влади і злочинних угрупувань.

Таджикистан

Лідери держави

Президент Емомалі Рахмон

Демократія

Президент Емомалі Рахмон перебуває при владі від 1992 року. Західні спостерігачі стверджували, що парламентські вибори 2005 і 2010 років не відповідали міжнародним стандартам. У 2006 році президент утретє переміг на виборах, які, за словами спостерігачів, не були ані вільними, ані чесними. Опозиційні партії бойкотували ті вибори.

Президента Рахмона, усупереч усім проблемам, підтримує більшість населення, бо саме йому ставлять у заслугу припинення громадянської війни 1990-х. Влада часто виправдовує обмеження громадянських свобод і репресії потребою долати загрозу ісламізму.

Міжнародні організації, які наглядають за свободою преси, кажуть, що в Таджикистані ця свобода не забезпечується, хоча її гарантує конституція держави. Организація Freedom House каже, що незалежних журналістів залякують і всіляко переслідують.

Туркменістан

Лідери держави

Президент Гурбангули Бердимухамедов

Демократія

Це однопартійна держава, у якій домінує Демократична партія Туркменістану. До смерті в 2006 році лідером цієї партії був президент Сапармурат Ніязов, який вибудував довкола себе культ особи і кидав величезні бюджетні кошти на великі проекти, скорочуючи в той самий час видатки на соціальні програми. Його наступник Гурбангули Бердимухамедов склав присягу президента після виборів 2007 року, які західні оглядачі назвали нечесними. Зараз у Туркменістані, на думку оглядачів, зароджується новий культ особи.

Уряд повністю контролює ЗМІ. Організація “Репортери без кордонів” називає контроль держави над пресою “абсолютним”.

Україна

Лідери держави

Президент Віктор Янукович (ліворуч)
Прем’єр-міністр Микола Азаров

Демократія

Помаранчева революція 2004 року дала можливість президенту Віктору Ющенку провести деякі реформи в політичній сфері і забезпечити більшу свободу преси. Але його спроби привести Україну до членства в НАТО і ЄС були менш успішними – значною мірою через те, що Захід не хотів погіршення відносин із Росією, а самі українці не були готові до інтеграції з НАТО.

У 2010 році внаслідок перемоги на президентських виборах до влади прийшов Віктор Янукович, політичний конкурент Ющенка. Янукович каже, що прагне підтримувати баланс між Росією і Заходом, але вважає своїм стратегічним завданням інтеграцію з Євросоюзом. Та блискавичність, із якою він погодився на продовження оренди бази російського флоту в Криму, викликала звинувачення опозиції в тому, що розмови про баланс є лише порожніми балачками.

В 2010 році організація “Репортери без кордонів” говорила про “численні порушення свободи преси” після приходу Януковича до влади.

Узбекистан

Лідери держави

Президент Іслам Карімов

Демократія

Президент Іслам Карімов перебуває при владі з 1989 року. В країні діє авторитарна політична система. Доповідачі ООН ствержують, що тут систематично застосовують тортури. В травні 2005 року в місті Андіжан на сході країни війська відкрили вогонь по демонстрантах, які протестували проти арешту людей, звинувачених в ісламському екстремізмі. Свідки називали події в місті кривавою бійнею. Влада Узбекистану казала, що загинули менше 190 людей. Згідно з незалежними оцінами, кількість убитих була значно більшою.

Опозиція і ЗМІ жорстко контролюються державою. Хоча конституція гарантує свободу преси, “Репортери без кордонів” повідомляють, що законодавство в Узбекистані передбачає покарання журналістів за “втручання у внутрішні справи” і “образу гідності громадян”.

Чому Туркменістан багата країна

Туркмени у традиційному національному вбранні. Фото (c): Abel Polese, використовується з дозволу.

Ашгабат, 4:30 ранку. Сонний, але радісний натовп іноземних гостей зібрався в залі прибуття столичного міжнародного аеропорту. Їх зустрічає молодий чоловік років 30-ти, який бігає між групами в залі прибуття та на вулиці, слідкуючи, щоб кожен сів у правильний автомобіль, який доправить їх до потрібного готелю.

