Диваки у селі

Історії трьох сімей, які поміняли великі міста на життя у селі

До теми

Великі українські міста, до прикладу, Київ, Львів, Івано-Франківськ чи Одеса, розбудовуються шаленими темпами. Ціни на нерухомість зростають, придбати власне житло – розкіш. Люди роками збирають гроші, щоби переїхати з села чи з орендованої квартири у власне житло. Але є й такі, що свідомо готові поміняти міське життя на сільське.

ZAXID.NET розповідає історії трьох різних сімей, які поміняли великі міста на життя у селі.

Орест та Оксана Олійники переїхали із Києва у невеличке село Христанівка на Полтавщині, Ірина та Володимир Койди після життя у Києві та Хмельницькому оселилися на арт-хуторі Обирок, а Юля Малекс та Руслан Поліщук удвох освоюють цілий хутір за 40 км від Львова. Їх можна називати дауншифтерами, екопоселенцями, пермакультурниками, або просто вважати диваками. Але всі вони розповідають, що щасливі у своїх сільських будиночках, що їхня тривожність зменшилася, а ставлення до життя змінилося.

Що ж приваблює цих людей у сільському житті? Чи справді їхній побут позбавлений зручностей та чим можна займатися у селі?

Поміняти вигоди у місті на… вигоди у селі

Оксана та Орест Олійники ще у 2013 році переїхали з Києва у село Христанівка на Полтавщині. Ініціатором переїзду була Оксана. За її словами, все було швидко – на початку 2013 року вони з чоловіком завели розмову про переїзд, у травні купили хату, а вже у червні переїхали. І ось уже 8 років Орест та Оксана з двома дітьми, Енеєм та Уласом, живуть у невеличкій Христанівці. Село розкинулося у мальовничому місці на пагорбах, які омиває річка Сула. Найближче місто Лохвиця розташоване за 15 км.

Орест та Оксана на толоці (фото Максима Іванова)

Восени 2013 року сім’я купила будинок і півгектара землі у Христанівці. Синові Енеєві на момент переїзду не було ще двох років.

«Коли ми жили у Києві, то цей шум, поспіх, які є у великих містах, виснажували. Коли я зараз потрапляю у Київ, мене вражає шум. Тоді я шукала місце, де мені буде нормально і знайшла його в Христанівці», – каже Оксана Олійник.

Життя Ореста й Оксани Олійників у с. Христанівка на Полтавщині

«Для мене це більш людяний простір. Тут я знаю, що, якщо буде потреба, всі, навіть, якщо десь із кимось і виникали якісь непорозуміння, допоможуть, – розповідає Оксана. – Мені приємно ходити вулицями села, спілкуватися з сусідами. Я знаю, що за дітьми завжди приглянуть, вони можуть звернутися до сусідів по допомогу. Окрім того, це класний простір для творчості, для проектів, для ідей. Все, що ти тут робиш, видиме, помітне».

Зараз у селі живе близько 100 людей, з десяток хат пустують, багато вже розвалилися.

На відміну від Олійників, інша сім’я Ірини та Володимира Койд цілеспрямовано готувалася до переїзду у село кілька років. Ірина розповідає, що коли вони із чоловіком жили в місті, іноді через дітей, роботу та рутину бувало важко зустрітися з друзями.

Подружжя дуже хотіло потрапити в спільноту, яка буде жити по сусідству, а її учасники тісно спілкуватимуться. Жінка пояснює: «Ми розуміли, що можемо отримати це в місці, де вже існує така спільнота або там, де її можна створити. Ми мали певні вимоги щодо природного оточення, щодо розташування, віддаленості від міст. Приблизно за півроку до остаточного переїзду, ми визначилися щодо того, що це буде Обирок. Познайомилися з Леонідом (Леонід Кантер – засновник екопоселення), з іншими мешканцями, їх тоді було десь приблизно 3-4 сім’ї, і нам це підійшло».

Ірина та Володимир Койди з синами

Ірина та Володимир Койди поселилися на Обирку чотири роки тому. Вони переїхали сюди із Києва у 2017 році з двома синами – Георгієм та Едгаром. Старшому синові тоді було 4 роки, молодшому – 1,5 року.

Арт-хутір Обирок у 2007 році заснували режисер Леонід Кантер із дружиною Діаною (на фото зліва)

Арт-хутір Обирок розташований на Чернігівщині на березі Сейму біля Батурина. Від часу заснування це місце з напівзакинутого хутора перетворилося на арт-простір та екопоселення. Тут відбуваються різноманітні свята та фестивалі, навчальні та дитячі табори. Щороку проходить фестиваль «Кіносарай».

Усі герої нашої історії кажуть: люди чомусь помилково вважають, що життя у селі позбавлене комфорту. Але вони власним прикладом доводять: сільське життя може мати усі міські вигоди.

«У нас із чоловіком була домовленість, що ми хату доводимо до того стану, що я матиму посудомийну машину, щоби побут не з’їдав увесь час. Спочатку ми планували збудувати новий будинок, але потім вирішили провести реконструкцію старої хати. Це потребувало великої праці. І у традиційній чернігівській хаті, де не було ніяких комунікацій, чоловік сам зробив наповнення, яке дозволяє жити абсолютно з міським комфортом. У нас є душ, є пральна та посудомийна машини. Тобто у нашому випадку життя в екопоселенні не є відмовою від цивілізації. Розвиток технологій і наявність техніки дозволяє жити в селі дуже комфортно. На облаштування комфортного життя на хуторі нашій сім’ї знадобився приблизно рік», – пояснює Ірина Койда.

За словами Юлі Малекс, яка з чоловіком Русланом переїхали зі Львова на хутір Осова, спершу вони не до кінця усвідомлювали, скільки роботи на них тут чекало. Жінка пояснює: «Важко, коли отак, як у нашому випадку, вирішуєш усе робити самотужки. Бо це і робота з облаштування побуту, і робота коло будинку, якої багато у будь-яку пору року. Але нам це подобається, ми бачимо результат».

Юля та Руслан переїхали на хутір Осова зі Львова навесні 2017 року

Крок за кроком подружжя почало приводити будинок та територію довкола до порядку. Гордість Юлі – ванна кімната, ремонт у якій власними руками зробив Руслан.

