Рябчик: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 25 лютого 2023 Опубліковано: 21 лютого 2019 Перша редакція: 21 липня 2014 🕒 10 хвилин 👀 61828 разів 💬 1 коментар

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за рябчиками
• Квіти рябчики – опис
• Вирощування рябчиків в саду
• Посадка рябчиків
  • Коли саджати рябчики
  • Як саджати рябчики
  • Як доглядати за рябчиками в саду
  • Чому рябчики не цвітуть
  • Розмноження рябчиків
  • Коли викопувати рябчики

  Рябчики починають цвісти, як тільки зійде останній сніг. Як же радують око їх сонячно-апельсинові шапочки після похмурих зимових напівтонів!

  Але не тільки за красу квітникарі так люблять рябчики: фрітіллярія – справжня захисниця саду. Вважається, що специфічний запах рябчиків добре відлякує медведок та кротів. Тому цю квітку часто висаджують по периметру клумби чи ділянки.

  Але слід зазначити, що виростити такий бар’єр з рябчиків – завдання непросте. Адже діток фрітіллярія нарощує неохоче, а в магазинах готові цибулини коштують не так вже й дешево, та ще й є ризик купити завмерлу цибулину.

  • Як стимулювати рябчика до утворення діток?
  • Як правильно посадити нову чи пересадити стару цибулину фрітіллярії?
  • В який період краще утриматися від покупки рябчиків?

  Читайте у нашій статті.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за рябчиками

  • Посадка: посів насіння в ґрунт відразу після збору. Цибулини висаджують у кінці серпня або на початку вересня.
  • Викопування: на початку – в середині липня, коли починають жовтіти й відмирати стебла та листя.
  • Зберігання: у добре провітрюваному приміщенні, де температура не піднімається вище 30 ˚C.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло, притінок.
  • Ґрунт: помірно вологий, родючий, легкий і добре дренований.
  • Полив: рясний, але тільки в посушливу пору.
  • Підживлення: сухими добривами з подальшим поливом ділянки: вперше у третій декаді квітня, вдруге після цвітіння.
  • Розмноження: насіннєве та вегетативне (заміщуючими цибулинами й примусовим поділом материнської цибулини).
  • Шкідники: лілійні жуки, цибульні лілійниці, цибульні дзюрчалки.
  • Хвороби: бувають випадки ураження цибулини. До вірусів і бактерій рябчик стійкий.
  • Властивості: багато видів рябчика містять отруйні для людини алкалоїди.

  Рябчик (лат. Fritillaria), або Фрітіллярія – рід трав’янистих багаторічників родини Лілійні. У природі відомо близько ста п’ятдесяти видів рослини, що ростуть у помірному поясі Північної півкулі, у Східній чи Західній Азії. Латинську назву рослина рябчик отримала через схожість форми віночка квітки зі склянкою для викидання гральних кісток, яка на латині називається «fritillus». Українська назва походить від слова «рябий», яке в народі має значення «строкатий».

  Квіти рябчики – опис

  Квіти рябчики схожі на маленьку пальму з квітами у вершині, і їх часто називають райськими деревами. Цибулини рябчиків складаються з декількох широких м’ясистих лусок, які щорічно оновлюються. Покривних лусок у цибулин рябчика немає, тому вони вимагають дуже дбайливого догляду. Наземне стебло вкрите листям численними вузьколінійними або довгасто-ланцетними листками, розташованими мільчасто або розсіяно. Повислі квітки, одиночні або зібрані в парасольку чи волоть, привертають увагу яскравими оцвітинами жовтого, фіолетового, білого або червоного відтінків. Рябчики – ефемероїди: біля основи кожного листка розташований нектарник у вигляді поглиблення овальної, круглої або трикутної форми. Плід рябчика – шестигранна коробочка з численним насінням, іноді крилата, іноді безкрила.

  Вирощування рябчиків в саду

  Поговоримо про рослину, котра заслужено носить ім’я рябчика імператорського, який іноді називають королівським, а іноді – царською короною. Вирощування імператорського рябчика в наших широтах увійшло в моду в XVI ст., але він досі іноді заганяє квітникарів у глухий кут – попри всі зусилля квітникаря може не зацвісти.

  Починає цвісти рябчик імператорський, як тільки розтане сніг: лимонно-жовті або соковито-оранжеві квітки на високих квітконосах після сірої зими виглядають неймовірно красиво. Добре вони поєднуються з іншими весняними квітами. Цибулина рябчика формує зазвичай два квітконоси, в основі яких утворюються нові цибулини, а діток, на жаль, у рябчика наростає мало, тому купити цибулини рябчика в крамниці буває недешево.

