Українці страждають від борщівника: як він виглядає і чим небезпечний

Борщівник – одна з отруйних рослин, яка широко поширена в Україні. Всього існує близько 50 видів цієї рослини, проте найнебезпечнішим вважається борщівник Сосновського. Як він виглядає, які можуть бути наслідки при взаємодії з рослиною і як її прибрати з ділянки – читайте нижче.

Спочатку небезпечна рослина росла на Кавказі й в Туреччині, але широке поширення в країнах СНД воно отримало через селекціонера Петра Вавілова, який в кінці 1940-х років переконав Всесоюзну академію сільськогосподарських наук сіяти цю рослину на корм худобі, бо вона невибаглива і дуже живуча. З часом рослина культивувалася і з недавнього часу сік борщівника виявився смертельно небезпечним для тварин і людини. При цьому бур’ян дуже важко знищити.

Одна з особливостей борщівника Сосновського – насіння сходить нерівномірно, іноді через 2-3 роки, а іноді й через 5-7 років. Причому насіння дуже багато – десятки тисяч, і це значно ускладнює боротьбу з бур’яном. Так, фермери та господарі ділянок думають, що перемогли рослину, але вона з’являється на наступний рік, і так раз за разом.

Борщівник Сосновського (фото: pixabay.com)

У чому небезпека рослини?

Борщівник є отрутою для землі через ефіроолійні канали. При потраплянні насіння в грунт їх оболонки згнивають, а ефірні олії та смоли, що виділяються в грунт, гальмують проростання насіння інших рослин. Це впливає на родючість ділянки.

Другою, більш значущою небезпекою цієї рослини є те, що вона містить світлочутливі речовини з групи фур анокумаринів. При попаданні соку борщівника на шкіру людини або тварини, він під впливом сонячних променів викликає сильні опіки. Дуже часто такі пошкодження вимагають тривалого і спеціального лікування. При важких випадках – потраплянні великої кількості речовини, а також індивідуальній алергії – можливі летальні результати.

Якщо сік борщівника потрапить в очі, може викликати сильні опіки рогівки й привести до сліпоти.

При цьому, рослина може бути небезпечною, навіть якщо ви неї не торкаєтеся: пари соку борщівника, а також його пилок можуть викликати набряк гортані, дихальних шляхів, верхніх частин стравоходу – це теж смертельно небезпечно.

Борщівник Сосновського (фото: pixabay.com)

По-третє, сік борщівника здатний викликати порушення структури хромосом, тобто викликати мутагенний ефект. Причому небезпечні всі частини рослини – стебла, листя, квіти, плоди, навіть коріння.

Перша допомога

Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, потрібно відразу ізолювати пошкоджену ділянку від світла. Варто використовувати бинти, підручні засоби – наприклад, рушник. Причому зробити це слід у перші ж хвилини після потрапляння соку на шкіру – навіть якщо здається, що нічого страшного не сталося.

Відразу після попадання соку на шкіру потрібно зайти у темне приміщення. Варто триматися подалі не тільки від прямих сонячних променів, але і від природного денного освітлення в цілому. При можливості варто відразу промити уражену ділянку водою з милом. Потерпілого потрібно ізолювати від сонячних променів мінімум на 2 доби. Якщо такої можливості немає – потрібно закрити всі ділянки шкіри, на які потрапив сік рослини, щільною тканиною і намагатися не прогулюватися під сонячними променями.

Лікарі стверджують, що, якщо сік забруднив долоні, варто носити рукавички. Такі серйозні заходи пов’язані з тим, що активність речовини зберігається протягом мінімум 48 годин при попаданні сонячних променів. Якщо є можливість, ці два дні залишайтеся вдома і щільно закривайте фіранки на вікнах.

При цьому лікарі попереджають: намазувати опіки маззю й іншими підручними засобами, такими як масло, сметана, сало та інші продукти, – категорично заборонено. При появі пухирів в місцях опіків потрібно звернутися до лікаря.

