Кропиви листя

Кропива – багаторічна рослина, що відрізняється високим прямостоячим стеблом з невеликою кількістю супротивних гілок у верхній частині. Висота рослини досягає 70-150 см. Густо покрита волосками двох типів – пекучими і простими. Листя кропиви – супротивне довгочерешкове, загострене, крупно-пильчасте. Довжина листя може сягати 15 см. У лікувальних цілях застосовується кропива пекуча і кропива дводомна.

Кропива: Лікувальні властивості, опис, користь, показання, застосування в медицині

Склад

Діючими компонентами, які входять до складу листя кропиви, є каротиноїди, глікозид уртицин, хлорофіл, холін, ситостерин, дубильні речовини, органічні кислоти, фітонциди. Дана рослинна сировина є джерелом мінералів – заліза, кремнію, міді, бору, титану і нікелю, а також вітамінів B2, B3 і аскорбінової кислоти.

Фармакологічна дія

Препарати кропиви мають кровоспинний ефект. Поряд з цим листя рослини надає жовчо- і сечогінну дію, нормалізує ліпідний обмін, стимулює регенерацію тканин, у тому числі слизових оболонок шлунка і кишечника. Лікарські препарати з даної сировини збільшують кількість еритроцитів у крові, знижують рівень глюкози.

Регіони проростання лікарської рослини

• Вінницька область
• Житомирська область
• Кіровоградська область
• Полтавська область
• Сумська область
• Хмельницька область

Зміст

Загальна інформація

Рослина має високу цінність, незважаючи на те, що вважається бур’яном. За вмістом корисних речовин для лікувальних цілей кропива перевершує багато культурних рослин. Зростає кропива переважно поблизу людського житла. Препарати рослини застосовуються як загальнозміцнювальний засіб, а також для лікування широкого спектра захворювань. Використовується кропива не тільки як лікувальний засіб, але і як продукт харчування.

Заготівля сировини

Заготівля листя кропиви здійснюється з травня по серпень, залежно від кліматичних умов. Головна вимога для правильного збору сировини – ясна суха погода, після того як висохне роса на листі. Для відбору листя вибирають екологічно чисту місцевість, далеко від доріг і промислових підприємств. Не можна збирати дикорослу кропиву біля смітників. Щоб збирати листя, необхідно захистити руки рукавичками. Великі партії листя зрізають ножицями для чагарників.

Після того, як листя буде відокремлено від стебла, його необхідно просушити на повітрі, розклавши на папері або тонкій тканині. Сировину розміщують під навісом подалі від сонячних променів. Сушать листя у сушарці за температури 40-50 ℃. Готовність сировини до зберігання визначається за трухлявими жилками.

Лікувальні властивості та застосування кропиви

Застосування кропиви в медицині здебільшого пов’язано з кровоспинним ефектом. Препарати на основі листя рослини використовують при рясних кровотечах у жінок у період менструації, клімаксу. Застосовують рослинну сировину в лікуванні різних гінекологічних захворювань суворо під контролем лікаря. Використовують ліки з кропиви і для усунення крапельної кровотечі з носа. Також кропива застосовується для профілактики й усунення проблем у роботі печінки та жовчовивідних шляхів.

Листя кропиви використовується в лікуванні дерматологічних захворювань. Протизапальна дія препаратів рослини у поєднанні з антигнильними властивостями дозволяє застосовувати їх зовнішньо при екземі, гнійних ранах, висипаннях, фурункулах, трофічних виразках, вітіліго, травмах шкіри. Використовують ліки на основі листя кропиви для профілактики випадіння волосся, а також у лікуванні себореї. Широко застосовуються фітопрепарати в лікуванні ревматизму.

Затребувані препарати кропиви в стоматологічній практиці – при лікуванні пародонтиту. Використовують їх також для усунення симптоматики гінгівостоматиту як кровоспинний і протигнильний засіб. Лікувальні властивості кропиви дозволяють застосовувати відвари і настоянки на її листі при лікуванні ангіни.