Гордість Юлі – ванна кімната, ремонт у якій зробив Руслан

«Це була комірка. Коли відкривав двері, тут бігали щурі. Ми вирішили перетворити її на санвузол. Досвіду, як робити ремонт, як класти плитку чи підключати сантехніку, я не мав. Дивився відео на YouTube», – розповів Руслан.

Також чоловік навчився реставрувати меблі, збудував курник, зробив гідроізоляцію будинку, облаштував септики, перекрив дах. Зараз робить веранду. На черзі – мурування печі, ремонт у кухні та виготовлення кухонних меблів, а також стайня для овець.

Чим зайнятися на селі?

Із весни Юля планує облаштувати біля хати грядки, квітники, зайнятися садом. Хоча свою землю родина вже почала активно освоювати.

«Ми посадили понад 50 горіхів, вони вже ростуть три роки. За рік-два почнуть давати плоди. Також посадили 200 дерев павловнії. Це дерево, яке дуже швидко росте. Його недавно почали вирощувати в Україні. Це своєрідний експеримент, бо невідомо, як рослина поведе себе в наших умовах. Ми купили в розпліднику сертифіковані саджанці морозостійкого сорту. Вже за 5 років можна отримати сировину, пустити на дошки. Особливість цього дерева, що після зрізу воно ще два-три рази відростає. Потрібен догляд, але, навіть якщо воно не досягне таких параметрів, які потрібні для зрізки на сировину, то це дерево-медонос. Тому ми плануємо поставити тут пасіку. Листочки з цього дерева дуже люблять їсти наші овечки», – розповідає Юля.

Подружжя посадило понад 200 дерев павловнії

Зараз подружжя має двох овець французької породи, які дають багато молока високої жирності. А також курей, п’ятьох котів та двох собак. Навесні хочуть докупити ще декількох овець, барана та двох кіз. Тоді на новій кухні господиня почне виготовляти сир. Також Юля варить на продаж масло гхі.

Основна робота Ірини та Володимира Койд також зосереджена на Обирку. Тут життя особливо пожвавлюється у літній період. Іноді сюди на різні заходи може одночасно з’їхатися до півсотні гостей. Щороку, переважно у літній час, на хуторі відбуваються свята та фестивалі, навчальні та дитячі табори, щороку тут проводять дитячий табір «Діти природи». До слова, за час існування цей арт-хутір на Чернігівщині відвідали вже понад 10 тис. гостей.

Щороку на хуторі відбувається фестиваль «Кіносарай» (фото Володимира Демченка)

Також хутір має свій кіноклуб, який облаштували в приміщенні колишнього сінника (місце, де складають на зиму сіно). Тут демонструють фільми, а раз на рік відбувається фестиваль «Кіносарай». Наступного року фестиваль відбудеться вже вдесяте.

Після переїзду у село на Полтавщині Оксана Олійник почала викладати англійську дітям, влаштовувала книжкові читання. У сільському магазині Олійники створили бібліотеку, зібранню книг у якій може позаздрити не одна міська читальня. Згодом це місце планують перетворити у громадський центр, де можна буде збиратися, спілкуватися, грати в ігри, дивитися кіно чи проводити невеликі заходи.

Бібліотека у селі, яку облаштували Олійники

Але поживши у такому ритмі деякий час, зрозуміли, що село не готове до усіх нововведень, які вони пропонували. Тож почали облаштовувати та змінювати власний простір. Поруч зі своїм подвір’ям Олійники придбали ще один будинок, у якому створили хостел Gogo-Mogo. У будинку є дві кімнати, кухня, душ та туалет. Тут часто зупиняються волонтери, друзі та гості.

Хостел Gogo-Mogo, де сім’я Олійників приймає гостей

Оксана та Орест – пластуни. Тож цього року в Лохвиці створили пластовий осередок. Планують уже цієї осені проводити заняття з дітьми, а далі зайнятися організацією різноманітних мандрівок і таборів.

Ще один важливий проект Олійників – збереження земської школи Опанаса Сластіона. Будівля збудована у 1914 році в стилі українського модерну. Її спроектував художник, етнограф і архітектор Опанас Сластіон. Будівля цікава своїми незвичними шестикутними вікнами та дверима, а фасад прикрашений цегляним декором, що схожий на український візерунок. Школу закрили у 1995 році.

Земська школа Опанаса Сластіона у Христанівці

У частині будівлі у 2018 році Олійники створили музей, решту приміщень намагаються вберегти від знищення. Першим проектом музею села стало оцифрування старих фотографій місцевих мешканців. Також записали багато історій з їхнього життя, зібрали старовинні речі. Робота над створенням музею триває й зараз. У співпраці з Ольгою Герасим’юк та ініціативою «Школи Лохвицького земства» у 2016 році будівлю школи внесли до реєстру пам’яток.

На будівлю школи в Христанівці чіпляють табличку пам’ятки (грудень 2016 р., фото Олени Задорожної)

Також подружжя заснувало громадську організацію «Живе село».

Переваги та недоліки сільського життя

За словами Оксани Олійник, для себе вона вже виокремила багато плюсів життя у селі. І розповідає: «По-перше, це тиша, повітря та простір. Я люблю прогулятися вулицями села, поговорити з місцевими мешканцями, розпитати їх про життя й клопоти. Тепер, як психотерапевтка, я розумію, що після переїзду в село я отримала значно нижчий рівень тривожності. Також це чудове середовище для дітей до 9 років. Це можливість більше часу проводити з друзями і проводити його якісніше, це глибше спілкування з ними. Бо якщо друзі вже до нас приїжджають, то на кілька днів. Ми разом їмо, гуляємо, спілкуємося. Коли ми жили у Києві цього не було, бо там дорога могла зайняти більше часу, ніж сам час із друзями. Це нові знання, яких не знайдеш у місті. Багато того, що я знаю і вмію, я навчилася завдяки тому, що переїхала в село».

Також вона зазначає, що це чудова можливість для розвитку, грантів й різноманітних проектів для громади. За її словами, села, особливо невеликі, мають перевагу, коли йдеться про виділення коштів на якісь проекти.

