Роман «Майстер і Маргарита», або «Рукописи не горять»

Історія задуму та публікації твору. Роботу над головним романом свого життя М. Булгаков розпочав узимку 1928-1929 років Важко сказати, якими були первісні варіанти, оскільки письменник їх знищив. Відомо лише, що спочатку твір задумувався як фантастично-сатиричний роман про диявола. Наголос на постаті сатани відображали й чорнові назви майбутнього роману: «Чорний маг», «Копито інженера», «Консультант із копитом». У своєму трактуванні образу князя пітьми письменник на цьому етапі виходив із традиційних уявлень про диявола-спокусника.

Робота над твором тривала понад десять років, і первісний задум зазнав суттєвих змін. Зокрема, у 1931 р. з’явилися персонажі, які поступово перемістилися в центр роману: Маргарита та її супутник, що його пізніше автор назвав майстром.

Булгаков працював над романом до останніх тижнів свого життя. Уже смертельно хворий, він уносив у текст правки, робив вставки, шліфував стиль. Письменник сприймав цей твір як свій мистецький заповіт.

Коментар архіваріуса

Ще в 1929 р. М. Булгаков здійснив безуспішну спробу опублікувати хоча б невеличкий фрагмент твору під псевдонімом К. Тугай. Псевдонім не допоміг: уривок так і не вийшов друком. Узагалі ж прогнози щодо можливості публікації книжки були вкрай песимістичними. Зокрема, приятель і перший біограф Булгакова П. Попов був переконаний, що до читача вона дійде десь через 50-100 років. А втім, цей термін виявився дещо перебільшеним. Після двадцятирічних зусиль О. С. Булгакової домогтися публікації твору його зі значними цензурними купюрами було надруковано в 1966 р. в часописі «Москва». Усього було зроблено 159 таких купюр. Це дорівнювало 14000 слів, тобто 12 % авторського тексту. Повністю роман надруковано спочатку в Парижі (1967), а потім, у 1973 р., — у Радянському Союзі.

М. Антокольський. Мефістофель. 1883 р.

Особливості жанру та побудови твору. Зазвичай «Майстра й Маргариту» визначають як філософський, фантастичний і сатиричний роман. Проте слід мати на увазі, що в ньому панує дивовижна поліфонія 1 елементів різних жанрів: від історичного роману до буфонади 2 . Крім того, цей твір по суті — подвійний роман. Він складається з роману майстра про Понтія Пилата й роману про долю самого майстра. Відтак автор першого роману виявляється центральним персонажем роману другого.

Літературознавча довідка

«Роман у романі» — композиційний прийом у романі, за якого твір має подвійну структуру. Зображені в ньому світи існують паралельно й автономно, неначе два окремі романи, однак мають тісний сюжетно-смисловий зв’язок.

1 Поліфонія (грец. poly — багато і phone — звук) — багатоголосся.

2 Буфонада (італ. buffonata — жарт, блазнювання, придурювання) — манера акторської гри, для якої характерний надмірний комізм та окарикатурення персонажів і ситуацій.

Цікаво, у якій формі виявилася в «Майстрі й Маргариті» характерна для Булгакова «двошаровість» сприймання світу, що в низці його попередніх творів зумовила подвійне художнє осмислення подій (у вимірі сьогоденного, плинного, та у вимірі вічного, непроминущого). Ця особливість мислення письменника втілилася в унікальній конструкції художньої реальності: наявності трьох світів, два з яких — фантастичний і давній («єршалаїмський») представляють вічність, а третій — сучасність, тобто радянську дійсність 20-30-х років. Ці світи перетинаються, герої мандрують ними, обростаючи супутниками-двійниками; зображені ситуації, наскрізні теми й мотиви немовби відображаються у складній системі дзеркал, відкриваючи у своїх численних відбитках нові смислові відтінки. У межах цієї багатошарової художньої реальності відбувається постійне зіставлення тимчасового та вічного, їхня взаємоперевірка. Переплетення світів «Майстра й Маргарити» дають привід визначати твір і як «роман-лабіринт».

Сатиричний портрет радянської Москви 30-х років XX ст. Змальовуючи життя в тогочасному Радянському Союзі, письменник не шкодує яскравих сатиричних барв.

Літературознавча довідка

Сатира (від лат. satira — суміш, усяка всячина) — вид комічного, що гостро висміює негативні явища. Об’єкт висміювання — зазвичай людські вади, які автор уважає такими, що можуть і мають бути викорінені.

За допомогою численних фігур умовчання, прихованих натяків, гротескних деталей та уїдливо-іронічних інтонацій він відтворює атмосферу наклепництва, зради, гноблення та цькування, що панувала в країні за часів тоталітарного режиму.

П. Орінянський. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита». 1997 р.

В. Глущенко. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита». 2005 р.

М. Корольов. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита». 2008 р.

Коментар архіваріуса

Побіжно згадуючи про таємничі зникнення в «лихій» квартирі № 50, — недарма Воланд обирає її для свого балу, — оповідач натякає на масові арешти в СРСР 30-х років. До тієї ж ситуації відсилає також дрібна деталь в одязі майстра, який повернувся після тримісячної відсутності до своєї квартирки: на ньому, повідомляє оповідач, було пальто з обірваними ґудзиками (їх зрізали під час арешту).

Глузливій критиці піддається і сформоване тоталітарною системою радянське суспільство, пройняте духом примітивного обивательства, хижацтва, пристосуванства. У боротьбі за місце під сонцем радянські громадяни ладні знищити одне одного. Під час сеансу «чорної магії» москвичі вмить спокушаються безкоштовними модними речами та грошовим дощем, спростовуючи ідеологічні постулати про формування нового типу особистості — будівника комунізму. Князь пітьми, що спостерігав за такою реакцією зали, байдуже зауважив, що люди по суті мало змінилися, хіба що їхню природу дещо спотворило «квартирне питання».

Однак головною мішенню булгаковської сатири стає так звана радянська інтелігенція: письменники, поети, критики, функціонери від культури та мистецтва. Зображаючи робочі засідання «майстрів пера» та вбогі розваги постійних відвідувачів ресторану Будинку Грибоедова, Булгаков створює груповий портрет радянської «еліти» з її бездуховністю й користолюбством, самовдоволеністю й черствістю, цинізмом і несумісною з духом справжньої творчості чутливістю до політичної кон’юнктури. У такому живильному середовищі процвітають тільки нездари, що раді прислужитися владі, продукуючи штучні, мертвонароджені, але ідейно «правильні» вироби. Будь-яке вільне художнє слово тут приречене на загибель.

Філологічна консультація

Ницість офіційного літературного світу з його фарсовою ієрархією та кумедними бюрократичними приписами розкривається, зокрема, у дотепній сцені зіткнення представників «нечистої сили» з бюрократичною системою МАСОЛІТу. У відповідь на вимогу показати письменницьке посвідчення слуги Воланда глузливо зауважують, що Достоєвський членського квитка не мав, але досить взяти кілька сторінок будь-якого з його романів, аби зрозуміти, що він письменник. «Достоєвський помер!» — сказала громадянка, а втім, не дуже впевнено. «Протестую! — палко вигукнув Бегемот. — Достоєвський безсмертний!» 1

В. Єфименко. Ніколи не розмовляйте з невідомими. 1978-1992 рр.

У межах московського світу Булгаков порушує важливі філософські й моральні проблеми. Зокрема, питання існування Бога, яке постає вже на перших сторінках книжки в розмові поважного представника радянського красного письменства Берліоза та поета-початківця з характерним для тодішньої доби псевдонімом Бездомний. їхня бесіда — приклад того, як офіційна радянська література 30-х років обслуговувала взятий урядом курс на побудову атеїстичного суспільства.

1 Тут і далі роман цитується в перекладі Ж. Храмової.

Система аргументів освіченого та самовпевненого Берліоза працює на славнозвісну тезу радянської ідеології, що проголошувала релігію «опіумом для народу». Ця «проповідь», спрямована на утвердження безбожної свідомості, а отже, і на утвердження бездуховної культури, піддається в романі подвійному розвінчанню: з боку фантастичного і з боку «єршалаїмського» світів.

Витівки Воланда і його слуг у Москві. Самим фактом своєї появи Воланд (художній образ диявола) спростовує розлогі міркування Берліоза про релігійні забобони. Поготів їх спростовують його іронічні репліки в бесіді з Берліозом і Бездомним та сумні пророцтва щодо їхньої долі, які одразу ж здійснюються, доводячи існування потойбічних сил.

Картини фантастичного світу в «Майстрі й Маргариті» вражають багатством і невичерпністю уяви їхнього творця. Тут є й чарівні втручання нечистої сили в порядок, наведений тоталітарною владою в житті радянських громадян, і театралізований «сеанс чорної магії», який призводить до повної плутанини в атеїстичній свідомості москвичів, і невинні жарти «дрібних бісів», і класичні витівки відьом та вампірів, і всілякі перевтілення та викриття. Апогей цієї «дияволіади» — пишний бал у сатани, на якому збираються душі грішників різних епох. А завершуються фантасмагоричні гостини темних сил у Москві апокаліпсисом місцевого значення: пожежею та жахливим хаосом у місті.

М. Корольов. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита». 2007 р.

На Воланда та його слуг: блазнів Коров’єва-Фагота й кота Бегемота, сумного Азазелло, холоднокровну Геллу — Булгаков поклав нетрадиційну, з погляду християнської системи уявлень, функцію суду над земною дійсністю. Летить голова з плечей Берліоза, який, піклуючись про ідейну бездоганність літературної продукції свого молодого колеги, наставляє його на кепкування з релігійних святинь. Потрапляє до божевільні Бездомний, що виявив себе надто старанним учнем Берліоза. Покарано численних хабарників, донощиків, пристосуванців. І, навпаки, нечиста сила допомагає майстру та Маргариті, які в умовах аморального суспільства зберігають вірність моральним засадам життя. Отже, сили зла в романі сприяють установленню справедливості й по-своєму обстоюють моральний закон.

Світові мотиви

На цю їхню функцію вказує також винесена в епіграф знаменита цитата з «Фауста» Й. В. Ґете: «. хто ж ти є? / — Я — тої сили часть, / що робить лиш добро, бажаючи лиш злого» 1 .

У ширшому смислі вона вводить читача у філософську проблему взаємин добра і зла — одну з провідних у романі. Концепція, згідно з якою зло — частина добра, розкривається в словах Воланда, адресованих віснику царства світла Левію: «Чи не була б твоя ласка подумати над питанням: що би робило твоє добро, якби не існувало зла, і як би виглядала земля, коли б з неї зникли тіні? Адже тіні утворюються від предметів і людей. Чи не хочеш ти обідрати всю земну кулю, знісши з неї усі дерева і все живе через твою фантазію насолоджуватися голим світлом?»

Протиставляючи Воланда та його почет погрузлій у гріхах радянській дійсності, письменник виносив цій дійсності однозначний вирок. У такий спосіб він доводив, що новий суспільний лад, котрий сталінська ідеологія видавала за досягнення найзаповітніших мрій людства, гірший за потойбічне зло, з яким традиційно пов’язувалося царство пітьми. Ба більше, витівки демонічних персонажів письменник осмислював як відплату тоталітарній владі, від якої в реальному житті не було порятунку.

Коментар архіваріуса

Тема суду, який вершить над соціалістичною Москвою Воланд, відсилає до тогочасної суспільно-політичної ситуації: публічні й таємні судові процеси над численними «ворогами народу», абсурдні вироки, що засуджували невинних людей на багаторічні страждання і приниження, масові страти. У булгаковській інтерпретації суд Воланда поставав противагою «найсправедливішому» радянському правосуддю, за яким ховалося безпрецедентне в російській історії беззаконня.