При попаданні соку в очі необхідно ретельно промити їх проточною водою, прикрити щільною тканиною і викликати “швидку допомогу”.

Як позбутися від борщівника

Фахівці радять власникам земельних ділянок регулярно скошувати борщівник. Він рідко проростає від кореня: за розповсюдження в основному відповідає насіння. Якщо парасольки вже з’явилися, то треба їх акуратно зрізати, щоб насіння не потрапили на землю. Можна попередньо обернути кожен поліетиленом, щоб запобігти поширенню насіння.

Після скошування потрібно накрити оброблену ділянку товстим шаром чорною плівкою, що не пропускає світло.

Також можна знищувати проростки – це зазвичай роблять навесні, на початку сезону. Необхідно прополювати, орати, боронувати, обробляти землю гербіцидами. А на звільнене місце найкраще садити картоплю, топінамбур, бобові.

Також ми перераховували миловидні рослини, що можуть заподіяти тяжкі опіки, в Україні їх повно.

Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 21 лютого 2019 Перша редакція: 21 лютого 2018 🕒 8 хвилин 👀 22564 рази 💬 7 коментарів

• Рослина борщівник – опис
  • Як виглядає рослина борщівник?
  • Борщівник звичайний (Heracleum sphondylium)
  • Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum)
  • Борщівник волохатий (Heracleum villosum)
  • Борщівник Мантегацці (Heracleum mantegazzianum)
  • Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi)
  • Лікування опіків від борщівника
  • Як позбутися борщівника
  • Чого не можна робити, знищуючи борщівник

  Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

  Ми розповімо вам, звідки з’явився борщівник Сосновського, чим небезпечний борщівник цього виду, які види борщівника популярні в культурі і які властивості мають представники цього роду.

  Рослина борщівник – опис

  Як виглядає рослина борщівник?

  Борщівник – дворічні або багаторічні трави заввишки від 20 см до 2,5 м. Стебла у них, як правило, порожняві, з негустим опушенням або опушені по всій довжині. Дуже велике трійчасто-, двічі трійчасто- або перисто-роздільне листя борщівника зібране в прикореневу розетку. Квітки у рослин цього роду яскраво-рожеві, білі або зеленувато-жовті, утворюють складні парасольки до 40 см у діаметрі. Більша частина борщівників зацвітає в травні, але тривалість цвітіння у кожного виду своя. Плід борщівника – двонасінний вислоплідник. Насіння борщівника дозріває в липні-вересні.

  Види і сорти борщівника

  У культурі можна зустріти небагато видів борщівника.

  Борщівник звичайний (Heracleum sphondylium)

  – дворічна північно-африканська і євразійська рослина великих розмірів із порожнистим борознистим стеблом, укритим жорсткими волосинками. Становить цінність насіння рослини, що містить запашну олію, до складу якої входить октиловий ефір оцтової кислоти.

  Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum)

  або пікан, або пучка – вид, що росте по всій Європі, а також у Передкавказзі й Західному Сибіру. Це дворічна або багаторічна рослина з потужним вертикальним кореневищем, одиночним порожнистим, ребристим і зеленим у верхній частині стеблом заввишки до 180 см і великими, шорсткими лопатевими або перисто-розсіченими (іноді двічі або тричі) листками округло-яйцеподібної форми. Нижнє листя – черешкове, верхнє – не таке велике, як нижнє. Суцвіття – великі складні парасольки на 15-30 опушених променях: більші центральні парасольки складаються з квіток обох статей, а бічні – з чоловічих, часто безплідних. Квітки жовтувато-зеленого відтінку. Цвітіння відбувається влітку, а плодоношення – з липня по вересень. Плоди – голі вислоплідники. Вся рослина виділяє приємний аромат. Борщівник сибірський є лікарською і харчовою рослиною: в Сибіру з нього виготовляють ікру, що нагадує за смаком баклажанну, суп із борщівником сибірським має грибний аромат.