Село Христанівка на Полтавщині, куди переїхала сім’я Олійників

Подружжя каже, що також навчилося з розумінням ставитися до традицій та збагнуло, що не варто намагатися змінити місцевих людей чи їхнє життя.

«Останнім часом я все більше схиляюсь до думки, що не хочу жити в селі, до якого ми звикли. Я сприймаю життя тут, напевно, як життя в заміському будинку, бо поняття «жити в селі» мені не дуже подобається. В Україні сільський спосіб життя – це про відмову від сучасного й зручностей, а я люблю зручності, тому створюю собі їх тут. Мені подобається жити на природі, але не жити селом. Зараз я все більше розумію, що не хочу змінюватись під село, тому міняю свій простір», – пояснює Орест Олійник.

Орест та Оксана мають кіз

Ірина Койда каже, що після переїзду її життя дуже змінилося. Жінка розповідає: «Обирок – це наше життя. Це – свобода, це час, який можна проводити з сім’єю, з собою, це – спільнота і це не тільки люди, які живуть тут, це також ті, хто є дотичний до життя хутора, проводить тут певний час, організовує якісь проекти».

Щоправда, зазначає: у сільському житті є й мінуси. Ірина каже, що це втрата динаміки, адже в місті ти перебуваєш у постійному тонусі. Натомість у селі існують свої умови, життя тут трошки інакше. Також це фінансове питання. За її словами, необхідно добре розуміти, на що витрачати гроші, як їх заробляти. І третє важливе питання: якщо є діти, треба знаходити можливості для їхнього розвитку й навчання. Але зараз є багато онлайн-семінарів, занять, дистанційних курсів та навчання.

Койди вирішили не заводити худоби. Адже, якщо треба кудись поїхати, важко залишати господарку. Сім’я має город, власний транспорт, що неабияк спрощує й полегшує життя у селі.

Ірина каже, що життя у селі допомогло не тільки по-іншому ставитися до питання харчування. У сім’ї змінився підхід до проблеми відходів.

«Коли ми почали тут жити і залишилися сам на сам зі всім сміттям, яке продукували, це почало вражати. Ми почали звертати увагу на те, як багато пластику й сміття ми продукуємо, бо ми ним обростали. Ми почали змінювати це», – пояснює Ірина.

Село негазифіковане, тож для приготування їжі родина використовує газові балони. Ірина пояснює: «У селі потреба в продуктах чи товарах дуже змінюється. У місті формується звичка, що раз у декілька днів ти йдеш чи їдеш у магазин, чи кожного дня теж ще щось докуповуєш. Тут інших підхід. Продукти, які довго зберігаються, крупи, борошно ми закуповуємо на триваліший термін великими партіями. Купуємо їх в інших екопоселеннях. Рослинну їжу вирощуємо самостійно. У сусідньому селі купуємо молоко і робимо молочні продукти. Хліб печемо самі або купуємо в сусідньому селі. Ми маємо печі, але їх використовуємо більше для розваги й збереження традицій. Точно можу сказати, що питання харчування, споживання їжі тут для нас дуже спростилося», – розповідає Ірина.

Ціна життя в селі

Юля Малекс та Руслан Поліщук зі Львова переїхали на хутір на Жовківщині. Вони купили для життя не будиночок, а цілий хутір. Тепер живуть там, самотужки роблять ремонт у будинку, приводять до порядку територію довкола та мають грандіозні плани. Звичайно, їх можна вважати самітниками-диваками. Але, вони кажуть, що їм добре живеться з п’ятьма котами, двома собаками та іншою живністю. У Львові все було не так.

«Ми орендували квартиру, але знали, що хочемо жити в будинку, а не в квартирі. Ми не хотіли жити в селі, де щільна забудова. Хотіли, щоби не було близько сусідів. Переїхати кудись за місто, де буде простір, було спільним рішенням. Я шукала через ОLХ. Зареєструвалася і з вересня 2016 року почала шукати. Ввела радіус 50 км від Львова. У нас була прив’язка до міста, бо мали тут роботу. Місце, яке ми вибрали, має добре транспортне сполучення. Ми вирішили купити будинок, ще рік-два попрацювати у Львові, щоби назбирати трохи грошей. Як тільки ми сюди приїхали, відчули: ми вдома. Перший рік, коли переїхали, не робили ніяких ремонтів», – розповіла Юля.

Хата, яку купили Юля та Руслан (фото 2013 та 2021 років)

Юля та Руслан переїхали на хутір Осова, який територіально належить до села Туринка на Жовківщині, навесні 2017 року. Будинок та земля обійшлися подружжю у 7,5 тис. доларів. Ще близько тисячі доларів витратили на податки.

«Нам дісталася хата і 40 соток. Ще понад 1,5 га я приватизувала за правом, яке має кожен громадянин України. Це були ділянки різного цільового призначення. Це зайняло трохи часу, бо землі належали до різних громад. Хата була обжита, попередні власники не жили тут постійно, але використовували її як дачу. Територія була дуже заросла. Під підлогою бігали миші. Тут треба було або робити капітальний ремонт, або будувати нову хату», – розповіла Юля.

Юля та Руслан власними руками ремонтують свій будинок

Зараз комунальні послуги, а саме оплата за електроенергію, Юлі та Руслану обходяться в 500 грн щомісяця. Руслан каже: «У нас мрія стати повністю автономними. І тут це цілком реально. Теплицю хочемо облаштувати, декілька високих грядок. З часом встановимо сонячні панелі, щоби мати незалежне електропостачання. Не можна чекати результату відразу. Але ти знаєш, для чого й з якою метою вкладаєш свою працю. Але тут вже гарно, а за 5-10-20 років буде ще гарніше». А Юля додає: «Мені навіть в голову не приходить, щоби це місце, оці дерева, цих овечок, цей старий горіх, під яким ми зробили столик, проміняти на однокімнатну квартиру в новобудові, нехай це навіть буде квартира на 50 квадратів».

До слова, на Львівщині земля дорожча, ніж, до прикладу, на Полтавщині чи Чернігівщині. Орест та Оксана Олійники придбали свою хату та землю у селі на Полтавщині приблизно за 3 тис. доларів, закинуті хати там зараз можна купити і від тисячі доларів.

