Фенхель: вирощування з насіння, корисні властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 17 лютого 2019 Перша редакція: 17 травня 2017 🕒 12 хвилин 👀 28882 рази 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за фенхелем
• Рослина фенхель – опис
• Вирощування фенхеля з насіння
  • Посадка фенхеля в ґрунт
  • Догляд за фенхелем у ґрунті
  • Полив фенхеля
  • Підживлення фенхеля
  • Збирання фенхеля
  • Як і коли збирати насіння фенхелю
  • Хвороби фенхеля
  • Шкідники фенхеля
  • Корисні властивості фенхеля
  • Фенхель – протипокази
  • Коментарі

  Фенхель звичайний (лат. Foeniculum vulgare) є видом роду фенхель родини Окружкові (Зонтичні). У народі цю трав’янисту рослину називають кропом аптечним, або волоським. У дикому вигляді фенхель звичайний зустрічається в країнах Північної Африки – Єгипті, Лівії, Марокко, Алжирі та Тунісі; у Західній Європі, зокрема в Італії, Франції, Англії, Іспанії та Португалії; у Південно-Східній Європі – у Греції, Болгарії, Албанії та країнах колишньої Югославії. Крім того, він росте в Північній, Центральній і Південній Америці, Новій Зеландії, а також у Західній і Центральній Азії. Фенхель найлегше виявити на кам’янистих схилах, у канавах і на засмічених місцях. Культивують фенхель у багатьох країнах світу.

  Перші згадки про цю рослину містяться в травниках Стародавньої Індії, складених близько п’яти тисяч років тому. Знали фенхель також у Стародавньому Китаї, де його використовували не тільки в кулінарії, а й у косметичних цілях, а в Стародавньому Єгипті вважали, що, крім смакових і цілющих властивостей, фенхель має ще й владу над злими духами. Стародавні сакси теж вірили в містичну силу фенхеля й захищали свої оселі від чаклунства пучками його трави, а греки використовували його як сечогінний, жовчогінний і абортивний засіб, а також як засіб від бліх. У своїх працях про фенхель писали Гіппократ, Діоскорид, Пліній і Авіценна.

  У середні віки фенхель поширився по всій Європі, і чеський лікар Маттіол, що служив при дворі ерцгерцога Фердинанда, присвятив рослині трактат «Сила та дія фенхеля». У XVIII столітті англійський парламент ухвалив виплатити аптекареві Стівенсону пристойну компенсацію за оприлюднений рецепт дуже ефективних ліків від шлункових і ниркових хвороб, які аптекар виготовив на основі фенхеля.

  Як спецію фенхель використовують національні кухні багатьох країн, і європейських, і азійських. Про те, як виростити фенхель із насіння, як доглядати за рослиною у відкритому ґрунті, а також про те, які лікувальні властивості вона має, в чому користь фенхеля і кому він може зашкодити, ми розповімо в цій статті.

  Посадка й догляд за фенхелем

  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – під зиму (у жовтні) або напровесні (у квітні), в теплих регіонах сухе насіння фенхелю сіють у ґрунт у липні або серпні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: легкі супіщані або суглинні.
  • Полив: у середньому один раз на п’ять днів при витраті 10-15 л води на кожен м² ділянки. При вирощуванні рослини на легких ґрунтах, а також у спекотну й посушливу погоду ділянку доведеться поливати частіше.
  • Підживлення: найбільше рослина любить розчини коров’яку (одну частину коров’ячого гною розводять у 10 частинах води) та курячого посліду (відповідно 1:20), а також трав’яний настій. За сезон проводять 2 підживлення: після проріджування й на початку формування квітконосів.
  • Підгортання: 2-3 рази за сезон підгортають на висоту 3-7 см тільки овочеві сорти.
  • Розмноження: насінням і поділом кореневища (найчастіше).
  • Шкідники: дротяники, личинки хруща, гусінь совок і лугові метелики.
  • Хвороби: церкоспороз, коренева та стеблова гнилі або іржа.
  • Властивості: ця пряна рослина має м’яку спазмолітичну, дезінфікуючу та слабку сечогінну дію.

  Рослина фенхель – опис

  Фенхель можна вирощувати в однорічній, дворічній і багаторічній культурі. М’ясистий, зморшкуватий і веретоноподібний корінь фенхелю в верхній частині сильно галузиться. Усі наземні органи рослини зеленого кольору з блакитним нальотом. Пряме, округле й сильнопогілковане стебло сягає у висоту від 90 до 200 см. Чергові перисті листки тричі і чотири рази розсічені: нижні – черешкові, верхні – сидячі на вузько-довгастій піхві завдовжки 3-5 см, розширеній до верхівки. Квітки з жовтими пелюстками зібрані в подвійні парасольки діаметром від 3 до 15 см. Цвітіння триває з липня по серпень. Плід фенхеля – голий, довгастий, зеленувато-бурий і солодкий на смак вислоплідник завдовжки 5-10 і завширшки 2-3 мм, що розпадається на дві частини – дозріває у вересні.