Воландів суд викриває брехню та підступ, зриває маски, установлює скривджену подвійною мораллю правду й відновлює зганьблену справедливість. У певному розумінні це своєрідна варіація на тему біблійного Страшного суду. Звісно, цю варіацію знову ж таки розроблено в нетрадиційному ключі; та й сам суд нагадує театральну виставу, у якій жахливе поєднується з фарсовим.

Однак слід зважати й на те, що Воланд у романі — не найвища інстанція й не єдиний володар світу. Існує ще й царство світла, що його представляють Єшуа та Левій Матвій. Саме тут вирішується посмертна доля майстра та Маргарити. А Воланд, який приводить душі закоханих до вічного притулку, лише виконує доручення світлих сил. Отже, функції між двома сферами потойбіччя в романі розмежовуються: якщо царство пітьми карає, то царство світла милує.

Відтак Воланд у романі протиставляється передусім не Богу, а радянському світові без Бога. І сам суд його зрештою спрямований на доведення того, що існують надприродні сили, вищі за земний світ з його неправедними законами та кровожерливими ідолами. На доведення історичної достеменності факту існування Христа на землі та на ствердження вічних духовних цінностей спрямована й дивна розповідь Воланда про те, що він на власні очі спостерігав у Давній Юдеї.

1 Переклад М. Лукаша.

Моральні уроки єршалаїмської катастрофи. Достовірне відтворення трагічних подій, що відбулися на світанку християнської історії, — першочергове художнє завдання єршалаїмських глав «Майстра й Маргарити». У московських частинах оповідач часто-густо вдається до припущень, іронічної двозначності, туманних натяків, що почасти підриває «реалістичність» зображуваного. У картинах фантастичного світу розгортається феєрія великих і малих чудес, що виблискує дещо театралізованими ефектами. У єршалаїмських главах опис гранично наближений до життєподібності; обриси людей і предметів тут чіткі й точні, інтонації оповідача набувають безпристрасності та стриманості голосу літописця. Наголосом на достовірності позначене також булгаковське трактування постаті Ісуса Христа, змальованого в образі мандрівного філософа Єшуа Ґа-Ноцрі. Цей наголос зумовлює головні відмінності від біблійного тлумачення.

Світові мотиви

Навіть у численних подробицях біографія Єшуа відступає від християнського канону. Так, на момент страти булгаковському героєві 27 років (замість зазначених у Святому Письмі 33). Він не пам’ятає своїх батьків (їх точно названо в Новому Заповіті), приблизно визначає своє походження: «Мені казали, що мій батько був сирієць» (у Євангелії його єврейський родовід простежено до Адама), походить із міста Гамали (а не з Вифлеема) і має лише одного послідовника, Левія Матвія (замість 12 апостолів). Та й зраджує Єшуа не учень, а зовсім стороння людина. Усі ці деталі складають картину життя, що має на меті представити не традиційного, не «іконного» Христа, а живу людину. Такий образ ілюстрував характерну для М. Булгакова полемічну позицію щодо церковного догматизму. Водночас він перегукувався з естетичними пошуками західного модернізму, спрямованими на сучасне перевідкриття давніх культурних шарів.

М. Ге. «Що є істина?» Христос і Пилат. 1890 р.

О. Державін. Портрет Єшуа Ґа-Ноцрі. 1999 р.

І. Кулик. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита». 2010-2011 рр.

Булгаковський Єшуа, певна річ, зберігає й риси Месії 1 . Він, зокрема, розгадує й зупиняє напад головного болю, від якого потайки страждає Понтій Пилат. Однак проповідницька місія, дар ясновидця та цілителя в його образі поступаються місцем ідеям людського та людяного. Єшуа не стільки Син Божий, скільки Син Людський.

Людські його риси рельєфно виділено. У сцені допиту він виявляє і страх перед фізичним болем, і бажання продовжити цікаву бесіду з Пилатом на волі. Підкреслено ці риси також у сцені страти, де натуралістичні подробиці переконують читача, що йдеться про страждання звичайного людського тіла, такого самого як і тіла засуджених на смерть розбійників. А тому особливо цінним є вибір, що його робить цей мандрівний філософ, жертвуючи життям заради морального закону, який він проповідує. Під час допиту Єшуа ні на йоту не відступає від своїх переконань й уникає будь-якої брехні, яка могла б урятувати йому життя. І навіть за мить до смерті, коли йому, змученому спрагою, піднесли просякнуту водою губку, він відмовився від цієї милості, переадресувавши її засудженому сусідові.

Головний антагоніст Єшуа в «єршалаїмському» романі — Понтій Пилат. Вони протиставлені один одному як носій абсолютного добра та вічних істин — зневіреному в моральних цінностях охоронцеві державного порядку; як представник царства «не від світу цього» — представникові земної влади. Між ними розгоряється напружена полеміка щодо низки засадничих морально-філософських проблем, які узагальнюються хрестоматійним запитанням: «Що таке істина?»

Філологічна консультація

Якщо Єшуа вірить у добру людську природу («доброю людиною» він називає і Юду, який його занапастив, і свого мучителя Марка Щуробоя), то Пилат, навпаки, презирливо оцінює рід людський, а всю свою здатність до теплих почуттів уміщує в прихильність до улюбленого собаки. Єшуа переконаний у тому, що колись людство «перейде у царство істини та справедливості, де взагалі не буде потрібна жодна влада», тимчасом як Пилат категорично заперечує цю думку, із завзятістю вірнопідданого проголошуючи: «На світі не було, немає і не буде ніколи величнішої і прекраснішої для людей влади, ніж влада імператора Тіверія!»

1 Месія — у низці релігійних учень спаситель, посланий на землю для знищення зла і встановлення Царства Небесного.

На перший погляд здається, що щиросердна промова мандрівного філософа, виголошена слабким, майже ніжним голосом, може бути легко спростована одним словом прокуратора Юдеї або ударом кулака велетня Щуробоя. Та в цій зовнішній слабкості відчувається нездоланна моральна сила, що надає постаті Єшуа рис справжнього героя трагедії. Він виявляє її в окремих відповідях на репліки Пилата. Наприклад, у тій частині розмови, де прокуратор погрожує перерізати волосинку, на якій буцімто тримається життя філософа, лунає спокійне і сміливе заперечення: «Погодься, що перерізати волосинку вже напевно може той, хто підвісив». Однак головне свідчення духовної величі Єшуа — та безкомпромісність, з якою він обстоює вищу істину перед обличчям земної влади й перед загрозою загибелі. Натомість Пилат, який належить до кола «сильних світу цього», зазнає поразки. Адже, відчуваючи симпатію до філософа-дивака й навіть намагаючись його врятувати, прокуратор урешті-решт капітулює перед страхом за власне життя. Саме з його постаттю в єршалаїмському романі пов’язане лаконічне, немов вирок, твердження, що найстрашніша людська вада — це боягузтво. За хибний моральний вибір, спричинений внутрішньою слабкістю та духовною залежністю від земної влади, Пилат розплачується муками совісті, яких не можуть угамувати ні розправа над Юдою, яку він ініціював, ні тисячоліття запізнілого каяття. Пилатова доля після страти Єшуа — ілюстрація катастрофічних наслідків морального конформізму 1 .

Ствердження вічних цінностей в образах майстра й Маргарити. Не лише сучасність у романі підлягає вимірюванню вічними істинами. Вічні істини письменник піддає перевірці сучасністю, виявляючи трагічні колізії в житті персонажів, що їх сповідують. Саме під таким кутом розроблено у творі образи майстра та Маргарити, що як носії справжніх духовних цінностей протистоять бездуховній радянській дійсності.

В образі Маргарити розкривається всепереможна сила жіночої любові. Саме кохання героїні, заради якого вона перетворилася на відьму, рятує духовно скаліченого майстра. Це — справжнє почуття, яке неспроможні вбити ані розлука, ані тиск з боку агресивного соціуму, ані страх за власну долю. Мотивом справжнього кохання розпочинається глава «Маргарита», у якій уперше з’являється героїня: «За мною, читачу! — енергійно закликає оповідач. — Хто сказав тобі, що немає на світі справжнього, вірного, вічного кохання? Хай відріжуть брехунові його паскудного язика! За мною, читачу, і тільки за мною, і я покажу тобі таке кохання!»

М. Шагал. Прогулянка. 1917-1918 рр.

С. Тюнін. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита». 1990 р.

Істинність цього кохання доведено також в описі його зародження, насиченому несподіваними й експресивними порівняннями: із «вбивцею в провулкові», з ударами блискавки та фінського ножа. Такою ж експресивністю позначено і пристрасть Маргарити: вона вражає сумішшю відваги, зухвалості, відданості коханому, презирством до соціальних умовностей. На такий психологічний ґрунт органічно лягають метаморфози характеру героїні після її перетворення на відьму. Проте головне свідчення істинності любові Маргариты до майстра — моральне начало. Воно виявляється в по-своєму героїчній відданості жінки коханому, її прагненні будь-що його врятувати, її готовності розділити з ним і життя, і смерть.

1 Конформізм — пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання чинних норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами.

Коментар архіваріуса

Психологічним прототипом Маргариты була дружина письменника Олена Булгакова. Водночас героїня успадкувала деякі риси образу Ґретхен із «Фауста» Ґете (символ жертовної жіночої любові, яка рятує душу коханого), а також Маргариты Валуа, що уславилася надзвичайною силою кохання та сміливістю.

Слід зазначити, що моральність Маргариты виходить за межі її любовного почуття. Це засвідчують сцени, у яких Маргарита-відьма виявляє духовну безкорисливість, людяність і доброту щодо сторонніх для неї людей. Ця властивість, зокрема, розкривається в комбінації двох епізодів її фантастичної подорожі на бал сатани. Перший містить у собі опис розгрому, що його вчинила сп’яніла від чарівної могутності і прагнення помсти Маргарита у квартирі ненависного критика Латунського. Наступний епізод змальовує героїню, яка, «намагаючись пом’якшити свій осиплий на вітрі, злочинний голос», лагідно втішає маленького хлопчика, переляканого шумом, який вона здійняла. Так потреба в жорстокій помсті врівноважується в її образі здатністю до щирого співчуття. Аналогічний смисл має сцена, у якій Маргарита у відповідь на готовність Воланда виконати її заповітне бажання благає не про повернення майстра, а про прощення душі давно померлої грішниці Фріди, яку вона вперше й востаннє побачила на балу в сатани. Вірність моральному закону, що її героїня зберігає і в тоталітарному суспільстві, де знищуються всі паростки людяності, і в епіцентрі дияволіади, де їй довелося зіграти роль королеви грандіозного балу людських вад і гріхів, надає її духовному портрету піднесених і зворушливих рис.

Н. Ришева. Маргарита. 1968 р.

І. Аджані в образі Маргариты — королеви балу. Фотопроект Ж.-Д. Лур’є. 2008 р.

Н.Рушева. Майстер. 1968 р.

Завдяки самобутньому поєднанню в характері героїні королівської шляхетності та демонічних рис, природної жіночності та моральної мужності, співчуття до тих, хто страждає, та безпощадності до тих, хто знищував її коханого, вона стала одним з найпривабливіших жіночих образів у літературі XX ст.

Образові ж майстра Булгаков віддав найдорожчу, лейтмотивну в його творчості ідею безсмертя справжнього мистецтва.