Кропива та її користь

Головні корисні властивості кропиви – здатність зв’язувати кров і надавати судинозвужувальну дію. Обумовлюється це наявністю вітаміну K, який стимулює вироблення протромбіну. За рахунок цього ефекту препарати на її основі застосовують для зупинки шлунково-кишкових і гінекологічних кровотеч. Кропива входить до складу зборів, призначених для лікування хвороб печінки і жовчного міхура, ревматизму, подагри. Також її використовують як сечогінний засіб.

Завдяки високому вмісту вітамінів і мінералів у листі кропиви її препарати призначають як загальнозміцнювальний засіб. Відвари і настойки, а також сік рослини корисні для поліпшення імунітету.

Кропива в косметології

Листя кропиви, як і інші компоненти рослини, відрізняються антисептичними і антибактеріальними властивостями. За допомогою соку або відвару на її основі здійснюється профілактика випадіння волосся, а також лікування себореї. Вітаміни і мінерали, що входять до складу листя кропиви, допомагають поліпшити ріст волосся та сприяють оновленню клітин шкіри голови.

Кропива і протипоказання до її застосування

Основними протипоказаннями для застосування препаратів на базі листя кропиви є вагітність, вік до 12 років, дисфункція нирок. Не можна вживати фітопрепарати людям, які страждають на ниркову або серцеву недостатність, а також мають підвищене згортання крові.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Дата публікації: 12.08.2015

Кропива, перспективи та правила її вирощування

Кропива (лат. Urtíca , родина Кропив’яні) – рід одно- і багаторічних квітучих трав’янистих рослин, який об’єднує понад 45 видів, найбільшого поширення серед яких отримали кропива дводомна (лат. Urtica dioica ) і кропива жалка (лат. Urtica urens ). Рослини кропиви зустрічаються як у Східній, так і в Західній півкулях Землі, вони добре відомі й широко розповсюджені майже по всьому світу, за винятком зон поблизу Північного та Південного полюсів. Перша класифікація видів кропиви, об’єднаних в один рід Urtica , була здійснена Карлом Ліннеєм у 1753 році, в його роботі «Species Plantarum».

Стебла рослини прямостоячі, зазвичай чотиригранні. Залежно від кліматичної зони, поживності ґрунту та виду, кропива може досягати заввишки 0,1–3,0 м. Рослина має захисну особливість – жалкі голкоподібні волоски, розташовані на поверхні її листя і стебел. Вони містять мурашину кислоту, яка при дотику до шкіри викликає сильне відчуття опіку та болючість.

Підземні кореневища багаторічних видів рослини утворюють густу, сильно розгалужену мережу, завдяки чому кропива добре зберігає свої популяції. Крім вегетативного способу, вона також успішно розмножується насінням.

Цвіте культура зазвичай у червні – липні, запилюється здебільшого вітром. Серед її видів є як дводомні рослини (кропива дводомна), так і однодомні (кропива жалка, кропива коноплева). Плоди, дозрівання яких відбувається у липні – серпні, є сплюснутими яйцеподібними або еліптичної форми горішками. Усередині них розташовується дуже дрібне насіння: маса 1 тис. штук не перевищує 0,14 г.

Незважаючи на те, що кропива зустрічається повсюди та цілком може вважатись бур’яном, її унікальні якості використовуються людством протягом багатьох століть і ставлять цю культуру в один ряд з найбільш цінними і корисними рослинами нашої планети. Кропива відома своїми кормовими, харчовими, цілющими і технічними властивостями, тому слугує сировиною для фармацевтичної, харчової, текстильної, косметичної та інших галузей народного господарства.

У зеленій масі рослини містяться вітаміни, білки, мінерали та інші поживні речовини, які сприяють активізації ростових процесів, тому кропива незамінна в якості кормової культури для годування й вирощування сільськогосподарських птахів, а також у тваринництві, для отримання органічної продукції. Завдяки своїй високій врожайності, яка перевершує у 1,5 – 2 рази традиційні кормові культури, і багатому хімічному складу, що забезпечує повноцінну кормову базу всім видам сільськогосподарських тварин, кропива сьогодні може стати лідером у кормовиробництві.