  Вирощування фенхеля з насіння

  Посадка фенхеля в ґрунт

  Розмножується фенхель поділом кореневища і насінням, що зберігає прорісність упродовж 2-3 років. Насіння фенхелю можна сіяти під зиму або напровесні. У районах із теплим кліматом для багаторічного вирощування сухе насіння фенхелю сіють у липні або в серпні. При купівлі посівного матеріалу зверніть увагу, що пропонується два різновиди насіння: перший сорт призначений для вирощування зелені, а другий, овочевий, дасть вам, окрім зелені, смачні качанчики.

  Найкраще сіяти фенхель там, де взимку було скупчення снігу. Майте на увазі, що рослина теплолюбна й у затінку не ростиме. Віддає перевагу фенхель легким супіщаним або суглинним ґрунтам. Найкращими попередниками для рослини є однорічні трави, а також озимі та просапні культури. Не саджайте фенхель на одній ділянці з такими рослинами, як томат, шпинат, квасоля, перець, кмин і боби, оскільки він пригнічує ріст цих культур. Найкращим сусідом фенхель є для огірків і капусти, оскільки він своїм запахом відлякує від них попелицю.

  Ґрунт під весняний посів фенхеля готують із осені: кислий ґрунт вапнують, і не раніше, ніж через два тижні після цього, вносять на 1 м² ґрунту під глибоке перекопування по одному відру перегною або компосту, по 2 столові ложки суперфосфату й по дволітровій банці лежаної тирси. Навесні, перед посівом, поверхню потрібно розпушити й вирівняти.

  Підзимній посів фенхеля краще здійснити там, де ґрунт удобрювали під попередню культуру. Спеціально вносити добрива під фенхель не потрібно, щоб не приректи його на занадто повільне дозрівання.

  Насіння при посіві заглиблюють на 2 см, а відстань між рядами має бути не менше 60 см.

  Якщо посів здійснюється навесні, у першій декаді квітня, то після закладення насіння й поливу ділянку до появи сходів накривають плівкою. На 10-й день після появи сіянців фенхель із насіння проріджують таким чином, щоб рослини зеленних сортів перебували в ряду на відстані 10-15 см одна від одної, а овочевих – 20-30 см.

  У місцевості з суворим кліматом краще застосовувати розсадний спосіб розмноження культури. Про те, як вирощується розсада фенхеля, читайте в уже розміщеній на сайті статті.

  Догляд за фенхелем у ґрунті

  Вирощування фенхеля у відкритому ґрунті вас не утруднить. Як виростити фенхель? Вам доведеться тричі за сезон розпушувати ґрунт у міжряддях, виполювати бур’яни в міру їх появи, поливати, підживлювати й захищати рослини від хвороб і шкідників. Овочеві сорти фенхеля потребують також підгортання на висоту 3-7 см 2-3 рази за вегетаційний період. Це необхідно для відбілювання качанчиків. Окрім того, завдяки підгортанню вони стають соковитішими й м’ясистішими.

  Полив фенхеля

  Фенхель дуже любить воду. Оптимальна частота поливу в звичайне літо один раз на п’ять днів при витраті 10-15 л води на 1 м² ділянки. Фенхель, зростаючий на легких ґрунтах, доведеться зволожувати частіше. Майте на увазі, що від нестачі вологи овочеві сорти рослини або підуть у стебло, або дадуть качанчики низької якості. Крім того, якщо фенхелю бракує води, він запускає свої корені на сусідні ділянки. Після поливання або дощу ґрунт навколо рослини потрібно обов’язково розпушити. Полегшити собі роботу можна мульчуванням ділянки.

  Підживлення фенхеля

  Ідеальним добривом для культури є розчин коров’яку, для приготування якого одну частину коров’ячого гною розводять у 10 частинах води. Замінити коров’як можна курячим послідом, але в цьому випадку пропорції інші: на одну частину органіки потрібно 20 частин води. Добре відгукується фенхель і на підживлення трав’яним настоєм. Усього рослині потрібно два підживлення за сезон: перше – відразу ж після проріджування, а друге – на початку формування квіткових стрілок у городнього фенхеля або через місяць після першого підживлення качанних сортів рослини.

