Гіацинти: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 04 лютого 2023 Опубліковано: 01 березня 2019 Перша редакція: 29 липня 2014 🕒 13 хвилин 👀 137558 разів 💬 3 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за гіацинтами
• Квіти гіацинти – опис
• Вирощування гіацинтів – особливості
• Посадка гіацинтів у відкритий ґрунт
  • Коли садити гіацинти
  • Посадка гіацинтів восени
  • Посадка гіацинтів навесні
  • Як доглядати за гіацинтами в саду
  • Удобрювання гіацинтів
  • Пересадка гіацинтів
  • Розмноження гіацинтів
  • Шкідники та хвороби гіацинтів
  • Гіацинти відцвіли – що робити?
  • Викопуємо гіацинти
  • Сині гіацинти
  • Бузкові гіацинти
  • Рожеві гіацинти
  • Червоні гіацинти
  • Білі гіацинти
  • Жовті та оранжеві гіацинти
  • Коментарі

  Всесвітньо відомий центр розведення та селекції гіацинтів знаходиться у місті Гарлем, Голландія, саме звідти по всьому світу щороку розлітаються та роз’їжджаються сотні тисяч цибулинок однієї з найароматніших весняних квіток.

  А от у самій Голландії, як свідчить легенда, «квіти дощу» з’явилися випадково – внаслідок корабельної аварії. Викинуті хвилею на берег, цибулини гіацинта незабаром проросли та зацвіли. Такий строкатий та ароматний десант відразу ж підкорив серця місцевих квітникарів, але як на лихо квіти ніяк не хотіли розмножуватися!

  І знову допоміг випадок: цибулинками невідомих рослин зацікавилися не лише місцеві квітникарі, але й миші. Саме погризені хвостатими ласунами цибулини незабаром утворили діток. З тих пір садівники в усьому світі спеціально надрізають денця у цибулин, щоб розмножити улюблений гіацинт!

  Кажуть, при дотриманні усіх тонкощів технології та правильному зберіганні, така цибулина може дати до 40 діток!

  Про це та інші секрети вирощування гіацинтів читайте у нашій статті.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за гіацинтами

  • Посадка: цибулини садять у ґрунт у вересні-жовтні.
  • Викопування: щорічно після того, як пожовтіє листя – у кінці червня – на початку липня.
  • Зберігання: у приміщеннях із помірною вологістю і гарною циркуляцією повітря в ящиках, складеними у два шари, або в паперових пакетах: 2 місяці при температурі 25 ˚C, потім при 17 ˚C.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: водопроникний, удобрений, із високим умістом перегною, з pH не нижче 6,5.
  • Полив: у посуху ґрунт потрібно промочити на глибину 15-20 см.
  • Підживлення: 2-3 рази за сезон: уперше – на початку росту азотно-фосфорним добривом, удруге – у період бутонізації та втретє – після завершення цвітіння калійно-фосфорним добривом.
  • Розмноження: насіннєве й вегетативне – дітками.
  • Шкідники: цибульні мухи (дзюрчалки), попелиця, трипси, кореневі цибулинні кліщі, стеблові й галлові нематоди, ведмедки.
  • Хвороби: пеніцильозна гниль, різоктоніоз, фузаріоз, жовта або м’яка бактеріальні гнилі, пістрявостебельність.
  • Властивості: усі частини гіацинта містять отруйні алкалоїди.

  Гіацинт (лат. Hyacinthus) – рід цибулинних багаторічників з родини Холодкові, хоча раніше його виділяли в окрему родину Гіацинтові або включали до родини Лілійні. З давньогрецької назва квітки перекладається як «квітка дощів». Ім’я своє гіацинт отримав на честь героя давньогрецького міфу: жив у ті далекі часи прекрасний юнак Гіацинт, син царя Спарти, юний друг бога Аполлона. Той часто спускався з небес і вчив Гіацинта метати диск. Під час одного тренування Аполлон метнув диск, і Гіацинт кинувся за ним, щоб підняти і принести Аполлону, але бог Західного вітру, таємно закоханий у царевича, в припадку ревнощів повернув диск так, що той розбив юнакові голову. Гіацинт спливав кров’ю на руках свого всемогутнього друга, який не міг врятувати його. Убитий горем і сповнений ніжності Аполлон створив із крові Гіацинта дивовижної краси квітку і дав їй ім’я загиблого юнака.