Це звична справа для аеропортів, але якщо придивитись уважніше, можна помітити таку особливість: молодий чоловік ввічливо звертається до гостей з арабських країн їхньою мовою, іншим дає інструкції російською мовою, турецьких представників вітає турецькою, європейським та американським гостям пропонує допомогу англійською, роздає вказівки таксистам туркменською. Пізніше прибуває напарник, який спілкується з гостями мовою фарсі, а також комунікує за допомогою інших необхідних мов, що є в його мовному запасі.

Обслуговування гостей — нелегка справа, особливо, коли гостей кілька десятків. Проте наші туркменські друзі точно знають до кого якою мовою звертатись, а коли зустрічають когось нового, то швидко запам’ятовують якою мовою необхідно спілкуватись з цією людиною.

Пізніше цього дня зацікавлений гість знову здивується, переконавшись, що схожа ситуація не є поодинокою: багатомовність є звичною рисою освіченого класу в Туркменістані. Слідуючи моді, яка наче повернулася з минулих століть — коли дипломатія провадилась поліглотами, яких відправляли на навчання в кращі університети регіону, — багато туркменів розмовляє кількома мовами і, зокрема, не найпростішими.

Така ситуація є ще більш несподіваною з огляду на відносну закритість Туркменістану, коли всі іноземні громадяни повинні отримати візу для відвідання країни. Що ця багатомовність може сказати нам про те, як туркменська еліта баче місце своєї країни у світі? І що вони можуть донести світові за допомогою своїх мовних навичок?

Коріння туркменської багатомовності

Якщо запитати їх, туркмени не приховують як і чому вони почали — чи пак змушені були почати вивчати інші мови. Нечебто все це почалося у 1990-х, коли в часи невизначеності деякі освічені туркмени почали поглядати за межі Москви та країн пострадянського простору у пошуках університетської освіти.

Деякі подались до Каїра: єгипетські університети приймали всіх охочих, навчання було дешевим, а інколи й безкоштовним. Єдиною проблемою було заповнення аплікаційної форми арабською мовою. Проте винахідливі туркмени знаходили когось, хто їм допомагав у цій ситуації, та по прибутті починали підтягувати свій рівень знань мови.

(Фактично такий принцип закладено в багатьох університетських програмах обміну. Різниця в тому, що у випадку з туркменами, такий освітній досвід виникає швидше з індивідуальної ініціативи, ніж на основі структурного механізму.)

Не всі туркмени вважають Єгипет зручним і підходящим для себе місцем. Іншим освітнім хабом для них став Тегеран, де майбутні випускники здобувають знання мови фарсі.

Туреччина була і залишається ще одним найбільш популярним місцем здобуття освіти. Туркменським громадянам не потрібні візи для в’їзду в Туреччину, а обидві мови є близькими та певною мірою взаємно зрозумілими. Як результат, між цими країнами існують близькі взаємини, які можна назвати навіть ближчими, ніж у Туркменістану з деякими пострадянськими сусідами. Для порівняння зазначимо, що між Стамбулом та Ашгабатом є декілька прямих авіарейсів на день, тоді як між Ашгабатом та набагато ближчою до нього столицею Таджикистану — Душанбе, немає жодного прямого авіарейсу.

Турецька мова також отримала спеціальний статус у Туркменістані, де знання «османської мови» є звичним явищем серед освіченого класу. У Туркменістані транслюються турецькі телевізійні канали. Турецький уряд та представники приватного сектору проводять активну діяльність в країні за допомогою Турецької державної агенції розвитку ( TIKA) та будівельних компаній. Перший в Ашгабаті великий торговельний комплекс побудувала турецька компанія, а в самому комплексі відведено цілий поверх для продажу турецької продукції, а також там працює турецькомовний персонал, який обслуговує турецьку діаспору Ашгабату.

Що стосується російської, то ніколи не доводилось запитувати, звідки туркмени знають цю мову. Було б дивно ставити таке питання в пострадянській країні, навіть, якщо російська мова протягом певного часу втрачала свій вплив у багатьох сферах життя. Наразі головна газета країни — Нейтральний Туркменістан, все ще має російську версію. Крім того, впливає також той фактор, що країна з обмеженими ресурсами потребує імпорту багатьох речей, включаючи освіту. Багато туркменів здобувають освіту в інституціях з російською мовою викладання, зокрема в самій Росії, в Україні чи інших пострадянських країнах. До прикладу, в Туркменістані немає школи для навчання пілотів, проте країна їх потребує, а тому навчаються туркменські пілоти зазвичай в Україні.

Як і у випадку з турецькою мовою, російську часто вивчають завдяки розважальним програмам. Велика кількість піратських фільмів з Росії є одним з джерел такого вивчення. Російська разом із турецькою є найбільш доступними мовами на супутниковому телебаченні в Туркменістані.

Попри те, що російська уже не є офіційною мовою та не використовується для підписання вказівників, вивісок чи для комунікації, попри заміну кирилиці латиницею (зі спеціальними буквами для передачі туркменського звучання), остаточний перехід на туркменську мову ще не відбувся. Такі звичні написи біля місць будівельних робіт, як «обережно, пофарбовано» чи «немає проходу», зазвичай виконуються туркменською, проте звичним також є наявність поряд неофіційного перекладу цих написів російською. Найбільш логічним поясненням цьому є те, що туркмени ще не звикли до написів за новою абеткою. Ті, кому складно читати латинізовану туркменську, можуть зрозуміти російський варіант.

Однак, нові можливості та виклики все ж підштовхують туркменів до нав’язування ближчих відносин з іншими нерадянськими країнами, з якими держава має незначні політичні контакти.

Попри значну залежність від централізованої офіційної точки зору, туркменські політики все ж піддаються впливу неформальних, особистих зв’язків. До прикладу, якщо перекладач президента провів багато років в Ірані, Туреччині чи Єгипті, значить він може правильно трактувати певні культурні моменти та особливості у підході закордонних дипломатів. Перекладачі також можуть нагадати президентові чи роз’яснити йому роль, яку та чи інша країна відіграє в житті Туркменістану та його еліт. Це може позитивно впливати на міждржавні відносини та покращувати економічне і політичне становище. Туркменські еліти, особливо ті, які навчались за кордоном, мають вплив (хоча й обмежений) на прийняття державних рішень.

Ми не можемо точно визначити рівень впливу особистих зв’язків, бачень та інших індивідуальних та суб’єктивних елементів на прийняття політичних рішень. Зокрема, про вплив даних факторів ми можемо дізнатися із праці Александра Вендта «Соціальна теорія міжнародної політики». Завдяки відносинам з іншими країнами, а не з тільки Росією та країнами Заходу, туркмени надихаються моделями споживання, технологіями, політичними та бізнес ідеями з різних джерел, у подальшому адаптуючи їх та впроваджуючи у власну національну ідеологію. З часів проголошення незалежності Туркменістан неодноразово відкривав для себе принципи функціонування та традиції інших держав, а також створював щось своє.

Звичайно, у країні все ще зберігається велика кількість міфів, історій і традицій із радянських часів. Проте цілий комплекс постмодерних ознак, зокрема, таких як національна турбо-поп музика та схожі елементи були частково імпортовані в країну.

Однозначним фактом є те, що Росія не єдине джерело натхнення для Туркменістану. Велика кількість країн, чия важливість була, можливо, недооціненою, також доклались не лише до становлення туркменських еліт, але й, вірогідно, до формування офіційного державного дискурсу, політичних підходів та позиціонування себе на міжнародній політичній арені.

В рамках The Bridge виходять особисті есе, коментарі і творчі репортажі, які розкривають відмінності місцевого та міжнародного висвітлення подій у світі через унікальний погляд учасників спільноти Global Voices. Судження, висловлені у статтях, не обов’язково відображають думки суспільства загалом. Усі публікації

Цікаві факти про Туркменістан

Туркменістан – держава в Середній Азії. Столиця Туркменістану – Ашхабад. Спільні кордони з Афганістаном та Іраном на півдні, на півночі межує з Казахстаном і Узбекистаном. Західні землі держави омиваються Каспійським морем. Узбережжя порізане вглиб території і зручних виходів до моря немає. Велику площу країни займає пустеля Кара-Кум. На півдні розташовані височини і гори. Є й інші цікаві факти про Туркменістан.

Клімат континентальний, сухий. Трав’янистий покрив рідкий, з лисинами солончаків. На пісках закріпився саксаул. Більш різноманітний рослинний світ на півдні в передгір’ях. У лісостеповій смузі зустрічається ялівцеві дерева, навесні різнобарв’я маку, ірису, тюльпана. На гірських вершинах зустрічається сніжний барс. На кам’янистих схилах видно незліченні стежки архара, в низинах леопарди полюють на сайгаків. Світ птахів налічує близько 370 видів. Ми зібрали для вас найцікавіші і незвичайні факти про Туркменистан.

7 цікавих фактів про Туркменістан

1. Народ держави свято шанує чинного президента. У кожному будинку на найкрасивішому килимі розташовується портрет вождя. Його фотографія прикрашає щоденні передовиці центральних газет. У країні створено спеціальний портретний комітет. Він раз у тиждень дає вказівки, яке фото необхідно споглядати вдома на килимі. Цей предмет домашнього побуту піддається ретельному прибиранню.
2. До 2016 року громадяни користувалися безкоштовою витратою електроенергії, газу, води за встановленим лімітом. Право на отримання 120 л. палива поширювалося на власників транспортних засобів. Але з приходом чинного президента Гурбангули Бердимухамедова пільги скорочуються. Пояснюється тим, що рівень добробуту поданих неухильно зростає. Виявляється зростання тарифів ЖКГ – показник заможності народу. Треба так і пояснювати.
3. Туркмени шанобливо ставляться до предків. Проїжджаючи або проходячи повз кладовища необхідно приглушити або вимкнути музику. Хліб і сіль – священні продукти. До недавнього часу іноземцям потрібно було заплатити 50 тис. доларів в казну за шлюб з громадянином або громадянкою Туркменістану.
4. Держава – найбільший світовий експортер природного газу. Під час перебування СРСР під час досліджень геологи натрапили на багате родовище. Але при розробці земля на цьому місці провалилася, утворивши значний кратер. Щоб газ не виходив на поверхню, його підпалили. Горить досі. Унікальне місце названо «Воротами в пекло».
5. 1 вересня 2011 року всі першокласники за вказівкою президента в подарунок отримали ноутбук. Інтернет в країні розвинений дуже слабо. На території країни діє один мобільний оператор. Але народу, зайнятого повсякденними турботами цього цілком достатньо.
6. Туркменістан 5000 років тому вивів знамениту породу коней – Ахалтекинець. Порода є чистокровною, тому що не змішується. Обриси скакуна відображені на гербі республіки.
7. Єдина країна в світі, де заборона на вживання конини закріплена на законодавчому рівні. У дворах будинків крім домашніх курей та індиків важливо розгулюють страуси. Малеча з задоволенням влаштовує страусині перегони.

Туркменістан: ТОП-3 кращих пам’яток

• Мечеть Туркменбаші Рухи. Найбільша мечеть в Середній Азії. Побудована за життя Сапармурата Ніязова Туркменбаші на його батьківщині в селі Кіпчаг. Тут же покоїться прах колишнього президента в мавзолеї Туркменбаші. Мечеть прекрасно видно з борту літака.
• Каньйон Янгі-калу. Дослівно перекладається як «Вогненні фортеці». Сонце висвічує стрімкі обриви червоного, оранжевого-жовтого кольорів. У давнину ландшафт переховувався під поверхнею моря. Вітри пустелі висікли з землі химерні замки і вежі.
• Стародавнє місто Ніса. Засноване в третьому столітті до н.е. було значущим центром Шовкового шляху. Завдяки археологам виявлені стародавні споруди, гончарні майстерні та інші артефакти.

Туркменістан: дивні закони і звичаї

Багато законів країни не підтримують сучасні цінності. Заборонено іноземна валюта в обігу. Жінки на державній службі не мають право користуватися косметикою, нарощувати нігті. Заборонено ввезення автомобілів чорного кольору. Під заборону потрапили хвороби СНІД і холера. Місцевим жителям можуть відмовити у виїзді з причини «попадання в рабство в іншій країні».

Що не можна робити в Туркменії?

• Фотографувати урядові будівлі, аеропорти, митниці та місцеві риночки. Що дозволено знімати, на жаль, не визначено.
• Якщо у візі поставлена ​​категорія «туризм», то заборонено залишати Ашхабад без офіційного супроводжуючого турагенства. Заборона на відвідування друзів, приватних будинків і родичів.
• Зміна готелів неможлива. Гість зобов’язаний прибути в номер не пізніше 22.00 годин.

Незважаючи на посилені правила відвідування країни, Туркменістан цікавий самобутністю і неповторним колоритом.