У деяких європейських країнах (Німеччині, Швеції, Білорусі, Литві, Латвії) і в США вирощування кропиви як кормової культури набуває все більших масштабів. Багаторічні види кропиви, серед яких найбільше застосування отримали кропива дводомна і кропива коноплева , забезпечують близько 8 – 10 т зеленої маси з одного гектара посівів щорічно, не потребуючи особливих умов догляду. На зрошуваних землях і за умов достатнього азотного живлення цей показник буде набагато вищий, до 20 – 40 т.

Плантація багаторічних видів кропиви зберігає свою врожайність протягом 8 – 10 років без додаткових заходів по її утриманню . До того ж, на відміну від традиційних кормових культур, кропива не виснажує ґрунт і навіть частково виводить з нього солі важких металів, що є істотною перевагою рослини. Високі показники холодо- та зимостійкості, хороша пристосованість до умов існування в помірному кліматі, тривалий період вегетації (з ранньої весни і до пізньої осені) та активне нарощування високопоживної зеленої маси, які дозволяють отримувати не менше 2 – 3 укосів за сезон, у поєднанні з низькою собівартістю продукту і стійкістю рослини до різних захворювань, роблять кропиву однією з найбільш вигідних і перспективних культур для вирощування у степових і лісостепових зонах середніх широт.

Кропиву можна заготовлювати не лише як зелений корм або силосну масу, але й переробляти на білково-вітамінні концентрати у вигляді брикетів, гранул, вітамінного борошна тощо. Навіть невелика кількість кормових добавок з кропиви в раціоні сільськогосподарських тварин і птиці сприяє підвищенню їх продуктивності та поліпшенню якості одержуваних продуктів: у корів зростають надої молока, а крім того, підвищується його жирність; збільшується несучість у курей-несучок; у м’ясних порід худоби і птиці спостерігається зростання добових приростів.

Також незаперечною є й харчова цінність кропиви . З давніх-давен її перші весняні пагони, багаті хлорофілом і фітонцидами, служили джерелом вітамінів (А, С, Е, групи В, К), таких необхідних елементів як кальцій, марганець, залізо, калій, магній, фосфор, кремній, хлор, мідь, сірка, а також органічних кислот, білка, азотистих сполук (18 – 20%), жирів (до 7%), крохмалю (9 – 10%) та інших біологічно активних речовин для відновлення організму після тривалого зимового періоду. За своїми поживними якостями листя молодої кропиви не поступається бобовим культурам, зокрема квасолі та зеленому горошку.

Ніжні паростки кропиви мають смак, що нагадує листя шпинату. Їх збирають до того часу, поки висота рослини не перевищить 20 см. Найбільшою користю відзначаються саме верхівки пагонів довжиною 1,5 – 5 см. Перед вживанням в їжу їх бланшують або перетирають, щоб позбутися жалючих волосків, а потім додають у салати, перші страви, готують у вигляді пюре, соусів до м’яса, грибів, картоплі, випічки.

Стебла кропиви квасять, маринують або засолюють. За своїми поживними і смаковими якостями вони перевершують традиційну в нашому харчуванні квашену капусту. В кухнях деяких країн молоде коріння рослини успішно замінює спаржу.

Кропиву використовують для приготування алкогольних (вино, пиво) і безалкогольних напоїв. З висушеного молодого листя і суцвіть кропиви готують смачний та цілющий чай. Подрібнена до порошкоподібного стану суха зелень кропиви входить в якості приправи до складу деяких сортів сиру, м’ясних і ковбасних виробів. Крім того, такий порошок, як і свіже листя рослини, має властивості консерванту і допомагає довше зберігати свіжими рибу, м’ясопродукти, молоко та запобігати їх псуванню. Зелений барвник, що використовується в харчовій промисловості, виробляється з надземної частини рослини. Коріння застосовують для отримання барвника жовтого кольору.

З давніх часів добре відомі цілющі властивості кропиви . В наші дні її застосовують не тільки в народній, але й у традиційній медицині. Рослина надає кровоспинну, протизапальну, бактерицидну, протиревматичну, ранозагоювальну, сечогінну дію. Вживають препарати з кропиви при різних захворюваннях суглобів, м’язових болях, у разі анемії, порушень функцій печінки, жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту.