  Збирання фенхеля

  Харчову зелень збирають, коли кущі сягають у висоту 30 см – у цей час зелень фенхеля має найяскравіший аромат. Зрізають зелень рано-вранці під час роси або після заходу сонця. Качанчики будуть готові до збору, коли сягнуть у діаметрі 10 см. Качани зрізають під корінь, але залишають на них черешки з листям завдовжки до 20 см. Після зрізання качани мають полежати на свіжому повітрі в затінку, після чого на них залишають тільки один черешок завдовжки 10 см, а качани відправляють на зберігання.

  Зберігають качанчики фенхеля в прохолодному місці зануреними в пісок, оскільки в холодильнику вони можуть пролежати не довше двох тижнів.

  Як і коли збирати насіння фенхелю

  Зацвітає фенхель зазвичай тільки через два роки після посіву, отже, зібрати з нього насіння можна буде тільки після цвітіння. Насіння буде готове до збору, коли суцвіття із зелених стануть жовто-бурими. Потрібно обережно зрізати парасольки й повісити їх на просушку в сухому прохолодному приміщенні з гарною вентиляцією, розстеливши під ними газету. Коли суцвіття висохнуть, витрусіть із них насіння на газету. Очистіть посівний матеріал від сухих рослинних залишків і розкладіть по паперових пакетиках. Зберігають насіння в сухому темному місці.

  Шкідники і хвороби фенхеля

  Хвороби фенхеля

  Хворіє фенхель дуже рідко, але іноді його можуть вразити церкоспороз, коренева й стеблова гнилі, іржа.

  При ураженні фенхеля церкоспорозом на всіх його зелених органах з’являються дрібні кутасті жовті плями. З розвитком хвороби плями темніють, зливаються одна з одною, уражені тканини рослини жовтіють і відмирають. У профілактичних цілях слід не допускати занадто густих посадок, а для знищення інфекції фенхель обробляють одновідсотковою бордоською рідиною, Купрозаном або Каптаном.

  Коренева гниль викликає загибель рослини. Спочатку листя фенхеля поникає, потім в’яне, буріє й відмирає. Якщо відкопати ґрунт на глибину 15 см, то можна виявити, що коріння почорніло. Загиблу рослину доведеться видалити разом із прилеглою до коріння землею. Якщо ж ви встигли діагностувати захворювання на самому початку, негайно припиніть полив фенхеля й обробіть його розчином фунгіциду.

  Стеблова гниль уражає стебла й пагони рослин. Спочатку частина пагона або стебла загниває, потім відмирає. Іноді інфекція захоплює і листя рослини. Зазвичай гниття відбувається на рівні поверхні ґрунту і вище, а першою ознакою хвороби є білий наліт, слідом за яким на стеблі виникають дрібні коричневі плями. Тільки-но ви виявили симптоми стеблової гнилі, припиніть полив фенхеля, зітріть наліт і змастіть пошкоджені ділянки міцним розчином марганцівки, після чого опудріть їх деревною золою.

  Іржа – грибкове захворювання, яке виражається в утворенні на наземних частинах рослини помаранчево-коричневих горбків і пустул, які викликають підвищену випаровуваність вологи, а при сильному ураженні – опадання листя. При перших же ознаках захворювання необхідно видалити хворі листя та пагони, після чого рослини обробляють розчином фунгіциду.

  Шкідники фенхеля

  Незлагідна вдача фенхеля відлякує від нього не тільки рослини, а й комах. Його не люблять блохи, попелиці, мокриці й равлики, тому фенхель можна вирощувати біля овочів, які потерпають від цих шкідників. Звичайно, якщо самі рослини уживуться зі своїм рятівником. Ворогами фенхеля є дротяники, личинки хруща, гусінь совок і лугові метелики.

  Лучний метелик – це багатоїдний шкідник, здатний завдати серйозної шкоди вашому городу. Це метелик завдовжки близько 1 см із розмахом крил до 20 см у самців і до 26 см у самиць. Передні крила у метеликів сіро-коричневі з темними плямами й жовтою смугою біля зовнішнього краю, задні крила сірого кольору з двома смужками. Гусениця метелика чорноголова, зеленувато-сіра з темною смугою уздовж спини. Комаха дуже плідна, тому небезпечна. Гусінь з’їдає все на своєму шляху, залишаючи від листя тільки жилки й черешки. А метелики харчуються нектаром, і в роки масового льоту лугових метеликів може значно скоротитися кількість виробленого в місцевості їх нашестя меду. Трапляється такий лет один раз на 8 або 10 років, і тоді садівникам доводиться нелегко.