  Любить рябчик імператорський добре освітлені ділянки, але чудово росте і в притінку. Ґрунт полюбляє легкий, родючий, помірно вологий. Дуже важливо забезпечити гарний дренаж.

  Посадка рябчиків

  Коли саджати рябчики

  Коли вегетаційний період рябчика закінчився, його цибулини викопують із землі і зберігають у сухому і провітрюваному приміщенні, поки у цибулинки не з’являться корінці: ось тепер саме час садити її в землю. Зазвичай це буває в кінці серпня або на початку вересня. У цибулинок рябчика імператорського немає захисних покривних лусок, і вони швидко засихають. Тому не купуйте цибулини рябчика на пізніх осінніх розпродажах: найімовірніше, вони пересушені і навряд чи проростуть. Якщо у вас з якоїсь причини немає можливості вчасно посадити цибулини рябчика, занурте їх у вологий торф і помістіть у холодильник у відділення для овочів. Якщо ви не встигнете висадити цибулини до кінця вересня, більш пізня посадка рябчиків може призвести до того, що наступного року вони не цвістимуть. Перед посадкою цибулини слід продезінфікувати розчином марганцівки, потім злегка присипати товченим деревним вугіллям.

  Як саджати рябчики

  Перед посадкою підготуйте ділянку: перекопайте її, підмішуючи у важку землю пісок, і, хоч би який був ґрунт, додайте в нього торф або перегній. Добре сприймає рябчик і добавку у вигляді вапна або золи. Глибина посадки від денця – 2-3 діаметри цибулини, це десь 20-25 см. На дно ямки насипають шар піску, але якщо ґрунт важкий, то краще замінити пісок на вологий торф. Потім на пісок або торф кладуть цибулину денцем вниз, акуратно розправляючи корінці, і засипають землею. Взагалі-то правильніше вважати, що це пересадка рябчиків, а не посадка, хоча немає сенсу сперечатися про терміни, якщо від цього не змінюється суть.

  Догляд за рябчиками

  Як доглядати за рябчиками в саду

  Рябчик настільки невибагливий, що на нього можна взагалі не витрачати часу, якщо вас не цікавить результат – якість цвітіння. Посадка і догляд за рябчиками – прекрасний навчальний досвід для квітникарів-початківців. Але якщо ви хочете побачити в своєму саду справжній шедевр квітникарського мистецтва, доведеться витратити на догляд за імператорським рябчиком деякі зусилля.

  Полив рябчиків здійснюється в посушливе літо. Слідкуйте за тим, щоб ґрунт на ділянці сильно не пересихав. Після закінчення вегетації поливайте ділянку 1-2 рази на місяць, щоб цибулини відцвілих рябчиків не перебували в занадто сухій землі. Вирощування рябчиків передбачає і підживлення рослин сухими добривами: перший раз у третій декаді квітня (по столовій ложці «Агріколи» для квітучих рослин і нітрофоски змішують із відром перегною і розкидають по 4-5 кг шаром 4-5 см на 1 м²). Друге підживлення проводять після цвітіння рябчика: розсипають по 1 столовій ложці суперфосфату і сульфату калію на 1 м² з наступним поливанням.

  Після кожного поливання необхідне прополювання, а от розпушування ґрунту загрожує пошкодженням коренів, тому просто замульчуйте землю на ділянці трисантиметровим шаром торфу або перегною відразу після посадки, попередньо розсипавши по ділянці деревну золу.

  Чому рябчики не цвітуть

  Причиною того, що ваші рябчики не хочуть цвісти, може бути одна з наступних:

  • занадто прохолодне або дуже вологе літо. Викопайте цибулини після цвітіння і постарайтеся прогріти їх природним способом до посадки;
  • занадто дрібні цибулини. Якщо цибулина менше 5 см у діаметрі, цвісти рябчик не буде, він нарощуватиме масу цибулини;
  • занадто довге зростання на одному місці. Якщо ви не викопуєте цибулини на зиму, вони, як правило, починають ділитися і втрачають в об’ємі. Тому викопуйте середні і великі цибулини рябчиків після цвітіння для подальшої осінньої посадки – і ви гарантовано отримаєте на наступний рік прекрасне цвітіння;
  • неправильна глибина посадки: при недостатній глибині рослина стає чутливою до змін погоди (при морозі може замерзати, при дощі – гнити), а при занадто глибокій посадці цибулина забагато сил витрачає на проростання і виживання;
  • невдалий ґрунт. Занадто легкий ґрунт промерзає взимку, в глинистому накопичується забагато вологи, що призводить до загнивання цибулини. Подбайте про потрібний склад ґрунту і гарний дренаж;
  • малосніжна морозна зима: цибулини можуть просто перемерзнути. Укрийте посадку рябчиків на зиму мульчею з перегною або торфу шаром у 10-20 см;
  • збереження зав’язі після опадання пелюсток. Якщо вчасно не видалити зав’язь, то всі поживні речовини буде витрачено на неї, а не на розвиток цибулини і підготовку до цвітіння в наступному році.

  Розмноження рябчиків

  В аматорському квітникарстві для розмноження рябчиків використовується вегетативний спосіб природного поділу цибулини. Зазвичай одна цибулина рябчика імператорського дає не більше двох великих дочірніх діток, тому спосіб цей не найшвидший, оскільки відокремлена від материнської цибулини і пересаджена дитинка дорощується в ґрунті кілька років, поки настане повноцінне цвітіння. Зате цей спосіб найнадійніший.

  Можна «допомогти» рябчику утворити дитинку: після літнього викопування цибулин рябчика на найбільшій і найздоровішій цибулині в найм’ясистішій її частині стерильним інструментом роблять неглибокий зішкріб діаметром 2 см і, нічим не обробляючи, дають ранкам підсохнути на повітрі. Потім поміщають у чистий сухий пісок і залишають у сухому приміщенні з хорошою вентиляцією. Коли у цибулинки почнуть відростати корінці (наприкінці серпня або початку вересня), її обробляють фунгіцидом і висаджують у звичайному порядку. Зав’язі, що з’явилися з цибулини цієї рослини, слід видалити, тому що в цьому вегетаційному періоді всі сили має бути витрачено на утворення й розвиток діток. При викопуванні цибулини будьте обережні: маленьку дитинку можна не помітити.

  Насіннєве розмноження рябчиків під силу лише професіоналам у промислових масштабах.

  Рябчики після цвітіння

  Після того, як рябчики відцвіли, вони ще якийсь час тішитимуть око своєю зеленню, але до початку липня рябчики свою декоративність втрачають. До викопування цибулин беруться, коли надземна частина рослин починає жовтіти і відмирати. Але не варто чекати закінчення цього процесу, оскільки в цей час цибулина стає легкою здобиччю шкідників.

  Коли викопувати рябчики

  Як тільки листя почало жовтіти, викопайте цибулини, звільніть їх від сухого лушпиння, промийте теплою водою, витримайте півгодини в рожевому розчині марганцівки, видаліть, якщо це необхідно, плями гнилі та інші ушкодження, обробивши зрізи фунгіцидом і присипавши їх деревною золою, і помістіть у сухе провітрюване приміщення для підсихання ранок.

  Зберігання цибулин рябчиків

  Зберігають цибулини в сухому приміщенні з вентиляцією, де температура не піднімається вище 30 ºС, з початку липня до кінця серпня, поки у цибулин відросте коріння, і вони будуть готові до осінньої посадки. Не забувайте оглядати їх час від часу, виявляючи гнилі або пошкоджені місця.

  Види і сорти рябчиків

  Класифікація рябчиків не так щоб дуже складна, але вникати у професійні тонкощі – справа науковців і педантів. Ми ж зробимо загальний огляд і зупинимося на тих видах і сортах, які викликають зацікавлення у великої кількості квітникарів-аматорів. Отже, рябчики поділяються на шість секцій:

  Секція I Eufritillaria в свою чергу складається з чотирьох груп, в яку входять види, що походять з Середземномор’я, Західної Азії та Західної Європи. Найяскравіший представник – рябчик шаховий: у культурі з 1572 року, названий так через схожість із забарвленням тетерки. Висота – до 35 см, квітки поодинокі, вкрай рідко – дві дзвонові, звисаючі квітки фіолетово-коричневого кольору шахового малюнку. Невибагливий, має багато садових форм і різновидів: Альба, Афродіта – білоквіткові форми, Артеміда – пурпурові із зеленим, Юпітер – особливо великі темно-червоні квітки.