  Борщівник волохатий (Heracleum villosum)

  або ведмежа лапа придатний до вживання у вигляді прянощів. Це дворічна трав’яниста рослина, що в перший рік розвиває прикореневу розетку, а в другій – стебла, квітки та плоди. Кореневище у неї товсте, біле, веретеноподібне, стебло прямостояче, округле, борозенчасте, заввишки до 1,5 м при діаметрі 3-5 см. Листя черешкове, округле, еліптичне, опушене, зелене, завдовжки до 60 і завширшки до 10 см, при цьому прикореневі листки набагато більші за стеблові. Дрібні білі двостатеві квітки зібрані в парасольки діаметром 15-20 см. Плід – гола довгаста сім’янка.

  Борщівник Мантегацці (Heracleum mantegazzianum)

  – декоративно-листяний багаторічний вид. Його ребристі, розгалужені у верхній частині залозисто-опушені стебла сягають у висоту від 3 до 5 м і утворюють пухкий розлогий кущ. Нижнє трійчасто- або перисто-розсічене листя розташовується на довгих черешках. Верхнє – стеблове, сидяче, з великими й роздутими піхвами. Листя, як і стебла, вкриті червоними плямами. Численні білі квіти борщівника Мантегацці, зібрані у великі складні зонтикоподібні суцвіття діаметром до 1 м, мають специфічний запах. Цвітіння цього виду відбувається в червні-липні.

  Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi)

  або борщівник отруйний – велика трав’яниста рослина, яку в середині XX століття культивували як силосну культуру, не підозрюючи, що він здичавіє і почне поширюватися в природні екосистеми Північної і Східної Європи. Сьогодні його можна зустріти на берегах водойм, пустирях, лісових галявинах, схилах гір, у долинах річок, уздовж доріг і на необроблюваних полях Литви, Латвії, Естонії, скандинавських країн, Білорусі, Німеччини, Польщі, України та Росії. До складу листя та плодів рослин цього виду входить велика кількість ефірних олій, що містять фуранокумарини, які при потраплянні на шкіру підвищують її чутливість до ультрафіолетових променів, і це призводить до сильних опіків. Тому будь-яку рослину, схожу на борщівник, краще обходити стороною.

  Трава борщівник Сосновського – дуже велика дворічна або багаторічна рослина, яка цвіте й плодоносить тільки один раз, і після цього відмирає. У висоту вона сягає від 1 до 4 м. У неї стрижнева коренева система, яка сягає углиб 2 м, але основна маса коренів розташовується не глибше 30 см. Стебло у рослини шорстке, борознисто-ребристе, пурпурове або зелене з пурпуровими плямами, частково ворсисте, з великими трійчастим або перисто-розсіченим жовтувато-зеленим листям завдовжки від 1,4 до 2 м. Складні парасольки суцвіть до 80 см у діаметрі складаються з 30-75 променів із численними рожевими або білими квітками, яких на одній рослині може бути до 80 000. Цвітіння триває з липня по серпень, а широкоеліптичні або оберненояйцеподібні плоди завдовжки 10-12 см дозрівають із липня по вересень.

  Опіки від борщівника

  Лікування опіків від борщівника

  Опіки від соку й пилку борщівника Сосновського ви можете отримати не тільки при прямому контакті рослини з вашою шкірою, а й через одяг. Якщо ж сік бризнув на вас рясно, на шкірі утворюються наповнені рідиною пухирі, які не сходять упродовж тривалого часу й залишають після себе виразки, рубці та темні плями. Частіше потерпають від опіків борщівнику діти: вони граються з порожніми стеблами рослини, роблячи з них плювальні трубки й отримуючи в результаті опіки губ і слизової оболонки рота. Опік, що охопив 80 % поверхні тіла, може спричинити смерть.

  Чим лікувати опіки від борщівника? Після контакту з рослиною потрібно помити місця дотику до борщівника проточною водою з господарським милом, промити (саме промити, а не протерти) їх спиртом, горілкою або одеколоном і закрити від сонячних променів на кілька днів. Це дуже важливо: сонячні промені не повинні потрапляти на місце контакту шкіри з борщівником щонайменше два дні. Щоб зняти свербіж, робіть на уражені місця примочки з кори дуба (1 столову ложку кори кип’ятять 10 хвилин у 2 склянках води) або міцного чаю. Якщо опіки все-таки з’являться, обробіть їх лініментом синтоміцину або уснінатом натрію на ялицевому бальзамі. Але в разі, якщо:

  • опіками вкрито більше 10 % поверхні тіла;
  • з’явилися великі пухирі, що зливаються;
  • пошкоджені очі або слизова оболонка порожнини рота або носа;
  • з’явилися алергічні реакції – бронхоспазми або набряк носоглотки, шкіри;
  • піднялася температура тіла й почалася блювота,

  потрібно якомога швидше звернутися до лікаря.

  Найбільш небезпечний борщівник Сосновського в період цвітіння і в сонячні дні. Якщо ж контакт із рослиною відбудеться в похмурий день, і потім ви впродовж двох днів не піддаватиметеся впливу сонячних променів, опіку у вас не буде.

  Боротьба з борщівником на ділянці

  Як позбутися борщівника

  Найкращий спосіб захистити себе та своїх близьких від опіків борщівником – видалити цю рослину зі своєї ділянки. Починати боротьбу з рослиною хімічними засобами (гербіцидами) потрібно в момент появи її сходів і проводити часті й інтенсивні обробки до самого початку цвітіння борщівника. Концентрація розчину має бути в 2-3 рази сильніша, ніж пропонується в інструкції. Досить буде трьох обприскувань із перервою в 2-3 тижні. Хімічну обробку проводять у похмурий день, уживши всіх запобіжних заходів: надівши щільний одяг із довгими рукавами, штани й рукавиці. Після проведеної роботи одяг потрібно обов’язково випрати.

  Однак якщо цвітіння вже почалося, то хімічна обробка результатів не дасть, і вам доведеться обрізати та спалювати суцвіття, щоб рослина не розмножувалася самосівом: насіння у борщівника утворюється у великій кількості, і багато насінин, упавши на землю, навесні проростуть.

  Ефективним способом боротьби, якщо борщівник на ділянці сильно розрісся, є його спалювання. Цей спосіб вимагає великої обережності: рослини обливають горючою рідиною таким чином, щоб намокли всі суцвіття з плодами. І майте на увазі, що при згорянні плоди виділятимуть горючі ефірні олії.

  Ведуть боротьбу з борщівником і агротехнічними прийомами: плоскорізом підрізають коріння рослини на глибині 5-10 см, зрізуючи точку росту. Але якщо борщівник зайняв велику територію, доведеться вдаватися до оранки, яку здійснюють кілька разів за вегетаційний період, причому залежно від засміченості поля вам доведеться це робити впродовж 2-7 років. Восени оранку на ділянці з борщівником проводити не можна, оскільки вона сприятиме накопиченню його насіння в ґрунті.

  Дрібні сходи борщівника знищують при прополюванні, однак вони можуть з’являтися не тільки навесні, а й упродовж усього літа, тому регулярно оглядайте ділянку й знищуйте молоді рослини.

  Чого не можна робити, знищуючи борщівник

  По-перше, не можна скошувати борщівник у момент зав’язування плодів, якщо ви не збираєтеся негайно його спалити. Зрізані, вирвані або скошені рослини не можна залишати на місці, оскільки стебло має великий запас поживних речовин, який дозволить дозріти насінню, що зав’язалося, адже життя новій рослині можуть дати насінини, які досягли молочної стиглості.

