Хто є керівником МХАТу

– Керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень:

– здійснює безпосереднє керівництво апаратом суду, забезпечує організацію роботи структурних підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду;

– взаємодіє з Державною судовою адміністрацією України, з її відповідним територіальним управлінням, органами суддівського самоврядування, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими установами й організаціями, засобами масової інформації з питань забезпечення діяльності суду;

– організовує та контролює ведення діловодства в суді відповідно до інструкції з діловодства;

– забезпечує підготовку планів роботи суду, які затверджуються головою суду, а також здійснює контроль за виконанням запланованих заходів;

– затверджує плани роботи структурних підрозділів суду;

– координує здійснення організаційних заходів щодо підготовки оперативних нарад, виконання інших завдань;

– здійснює заходи щодо забезпечення належних умов діяльності суддів та працівників апарату суду, інформаційно-нормативного забезпечення їх діяльності;

– організовує та забезпечує розроблення і подання на затвердження в установленому порядку структури та штатної чисельності апарату суду, а також кошторису видатків на утримання суду;

– затверджує положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників апарату суду;

– організовує та контролює роботу з фінансового та кадрового обслуговування апарату суду;

– забезпечує виконання працівниками апарату Правил поведінки працівника апарату суду, затверджених рішенням Ради суддів України від 6 лютого 2009 року № 33, правил внутрішнього трудового розпорядку і трудової дисципліни та правила внутрішнього службового розпорядку;

– є керівником державної служби суду, забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері державної служби;

– затверджує профілі професійної компетентності посад державної служби та вимоги до освітньо-професійного рівня, напряму підготовки (спеціальності), досвіду роботи та інші вимоги;

– організовує проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби та забезпечує його прозорість і об’єктивність;

– призначає осіб на посади державної служби та звільняє їх з посад;

– присвоює ранги державним службовцям, які займають посади державної служби;

– виконує функції роботодавця для працівників апарату суду, які не є державними службовцями;

– забезпечує організацію підвищення рівня професійної компетентності державних службовців;

– забезпечує ефективне функціонування системи оцінювання результатів службової діяльності державних службовців;

– забезпечує дотримання державними службовцями службової дисципліни;

– приймає в межах своїх повноважень рішення про заохочення державних службовців та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

– здійснює інші повноваження керівника державної служби суду в державному органі відповідно до Закону України «Про державну службу»;

– здійснює організаційні заходи щодо підтримання приміщення суду в стані, придатному для належного його функціонування, проведення капітального та поточного ремонтів, технічного оснащення приміщень, інформаційно-технічного забезпечення, створення безпечних і комфортних умов для суддів, працівників апарату суду та осіб, які перебувають у суді;

– забезпечує виконання рішень зборів суддів з питань внутрішньої діяльності суду;

– здійснює організаційне забезпечення ведення судової статистики, діловодства, обліку та зберігання судових справ, належного ведення архіву та роботи бібліотеки суду;

– організовує облік, видачу, знищення посвідчень працівників апарату суду, помічників суддів;

– організовує контроль за обліком речових доказів, не приєднаних до справи, вживає заходів щодо обладнання спеціальних приміщень і сховищ для їх зберігання;

– виконує доручення голови суду, рішення зборів суддів щодо організаційного забезпечення діяльності суду.

– Керівник апарату суду в межах повноважень, наданих йому законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу, видає накази з кадрових питань щодо працівників апарату суду (державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування), а також щодо помічників суддів (за поданням судді) стосовно призначення на посади, звільнення з посад, переведень на інші посади, просування по службі, встановлення рангів державних службовців, надання відпусток, застосування заохочень, накладення дисциплінарних стягнень, проведення щорічного оцінювання результатів службової діяльності, з адміністративно-господарських питань (відрядження, підвищення рівня професійної кваліфікації (компетентності) працівників апарату суду), а також інші накази що стосуються діяльності роботи суду.

– На посаду керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду призначається особа, яка має вищу юридичну або економічну освіту, або вищу освіту в галузі державного управління з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, стаж роботи за фахом в місцевому суді не менше трьох років або на керівних посадах за фахом у державній службі не менше трьох років, чи стаж роботи за фахом в інших сферах не менше п’яти років.

– Керівник апарату Вінницького окружного адміністративного суду може мати не більше двох заступників, якщо фактична кількість працівників апарату суду перевищує 60 осіб.