Філологічна консультація

Слово «майстер» — це не просто синонім слова «митець», що помітно контрастує з тривіальними визначеннями московських літераторів як «поетів», «письменників», «критиків», а також із їхніми штучними псевдонімами. Воно містить значення, пов’язані з творчою зрілістю, досконалим володінням письменницьким ремеслом, філігранною роботою зі словом. Це слово позначене відбитком вічних цінностей, адже натякає на середньовічну культуру з її шанобливістю до постаті майстра.

Світові мотиви

Образ майстра значною мірою автобіографічний. Водночас він пов’язаний з літературною та культурною традицією минулого. На думку інтерпретаторів і коментаторів творчості М. Булгакова, у цьому образі відображено риси ґетівського Фауста й письменника М. Гоголя. Деякі дослідники обстоюють гіпотезу, що його історичним прототипом був український філософ Г. Сковорода. Отож булгаковського майстра змальовано як узагальнений образ митця.

В. Єфименко. Майстер (з диптиха «Майстер і Маргарита»). 1978-1992 рр.

Ідея істинності мистецтва майстра розкривається через систему протиставлень героя офіційному літературному світові. І тема, за яку взявся майстер, і напрям її розробки, діаметрально протилежний виховному курсу, що його провадила тоталітарна влада, і його дивовижна, незаймана ідеологічними догмами та приписами духовна свобода — усе це суперечить офіційному еталону письменника. Майстер відверто виражає почуття відрази до примітивної та бездарної літературної продукції, що її видають на-гора співці радянської влади. А після подання рукопису на суд арбітрів красного письменства він стає відкритим об’єктом нищівної критики. Вирізняє майстра з-поміж юрми берліозів та рюхіних і його письменницький «непрофесіоналізм». Адже за фахом він був істориком, внутрішня потреба написати роман виникла в нього так само спонтанно, як зародилася любов між ним та Маргаритою. Та найперший доказ істинності мистецтва майстра — те, що роман, який він створив, достеменно відтворював єршалаїмські події. Незаперечна достовірність «п’ятого Євангелія», яке написав майстер за багато століть після розправи над Христом, підкреслюється розповіддю свідка зображених подій Воланда та сновидінням Івана Бездомного, котре подається як органічне продовження цієї розповіді.

Тема істинності роману про єршалаїмську трагедію створює простір для численних паралелей між майстром і Єшуа. Так само як Єшуа, майстер постає носієм вічної істини, так само він через служіння цій істині вступає в конфлікт із владою і проходить свій хресний шлях. Однак, на відміну від Єшуа, майстрові бракує духовних сил витримати важкі випробування. Морально зламавшись під натиском зовнішнього світу, він кидає рукопис у вогонь, тобто зрікається і свого мистецького дару, і своєї мистецької місії. Проте відмова від мистецтва означає для героя відмову від життя: він знаходить притулок у психіатричній лікарні та вірі у власне божевілля. Ось чому після смерті майстра його душа, що зазнала трагічного зриву, потрапляє не до царства світла, а до царства спокою: «Він, — говорить вісник Божественної волі Левій, — не заслужив світла, він заслужив спокій». Довгожданий, омріяний героєм спокій був водночас і знаком нагороди за його прижиттєві муки, і знаком прощення його людської слабкості.

Фінал роману, у якому майстер і Маргарита знаходять спокій лише в смерті, стверджує думку про фатальну приреченість носіїв вічних цінностей (істинних любові, мистецтва, моральності) у тоталітарному суспільстві. Водночас він відкриває вихід у гармонійне безсмертя, у якому митець та його подруга, розлучені страшною дійсністю, здобувають щастя бути поруч одне одного, у якому майстер отримує можливість творити та насолоджуватися затишком.

Загалом наприкінці роману першочергового значення набуває тенденція до гармонійного розв’язання трагічно заплутаних вузлів у долях деяких персонажів кожного з трьох світів. У межах фантастичного світу вона захоплює образ Коров’єва-Фагота. Тієї ж ночі, коли майстер і Маргарита здобули «вічний спокій», цей герой, що перетворився на сумного «темно-фіолетового лицаря», звільнився від давнього свого гріха. У московському світі зазначена тенденція виявляється в долі Івана Бездомного, який, пройшовши крізь кризу уявлень, навіяних радянською ідеологією, та нові містичні прозріння, сягнув духовного просвітлення.

Та чи не найважливіший вияв указаної тенденції спостерігається в єршалаїмському світі, коли з Понтія Пилата знімається його тисячолітня кара. Ця фінальна подія має всеохопний смисл. Адже якщо можна простити людині, що була однією з найсумнозвісніших постатей людської історії, то, значить, можна простити всі на світі гріхи.

Важливо також те, що звільняє Пилата від його мук не Воланд (який, за логікою роману, має судити й карати, але не може помилувати) і не Єшуа (який випромінює милосердя, але не може забрати в царство світла душу, яка на те не заслуговує), а саме майстер: як творець художнього образу прокуратора, як митець, що стверджував у своєму романі найвищу цінність морального закону, зрештою, як людина, що у власному житті пізнала гіркі плоди зречення істини та певною мірою переживає Пилатів гріх як власний. Отже, сюжет «Майстра й Маргарити» рухається від тем морального суду й відплати до ідеї прощення, ілюструючи в такий спосіб давню мудрість, згідно з якою милосердя вище за звичайну людську справедливість.

Перевірте себе

• 1. Розкажіть історію створення та публікації «Майстра й Маргариты».
• 2. На що спрямовує читача епіграф? Як він пов’язаний з назвою роману?
• 3. Обґрунтуйте визначення жанру твору як сатиричного, фантастичного та філософського роману; «роману в романі», «роману-лабіринту».
• 4. Як у ньому змальовано радянську дійсність 20-30-х років XX ст.?
• 5. Як у романі осмислено проблему співвідношення добра та зла? Чи згодні ви з таким її розумінням?
• 6. Які ідеї уособлює Єшуа? Як ви гадаєте, чому автор наводить думку про те, що учень філософа хибно занотовував його проповіді?
• 7. У чому полягає протистояння Єшуа та Пилата?
• 8. Визначте найважливіші події в житті майстра.
• 9. Чи можна вважати, що атаки критиків духовно зламали майстра?
• 10. Що змінюється в характері Маргарити після її перетворення на відьму? Чи втрачає вона людяність?
• 11. Чому майстер заслуговує не на «світло», а на «спокій»? Чи вважаєте ви справедливим таке рішення щодо його посмертної долі?

Кафкіана на кіноекранах

Кадр із кінофільму «Кафка» (режисер С. Содерберг, 1991 р.)

Кадр із кінофільму «Це чудове життя Франца Кафки» (режисер П. Капальді, 1995 р.)

Кадр із кінофільму «Співачка Жозефіна та мишачий народ» (режисер С. Маслобойщиков, 1994 р.)

Атмосфера кафківських творів, письменницькі щоденники, а також найвизначніші подробиці приватної та мистецької біографії геніального автора протягом десятиліть цікавлять режисерів з усього світу. Комедійна стрічка «Це чудове життя Франца Кафки» (1993), яку зняв шотландець Пітер Капальді, у 1995 році отримала премію «Оскар» у номінації «Кращий ігровий короткометражний фільм». У ній йдеться про муки творчості, які пережив письменник (Річард Ґрант), працюючи над «Перевтіленням».

Франко-американський містичний трилер «Кафка» (режисер Стівен Содерберг, 1991 р.) відсилає глядачів водночас до подій реального життя митця й до сюжетів романів «Процес» і «Замок». Кафка (Джеремі Айронс) працює страховим агентом і живе доволі тихо та непомітно. Однак після зникнення друга він змушений стати членом підпілля і вступити в боротьбу із секретною організацією, яка контролює місто.

Українсько-німецький проект 1994 року «Співачка Жозефіна та мишачий народ» (режисер Сергій Маслобойщиков) створено за мотивами роману «Америка», а також низки оповідань Кафки. Стрічку можна охарактеризувати як притчу у формі репортажу з ілюзорного світу — світу музики і співів, у якому живе Жозефіна (Алла Сергійко).

• 1. Перегляньте кінострічку С. Содерберга й обговоріть її з однокласниками. Чому, на вашу думку, у загалом чорно-білому фільмі часом з’являються кольорові кадри?
• 2. Яке враження справив на вас короткометражний фільм П. Капальді? Які деталі створюють комічний ефект? Чи таким уявляєте ви Ф. Кафку, як його кінодвійник?
• 3. Чи знаєте ви, що таке артхаус? Чи можна віднести до такого мистецтва кінотвір «Співачка Жозефіна. » і чому?
• 4. Уявіть, що ви кінорежисер і збираєтеся зняти фільм про Кафку. Який епізод його життя чи творчості ви б обрали для екранізації?

Подальше життя булгаковських сюжетів та героїв

Роман «Майстер і Маргарита» М. Булгакова надихає на нові шедеври художників чи не в усіх видах мистецтва: живописі, графіці, театрі, кіно, музиці, фотографії, декоративно-прикладному мистецтві тощо.

М. Бруня. На Патріарших. 1987 р.

О. Державін. Пилат. 1999 р.

О. Куніна. Первосвященик Каїфа. Лялька. 2005 р.

«РетроАтельє». Аннушка. Фотоілюстрація. 2013 р.

С. Алімов, Г. Басиров, М. Бруня, О. Державін, В. Єфименко, Г. Калиновський, М. Корольов, І. Кулик, С. Мосієнко, П. Нечаева, П. Орінянський, Н. Рушева, Є. Семенюк, С. Тюнін, А. Харшак — це далеко не повний перелік ілюстраторів роману. Кожен з них зобразив власне бачення твору в оригінальній техніці виконання, художній манері та кольоровій гамі. На окрему увагу заслуговують фотопроекти француза Жана-Даніеля Лур’є (Москва, 2008 р.) та українського «РетроАтельє» (Київ, 2011-2013 рр.). Краще уявити образи персонажів роману допомагає чудова серія ляльок московської майстрині Олени Куніної.

У 1987 році у Великому залі Ленінградської філармонії ім. Д. Д. Шостаковича відбулася прем’єра балету Бориса Ейфмана «Майстер і Маргарита», музику до якого написав відомий композитор Андрій Петров. Вистава з успіхом показана в багатьох країнах світу. Понад тридцятиліття не сходить зі сцени однойменний спектакль московського Театру на Таганці (режисер Юрій Любимов, прем’єра — 1977 р.). З неймовірним захватом зустріли глядачі «Майстра й Маргариту» Ірини Молостової. Ця вистава вперше відбулася на сцені Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка в 1987 році.

У 1971 році польський кінорежисер Анджей Вайда зняв у Німеччині драму «Пилат та інші». Увагу Вайди привернула саме єршалаїмська лінія роману, а от московська залишилася поза сюжетом фільму. Цікаво, що Єшуа, Пилата, Левія Матвія та решту персонажів перенесено в сучасний для авторів кінострічки світ. Зокрема, донос Юди на мандрівного філософа відбувається телефоном-автоматом.

Особливість чотирисерійної польської екранізації «Майстра й Маргарити» 1989 року в тому, що вона максимально точно передає книжку-першоджерело. Незважаючи на те що режисер Мацей Войтишко через брак фінансування не мав змоги використовувати спецефекти, фільм схвально оцінили критики, адже всі залучені до зйомок актори зіграли свої ролі на найвищому рівні.

Першою російською кіноверсією роману стала робота Юрія Кари, знята в 1994 році, але випущена в прокат аж у 2011-му. Режисер з повагою поставився до булгаковського сюжету й намагався відтворити його якомога точніше. Однак і тут є оригінальні відхилення від книжки, наприклад диктатори Гітлер, Ленін і Сталін серед гостей на балу в сатани.