  Квіти гіацинти – опис

  Гіацинти – одні з найбільш ранніх весняних квітів. Батьківщина гіацинтів – Близький Схід, Південна Африка та Середземномор’я, але Голландія так багато зробила для їх популяризації, що її за правом можна назвати світовим «Гіацинтовим центром». Найбільшу кількість сортів і різновидів гіацинтів виведено саме в Нідерландах, і щороку з голландського міста Гарлема розсилаються по світу мільйони цибулин гіацинтів. Щільні цибулини гіацинтів складаються з соковитого нижнього листя, а квітуче стебло (30 см заввишки), що є продовженням денця, після цвітіння відсихає разом із вузьким, спрямованим догори листям, що сидить при стеблі в самому низу, але в куточку верхнього листа, на стеблі всередині цибулини утворюється брунька, що поступово перетворюється на цибулину, яка цвістиме наступного року. У куточках інших листків часто теж утворюються слабкі цибулини, так звані дітки, які можна відокремлювати і використовувати для вегетативного розмноження. Квітки гіацинту зібрані в верхівкові китицеві суцвіття, що мають форму циліндра або конуса. Оцвітина квітки є яскраво забарвленою дзвоновою лійкою з відігнутими лопатями. Відтінки забарвлення гіацинта мають широку палітру: білі, червоні, рожеві, лілові, сині, блідо-жовті. За формою квіток гіацинти бувають простими і махровими. Плід гіацинта – тригніздовий, у кожному гнізді – по дві насінини з ніжною шкіркою.

  Вирощування гіацинтів – особливості

  Кожна рослина має свої вимоги в агротехніці. Гіацинт – рослина примхлива, і квітникареві, який вирішив прикрасити цими квітами свій сад, слід знати, як правильно доглядати за гіацинтами. Для любителя гіацинтів такі особливості потрібно знати обов’язково:

  • ґрунт для гіацинтів має бути нейтральним і складатися в рівних частинах з листової і дернової землі з додаванням розпушувача. Якщо на ділянці ґрунт кислий, він потребує вапнування, в глинистий ґрунт доведеться додати пісок;
  • дуже важливий хороший дренаж, тому що гіацинт не переносить перезволоження;
  • освітлення повинне бути яскравим, але надлишок прямих сонячних променів гіацинти зносять погано;
  • ділянка мусить бути захищеною від сильного вітру, тому багато хто з квітникарів вважає за краще садити гіацинти поблизу чагарників і дерев;
  • не використовуйте в якості добрива для гіацинтів свіжу органіку.

  Посадка гіацинтів у відкритий ґрунт

  Коли садити гіацинти

  Посадка гіацинтів у ґрунт здійснюється в кінці вересня або на початку жовтня. При більш ранній висадці гіацинти можуть швидко піти в ріст і загинути під час зимових холодів, а при пізнішій посадці гіацинти можуть не встигнути вкоренитися до заморозків. Підготувати ґрунт до посадки гіацинтів потрібно завчасно: перекопайте ґрунт на глибину 30-40 см, внесіть мінеральні добрива (приблизно 70 г суперфосфату, 15 г сірчанокислого магнію, 30 г сірчанокислого калію на м²), три-чотирирічний перегній або прілий компост із розрахунку 10-15 кг на м². За необхідності (залежно від складу ґрунту) внесіть також пісок або торф. Якщо ж ґрунт піщаний, то слід збільшити кількість магнієвих і калійних добрив у півтора рази. Азотні добрива краще вносити навесні і влітку як підживлення.

  Посадка гіацинтів восени

  Як уже говорилося, садити гіацинти у відкритий ґрунт потрібно у вересні-жовтні. Квітникарі рекомендують вибирати для посадки не дуже великі цибулини, а середні, так звані клумбові, які дадуть більш стійкі до непогоди квітконоси. Цибулини перебирають, вибраковують м’які, хворі та ушкоджені. Перш ніж висаджувати цибулини, їх півгодини витримують у розчині фунгіциду.