Хто є хто: головні постаті в новому теократичному уряді «Талібану»

Рух «Талібан» створив в Афганістані свій новий теократичний уряд через кілька тижнів після занепаду міжнародно визнаної влади країни 15 серпня і ледь більше ніж через тиждень після виходу міжнародних військ.

Лідер «Талібану» мулла Хайбатулла Ахундзада, консервативний богослов і колишній головний суддя, був названий верховним керівником. Він буде мати останнє вирішальне слово в усіх політичних, релігійних чи військових питаннях у країні за системою, що нагадує клерикальну владу, яка з 1979 року існує в сусідньому Ірані.

Мулла Мохаммад Хасан Ахунд, один із засновників руху на початку 1990-х років, який також був міністром закордонних справ і віцепрем’єр-міністром за часів режиму «Талібану» 1996–2001 років, нині призначений головою уряду нинішнього режиму і керуватиме його повсякденними справами.

Мулла Абдул-Гані Барадар, іще один співзасновник «Талібану», який раніше був одним із трьох заступників Ахундзади, тепер буде першим заступником Ахунда.

Маулаві Ханафі, один із чільних діячів «Талібану», який був членом делегації руху на мирних переговорах у Катарі, призначений другим заступником Ахунда.

Іще двоє дотеперішніх заступників теж отримали важливі посади. Мулла Мохаммад Якуб, син колишнього духовного провідника «Талібану», небіжчика мулли Мохаммада Омара, призначений міністром оборони. А Сіраджуддін Хаккані, ватажок мережі Хаккані, впливової фракції «Талібану», стане міністром внутрішніх справ.

Шер Мохаммад Аббас Станекзай, іще один чільний керівник «Талібану», який був одним із головних дипломатичних посланців руху, призначений заступником міністра закордонних справ.

Афганістан: «Талібан» оголосив склад свого уряду

Усі посади в уряді «Талібану» наразі мають статус виконувачів обов’язків.

Одним із перших завдань цього уряду буде спробувати відкрити дипломатичні й економічні канали, водночас шукаючи визнання іноземних урядів – а деякі з них уже дали знати, що будуть взаємодіяти з владою талібів, але без її визнання.

США стурбовані через кадровий склад очолюваного талібами уряду Афганістану

Мулла Хасан Ахунд

Ахунд – одна з найвищих постав руху «Талібан». Він був одним із його співзасновників на початку 1990-х років і віцепрем’єром в уряді режиму талібів 1996–2001 років. У ті часи він також побував міністром закордонних справ і губернатором провінції в тій владі.

Ахунд походить із Кандагару, який вважається місцем зародження «Талібану», і його вважали близьким соратником небіжчика мулли Омара, колишнього духовного провідника руху.

У перебігу бойових дій, які вів проти влади «Талібан», він був одним із чільних військових командувачів. Він також очолював керівну раду «Талібану», найвищий керівний орган руху, який базується в місті Кветті на південному заході сусіднього Пакистану.

Ахунд перебуває в укладеному Організацією Об’єднаних Націй переліку терористів із 2001 року – з часу, коли міжнародна коаліція під проводом США скинула владу «Талібану». За даними ООН, він народився десь у 1955–1958 роках, його названо одним із «найефективніших командувачів» «Талібану».

Ібрагім Багіс, незалежний афганський дослідник і аналітик, каже, що, коли врахувати старший вік і високий статус Ахунда, «невелике диво», що саме його призначили очолити новий уряд «Талібану».

Мулла Абдул-Гані Барадар (попереду) після мирних переговорів із чільними політиками міжнародно визнаної влади Афганістану в Москві, травень 2019 року

Мулла Барадар

Абдул-Гані Барадар, ветеран серед керівників «Талібану», – одне з найвідоміших облич цього войовничого ісламістського руху.

53-річний Барадар був другим у «Талібані» чільником після мулли Омара і координував воєнні операції руху в Афганістані, поки його 2010 року не арештували в сусідньому Пакистані.

За повідомленнями, так сталося через те, що Барадар сприяв організації переговорів між урядом Афганістану і командуванням «Талібану» без схвалення Пакистану, який є головним зовнішнім спонсором фундаменталістського руху.

Він провів вісім років в ув’язненні в Пакистані, куди втекли багато лідерів «Талібану» після того, як міжнародна операція під проводом США скинула жорстокий режим цього руху.

2018 року його звільнили на прохання США після початку прямих переговорів між бойовиками і Вашингтоном, і він став головою політичного бюро «Талібану» в Катарі і головою делегації руху на цих переговорах. Саме він підписав у лютому 2020 року на урочистій церемонії в Досі угоду зі спеціальним представником США Залмаєм Халілзадом.

