Звідки в європу були завезені такі культури томати картопля кукурудза

Кукуруза- відома з найдавніших часів, ще з 3-4 століть до нашої ери, але, зрозуміло, не на європейському континенті. Тоді розмір качана був не більше 6-10 см, та й сама рослина було куди скромніше. Сучасна селекція досягла наступних результатів- розмір качана до 60 см, а сам стебель- до 6 метрів.

«Малою Батьківщиною» кукурудзи, в її первісному вигляді, вважається територія сучасної Мексики. Історія появи багатьох сучасних кормових і продовольчих культур в Європі, в основному, повинна дякувати мандрівника, першовідкривача Христофора Колумба, який зміг відкрити американський континент ще в 1492 році. Вже у другій подорожі в Північну Америку, Колумб привіз в Іспанію з острова Гаїті (острова Еспаньола) невеликі качани кукурудзи і їх місцеве назва-маїс. Спочатку маїс був чисто декоративної культурою, але кілька століть селекції зробили свої чудеса. І вже з території Іспанії маїс пішов по Європі-Португалія, Італія, Франція, Англія, Туреччина (саме з Туреччини кукурудза потрапила в Росію в ході російсько-турецької війни в 18 столітті), Північна Африка, Балкани, Індія, Китай.

Томати ( «Tumatle» — томатіль, південно американське слово), або помідори ( «пом д’амур» — «яблуко любові» — Франція, «поми д’Оро» — «золоте яблуко», по- італійськи), спочатку вважається , що його Родина- або Перу, або Мексика. Але тоді він був в дикому вигляді і обробляли його індіанці, а, вже переселилося з Європи поселенці, вважали його абсолютно отруйним. А тому, в культурному вигляді він знову повернувся на північно американський континент значно пізніше, в 18 столітті, як визнана овочева культура.

Але спочатку в Європу, через Індію, томати привіз все той же Христофор Колумб з Південної Америки, під час своєї другої подорожі на американський континент.

Картопля. Його Батьківщина Чилі, Перу, Болівія. І він в Європу потрапив значно пізніше, ніж томати і кукурудза. Хоча роль його переоцінити неможливо. До Європи картопля потрапила з Південної Америки у 1551 році завдяки географу- іспанцеві Педро Сьеса та Леон. До Росії картопля потрапила з Європи завдяки Петру Першому на початку 18 століття. Історія «приживлюваності» картоплі, надалі сприймається, як «другий хліб», в Росії всім відома. Хоча слід зазначити, що спочатку і в Європі картопля була, як декоративна культура і випадки отруєння плодами також були широко відомими.

(Недо)український борщ: звідки привезли те, що їсть вся країна

Історія неукраїнських овочів, які є частиною найбільш традиційної української страви.

Приготуймо справжній український борщ з українських продуктів. Нам знадобиться м’ясо для бульйону, буряк, білокачанна капуста, морква і цибуля. А як же томати та картопля, спитаєте ви? Можливо, хтось додасть, що забули перець і квасолю. Не турбуйтеся, ми про них не забули. Просто всі згадані овочі були завезені на територію України лише в 16-17 столітті і не є власне українськими. Звідки ж вони з’явилися на нашому столі? Поспішаємо розповісти.

Картопля

Почнемо з найвідомішої агрокультури, навколо якої було створено «культ» у слов’янських країнах, – з картоплі.

Картопля з’явилася на теренах Європи ще в 1565 році, коли її завезли з Південної Америки іспанські моряки. В Україну ж (точніше в Російську імперію, до складу якої входили українські землі) цю культуру завіз російський імператор Петро I. Спочатку картопля була рідкістю і вважалась делікатесом аж до початку 19 століття. Не знаючи про їстівні бульби під землею, її вирощували як декоративну культуру, а з зелених бульбочок варили варення.

Спершу селяни ставилися до картоплі з підозрою, адже не знали, що бульбочки з насінням на кущах їсти не можна. У них міститься отруйна речовина, вживання якої приводило до масових отруєнь. Через цей страх, селяни називали картоплю «чортовим яблуком». Навіть у 1830-40-х роках все ще відбувалися так звані «картопляні бунти» – селяни не хотіли вирощувати страшну й небезпечну культуру, яку їм нав’язували паничі. Проте з часом ця рослина прижилася і стала однією з найголовніших на українському столі.