Кадр із кінофільму «Пилат та інші» (режисер А. Вайда, 1972 р.)

Кадр із кінофільму «Майстер і Маргарита» (режисер М. Войтишко, 1989 р.)

Кадр із кінофільму «Майстер і Маргарита» (режисер Ю. Кара, 1994 р.)

• 1. Оберіть трьох-чотирьох ілюстраторів роману «Майстер і Маргарита» й порівняйте їхні роботи. Кому з художників, на вашу думку, удалося найкраще відтворити атмосферу твору Булгакова?
• 2. Підготуйте невелике письмове повідомлення на тему «“Майстер і Маргарита” на театральній сцені».
• 3. Працюємо в групах. Об’єднавшись у три групи, перегляньте по одній з екранізацій роману (1972, 1989 та 1994 років). Обговоріть їх у групах, звертаючи увагу на такі питання: загальне враження від стрічки; рівень режисерської та акторської майстерності; точність відтворення сюжету та доречність його змін; відповідність літературних образів та екранних персонажів тощо.

Запитання та завдання для компетентних читачів

1. Тестова розминка

Знайдіть зайве. Основні ознаки модернізму — це

• а) тяжіння до умовних засобів художнього зображення; б) індивідуально-авторські міфи; в) типові персонажі, ситуації, конфлікти; г) «потік свідомості».

2. Чим відрізняються модерністські твори від класики XIX ст.?

3. Філологічний майстер-клас. Які асоціації викликають у вас назви найвизначніших модерністських романів?

4. Які функції виконує фантастика в «Перевтіленні» Ф. Кафки? Розкрийте метафоричне та символічне значення Ґреґорової метаморфози.

5. Філологічний майстер-клас. Доведіть, що Кафка використовує гротеск та іронію.

6. Порівняйте. Серед джерел новели «Перевтілення» дослідники називають Овідієві «Метаморфози». На думку давньоримського поета, люди зазнають перетворень під впливом пристрастей, з волі богів, через фатальні помилки. Овідій стверджує: «Усе змінюється, але не гине. » Письменник-модерніст не пояснює причини незвичайного перевтілення Ґреґора Замзи і знаходить для нього лише один вихід із ситуації — смерть. Як ви гадаєте, Кафка погоджується з Овідієм чи сперечається з ним? Чим відрізняється сюжет «Перевтілення» від споріднених з ним міфологічних, казкових або літературних сюжетів про фантастичні метаморфози людини?

7. Спочатку Кафка хотів скласти з «Перевтілення» і двох інших новел — «Вирок» та «У виправній колонії» — збірку під назвою «Кари». Які додаткові нюанси задуму «Перевтілення» проявляє цей план?

8. Подискутуймо! Працюємо в парах. Чи можна було врятувати Ґрегора?

9. Пофантазуйте. А. Що могло б змінитися в сюжеті твору, якби герой перетворився на звичайну комаху? Б. Як розвивалися б події, якби метаморфоза трапилася не з Ґреґором, а з Ґретою? В. Уявіть на місці головного героя новели людину, заарештовану за доби сталінських репресій, або людину зі СНІДом. Чи збережеться у цих випадках загальний перебіг сюжету?

10. Визначте наскрізні проблеми роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита».

11. Які образи твору пов’язані з темою слабкодухості і зради?

12. Філологічний майстер-клас. А. Дослідіть мотиви ґетівського «Фауста» в романі Булгакова.

13. Працюємо в групах. Розподіліться на три групи й обговоріть запропоновані питання. Висновками поділіться з усім класом. А. Символіка відсутності імені та прізвища майстра. Б. Функції епілога роману. В. Що означає вислів Воланда «Рукописи не горять»?

14. Знайдіть. Наведіть приклади гумору, іронії, сатири, гротеску, сарказму та пародії в «Майстрі й Маргариті».

15. Творчий проект. Напишіть твір-роздум на одну із запропонованих тем: А. Трагедія відчуження особистості та абсурдності світового буття в новелі Ф. Кафки «Перевтілення». Б. Трагізм образу митця в романі «Майстер і Маргарита» М. Булгакова.

16. Мандруємо Інтернетом. Оберіть будь-який епізод роману «Майстер і Маргарита» й підберіть у Мережі ілюстрації до нього.

«Майстер і Маргарита» аналіз

Жанр «Майстер і Маргарита» : містичний, філософський, сатиричний, фантастичний, «магічний реалізм» За формою — роман у романі (Булгаков пише роман про майстра; майстер пише роман про Пілата; Левій Матвій пише про Ієшуа)

Тема «Майстер і Маргарита» — Етична відповідальність людини за свої вчинки

Ідея «Майстер і Маргарита» – 1) Пошук істини неможливий без терпіння мужності, кохання. В ім’я кохання і віри Маргарита долає страх і перемагає обставини.

2) Хід історії не міняє людську природу: Іуди і Алоїзії існують у всі часи.

3) Письменницький борг — повернути людині віру у високі ідеали, відновити істину всупереч обставинам життя.

Події В московській частині роману відбуваються у Страстний тиждень

З 1(середа) по 4 травня 1929 року, а нічний політ доводиться в ніч на Пасхальну неділю 5 травня.

Єршалаїмські події — суд над Ієшуа і страта відбуваються в п’ятницю 14 нісана. Попутно згадується, що Ієшуа приїхав в Ершалаїм в середу, 12 нісана, а закінчуються єршалаїмські події вранці в суботу 15 нисана. За староєврейським календарем це могло бути у 29-ому р.

М. Берліоз – голова МАССОЛІТу Іван Бездомний – поет критик Латунський Степан Лиходєєв – директор вар’єте фін директор – Римський адміністратор Варенуха бухгалтер Ласточкін конферансьє Бенгальський буфетник Андрій Фокич Соков професор психіатрії Стравінський Никанор Іванович Босий – голова житлового товариства буд. № 302-біс голова акустичної комісії московських театрів Семплеяров Поплавський – дядечко Берліоза Наталя – покоївка Маргарити Микола Іванович –сусід Маргарити Алоїзій Могорич – зрадник майстра

Понтій Пілат – прокуратор Іудеї Ієшуа – мандрівний філософ Марк Щуробій – центуріон первосвященик Каїфа Афраній – начальник тайної поліції Левій Матвій – учень Ієшуа Іуда – зрадник Ніза

Воланд Азазело Коровєв — Фагот кіт Бегемот Абадонна

Історія створення «Майстер і Маргарита»

Відомо шість редакцій твору. Спершу письменник хотів написати «роман про диявола» — сатиричну фантасмагорію із вставною новелою про Христа і Пілата. Варіанти назв роману були такі: «Чорний маг», «Копито інженера», «Жонглер з копитом», «Син В (…)», «Гастроль (Воланда)», «Інженер з копитом» тощо.

1931-1932 рр. у роман увійшли образи майстра і Маргарити, а 1937-1938 рр. з’явилася остаточна назва — «Майстер і Маргарита».

Реальні факти життя Булгакова та історії СРСР у 1920-1930 рр. Життя в СРСР у 1920-1930 рр., мистецькі організації, побут городян, репресії, долі митців тощо. Життя Москви та Києва, двох міст, з якими найбільше пов’язана діяльність митця. Враження від творів мистецтва («Демон», «Шестикрилий Серафим» М. Врубеля, полотна В. Васнєцова у Володи-мирському соборі у Києві, художня панорама «Голгофа» тощо).

Книжні. Е. Ренан «Життя Ісуса», Г. Сенкевич «Куди йдеш», А. Франс «Прокуратор Іудеї», Й. В. Гете «Фауст», Гофман «Малюк Цахес», «Золотий горнець», твори М. Гоголя, філософія В. Соловйова, твори Ф. Достоєвського

Міфологічні. Євангельські легенди про Ісуса Христа, Понтія Пілата, Іуду та ін. Біблійні міфи про Диявола та поєдинок Христа з ним. Слов’янські міфи про відьом, демонів, нечисту силу. Європейські міфи (німецька легенда про народження Пілата, швейцарська легенда про неспокій Пілата і його муки тощо). Апокрифи (різні трактування долі Іуди, Пілата та інших біблійних персонажів)

Філософія Г. Сковороди.

Сковорода Григорій Савич — видатний український філософ-просвітитель, поет. Розробив вчення про дві природи й три світи. — Дві природи — видима й невидима — є у кожній речі чи явищі. Видима відразу впадає у вічі, а невидима — це справжня сутність. Стрижнем філософської теорії Г. Сковороди стала ідея вічного прагнення людини осягнути й збагнути це вище, вічне, невмируще. Все це є у кожному явищі, у кожній речі, але насамперед — у душі людини. Тому пізнавати самого себе — це значить пізнавати людину взагалі. Тривала подорож до найпотаємніших таємниць людського серця — це і є шлях філософа Г. Сковороди

— Сковорода визнавав Бога як основу вищої моральності, справедливості, гуманності. Всі ці ознаки притаманні істинній людині, яку філософ порівнював з Богом.

— Три світи у вченні Сковороди — це Всесвіт, Біблія і людина. Всесвіт — макросвіт, зашифрований у світі символічному — Біблії, який належить пізнати людині — мікросвітові. Тобто, у Біблії прихована й сконцентрована уся мудрість Всесвіту, а пізнати її належить людині.

1. «Майстер і Маргарита» образ Ієшуа Образ Ієшуа у романі «Майстер і Маргарита» — один з головних, його прототипом став євангельський Ісус Христос, але сюжет Булгакова Далекий від євангельського. «Майстер і Маргарита» характеристика образу Єшуа Ієшуа Га-Ноцрі — Є повелителем сил Світла і антиподом Воланда. Так. Читать далее.
2. «Майстер і Маргарита» жанр «Майстер і Маргарита» Булгаков жанр не можна визначити, оскільки твір багатограний. У романі поєднано історію, філософію, сатиру, що зумовило його поліфонію. У ньому є риси детектива, психологічного, філософського, історичного, любовного, авантюрного роману. «Майстер і Маргарита» жанр Роман «Майстер і Маргарита». Читать далее.
3. «Майстер і Маргарита» образ Івана Бездомного «Майстер і Маргарита» характеристика образу Івана Бездомного Іван Бездомний, він же Іван Миколайович Понирев — персонаж роману «Майстер і Маргарита», поет і член МАССОЛІТа, учень Майстра, згодом професор Інституту історії та філософії. На початку роману цей персонаж постає не в. Читать далее.
4. «Майстер і Маргарита» сюжет Майстер і Маргарита — багатоплановий, поліфонічний роман Михайла Булгакова, званий іноді фантастичним. На його сюжет зроблено безліч театральних постановок і декілька фільмів. «Майстер і Маргарита» сюжет роману Сатана, який представився в творі як Воланд, мандрує по світу з цілями, одному. Читать далее.
5. «Майстер і Маргарита» проблематика «Майстер і Маргарита» М. Булгакова проблематика твору — складна і різноманітна, розуміння її вимагає серйозних досліджень. Однак можна сказати, що кожен читач по-своєму проникає в глибину булгаковського задуму, відкриваючи для себе нові грані у творі. «Майстер і Маргарита» основні проблеми. Читать далее.
6. Характеристика майстра «Майстер і Маргарита» Образ майстра у романі Булгакова «Майстер і Маргарита» — один з головних персонажів, він є можливо і автобіографічним, наприклад, Булгаков Сам був істориком і спалив першу редакцію свого роману. Характиристика майстра з цитатами наведена в цій статті. Характеристика майстра «Майстер. Читать далее.
7. «Майстер і Маргарита» характеристика Маргарити Образ Маргарити в романі «Майстер і Маргарита» — один з головних. Цитати до образу Маргарити Булгакова Розкриють її зовнішність, риси характеру. Характеристика Маргарити «Майстер і Маргарита» Маргарита — муза і таємна кохана Майстра, його соратниця і помічниця. За романом відомі. Читать далее.
8. Характеристика Понтія Пилата «Майстер і Маргарита» Образ Понтія Пилата в романі Булгакова «Майстер і Маргарита» — один з головних, він є ніби антагоністом Єшуа є Понтій Пилат: носій абсолютного добра, вічних істин і зневірений у моральних цінностях охоронець державного порядку, влади. Головним свідченням духовної величі Єшуа. Читать далее.
9. «Майстер і Маргарита» образ Азазелло «Майстер і Маргарита» характеристика Азазелло Азазелло — персонаж роману «Майстер і Маргарита», член почту Воланда. Азазелу, який мешкав в пустелі. М. А. Булгаков вжив його ім’я на італійський манер. За переказами саме він був прапороносцем армії пекла і відрізнявся здатністю. Читать далее.
10. «Майстер і Маргарита» історія написання Історія написання роману «Майстер і Маргарита» доволі цікава, оскільки автор працював над нею більше 10 років. Перший варіант роману письменник спалив (усього було шість варіантів), що свідчить про прагнення автора до досконалості. «Майстер і Маргарита» історія написання Задум «Майстра і. Читать далее.
11. «Майстер і Маргарита» образ кота Бегемота Кот Бегемот «Майстер і Маргарита» характеристика Кот Бегемот — величезний чорний кіт-перевертень з роману «Майстер і Маргарита», член почту Воланда, а також його улюблений блазень. Ім’я героя взяте зі старозавітної книги Еноха. З одного боку, він незбагненний приклад божественного творіння. Читать далее.
12. «Майстер і Маргарита» головні герої Майстер і Маргарита — відомий роман Булгакова, який він писав 10 років. Герої роману Майстер і Маргарита проживають незвичайне і цікаве життя. Герої роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита» Герої «єршала-їмського світу» Реальні герої Москви 1930-х років, сатиричні герої Фантастичні. Читать далее.
13. Образ Коровєва в романі «Майстер і Маргарита» Образ Коровьева в романі «Майстер і Маргарита» — демонічний персонаж Булгакова. Образ Коров’єва в романі «Майстер і Маргарита» Коров’єв-Фагот — персонаж з почту Воланда в романі «Майстер і Маргарита», старший з підлеглих демонів. Це чорт і лицар, який в Москві. Читать далее.
14. «Майстер і Маргарита» образ Гелли «Майстер і Маргарита» характеристика Гелли Гелла — персонаж роману М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита», член почту Воланда, дуже красива жінка-вампір. Її ім’я було взяте автором з енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Так називали рано загиблих дівчат на острові Лесбос. Читать далее.
15. Характеристика Воланда «Майстер і Маргарита» Образ Воланда в романі «Майстер і Маргарита» — один з головних. Характеристика образу Воланда «Майстер і Маргарита» Воланд — втілення Сатани, глава світу потойбічних сил. Ім’я персонажа взято з гетівського «Фауста» і орієнтоване на Мефістофеля — духа зла і біса. Читать далее.
16. «Майстер і Маргарита» короткий зміст «Майстер і Маргарита» скорочено читати за 10 — 15 хвилин ви можете в цій статті. «Майстер і Маргарита» дуже скорочено не донесе всіх цікавих подробиць роману, тому краще читати Детальний переказ по розділах «Майстер і Маргарита» . «Майстер і Маргарита». Читать далее.
17. «Майстер і Маргарита» образ Лиходеєва «Майстер і Маргарита» характеристика Лиходеєва Лиходеєв Степан Богданович — персонаж роману «Майстер і Маргарита», директор Театру Вар’єте, який проживає в «нехорошій квартирі». Разом з Берліозом він займав квартиру №50 на вулиці Садовій. У початковій редакції його звали Гаруся Педулаев і. Читать далее.
18. Характеристика Воланда і Єшуа «Майстер і Маргарита» Єшуа І Воланд — два протилежні образи Булгакова «Майстер і Маргарита» їх характеристика та порівняння наведені в цій статті. У Єшуа та Воланда багато спільного. Це свідчить про те, що добро і зло переплітаються. Диявол у романі Булгакова бореться із. Читать далее.
19. «Майстер і Маргарита» переказ «Майстер і Маргарита» стислий переказ можна прочитати за 20 хвилин, але краще читати Детальний. Булгаков «Майстер і Маргарита» переказ Булгаков писав більше десяти років. Він багато разів переписував глави, міняв їх назви, дружина письменника в останні роки життя записувала глави. Читать далее.
20. «Майстер і Маргарита» скорочено по розділах «Майстер і Маргарита» детальний переказ Відомого роману Булгакова по главам ви можете прочитати за годину. «Майстер і Маргарита» Булгаков скорочено Глава 1 НІКОЛИ НЕ РОЗМОВЛЯЙТЕ З НЕВІДОМИМИ Одного весняного вечора, у надзвичайно спекотливу годину під час заходу сонця, у Москві. Читать далее.
21. Тест к роману «Мастер и Маргарита» М. А. Булгакова 1. Традиции каких писателей наследует М. Булгаков в романе «Мастер и Маргарита»? А. Гоголь Б. Достоевский В. Гофман Г. Толстой Д. Гете 2. Откуда взят эпиграф к роману М. Булгакова «Мастер и Маргарита»? А. «Капитанская дочка» А. С. Пушкина Б. Читать далее.
22. «De libertate» аналіз Григорій Сковорода » De libertate » аналіз — Тема, ідея, жанр, зміст, художні засоби та інші питання розкриті в цій статті. «De libertate» аналіз твору «De libertate» рік написання: 1757 Вид лірики — патріотична. Провідні мотиви : воля — найбільше. Читать далее.
23. «Касида про сон під зорями» аналіз вірша «Касида про сон під зорями» Лорка аналіз У вірші «Касида про сон під зорями» сильніше відчувається авангардистський складник поезій Лорки. Остання збірки поета «Тамаритянський диван», до якої входить «Касида про сон під зорями», засвідчила засвоєння поетом арабської культурної традиції. Характерним. Читать далее.
24. «Мандри Гулівера» аналіз Ма Ндри Гулівера — сатирико-фантастична книга Джонатана Свіфта, в якій яскраво і дотепно висміюються людські та суспільні вади. «Мандри Гулівера» аналіз роману Повна назва книги : «Мандри до деяких віддалених країн світу в чотирьох частинах: Твір Лемюеля Гулівера, спочатку хірурга. Читать далее.
25. «Герой нашого часу» аналіз «Герой нашого часу» — уславлений роман російського письменника Лермонтова Михайла Юрійовича (1814–1841). Вперше вийшов друком 1840 року. У романі описані 30-ті рр. XIX ст. «Герой нашого часу» аналіз Жанр. Психологічний роман Жанрова специфіка роману — морально-психологічний роман, соціально-психологічний роман Провідна. Читать далее.
26. «Домбі і син» аналіз «Домбі і син» аналіз Автор : Чарлз Діккенс Повна назва: «Торговельний дім Домбі і син. Торгівля оптом, у роздріб і на експорт» Дата написання: 1848 рік. Жанр: соціально-психологічний роман. Художній метод: класичний реалізм. Тема твору : історія багатьох доль, об’єднаних. Читать далее.
27. «Фауст» характеристика образу Маргарити Образ Маргарити в трагедії Гете «Фауст» Маргарита — кохана Фауста в трагедії Гете. Історія Маргарити, її недовгого щастя і безвинної загибелі в першій частині трагедії є ніби емоційним її осередком, в той же час вона дуже істотна для розуміння трагедії. Читать далее.
28. Смысл названия романа «Мастер и Маргарита» М. А. Булгакова Считается, что существует 8 редакций романа с разными заглавиями: «Сатана», «Князь тьмы», «Черный маг», «Инженер с копытом». Все эти названия говорят о желании автора создать произведение о нечистой силе. Однако в последнем варианте романа тема любви и творческой свободы художника. Читать далее.
29. «Останній листок» аналіз «Останній листок» аналіз твору Автор — О. Генрі Рік видання — 1907 Жанр — новела Тема – розповідь про хворобу Джонсі і її одужання Ідея — Готовність до самопожертви в ім‘Я іншої людини Головні герої «Останній листок» — Сью, Джонсі. Читать далее.
30. Сочинение на тему: «Основные темы романа «Мастер и Маргарита» М. Булгакова» Талант М. А. БулгаковА не подлежит обсуждению, это был художник от Бога. Но развитие литературных способностей, как и любых других, зависит в первую очередь от обстановки, окружающей писателя, от событий, происходящих в стране, и многих других факторов. Роман «Мастер и. Читать далее.
31. «Євгеній Онєгін» аналіз Аналіз роману «Євгеній Онєгін» Пушкіна — тема, ідея, жанр, проблематика, головні герої, сюжет і композиція. «Євгеній Онєгін» Пушкін аналіз Роман О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» — перший реалістичний роман не тільки в російській, але й у світовій літературі. Рік написання: 1823-1831. Читать далее.
32. Аналіз «Тигролови» «Тигролови» аналіз твору передбачає визначення теми, ідеї, головної думки, героїв, жанру, визначення сюжету та композиції роману, критика «Тигролови» Іван Багряний «Тигролови» аналіз Аналіз — Іван Багряний Перша назва роману: «Звіролови» — написано за 14 днів. Рік: 1944 Літературний рід: епос. Читать далее.
33. «Чума» А. Камю аналіз Аналіз роману «Чума» Альбера Камю — тема, ідея, жанр, головні герої, проблематика, сюжет і композицій наведені в цій статті. «Чума» А. Камю аналіз твору Рік написання : 1947 Літературний рід : епос Жанр : філософський роман-притча; роман-парабола Стиль : екзистенціалізм. Читать далее.
34. «Сад Гетсиманський» аналіз «Сад Гетсиманський» — роман українського письменника Івана Багряного, який було написано у 1948–1950 роки. «Сад Гетсиманський» аналіз Роман «Сад Гетсиманський» справив незвичайно сильне враження на читачів і сприйнявся як автобіографічний, оскільки переживання головного героя відтворено з великою психологічно правдивістю. Тема. Читать далее.
35. История создания романа «Мастер и Маргарита» М. А. Булгакова Роман «Мастер и Маргарита» явился итогом всей жизни Булгакова, его лучшим творением. Роман принес писателю мировую известность, был и остается одним из самых читаемых произведений XX века. Прочитав роман в рукописи, А. А. Ахматова сказала об авторе: «Он гений». Над. Читать далее.
36. «Солодкий світ» Рильський аналіз » Солодкий світ » Рильський аналіз вірша — тема, ідея, художні засоби, віршовий розмір, жанр та інші питання розкриті в цій статті. Максим Рильський «Солодкий світ» аналіз вірша Вірш «Солодкий світ», написаний у формі сонету, належить до ранньої лірики поета. Читать далее.
37. РАЗМЫШЛЕНИЯ О ЛЮБВИ (По роману М. А. Булгакова «Мастер и Маргарита») Темы любви и дружбы очень тесно связаны и перекликаются между собой. Ведь если разобраться, то понятия дружбы и любви заключают в себе много общего. Как мне кажется, дружба — это то чувство или даже душевное состояние, которое объединяет людей и. Читать далее.
38. РАЗМЫШЛЯЯ НАД СТРАНИЦАМИ РОМАНА «МАСТЕР И МАРГАРИТА» РЕЦЕНЗИИ РАЗМЫШЛЯЯ НАД СТРАНИЦАМИ РОМАНА «МАСТЕР И МАРГАРИТА» — Так кто же ты наконец? — Я — часть той силы, что Вечно хочет зла и вечно совершает благо. Гете «Фауст» Михаил Булгаков — знаменитый русский писатель, создавший многие произведения, интересные. Читать далее.
39. Экранизации и постановки романа М. А. Булгакова «Мастер и Маргарита» Роман М. А. Булгакова «Мастер и Маргарита» многократно экранизировался и ставился на театральных подмостках разных стран мира. Например, первая киноверсия произведения принадлежит известному польскому режиссеру Анджею Вайде, поставившему по булгаковскому тексту в 1971 году фильм «Пилат и другие». В России. Читать далее.
40. Анализ романа Булгакова «Мастер и маргарита» кратко Самый одиозных писатель 20-го века, Михаил Афанасьевич Булгаков, родился 3 (15) мая 1891 года. За свою, сравнительно, непродолжительную жизнь, классик успел очень много. Он умер в 1940 году. До сих пор, литературоведы и критики многих стран, не могут прийти к. Читать далее.

