§ 5. Громадська опозиція російському царизму в Україні. Соціальні протести

Поміркуйте, чому у 1820-1830-х рр. у підросійській Україні не було політичної діяльності в інтересах українського народу, а політичні організації, що діяли, мали російський або польський характер.

Прочитайте фрагмент джерела. 1. На яких суспільно-політичних засадах ґрунтувалася діяльність декабристської організації, про яку йдеться? 2. У яких ідеях товариства виявилися патріотизм і національне чуття декабристів?

Із «Записок» Івана Торбачевського – одного із засновників підпільної організації «Товариство з’єднаних слов’ян»: «. Товариство мало основною метою звільнення всіх слов’янських племен від самодержавства; знищення національної ненависті, що існувала між деякими з них, і возз’єднання всіх населених ними земель у федеративний союз. Передбачалося з точністю визначити кордони кожної держави, запровадити в усіх народів форму демократичного представницького управління, утворити конгрес для управління справами Союзу і для зміни, у разі потреби, загальних основних законів, надаючи кожній державі (право) зайнятися внутрішньою будовою і бути незалежною у складанні окремих своїх узаконень.

Беручи до уваги основи добробуту окремої людини, ми переконуємось, що вони бувають фізичні, моральні і розумові. Розгортати і поширювати ці три основні начала суспільного добробуту було першим і незмінним обов’язком слов’янина. Він повинен був по можливості викорінювати забобони і порочні схильності, і згладжувати різницю між станами, і викорінювати нетерпимість вірувань, власним прикладом спонукати до помірності й трудолюбства, прагнути до розумового і морального вдосконалення і заохочувати до цієї справи інших, всіма засобами допомагати бідним, але не бути марнотратним; не робити людей багатими, але вчити їх, яким чином за допомогою праці й ощадливості можна придбати багатства і яким чином, без шкоди для себе та інших, треба користуватися ними».

1. Яку роль у суспільно-політичному житті України відігравали масонські ложі

Декабристський рух свої лозунги та організаційно-конспіративні засоби багато в чому запозичив в іншої таємної організації, що була широкознана в Європі й добре розгалужена в Україні у першій половині 19 ст., – масонів.

Зауважте

Масонство (від фр. macon, букв. – муляр) – релігійно-етичний рух, що виник у 18 ст. Організаційну форму запозичив у середньовічних мулярів. Масони проголошували деякі демократичні гасла (республіка, конституція, права людини, свобода слова тощо), інколи підтримували національно-визвольні рухи. Кінцева мета масонів – об’єднання всіх народів світу в так зване розумне суспільство, яким саме масони й мали б керувати. Існує й нині.

Символи масонів

Ритуал посвячення в масони

У масонстві проповідь морального вдосконалення поєднується зі спеціальною обрядовістю і таємничістю.

Масонські ложі – перший вияв громадської опозиції царизмові. В Україну масонство прийшло через Польщу, Росію та безпосередньо з країн Західної Європи (передусім – із Франції та Німеччини). Центром масонського руху в Україні останньої чверті 18 ст. став Київ. Членами лож були лікарі, архітектори, літератори, науковці, купці. Чимало масонів походили з українських старшинсько-шляхетських родин. Проте кількісно в ложах України переважали поляки й росіяни. Ложі були клубами, у яких обговорювали політичні питання. Хоч організатори перших таємних товариств в Україні прагнули втягнути малоросійське дворянство в рух проти царизму, масонство в Україні, на думку дослідників, лише певного мірою позначилося на зародженні українського національного руху, посприявши передусім розвитку слов’янофедералістських ідей, а зовсім не національних.

В Україні масони діяли надто обережно, розрізнено, незлагоджено, тому вони й не спромоглися виконати об’єднавчу місію в громадсько-політичному житті.

Показовою у зв’язку з цим є діяльність полтавської ложі «Любов до істини», яку заснував у квітні 1818 р. начальник канцелярії «малоросійського» генерал-губернатора М. Рєпніна багатий поміщик Михайло Новіков. Ложа ставила своїм завданням залучити місцеве дворянство до активної громадсько-політичної діяльності. Серед її членів були І. Котляревський, В. Тарновський та В. Лукашевич. Члени полтавської ложі виявляли інтерес до історичного минулого України, проте програми иірдо її майбутнього не виробили. Проіснувала ця ложа менше року: 1819 р. її було закрито.