Ефективна кропива й у лікуванні бронхіту, туберкульозу, тонзиліту, гінгівіту, пародонтозу, екземи, при порушенні обміну речовин та ін. Свіжий сік кропиви, а також настояний на вині чи воді порошок з її насіння – надійний засіб для відновлення потенції і загального зміцнення організму. На випадок радикуліту чи ревматизму дієвими є «кропив’яні ванни», коли уражені хворобою осередки обробляють жалкими, щойно зірваними рослинами.

Кропива, як і будь-яка інша рослина з лікувальною дією, має свої протипоказання . Вживати будь-які препарати або засоби з кропивою не можна при вагітності, тромбофлебіті, варикозі, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гострих ниркових захворюваннях, у разі можливих внутрішніх кровотеч чи проблем зі згортанням крові (тромбофілії).

Фармацевтичні компанії багатьох країн закуповують сировину у вигляді висушеного листя й кореневищ кропиви. Такі країни як Німеччина, Болгарія, Польща, Канада, США, Мексика та ін. постачають на світовий ринок сертифіковану органічну продукцію за закупівельною ціною 2 – 6 $/100 г. Для неорганічної сировини ціна набагато нижча, близько 1 $/100 г.

Збирають кропиву не тільки на плантаціях, а й у дикій природі, що також дозволяє отримати непоганий прибуток. Проводять збір уранці, після висихання роси. З одного гектара оброблюваної площі можна отримати від 2,5 до 4 т лікарської сировини.

У цьому бізнесі дуже важливо дотримуватися правил технологічного процесу сушки врожаю, щоб зберегти зелене забарвлення в сухого листя кропиви. Для цього слід розстелити зібрані частини рослини тонким шаром і просушувати їх у затінку, уникаючи попадання прямих сонячних променів. Під дією сонця відбувається руйнування хлорофілу, висушена сировина знебарвлюється, набуває сіро-коричневого кольору, втрачаючи при цьому свої лікувальні якості, що також знижує товарну цінність продукту.

Ефірна олія, яка міститься у свіжому кропив’яному листі, є цінним компонентом для парфумерної та косметичної галузей . На її основі роблять омолоджуючі, зволожуючі, освіжаючі вітамінні креми, маски, шампуні, лосьйони з відновлювальною дією, а також інші засоби для догляду за шкірою й волоссям.

Більшість видів кропиви в старовину використовувалися як прядильні рослини . З волокнистих стебел після попередньої обробки виходила надзвичайно міцна та гігроскопічна пряжа. Залежно від виду вирощуваної кропиви, пряжа призначалася або для виробництва грубих текстильних виробів (мішки, ковдри, рибальські сіті, вітрильне полотно, канати), або для виробів вищої якості (одяг, постільна білизна тощо).

Найбільш придатним для такої переробки вважається вид кропива коноплева (лат. Urtica cannabina ), поширена в таких країнах як Монголія, Китай, Іран, Росія (зокрема регіон Сибіру) і на значній частині Східної Європи, хоча й інші високорослі види кропиви можуть успішно конкурувати з нею.

Відомий також особливий вид кропиви – кропива китайська (лат. Boehmeria nivea ) або рамі, волокна якої мають надзвичайну шовковистість та м’якість. Легка, дуже приємна на дотик тканина, що охолоджує в спеку, виробляється саме з цієї рослини. Вона користується великим попитом, а детальна технологія її виготовлення тримається в секреті.

Кропива китайська – рослина багаторічна й швидкоростуча. Її плантації можуть давати гідні врожаї до 3-х, а при хорошому догляді і відповідних кліматичних умовах – до 6 разів за сезон. Після посадки культура розростається і зберігається на одному місці 8 – 12 років.