«МАЙСТЕР І МАРГАРИТА» – Михайло БУЛГАКОВ (1891-1940) – З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

«Рукописи не горять» ці слова були неначе закляттям автора від руйнівної роботи часу, проти глухого забуття, найдорожчого його твору роману «Майстер і Маргарита».

Творча історія роману

Роман «Майстер і Маргарита» чи не наймістичніший твір світової літератури те, що він знайшов-таки шлях до читача є справжнім дивом Передовсім рукопис першої редакції твору (який називався тоді «Копито інженера») згорів! І не було жодних гарантій, що, перебуваючи під політичним пресингом, будучи «внутрішнім емігрантом», письменник пересилить себе і повернеться до творчого задуму, почавши твір фактично з «чистого аркуша».

По-друге, на думку дослідників творчості М. Булгакова, відома фраза Воланда про те, що «рукописи не горять», є відчайдушним викликом руйнівній роботі часу. Це могла бути й своєрідна«психологічна компенсація» письменника задушенні тортури, яких він зазнав, спалюючи своє дітище — найперший варіант твору, що через багато років уславив його ім’‎я.

Обкладинка до роману «Майстер і Маргарита» М. Булгакова

Роман, який в остаточному варіанті отримав назву «Майстер і Маргарита», був розпочатий ще в 1928 р. і називався тоді зовсім по-іншому. У другій редакції Булгаков додав підзаголовок «Фантастичний роман». Загалом, такої кількості варіантів назв не мав жоден інший твір письменника: «Копито інженера», «Жонглер з копитом», «Син В.», «Гастроль», «Великий канцлер», «Сатана», «Ось і я», «Капелюх із пером», «Чорний богослов», «Він з’‎явився» («Він явився»), «Підкова іноземця», «Пришестя», «Чорний маг», «Копито консультанта», «Князь тьми» — і, нарешті, «Майстер і Маргарита» (1938 р. третій варіант третьої редакції).

Така зміна заголовків твору свідчить про інтенсивність творчих пошуків письменника. Лінія кохання Майстра й Маргарита в романі поступово набувала вагомості. Тому не дивно, що назва «Майстер і Маргарита» виникла наприкінці роботи над твором

Натомість сюжетна лінія Воланда закладалася автором від самого початку.

Роман має надзвичайно складну ідейно-художню структуру. У ньому переплітається кілька сюжетних ліній. Насамперед лінія Воланда, який відвідав Москву і наробив там переполоху, а також дотична до неї лінія стосунків Майстра і Маргарита. Крім того, є лінія Ієшуа і Понтія Пілата, яка час від часу пересікається з попередніми.

Однією з найважливіших особливостей композиції «Майстра і Маргарита» є те, що за структурою це «роман у романі»: роман М. Булгакова про Майсгра і Маргариту, дія якого відбувається в Москві 1920-1930-х років, органічно включає роман Майстра про Понтія Пілата та Ієшуа Га Ноцрі, у якому описуються події початку нашої ери в Єршалаїмі (Єрусалимі). Дослідники часто називають ці розділи твору «євангельськими», оскільки в них письменник своєрідно переповідає текст Святого Письма.

У творі М. Булгакова всього чотири «єршалаїмських» розділи, однак їх роль важко переоцінити. І справа не тільки в тому, що їх герої з’‎являються на сторінках «московських» розділів або ж зустрічаються з героями роману, у столиці СРСР (наприклад, Левій Матвій у Москві клопочеться перед Воландом за Майстра; Майстер, Маргарита і Воланд зі своїм почтом зустрічають на місячній доріжці. жорстокого прокуратора Іудеї Понтія Пілата).

Джерела роману «Майстер і Маргарита»

Михайло Булгаков неначе готувався до написання роману протягом усього життя. Згадаймо, що його батько викладав курс демонології і для письменника образи представників нечистої сили були «знайомими» з дитинства. У процесі роботи над усіма редакціями роману М. Булгаков вів зошити, де збереглися його виписки з демонологічної, церковно-релігійної та історичної літератури, призначені, за його словами, для «остаточної обробки» тексту. За їх допомогою він звіряв календар роману, структурував його сюжет, вивіряв окремі історичні деталі в «єршалаїмській» частині, конструював «біографії» містичних гостей на балу Воланда. Особливо ж багато він запозичив із «Фауста» Й. В. Гете (п|ю що свідчить навіть епіграф до роману).Так, Мефістофель звертається до відьми, яка відразу його не впізнала:

. Впізнала вже, опудало погане?

Впізнала ти свого володаря?

Захочу я – й тебе, й твого звір’я

Перед очима враз не стане!

Забула вже вбрання червоне це

І півняче перо на капелюшку?

Чи, може, я сховав лице?

Чи, може, сам назватись мушу?

Пробачте, пане, за прийом!

Та, бачу, ви не з копитом.

Та й де ж це ваші вірні круки1?

Переклад М Лукаша

Отже, робочі заголовки роману М. Булгакова свідчать про глибоке опрацювання письменником величезного матеріалу: від демонології до «Фауста» Й. В. Ґете.

1 Круки вважалися невід’ємним атрибутом чорта. Серед усіх германських народів здавна було поширене повір’я, що чорт кривий і має замість однієї ноги кінське копито.

С. Алімов. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита» М. Булгакова

Значно важливішим с те, що без роману Майстра про події в Єршалаїмі концепція письменника не була б реалізованою, зокрема, зло не було б покарано. Адже до6ро перемагає лише в «єршалаїмських» розділах: Пілат — носій «тоталітарної свідомості», вірний приспішник імператора Тиберія зреш тою розкаявся і майже через дві тисячі років отримав прощения за злочинну страту Ієшуа (звісно, за концепцією М. Булгакова). Натомість у Москві після зникнення Воланда та його слуг нічого не змінилося: так само пишуть доноси й зникають невинні люди, так само беруть хабарі за посади чи ролі в спектаклях, ті самі нездари-підлабузники з членськими квитками Спілки письменників проголошують себе літераторами, і (що значно гірше) суспільство вважає їх майстрами пера. Щодо долі Майстра й Маргарині дослідники сперечаються й дотепер: що такс спокій, який нарешті отримує Майстер — це винагорода чи покарання. З одного боку, це прихисток від ворогів у колі друзів. Проте, з іншого боку, це, певною мірою, зрада ідеалів, відмова від творчості, бо за що ж тоді боровся Майстер і чим «вічний дім, яким його винагороджено. з венеціанським вікном і витким виноградом» відрізняється від затишних дач і безкоштовних обідів, що їх отримували «майстри МАСОЛІТУ»? Адже митець якось написав: «Немає такого письменника, який би замовк. Якщо замовк, значить, був несправжнім. А якщо справжній замовк – загине. » То що ж, зло покаране тільки в «магічних» розділах твору? Натомість там, де йдеться про реальний світ, М. Булгаков виступає реалістом: зло залишається злом.

«Майстер і Маргарита» як роман-міф

Події будь-якого художнього твору розгорта ються в певному художньому часі та художньому просторі. Іноді дослідники говорять про їх нероздільну єдність так званий художній часопростір. Літературознавці ж для позначення цього поняття вживають термін хронотоп (від грец.chrоnos час і topos – місце, простір), що його ввів до наукового обігу відомий російський літературознавець М. Бахтін ще на початку XX ст. У романі «Майстер і Маргарита» таких хронотопів, щонайменше, три.

По-перше, це Москва 1920 1930-х років: саме там відбувається наше перше знайомство з Берліозом, Іваном Бездомним і Воландом, саме «московським» розділам відведено найбільше (понад половину) місця в тексті «Майстра і Маргарит», саме з Москви відлітає у вічний космос Воланд зі своїм почтом.

По-друге, це Єршалаїм на початку нашої ери. Саме тут ми вперше зустрічаємося з Понтієм Пілатом, який вийшов «у біkім плащі з кривавим підбоєм» (символ деспотичної влади: білої зовні, але кривавої за своєю прихованою суттю) «. в криту колонаду палацу Ірода Великого», де розгортаються події: страта Ієшуа Га-Ноцрі, зрада та покарання Іуди.

По-третє, це космічний хронотоп: вічний часопростір. місячна доріжка, на якій герої «московських» розділів зустрічають героїв розділів «єршалаїмських», а також розставляються крапки над «і» в багатьох питаннях і сюжетних лініях.

Письменник майстерно поєднує «московські» та «єршалаїмські» розділи твору. Для цього він, наприклад, використовує майже дослівні повтори тих самих речень наприкінці попередніх і на початку наступних розділів.

Роман-міф епічний твір значного обсягу (роман), у якому використані особливості міфічного світобачення: вільне повернення від історичною (лінійного) до міфічною (циклічною) часу, сміливе поєднання реального та ірреального (елементи «магічного реалізму»). Зазвичай міф це не едина сюжетна лінія, він співвідноситься з різними історичними та сучасними темами.

Закінчення 1 -го розділу ( « Ніколи не розмовляйте з невідомими»)

Початок 2-го розділу («Понтій Пілат»)

—Усе просто: у білім плащі з кривавим підбоєм, рано-вранці чотирнадцятого числа весняного місяця нісана..1

У білім плащі з кривавим підбоєм, по-кавалерійському шаргаючи ночами, рано-вранці чотирнадцятого числа весняного місяця нісана в криту колонаду між двома половинами палацу Ірода Великого вийшов прокуратор Іудеї Понтій Пілат

Закінчення 2-го розділу («Понтій Пілат»)

Початок 3-го розділу («Сьомий доказ»)

Чуло близько десятої години ранку

Так, було близько десятої години ринку, вельмишановний Іване Миколайовичу, — сказав професор

1 Переклад М. Білоруса.

Крім того, «московські» та «єршалаїмські» розділи поєднує й стрижневий, об’‎єднуючий текст — мотив спеки: з одного боку, нестерпне сонце в Єршалаїмі, а з іншого — спекота московська, «коли сонце, розпікши Москву, у сухому тумані падало кудись за Садове кільце».

Для роману-міфу характерна ситуація, коли в сучасних явищах прозирає минуле й майбутнє.