  Знищують метеликів різними способами. Якщо їх небагато, то збирають уручну, причому помічено: що менше на ділянці бур’янів, то менше метеликів і гусені. Але при масовому скупченні шкідників доведеться вдаватися до хімічних засобів, найефективнішими з яких є Фуфанон, Метафос, Фосфамід, Децис і Карбофос.

  Озимі совки також є багатоїдними шкідниками, поширеними повсюдно. Передні крила озимої совки темно-сірі, майже чорні, з трьома ще темнішими смугами й тонкою чорною облямівкою. Задні крила у самця білі, у самиці бурі. Гусінь совки землисто-сіра, на пізній стадії розвитку у неї на спині з’являється темна смужка. Небезпечні для фенхеля як метелики, так і надзвичайно ненажерлива гусінь совок. Щоб захистити посіви від цих шкідників, необхідно дотримуватися умов агротехніки культури й регулярно знищувати бур’яни. При масовому ураженні фенхеля совками потрібно обробити ділянку одним з інсектицидів, які було згадано вище.

  Про те, як боротися з дротяниками і хрущами, ми детально виклали в статтях, вже розміщених на нашому сайті.

  Види і сорти фенхеля

  Сортів фенхеля не так уже й багато. Олійний різновид фенхеля представлено такими сортами:

  • Чернівецький 3 – сорт фенхеля, що дозріває за135-150 днів;
  • Кримський – менш високий, компактний сорт, дозріває на два тижні раніше, ніж сорт Чернівецький 3. Його парасольки розташовані на одній висоті, що значною мірою полегшує збір врожаю.

  Окрім описаних, запашні лікувальні плоди і зелень із високим умістом ефірних олій дають сорти Зефір, Оксамит Криму, Мерцишор. Пекучий смак має сорт Перцевий.

  Сорти овочевого фенхеля переважно представлені досягненнями російських та італійських селекціонерів. Із російських сортів найбільш відомі Корвет, Лужниковський Семко, Сопрано, Рондо, Аромат, Казанова – сорти заввишки 50-60 см, дозрівають за 60-70 днів і дають качанчики масою близько 250 г, а також пізньостиглі високорослі сорти з ніжним ароматом і блакитним листям – Лідер і Осінній красень, що сягають у висоту 180 см. Добре зарекомендував себе ранній гібридний сорт Удалець, що за 40-55 днів формує щільний білястий качанчик масою від 100 до 350 г і діаметром 10-18 см.

  З італійських сортів фенхеля найвідомішими є Сицилійський, Зельма, Кармо, Флорентійський, Італійський круглий, Болонський – фенхель заввишки до 60 см і качанчиками діаметром до 15 см. На жаль, в умовах середньої смуги ці сорти проявляють схильність до стрілкування. Більш адаптовані до нашого клімату й більш стійкі до стрілкування сорти Зета Фіно, Кантіно, Романеско і голландський гібрид Руді.

  Зі столових сортів фенхеля найчастіше вирощують Гребневий і Городній.

  Властивості фенхеля – шкода і користь

  Корисні властивості фенхеля

  У якості лікарського засобу фенхель застосовували з давніх часів. У цьому відношенні цінність становлять плоди рослини у вигляді порошку чи ефірної олії, в той час як у кулінарії використовують насіння, листя й качанчики фенхеля.

  Фенхель містить вітаміни A, C, B1, B2, B3, B5, B6 і B9, кальцій, натрій, селен, магній, мідь, цинк, калій, залізо, хром і алюміній, золу і харчові волокна. Жирні олії, що входять до складу фенхеля, містять цінні кислоти: лінолеву, петрозелінову, пальмітинову й олеїнову.

  Завдяки речовинам, які містяться в фенхелі, рослина й препарати з неї мають м’яку спазмолітичну, дезінфікуючу й слабку сечогінну дію. Застосовується рослина фенхель для новонароджених від спазмів кишківника в перші місяці життя, проте призначеного лікарем дозування має бути суворо дотримано. Знамениту кропову водичку виготовляють саме з плодів фенхеля.

  Ефірна олія фенхеля виводить з організму токсини та шлаки, тому її рекомендують приймати після щедрих застіль і жирної їжі. Порошок фенхеля входить до складу таблеток від кашлю, оскільки рослина має відхаркувальну дію. Застосування фенхеля показано при таких захворюваннях: пневмонія, тонзиліт, ларингіт, бронхіт, ГРВІ, ларинготрахеїт.