«Барадар – одна з вирішальних постатей у керівництві і дипломатії «Талібану», – каже Ґрем Сміт, автор, який пише про Афганістан, і консультант Міжнародної кризової групи, аналітичного центру з Брюсселю.

Але він каже, що було б помилкою зосереджуватися на якомусь одному лідерові талібів. «Керівництво «Талібану» значно більш колективне, ніж прямі ієрархії інших організацій згори донизу, – каже Сміт. – Лідери талібів широко консультуються між собою – і не тільки серед самого керівництва, а й із низкою рад, які існують у цій групі».

Барадар родом із південної провінції Урузган і належить до впливового об’єднання племен пуштунів, дуррані, до роду попальзай. Саме ці південні пуштуни становлять основу керівництва «Талібану». Його близькість до небіжчика мулли Омара й дала йому нинішнє ім’я, а власне бойовий позивний: Барадар пуштунською – брат.

Мулла Якуб

Мулла Якуб був практично невідомий до 2015 року, коли «Талібан» визнав смерть його батька мулли Омара – який помер за два роки до того в Пакистані.

Відтоді амбіційний Якуб став прориватися вгору лавами «Талібану». Після невдалої спроби стати наступником свого батька того року він почав поступово зміцнювати свою владу, спершу ставши заступником нового лідера, а потім і був призначений військовим керівником руху.

Це фото, дата якого невідома, як вважають, є зображенням свого часу лідера «Талібану» мулли Мохаммада Омара

Якуб, якому, як вважають, іде третій десяток років, відповідав за воєнні операції в 13 південних і західних провінціях, хоча в нього й не було бойового досвіду. Якуб також закінчив кілька консервативних ісламських семінарій у Пакистані.

Експерти кажуть, що підвищити свій статус серед польових командирів і рядових бойовиків «Талібану» Якубові допоміг його престиж як старшого сина мулли Омара.

«Мулла Омар був харизматичним лідером, і його й далі глибоко поважають, як і його родину й навіть його близьких соратників, багато з яких протягом років були призначені на впливові позиції», – каже Обейд Алі, експерт із питань антиурядових рухів у Мережі аналітиків Афганістану, незалежному аналітичному центрі в Кабулі.

Сіраджуддін Хаккані

Сіраджуддін Хаккані – заступник лідера «Талібану» і військовий керівник, який відповідав за операції в 21 східній і північній провінціях. Він також є провідником мережі Хаккані, найвпливовішої і найбільш смертоносної фракції всередині «Талібану» – США визначають цю мережу як терористичну організацію.

Експерти кажуть, що ця мережа має близькі зв’язки з «Аль-Каїдою» і військовим апаратом Пакистану, який давно звинувачують у наданні «Талібанові» безпечного притулку і матеріальної підтримки.

Одне з попередніх повідомлень ФБР США про розшук Сіраджуддіна Хаккані. В ньому винагорода становила ще 5 мільйонів доларів

Цю мережу, яка базується в регіонах проживання пуштунських племен на північному заході Пакистану, звинувачують в одних із найбільш смертоносних нападів на цивільне населення, на представників афганських силових структур і іноземних військ. Вона особливо сумнозвісна через використання смертників із вибухівкою для здійснення складних за організацією нападів у містах.

У США за Хаккані призначена винагорода в 10 мільйонів доларів. Він – син небіжчика Джалалуддіна Хаккані, який був одним із визначальних командирів опору радянським військам у перебігу радянсько-афганської війни 1980-х років.

Шер Мохаммад Аббас Станекзай

Станекзай був заступником Барадара в політичному бюро «Талібану» в Катарі.

У 1980-х роках Станекзай вчився в престижних військових училищах в Індії й успішно закінчив їх, перш ніж приєднатися до моджагедів – підтримуваних США ісламістських повстанців, які боролися проти радянських військ у перебігу їхньої десятирічної окупації Афганістану.

Шер Мохаммад Аббас Станекзай виступає перед журналістами після переговорів у Москві, травень 2019 року

Коли 1996 року рух «Талібан» після руйнівної чотирирічної громадянської війни захопив більшу частину Афганістану, Станекзай був призначений заступником міністра закордонних справ в уряді талібів. Він вільно говорить англійською.

Станекзай є важливим лідером у політичному крилі «Талібану» і не раз був одним із чільних посланців руху для контактів із іноземними дипломатами й засобами інформації.