Оксана та Орест Олійники не обробляють усю землю біля хати, а милуються природою довкола

Юля та Руслан зараз не мають постійної роботи, хоча планують заробляти продуктами, які виготовлятимуть на хуторі. Натомість Оксана та Орест працюють за фахом віддалено, проводять психотерапевтичні онлайн-консультації. Також у Києві родина має квартиру, яку здає в оренду.

Що стосується родини Койд, то їхнє життя та робота зосереджені на Обирку. Хутір став для них домом і роботою. Ірина каже, що для базового забезпечення потреб необхідно мати певний дохід. Тож, наважуючись на переїзд у село, потрібно розуміти, як заробляти на життя або мати якийсь пасивний дохід. Чоловік зараз займається будівництвом. Також подружжя має декілька бізнесових проектів, які залишилися з того часу, коли родина жила у місті.

Ірина розповіла, що спробувати пожити на Обирку може кожен охочий. Щоправда, є кілька умов: по-перше, треба пожити на хуторі в холодний період року, щоби зрозуміти всі особливості життя у селі взимку. По-друге: перезнайомитися зі всіма обирянами. І ще одна умова: зреалізувати якийсь проект із комось із обирян. Також на Обирку є хостел із душем та кухнею. Винайняти будинок можна за 500 грн за добу. Якщо ж ви вирішили переїхати сюди на постійне проживання та виконали всі «вхідні» умови, хата та земля біля неї на Обирку обійдеться до 5 тис. доларів.

Соціалізація

Син Ірини та Володимира Койд Георгій ходить у школу у Батурині. Також і сини Олійників Улас та Еней навчаються у державній школі у місті Лохвиця, що за 15 км від села.

«Ми були готові до навчання вдома, але познайомилися з вчителькою батуринської школи, яка набирала перший клас. Вона мені дуже сподобалася і ми вирішили віддати сина до тої школи. Тепер возимо його за 10 км. Зараз він навчається у другому класі», – розповіла Ірина.

Діти чудово почуваються на Обирку

Донедавна Юля Малекс працювала у Львові й щодня добиралася на роботу. Але з початку жовтня вирішила більше часу присвятити господарству, від якого сім’я й планує отримувати основний дохід. Жінка активно спілкується з іншими родинами, які також займаються різними видами діяльності у сільськиій місцевості.

Юля та Руслан на Жовківщині облаштовують своє життя на хуторі

«Я спілкуюся з іншими блогерками, які живуть у селах. Вони займаються пермакультурою, розводять худобу, займаються різними ремеслами та промислами. Я дуже активна, часто буваю у Львові, можу на каві з друзями зустрітися, вони можуть до нас приїхати, але нам із чоловіком дуже добре тут удвох», – пояснює Юля.

У кінці лютого цього року Юля створила блог в Instagram, де має вже майже 4 тис. підписників. Також знімає відео для YouTube-каналу Хутір «Щасливі люди», де розповідає про життя та будні у селі.

Власного транспорту сім’я не має, але не вважає це перешкодою, адже громадський транспорт тут курсує часто. Юля каже, що вона добилася, аби на трасі, яка проходить за 3,5 км від хутора, облаштували зупинку громадського транспорту. Тож тепер добирання до Львова чи Жовкви не створює ніяких проблем. Також не є проблемою замовлення та доставка до хутора необхідних габаритних будівельних матеріалів чи техніки.

Як ставляться до переселенців місцеві?

Юля розповідає, що вони спілкуються зі своїми сусідами, з деякими навіть потоваришували. Вона жартує, що з одним із сусідів «уклали договір про співпрацю» на поставку молока, з якого Юля виготовляє молочні продукти та масло гхі. Щоправда, від їхнього обійстя до найближчих сусідів приблизно 2 км.

Що стосується Ореста і Оксани в Христанівці, то вони ведуть життя, яке не зовсім зрозуміле місцевим мешканцям. Вони не обробляють усю землю біля свого будинку, не мають великої господарки. Не всі місцеві прийняли їх радо.

«У нас є люди в селі, з якими ми спілкуємося ближче, вони багато всього нам підказують, допомагають, попереджають. Звісно, є і такі, кому ми не дуже подобаємося, але я вважаю, що це нормально. Навіть із такими стосунки прохолодніші, але не розірвані зовсім. Звісно, мені би хотілося, щоб у селі було більше людей, схожих на нас, середнього віку, з якими можна було би спільно щось робити, але загалом і без цього життя в селі може бути цікавим», – розповідає Оксана.

Місцеві мешканці та волонтери під час толоки біля школи у Христанівці (2016 рік, фото Максима Іванова)

Вони з чоловіком не намагаються перетворитися на справжніх сільських мешканців. Кажуть, що багато навчилися і не припиняють вчитися у місцевих. Оксана зазначає, що зараз вони із чоловіком почуваються тут добре. І пояснює: «Нехай ми не станемо повністю своїми, але при цьому ми можемо бути чимось цінними, чимось корисними. А це вже важливо».

Також неоднозначно сприймає місцеве населення і спільноту обирчан. Зараз на Обирку постійно живе приблизно 6 сімей, які переїхали сюди жити. Також є 3-4 сім’ї корінних мешканців. Переважно це люди старшого віку, до яких час від часу приїжджають родичі.

«Багато є нерозуміння. Деякі люди не розуміють, як можна при здоровому глузді переїхати в село? Дехто вважає нас втікачами, думають, що з нами щось не так, чи, можливо, ми лікуємось від наркоманії, що ми якась секта чи переховуємося від боргів або що ми якісь злочинці. Найбільші критики – це жінки, які виросли в селі й потім із нього втекли, переїхали і останні 15 років живуть у місті. Ймовірно, так багато було травматизації через важке сільське життя, через умови, в яких їм доводилося жити, що вони не розуміють, що можна в селі жити трохи інакше. Але ми намагаємося залучати людей з довколишніх сіл, міст, пропонуємо спільні проекти, щоби показати, що ми робимо цікаві речі», – пояснює Ірина.

