Стеблевая (лінійна) іржа пшениці

Збудник хвороби стебловий (лінійної) іржі озимої пшениці – Puccinia graminis Pers. f. sp. tritici Erikss. et Henn. – вузькоспеціалізований дводомний гриб, який вражає пшеницю, ячмінь і багато видів злакових трав. В Україні хвороба зустрічається всюди, де вирощується пшениця, але шкідлива тільки в районах з теплим і вологим кліматом.

Хвороба проявляється після цвітіння на стеблах, піхвах листя, рідше – на стрижні колоса, колосових лусочках і остьях у вигляді ржавчаністо-бурих довгастих уредіній з урединіоспор, які зливаються у вигляді бурих смуг, які розривають епідерміс. При сильному розвитку хвороби можливо вилягання посівів, втрати врожаю можуть досягати 50-60, а в окремих випадках він може бути знищений повністю.

Спермогоніальное і еціальное спороношение збудника утворюється на видах барбарису і магонии, всі інші стадії – на злакових. Навесні на листках проміжних рослинах-хозяівамі зверху утворюються поодинокі округлі або кувшинообразную темно-жовтого кольору, в яких формується величезна кількість одноклітинних спор – спермаціі.

Теліоспори Puccinia graminis – фото Еціі Puccinia graminis – фото Спермогоніальное і еціальное спороношение Puccinia graminis на барбарисі – фото

При таких умовах під час вегетації рослин збудник може утворити кілька генерацій урединиоспор, внаслідок чого хвороба широко поширюється.

В кінці вегетації в місцях ураження з`являються теліопустули з теліоспорамі у вигляді чорних смуг довжиною до 22 мм, які розривають епідерміс. Вони зимують на уражених рослинних рештках, навесні проростають в базидий з базидиоспорами. Базидіоспори потрапляють на листя проміжних рослин-господарів і дають на ньому початок нового циклу розвитку гриба.

В умовах теплого і вологого клімату можлива зимівля урединиоспор на рослинних рештках, уредіноміцелія на посівах озимої пшениці, озимого ячменю, на сходах падалиці, а також на сходах дікорослих злаків.

Життєвий цикл Стебловий (лінійної) іржі озимої пшениці Puccinia graminis – фото

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ВІД ХВОРОБ

Лінійна або стеблова іржа

Збудником хвороби є гриб Puccinia graminis Pers.f.tritici Eriks. et Henn. Він дводомний: спермогоніальне і еціальне спороношення утворюються на видах барбарису (Berberis L ) і магонії (Mahonie Watt.), а урединіо і теліоспороношення — на пшениці. На листках барбарису з верхнього боку P.graminis утворює поодинокі спермогонії або невеликі їх групи. Вони кулясті, 120-130 мкм у діаметрі, темно-жовтого забарвлення. У них формується велика кількість дрібних, світлих, одноклітинних спор — спермацій, за

Встановлено, що деякі іржасті гриби можуть розвиватись на дуже складних штучних середовищах.

допомогою яких відбувається запліднення інших спермогоніїв. Цим і пояснюється утворення нових біологічних форм і рас гриба.

Через 2-5 діб після спермогоніїв з нижнього боку листків барбарису, а іноді на черешках і молодих пагонах утворюються еції, які розміщуються округлими або довгастими групами. Еції циліндрично-чашоподібні, з відігнутими краями, білувато-жовті, 2-3 мм у діаметрі. Клітини перидію щільно з’єднані, прямокутні, мають зовнішню стінку оболонки завтовшки 7-13 мкм з бородавками.

Еціоспори кулясті або округло-тупобагатогранні, розміром 14-22 х 12-18 мкм, з жовтим вмістом. Оболонка безбарвна, у верхній частині потовщена, вкрита дрібними бородавками. Еціоспори розлітаються і, потрапивши на зернові злаки, проростають при наявності краплинно-рідкої вологи та температурі 5-24°С. У місці укорінення паростка еціоспори розвивається грибниця, на якій формуються урединії з урединіоспорами. Таку грибницю називають урединіогрибницею. Урединії утворюються на стеблах, листкових піхвах, листках, остюках і колоскових лусочках. Вони іржасто-бурі, довгасті, лінійні, злиті.

Урединіоспори P.graminis довгасті, еліптичні, жовті, одноклітинні, розміром 20-42 х 14-22 мкм. Вони проростають у краплинно-

рідкій волозі при температурі від 1 до 30°С (оптимум 18-20°С). За період вегетації рослин (залежно від екологічних умов) гриб може дати кілька поколінь урединіоспор, чим і пояснюється швидке поширення захворювання. Наприкінці вегетації рослин з’являються телії з теліоспорами. Вони розвиваються у місцях формування урединій і часто утворюють смуги чорного кольору завдовжки до 22 мм.

Теліоспори двоклітинні на довгій ніжці, довгасто-булавоподібні, з потовщеною оболонкою біля верхівки, коричневі, гладенькі, розміром 35-60 х 12-22 мкм. Вони зимують на уражених рослинних рештках, особливо на стерні, проростають навесні після періоду спокою при температурі 9-29°С (оптимум у межах 18-22°С) і вологості повітря 95-100%. Час, необхідний для проростання теліоспор, залежить від ступеня їх зрілості. Зрілі теліоспори можуть проростати через 3-4 години після того, як їх помістити у вологу камеру. Із клітин теліоспор утворюються базидії з базидіоспорами.