  Уживання фенхеля й препаратів з нього відновлює втрачений під час хвороби апетит і покращує травлення. Ці властивості фенхеля дозволяють застосовувати його при багатьох захворюваннях шлунково-кишкового тракту, зокрема при закрепах. Вагітним препарати з фенхеля допомагають зняти напади токсикозу, а породіллям – відновити травний процес. Окрім того, фенхель стимулює лактацію у матерів-годувальниць.

  Використовують фенхель також у парфумерії та косметології.

  Підбиваючи підсумки, можна сказати, що фенхель застосовується:

  • як антибактеріальний засіб;
  • як засіб для загоєння ран і підвищення імунітету;
  • з метою профілактики раку;
  • для зняття запальних процесів;
  • для поліпшення роботи шлунково-кишкового тракту;
  • для нормалізації обмінних процесів;
  • для стимулювання лактації;
  • для підтримки і стабілізації роботи серця.

  Фенхель – протипокази

  Власне, протипокази фенхеля ніде не прописані, але, ймовірно, у деяких людей може бути індивідуальна незносність цього продукту. Як застереження потрібно зауважити, що вагітним, хворим на епілепсію і тим, хто страждає від діареї, фенхель рекомендований до вживання в малих дозах. Окрім того, завелика кількість фенхеля у людей зі слабким здоров’ям може спровокувати кровотечу.

  Чим відрізняється кмин від кропу?

  Деякі люди, які не знайомі з класифікацією приправ, вважають, що кмином називають насіння звичайного кропу. Таку думку виникає тому, що ці дві культури дуже схожі один на одного за зовнішнім виглядом і мають однакові корисні для людини властивості. У даній статті розберемося з описом і деякими особливостями вирощування цих запашних трав, а також з`ясуємо, чи дійсно це одне і те ж чи ні.

  Кмин і кріп – це одне і те ж?

  За зовнішнім виглядом плоди кмину дійсно легко прийняти за насіння кропу. Але насправді ці трави належать до двох різних родин і відрізняються один від одного деякими ботанічними характеристиками і особливостями вирощування. Тому твердження про те, що кмин – це висушені насіння кропу помилково.

  Чи знаєте ви? Російська назва кропу походить від слова «кропити» – на Русі зелене листя рослини дрібно нарізали і «кропили» ними приготовану страву безпосередньо перед подачею на стіл.

  Опис і особливості рослин

  Кмин можна легко відрізнити від кропу на етапі цвітіння рослин. Крім цього, якщо уважно придивитися до плодів, то між ними теж можна помітити невеликі зовнішні відмінності. Щоб остаточно переконатися, що кмин і кріп є абсолютно різними рослинами, розглянемо характеристику кожного з них окремо.

  кмин

  Батьківщиною кмину є Схід, де він був широко відомий ще 5000 років тому. З тих пір ця пряність вирощується в багатьох країнах і користується великою популярністю.

  Розглянемо докладний опис і характеристику цієї рослини:

  1. Дана культура є дворічним трав`янистим рослиною сімейства Селерові. Друге його назва – аніс польовий, чебрець.
  2. Стебло рослини порожнистий всередині і може досягати висоти до 1 м.
  3. На стеблі ростуть довгі витягнуті листя. Їх розмір становить до 20 см в довжину і 10 см в ширину.
  4. Суцвіття мають форму парасольки і складаються з дрібних білих або червонуватих квіток шириною близько 1,5 мм. Їх пелюстки мають овальну форму і трохи загнуті всередину квітки.
  5. Дозрівання насіння відбувається в кінці липня, при цьому парасольки набувають характерного бурий колір.
  6. Плоди мають яйцеподібну витягнуту форму. Вони досягають в довжину 3 см і розділені борозною на дві половини.
  7. Смак насіння гіркувато-терпкий, а що містяться в них ефірні масла є джерелом специфічного запаху.

  важливо! Плоди кмину містять багато корисних для людського організму речовин і часто використовуються для приготування лікувальних відварів в народній медицині.

  кріп

  Його часто вирощують у великих і дрібних фермерських господарствах. Батьківщиною цієї запашної трави є Південна Європа і Єгипет, де вона з давніх часів росла в природних умовах дикої природи.

  1. Кріп належить до сімейства Зонтичні і є однорічним трав`янистою рослиною.
  2. Наземна частина являє собою прямостоящий стебло висотою від 40 до 120 см з численними бічними відгалуженнями.
  3. Листя великі біля підстави і більш дрібні біля верхівки, мають чотири перисторозсічених вид.
  4. Період цвітіння потрапляє на червень. На цьому етапі парасольки можна зрізати і використовувати в якості спеції.
  5. Суцвіття мають форму великого парасольки і складаються з дрібних жовтих квіток з пелюстками, злегка загнутими назовні.
  6. Повне дозрівання плодів відбувається в кінці серпня або на початку вересня.
  7. Насіння має яйцеподібну, злегка приплющену форму і розділені поздовжньої борозною на дві частини. Їх довжина становить близько 5 мм, а ширина – до 3 мм.
  8. Плоди мають пряний смак і сильний аромат. Використовуються в народній медицині.