  Крім того, до цієї групи належать такі види, як рябчик Михайлівського, рябчик кавказький, рябчик голкопелюстковий, рябчик шахоподібний, рябчик жовтий, рябчик гірський та інші.

  Секція II Petilium збирає більші види рябчиків із Західних Гімалаїв, Туреччини, Північно-Східного Іраку і Туркменії. Найяскравішим представником цієї групи є знаменитий рябчик королівський, або, як його тепер заведено називати, рябчик імператорський. Батьківщина рябчика імператорського – Туреччина, в Європу він потрапив у 1580 році, і зараз нараховують близько 20 форм цього виду. Відрізняється неприємним запахом цибулин, високим стеблом – до 1 м у висоту, кільчастим широколанцетним листям і дзвіночкоподібними, до 6 см у діаметрі, помаранчевими з коричневими жилками, біля основи з коричневою плямою квітками, що никнуть. Сорти: Аврора – низькоросла форма (всього 60 см) із помаранчево-червоними квітками, Лютея і Лютея максима – рябчик із золотисто-жовтими квітками до 100 і до 120 см заввишки відповідно, Сульферіно – класичний варіант із жовтогарячими квітками, вкритими червоною сіткою.

  Крім рябчика імператорського, до групи входять також рябчик Едуарда і рябчик Радде.

  Секція III Theresia представлена одним-єдиним видом – рябчиком перським із Західної Азії.

  Секція IV Rhinopetalum – це види рябчиків із Західного Китаю й Афганістану: рябчик камчатський, рябчик двоквітковий і рябчик споріднений, що має цікаві сорти: Лаймлайт – до 60 см на зріст із зеленими квітками й оливковими плямами на них, Вейн Родерік – виведений у Китаї культивар із переливчастим коричнево-смарагдовим забарвленням, зеленими верхівками і чорно-коричневими або червоними мітками.

  Секція V Korolkowia – тільки один вид, рябчик Северцова, який є ендеміком Середньої Азії (росте тільки там і більше ніде).

  Секція VI Liliophiza представлена видами з Північної Америки. Наприклад, рябчик сизий – заввишки максимум 15 см, квітки довгі, золотисто-жовті, вкриті у внутрішній частині коричневими цяточками. У Європі його вирощують виключно в оранжереях.

  Рябчик: догляд, посадка, вирощування і сорту

  , або Фрітіллярія (лат. Fritillaria) – рід трав`янистих багаторічників сімейства Лілійні. У природі відомо близько ста п`ятдесяти видів рослини, що ростуть в помірному поясі Північної півкулі, в Східній або Західній Азії. Латинська назва рослина рябчик отримав через схожість форми віночка квітки зі склянкою для викидання гральних кісток, яке на латині називається «fritillus». Російська назва походить від слова «рябий», яке в народі має значення «строкатий».

  Посадка і догляд за рябчиками (коротко)

  • посадка: посів насіння в грунт відразу після збору. Цибулини висаджують в кінці серпня або на початку вересня.
  • Викопка: на початку-середині липня, коли починають жовтіти і відмирати стебла і листя.
  • зберігання: в добре провітрюваному приміщенні, де температура не піднімається вище 30 ˚C.
  • освітлення: яскраве сонячне світло, півтінь.
  • Грунт: помірно волога, родюча, легка і добре дренированная.
  • полив: рясний, але тільки в посушливу пору.
  • підживлення: сухими добривами з подальшим поливом ділянки: 1-й раз в третій декаді квітня, 2-й раз після цвітіння.
  • розмноження: насіннєве і вегетативне (заміщають цибулинами і примусовим розподілом материнської цибулини).
  • шкідники: Лілійні жуки, цибульні лілейніци, цибульні тріщалки.
  • хвороби: бувають випадки ураження цибулини. До вірусам і бактеріям рябчик стійкий.
  • властивості: багато видів рябчика містять отруйні для людини алкалоїди.

  Квіти рябчики – опис

  Квіти рябчики схожі на маленьку пальму з квітами біля вершини, і їх часто називають райськими деревами. Цибулини рябчиків складаються з декількох широких м`ясистих лусок, щорічно оновлюються. Покривних лусок у цибулин рябчика немає, тому вони вимагають дуже дбайливого догляду. Наземний стебло обліствен численними узколінейнимі або довгасто-ланцетними листками, розташованими мутовчато або неуважно.

