Сучасні тенденції у технології годівлі вівцематок

Потреба вівцематок у поживних речовинах та макро- і мікроелементах змінюється впродовж продуктивного річного циклу і залежить від величини тварин (маси тіла), фізіологічного стану, рівня продуктивності. Найсуттєвіші зміни із потребою у поживних речовинах у вівцематок пов’язані із заплідненням, виношуванням і вигодовуванням приплоду, в окремих випадках доїнням для виробництва товарного молока.

Вівцематки є найважливішою групою тварин на фермі, що виробляє основну масу продукції та забезпечує її економічну стабільність. Тому питання їх повноцінної годівлі протягом року має пріоритетне значення.

Продуктивний цикл вівцематки протягом господарського року умовно можна зобразити так (рис. 1).

Рис. 1. Схема продуктивного річного циклу вівцематки. Темним кольором позначено періоди, що потребують особливої уваги до рівня та повноцінності годівлі

Особливості годівлі вівцематок у парувальний період

Першим важливим етапом у годівлі вівцематок є період підготовки та проведення парування. Він починається не пізніше двох тижнів до початку парувальної кампанії і має на меті забезпечення відповідних кондицій вівцематок, що підлягають осіменінню. Оптимально, коли правильно підготовлене маточне поголів’я буде мати середню і дещо вищу ніж середня вгодованість. Завдяки цьому досягається масовий прихід маток в охоту, висока запліднюваність і приживаність ембріонів. Худі матки гірше приходять в охоту, погано запліднюються, в них може спостерігатися розсмоктування вже імплантованих ембріонів. Запліднюваність маток середньої вгодованості від першого осіменіння становить 80–85%, нижче середньої вгодованості — 60–65%. В останніх ембріональна смертність вища на 15–20%, ніж у маток середньої вгодованості, відповідно, не бажаним є також перегодовування, оскільки в ожирілих маток також спостерігаються порушення відтворювальної здатності.

Тривалість посиленої годівлі перед паруванням залежить від:

• віку вівцематок (повновікові тварини краще реагують, ніж ярки);
• породи (багатоплідні породи менш чутливі до зміни рівня годівлі);
• вгодованості (худі матки краще реагують, ніж ті, що мають вищу від середньої вгодованість).

Щоб досягти парувальних кондицій у худих і виснажених маток тривалість посиленої годівлі має становити 6–9 тижнів, для маток нижче середньої та середньої вгодованості — 2–3 тижні.

Вимоги до технології годівлі кітних вівцематок

Наступний важливий фізіологічний період — початок і середина вагітності вівцематок. Його особливість полягає в тому, що з 30 до 90 днів вагітності відбувається розвиток плаценти. Від цього залежить стан обміну поживними речовинами між організмом матері та плодами. Недостатня годівля буде негативно впливати на розвиток плаценти та, як наслідок — на величину, розвиток і життєздатність майбутнього потомства.

Основне завдання цієї фази — підтримання середньої вгодованості у дорослих маток й авансованої годівлі первісток, спрямованої на подальше їх зростання. За наявності пасовищ із відмінним травостоєм підгодівля концентрованими кормами практично не потрібна, під час стійлового періоду основним кормом може бути якісне лучне сіно і невелика кількість (150–200 г концентратів). Якщо спостерігається надмірне ожиріння маток, то концентрати не згодовують. Також тварини повинні мати вільний доступ до мінеральної підгодівлі та 10–15 л свіжої чистої води.

Останні шість тижнів вагітності є найкритичнішим періодом у годівлі овець. У цей час відбувається близько 70% росту плода, розвиток і підготовка молочної залози до лактації. Оптимальні кондиції маток перед окотом — середня вгодованість. Недостатня або надмірна годівля спричиняє небажані наслідки у вигляді народження занадто дрібних або ж занадто великих ягнят. У першому випадку маленькі ягнята будуть мати гіршу резистентність та енергію росту, знижений продуктивний потенціал. Надмірно великі плоди спричинятимуть ускладнення при родах. Крім того, за недостатнього живлення вагітних вівцематок, особливо багатоплідних виникає ризик таких захворювань, як токсемія вагітності (кетоз) і молочна лихоманка (гіпокальціємія), що можуть призвести до загибелі як матері, так і новонароджених ягнят.