  Чим відрізняється кмин від кропу?

  На перший погляд ці дві рослини дуже схожі між собою і недосвідчена людина легко може їх сплутати.

  Щоб завжди правильно визначати що таке перед вами – кмин або кріп, потрібно знати основні відмінності між цими запашними травами:

  • прянощі належать до різних родин, кріп – однорічна рослина, а кмин – дворічне-
  • листя кмину овальні і довгасті, а у кропу вони перисторозсічені-
  • в період цвітіння парасольки кмину складаються з білувато-рожевих квіток, а парасольки кропу мають жовте забарвлення-
  • плоди чебрецю дозрівають вже в середині літа і мають меншу довжину, а насіння кропу виглядають більш сплюсненими і збирати їх можна тільки у вересні-
  • у кмину використовуються тільки плоди, а у кропу – молоді стебла, суцвіття і насіння.

  Чи знаєте ви? В Індії кмин є одним з головних інгредієнтів для приготування мила.
  

  особливості вирощування

  Кмин і кріп часто використовуються в повсякденному житті для самих різних цілей. Тому деякі фермери починають самостійно вирощувати ці прянощі на своїй ділянці. Щоб отримати хороший врожай, потрібно дотримуватися певні рекомендації з вирощування даних культур.

  Особливості вирощування кропу описані нижче:

  • хорошими попередниками на ділянці для даної рослини будуть овочі та капуста-
  • рослина потрібно висаджувати на відкриту ділянку з гарним освітленням і нейтральної, пухким ґрунтом-
  • для кращої схожості посадковий матеріал перед посівом необхідно піддати термічній обробці для знезараження, замочити у воді на 2-3 дня, а потім просушити-
  • посадка насіння у відкритий грунт може здійснюватися ранньою весною, влітку або пізньою осінню (в залежності від сорту), між сусідніми паростками залишають відстань близько 5-10 см-
  • рослина добре росте при температурі повітря +18 . + 25 ° С, а насіння кропу не бояться низьких температур повітря і можуть проростати в грунті навіть при температурі близько + 3 ° С-
  • після проростання насіння здійснюють прополювання бур`янів і розпушування землі на грядках-
  • в якості добрив використовують гній, сечовину, калійну сіль і суперфосфат-
  • в разі необхідності ряди кропу потрібно проріджувати, щоб між рослинами залишалося не менше 5 см-
  • полив повинен бути не надто рясним, але регулярним, щоб земля ніколи не пересихала-
  • час збору врожаю залежить від мети використання рослини. Для приготування салатів зрізують молоді стебла кропу в кінці травня або початку червня. У другій половині літа стебла і запашні парасольки часто використовуються в якості спеції. Дозрілі насіння збирають у вересні.

  важливо! Кріп невибагливий до живильному складу грунту і може вирощуватися в будь-якому грунті за умови регулярного внесення добрив.

  Розглянемо список основних особливостей вирощування кмину:

  • для гарної врожайності кмин потрібно садити на тій ділянці, де раніше росли зернові або бобові культури-
  • рослині необхідне хороше освітлення і родюча і пухкий грунт з хорошою повітропроникністю-
  • посадковий матеріал необхідно попередньо проростити і витримати в холодильнику близько 7 днів-
  • посадка насіння здійснюється ранньою весною або перед настанням зими відразу у відкритий грунт за схемою 25 × 7 см-
  • дану пряність можна вирощувати при температурі повітря близько + 20 ° С, при цьому посаджені насіння можуть дати сходи навіть при температурі + 8 ° С-
  • після появи сходів здійснюють прополювання бур`янів на грядці і регулярне розпушування землі-
  • в якості добрив вносять аміачну селітру, калійну сіль або суперфосфат-
  • восени, в кінці першого року вирощування ряди кмину проріджують, щоб між сусідніми паростками залишалося не менше 15 см-
  • полив повинен бути помірним, але регулярним, особливо важливо забезпечити рослину вологою в період росту стебла і цвітіння-
  • збір врожаю плодів починають після того, як нижнє листя рослини починають засихати.

  Кмин і кріп часто використовуються в народній медицині та кулінарії. Керуючись переліченими в даній статті характеристиками цих рослин і знаючи основні відмінності між ними, ви зможете легко відрізнити їх один від одного.