  По-друге, не можна косити борщівник або зрізати його суцвіття в період дозрівання й осипання насіння, оскільки це призведе до поширення борщівника на нові території.

  По-третє, не можна працювати з борщівником, не захистивши тіло водонепроникним одягом. Не забудьте також надіти на обличчя захисну маску.

  Корисні властивості борщівника

  Борщівник містить алкалоїди, смоли, флавоноїди, каротин, глютамін, фурокумарин, мікроелементи мідь, марганець і залізо, дубильні речовини, аргінін, цукри, ефірні олії, аскорбінову кислоту, клітковину та вітаміни. Сік рослини використовується для лікування астми, псоріазу, гнійних ран і виразок. За твердженням науковців, борщівник сприяє виробленню чоловічих гормонів. Він згубно діє на грибкову активність, має спазмолітичну і заспокійливу дію при істерії, невротичних розладах, нервовому тику, епілептичних припадках і шкірних захворюваннях. Коріння і плоди рослини мають жовчогінну й кровоспинну дію.

  Настоянка борщівника ефективна при діареї, гастроентеритах, метеоризмі. Відвар трави використовують для лікування корости, пухлин, лімфаденітів. Водні настої застосовують як седативний засіб, а також для коригування обміну речовин і функцій шлунково-кишкового тракту.

  Однак знаючи, що борщівник є отруйною рослиною, перш ніж почати приймати його препарати, необхідно порадитися з лікарем.

  Борщівник Сосновського (Борщевик Сосновского)

  Борщівник Сосновського — реліктова та добре пристосована до виживання але чужа для України рослина, що походить із Кавказу, де місцеві жителі використовували для овочевих супів та борщів молоде листя до появи квітконоса, звідки його назва.

  Містить фотоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні. У молодому листі ці речовини можуть розкладатися при термічній обробці.

  Рослина в перші роки не вибиває пагона, росте в вигляді листя в кущі та збільшує кореневище, на 2—3 рік з’являється трубчатий пагін із декількома суцвіттями. Перецвівши, рослина гине. Скошена рослина, яка не відцвіла, дає пагін на наступний рік, і може жити протягом багатьох років допоки не відцвіте. Якщо стовбур перебитий, за умови теплої погоди квітне повторно через 1—2 тижні, на вцілілих пагонах в прилистових розетках розвиваються квіти, причому інколи в більшій кількості. Нові квіти можуть зростати навіть майже біля землі, тому скошування є малоефективним.

  Зростає до 3—5 метрів в висоту, товщина стебла — до 10 сантиметрів. Основними місцями його поширення є потічки, береги річок, узбіччя доріг, деградовані пасовища і покинуті поля. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізано. Насіння розсівається в діаметрі 5—6 метрів навколо рослини, проте сухостій з насінням переносить зимові хуртовини, знаходячись над сніговим покривом, сприяючи рознесенню насіння на великі відстані. Насіння зберігає здатність до проростання протягом декількох років. Є медоносом, проте активно витісняє в своїх заростях всі квіткові культури, із врожайністю до 300кг/га, мед має темний колір та виражену спазмолітичну та заспокійливу дію.

  Незважаючи на те, що не всі борщівники містять фотосенсибілізуючі речовини, склад та дія їх може різнитись, борщівник Сосновського має токсичну дію на шкіру та часто його складно відрізнити від схожих представників суміжних видів.

  Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки ( фуранокумарини ), при контакті зі шкірою викликає малопомітне подразнення, як від кропиви, але під дією ультрафіолетового (зокрема сонячного) випромінювання, в сокові активуються токсичні властивості, підвищуючи чутливість шкіри до ультрафіолету в сотні разів. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1—3 ступенів. Опіки, особливо у перші кілька діб, схожі на термічні. Для них характерна гіперемія (почервоніння), водянисті пухирі. Опіки з’являються на вражених ділянках тіла не одразу після контакту, що б могло попередити подальший контакт з рослиною, а через 1—2 дні, розвиваючись поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань.