  Глибина посадки цибулин гіацинту від денця – 15-18 см (для цибулин діаметром приблизно 5 см), відстань між ними – 15 см, а між рядами – 20 см. Дрібніші цибулини і дітки висаджують густіше і не так глибоко. Гіацинт добре росте у відкритому ґрунті, якщо посадити його в «піщану сорочку»: на дно лунки або борозни насипають шар чистого річкового піску завтовшки 3-5 см, злегка вдавлюють у нього цибулину, засипають її піском, а потім уже ґрунтом. Такий спосіб посадки не дозволяє воді застоюватися в ґрунті, отже, зменшується ризик загнивання цибулини. Після посадки цибулин, якщо земля суха, полийте ділянку.

  Посадка гіацинтів навесні

  Догляд за гіацинтами

  Як доглядати за гіацинтами в саду

  Догляд за гіацинтами не складний, але вимоги щодо агротехніки потрібно виконувати неухильно. По-перше, гіацинт – чистьоха, тому боротьба з бур’янами на ділянці з гіацинтами – обов’язкове правило. Крім того, рослина потребує постійного розпушуванні ґрунту. Якщо хочете полегшити собі роботу і при цьому захистити ґрунт від пересихання, а гіацинт від бур’янів і хвороб – замульчуйте ґрунт після посадки. Що стосується поливу, то він необхідний у посушливу пору: земляна грудка має промокнути вглиб на 15-20 см.

  Удобрювання гіацинтів

  Підживлення гіацинтів здійснюється 2-3 рази за період вегетації. Добрива вносяться як у сухому вигляді, так і у вигляді розчинів, але в розчин кладуть трохи менше добрив, ніж при сухому підживленні, а ґрунт перед рідким підживленням поливають. Сухі добрива розкидають по ґрунту і потім закладають у ґрунт сапкою. Уперше добрива вносять на самому початку росту (15-20 г суперфосфату і 20-25 г селітри на м²), удруге підживлюють у період бутонізації (15-20 г сірчанокислого калію і 30-35 г суперфосфату), третя підгодівля проводиться, коли цвітіння гіацинтів завершиться (по 30-35 г суперфосфату і сірчанокислого калію).

  Пересадка гіацинтів

  Пересадити гіацинти просто: влітку ви викопуєте цибулини гіацинту після цвітіння, зберігаєте їх до осені, а восени пересаджуєте їх в інше місце. Коли викопувати гіацинти? Місяці за два після закінчення цвітіння, коли цибулини відновлять сили після вегетації цього року.

  Розмноження гіацинтів

  Розмноження гіацинтів проводиться цибулинами-дітками і насінням. Для тих, хто займається селекцією рослин, насіннєвий спосіб підходить більше за інші: восени, наприкінці вересня, насіння висівають в ящики з ґрунтом, що складається у співвідношенні 1:1:2 з піску, листової землі і перегною, і вирощують протягом двох років у холодному парнику, але сіянці майже ніколи не повторюють ознаки батьківських рослин, тому квітникарі-аматори віддають перевагу вегетативному способу розмноження. Правда, наростання діток у цибулин гіацинту відбувається повільно: щороку приростає по 1-3 дитинки. Якщо вони легко відділяються від материнської цибулини, їх відсаджують і дорощують, а якщо дітки не відокремлюються, то материнська цибулина висаджується разом із дітками.

  У промисловому квітникарстві використовують такі штучні способи розмноження, як вирізання і надрізання денця: гострим стерильним інструментом робляться надрізи на денці або воно взагалі вирізається для того, щоби при подальшому зберіганні особливим способом цибулини утворили нових діток. Іноді результат приголомшує – до сорока діток на одній цибулині. Якщо вас цікавлять ці способи, про них можна докладно дізнатися в книзі «Розмноження рослин» Ф. Мак-Міллана Броуза.

  Шкідники та хвороби гіацинтів

  Гіацинти не страждають зайвою хворобливістю, але якщо вже трапилася неприємність і вони захворіли, то ось перелік причин:

  • придбання вже зараженого посадкового матеріалу;
  • заважкий кислий ґрунт;
  • ви використовували як добрива свіжу органіку;
  • несприятливі попередники;
  • прогледіли при відбракуванні зіпсовану цибулину;
  • знехтували профілактичною дезінфекцією цибулин перед посадкою;
  • дуже густо посадили гіацинти.

  Найчастіше вражає гіацинти жовта бактеріальна гниль (бактеріальне захворювання), що перетворює цибулини на слиз із неприємним запахом. Перші симптоми – відставання в рості, плями і смужки на квітконосі та листі. Уражені рослини слід викопати і спалити, а ямку протруїти хлорним вапном. Пеніцилезна гниль (грибкове захворювання) виражається в тому, що всі надземні частини вкриваються нальотом (продуктом спороношення гриба) і гниють, квітки сохнуть. Борються з грибком обприскуванням мідьвмісними препаратами.

  Зі шкідників завдають неприємностей гіацинтам квіткові мухи, чиї личинки з’їдають денце цибулини. Знищують їх препаратами «Мухоїд», «Актара», «Табазол». Завдає шкоди і капустянка, що харчується підземними органами рослин, а також кореневий цибульний кліщ. Найкращий засіб боротьби з ними – мульчування ґрунту.

  Іноді з гіацинтами трапляється таке: суцвіття, не встигнувши з’явитися з розетки, випадає з неї. Причина такого явища – не захворювання, а надлишок вологи в ґрунті, дуже рання посадка або зберігання при дуже низькій температурі.

  Гіацинти після цвітіння

  Гіацинти відцвіли – що робити?

  Догляд за гіацинтами після цвітіння полягає в наданні їх цибулинам можливості відновити свої сили. Для цього вони повинні ще деякий час перебувати в землі. Як доглядати за гіацинтами, що в’януть? Потрібно тільки поступово скорочувати поливання до повного його припинення. Крім того, на цей період припадає третє підживлення мінеральними добривами, яке додасть цибулинам поживних речовин для цвітіння в наступному році. Коли настала пора викопувати гіацинти після цвітіння, вам підкаже їхнє пожовкле листя.

  Викопуємо гіацинти

  Цибулини гіацинтів слід викопувати щорічно, інакше наступного року цвітіння може бути набагато біднішим, крім того, підвищується ризик захворювання цибулин. Щорічне викопування також дозволяє контролювати стан цибулин і своєчасне відділення діток для дорощування. Не чекайте, коли листя відімре і відвалиться, тому що потім буде важко виявити місцезнаходження цибулини. Викопують цибулини лопатою, оскільки вони сидять у землі досить глибоко, промивають у проточній воді, протруюють їх півгодини в три-чотирипроцентному розчині карбофосу або витримують 10 хвилин в нагрітій до 50 ºС воді. Потім їх провітрюють і просушують у затемненому місці при 20 ºС протягом тижня.

  Зберігання цибулин гіацинтів

  Настає найвідповідальніший період, оскільки в цей час у цибулині формується суцвіття. Підсушені цибулини очищують від залишків коренів і лусок, ділять по розбору і розкладають у ящики, бажано в один шар. Дрібну дитинку краще не відокремлювати. Якщо цибулинок не дуже багато, їх можна зберігати в паперових пакетах, приклеївши на них підписані етикетки.

  Зберігання здійснюється двома стадіями: перші два місяці цибулини зберігають при температурі 25-26 ºС, а третій – при 17 ºС при не дуже низькій вологості повітря, щоб цибулини не висихали. Можна скоротити перший етап на тиждень, створивши в першу семиденку зберігання температуру 30 ºС. Приміщення повинно добре провітрюватися. А перед осінньої посадкою непогано б потримати цибулини з тиждень у температурі, близькій до тієї, що в саду. За час зберігання часто у цибулин утворюється багато дрібних діток, тому будьте дуже обережні, висаджуючи їх восени в ґрунт.

  Види і сорти гіацинтів

  Гіацинти вирощуються в саду і на підвіконнях близько 400 років, і в недалекому минулому ці квіти були представлені приблизно 30 видами і 500 сортами. Але після реорганізації класифікацій в ботаніці більшість видів було переведено в інший рід. Зараз класифікують лише три види гіацинтів: гіацинт східний (Hyacinthus orientalis), гіацинт Литвинова (Hyacinthus litwinowii) і гіацинт Закаспійський (Hyacinthus transcaspicus) – ці види і є основою для культивування незліченних сортів та різновидів рослини. Сорти гіацинтів поділяють за формою квітки (прості і махрові), за термінами цвітіння (ранні, середні та пізні) і за забарвленням квіток. У класифікації за забарвленням квіток гіацинти діляться на шість груп:

  Сині гіацинти

  • Perle Brillante – пізній гіацинт палево-блакитного кольору, висота – 25 см, цвіте до трьох тижнів;
  • Marie – ранній сорт темно-синього кольору з фіолетовою поздовжньою смугою, цвіте 16-18 днів;
  • Queen of the Blues – середньоквітучий сорт світло-блакитного кольору зі слабким ароматом, висота – 30 см, цвіте до двох тижнів;

  Бузкові гіацинти

  • Blue Magic – середньоквітучий сорт пурпурно-фіолетового кольору заввишки 25 см, цвіте 10-12 днів;
  • Indigo King – пізній сорт чорно-фіолетового кольору, блискучі квітки, висота стрілки 15-17 см, цвіте два тижні;
  • Bismarck – ранній сорт, бліді квітки фіолетового кольору з більш яскравою поздовжньою смугою, висота – 22-25 см, цвіте два тижні;

  Рожеві гіацинти

  • Moreno – ранній сорт, квітки рожево-малинові з темною смугою, висота квітконоса – 20-23 см, цвіте 13-18 днів;
  • Anna Marie – середньоквітучий гіацинт з висотою стрілки 20-25 см, цвіте 15-17 днів ніжно-рожевими квітками;
  • Gertruda – пізній сорт, темно-рожеві квітки на квітконосі заввишки 23-25 см, цвіте 13-15 днів;

  Червоні гіацинти

  • Hollyhock – пізній махровий сорт червоно-малинового кольору. Висота квітконоса 20-22 см, цвіте 15-18 днів;
  • La Victoire – ранній сорт, блискучі червоно-рожеві квітки на стеблі заввишки 20-25 см, цвіте 11-12 днів;
  • Tubcrgen’s Scarlet – середньоквітучий гіацинт яскраво-червоного кольору, іноді махровий квітконос заввишки 20-22 см, цвіте трохи довше двох тижнів;

  Білі гіацинти

  • Arentine Arendsen – ранній сорт білого, іноді кремового кольору, період цвітіння 15-18 днів, висота – 21-22 см;
  • Snow Crystal – пізній гіацинт, квітки білі, махрові, цвітуть 13-18 днів, висота стебла – 25-28 см;
  • Madame Sophie – середньоквітучий сорт, квітки білі, махрові, висота стебла 19-23 см, цвіте 13-15 днів;

  Жовті та оранжеві гіацинти

  • Yellow Hammer – середньоквітучий сорт яскраво-жовтого кольору, що вигоряє до кінця цвітіння, висота стрілки – 23-25 см, період цвітіння 13-15 днів;
  • City of Haarlem – пізній сорт, квітки світло-жовтого відтінку, до кінця цвітіння – світло-кремові. Квітконос – 25-27 см, цвіте 15-17 днів;
  • Oranje Boven – середньоквітучий гіацинт лососево-абрикосового кольору, по краях темно-рожевий, висота – 22-24 см, цвіте два тижні.

  Зазвичай найпершими зацвітають сині сорти, потім білі, рожеві, червоні, бузкові. Жовті та оранжеві сорти гіацинтів цвітуть пізніше за всі інші.

  Особливості розмноження гіацинта

  –>Гіацинти можна зарахувати до найбільш популярним квітучим рослинам. Вони можуть чудово прикрасити дачну ділянку, а також підвіконня або балкон. Під час вирощування квітки досить часто виникає гостра потреба його розмножити, перетворивши сад в справжній гіацинтовий квітник. У статті докладно розглянуто, як правильно розмножувати це рослина, а також описані головні умови проведення процедури.

  • Як правильно зберігати цибулини до розмноження
  • Як розмножувати гіацинт
    • Насінням
    • З листя
    • Розмноження методом вирізування донця цибулини
    • Подвійними лусочками
    • Як садити дітки гіацинта

    Як правильно зберігати цибулини до розмноження

    Деякі рослинники стверджують, що гіацинт важко розмножувати, тому раз на кілька сезонів виникає необхідність придбати новий посадковий матеріал. Проте практика показує зворотне — квітка є досить простим у культивуванні. Крім того, при правильному дотриманні всіх тонкощів вирощування, в тому числі і правил зберігання посадкового матеріалу, рослина зможе радувати протягом багатьох років.

    Для цього спершу потрібно правильно підготувати кожну цибулину, дотримуючись наступні кроки:

    1. Відібраний посадковий матеріал потрібно очистити від залишків грунту, а потім просушити близько тижні при кімнатній температурі у захищеному від сонячного світла місці).
    2. Кожну цибулину слід ретельно переглянути. До подальшого збереження придатні тільки цілі екземпляри, які позбавлені слідів ураження гнилями та комахами-шкідниками.
    3. Далі цибулини потрібно очистити від зайвої лушпиння, а потім обприскати розчином препарату «Фітоспорин» і підсушити при кімнатній температурі. Як альтернативу можна використовувати 2% розчин перманганату калію. Після цього посадковий матеріал готовий до закладання на тривале зберігання.

    У більшості випадків цибулини гіацинтів здатні безпечно зберігатися не менше 90-100 діб, однак для цього їм потрібні відповідні умови. Насамперед, кожної цибулини потрібно забезпечити провітрювання та ізольованість — для цього кожен примірник необхідно обгорнути в 1-2 шари газетою.

    Зберігають такі заготовки в загальному пакеті, в провітрюваному, але захищеному від протягів і сонячних променів місці, при температурі +16. +20°С (комора, погріб, теплий підвал або на горище). Замість паперового пакета можна використовувати пластикові ящики для овочів і фруктів, а також будь-яку тару з численними отворами в стінках.

    Важливо! По мірі зберігання посадковий матеріал обов’язково треба перебирати. Цибулини, на яких з’явився білястий наліт, очищають, просушують, а потім повторно обробляють «Фитоспорином».

    Як розмножувати гіацинт

    Розведення будь-якого сорту гіацинтів обов’язково передбачає їх періодичне розмноження. Це дозволяє зберегти загальну молодість насаджень, що і є головною умовою тривалого цвітіння. При цьому можна застосувати як вегетативний (фрагментами куща і їх придатками), так і генеративний (статевої, насінням) спосіб.

    Насінням

    Насіння гіацинтів дозрівають у так званих плодах-коробочках. Насіння не дозволяють зберегти ідентичними всі властивості материнської рослини, однак дають можливість виростити новий квітка, з унікальними властивостями і забарвленням. До збору посівного матеріалу приступають після повного дозрівання коробочок, коли вони набудуть світло-жовтий відтінок.

    Важливо! Пророщування насіння вважається найбільш тривалим способом розмноження, так як після посіву рослина вперше зацвітає не раніше ніж через 4-6 років. Саме тому цей спосіб використовують найчастіше лише для отримання нових сортів.

    Посів у відкритий ґрунт проводять наступним чином:

    1. За 2 тижні до розмноження потрібно підготувати грунт на ділянці: для цього її очищають від бур’янів та сміття, а потім удобрюють компостом, перепрілим гноєм або торфом (5-10 кг/м2).
    2. В день посадки грунт добре розпушують, а потім по периметру ділянки нарізають борозни завглибшки не більше 2 див. Кількість посадочних рядків і відстань між ними вибирають залежно від форми і розмірів ділянки. При цьому на 1 м2 повинно бути висіяно близько 200 шт. насіння.
    3. Лунки щедро засипають насінням, а потім злегка присипають грунтом.
    4. В кінці процедури посіви поливають, а потім мульчують сіном, соломою, гіллям і т. д., шаром не менше 20 див.
    5. Приблизно до середини весни з’являться молоді паростки, їм забезпечують стандартний режим догляду, в тому числі і підживлення «Суперфосфатом» кожні 3-4 тижні. До пересадки на нове місце молоді гіацинти стають готовими тільки через рік.

    При вирощуванні в кімнатних умовах посів проводять в субстрат, приготований з рівних частин торфу, піску й дернової землі, на глибину до 2 см. При цьому слід дотримуватися тієї ж норми висіву, що і при посіві у відкритий грунт.

    До весни засіяні ємності зберігають у прохолодному місці (неопалювальний балкон, льох, підвал і т. д.), а з середини березня їх переміщують на підвіконня, забезпечуючи помірним зволоженням (грунт завжди повинна бути злегка вологою), розсіяним світлом і періодичними підгодівлями розчином «Суперфосфату».

    В таких умовах сіянці вирощують приблизно рік, лише після цього їх можна пересаджувати в окремі горщики або відкритий грунт.

    З листя

    Розмноження гіацинта листовими живцями в квартирі і у відкритому ґрунті здійснюється за єдиним принципом. Приступають до цієї процедури під час бутонізації квітки і проводять наступним чином:

    1. Від рослини необхідно відрізати 2 повноцінних листа, до підстави.
    2. З отриманих фрагментів формують необхідну кількість живців (кожен листок поділяють на кілька частин), при цьому їх довжина повинна бути не менше 6 див.
    3. Далі їх замочують в розчині «Гетероауксину» (1 таблетка на 2 л води) приблизно на 30 хвилин.
    4. Потім висаджують в невеликі контейнери з чистим річковим піском, під нахилом в 45°. Відстань між кожним черешком має бути близько 10 див.
    5. Кожну засаджену ємність поміщають в герметичний прозорий пакет і ставлять у добре освітлене місце з середньою температурою близько +15°С.
    6. При регулярному поливі приблизно через 2 місяці живці сформують дрібні корінці, 1-2 пари листків і зачаток цибулини. Після цього їх можна поступово звільняти від укриття з поліетилену. Дорощують саджанці в кімнатних умовах близько 2-3 років, а потім ділять і пересаджують в окрему ємність або відкритий ґрунт.

    Розмноження методом вирізування донця цибулини

    Даний спосіб особливо корисний для масового розмноження гіацинтів, так як дозволяє одночасно отримати до 10 молодих саджанців, готових до активного росту. Для розмноження таким методом відбирають найбільш великі і важкі цибулини, без слідів ураження грибками та шкідниками.

    Для цього:

    1. На цибулині гострим ножем потрібно зробити клиновидний розріз, після якого повинна залишитися невелика деленка з денцем і центральної ниркою. При цьому всі місця зрізів потрібно щедро обробити товченим деревним вугіллям.
    2. Деленку поміщають у садовий контейнер, заповнений перлітом.
    3. Ємність з цибулиною добре поливають і накривають прозорим поліетиленом. Надалі її зберігають при температурі близько +30°С, забезпечуючи регулярним поливом.

    1 – обрізка донця цибулини; 2 – видалення у всіх лускоподібних листків їх підстав; 3 – обробка зрізу товченим вугіллям

    Приблизно через 3 місяці кожна цибулина сформує кілька дочірніх. Якщо процедура була виконана не пізніше липня, молоді цибулини разом з материнською пересаджують у відкритий ґрунт, в інших випадках їх до весни переміщують в холодильник. Дорощування цибулин проводять 2-3 сезони, після чого їх можна відокремити від материнської і посадити. При цьому дотримується стандартна технологія вирощування квітки.

    Подвійними лусочками

    Не менш популярним методом розведення гіацинтів вважається і пророщування цибулинних лусочок. Цей спосіб розмноження активно застосовується для вирощування практично будь-якого цибулинного квітки. Його суть полягає в тому, що в якості матеріалу для живців використовуються фрагменти зрілих цибулин, що дозволяє дати кілька десятків повноцінних саджанців за невеликий період часу.

    Проводять цю процедуру таким чином:

    1. Слід відібрати здорову цибулину діаметром близько 5 см, обрізати її на 1/3 (в області верхівки), а потім вертикальним розрізом розділити на 8 рівномірних частин. При цьому на кожній діленці повинен залишитися невеликий фрагмент денця.
    2. Кожен фрагмент для дезінфекції потрібно обробити розчином «Фундазолу» або товченим деревним вугіллям.
    3. Невелику садову ємність необхідно заповнити чистим піском або перлітом, а потім добре полити. Після цього з поверхні субстрату потрібно розкласти частини цибулин.
    4. Далі ємність слід герметично накрити поліетиленом і поставити в добре освітлене тепле місце, а також забезпечити щоденним поливом.
    5. Приблизно через 3-4 місяці деленко проростуть, після чого їх можна пересаджувати в окремі вазони. Дорощують такий садивний матеріал у кімнатних умовах не менше 2 сезонів, після чого утворилися на кожному черешку цибулини можна розділяти, розсаджувати і вирощувати далі.

    Терміни посадки

    Традиційно найбільш підходящим періодом для розмноження гіацинтів вважається рання весна. В цей період спостерігається найбільш активний метаболізм клітин, що сприятливо впливає на розвиток і вкорінення садивного матеріалу.

    Знаєте ви? Згідно давньогрецьких міфів, гіацинти з’явилися з пролитої крові спартанського принца Гіацинта, випадково вбитого Аполлоном. На території Стародавньої Греції квітка стала символом смутку, проте також і відроджуваної природи.

    Однак у разі посіву насіння найкращим часом для процедури вважається період з середини за другу половину вересня. Насінню обов’язково потрібна стратифікація при низькій температурі, в іншому випадку навіть при ідеальному режимі мікроклімату вони не зійдуть.

    Що робити з дітками гіацинта

    Дітки гіацинта — це ідеальний посадковий матеріал для ефективного розмноження. Материнська цибулина формує діток для захисту від вимерзання, а також інших негативних факторів, що сприяють загибелі рослини. Саме тому їх своєчасне відділення дозволяє всього за кілька сезонів з однієї рослини створити великий квітник.

    Як садити дітки гіацинта

    Кожна материнська цибулина гіацинта в міру своєї вегетації формує не більше 4 діток, при цьому до повноцінного садивного матеріалу виростає не кожна з них. Тому до процедури приступають з усією уважністю. Ще під час цвітіння потрібно відібрати найбільш великі і активні рослини, які і стануть основою садивного матеріалу. Після відцвітання потрібно викопати цибулину і відокремити діток; якщо зробити це неможливо, її закладають на зберігання, а потім дорощують ще один сезон.

    Важливо! Цибулини перед посадкою необхідно обробити повторно, для цього можна скористатися будь-яким комплексним фунгіцидом.

    Відібраний посадковий матеріал слід опрацювати «Фитоспорином», а потім помістити в холодильник. Посадку проводять приблизно в першій половині жовтня, для цього грунт попередньо орють, а потім підживлюють суперфосфатом (60 г/м2), калієвої селітри (20 г/м2) і магнієм сірчанокислим (15 г/м2).

    Висаджують діток на відстані 10-15 см один від одного, на глибину, що дорівнює потрійній висоті цибулини. Якщо посадка проводиться в садову ємність, для цього вибирається будь горщик, діаметром не менше 10 см і висотою більше 15 див. В такому випадку для посадки можна використовувати будь-яку спеціалізовану грунт для кімнатних рослин.

    Знаєте ви? У Франції XVIII століття гіацинти використовувалися в аристократичному середовищі для таємного отруєння. Квітки обробляли різними отруйними речовинами, а потім приносили в дар недругам.

    Подальший догляд після розмноження

    Молодим рослинам забезпечують стандартний догляд, передбачений агротехнікою вирощування цибулинних декоративних видів.

    Щоб виростити здоровий і активно квітучий гіацинт, потрібно:

    • регулярний полив — грунт зволожують кожен день, але невеликими порціями, щоб вона завжди була злегка вологою;
    • не менше 3 разів за сезон підгодувати квітка (ранньою весною, під час наростання бутонів і у фазу цвітіння). Використовують для цього будь-яке комплексне добриво для квітучих видів;
    • не менше 1 разу на тиждень прополювати і рихлити субстрат;
    • після цвітіння обов’язково обрізати надземну частину і викопати цибулину. Перші 60 днів її зберігають при температурі близько +25°С, а потім на 20-25 днів поміщають в прохолоду (+15. +17°С).

    Гіацинт — це достатньо ніжний і примхлива квітка, тому виростити його навіть в оптимальних умовах не так і просто. Однак, якщо в точності дотримуватися всі тонкощі агротехніки його вирощування, можна не тільки отримати гарне квітуче рослина, але і благополучно його розмножити. При цьому рекомендується застосовувати вегетативний спосіб (частинами куща), так як насіннєве розмноження може призвести до втрати всіх сортових властивостей вихідного рослини.