Тканини та пряжа з кропиви дуже популярні в Японії, Китаї, Кореї та інших азіатських країнах. Вони нітрохи не поступаються звичним для нас бавовні чи льону, а завдяки особливій структурі волокон можуть вбирати набагато більше вологи, ніж вовна, бавовна та інші прядильні тканини. До того ж, вирощування кропиви, на відміну від бавовни, не вимагає застосування пестицидів, а врожайність її стебел може конкурувати з рослинами льону. У середньоєвропейському кліматі вона становить 45 – 55 ц/га.

Щоб зберегти стабільно високий рівень волокон у стеблах, рослини розмножують вегетативним способом, оскільки насіннєвий спосіб призводить до значної неоднорідності посівів. Також практикують вирощування кропиви через розсаду, для чого насіння висівають навесні в індивідуальні торф’яні горщики, а до літа пересаджують підрослі сіянці у відкритий ґрунт.

Щоб отримати волокна високої якості, рослини регулярно поливають. З недавнього часу, з метою задовольнити зростаючий попит на натуральні тканини з кропив’яного волокна, деякі компанії Австрії, Італії, Німеччини (компанія «Stoffkontor» в м. Люхов, Нижня Саксонія) та Фінляндії почали відродження їх виробництва у промислових масштабах.

Є в кропиви й багато інших застосувань. Здавна її використовували у виробництві паперу . Перші православні книги, виготовлені з волокон кропиви, конопель та льону, практично повністю зберегли свій первозданний вигляд, уникнувши руйнівних вікових процесів. Старовинна технологія застосовується й нині в кустарних майстернях для отримання оригінального паперу ручної роботи.

Кропива, що росте в саду, або на дачній ділянці, є не тільки відмінним добривом (у вигляді гумусу чи мульчуючого шару), але й виконує функції природного пестициду . Азотисті сполуки, солі заліза, магнію, сірки, які містяться в ній, допоможуть збагатити ґрунт і забезпечити інші рослини поживними елементами. За допомогою кропив’яного відвару або настою, яким обприскують інші культури, можна запобігти їх ураженню шкідливими комахами, такими як тля, і грибковими захворюваннями, зокрема борошнистою росою.

Культивування кропиви здійснюється людиною вже більше п’яти тисячоліть. Відомо, що її вирощували ще в Стародавньому Єгипті. Сьогодні питання про доцільність розведення цієї рослини також актуальне, і багатьма фермерами-хліборобами воно вирішене позитивно.

Для розмноження кропиви застосовують три основні методи: прямий посів насіння в ґрунт, вирощування через розсаду з подальшою пересадкою у відкритий ґрунт і вегетативний спосіб шляхом ділення кореневища або відсадження прикореневих пагонів.

Щоб створити оптимальні умови для її успішного вирощування, необхідно перш за все правильно вибрати ділянку. Найкраще рослина розвивається на чистих, пухких, родючих, добре зволожених (але без застою вологи) ґрунтах, у півтіні. Важкі, з поганою аерацією, сухі піщані, або засмічені багаторічними бур’янами землі не годяться для розведення кропиви. Кращими попередниками для кропиви є картопля, цукровий буряк, кукурудза та інші просапні культури.

Перед посівом ґрунт на ділянці слід добре розпушити й одночасно ретельно видалити всі бур’яни. Застосування гербіцидів небажане, оскільки воно вплине на показники екологічної чистоти кінцевого продукту й може зіграти негативну роль у формуванні закупівельної ціни на кінцевий продукт. Те саме стосується й добрив. Азотомісткі та фосфорні добрива дуже сприятливі для зростання кропиви. При внесенні їх у ґрунт слід віддавати перевагу препаратам органічного походження й чітко дотримуватися дозування.

Після оранки поле рекомендується двічі заборонувати. Важливо не застосовувати для цього важку, великогабаритну техніку, щоб не ущільнювати землю. Сіяти кропиву можна як ранньою весною, після танення снігового покриву, поки земля ще зберегла достатню кількість вологи, так і пізно восени. Оскільки насіння її дуже дрібне, то його необхідно попередньо змішати з піском, а також додати насіння будь-якої маячної культури. Посів здійснюють широкорядним способом, з міжряддями 0,3 м восени і 0,4 – 0,5 м навесні, при глибині загортання насіння 1 – 1,5 см, використовуючи для цього звичайні зернові або зерноовочеві сівалки.