Село має зберігати свою природу та традиції, але й приймати нові виклики

Хоча всі герої нашої історії переїхали з міста у село, вони створили у своїх помешканнях комфорт. Вони не ведуть традиційного сільського життя, а намагаються створювати нове.

На думку Юлі та Руслана, село, яким його звикла сприймати більшість, занепадає, а праця біля землі та худоби нівелюється. Адже сьогодні для того, щоби виростити кілограм картоплі чи отримати літр молока, необхідні значно більші затрати, ніж вартість цих продуктів на ринку. Це прикро, але, на думку подружжя, дає стимул до того, щоби село і життя у ньому змінювалися. На їхню думку, село є дуже гарним місцем для розвитку пермакультури, крафтових господарств та ферм. Тож уже сьогодні Юля та Руслан створюють собі свій Хутір «Щасливі люди».

Також ламають стереотипи й Койди.

«Ми хотіли жити у селі, але не хотіли жити в селі, в тому розумінні, яке існує. За традиційною українською моделлю життя в селі це завжди дуже багато виснажливої фізичної низькооплачуваної праці, це відсутність умов. Ми це усвідомлювали, але вирішили змінити це. Сучасні тренди дають можливість міксувати це життя, винаходити класний спосіб проживання в селі», – пояснила Ірина Койда.

За словами Ірини, Обирок – це не лише дім, а також місце для реалізації.

«Ми придумуємо різні проекти, зустрічаємося з різними людьми, знаходимо друзів, проживаємо чудові моменти, заробляємо гроші. Ми господарюємо, полемо грядки чи збираємо колорадських жуків, приймаємо людей, але паралельно з цим пишемо гранти, розробляємо стратегію захисту екологічного середовища. І попри це все вчимося бути чесними з собою. Бо без чесності з собою важко бути чесним з іншими людьми. І якщо ми починаємо обманювати, то рано чи пізно все починає сипатися».

Кількість екопоселень в Україні постійно зростає. За словами Ірини Койди, на сьогодні обирчани співпрацюють та обмінюються досвідом із іншими схожими спільнотами. До слова, з 2018 року мистецький хутір Обирок став членом Global Ecovillage Network (Європейської мережі екопоселень), а також є членом української мережі GEN Ukraine.

«Останні три роки почала налагоджуватися співпраця між екопоселеннями. Це спільнота, яка складається з понад 60 екопоселень по всій Україні. Ми кілька разів на рік зустрічаємося, маємо спільні проекти. Відбувається співпраця з такими спільнотами за кордоном. Ми щось показуємо, чогось навчаємося», – розповідає про життя хутора Ірина.

Послухати Ірину Койду та Оксану Олійник наживо, до речі, можна буде 14 жовтня у рамках Конгресу культури у Львові.

* у публікації використані фото ZAXID.NET, Володимира Демченка, Ірини Койди, Юлі Малекс, Оксани Наумчук, Максима Іванова, Олени Задорожної, зі сторінок Obyrok Art Island та Живе село.

Переїзд з міста в село: корисні поради

Свіже повітря, наповнене ароматом скошеноїтрави, ягоди і фрукти в достатку, вода з колодязя, відчуття ранкової вологою роси на босих ногах і чарівне щастя – саме такий багатьом видається сільське життя. Деякі мешканці мегаполісів мріють переїхати з міста в село. Здійсненно це? Якими способами можна виконати цю мрію, чи не буде сільське життя в тягар городянину?

Переваги очевидні!

Люди, які все життя проводять в мегаполісі, що неможуть похвалитися відмінним здоров’ям. Шкідливі вихлопні гази, їжа з супермаркетів, постійні стреси і суєта – всі ці фактори руйнують природну захисну оболонку людини, роблячи його уразливим до різних захворювань.

Зовсім по-іншому себе почуває сільськийжитель. Доведено, що у людей, що живуть в селах, здоров’я набагато міцніше. Постійне перебування на свіжому повітрі, вживання чистої води і їжі сприятливо впливають на організм людини, формуючи нормальний метаболізм і потужний імунітет.

Земля, сад, город

Переїхати в село з міста прагнуть люди,які не бояться роботи на землі. Овочі та фрукти, вирощені на власному городі, дуже смачні і корисні. Також можна облаштувати власний сад і щороку збирати ароматні яблука, смородину, малину.

Між фруктовими деревами буде прекрасновиглядати затишна альтанка з лози і просторий гамак. Тут можна в спекотні дні відпочивати в тіні дерев, насолоджуючись тишею і спокоєм, а у вихідні запросити друзів і весело провести час на природі.

Нові можливості

Після переїзду з міста в село деякі людине можуть звикнути до глибокої тиші, що мешкає в сільській хаті. Немає реву машин, сигналів в нічний час і шуму сусідів за стіною. Скрізь панує тиша, чути тонкоголосое спів птахів і шелест листя. Опинившись в такій атмосфері, людина починає відчувати свободу, розмірений темп сільського життя і повністю позбавляється від стресів і тривог.

З’являються нові можливості, недоступнігородянину. Тепер ви можете завести собаку, кота і особливо не переживати, чи хочуть вони гуляти сьогодні. Домашні вихованці будуть весело бігати по двору, не заважаючи вашим планам і турботам. За бажанням можна завести господарство: курей, порося або навіть корову. Тоді звичними продуктами у вашій обителі стануть домашні яйця, свіже м’ясо і молоко.

Користь для дітей

Про те, наскільки добре дитині в селі, знаютьвсі батьки. Малюк стає більш самостійним, спокійним, а чисте повітря, свіжі продукти сприятливо впливають на обмін речовин і зміцнюють імунітет. Постійне перебування на вулиці, ігри з друзями, біганина і веселі вигуки – абсолютно всім дітям подобається сільська свобода, далеко від шуму машин і небезпек міста.

До того ж тут дитина може постійно спілкуватисяз тваринами, завести собі вихованця, доглядати за ним. Влітку сільські діти виглядають засмаглими, рожевощокими і абсолютно щасливими. А скільки дарують веселощів зимові канікули в селі! Засніжені луки ваблять дітвору своїми крутими схилами, і ось уже чути дзвінкий сміх і завзятий кураж маленьких бешкетників!