Цілком інший характер мали ложі, які діяли на Правобережній Україні. їхніми членами були польські шляхтичі, не пов’язані з російським масонським рухом. Своєю основною політичною метою ці ложі вважали відновлення незалежної польської держави, яка охоплювала б і Правобережну Україну.

2. Чого прагнули декабристи й чого досягли. Яку роль у їхніх програмових документах було відведено Україні

Словник

Декабристський рух отримав назву від місяця грудня (рос. «декабрь»), коли відбулося збройне повстання 1825 р.

Чимало членів масонських лож в Україні ввійшли до складу декабристських організацій.

Року 1816 в Петербурзі виникла перша декабристська організація – Союз порятунку. Вона існувала недовго: вже 1818 р. в Москві замість неї постав Союз благоденства. Тоді ж на території України створено Тульчинську управу Союзу на чолі з Павлом Пестелем.

1821 р. декабристи реорганізували свої об’єднання і створили дві організації – Північне товариство з центром у Петербурзі й Південне – з осередком у Тульчині на Поділлі. Південне товариство очолили Павло Пестель та Олександр Юшневський.

Протягом 1822-1825 рр. щорічно в Києві, під час контрактового ярмарку, відбувалися з’їзди керівників Південного товариства. З’їзд 1822 р. остаточно затвердив створення товариства. На з’їзді 1823 р. було схвалено поділ товариства на три управи (філії): Тульчинську на чолі з П. Пестелем, Кам’янську на чолі з В. Давидовим і С. Волконським та Васильківську на чолі з С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюміним. Учасники з’їзду 1824 р. обговорили і схвалили програму товариства – «Руську правду», яку написав П. Пестель. На з’їзді в 1825 р. обговорювали можливість організації повстання в армії проти царизму. Керівники Південного товариства декабристів прагнули об’єднання з Північним, проте змогли домовитися тільки про спільні дії у разі початку повстання та про скликання в 1826 р. об’єднавчого з’їзду.

Павло Пестель (1793-1826)

Прочитайте фрагменти з програмових документів декабристських організацій. 1. Чи переймалися вони «українським питанням»? 2. Яка з програм була чутливішою до регіональних відмінностей Російської імперії? 3. Порівняйте програмові положення декабристських організацій у питанні державного устрою, ставлення до кріпацтва, земельного питання, виборного та громадянського права.

З «Руської правди» Павла Пестеля: «. Не може далі в Росії існувати дозвіл одній людині мати й називати іншу своїм кріпаком. Рабство має бути рішуче знищено, і дворянство має неодмінно відмовитися від мерзенної переваги володіти іншими людьми.

Росія є держава єдина і нероздільна. Увесь російський народ складає один стан – громадянський; всі сучасні стани знищуються і зливаються в один стан – громадянський. Всі різні племена, з яких складається Російська держава, визнаються російськими і, складаючи різні свої назви, становлять один народ російський.

Усіх жителів, що населяють губернії Вітебську, Могилевську, Чернігівську, Полтавську, Курську, Харківську, Київську, Подільську і Волинську, істинними росіянами вважати і ніякими особливими назвами не виокремлювати.

. Верховна влада поділяється на законодавчу і верховно-виконавчу. Перша доручається Народному Вічу, друга – Державній Думі. Крім того, потрібна ще влада дорадча, щоб ці дві не виходили за свої межі. Влада дорадча доручається Верховному Соборові. Народне Віче складається з народних представників, обраних народом на 5 років. Державна Дума складається з 5 членів, народом обраних на 5 років. Верховний Собор складається з 120 членів, що називаються боярами. »

З «Конституції» Микити Муравйова: «Федеральне, або Союзне, правління єдино вирішить це завдання, задовольнить усі умови й поєднає велич народу і волю громадян. Під наглядом Государя єдині Законодавчі Збори перебувають у столиці і роблять усі розпорядження, загальні для всієї держави.

Російський народ вільний і незалежний, не належить і не може належати ніякій особі і ніякій родині. Громадянами є ті жителі Російської Держави, яким надаються права громадянства. Кріпосний стан і рабство скасовуються. Поділ між шляхетними і простолюдинами не приймається. Право власності священне і недоторканне. Землі поміщиків лишаються за ними.