Раціон маток у цей період складається із якісного сіна і 250–450 г зернових кормів. Для багатоплідних маток даванка концентратів значно вища ц становить 600–800 г, якщо очікувана плодючість перевищує 200%. Згодовування вівцематкам таких значних обсягів концентрованих кормів потрібно починати зі 150–200 г на добу і поступово збільшувати, доводячи до визначених у раціоні розмірів добової даванки протягом тижня. Високі даванки концентрованих кормів під час пізньої вагітності пов’язані із зростанням потребами в поживних речовинах і зменшенням можливості споживати більшу кількість сухої речовини корму. Збільшуючись у розмірах внаслідок росту плода і навколоплідних вод, матка займає все більше місця в черевній порожнині, захоплюючи простір, що потрібен для максимально наповненого рубця.

Зміни концентрації обмінної енергії в сухій речовині корму залежно від фізіологічного стану маток наведено на рис. 2.

Рис. 2. Уміст обмінної енергії в сухій речовині корму залежно від фізіологічного стану вівцематок (на підставі норм годівлі ВІТ, 2003)

У другій половині вагітності потреба вівцематок в енергії зростає на 55%, а обсяги можливого споживання сухої речовини корму — всього на 3% проти попереднього періоду. У зв’язку з цим виникає потреба згодовувати висококітним маткам корми більшої енергетичної цінності, щоб збільшити концентрацію енергії в 1 кг сухої речовини раціону на 50%. Після окоту у тварин збільшуються можливості споживання сухої речовини, але й одночасно зростає потреба в поживних речовинах та енергії. Щоб забезпечити належний рівень молочної продуктивності, вміст обмінної енергії в 1 кг сухої речовини корму в раціонах лактуючих маток повинен бути на 58–65% вищим, ніж у сухостійних.

Годівля лактуючих вівцематок

У день після окоту вівцематки повинні мати вільний доступ до свіжої чистої води та високоякісного сіна. Згодовування концентратів починають через 2–3 дні після окоту, а на повний раціон маток переводять через тиждень. Правильно підготовлені до окоту матки продукують переважно більше молозива, ніж потрібно для їх приплоду. Для запобігання захворювання вимені й стимуляції молокоутворення їх періодично здоюють. Отримане молозиво можна заморожувати й використовувати за потреби для випоювання ягнятам-сиротам, ослабленим ягнятам, народженим від первісток чи маломолочних маток.

Перша половина лактації характеризується підвищеними фізіологічними потребами організму вівцематок, тому рівень годівлі в цей період має бути найоптимальнішим. Ягнята в перші чотири тижні повністю залежні від материнського молока, тому годівля повинна бути спрямована на оптимізацію молочної продуктивності. Жирові резерви тіла маток можуть використовуватися для забезпечення 25–30% енергії, потрібної для утворення молока протягом першого місяця після окоту. Тому вівцематки переважно втрачають вагу протягом цього періоду навіть за високого рівня енергії раціону. Однак протеїн тіла матки практично не використовується для утворення молока. У цей час додаткова кількість білка має додаватися до раціону, щоб допомогти організму вівцематки прийти до норми після окоту. Раціон повинен складатися з високоякісного сіна досхочу, соковитих і концентрованих кормів залежно від живої маси вівцематки та кількості ягнят. Так, матки живою масою 50 кг повинні крім сіна отримувати 3–4 кг силосу або 2–3 кг сінажу, 300–400 г зернових кормів. Маток із двійнями та трійнями слід утримувати окремо від маток з одинаками, бо їх потреби в поживних речовинах значно вищі. Крім того, слід мати на увазі, що у маток з двійнями й трійнями пік лактаційної кривої настає значно раніше і її спадання швидше, тому привчання ягнят до споживання інших кормів потрібно проводити якомога раніше. Лактуючі матки повинні мати вільний доступ до чистої свіжої води та мінеральної підгодівлі.

Гарантією вирощування здорових і життєздатних ягнят є вчасне отримання ними материнського молозива в потрібних кількостях. Молозиво багате на енергію, протеїн, вітаміни й мінерали. Найважливіше, що воно містить материнські антитіла, що допомагають захистити новонародженого від патогенних бактерій у ранній період життя. Типи антитіл молозива залежать від антигенів, які потрапляли в організм вівцематки за захворювань чи вакцинацій. Рекомендують вакцинувати висококітних маток від клостридіозу та правця. У такому разі вони передадуть відповідні антитіла приплоду через молозиво.

Антитіла є великими білковими молекулами, що здатні проникати з кишкового тракту в кров’яне русло обмежений час. Тому ягнята спроможні засвоювати антитіла з молозива від 12 до 18 годин після народження. В молозиві міститься також імуноглобулін G, концентрація якого різко знижується після окоту і через 23 год дорівнює нулю. Через це кожне новонароджене ягня потрібно напоїти молозивом протягом перших 30 хв життя, коли найкраще відбувається адсорбція антитіл, і не пізніше 12 год після народження. Кількість випоєного за один раз молозива має становити 50 мл/кг маси тіла ягняти й не може бути не меншою як 210 мл за перших 24 год життя.

Вівцематки продукують молозиво приблизно 24 год після окоту. Кількість і якість молозива залежить від низки чинників — віку, вгодованості, стану здоров’я маток. Первістки мають менше молозива, ніж повновікові тварини. Матки нижче середньої вгодованості, рівень годівлі яких в останній період вагітності не відповідав рекомендованим нормам, дають меншу кількість і гіршу якість молозива. Ожирілі матки також можуть мати недостатню кількість молозива. У разі коли матка має надлишок молозива, його здоюють і використовують для годівлі ослаблених ягнят-гіпотрофіків, або ж заморожують.

Згідно з вітчизняними нормами годівлі, орієнтовно на одну вівцематку на рік потрібно заготовити 5,0–6,0 ц кормових одиниць і 50–60 кг перетравного протеїну. Структура річного балансу поживних речовин для овець залежить від зональних умов господарства й може коливатися в широких межах: концентровані корми — 15–20%, сіно — 18–22, солома — 4–12, силос і сінаж — 20–25, зелені корми — 38–40%. Загальне співвідношення кормів за поживністю може бути й іншим.

Григорій СЕДІЛО, д-р с.-г. наук, професор, академік НААН
Стах ВОВК, д-р біол. наук, професор
Мирон ПЕТРИШИН, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник
Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН

Годування овець в домашніх умовах раціон, норми, як і чим годувати взимку і влітку

У змісті і розведенні овець основа швидкого набору ваги і збільшення поголів’я отари – правильна годівля овець. Раціон тварин повинен бути збалансованим в залежності від сезону і віку тварин. Важливий фактор – дотримання режиму годування.

Основний раціон овець

Основу харчування овець, як і більшості травоїдних тварин, становить рослинний корм. Пастбищная трава – основа раціону овець протягом усього теплого сезону. Вівці вживають велику кількість трави і сіна, при цьому здатні успішно перетравлювати будь бур’яни і навіть колючки. Єдине обмеження – болотна і лісова трава.

Фахівці не радять пасти овець на лісових ділянках і заливних луках. Для цих тварин кращі більше посушливі пасовища: степові і гірські ділянки. Але обмежуватися виключно пасовиську травою не можна. Вівцям необхідні також соковиті і концентровані корми.

Отримати достатню кількість продукції вівчарства – м’яса, молока і вовни – можна тільки вдало комбінуючи різні види кормів:

• Зелений корм. Трава – основа харчування овець. За поживністю і вмісту вітамінів і мікроелементів молода трава наближена до концентрованого корму. Для правильного травлення вівцям потрібна не тільки свіжа зелень, а й більш грубі трави. Вони з задоволенням жують посохшіе бур’яни, колючки, листочки дерев.
• Силос. За поживністю стоїть на другому місці після трави. Найкраще вівцями засвоюється кукурудзяний силос, перемішаний з бобовим сіном. М’ясна і молочна продуктивність тварин при вживанні такого корму збільшується.
• Сіно. Цей продукт універсальний для організації харчування всіх травоїдних тварин. Поживність сіна залежить від трав, які входять до його складу, тому ділянки і час для заготівлі потрібно підбирати з розумом. Найбільш доцільним є різнотрав’я в період цвітіння. Особливою поживністю володіє також сіно з конюшини, люцерни і бобових рослин. Заготівлю його здійснюють на спеціально засіяних ділянках.
• Коренеплоди, баштанні культури. Буряк, кабачки, гарбуз, морква служать поживою тваринам, джерелом вітамінів і мінералів. Буряк і морква, завдяки великому вмісту клітковини, благотворно впливають на травлення овець, покращують якість вовни.
• Концентровані корми. До них відносяться зернові культури (овес, ячмінь, пшениця, кукурудза), бобові (вика, соя, горох), висівки, макуха (соєвий, соняшниковий). У концентрованих кормах міститься велика кількість протеїну, мінералів, крохмалю, жирів. Особливо важливо включати даний вид кормів в раціон продуктивних овець.

• Солома. За вмістом поживних речовин цей вид корму стоїть на останньому місці, але в стійловий період солома служить прекрасною підживленням для овець, так як містить в собі грубу клітковину. Кращий варіант – солома бобових рослин. Також можна використовувати солому злакових культур (просяна, вівсяна, ячмінна).
• Сінаж. Свіжоскошена трава, просушенная до 50% і герметично законсервована в спеціальних ємностях.
• Мінеральні підживлення. Недолік мінеральних речовин в основних кормах овець негативно позначається на здоров’ї і продуктивності тварин. Знижується настриг вовни, сповільнюється набір маси тіла і плодючість, підвищується ризик інфекційних захворювань. Кількість мінеральних підгодівлі становить 10-15 грамів на добу на голову. Кісткове борошно служить джерелом кальцію і фосфору. У всі сезони в кормі овець має бути присутня сіль (3 кілограми в рік на голову).

Важливо! В окремі періоди зростання овець використовуються білковий корм. М’ясна і рибне борошно особливо необхідна в якості підгодівлі для ягнят і баранів-виробників.

Сезонний раціон і норми годування

Раціон овець і норми вмісту в ньому різного виду кормів залежить від пори року. Вівцям в цілому необхідно 12 поживних речовин, наявність яких необхідно забезпечити для правильного росту і підтримки здоров’я тварин. Найважливішими мікроелементами є кобальт, фосфор, кальцій і цинк.

весняний раціон

Весна – час перекладу овець з стійлового на пасовищне годування. Перехід з сіна на весняну молоду зелень необхідно здійснювати поступово. Як тільки починає пробиватися маленька молода травичка, її потрібно починати підкладати в годівниці овець. У перший тиждень випасу в годівниці овець з ранку потрібно додавати невелику кількість сіна. Такі прийоми допоможуть попередити діарею, яка може розвинутися при різкій зміні корму.

Харчування овець навесні виглядає наступним чином:

• трава в денний час;
• сіно – ввечері;
• концентрований корм з розрахунку 300-700 грамів на голову на добу.
• сіль у вигляді лизунці.

літній раціон

Влітку овець переганяють на пасовища, лише ввечері підгодовуючи сіном і концентратами.

У літній період вівці харчуються зеленою травою: на випасі в денний час, свіжоскошеної – вночі. Свіжа зелень становить 90% раціону овець влітку. У годівниці також додають по 1 кілограму на голову сіна і по 200 грамів концентратів.

осінній раціон

Осіннє годування овець виглядає наступним чином:

• трава на випасі;
• сіно у вечірній час – 3 кілограми на особину;
• овочі – 3 кілограми;
• сіль.

зимовий раціон

Харчування овець в домашніх умовах взимку важливо організувати таким чином, щоб тварини не постраждали від нестачі корму в умовах закритого змісту, в кошарі, побудованої своїми руками. Основа годування взимку – сіно і силос (по 4 кілограми на голову). Додатково в годівниці додають овочі, баштанні та фрукти – 3-4 кілограми на голову; комбікорм – від 100 до 300 гр. на голову.

Важливо! У зимовому харчуванні овець можна використовувати солому, але давати її необхідно в подрібненому і запареному вигляді. Протягом всього року важливий компонент харчування – свіжа прісна вода. На кілограм корму кожної особини потрібно 2-3 літри води.

Харчування вівцематок і баранів-виробників

Відтворення молодняка в отарі залежить від здоров’я вівцематок і баранів-виробників, тому важливо організувати їх правильне годування в період підготовки до парування і під час спарювання. Раціон тварин в дані періоди має деякі особливості.

годування вівцематок

Посилене харчування вівцематок – запорука появи здорових ягнят.

У період виношування і годування ягнят овцематки потребують виключно в якісних, свіжих кормах. Погане харчування суягних маток гальмує розвиток плода і знижує згодом молочність. Ягнята від такої матері народжуються слабкими, і згодом повільно набирають вагу.

За 1-1,5 місяці для планованої злучки вівцям забезпечують посилене, збалансоване за поживністю годування. Вгодована вівця швидко вступає в період статевої охоти, добре запліднюється.

Увага! Якщо до вагітності вівцематка була досить угодованої, в першій половині виношування для розвитку плода їй буде досить накопичених в організмі речовин.

Інтенсивний розвиток плода починається у другій половині суягности, приблизно з другої половини третього місяця. У цей період для вівцематок підбирають кращі пасовища зі свіжою травою. Додатково в раціон суягних овець включають 100-400 (в залежності від розміру вівці) концентрованого корму.

Особливо гостро в період суягности матки реагують на недолік в організмі вітамінів і мінералів. Дефіцит кальцію, фосфору, каротину і вітаміну Д призводить до народження ягнят зі зниженим імунітетом. Тому в харчування обов’язково включають спеціальні вітамінні комплекси, крейда, доломітове борошно, ПОЛІСОЛ мікроелементів, фосфати. Недолік каротину компенсують згодовуванням хвої (0,15 кг на голову в день).

У зимовий період суягних маток годують сіном, силосом, сінажу, трав’яної борошном і коренеплодами. Співвідношення кормів наступне:

• 35-50% – грубі корми;
• 35-45% – соковиті корми;
• 20-30% – концентрований корм.

Однією вівцематки в добу потрібно 1-1,5 кг. сіна, 1-1,5 сінажу або 2-2,5 кг. силосу, 2 кг буряка, 300 гр. концентрованого корму.

Важливо! Вівцематок слід годувати виключно свіжими і якісними кормами. Пліснявий, затхлий корм викличе розлад травлення і може спровокувати викидень. За 5-6 днів до окоту з меню овцематки виключають концентрати і соковиті корми, щоб не спровокувати мастит.

Після окоту вівцематки головним завданням стає підвищення їх молочності для повноцінного розвитку ягнят під час підсосу. Перші три доби після окоту матці дають тільки сіно.

Поступово здійснюється перехід на наступне меню:

• мелкостебельчатое сіно – 1-1,5 кг;
• силос – 3-4 кг;
• яра солома – 300-400 гр .;
• комбікорм – 400-500 гр .;
• коренеплоди – 1,5-2кг.

Годувати вівцематок в підсисний період потрібно 3 рази в день за такою схемою: поєднання грубого і соковитого корму вранці і ввечері, концентровані – в обід.

Годування барана-виробника

Племінний баран отримує більше концентрованих кормів, ніж вівці.

Харчування барана-виробника ділиться на 2 періоди:

• Чи не случний. Триває 1,5-2 місяці до спарювання і служить підготовкою до періоду запліднення маток. У цей період необхідно строго дотримуватися кількість корму, щоб бару не зажиріли в умовах зниженої фізичної активності. У стійловий період барана дають 2-2,5 кг. сіна, 1-1,5 кг. силосу, близько 900 грамів коренеплодів, комбікормів і макухи.
• Случний. Найнеобхідніше речовина в цей період – протеїн. Баран повинен отримувати 1,5-2,5 кілограма концентрованого корму на добу. У цей час потрібно також включати в корм тваринного дріжджі і корм тваринного походження. Баран повинен отримувати в день наступний набір продуктів на додаток до основного харчування: рибне борошно – 100 грамів, сир – 200 грамів, молоко – 1 літр, яйця – 2-3 штуки, меланж – 100 грамів.

Годування ягнят і молодняку

Основа харчування ягнят в перші 2 тижні – виключно молоко матері. Якщо у вівцематки молока недостатньо, ягнят підсаджують до іншої вівці, або годують молоком з пляшечки. Відповідний варіант – коров’яче молоко. Поїти малюків потрібно 5 раз на добу.

Ягнятам дають додаткову порцію коров’ячого молока, якщо недостатньо материнського.

З 2-3 тижнів життя ягнят починається їх підгодівля і підготовка до переходу на дорослий раціон. У якості першої підгодівлі ідеально підходить вівсяний концентрат. Його дають малюкам потроху (50 грамів спочатку і до 300 грамів до кінця першого місяця) перед або після годування материнським молоком. Через тиждень після початку підгодівлі концентратів, ягнятам дають спробувати сіно. Дають його маленькими пучками один раз на добу, поступово готуючи травну систему малюків до грубої їжі.

Наступний компонент, який вводять в харчування ягнят – молоді гілочки дерев (береза, вільха, верба). Гілки містять каротин, мінеральні речовини, вітамін С, які необхідні зростаючому організму.

В тримісячному віці ягнят переводять на макуху і зернові суміші (0,5 кілограмів на голову). З урахуванням розміру тварини кожному дають сіно (100 грамів на кілограм ваги), коренеплоди, зелену траву, бобові та макуху. Поступово в раціон вводиться запарених солома (близько 2 кілограмів на добу).

У чотиримісячному віці ягнят відлучають від матки. Норми годівлі подрощенного молодняку ​​від 4 до 6 місяців виглядає так:

• 500 грамів сіна, сінажу і коренеплодів.
• 300 грамів комбікорму.
• 150 грамів макухи.
• 4 грами солі.
• З півроку раціон наступний:
• Сіно – 1 кілограм.
• Овочі – 500 грамів.
• Концентрати – 200 грамів.
• Сіль – 8 грамів.

Рекомендується дотримуватися наступного режиму годування:

• Вранці – сіно;
• Опівдні – напування, концентрати і сіно;
• О 4 годині дня – сіно і соковиті корми;
• Увечері – сіно і концентрати.

Технологія годування овець для отримання м’яса має деякі відмінності. Інтенсивна відгодівля на м’ясо є наступний раціон:

• Якісне сіно (конюшина, люцерна, бобові рослини) – 700-800 грамів.
• Силос – 5 кілограмів.
• Овочі – 1 кілограм.
• Комбікорм – 450-500 грамів.

Режим годування овець

Для підвищення продуктивності і збереження здоров’я овець важливий не тільки склад одержуваних ними кормів, а й дотримання режиму харчування. Досвідчені вівчарі рекомендують дотримуватися наступних правил організації харчування овець:

• Під час пасовищного утримання влітку можна відмовитися від додаткових підгодівлі. Але тільки в тому випадку, якщо на пасовище вівці проводять не менше 13 годин на добу. Якщо час випасу скорочується, вівцям як підгодівлі дають комбікорм, силос і сіно.
• При інтенсивному відгодівлі на м’ясо їжа у молодняку ​​повинна бути постійно. При цьому фізичну активність тварин скорочують.
• У стійловий період тварин годують три рази на день. Вечірнє годування складається з менш поживної їжі, а ранкове – з максимально живильного.
• Концентровані корми дають після напування овець. Соковиті корми дають перед напування.
• Вівцям щодня потрібна достатня кількість свіжої питної води.

Правильне харчування овець – важлива складова даної галузі тваринництва. Тільки збалансована годівля і дотримання режиму харчування забезпечить максимальну продуктивність і плодючість тварин, що дозволить збільшити поголів’я і отримати більший прибуток.

Схожі статті