  Заходи боротьби

  Методом Allium test виявлено, що водний екстракт соку борщівника Сосновського (при відсутності фотоактивації) може проявляти генотоксичну активність для еукаріотів (по Allium test) — як для рослин так і для людини. Рівень мутагенного ефекту класифікується як сильний, ступінь мутагенного еффекту прямо пропорційний його дозі .

  При роботі з рослиною потрібно дотримуватись ряду настанов:

  • Попередження контакту шкіри з будь-якою частиною рослини, особливо тими частинами, що пустили на зламі сік. Він спричиняє опіки навіть на тильній поверхні долонь, де шкіра порівняно товста.
  • Робота з рослиною (особливо при викошуванні) передбачає використання щільного водовідштовхуючого одягу, окулярів та щільних гумових рукавиць.
  • Попередження дітей про небезпечність рослини. Велике листя та трубчасті стебла цікаві дітям для зламування.
  • Попередження використовування листя борщівника як серветок, для витирання рук чи ніг.
  • Розміщення інформаційних бюлетенів у школах, базах відпочинку та в місцях значної вегетації борщівника.

  Станом на 2011р. універсальних методів боротьби не розроблено. В Україні боротьба із борщівником ведеться на державному рівні. Згідно із статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного Кодексу України знищення борщівника Сосновського є компетенцією міських, селищних, сільських голів. Вони повинні домогтися від власників земельних ділянок, на яких розповсюджується шкідлива рослина, її знищення. Землевласники і землекористувачі, які не вживають заходів боротьби з бур’янами, у т. ч. з борщівником, несуть адміністративну відповідальність за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Хімічні методи боротьби включають використання гербіцидів. Для боротьби з борщівником рекомендується використовувати гліфосат . Достатня концентрація — 5л/100м 2 стандартного розчину раундапу, тобто 360 г/л гліфосату. Необхідно обробити 70-80% листкової поверхні рослин борщівника. Першу обробку слід проводити навесні, коли висота рослин не перевищує 50 см, що дозволяє безпечно проникнути в центр його заростей, з повторною обробкою після відростання рослин. Односезонна обробка не приносить результату, на наступний рік виникають масові сходи, а ще через 2 роки результати роботи нівелюються. Ерозія ґрунту є побічним ефектом від використання, ґрунт потребує повторного заселення, найкращим варіантом якого є глибоке зорювання ґрунту та взяття очищених земель під сільськогосподарські угіддя.

  Стебло: до 3—5 метрів в висоту, товщ ина стебла — до 10 сантиметрів

  Листки: в еликі і широкі листки борщівника розпускаються навесні раніше за інші рослини (трави), затінюючи поверхню ґрунту, на якій після його заселення рослини інших видів більше не ростуть

  Суцвіття: Дводомні квітки, зібрані в суцвіття , запилюються комахами

  Корінь: листя, коріння і плоди борщівника багаті ефірними маслами , які послаблюють стійкість шкіри проти ультрафіолетового випромінювання . Після контакту з рослиною, особливо в сонячні дні, на шкірі може з’явитися сильний опік 1 – 3 ступеня. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини перший час не викликає ніяких неприємних відчуттів.

  Плід: насіння борщівника здатні поширюватися на великі відстані, але більша частина насіння знаходиться у районі материнських рослин. Поширення насіння відбувається як природним шляхом, так і за допомогою людини.
  Плоди борщівника складаються з двох частин, кожна з яких містить одне насіння. Майже все насіння, що з’явилися в кінці літа, знаходяться в стані спокою і не проростає восени. Проростання передує період зростання ембріона і вихід зі стану спокою. Обов’язковою умовою проростання є вплив протягом одного-двох місяців низьких середньодобових температур 2-4 ° C у період перебування їх у вологому стані.