. У законодавчому й виконавчому питанні вся Росія поділяється на 13 Держав і 2 області, що є такі: Чорноморська – (Київ (столиця. – Авт)). Українська – (Харків). Законодавча влада кожної Держави доручається Законодавчим Зборам, які складаються з: 1 – Палата виборних, 2 – Дума. Виконавча влада кожної Держави доручається Державному Правителю, його намісникові й Раді. Народне Віче (вищий орган законодавчої влади федерації. – Авт) складається з Верховної Думи й Палати Представників народних. Імператоре верховним чиновником російського уряду (який присягає Народному Вічу)».

У 1823 р. в Новограді-Волинському виникло Товариство об’єднаних слов’ян, очолюване братами Петром та Андрієм Борисовими. Програму товариства викладено у двох документах – «Правилах» і «Клятві», що передбачали: визволення всіх слов’ян та об’єднання їх у федерацію; ліквідацію монархічних режимів та встановлення демократичного устрою; скасування кріпацтва і станових привілеїв. Товариство об’єднаних слов’ян у вересні 1825 р. увійшло до Південного товариства, утворивши в ньому Слов’янську управу.

Після придушення повстання декабристів у Петербурзі 14 грудня 1825 р. повстав Чернігівський полк в Україні. Виступ почався на Київщині, його підтримали близько тисячі солдатів та 18 офіцерів. С. Муравйов-Апостол склав «Православний катехізис» із закликом до народу повалити самодержавство та встановити демократичний лад і знищити кріпацтво.

30 грудня повсталі зайняли Васильків і рушили на Білу Церкву, щоб приєднати до себе інші військові частини. Але 3 січня 1826 р. поблизу села Устимівки відбувся бій із лояльними до царя урядовими військами – понад 50 повстанців було вбито й поранено, інших заарештували. Повстання Чернігівського полку, не підтримане іншими полками й Тульчинською та Кам’янською управами Південного товариства, захлинулося.

Карл Кольман. Повстання декабристів на Сенатській площі в Петербурзі 14 грудня 1825 р. 30-ті рр. 19 ст.

На 14 грудня 1825 р. – день присяги новому імператорові Миколі І – керівники Північного товариства призначили збройний виступ. Повстанці мали намір вийти на Сенатську площу, захопити сенат та інші урядові установи, арештувати царську родину, проголосити революційний маніфест до народу. Однак повстання в Петербурзі зазнало поразки.

Титульний аркуш справи декабристів. 1826

Сергій Муравйов-Апостол (1796-1826)

Керівник Васильківської управи, організатор повстання Чернігівського полку. Страчений у липні 1826 р. разом із чотирма іншими керівниками повстання. «Був він другом людства, який для загального блага не щадив. навіть життя», – зазначав член Товариства об’єднаних слов’ян Я. Андрієвич.

Виступ декабристів мав непроминальне значення, бо був першою спробою повалити російське самодержавство. Помітний вплив справили декабристські ідеї, особливо ідеї Товариства об’єднаних слов’ян: приміром, ідею федеративної слов’янської держави було розвинуто в політичних програмах українського руху.

3. Як розгорталося та який мало вплив на українські землі Польське повстання 1830-1831 рр.

У 1830 р. українські землі потрапили у вир революційних подій. У листопаді спалахнуло національно-визвольне повстання поляків проти режиму Російської імперії за відновлення незалежності Польської держави. Воно охопило Царство Польське й поширилося на землі Правобережної У країни та Білорусі.

На заклик «Поляки, до зброї!» було захоплено міський арсенал у Варшаві, унаслідок чого її мешканці стихійно почали озброюватися. На бік повстанців перейшла частина польських військ.

Незабаром польська столиця опинилася в руках повстанців. У ці дні вперше прозвучало звернене до всіх гноблених Російською імперією народів гасло «За нашу і вашу свободу!». У січні 1831 р. було створено Національний уряд на чолі з князем А. Чарторийським. Уряд схвалив програму боротьби за відновлення Польської держави в кордонах 1772 р.

Повстання на Правобережній Україні розпочалося з приходом на Волинь у квітні 1831 р. кількатисячного загону генерала Юзефа Дверницького. Дії польських повстанців тривали неповних два місяці. Однак масового розмаху повстання на Правобережжі не набуло. Плани поляків залучити на свій бік українських селян провалилися.

Зауважте

Царство Польське – назва частини Польщі, що відійшла за рішенням Віденського конгресу до Росії. У 1815 р. цар Олександр І підписав Конституцію Царства Польського, яка передбачала власний парламент, уряд, військо, гроші, адміністративно-територіальний поділ, систему освіти. За поляками було закріплене виняткове право обіймати посади на цивільній і військовій державній службі тощо.

Англійська карикатура на польське повстання 1830-1831 рр.

Що зображено на карикатурі? Який символічний зміст вклав автор у зображення? Яке ставлення до події намагався сформувати у глядачів? Які світоглядні ідеали доби втілено в карикатурі?

Придушення повстання в Україні пришвидшило поразку поляків. У листопаді 1831 р. російські війська захопили Варшаву. Було скасовано конституцію Царства й більшість ознак автономії польських земель. Землі Царства Польського ставали складовою імперії, було ліквідовано польську армію, а десятки тисяч її солдатів та офіцерів заслано до Сибіру і на Кавказ.

У липні 1832 р. царським указом у Правобережній Україні закрито близько 60 католицьких монастирів. Заборонено діяльність василіанського (греко-католицького) ордену. У 1839 р. було скасовано унію, а всіх греко-католицьких вірян силою змусили перейти у православ’я.

Посилив російський уряд на Правобережжі й політику зросійщення. Від 1831 р. в діловодстві було заборонено користуватися польською мовою, закрито польські школи, натомість відкрито російські, ліквідовано польські Віленський університет і Кременецький ліцей. З метою «поширення російської освіти й російської народності на спольщених землях Західної Росії» на базі цих навчальних закладів створювався університет Св. Володимира в Києві.

Шляхті фактично закрили доступ до посад в органах місцевої адміністрації, на які відтоді почали призначати здебільшого російських чиновників. 83 % шляхтичів у Правобережній Україні втратили свої титули.

За словами історика Ігоря Гирича, декабристський рух набагато менше важив для українського питання, ніж польське повстання 1830-1831 рр. «З польським повстанням, – пише дослідник, – пов’язане перенесення центру українського руху з Харкова до Києва й, зрештою, заснування університету Св. Володимира». Чи погоджуєтеся з такими міркуваннями історика? Чи не перебільшено, на вашу думку, вплив польського повстання 1830-1831 рр. на українське суспільство?

4. У чому виявлявся соціальний протест селян

Роздивіться схему. 1. Які форми протестного руху селян вона ілюструє? Чого прагнули селяни, проти чого боролися? 2. Обміркуйте проблему: у сучасному демократичному суспільстві громадяни мають право на волевиявлення, навіть у формі стихійного виходу на вулицю (право на маніфестації, мітинги тощо). 3. Чи існували демократичні механізми боротьби за соціальні права в першій половині 19 ст.? Чи доречно звинувачувати тих селян, які вдавалися до радикальних методів боротьби з поміщиками, у соціальному бандитизмі? Чому?

Самостійно визначте причини соціальних виступів селян у першій половині 19 ст.

Низька рентабельність кріпосницького господарства загрожувала фінансовим крахом державі й потужними соціальними потрясіннями. Поміщики в гонитві за прибутками в нових умовах збільшували панщину і повинності. Селяни намагалися захищати свої права. Поширеним було подання скарг до урядових установ і адресованих особисто цареві. Не дочекавшись справедливої реакції на скарги, селяни відмовлялися виконувати панщину, підпалювали маєтки, розправлялися з поміщиками, сподіваючись, що після цього вони стануть вільними. Підпали поміщицьких садиб набули масового характеру у 1830-1850-х рр. на Правобережній У країні.

Найпоширенішою формою боротьби українських селян проти поміщиків були масові втечі. У деяких поміщицьких маєтках кількість селян зменшилася вдвічі й більше. Десятки тисяч утікачів рухалися на Південь із Правобережної України, де кріпосницький гніт був найсильнішим. Почастішали втечі селян і з Лівобережжя.

Однак ті з селян, яким з утечею щастило, доклали праці для колонізації Півдня України, що згодом зумовило економічний розвиток краю, зростання населення південноукраїнських міст.

Не менш дошкульними були відкриті масові виступи селян проти поміщиків. Ці виступи спалахували то в одному, то в іншому місці, часом перекидаючись на сусідні села або й цілі регіони. У 1800-1847 рр. відбулося понад 500 виступів кріпаків.

У 1848 р. на Правобережжі сталося приблизно 330 селянських виступів.

У першій чверті століття розгорнулася тривала боротьба селян Поділля на чолі з Устимом Кармалюком. У 1830-1835 рр. селянський рух під його проводом охопив усе Поділля, райони Бессарабії та Київщини. У повстанському русі брали участь близько 20 тис. осіб. Протягом двох десятків років боротьби повстанські загони на чолі з Кармалюком здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки. «Українського Робіна Гуда» чотири рази заарештовували, засуджували до каторжних робіт і засилали до Сибіру. Але щоразу він утікав, повертався на Поділля й знову очолював повстанців.

Зауважте

Упродовж 1822-1833 рр. в підросійській Україні за втечі та сприяння втікачам було заарештовано і відправлено до Сибіру 12 428 осіб, зокрема 1701 жінку.

Василь Тропінін. Українець. 1820-ті рр.

Припускають, що на портреті зображено Устима Кармалюка.

У сучасному академічному виданні «Історія українського селянства» зазначено, що «опоетизований та оповитий славою народний месник» У. Кармалюк таким не був, а «образ “народного героя” створено радянською історіографією на основі народної творчості». 1. Поміркуйте, чому у фольклорній традиції ватажків соціальних виступів часто героїзують? 2. Чому постать У. Кармалюка іноді оцінюють із протилежних позицій?

З НАРОДНОЇ ПІСНІ

За Сибіром сонце сходить,

Хлопці, не зівайте,

Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте.

Повернувся я з Сибіру,

Хоч, здається, не в кайданах,

А все ж не на волі.

Перевірте, чого навчилися

1. Установіть хронологічну послідовність подій: ліквідація царською владою греко-католицької церкви на Правобережжі; повстання Чернігівського полку; Польське повстання.

2. Складіть речення, використавши поняття, терміни та назви: «масони», «декабристи», «Любов до істини», «Південне товариство», «Товариство об’єднаних слов’ян».

3. Дайте відповіді на запитання: 1. Якими були наслідки Польського національно-визвольного повстання для населення Правобережної України? 2. Які причини та наслідки соціальних протестів селян? 3. Хто такий Устим Кармалюк, чим зумовлена його поетизація в усній народній творчості?

4. Поміркуйте, чому Т. Шевченко називав декабристів першими «благовісниками свободи», пишучи про них:

А я полину на Сибір

Аж за Байкал; загляну в гори,

В вертепи темнії і в нори

Без дна глибокії, і вас,

Споборники святої волі,

Із тьми, із смороду, з неволі

Царям і людям на показ

На світ вас виведу надалі

Рядами довгими в кайданах.

5. Доведіть або спростуйте твердження: «Україна залишилася мертвим звуком у політичних програмах російських декабристів».

6. Про які події йдеться у фрагменті джерела? Де, коли вони відбувалися, чим завершилися?

«Мужність солдатів похитнулася. Вигляд вбитих і поранених, відсутність С. Муравйова завдали рішучого удару мужності повсталих чернігівців: вони, кинувши рушниці, побігли в різні боки. Один ескадрон гусарів переслідував втікачів, які розсипалися полем; інший оточив офіцерів, які залишилися на місці, що займала раніше колона, між пораненими і вбитими. » (І. Горбачевський)

7. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність твердження історика.

«Динаміка селянського руху віддзеркалювала зростання активності народних мас. Проте ця активність не набула організованих форм, була локальною, не мала чіткого антисамодержавного спрямування. За цих обставин селянський рух був скоріше одним з проявів кризи у суспільстві, ніж реальною силою, здатною вивести суспільство зі скрутного становища» (О. Бойко).

Повстання декабристів: причини, хід, підсумки

У 1825 році, в Росії стався переворот, який закінчився досить невдало для змовників.

Поштовхом для перевороту послужили ліберальні погляди передової молоді, яка була не згодна з політикою царя. До вітчизняної війни мало хто замислювався про те, які відносини склалися між простим народом, урядом і інтелігенцією. У Європі вже не було кріпосного права, а в Росії як і раніше зі страшною силою гнобили простий народ.

Молода прогресивна молодь жадала змін. Почали з’являтися таємні гуртки в яких обговорювали як змінити становище в країні. Незабаром утворився кістяк з лідерів. Поступово прийшли до висновку, що треба міняти правління на Русі, а для цього треба позбутися монарха.

Якраз в цей час склалася дуже неясна ситуація з передачею влади. Олександр Перший помер, а новий цар ще не приступив до своїх обов’язків. Скориставшись цією ситуацією, змовники підняли народ проти царя Миколи. На площі зібралося багато людей становище з кожною хвилиною ускладнювалося. Народ був налаштований досить агресивно. Але найстрашніше виявилося те, що самі лідери не могли знайти спільної мови між собою. Вже на площі довелося робити заміну керівника повстання, багато активістів з незрозумілих причин теж не з’явилися. Тому повстання залишилося можна сказати без керівників. До розлюченого натовпу, яка не могла аргументувати свої вчинки підійшли військові і жорстоко придушили бунт. Лідерів – декабристів тих, хто вцілів, потім на цій же площі стратили. Решту заслали в Сибір.

Основними причинами поразки повстання були не знання всіх тонкощів таких заходів, наївність, зрада. Так само зіграло свою роль слабка підготовка до такого серйозного заходу. Не дивлячись провал декабристів, їх повстання послужило хорошим уроків нащадкам, які врахували всі помилки декабристів.

Детальніше

Переможна хода російських військ до Парижа принесло не тільки славу російській зброї і імператору Олександру I, який отримав гучний титул «визволитель». Але мало місце ще одна обставина. Люди подивилися, як живуть в Європі без кріпосного права. У Франції відбулася революція. Там головним документом стала конституція. Ідеї ​​рівності і братства витали в повітрі. А в Росії панував свавілля поміщиків, і самого царя. Різниця була настільки разючою, що деякі військові почали розчаровуватися в самодержавство.

Вони стали подумувати про ліберальні зміни в Росії. Люди хотіли жити, як в Європі. Основна ідея була така – зміна існуючого, монархічного, будуючи на конституційний. Деякі взагалі замахувались на республіку. Військові створили таємні товариства – Північне і Південне. Раптово помирає Олександр I. Було вирішено скористатися плутаниною в передачі престолу. Вивести війська вранці 14 грудня 1825 року в Сенатську площу і зажадати від новоспеченого царя Миколи I, щоб він відрікся від престолу. А потім видав маніфест, потім скликати Всенародний собор. І на ньому вибрати нову форму правління. Це, звичайно, була утопія. Вони навіть планували взяти Петропавловську фортецю і Зимовий палац. І як крайній захід – арешт, і навіть вбивство, царської сім’ї.

Але як завжди, все пішло не за планом. Головний керівник перевороту князь Трубецькой на площу не з’явився. Війська, що залишилися без командира, розгубилися. Їм пропонували мирно розійтися, але хтось вистрілив в який говорив графа Милорадовича з пістолета. Це послужило сигналом до атаки на повстанців. Підійшли на площу війська, вірні царю, швидко придушили бунт. Була застосована артилерія. Площа вкрилася купою трупів. Вік декабристів був від 20 до 60 років.

Суд був швидким на винесення вироку. П’ятеро були повішені. Решта 124 заколотника були заслані в далеку холодну Східного Сибіру. Дев’яносто шість осіб засудили до каторги. На возах, по етапу, як кримінальників їх швидко везли до місця заслання, закутих у ручні і ножні кайдани. Серед них був віку ста й тринадцять чоловік дворянського звання, вісім мали титул князя, чотири барона, три генерали, одинадцять полковників і один дійсний статський радник. Колір і гордість російського суспільства. Це була «політична» смерть – втрата всіх цивільних прав, існування без права листування. Так жорстоко розправився цар з повстанцями. Тільки тридцять чотири, що залишилися в живих, повернулися із заслання хворими людьми похилого віку.

Декабристів розселили по території Східного Сибіру до Охотського моря на сході, Якутська на півночі, щоб не спілкувалися між собою. І постійно переводили з одного місця на інше.

Але жертви, принесені декабристами, не були даремними. Вони сколихнули Росію, змусили її жителів задуматися, створили першу революційну організацію. Це було перше політичне виступ в історії країни. Біда декабристів в тому, що вони поки ще були такі далекі від народу, недооцінили його силу і міць, ненависть до самодержавства. За словами В.І. Леніна: «Декабристи розбудили Герцена, і він почав революційну агітацію».

Декабристи залишили слід у розвитку Сибіру. На свої гроші вони відкривали школи, лікарні, займалися науковими дослідженнями. В знак подяки люди створили музеї декабристів. Найбільший знаходиться в Іркутську. У ньому до наших днів зберігся рояль, на якому грала Марія Миколаївна Волконська.

Повстання декабристів

Декабристи – особи , які брали участь у російському опозиційному русі і складалися в різних таємні товариства в 1810-1820 рр.
Ідеологія декабристів: усвідомлення необхідності скасування кріпосного права.
Політична програма декабристів має буржуазно-демократичну спрямованість:
• обмеження влади монарха (або навіть введення республіканської форми правління – Пестель);
• створення представницького органу;
• скасування кріпосного права;
• введення громадянських свобод.
Союз порятунку (1816) – перша організація майбутніх декабристів.
1820-1821 рр. – Створення Північного і Південного товариств.
Напрямки руху декабристів:
– Північне товариство в Петербурзі, «Конституція» Микити Муравйова: мета – конституційна монархія, федеративна держава, свобода селянам і дві десятини землі;
– Південне товариство у Тульчині, «Руська правда» Павла Пестеля: мета – республіка, унітарна держава, землю селянам – всю, яку обробляють зараз.
Керівники повстання вивели війська на Сенатську площу в Санкт-Петербурзі, де були оточені і розстріляні артилерією.
Липень 1826 – суд над 178 учасниками повстання. П. Пестель, К. Рилєєв, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін, П. Каховський засуджені до повішення, решта – до каторги і заслання.
Причини поразки:
– Замкнутість руху;
– Вузькість соціальної бази.
Повстання 14 грудня – раптова смерть Олександра I 19 листопада 1825 в Таганрозі викликала династичний криза. Країна (чиновництво, війська) присягнули його братові Костянтину Павловичу. Але виявилося, що великий князь Костянтин раніше відмовився від престолу. Трон переходив до наступного братові – Миколі Павловичу. Декабристи вирішили скористатися для повстання днем ​​переприсяги – 14 грудня 1825 (звідси назва всього руху).
Громадська думка Росії 1-ї половини XIX ст
Основні напрямки: лібералізм, консерватизм, утопічний соціалізм.
Ліберальний напрямок:
Формується після повстання декабристів, в 1830-1840-і рр. розділився на західників та слов’янофілів.
Поч. 1830-х рр. – Гурток А. І. Герцена, Н. П. Огарьова (Москва).
Західники:
1836 – П. Я. Чаадаєв – публікація в журналі «Телескоп» статті «філософського лист»: прийняття православ’я як причина культурного і політичного відставання від Заходу – генеральної лінії розвитку людства.
В. Г. Бєлінський – статті в «Вітчизняних записках».
Слов’янофіли. А. С. Хомяков, сім’я Аксакових, брати Киреевские, Ю. Ф. Самарін та ін. – Православ’я і селянська громада як основи російської самобутності. Модернізація Петра I.
Перші російські соціалісти.
У 1830-і рр. – А. И. Герцен, Н. П. Огарьов – знайомство з працями французьких соціалістів-утопістів (Сен-Сімон, Фур’є), впевненість у швидкій соціальної революції в Західній Європі. Після еміграції А. И. Герцен розробляє теорію «російського соціалізму» – Росія «переступить» через капіталізм – селянська громада (де немає приватної власності на землю) стане основою майбутнього соціалістичного устрою суспільства. Ідеї ​​Герцена послужили основою для народницької ідеології в 1860-1870-і рр.
1840-і рр. – Гурток Петрашевського (М. В. Буташевич-Петрашевський, Н. А. Спішно).
Консервативне напрямок:
Н. М. Ка рам зін – монархіст, ідея змінюється монархії, що піклується про «благо громадян».
А. С. Шишков, М. П. Погодін – прихильники непорушного самодержавства, найбільш підходящою системи правління для Росії.
Утопічний соціалізм:
М. Буташевич-Петрашевський, А. Плещеєв, М. Салтиков, Ф. Достоєвський – проти самодержавства і кріпосного права, перехід Росії до соціалізму через «селянську громаду», не виключали народного повстання.

Пиши в коментарях свої зауваження щодо статті. Будемо активно виправляти.

Ви використовуєте старий браузер – Internet Explorer ! Сайт може працювати неправильно. Ми рекомендуємо використовувати Internet Explorer 11.

© 2024 Всі права захищені. При використанні матеріалів нашого сайта посилання на наш сайт обов’язкове! Дякуємо за розуміння.