Переїзд з міста в село

Якщо ви остаточно вирішили, що хочетевідмовитися від міського життя, не слід поспішати. Потрібно все добре обдумати і визначитися з місцевістю, яка ідеально підійде для здійснення вашої мрії. Найкраще виїхати з міста в село, де проживають ваші знайомі або родичі. У вас буде хоч якась підтримка в перший час, а дружня порада чи невелика допомога ще нікому не заважали.

Вибираючи місце для переїзду, не вартозупиняти свою увагу на глухих селах. У селищі повинна бути хоч якась цивілізація: магазин, школа для дітей, пошта, щоб отримати або надіслати листа. Із села в місто буває важко дістатися, тому бажано, щоб там була зручна транспортна розв’язка, ходили автобуси.

вибір заняття

Якщо село, в яку ви переїжджаєте, знаходитьсядалеко від вашого міста, слід обміркувати, ніж ви будете заробляти на життя. Основне місце роботи вам доведеться покинути, а знайти роботу за фахом в селищі дуже важко.

Можливо, ви будете продавати домашнє молоко,яйця або вирощувати в інкубаторі курчат. Всі варіанти хорошого заробітку потрібно обдумати і прорахувати, щоб потім не проклинати себе за поспішне рішення.

Добре, якщо є якийсь пасивний дохід у вигляді внеску в банку або частки в бізнесі. Тоді у вас буде впевненість в завтрашньому дні і стабільна грошова підтримка.

Тепло і зручно

Ми живемо у вік прогресу і сучаснихтехнологій, тому навіть в селі потрібно облаштувати побут. Всі зручності, ванна і теплі батареї повинні бути присутніми у вашому будинку або відразу після переїзду потрібно зайнятися вирішенням цього завдання.

Безумовно, якщо вам подобається рубати дрова і топити грубку, питання відпадає сам собою. Але все ж краще просто відпочивати в теплій хаті і не відчувати незручностей, особливо коли за вікном тріщать морози.

Чи любите ви водити автомобіль?

Щоб швидко переїхати з міста в село і невідчувати себе ущемленим, дуже добре, якщо в сім’ї є власний автомобіль, а ще краще їх два. Найчастіше в селах дуже погано розвинені транспортні комунікації, тому добиратися до школи, лікарні або банку вам доведеться на машині.

Дуже добре, якщо дружина також водій. Тоді вона не буде залежати від розкладу роботи чоловіка і зможе сама відвезти дітей в школу або в будь-який зручний для неї час відправитися у своїх справах.

Сусіди і місцеві жителі

Під час переїзду з міста в селопереселенців найменше хвилює питання спілкування. Здається, що люди всюди однакові, а якщо дружелюбність розвинена від природи, проблем бути не повинно. Але це не так. Сільські жителі більш закриті, ніж городяни, і можливо, перший час переселенці з міста в село будуть відчувати підвищену увагу і напруженість.

Дуже неприємною особливістю невеликих сілє те, що кожен житель знаходиться на очах у всіх. Будь-який вчинок, зовнішній вигляд або спосіб життя завжди обговорюються і дуже часто не в позитивних тонах. Виникають плітки і пересуди, і якщо спочатку на такі дрібниці намагаєшся не звертати уваги, то з часом вплив соціального середовища стає дуже відчутним.

Жителі мегаполісів звикли до шуму і метушні, божевільному ритму життя, і тому перший час після переселення з міста в село на ПМЖ багато хто відчуває нудьгу і самотність.

Технічна сторона

Ще одна важлива обставина, про яку незнають городяни, – це відсутність деяких послуг та зв’язку. Швидкість Інтернету в багатьох селах залишає бажати кращого, трапляються збої в його роботі і повна відсутність покриття. Це стосується також стільникових послуг. Щоб комфортно поговорити по телефону з родичами, деякі жителі сіл піднімаються на дах будинків або будь-які піднесення.

Трапляються перебої і з електрикою. Це відбувається через поломки, ураганів або інших несприятливих погодних умов. На кілька годин ви можете залишитися без світла, а якщо ремонт затягнеться, то і на більш тривалий час.

Важка праця

Яким би довгоочікуваним не був ваш переїзд зміста в село, потрібно розуміти, що тепер ви зміните своє життя. В основному це стосується особистого часу. Життя в селі – це в першу чергу працю, щоденний і важкий. Робота на городі, в саду, догляд за територією будинку, турбота про домашніх тварин – це все доведеться робити кожен день.

До того ж звичні справи також ніхто не відміняв. Приготування їжі, прибирання, прасування і прання – ці жіночі турботи нікуди не діваються, тільки тепер їх потрібно поєднувати з іншими заняттями.

Здорово, якщо всі члени сім’ї допомагають один одномуі прагнуть до єдиної мети. Особливо це стосується сильної статі. Якщо ваш чоловік любитель футболу і м’якого дивана, вам потрібно дуже добре подумати, перш ніж переїхати в село з міста.

Груба робота вимагає чоловічого участі. У зимовий час потрібно прибрати сніг, розчистити доріжки, в літній – щось полагодити, нарубати дров, допомогти на городі. Для того щоб створити затишний побут і комфортну обстановку, дуже важливою є участь всіх членів сім’ї. Тоді це буде приносити радість, а робота пройде швидко і легко.

Якщо є сумніви

Спокійна сільське життя привертає мешканцівмегаполісів, які втомилися від суєти і жорсткого розпорядку дня. Хочеться безтурботного існування, необтяженого проблемами, стресами і вічної «гонитвою» за добробутом або хорошою посадою. Однак переселення з міста в село може обернутися катастрофою для людей, які:

• не уявляють своє життя без театрів, клубів та активних заходів;
• не мають постійного джерела доходу;
• будь-яка складна робота для них тягарем
• не готові до труднощів;
• бояться фізичної праці.

бажана свобода

Безумовно, не всі можуть жити в місті, але і некожному комфортно в селі. Наважуючись на переїзд в глибинку, потрібно бути готовим до несподіванок, деяких труднощів і навіть до конфліктів. Сільське життя може виглядати зовсім не так, як собі багато хто уявляє.