  Чай з фенхелем: що це таке, корисні властивості і протипоказання, рецепти

  Фенхель звичайний – одна з перших рослин, за якою закріпилася назва лікарської.

  Фенхель високо цінували Гіппократ, Авіценна, Пліній і використовували для лікування різних захворювань.

  Завдяки своєму приємному солодкуватому смаку фенхель знайшов застосування в приготуванні цілющих напоїв, і в першу чергу – чаю.

  Фенхель – що це таке і як він виглядає

  Трав’яниста рослина фенхель належить до сімейства зонтичних. Серед її родичів – кріп, аніс і кмин.

  Найближче за своїми властивостями він все ж до кропу, не випадково в народі за ним закріпилися інші назви: «кріп аптечний» і «волоський кріп».

  А от давні греки дали йому ім’я «рослина-марафон» – за те, що він наділяв людей енергією, здоров’ям, силою і гарантувала успіх там, де була потрібна хороша фізична форма.

  Фенхель може досягати у висоту двох метрів, його стебло прямий, ребристий, з легким блакитним нальотом . Дрібні жовті квітки зібрані в парасольки.

  Тип плода (довжиною до 1 см, шириною – 4 мм) називається «віслоплодник», розпадається на дві половинки. Корінь фенхеля веретеновідний, довжина – близько 40 см.

  У надземної частини з черешків утворюється досить велика цибулина (до речі, на думку кулінарів – найцінніша частина рослини).

  На жаль, по-справжньому визріває вона тільки в жарких країнах Середземномор’я – Італії, Греції, Туреччини. Однак останнім часом «районований» фенхель зростає також у Східній Європі, Китаї, Індії.

  Хімічний склад плодів, насіння, кореня даної рослини

  Всі частини рослини становлять інтерес з медичної точки зору.

  Його стебла – джерело вітамінів А, С, В. В листі багато каротину, аскорбінки, рутина.

  Ефірні масла зосереджені в плодах фенхелю . Крім того, в них є цукор і білки. У насінні багато вітамінів і різних мікроелементів (мідь, залізо, марганець, кальцій, фосфор).

  Багатий корисними речовинами і корінь (його особливо цінують косметологи). В цілому рослина при масі достоїнств відрізняє ще й низька калорійність (31 ккал на 100 г), тому воно рекомендується як засіб для зниження ваги.

  Зберігати фенхель можна в холодильнику протягом п’яти днів, після цього рослина практично повністю втрачає свій аромат.

  Види і сорти

  Існує два види рослини : аптечний і овочевий (італійський). У першому особливо високо цінуються насіння і зелень, у другому – цибулини (або, як їх ще називають, кочанчики), що досягають у кращих екземплярів 10 см в діаметрі.

  Селекціонери різних країн виводять сорти, найбільш пристосовані до місцевого клімату і повніше відповідають запитам споживачів.

  Корисні властивості чаю з фенхелем

  Історики стверджують: Авиценне належить афоризм про те, що 4,5 грама насіння фенхелю, вжиті людиною в проміжку між початком весни і початком літа, дають можливість на весь майбутній рік забути про будь-які хвороби.

  А ось які корисні властивості чаю з фенхелем особливо цінує сучасна медицина. Завдяки цій рослині відбувається :

  • поліпшення роботи органів травлення;
  • відзначений його сечогінний ефект;
  • позбавлення від метеоризму і колік;
  • благотворний вплив на нирки і печінку;
  • виведення мокротиння з бронхів;
  • відновлення голосових функцій (боротьба з хрипотою);
  • боротьба з патогенним грибком, шкідливими мікроорганізмами;
  • очищення внутрішніх органів від різних паразитів.

  Лікувальні властивості для жінок

  Фенхель рекомендується використовувати для відновлення менструального циклу , якщо він нерегулярний, позбавлення від болю під час критичних днів.

  Під час клімаксу чай може бути корисний жінці для подолання внутрішнього дискомфорту, зняття хворобливих синдромів.

  Є дані про те, що фенхель можна вживати «для грудей», тобто для збільшення бюста, що, безумовно, зацікавить дам, яким хотілося б вирішити проблему без використання «хімії» і хірургічного втручання.

  Однак при вагітності (особливо на пізніх стадіях) вступають в силу деякі обмеження: від чаю з фенхелем або відмовляються зовсім, або п’ють його потроху, в іншому випадку є ризик спровокувати передчасні пологи.

  Для чоловіків

  Чоловікам корисно буде знати, що фенхель – один із потужних афродизіаків . Чаї і відвари цієї рослини мають в своєму складі речовини, які посилюють статеву активність чоловічого організму.