Особливості композиції та часопростору в романі «Майстер і Маргарита», а також специфіка його образної системи переконують, що романом-міфом його вважають зовсім не випадково. Дослідники називають своєрідне (на новому етапі, не досвідоме, а повністю осмислене й навіть інтелектуалізоване) повернення до міфічного світобачення, до міфологічного часопростору «неоміфологізмом» (тобто «новим міфологізмом»). А появу такого жанру, як роман-міф, датують початком XX ст. Що ж дає підстави для визначення твору про Майстра і Маргариту саме як роману-міфу?

У романі сміливо поєднуються реальне та ірреальне, буденність і фантастика. Таких прикладів у творі безліч: це і поява в абсолютно реалістично зображеній Москві початку XX ст. Сатани (Воланда) та його супутників, і чарівне перетворення московської квартири на місце балу, на якому Маргарита була королевою, і фантастичний відліт Воланда та його почту в космічний простір. Ті, хто найбільше ображав Майстра, покарані також у «магічний» спосіб: Маргарита, верхи на швабрі, підлетіла до вікон їхніх квартир і зробила там розгром.

У романі можна виокремити декілька основних проблем: філософські проблеми добра і зло, вибору людиною власного життєвого шляху та відповідальності за цей вибір. Ці проблеми вирішуються в всіх розділах роману, як у «єршалаїмській», так і в «московській» частинах. Вони втілюються в актуальній для М. Булгакова антитезі особистість-влада. Письменник сам неодноразово опинявся в ситуації вибору, причому на межі життя і смерті. Тож він досліджує психологічний стан особистості перед владою дуже тонко, із знанням справи.

Уважний читач здивований: де поділася сміливість Понтія Пілата, якого на полі бою не лякали ані ворожі мечі, ані натовпи варварів, коли він лишень уявляв собі обличчя римського імператора? То що ж коїлося з цією мужньою людиною? Тваринний жах перед владою паралізував його, перетворившії на сліпе знаряддя несправедливості, одним із виявів якої став наказ про страту Ієшуа Га-Ноцрі.

С. Алімов. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита» М. Булгакова

Усемогутній прокуратор Пілат позбавлений внутрішньої свободи, яку має бідний мандрівний філософ, до того ж йому бракує сили звільнитися від несвободи. Кара за це — довічні тортури сумління. Мине майже два тисячоліття, як він у пасхальну ніч нарешті отримає прощення від того, кого свого часу малодушно не врятував.

У сучасному ж світі все значно гірше: залишатися самим собою можна тільки в божевільні. Не випадково в «московських» розділах проблема «особистість і влада» набула ще гострішого – особистісного звучання, переростаючи в проблему свободи творчості митця та його долі в умовах тоталітаризму. Гостроту цієї проблеми засвідчує трагічна доля Майстра, який, ховаючись від обструкції та нищівної необ’‎єктивної критики, змушений був податися до божевільні. Пригадаймо альбом М. Булгакова: 298 негативних відгуків про його твори i лише три позитивні! Отже, доля Майстра перегукується з долею письменника.

Михайло Булгаков заперечує шлях прислужництва митця владі й тим самим утверджує ідеал безкорисливого та самовідданого служіння мистецтву. Митець тільки тоді є Майстром, коли відчуває внутрішню свободу, яка є основою особистості. І роман Майстра про Ієшуа — це та нитка, яка пов’‎язує духовні культури різних епох У проекції на майбутнє.

Письменництву в романі відведено основне місце. Ще в першому розділі редактор журналу і керівник московських письменників Берліоз витійствує, повчаючи молодого поета Івана Бездомного (Понир’єва). Спілка письменників МАСОЛІТ виявляється не творчим об’єднанням, а солідною бюрократичною установок». Її основні функції — нагляд за письменниками та винагорода не талановитих, а послужливих зрадників мистецтві» й духовності, як-от Лавровича шестикімнатною дачею (чи не за цькування Майстра?), а рангом дрібніше обідами за півціни. І виявляється, Що найголовніше місце в «Будинку Грибоедова» не МАСОЛІТ, а ресторан.

Літератори, перетворені на «інженерів людських душ», виявляються заздрісними й жадібними до дешевих розваг, нездатними до звичайного людського співчуття. Члени правління зляться на покійного голову, бо через його смерть їм довелося вечеряти не на веранді. а в душному залі. Булгаков змальовує контрастну картину: з одного боку, мертве закривавлене тіло Берліоза, а з іншого — танці в ресторані. Байдужість до чужого горя ще більше підкреслює смакування гастрономічних чудес і розгульне бенкетування. Відчай проникає в душу автора: «О боги, боги мої, отрути мені, отрути. »

Кадри із кінофільму «Майстер і Маргарита» (режисер Ю. Кара, 1994 р.)

Хіба може бути інакше в суспільстві, де художника визначають не за покликом його душі чи працями, а за посвідченням у шкіряній обкладинці: «Член Спілки письменників». Ось де витоки славнозвісного булгаковського сарказму: «Достоєвський не був членом Спілки письменників. » Однак він був геніальним письменником. А тут ціла спілка, яка слухається партійного керівництва, наче хор диригента, а проте, створити щось талановите «функціонери від літератури» неспроможні. Ситуація в СРСР, коли «чиновник, озброєний пером, писав під наглядом чиновника, озброєного пістолетом», зайшла в глухий кут.

Традиційно дискусійним питанням є роль Воланда та його почту в розв’язанні конфлікту добра і зла. На перший погляд, такі персонажі є уособленням зла. Однак, читаючи текст, переконуєшся, що все значно складніше, часто темні сили, як це зазначено в епіграфі до роману, роблять добро, бажаючи лише злого. Саме Воланд та його слуги карають зло, яке унеможливлює життя порядної людини в Москві. Чесних людей вони не чіпають, зате зло «негайно просочується туди, де йому залишено хоча б щілинку: до буфетника з «осетринкою другої свіжості» і золотими червінцями в схованці; до професора, який трохи призабув клятву Гіппократа. «Тож усе ясніше доходимо думки, пише дослідник творчості М. Булгакова П. Палієвський, — що зухвальці з компанії Воланда грають лише ролі, які ми самі для них написали. » В. Розанов це визначив так: «Ми гинемо. від неповаги до себе».

Як філософську, можна представити також ідею безсмертя високого Мистецтва, справжньої Творчості, утілену в афоризмі «Рукописи не горять!».

Система образів роману

Хоча основні філософсько-моральні проблеми зосереджені навколо фігур Ієшуа Га-Ноцрі, Воланла, Майстра та Маргарита, у романі немає героїв, неважливих для розуміння авторської концепції та ідейно-художнього змісту твору.

Одним із центральних персонажів роману є Майстер. У цьому образі і певні риси автобіографізму. Водночас цього філософа й митця можна легко уявити в контексті будь-якого століття (недаремно в романі жодного разу не згадане його справжнє ім’‎я, оскільки це зменшило б силу узагальнення персонажа). Водночас слово «Майстер» означає виняткову майстерність у якійсь справі. Можливо, саме тому і цькують його нездари з членськими квитками Спілки письменників у кишенях (як цькували й М. Булгакова).

Зовні Майстер трохи схожий на М. Гоголя: «Голений, темноволосий, з гострим носом, стривоженими очима й з пасмом волосся, що спадало йому на лоба, чоловік років тридцяти восьми». На цю паралель натякає також і факт спалення Майстром свого роману, що, безумовно, перегукується як із долею другого тому «Мертвих душ» М. Гоголя, так і з долею першої редакції «Майстра і Маргарита» М. Булгакова.

Крім того, дослідники помітили в образі Майстра риси гетевських персонажів. Так, Майстер наближений водночас і до Вагнера прихильника гуманітаристики, і до Фауста (узяти хоча б його кохання до Маргарита, у Гете – Гретхен). Булгаковський Майстер – філософ, він навіть наділений певною схожістю з філософом І. Кантом: та сама байдужість до сімейного життя, здатність покинути все й присвятити себе інтелектуальнії» діяльності (написанню роману). Можна ще довго шукати й знаходити прототипи Майстра як у історії, так і в літературі, але найважливіше те, що цей персонаж утілює більшість позитивних рис (як їх розумів М. Булгаков). Саме позиція Майстра (навіть не опозиція До влади і реальних умов життя, а їх ігнорування) і дозволила йому створити шедевр — роман про Понтія Пілата.

Центральним жіночим персонажем роману є Маргарита. Традиційно її образ асоціюється з вірним і вічним коханням (хоча існують інші погляди). До позитивних рис героїні належить милосердя, адже вона Домагається прощення спочатку для Фріди, а потім і для Понтія Пілата.

Кадр з кінофільму «Майстер і Маргарита» (режисер В. Бортко, 2005 р.)

За Булгаковим, саме милосердії й кохання бракувало сучасному йому суспільству.

Образ Маргарити неоднозначний: з одного боку, вона заступниця покараних, захисниця і месниця за Майстра. З іншого — зруйнувала свою першу сім’‎ю, до того ж відьма, дещо цинічна у своєму ставленні до людей. Проте більшість дослідників тлумачить її образ як певний ідеал вічного, непроминущого кохання. Маргарита чи не єдина (крім, звісно, творчості) опора Майстра в земному житті. Недаремно поміж можливих прототипів Маргарити дослідники називають і останню дружину письменника — Олену Сергіївну. Маргарита оберігає Майстра і в космічному вимірі, з’‎єднавшись із ним у потойбіччі, у подарованому Воландом останньому притулку.

Причини популярності роману

Важко навіть уявити, що читач міг не побачити цього твору взагалі. Адже М. Булгаков пішов із життя в 1940 p., а роман «Майстер і Маргарита» широка публіка вперше прочитала в 1966 р. Саме тоді журнал «Москва» почав друкувати його розділи зі значними скороченнями. Повністю ж роман побачив світ у 1973 p., тобто через 33 роки (вік земного життя Ісуса Христа) після смерті автора.

Щоправда, не можна стверджувати, що до публікації роману ім’‎я автора та інші його твори були в СРСР під абсолютною забороною. Про М. Булгакова, нехай стисло, сухо й критично (мовляв, не зумів розгледіти «за гримасами непу істинного обличчя часу»), написано в академічній «Короткій літературній енциклопедії». Названо і його твори: «Біла гвардія», «Дні Турбіних», «Зойчина квартира».

Твори письменника були й залишаються популярними. Він не був «автором однієї книжки». Однак коли запитати в наших сучасників, що написав М. Булгаков, найпершим названим твором був би роман «Майстер і Маргарита». Саме він є вершиною творчості письменника. У чому ж секрет надзвичайної популярності роману? Мабуть, вичерпно відповісти на це запитання неможливо, однак процес пошуку відповіді багато важить в осягненні творчих секретів митця.

У романі «Майстер і Маргарита» неначе злилися воєдино, зазвучали в унісон усі таланти, усі специфічні риси, усі творчі знахідки письменника, які були до того «розсипані» в численних інших його творах.

Насамперед це суто булгаковське поєднання реалістичного опису буденного життя та найсміливішого польоту фантазії, містики. Принагідно згадаймо й самохарактеристику письменника з наведеного вище листа до уряду СРСР: «. я – МІСТИЧНИЙ ПИСЬМЕННИК». У повісті «Собаче серце» за допомогою фантастичних елементів висміяно соціальний експеримент більшовиків: пес Шарик під скальпелем професора Преображенського перетворився на людину (Шарикова). Концепція письменника визначена: як собаче серце ніколи не стане людським, так і темні, неосвічені люди (нові «господарі життя») ніколи не стануть інтелігентами, людьми культури.