Кропива має гарну схожість, але спочатку розвивається надто повільно. Проростки зазвичай з’являються наприкінці квітня – на початку травня, коли повітря прогріється не менше ніж до +8°С. На початкових етапах росту культура дуже чутлива до несприятливого впливу бур’янів, тому потрібно постійно стежити за їх появою і негайно видаляти небажані рослини з кропив’яної плантації. Другий важливий фактор – достатні поливи.

У разі вегетативного розмноження кореневище кропиви ділять на живці з декількома бруньками, їх довжина має бути не менше 10 см. У середині квітня заготовлені живці висаджують у ґрунт на глибину 5 – 7 см. Відстань між саджанцями в рядах становить 25 – 30 см, а міжряддя зберігаються в межах 40 – 50 см. Після достатнього розвитку кореневої системи, який зазвичай завершується через 1,5 місяці після посадки, починає активно розвиватися надземна частина рослин.

Скошування кропиви на зелений корм проводять у фазі бутонізації, на висоті не менше 10 см від поверхні ґрунту, щоб забезпечити гарне відростання вегетативної частини. Для силосування вибирають період у будь-який час з початку й до кінця цвітіння. У фазі повного цвітіння здійснюють збір рослини як сировини для отримання текстильних волокон. Після кожного скошування бажано проводити підживлення посівів. Можна використовувати для цього водний розчин курячого посліду (1:10).

Поділитись в соцмережах:

Кропива: як виглядає, цвіте, види, фото рослин, чим допомагає

Росте кропива (Urtica) практично по всій території земної кулі. У України її можна зустріти у Південних регіонах, Центральній частині, на Уралі, у Скандинавії. Культура є однорічною або багаторічною трав’янистою рослиною, за описом клас дводольні. Часто її застосовують у медичних цілях, використовують як корм для худоби і як сировину для виготовлення косметичних засобів.

Як виглядає і характеристики рослини кропиви.

Судячи з опису, культура прямостояча. Залежно від поживності ґрунту та клімату може досягати висоти у два метри. Представники роду однодомні чи дводомні. Стебло і листя кропиви мають зелене забарвлення, виражене в різних відтінках, відрізняються численними волосками, що жалять, які при контакті зі шкірою викликають хворобливі відчуття. Листові пластини за описом глибоко розсічені або цілісні, але із зазубринами. Розгалужені суцвіття волотистого або хибно-колосоподібного типу складаються з одностатевих, рідше двостатевих дрібних квіток. Період їхнього дозрівання припадає на початок літнього сезону, але може продовжуватися і до пізньої осені. Тип кореневої системи кропиви стрижневої. Вона росте потужною, розгалуженою, не повзучою.

Увага! Від трави досить проблематично позбутися, це бур’ян, який, якщо висмикнути його із землі не повністю, росте наново.

До якого сімейства належить кропива

Рослина відноситься до сімейства Кропивні – це численний рід, вид якого налічує понад 45 різновидів. За описом, найпопулярнішими з них вважаються дводомна (dioica) та пекуча (urens). Вони найчастіше ростуть у природних умовах.

Кропива це культурна рослина чи ні

Всі сорти трави ростуть у дикій природі і за описом є бур’ян. Але, незважаючи на це, його часто вирощують на присадибних ділянках та полях. Хоча рослина некультурна, завдяки своїм унікальним якостям вона приносить багато користі.

Кропива однорічна або багаторічна рослина

Судячи з ботанічного опису кропиви, вона може бути як однорічною, так і багаторічною. Це залежить від різновиду. Але переважна більшість сортів зростає одному місці протягом семи років і більше.

Кропива отруйна рослина чи ні

Ворс на поверхні трави має пекучий ефект, але не робить її отруйною. Хоча й завдає опіків. Зіткнення з ним за описом вважається алергічною реакцією і проявляється у вигляді неприємних відчуттів, сверблячки, набряклості, почервоніння, а також висипки.

Важливо! При обширному опіку людині слід дати антигістамінні препарати.

Небезпечними та отруйними вважаються лише деякі різновиди, такі як Онгаонга та Лапортея.

Коли виростає і де росте кропива

Бур’ян росте на великих площах Південної та Північної півкулі, у тропіках, прохолодних лісах Північної Америки, України, Японії, Європи, у вологих чагарниках Кореї, Малайзії, Австралії та Індії. Основними місцями поширення є ліси, парки, посадки та населені пункти.

Культура, якщо вірити опису, не боїться заморозків і зростає з приходом перших теплих днів.

Де росте кропива в Україні

На території України кропива зустрічається у Південних районах, Середній смузі, на Кавказі. Росте Далекому Сході й у Алтайському краї. Деякі різновиди виживають у суворих умовах Уралу, Скандинавії, ​​Сахаліну та Якутії.

Як цвіте кропива

Судячи з опису та фото, квітуча кропива виглядає не надто красиво, тому що квітки її дрібні та непривабливі. Колір залежно від сорту може бути синім, рожевим чи білим. Зазвичай цвітіння припадає на другу половину червня і триває до вересня і навіть жовтня.

Види кропиви

Різновидів культури існує кілька і їх опис трохи відрізняється. Деякі абсолютно невинні, дотик до них не приносить ніякого дискомфорту, а деякі можуть дуже сильно палитись. Основні види кропиви, їх фото та відмінності представлені нижче.

Кропива звичайна або дводомна

Дводомна (dioica) є трав’янистим багаторічником з повзучим добре розвиненим корінням. Стебло її за описом пряме, всередині порожнисте, зовні посипане пекучими і простими волосками. У висоту кущ росте до двох метрів. Судячи з опису, на початковому етапі зростання вигляд має просту будову, але вже до липня утворює багато пагонів. Листові пластини витягнутої форми, із зубчастими глибокими прорізами, завдовжки до 15 см. Цвіте сорт із травня до жовтня, суцвіття метельчасті, складаються з одностатевих зелених квітів.

Зауваження! Максимальне скупчення пекучих волосків на звичайному різновиді спостерігається у вузлах.

Кропива київська

Різновид київський (kioviensis) зростає в європейській частині України, в Україні, Білорусі, Польщі, Франції. Багаторічник характеризується великою кількістю стебел, що полегають, висотою до 120 см. Листя за описом мають зубчасті краї, поверхню їх покривають рідкі пекючі волоски. Квіти цієї кропиви бувають жіночі та чоловічі, з’являються у перші літні місяці.

Зауваження! Найбільше різновид любить заболочену землю.

Кропива зброїлиста

Жаброїлистий різновид за описом має округлі стебла, велике ланцетовидне листя з остропільчастими краями і подовженою верхньою частиною. Росте висотою від 50 до 100 см. Ворсинки різні, як пекучі, так і нешкідливі.

Кропива скандинавська

Конопльовий (cannabina) або скандинавський різновид зростає на всій території України, в Монголії, Азії. Вважається багаторічним видом. Висота куща коливається від 0,6 до 1,5 м. Пагони цієї кропиви за описом прямі, коріння міцне, не повзуче, листя велике. Вона густо вкрита волосками, майже всі їх сильно обпікають. Цвіте у червні та липні.

Кропива пекуча

Пекучий (urens) різновид у великій кількості зростає в України, Німеччині, Франції, європейських державах. Культура однорічна, за описом має потужне коротке коріння і прямостояче стебло з неглибокими борозенками. Висота її невелика, від 20 до 50 см. Листові пластини за описом дрібні, з пилчастим краєм, темного забарвлення. Вся поверхня стовбура та листя усипана пекучими волосками. Цвітіння кропиви триває все літо і може тривати аж до листопада.

Попередження! Збирати траву слід виключно у щільних рукавичках.