Відмінним варіантом буде пожити в придивиласяселі деякий час, наприклад, в літній період. Тоді ви зможете реально оцінити обстановку, з ким-небудь познайомитися, дізнатися про соціальне життя селища. Якщо в кінці літа ви не зміните своє рішення, тоді сміливо переїжджайте в село.

Зелені луки з високою травою, квітучі ароматнісади, червоні яблуні і затишний упорядкований будинок – хіба це не радість? Пройде кілька років, і, сидячи на терасі під тихе дзюрчання коників, ви на мить задумаєтеся і зрозумієте, що дуже щасливі, а ваше рішення про переїзд в село було дійсно правильним!

Як переїхати в інше місто: 5 основних правил переїзду, найпоширеніші причини переїзду. Як правильно організувати переміщення речей при переїзді? Оформлення документів при переїзді, організація нового місця проживання

При переїзді важливо враховувати всі нюанси. Саме про них ми і розповімо в статті.

Різні життєві обставини формують у нас бажання переїхати в інше місто. Чим більше замислюєшся про реальність такого вчинку, тим сильніше хочеться втілити цю ідею в життя. Кожна людина сподівається, що зміна місця проживання допоможе поліпшити якість і спосіб життя. Для того, щоб правильно організувати переїзд, потрібно докласти багато зусиль. Ретельна підготовка допоможе уникнути скрутних ситуацій.

Як переїхати в інше місто: 5 основних правил переїзду

Чим стабільніше становище людини в суспільстві, на роботі і в сім ‘ї, тим складніше зважитися на кардинальні зміни. Щоб уникнути докорів сумління і відкинути всі сумніви, необхідно розставити пріоритети і дотримуватися певного плану. Дотримуйтеся конкретної мети – кар ‘єрне зростання, поліпшення природного середовища, нова сім’ я тощо. Починайте жити думками про нове чудове майбутнє.

Перед тим, як приступити до підготовки організації переїзду, необхідно задуматися про найголовніші речі:

1. Причина вашого переїзду. Що підштовхнуло вас до думки про переїзд? Чи є на те причини або просто шалена авантюрна ідея? Задумайтеся про сенс вашого вчинку.
2. Мета переїзду. Заради чого ви готові піти на кардинальні зміни? Що зміниться у вашому новому майбутньому житті? Що вами рухає – фінанси, робота, сім ‘я, якість життя, культура тощо.
3. Місце проживання. Не варто бігти “куди очі дивляться”. У вас має бути чітке розуміння куди їхати. Інше місто, країна, переїзд з села в мегаполіс або навпаки. Конкретизуйте нове місце проживання.
4. Час переїзду. Потрібно чітко визначитися з відповідним часом переїзду. Сумніви з приводу оптимального періоду відкладуть ваші наміри на невизначений термін.
5. План переїзду. Сформулюйте конкретний план переїзду. Це дасть вам чітке розуміння про ваші можливості і проблеми, які потребують вирішення.

Обмірковування основних моментів дасть вам чітке розуміння, що при правильній організації переїзд цілком реальний. Ви перестанете побоюватися труднощів і з більшою впевненістю приступите до виконання поставленого завдання. Незважаючи на велику кількість клопоту, процес зміни місця проживання повинен принести вам задоволення, а не перетвориться на жахливий переїзд.

Найпоширеніші причини переїзду

Є кілька поширених причин для переїзду. Кожна з них потребує детального розгляду та осмислення.

Якщо у всіх сферах життя вас переслідують невдачі, то варто задуматися про головне джерело ваших проблем.

• Низькооплачувана робота і недружній колектив. Необхідно тверезо оцінювати свої професійні можливості. Чи ви сумлінно виконуєте свої обов “язки? Чи подобається вам ваша робота? Можливо варто змінити професію або підвищити свою кваліфікацію. Причиною відсутності нормальних взаємин з колегами може стати ваше невігластво. Попрацюйте над своїми комунікативними здібностями.
• Неблагополучні стосунки в сім ‘ї. Вас щодня пиляє дружина? Діти виявляють непослух? Задумайтеся над тим, наскільки добре ви виконуєте подружні обов “язки. Чи приділяйте вам належну увагу своїм дітям. Причиною ваших сімейних негараздів можете бути ви самі.
• Несприятлива обстановка навколишнього середовища. Перед тим як звинувачувати екологію і клімат в погіршенні вашого здоров ‘я, проаналізуйте власний спосіб життя. Що по-справжньому заважає вашому здоров ‘ю – зовнішні фактори і ваші згубні звички.

Якщо джерелом ваших проблем є ви самі, то для початку відкоригуйте свій спосіб життя. Самоосвіта, працьовитість і терпіння змінювати ваше життя на краще, і думка про переїзд втратить свою актуальність.

Ви повинні розуміти, що ваші невдачі в професійній діяльності можуть тільки примножитися в іншому місті. Не можна бути до кінця впевненим, що там вас чекають нові перспективи. Спробуйте реалізувати всі свої можливості в рідному місті. І тільки, за умови, що всі цікаві ресурси для власного зростання вичерпані, можна пробувати реалізувати себе в іншому місті. До нової роботи легше приступати після досягнення певних висот. Маючи цікавий і корисний досвід, ймовірність знайти цікаву роботу набагато вища.

Якщо вас запрошують на роботу за контрактом, то необхідно тверезо оцінити свої можливості. Ви повинні відповідати критеріям роботодавця. Інакше є ймовірність, що ви не підійдете і залишитеся без роботи. Модель поведінки нового співробітника повинна відповідати новим умовам. Ваше завдання встановити контакт з новим колективом і завести нові корисні знайомства.

У вас є прекрасна можливість почати жити заново. Залишайте всі невдачі, проступки і плітки в минулому. Ви можете постаратися справити гарне враження. Позбувайтеся згубних звичок і досягайте нових висот.

Певні складнощі очікують людей творчої професії. В іншому місті ваш талант може бути не прийнятий оточуючими. Потрібно бути готовим до того, що в новій обстановці доведеться змінити професійну діяльність або поміняти коло своїх інтересів. Потрібно бути сильною самодостатньою особистістю, щоб йти до своєї мети наперекір всім обставинам. Дуже важливо йти по життю своєю дорогою, прислухаючись до власних бажань і мрій. Вміти правильно керувати своїм життям – це ціла наука.

Для того, щоб зважитися на переїзд, необхідно розлучитися зі своєю зоною комфорту. Залишити звичне коло друзів, улюблену роботу, знайомства тощо. Тому задумайтеся ще раз, можливо варто зробити спроби до дії на старому місці. Почати нове в життя, заручившись підтримкою рідних і близьких набагато легше.

Якщо ви зважили всі “за” і “проти” і все-таки зважилися на переїзд з одного міста в інше, то вам належить виконати нелегку роботу. Спробуємо розкласти по поличках алгоритм ваших дій.

Як правильно організувати переміщення речей при переїзді?

Для того, щоб нічого не упустити з уваги, необхідно скласти список речей, що перевозяться, і план ваших дій. У вас під рукою повинен бути блокнот, в якому буде відображено все до останньої дрібниці. Навіть якщо ви складете список на комп ‘ютері або гаджеті, його необхідно роздрукувати. У майбутній метушні вам буде легше його доповнювати і коригувати.

У вашому блокноті необхідно відобразити кілька основних моментів:

• Необхідно розділити речі. Одні будете перевозити ви. Інші доручте перевезти найманому транспорту. Для вашої зручності, все упаковуйте в коробки. Кожну коробку потрібно підписати і пронумерувати. Маркування спростить розпакування речей на новому місці.
• У блокноті відобразіть весь перелік речей, згідно з номером коробки. Так вам буде легше відшукати потрібну річ.
• Частину речей необхідно продати. Від речей, які складно перевезти або більше вам не знадобляться, необхідно позбутися. Найраціональніший спосіб – це продаж. Якщо ви сумніваєтеся, що потрібно продати, то позбудьтеся речей, якими жодного разу не скористалися протягом останнього року. На виручені кошти ви зможете придбати приналежності першої необхідності.
• Відкладіть в окрему коробку сезонні речі. Вони можуть знадобитися в процесі переїзду.
• Складіть список речей і продуктів, які повинні бути разом з вами в транспорті.

Перед початком переміщення речей необхідно прорахувати суму витрат на квитки, транспортування, вантажників тощо. Послуги транспортної компанії обійдуться недешево, тому необхідно відкласти заздалегідь прораховану суму. У вашому телефоні повинні бути всі необхідні контакти та адреси. Відмінним помічником для переміщень у незнайомій місцевості стане навігатор.

Оформлення документів при переїзді

• Безпосередньо перед від ‘їздом необхідно підготувати пакет документів для кожного члена сім’ ї.

ВАЖЛИВО: З поліклініки необхідно забрати медичні карти. Дітям шкільного віку необхідно забрати документи зі школи, в тому числі і медичний лист з відмітками про щеплення.

• Такі питання вирішуються за кілька днів до від ‘їзду, тому потрібно запланувати ці заходи заздалегідь. Вам потрібно виключити форс-мажорні обставини – відсутність директора або неправильний розклад лікаря.
• Деякі організаційні питання в новому місті пов ‘язані з медустановою – огляд при працевлаштуванні, оформлення довідок для заміни прав тощо. Щоб спростити собі життя, частину цих питань можна заздалегідь вирішити в рідному місті.

Організація нового місця проживання

Питання з житлом на новому місці можливо вирішити двома способами – купівля нової квартири або оренда знімного житла. Кожен з варіантів має свої плюси і мінуси.

• Купівля нової квартири прив ‘язує вас до нового місця. Тривалий процес з документальним оформленням додає нових клопотів. А їх, у зв ‘язку з переїздом більш, ніж достатньо.
• Якщо для покупки квартири необхідно продати житло за старим місцем проживання, то ви позбавляєте себе запасного варіанту – повернення в рідні краї.
• З ‘їм житла на початковому етапі більш доцільний варіант. Але потрібно врахувати, що у зв ‘язку з відсутністю прописки в новому місті, можуть виникнути супутні проблеми.
• Якщо ви зупиняєтеся на варіанті продаж-купівля квартири, то необхідно заздалегідь продумати і організувати цей процес. Документальне оформлення займе певний час і потребуватиме чималих трудовитрат.
• При виборі житла в новому місті необхідно врахувати кілька важливих моментів.
• Великою перевагою, особливо на початковому етапі, стане розташування квартири поблизу роботи, школи, садочка. Це істотно заощадить ваш час, гроші і нерви. Коли ви вивчите нову місцевість, то це питання можна буде переглянути.

Можливість тимчасової реєстрації значно спростити ваше життя. Не втрачайте подібну можливість. При оформленні на роботу або навчальний заклад обов ‘язково стане питання про реєстрацію.

При оренді житла необхідно укласти договір, в який буде вписаний повний склад сім ‘ї. Такий договір дає можливість отримати довідку про склад сім ‘ї в спеціальному уповноваженому закладі. Довідка спрощує процес оформлення дітей до школи або садочка.

Якщо у вас ще виникає питання – як переїхати в інше місто, то керуйтеся наступними рекомендаціями:

• Відвідайте місто, в яке ви хочете переїхати. Підберіть благополучний район. Ознайоміться з розташуванням закладів, необхідних у повсякденному житті.
• Знайдіть заздалегідь хорошу роботу. Це додасть вам впевненості в завтрашньому дні.
• Вирішіть питання з житлом. Тимчасове житло краще, ніж нічого.
• Сплануйте свій бюджет на перший час. Передбачте невеликий запас і заручіться фінансовою підтримкою близьких.
• Полюбите процес переїзду. Привозьте в нове місто і нове житло тільки позитивні емоції.
• Визначіться в якому складі будете переїжджати. Можна для початку переїхати самостійно, облаштувати все, і тільки потім перевезти свою сім ‘ю.

Здійснивши переїзд, оформивши всі необхідні документи, вирішивши питання з роботою та навчальними закладами, вас може здолати нова проблема. Ностальгія за рідним містом, туга за друзями і близькими. Ці емоції долають кожну нормальну людину, але, як правило, мають тимчасовий характер. Дотримуйтеся приказки: “Що не робиться, все на краще!”.