С.Алімов. Ілюстрація до роману «Майстер і Маргарита» М. Булгакова

Подібний прийом використано й у «Майстрі і Маргариті». Задля покарання (хоча б уявного) всесильного карального органу (НКВС) і тих темних сил. які тяжіли над самим М. Булгаковим, письменник «викликає» до Москви найтемнішу, найстрашнішу «каральну» силу — Воланда та його почет. Можна лише здогадуватися, з якими почуттями писав М. Булгаков гротескно-буфонадну сцену невдалого арешту агентами НКВС банди Воланда: «— А що то за кроки такі на сходах? – запитав Коров ‘ев, бавлячись ложечкою в чашці з чорною кавою.

– Це нас арештовувати йдуть. — відповів Азазелло.

Не забуваймо, що ці рядки були написані в часи, коли «одна половина населення СРСР сиділа в таборах, а друга половина її сторожила». І раптом оце презирливе «ну-ну», мовлене за чашкою кави. Дійсно, «покарання» тоталітаризму було можливе лише у вигаданому світі письменницької фантазії М. Булгакова. Імовірно, що саме так митець зцілювався від своїх давніх страхів (відомо, наприклад, що у Владикавказі його під вартою приводили до особливого відділу НКВС, про що він згадував у ранніх ста років відбулося кілька революцій, було повалено самодержавство, розбудований «найсправедливіший» в історії людства суспільний устрій – соціалізм. Аж раптом такий «вирок»: за цей час люди не змінилися.

Роман «Майстер і Маргарита» написаний у період між двома світовими війнами, капи дедалі більшої сили набував тоталітаризм. У вигляді гітлеризму й сталінізму. Сучасник М. Булгакова, поет В. Маяковський, влучно охарактеризував ситуацію: «Нам з тобою мислить годі, думають за нас вожді!» Можливо. М. Булгакова й не Цікавили політичні аспекти порушеної в романі проблематики, але ж недаремно справжніх письменників завжди величають пророками, які передбачають майбутні катаклізми й події.

оповіданнях). У такому вільному фантазуванні, у схильності до буденного зображення найфантастичніших подій і персонажів митець певною мірою наслідує свого улюбленого письменника М. Гоголя (пригадаймо демонологічних персонажів із «Вія», «Зачарованого місця», «Пропалої грамоти», «Ночі перед Різдвом»).

Можливо, однією з причин популярності «Майстра і Маргарити» була гідна подиву об’‎єктивність у зображенні радянських реалій, відсутність підлабузництва, догоджання та рабської послужливості перед владою. У романі виведено безліч негативних типів, які непогано пристосувалися в країні проголошеної, але так і не реалізованої «загальної справедливості». За одну тільки фразу Воланда про те, що хоча він сто років не був у Москві, проте люди за цей час зовсім не змінилися, їх лише зіпсувало квартирне питання, письменник міг опинитися за тратами. Упродовж «Білий плані із кривавим підбоєм», або Булгаков і Сталін.

Дослідники творчості М. Булгакова переконані в тому, що впродовж багатьох років Сталін «грався» з письменником, як кіт із мишею. При цьому позірно вій наче й віддавав належне таланту письменника, а по суті нищив його. То чи не символізує таку ситуацію «білий плащ з кривавим підбоєм», який носив Понтін Пілат? Можливо, поєднання білого й червоного в Булгакова є символом тоталітарної влади, яка. декларуючи справедливість і законність, насправді є тиранічною і грунтується на крові?

У 1926 р. у квартирі М. Булгакова в Москві відбувся обшук. Невдовзі в одному з листів Сталін назвав п’‎єсу « Біг» «антирадянським явищем». У всіх театрах негайно було знято з постановки йот п’‎єси та заборонено видання його прози. Саме тоді письменник звернувся з листом до Сталіна. Актом примирення мата стати п’‎єса «Батум» про юність вождя. Спочатку все йшло начебто добре, твір замовили одразу декілька театрів. Актори разом із М. Булгаковим навіть вирушили до Батумі, аби краще відчути атмосферу міста. Телеграмою їх повернули назад у Москву. «Він підписав мені смертний вирок», сказав письменник дружині. Що не сподобалося Сталіну в п’єсі, яка мала його прославити, ніхто не знає. Відома лише ного репліка керівникові МХАТу В. Немировичу-Данченку: «П’єса непогана, але ставити не варто». Можливо, саме в цьому витонченому єзуїтстві й полягав сенс: спочатку примусити письменника написати про себе (тобто фактично підкоритися), а потім знехтувати ним?

Музей М. Булгакова (дім Турбіних). м. Київ

Дуже гостро у творі звучить критика тоталітаризму (надто в непримиренному конфлікті «митець і влада»). Особливо дратівливою виглядала позиція М. Булгакова в 1930- 1940-х роках у СРСР, адже вона різко контрастувала з типовими для того часу творами зовсім іншої тональності.

Популярності твору сприяє його дивовижна здатність задовольняти потреби й запити найширшої аудиторії: від пересічних читачів до справжніх літературних гурманів. І кожен із них знаходить у тексті щось «своє», те, що цікавить саме його. Читач менш вибагливий зосереджує увагу на описі стосунків любовної пари — Майстра й Маргарита. Натомість досвідчений читач із задоволенням «відстежує», «ловить» у тексті численні ремінісценції та алюзії (цитати з інших творів, приховані натяки, тонкі алегорії), якими пронизаний роман. Інтелектуалам імпонує філософічність твору М. Булгакова, чудове знання письменником світової культури від часів античності до сучасності.

. Роман Булгакова, який показав передусім неоміфологічне мислення автора, виключає можливість однозначного трактування як окремих образів і сюжетних ліній, так і твору в цілому. Очевидно лише одне: «Майстер і Маргарита» це художньо-філософський підсумок роздумів письменника над долею Творця. Булгаков створив яскраву, унікальну за формою картину загальнолюдської драми, що сягає страждань Христа і являє проекцію на індивідуальну трагедію сучасної йому людини.

Не можна не відзначити афористичності мови роману, яка також сприяє його популярності. Твір цитується в найрізноманітніших контекстах. Широко відомими стали такі, наприклад, вислови: «Ніколи й нічого не просіть! Ніколи й нічого, і надто в тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть!», «Аннушка вже купила олію, і не лише купила, а й навіть розлила. Так що засідання не відбудеться»; «Факт — найупертіша у світі річ».

А про популярність вислову «Рукописи не горять!» тоді й казати — він цитувався і цитується надзвичайно часто в найрізноманітніших контекстах. Промовистим підтвердженням цього є той факт, що навіть опоненти М. Булгакова, які критикували його за відсутність у «Майстрі і Маргариті» «класового підходу», полюбляли використовувати саме цю цитату з роману. Стаття одного з цих критиків так і називалася «Чи горять рукописи?».

Усе розмаїття причин популярності твору оживає і діє на читача за однієї неодмінної умови безумовного таланту письменника.

Кожен майстер відкрито чи потай мріє про безсмертя для своїх творів, про те, аби вони були цікавими для далеких нащадків. Недаремно ж мотив підбиття підсумку творчого життя відомий ще від знаменитої оди римлянина Горація «Пам’ятник» («Exegi monumentum»), став стрижневиму світовій літературі, надихнувши на подібні рядки В. Шекспіра і Д. Мільтона, О. Пушкіна і М. Рильського.

«Я спорудив пам’ятник, тривкіший за сталь» — так почав свій уславлений твір Горацій. І час довів, що поет гаки мав рацію, адже його твори живі й донині.

«Рукописи не горять!» – продовжив його думку М. Булгаков і також не помили вся попри всі реальні та наймістичніші перепони, роман «Майстер і Маргарита» знайшон шлях до читача іі увічнив ім’я Майстра.

1. Складіть хронологічну таблицю життя та творчості М. Булгакова.

2. Як життєвий і творчий шлях письменника пов’язані з Україною? У яких його творах і як саме згадується Київ?

3. Як ви розумієте слона М. Булгакова, адресовані М. Гоголю: «О. Вчителю, укрий мене полою своєї чавунної шинелі»? Як життя та творчість М. Гоголя вплинули на життєвий і творчий шлях М. Булгакова?

4. Якою була дорога письменника до літературної слави? Як ви розумієте його відомий вислів «Рукописи не горять!»?

5. Творчість яких письменників вплинула на творчість М. Булгакова? Наведіть конкретні приклади.

6. Чи мав підстави митець називати себе «містичним письменником»? Відповідь аргументуйте конкретними прикладами.

7 Якою ви уявляєте атмосферу в будинку сім’‎ї Булгакових на Андріївському узвозі в Києві? На підставі яких джерел сформувалося ваше уявлення про цей будинок?

8. Як. на вашу думку, письменник утілював у життя своє кредо: «Головне — не втрачати почуття власної гідності»? Наведіть конкретні приклади.

9. Як ви розумієте вислів «внутрішня еміграція»? Чому М. Булгакова називали «внутрішнім емігрантом»? Чи згодні ви з такою характеристикою життєвої позиції письменника? Відповідь аргументуйте.

10. Як ви думаете, чому роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» вважають вершиною творчості письменника? У чому причини популярності твору?

11. Наведіть приклади поєднання письменником у романі елементів реального та ірреального. Як ви думаєте, який із двох пластів (реалістичний чи магічний) відіграє важливішу роль у втіленні творчого задуму автора? Свою відповідь обгрунтуйте.

12. Назвіть головних героїв твору, складіть план їхньої характеристики та доберіть відповідні цитати.

13. Назвіть часові проміжки й місця дії (хронотопи) роману. Проілюструйте прикладами з тексту художні засоби їх зв’‎язку.

14.Яку роль у «Майстрі і Маргариті» відіграє роман Майстра про Ієшуа Га-Ноцрі та Понтія Пілата? Як ви думаєте, для чого Булгакову потрібна була така складна композиція твору? Що вона дає з погляду втілення авторської концепції?

15. Які робочі назви роману ви пам’‎ятаєте? Про що, на вашу думку, свідчить велика кількість її варіантів?

16. Якби ви не знали автора й назви роману, яку б дали назву цьому твору, прочитавши його вперше?

17. Назвіть основні проблеми роману «Майстер і Маргарита». Чи пов’язані вони між собою? Як саме?

18. Наведіть приклади афоризмів із тексту роману та/або інших творів М Булгакова («Рукописи не горять!». ).

19. Ким, на ваш погляд, є Воланд: караючим злом, байдужим спостерігачем. демонічним спокусником? Чому існують різні погляди щодо героя? Відповідь аргументуйте.

20. Підготуйте мультимедійну презентацію «Герої М. Булгакова і світова художня культура», у якій використайте фрагменти художніх фільмів, знятих за творами письменника.

21. Підготуйте мультимедійну інтернет-мандрівку-презентацію «Шляхами Михайла Булгакова», а також знайдіть і вмонтуйте в показ меморіальні знаки, які увічнюють пам’ять про письменника.

22. Напишіть есе на тему:

• «Яке враження справили б на Воланда сучасні люди?».

23. Виконайте тестові завдання.

1. Михайло Булгаков порушував загальноприйняті норми правопису і писав слово «Місто» з великої літери, підкреслюючи повагу до

А Єршалаїма Б Києва В Москви Г Константинополя Д Ленінграда (Петербурга)

2. «О, Вчителю, укрий мене полою своєї чавунної шинелі», – звернувся Михайло Булгаков до

А Чарльза Діккенса Б Поганка Вольфганга Гете В Миколи Гоголя Г Льва Толстого Д Федора Достоєвського

3. В образі Майстра Булгаков насамперед змалював А творчий автопортрет

Б митця-декадента, який загубився в часі В письменника радянської доби, жертву сталінської системи

Г узагальнений образ митця, який живе в тоталітарному суспільстві

Д мрійника, абсолютно відірваного від реального життя