Вузьколиста

Вузьколиста (angustifolia) пекуча трава росте у змішаних лісах біля гір і річок, вздовж автомагістралей, у містах Монголії, Кореї, Китаю, на території Іркутська, Алтайського та Красноярського краю, у Бурятії. Вона багаторічна, за описом висока, близько 1 м. Стебло прямостояче, з боків ростуть рідкісні пагони. Листя невеликі, до 10 см завдовжки і 4 см завширшки, по краях пильчасті. Надземна частина культури вкрита простими волосками, з яких пекучими властивостями мають поодинокі екземпляри. Цей вид цвіте із червня до жовтня.

Плосколиста

Різновид плосколистий (platyphylla) зустрічається в Японії, Китаї, країнах Азії. У України розтане на Камчатці, Сахаліні, Далекому Сході. Є багаторічником, має вертикально розташоване коротке коріння і високе (до 150 см) пряме стебло з великою кількістю пагонів. Листя за описом довге, до 20 см, витягнутої або яйцеподібної форми, ширина їх може становити 10-12 см. Вся наземна частина покрита волосками, що жалять.

Онгаонга

Онгаонга (ferox) або кропив’яне дерево є найнебезпечнішим видом. Росте лише на землях Нової Зеландії. Від інших різновидів відрізняється дерев’яним стеблом, здатним зростати до п’яти метрів. За описом кущ буквально усипаний ворсинками, що шкодять, при зіткненні з якими людина починає задихатися, на якийсь час у нього може слабшати зір і наступати параліч.

Яку користь приносить і як використовують кропиву

Кропива використовується людьми протягом кількох століть. Судячи з опису, вона має безліч цілющих властивостей. На її основі готують чаї, настої, відвари. Зазвичай для цього використовують листя, але іноді в хід йдуть кореневища або квіти.

Кропива допомагає людині зняти запальні процеси, має жовчогінну та сечогінну дію, використовується як кровоспинний засіб. Відвари з трави здатні нормалізувати менструальний цикл, відновити слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту, у деяких країнах її застосовують для лікування пухлин. Доведено і відхаркувальну дію трави, вона знайшла застосування як від імпотенції. Її п’ють для нормалізації гемоглобіну, при остеомієліті, ревматизмі, артриті. За допомогою насіння культури лікують жінок від безпліддя.

Яка кропива найкорисніша

Молода кропива, як на фото нижче, вважається найкориснішою. Максимум цінних речовин, особливо вітаміну С, вона містить напровесні і у свіжому вигляді. Таку траву найкраще застосовувати для приготування салату.

Чи корисна осіння кропива

Восени у культурі також міститься багато корисного. У цей час її заготовляють з метою наступного сушіння. Також наприкінці літа травники починають збирати кореневища кропиви та її суцвіття.

Які ліки роблять із кропиви

Трава кропива використовується в народній медицині і застосовується для офіційно визнаних лікарських препаратів. З неї готують мазь Уртифілін для загоєння ран та лікування опіків, жовчогінний препарат Аллохол, лікувальний чай. Вона входить до складу багатьох цілющих зборів, які п’ють при хворобах шлунка, нирок, гіповітаміноз. Стебла та листові пластини використовують для зупинки шлункових, легеневих та гемороїдальних кровотеч. У закордонному виробництві добре себе зарекомендували протипухлинні засоби Базотон та Простафортон, для приготування яких беруть корінь кропиви та її кореневище.

Важливо! З бур’яну виробляють хлорофіл, що підсилює обмінні процеси, тонізує організм і входить до складу ліків від гепатиту.

Цікаві факти про кропиву

З культурою пов’язано багато легенд та цікавих фактів:

1. У деяких країнах, наприклад, в Англії, з листя бур’янів виготовляють вино.
2. Листя рослини використовують для збільшення терміну зберігання продуктів, що швидко псуються.
3. Культура вважається стимулятором, що збільшує витривалість і працездатність. Настої її основі воїни вживали перед битвами.
4. У Тульській області щорічно проводиться фестиваль, де можна скуштувати вишукані страви рослини та подивитися, як виглядають із неї різні речі.

Висновок

Росте кропива найчастіше на поживній та родючій землі. Оскільки вона містить у собі масу корисних речовин, застосовується у різних галузях. Судячи з опису, виготовлення коштів у її основі використовують зелену масу, кореневища і квіти.