  Для дітей

  Чай з фенхелем – один з перших трав’яних напоїв, з якими знайомиться дитина. Грудничкам його дають, щоб позбавити від болісних кольок .

  Подальше використання рослини в дитячому оздоровчому меню допомагає зміцнити імунітет дитини, його нервову систему , нормалізувати травні процеси.

  Діти часто відмовляються від ліків, тому що їм неприємний їх смак, чай з фенхелем, навпаки, дитині обов’язково сподобається, тому що він солодкий і у нього «кондитерський» аромат, що нагадує льодяники і карамельки.

  Це цілюща рослина забезпечує юний організм запасом вітаміну C, корисно при застудах (від кашлю). У нього є антимікробні, дезінфікуючі властивості, є пребиотик інулін, що допомагає кишечнику відновитися після будь-яких проблем.

  Використання чаю з фенхелем благотворно позначається на формуванні кісткового апарату дитини.

  Показання до застосування

  Чай з фенхелем медики рекомендують вживати пацієнтам з різними захворюваннями – лікування за участю такого природного помічника просувається швидше.

  Є декілька випадків ефективність фенхеля буде найбільш відчутна:

  • при панкреатиті;
  • метеоризмі;
  • кишкових спазмах;
  • уповільненому обміні речовин;
  • безсонні;
  • бронхіті;
  • слабкому апетиті.

  Фахівці частіше сходяться на думці, що саму діарею фенхелем не зупинити (у рослини – легкий послаблюючий ефект), а ось для відновлення кишкової флори напій може виявитися корисним .

  Що стосується запорів, то допомога рослини в цьому випадку очевидна – можна пити чай з фенхелем, а також вживати цибулини рослини в свіжому вигляді.

  Рецепти приготування чаю з фенхелем в домашніх умовах

  Приготувати чай з фенхеля нескладно. Якщо ви купуєте в аптеці його насіння або екстракт, на упаковці обов’язково буде докладний опис або інструкція, як і що потрібно зробити.

  Якщо «заварку» ви готуєте самостійно , поступите так: чайну ложку цілющої сировини залийте склянкою окропу і настоюйте десять хвилин. Після цього напій обов’язково проціджують.

  Такий чай рекомендується для схуднення, при безсонні, стресах.

  Щоб перемогти застуда, такого напою можна випивати близько п’яти склянок на добу. З фенхелем добре поєднується мед, можна покласти трохи в чай.

  А ось як треба готувати відвар : пару ложок сировини залити окропом (200 мл), а потім тримати на водяній бані дві хвилини. Наполягати, так само, як і чай, 10 хвилин.

  Якщо потрібно домогтися відхаркувальний ефекту, до фенхелю можна додавати інші лікарські рослини – м’яту, мати-й-мачуху, аніс.

  Для органів травлення буде корисний чай з додаванням імбиру. Готують напій так: в склянку окропу кидають шматочок свіжого імбиру і дрібку насіння фенхелю. Наполягають. Пити такий чай потрібно або безпосередньо під час їжі або перед їжею.

  Чоловікам, які відчувають проблеми з потенцією, може бути корисна настоянка з насінням фенхеля (100 г), зеленню селери (100 г). Їх заливають спиртом або горілкою, ставлять у темне місце на місяць, проте кожен день ємність з настойкою потрібно струшувати.

  Застосування в народній медицині, косметології

  Народна медицина використовує фенхель для лікування гнійничкових захворювань, кон’юнктивіту (з насіння готують відвар для промивання очей), для позбавлення від нудоти.

  Полоскання допомагають при захворюваннях горла і втрати голосу. Примочки сприяють загоєнню ранок на шкірі.

  Кулінарія теж вважає фенхель «своїм» рослиною. Його насіння використовуються як спеція для приготування соусу до риби, з цибулини виходить смачна приправа до м’ясних страв.

  Багато людей із задоволенням їдять супи з фенхелем, маринади, соління.

  Чим його можна замінити

  Про повноцінну заміну фенхеля якимось іншим рослиною можна говорити, якщо мова йде про кулінарію (в цілющою сфері у фенхеля стовідсоткового аналога все ж немає).

  А ось на кухні замість цибулини рослини іноді використовують стебловий селера, а замість насіння – кмин . Також в якості «дублера» беруть кріп або аніс.

  Протипоказання і можливу шкоду

  Існує ряд причин, за якими чай з фенхелем протипоказаний:

  Обережність потрібна навіть здоровим людям: якщо випити забагато фенхелевого чаю, може статися передозування, що викличе розлад шлунка або алергічну реакцію.