Структурний підрозділ установи: створення, штат, діяльність

У статті розглянемо структуру органів виконавчої влади, з’ясуємо, які підрозділи можуть створюватися та функціонувати у ньому; якою має бути їх штатна чисельність; як назвати посади керівних працівників і як діяти, якщо кількість працівників або обсяг роботи не дозволяє створити структурний підрозділ. Цей матеріал допоможе керівникам уникнути помилок при визначенні структури свого виконавчого органу.

ЯКІ СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ УТВОРЮВАТИ

Відповідно до Постанови від 12 березня № 2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій», у складі центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися такі структурні підрозділи (якщо інше не передбачено актами, які мають вищу юридичну силу): департамент, управління, відділ і сектор.

Департамент — структурний підрозділ, що створюється для виконання основних завдань високого ступеня складності (багатогалузевість, багатофункціональність, програмно-цільовий напрям діяльності), координації роботи, пов’язаної з виконанням таких завдань, за умови, що в його складі буде не менше 4 відділів. У разі якщо штатна чисельність департаменту перевищує 32 одиниці, до його складу можуть входити управління (не менше 2).

«ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНОГО ДІЛОВОДСТВА» — курс лекцій в форматі PDF
Зразки • алгоритми • посилання на НПА
Дата випуску: січень 2023

Департамент очолює директор. Директор департаменту, штатна чисельність якого не перевищує 32 одиниці, може мати не більше 2 заступників — начальників відділів. Якщо штатна чисельність департаменту — понад 32 одиниці, його директор може мати не більше 3 заступників, у т. ч. 1 заступника, який не очолює відділ (управління).

Управління (самостійний відділ) — структурний підрозділ одногалузевого чи однофункціонального спрямування. До складу управління належать не менш як 2 відділи. Самостійний відділ утворюється зі штатною чисельністю не менше 5 одиниць.

Управління (самостійний відділ) очолює начальник. Начальник управління, штатна чисельність якого не перевищує 13 одиниць, може мати одного заступника — начальника відділу. Якщо штатна чисельність управління становить понад 13 одиниць, начальник управління може мати не більше 2 заступників — начальників відділів. Управління може бути самостійним або входити до складу департаменту.

Самостійний сектор — структурний підрозділ, що створюється для виконання завдань за окремим напрямом діяльності органу виконавчої влади, функції якого неможливо поєднати з функціями інших структурних підрозділів, зі штатною чисельністю не менше 2 одиниць. Сектор очолює завідувач.

Відділ у складі департаменту (управління) — структурний підрозділ, що створюється для виконання завдань за одним напрямом (функцією) діяльності органу виконавчої влади, зі штатною чисельністю не менше 4 одиниць.

Відділ очолює начальник. Начальник відділу (як самостійного, так і у складі управління чи департаменту) може мати не більш як 1 заступника. Така посада може вводитися в разі, якщо штатна чисельність у відділі не менше 5 одиниць.

У разі потреби у складі департаменту, управління та самостійного відділу може створюватися сектор зі штатною чисельністю не менше 2 одиниць. Такі сектори у складі департаменту та управління утворюються понад нормативну кількість відділів, а в складі самостійного відділу — понад мінімальну штатну чисельність самостійного відділу.

Замовляйте РОЗРОБЛЕННЯ КАДРОВИХ ДОКУМЕНТІВ
Експерти КАДРОВИК.UA допоможуть у складанні й упровадженні бланків кадровика, реєстраційних форм, шаблонів документів

ЯК ПРАВИЛЬНО НАЗВАТИ ПОСАДИ КЕРІВНИКІВ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Для працівників керівного складу відповідних структурних підрозділів у Класифікаторі професій на сьогодні передбачається низка посад, назви яких слід використовувати в кадровій документації.

Проте варто пам’ятати, що відповідно до Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями. Тому до назв посад цих працівників застосовуватимуться інші коди Класифікатора професій (таблиця).

Обираючи ту чи ту професію керівного складу, слід брати до уваги відповідну кодифікацію професії в Класифікаторі професій, за допомогою якої можна обрати правильну назву посади та належний їй вид економічної діяльності, а також користуватися відповідним галузевим випуском ДКХП.

Іноді в установі недоцільно створювати окремий структурний підрозділ, але відповідний напрям роботи має бути забезпечено. Скажімо, в умовах невеликої чисельності персоналу недоцільно створювати окремий структурний підрозділ із ведення кадрової документації. Як же тоді назвати посаду працівника, відповідального за кадрове діловодство в такій установі? Так, відповідно до Типового положення № 47 у разі недоцільності створення служби управління по роботі з персоналом її завдання та обов’язки може виконувати «Спеціаліст з питань персоналу державної служби».