У гриба P.graminis виявлено понад 300 рас, які відрізняються вірулентністю до різних сортів. Найчастіше зустрічаються раси 21-ша і 34-та. Лінійна іржа інтенсивніше проявляється на ранніх посівах озимої і пізніх — ярої пшениці. Калійні добрива, особливо у суміші з фосфорними, підвищують стійкість рослин до хвороби. Однобічне внесення азотистих добрив підвищує сприйнятливість рослин до лінійної іржі. Тому слід вносити їх під зернові культури у суміші з калійними і фосфорними. Велике значення у підвищенні стійкості до лінійної іржі має підживлення озимих і ярих злаків фосфорно-калійними добривами під час їх виходу у трубку.

Помічено, що в межах роду рослин і навіть виду є форми, які мають імунність, або підвищену стійкість до лінійної й інших видів іржі. Наприклад, Triticum monococcum, Tr.timofeevi мають стійкість, що близька до імунності. Підвищеною стійкістю характеризуються види Tr. polonicum, Tr. turgidum, Tr. dicoccum. Тому їх використання для міжвидових схрещувань має практичне значення у виведенні нових сортів з підвищеною стійкістю до лінійної іржі.

Шкідливість лінійної іржі полягає у порушенні водного балансу рослин (посилення транспірації). При ураженні стебла під колосом різко знижується очікуваний урожай внаслідок так званого витікання зерна. Воно утворюється щупле, з дуже низькими хлібопекарськими якостями. Інколи при значному розвитку лінійної іржі недобір урожаю становить 60-70%.

Фунгіцидний захист озимої пшениці

На одержання високих урожаїв впливають різноманітні фактори, серед яких значну увагу варто приділяти фітопатогенам. На даний момент переважна більшість посівів озимої пшениці знаходься у фазі кінець трубкування – прапорцевий листок. У свою чергу збереження прапорцевого листка від ураження збудниками хвороб, гарантує 45 % потенційного врожаю, за який він відповідає.

Актуальні хвороби сьогодення на зернових колосових: піренефороз, септоріоз, фузаріоз, бура іржа, стеблова іржа, сітчаста плямистість, темно-бура плямистість, карликова іржа, ринхоспоріоз, борошниста роса та інші.

Останнім часом серед плямистостей листя прогресують хвороби, що раніше не мали відчутного господарського значення – це піренофороз та септоріоз.

• Піренофороз – шкодочинна, швидкопрогресуюча в багатьох країнах світу хвороба, викликана збудником P. tritici-repentis. Збудник щорічно проходить сумчасту і конідіальну стадії розвитку, що сприяє появі більш вірулентних та агресивних форм. Оптимальна температура для розвитку збудника в межах +12 – +18 °С, проте навіть при +32 – +40°С розвиток його не припиняється. Ураження піренофорозом впливає на довжину колоса, кількість зерен у колосі, масу зерна з колоса і масу 1000 зерен, блокує процес перенесення азоту з листя до колосу.
• Септоріоз – шкодочинна, прогресуюча у світі хвороба, активно зростає і в Україні. Ураженість посівів озимої пшениці відбувається впродовж всієї вегетації. Шкідливість хвороби полягає в тому, що уражені рослини відстають у рості, листя на них часто всихає, колосся недорозвинене, зерно формується щупле, що призводить до зниження врожайності і погіршення посівних якостей насіння. У роки епіфітотій у країнах врожай знижується до 15 %. Збудники септоріозу пшениці розвиваються в широкому діапазоні температури 4−35º С. оптимальною є температура 20−22º С. Інтенсивному розвитку хвороби сприяють часті дощі, коли відносна вологість повітря перевищує 80 %.

Cеред небезпечних хвороб, на ряду з піренофорозом, септоріозом стоять іржасті хвороби. Серед іржастих хвороб трапляються: стеблова або лінійна іржа, бура листкова іржа пшениці, жовта іржа.

• Лінійна стеблова іржа злаків особливо поширена на Поліссі і в західних областях Лісостепу. Хвороба проявляється на надземних частинах рослини у вигляді іржасто-бурих уредіній з уредоспорами, які розміщуються на рослині у вигляді бурих розірваних смуг. Збудник – Puccinia graminis. Зараження відбувається в присутності краплинної вологи при температурі 5-22 °С.
• Зараження збудником Puccinia reconditа – бурої листкової іржі пшениці відбувається в межах оптимальної температури 15-25°С. Поширене захворювання переважно в Лісостепу і на Поліссі.
• Особливої уваги до себе, на Поліссі і в західних областях Лісостепу України, привертає жовта іржа. Збудником даного захворювання є Puccinia striiformis, ураження яким настає при 11-13 °С.

На сьогоднішній день, температурні режими сприятливі для зараження як збудниками іржастих хвороб так і збудниками плямистостей. Це, у свою чергу, може призвести до значних недоборів і втрат врожаю.

Акцентуємо Вашу увагу, що для вирішення питань з обмеженням збудників хвороб, які впливають на врожаї варто робити профілактику, яка набагато дешевша й ефективніша, ніж лікування наслідків ураження. Для обмеження розвитку збудників варто застосовувати наступні продукти:

Для пролонгованої робити роботи зазначених продуктів фіксації та поширення їх на рослинах необхідно застосовувати ад’юванти Сіліксан 106 та МультиМастр.

Вчасне застосування фунгіцидів, як одного з елементів технології вирощування, дасть можливість посівам продуктивніше реалізувати свій потенціал! За більш детальною інформацією щодо використання зазначених фунгіцидів, враховуючи фітосанітарний стан у Вашому регіоні, наявність тих чи інших хвороб, звертайтеся до регіональних менеджерів з агрономічних питань.

Заступник керівника Відділу технологічної підтримки «ЕРІДОН»
ЧЕРНЕНКО Євген Петрович | (050)-373-95-24