Помідори

Томатна паста є серед основних інгредієнтів класичного українського борщу, проте й вона, а точніше помідори, з яких її виготовляють, були завезені в Україну всього кілька століть тому. В Європі помідори з’явилися в 16 столітті і знову завдяки іспанським морякам, які привезли їх з Південної Америки. Довгий час, як і картопля, в помідорах вбачали гарну декоративну культуру. Німці їх вирощували в вазонах для прикрашення підвіконня, а в Росії та Англії помідори вважали рідкісними рослинами і саджали в оранжереях поряд з вишуканими квітами.

Протягом кількох сотень років, аж до початку 19 століття помідори в Європі вважали смертельно отруйними і ніхто не наважувався їх їсти. Помідори навіть намагалися використовувати як отруту замість звичного миш’яку. Наприклад, зважаючи на «отруйність» помідорів, Джорджа Вашингтона, першого президента Сполучених Штатів Америки, намагалися ними отруїти. Власне, це «отруєння» Вашингтон пережив і через кілька років став президентом Америки.

На території України помідори з’явилися лише аж наприкінці 18 століття, проте тут їх теж спочатку вирощували як декоративну рослину. На той час, помідори не могли дозріти в умовах українського клімату і використовувати у стравах їх почали лише на початку 19 століття.

Перець

Рецептів борщу багато і в деяких з них є й солодкий перець, тому не можемо не розповісти про цей турецький овоч.

Власне, точно не відомо, де саме він з’явився. Вважається, що батьківщиною солодкого перцю є Мексика і Гватемала, адже саме на території цих країн досі можна знайти найбільше видів дикого перцю. На територію України перець потрапив десь приблизно наприкінці 16 століття. Ймовірно завезено його було з Туреччини або Ірану. Незважаючи на те, що перець став відомим українцям ще в 16-столітті, активно використовувати його почали лише за півтора століття.

Квасоля

Квасоля є невід’ємним інгредієнтом традиційного українського борщу, але мало хто знає, що з’явилася вона на території України лише в 16-17 столітті.

Вперше про квасолю згадували в китайських літописах ще до 2800 року до нашої ери. Тоді китайці варили її разом з рисом. Зараз таку саму страву все ще готують в Індії, Кореї, Японії та на Філіппінських островах. Римляни з квасолі готували косметичний засіб, який вони використовували як пудру. Американські індіанці протягом сотень років вживали її в їжу і після відкриття Америки квасоля потрапила на територію Європи разом з іншими овочами. Також були завезені й декоративні види цієї рослини.

Приблизно за 5000 р. до н.е. люди в Південній Америці займалися вирощуванням квасолі. Її навіть використовували як фішки у грі. фото: quatr.us

Отже, справжній український борщ лише з українських продуктів складається з буряку, капусти, моркви і цибулі. Саме так! Але є одне «але». Варто зазначити, що майже всі овочі, що входять до складу цієї страви, насправді були завезені з інших країн, але значно раніше, ніж борщ сформувався як окремий елемент української кухні (а відбулося це приблизно в 16-17 столітті).

Наприклад, буряк, найголовніший інгредієнт борщу, згадується в літописах Київської Русі ще в 10-11 століттях, але завезений він був з Візантійської імперії. Білокачанна капуста, одна з найдавніших агрокультур, стала основою харчування українців дуже багато років тому, проте теж не є власне українською рослиною. Перші згадки про неї датовані 1073 роком, коли насіння капусти почали привозити в Київську Русь з європейських країн. Морква теж є в раціоні українців з часів Київської Русі, проте до 16 століття помаранчевої моркви не було – лише біла та жовта. Помаранчеву моркву вивели нідерландські селекціонери і невдовзі вона опинилася на території України. Цибуля та часник відомі українцям приблизно з 11-12 століття. Батьківщиною часнику є Середня Азія (Туркменістан, Узбекістан, Іран), а цибулю вживали ще давні єгиптяни та греки. Проте все ж вважається, що їх завезли в Україну торговці з берегів Дунаю.

Хоч всі овочі і виявилися завезеними з-за кордону, борщ робить українським любов і традиція, яку протягом століть вкладали в страву українці. А те, що картопля, буряк чи помідори вперше з’явилися не власне на території України, вже не має великого значення.