Треба знати! На сьогодні Випуск 76 ДКХП, в якому наводилися кваліфікаційні характеристики державних службовців, скасовано, тож керуватися слід нормативно-правовими документами НАДС, а також іншими законодавчими актами, які містять ті чи інші завдання та обов’язки державних службовців.

У Загальних положеннях ДКХП, зокрема, визначено, що в разі виникнення необхідності завдання та обов’язки, включені до типової кваліфікаційної характеристики тієї чи іншої посади, можуть бути розподілені між окремими виконавцями або коло завдань та обов’язків окремих працівників може бути розширене за дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації.

Проте до посадових інструкцій може бути внесено зміни, доповнення лише на підставі наказу керівника установи за згодою працівника. Такий наказ видається в разі перерозподілу обов’язків між працівниками у зв’язку зі скороченням чисельності, раціональним розподілом праці.

НА ПІДСТАВІ ЧОГО ДІЄ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

Будь-який структурний підрозділ установи діє на підставі затвердженого Положення.

Положення про структурний підрозділ — це організаційно-правовий документ, яким установлюється порядок створення структурного підрозділу, його напрями діяльності, організація роботи, взаємовідносини з іншими структурними підрозділами установи.

Проєкт Положення розробляє керівник чи інший працівник структурного підрозділу за дорученням керівника.

Положення оформлюють на офіційному бланку установи чи на бланку відповідного структурного підрозділу на аркушах формату А4.

Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»

Положення складається з таких розділів:

• розділ 1 «Загальні положення» : зазначається повна назва структурного підрозділу, його місце в організаційній структурі, ступінь самостійності, підпорядкування. У ньому наводиться перелік основних нормативно-правових актів, якими він керується, зазначається внутрішня структура (наявність секторів, груп тощо). Також можна зазначити, що структурний підрозділ має бланк і печатку;

• розділ 2 «Основні завдання» : узагальнено окреслюються завдання структурного підрозділу;

• розділ 3 «Функції» : містить характеристику діяльності структурного підрозділу, докладний перелік усієї діяльності, що має забезпечувати розв’язання його основних завдань;

• розділ 4 «Права та обов’язки» : наводиться перелік прав структурного підрозділу для реалізації покладених на відповідних працівників і керівника завдань і обов’язків. Зазначаючи права, важливо підкреслити, що вони відповідають чинному законодавству, яке регламентує внутрішню діяльність установи.

У другій частині цього розділу йтиметься про обов’язки структурного підрозділу. Допускається деталізація цього розділу, виходячи з пунктів обов’язків з урахуванням особливостей його функціонування;

• розділ 5 «Керівництво» : містить назву посади керівника підрозділу, вимоги до рівня його освіти та стажу роботи. Якщо посадові обов’язки керівників структурних підрозділів в установі не регламентуються окремими документами (зокрема, посадовими інструкціями), то в цьому розділі слід виписати їх за прикладом структури посадової інструкції.

Для розмежування прав підрозділу та його керівника у Положенні зазначають персональні права керівника, зокрема:

– право встановлювати коло відповідальності своїх заступників;

– затверджувати та підписувати документи;

– видавати розпорядження з певних питань;

– призначати та звільняти працівників підрозділу (або представляти документи для цих процедур);

– уживати заходів щодо заохочення або стягнення тощо.

Крім того, у розд. 5 «Керівництво» вказують основні позиції, за якими керівник несе персональну відповідальність: за виконання завдань структурного підрозділу, за стан документації, її відповідність вимогам нормативно-правових актів, стандартів, правдивість інформації, її нерозголошення, організацію роботи підрозділу з кадрами, а також за невиконання завдань, покладених на керівника цим Положенням;

• розділ 6 «Організація роботи» : викладають порядок організації роботи;

• розділ 7 «Взаємодія (службові зв’язки) з іншими структурними підрозділами» : визначає взаємозв’язки структурного підрозділу під час здійснення його діяльності, взаємні зобов’язання, подається характеристика вхідної та вихідної документації (планової, звітної, аналітичної тощо), періодичність її подання, назви підрозділів, які надають і одержують цю інформацію.

Положення підписує посадова особа, яка є його безпосереднім розробником (наприклад, начальник відділу кадрів), візує юридична служба, якщо є така (юрист), затверджує керівник установи. Положення набуває чинності з моменту його затвердження.

Читайте також: