Глухар та фазан

Середовище існування

Поширений на Скандинавії, в Шотландії, північних регіонах Іспанії, в Сибіру аж до Байкалу та Лєни, а також місцями в лісах Центральної Європи. Для повного щастя глухар потребує досить різноманітних просторів. Оскільки живе він осіло, його домашня територія має бути дуже зручною. Найчастіше за все птах селиться у мішаних лісах зі старим деревостаном та хвойним підростом. На території обов’язково повинні бути ділянки із заростями густої трави для облаштування гнізда, невеликий «басейн» відкритого піску для «купання», а також великі зарості лісових ягід, особливо чорниці, яку глухар просто обожнює. По сусідству бажана наявність кількох мурашників та старих сосен або смерічок. На території України глушець поширений у Карпатах, до верхньої межі хвойного лісу, а взимку опускаються до нижчих висот.

Опис

Довжина тіла – 60-87 cм
Розмах крил – 87-125 см
Вага – самиця 2-2,5 кг, самець 4-5 кг
Тривалість життя – до 14 років.

Масивне тіло самця вкрите чорним пір’ям із зеленуватим металічним відблиском, а широкі крила забарвлені у рудувато-бурий колір. У самиць оперення жовтувато-руде в буру смужку. Самець на току розпушує хвіст пишним віялом. Дзьоб у птаха сильний, виражено гачкуватий, верхня частина більша за нижню. Навколо очей є яскраво-червоні ділянки голої шкіри. У самця під дзьобом росте пучок чорного пір’я, що утворює характерну для глухаря бороду. По землі птах ходить, спираючись на 3 передні пальці з тупими кігтями.

Спосіб життя

Самиці та самці живуть поодиноко і зустрічаються тільки у період розмноження. Глухар не вміє добре літати, він обходить свою територію швидкими кроками або бігом. Із землі він злітає важко, голосно хлопаючи крилами. Політ цього птаха низький, майже прямий та недовготривалий. Але, незважаючи на це, глухарю не складе зайвих зусиль злетіти на товсту гілку перед початком токовища або влаштуватися на ночівлю в кроні дерева. Як і всі представники ряду куроподібних, глушець не купається у воді, а від паразитів позбавляється приймаючи ванни у теплому і сухому піску. Раціон глухаря досить різноманітний. Навесні вони залюбки поїдають молоді бруньки, кедрову та ялинову хвою, квіти та суцвіття листяних дерев та колоски злакових рослин. Влітку пташине меню поповнюється ягодами та плодами, а з приходом осені – буковим листям. Узимку птах переходить на дієту з бруньок та соснової і ялинової хвої. Досить твердий корм спочатку розм’якшується у зобі, після чого надходить до м’язового шлунку, де подрібнюється гастролітами (дрібні камінці, що проковтує птах, які допомагають перетирати їжу, працюючи як жорна). Після цього їжа надходить до залозистого шлунку, де і перетравлюється.

Розмноження

У глухарів яскраво виражений статевий диморфізм у оперенні. Токовище починається на початку березня, а іноді навіть у лютому, коли ще вся земля в лісі вкрита снігом. Злетівшись на токовище, кілька півнів за годину-дві до соду сонця розпочинають концерт. Спочатку птахи токують на деревах, а потім спускаються на землю. Пісня глухаря складається із двох частин: починається з лускання, що можна порівняти з ударами палиці об палицю, а продовжується скрекотанням, що нагадує звуки сороки або заточку коси. Протягом пісні глушець високо задирає голову, настовбурчує бороду, розпускає хвіст і крила. Коли злітаються самки, самці починають пританцьовувати: підстрибують на місці, вдаряючи ногою об крило. Самиця віддає перевагу тому самцю, який, демонструючи свої переваги, не забуває приділяти увагу і їй. Парування відбувається досить бурхливо, після чого самиця вирушає на пошуки зручного місця для гнізда. У квітні-травні глухарка відкладає 5-12 яєць у гніздо, що збудоване на землі та замасковане у заростях. Яйця забарвлені в жовтувато-білий колір з бурими пістрявинами. Насиджування кладки триває 25-27 днів. Пташенята, як тільки вилупляться та обсохнуть, можуть одразу бігти за матір’ю. До вересня вони перебувають біля самиці, яка охороняє їх та допомагає здобувати харчі. Пізніше пташенята починають ласувати мурашками та іншими дрібними безхребетними.

Охорона

Стан української популяції глухаря катастрофічний. Внаслідок численних атак браконьєрів цих птахів с кожним роком стає все менше, не рятує навіть статус «заповідної зони» від винищення. На сьогодні збереглося лише кілька токовищ, але чисельність кожного з них не перевищує 10-15 особин, тобто генофонд даного виду в Україні поступово вироджується. Цю ситуацію міг би врятувати штучний обмін самцями між різними токовищами, але птахи на стільки звикають до старих місць проживання, що на новій території взагалі відмовляються розмножуватись. Глушець занесений до Червоної книги України (2009), а також охороняється Бернською Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

Підготувала Катерина Норенко

Глухар та фазан

Місця проживання
Глухар – характерний мешканець хвойних лісів, причому все його життя дуже тісно зв’язане із хвойними. Хвоя служить йому основним джерелом корму в зимовий час, ягідники, що ростуть під покривом хвойних, особливо – чорничники відіграють велику роль у харчуванні влітку. Перевагу глухарі надають лісам з різноманітною екологічною обстановкою, таким, де є галявини, гарі, вирубки, болота. Глухар – осілий птах, і рідко переміщається більш, ніж на 30 кілометрів, а багато птахів проводять усе своє життя, не залишаючи ділянки радіусом 3 – 4 кілометри. Улітку глухарі літають дуже мало, більше вони пересуваються пішки, але якщо злітають, те нерідко летять над лісом, вище вершин дерев, тому що їхні великі розміри дозволяють їм не боятися хижаків.

Самці-глухарі важать 4-5 кг (рідко 5,5 кг) і по-справжньому красиві. Чорна голова з бородою, червоні набряклі брови, зелений з металевим відтінком зоб, сіро-струминкова шия, коричневі крила і величезний чорний хвіст – такий зовнішній вигляд старого самця. Глухарка майже вдвічі менше самця, важить близько 2 – 2,5 кг, має скромне захисне буровато-охристе вбрання з чорними плямками.

Біологія розмноження
Глухар – типовий полігам із груповим характером токування. Розмноження глухарів – один з найцікавіших періодів у його житті. Вже в лютому-березні в глухарів починається шлюбне пожвавлення, коли самці починають демонструвати різні елементи свого ритуалу. Це може відбуватися в будь-якому місці, самці розвертають хвіст і розходжують один перед другим, залишаючи на снігу характерні ланцюжки слідів зі звивистими лініями від кінчиків напіврозкритих крил – “креслення”.

З початку квітня, коли в лісі починає танути сніг, уся токова активність глухарів зосереджена вже в дуже визначених, традиційних місцях – на токовищах, що, як правило, присвячені до прозорих спілих сосників, звичайно по краях великих верхових боліт, і дуже постійні протягом багатьох років і навіть десятиліть. На токовищах самці мають постійні ділянки, на яких вони виконують свою незвичайну пісню. У розпал співу сюди злітаються і самки. Самці починають співати на деревах, але в розпал періоду токування, коли з’являються самки, вони спускаються на землю, де і відбувається спарювання. Не всі самці, що прилетіли на токовище, співають, деякі, звичайно дворічного віку, відсиджуються мовчки.

Прилітають на токовище самці з настанням темряви, а співають з ранку, перед світанком. Пісня складається з двох частин – “текання”, що складається із серії тихих щигликів, і “точіння” – також тихих, чутних не далі 200 метрів, глухих скреготливих звуків, що тривають 2 – 3 секунди. Під час другої половини пісні завжди обережний глухар перестає реагувати на зовнішні звуки, що і лягло в основу його назви. Коли встає сонце, спів поступово затихає, і самці по черзі летять, щоб повернутися на наступний вечір. У середньому токовища нараховують 5 – 7 півнів. Закінчується період токування звичайно в першій декаді травня, але найбільше інтенсивне воно в другій половині квітня.

У цей ж період самки починають будувати гнізда і відкладати яйця. Гнізда розташовані на землі і звичайно біля країв токовищ. Кладка містить, у середньому, 7-9 яєць палевого кольору з численними дрібними темними плямами. Насиджування починається перед відкладанням останнього яйця, звичайно це відбувається на початку травня. Режим і щільність насиджування дуже індивідуальні і сильно варіюють, тому в різних самок насиджування триває від 23 до 30 днів.

Пташенята глухаря ростуть дуже швидко. У першу чергу в них розвиваються махові пера, і у віці 4 -5 діб вони починають перепурхувати, а через тиждень уже можуть злітати на висоту до одного метра. Самки водять виводки в укритих місцях, найчастіше – у ялинниках по окраїнах верхових боліт, вирубок або гарів. Терморегуляція маленьких пташенят дуже недосконала, самки їх часто гріють. Дуже небезпечні для маленьких глухарят затяжні дощі і холодна погода на початку червня. У такий час мало комах, пташенята голодують і мерзнуть. Самки бувають змушені їх постійно гріти, але пташенята при цьому недоїдають. У подібну погоду їх гине особливо багато. Дуже небезпечно для глухарят у цей час і занепокоєння. Розляканий виводок розлітається, і якщо злякані пташенята швидко не зберуться знову навколо їхньої самки, що підкликає, то вони можуть дуже незабаром змерзнути. З віку трьох тижнів цей небезпечний період уже закінчується, і надалі смертність глухарят невисока.

З 80-го дня починається розпад виводків, коли поступово ідуть молоді самці. Самки залишаються з матір’ю аж до глибокої осені, а потім поєднуються з іншими такими ж виводками, утворити зграї самок, що тримаються окремо від самців, і з’єднуються з ними тільки узимку. Самці проводять літо, забираючись в найглухіші непролазні куточки лісу, що заросли хвощами, папоротями й осоками, де вони линяють. Літають вони в цей час дуже погано, тому що багато махових пер змінюються одночасно. На наступний рік самки вже здатні розмножуватися, самці ж приступають до розмноження лише на третьому році життя.

Зимовий період
Зима для глухарів – відносно спокійний сезон. Місця їх зимового проживання виявляються прив’язані до ділянок хвойного лісу, оскільки хвоя є їм основним зимовим кормом. Глухарі поїдають хвою не з будь-якого дерева, а надають перевагу хворим0 і пригніченим деревам з поганим ростом. Самцю щодня треба близько 500 гр, а самці – близько 300 гр. хвої. Як і інші види тетерячих птахів, у зимові морози глухарі ночують у підсніжних камерах. Пірнувши під сніг, вони можуть пройти кілька метрів під снігом, перш ніж виберуть зручне місце для того, щоб улаштуватися на нічліг. Якщо температура повітря вище 0 С, то вони ночують прямо на снігу, найчастіше під лапами ялин, або в кронах ялин і сосон. Небезпека для популяції глухарів настає, коли настають зимові відлиги і періоди ожеледі, тоді птахи гинуть від намокання оперення, або через неможливість вибратися з-під снігу. Узимку глухарі активно годуються рано вранці і пізно ввечері, а удень відпочивають. На півночі ареалу вони можуть у сильні морози залишатися під снігом кілька днів, перечікуючи холодний період.

Матеріал підготував (написав): Назар Барабаш

Коментування доступне тільки зареєстрованим користувачам.

Якщо Ви зареєстровані на сайті – введіть свій логін і пароль у формі аутентифікації нагорі сторінки (якщо Ви логуєтеся з чужого комп”ютера – приберіть галочку “пам’ятати мене” і тоді, навіть якщо забудете прикінці роботи натиснути кнопку “Вийти”, Ваша автентифікація на цьому комп’ютері знищиться як тільки Ви закриєте вікна броузера з відкритими сторінками karpaty.com.ua).

Якщо не зареєстровані – зареєструйтеся.