  Повисла квітки, одиночні або зібрані в парасольку або волоть, привертають увагу яскравими оцвітиною жовтого, фіолетового, білого або червоного відтінків. Рябчики – ефемероїди: біля основи кожного листка знаходиться нектарник у вигляді поглиблення овальної, круглої або трикутної форми. Плід рябчика – шестигранна коробочка з численними насінням, іноді крилата, іноді безкрила.

  Вирощування рябчиків в саду

  Поговоримо про рослину, яке заслужено іменується рябчиком імператорським, який іноді називають королівським, а іноді – царською короною. Вирощування імператорського рябчика в наших широтах увійшло в моду в шістнадцятому столітті, але до сих пір він іноді ставить квітникарів в глухий кут – при всіх стараннях квітникаря може не зацвісти.

  Посадка і догляд за тюльпанами – вирощування на клумбах

  Починає цвісти рябчик імператорський, як тільки розтане сніг: лимонно-жовті або соковито-помаранчеві квітки на високих квітконосах після сумній зими виглядають неймовірно красиво. Добре вони поєднуються з іншими весняними квітами. Цибулина рябчика формує зазвичай два квітконосу, в основі яких утворюються нові цибулини, а діток, на жаль, у рябчика наростає мало, тому купити цибулини рябчика в магазині буває недешево.

  Любить рябчик імператорський добре освітлені ділянки, але прекрасно росте і в півтіні. Грунт любить легку, родючу, помірно вологу. Дуже важливо Забезпечте хороший дренаж.

  посадка рябчиків

  
  

  Коли садити рябчики

  Коли вегетаційний період рябчика закінчений, його цибулини викопують з землі і зберігають в сухому і провітрюваному приміщенні, поки у цибулинки не з`являться корінці: ось тепер саме час садити її в землю. Зазвичай це буває в кінці серпня або на початку вересня. У цибулинок рябчика імператорського немає захисних покривних лусок, і вони швидко засихають. Тому не купуйте цибулини рябчика на пізніх осінніх розпродажах: вони, швидше за все, пересушені і навряд чи проростуть.

  Якщо у вас з якоїсь причини немає можливості вчасно посадити цибулини рябчика, занурте їх у вологий торф і помістіть в холодильник в відділення для овочів. Якщо ви не встигнете висадити цибулини до кінця вересня, пізніша посадка рябчиків може привести до того, що в наступному році вони не будуть цвісти.

  Перед посадкою цибулини слід продезінфікувати розчином марганцівки, потім злегка присипати товченим деревним вугіллям.

  Як садити рябчики

  Перед посадкою підготуйте ділянку: перекопайте його, підмішуючи в важку грунт пісок, і, яка б не була грунт, додайте в неї торф або перегній. Добре сприймає рябчик і добавку у вигляді вапна або золи. Глибина посадки від донця – 2-3 діаметра цибулини, це десь 20-25 см. На дно лунки насипають шар піску, але якщо грунт важкий, то краще замінити пісок вологим торфом. Потім на пісок або торф укладають цибулину денцем вниз, акуратно розправляючи корінці, і засипають землею. Взагалі-то, правильніше вважати, що це пересадка рябчиків, а не посадка, хоча немає сенсу сперечатися про терміни, якщо від цього не змінюється суть.

  Догляд за рябчиками

  
  

  Як доглядати за рябчиками в саду

  Рябчик настільки невибагливий, що на нього можна взагалі не витрачати часу. Якщо вас не цікавить результат – якість цвітіння. Посадка і догляд за рябчиками – прекрасний навчальний досвід для початківців квітникарів. Але якщо ви хочете побачити в своєму саду воістину шедевр квітникарському мистецтва, доведеться витратити на догляд за імператорським рябчиком деякі зусилля.

  Посадка гіацинтів і догляд за ними в саду – детальна інструкція

  Полив рябчиків здійснюється в посушливе літо. Слідкуйте за тим, щоб грунт на ділянці сильно не пересихала. Після закінчення вегетації поливайте ділянку 1-2 рази на місяць, щоб цибулини відцвілих рябчиків не перебували в надто сухій землі.

  • перший раз в третій декаді квітня (по столовій ложці Агріколи для квітучих рослин і нітрофоски змішують з відром перегною і розкидають по 4-5 кг шаром 4-5 см на 1 м ²);
  • другу підгодівлю здійснюють після цвітіння рябчика: розсипають по 1 столовій ложці суперфосфату і сульфату калію на 1 м² з подальшим поливом.

  Після кожного поливу необхідна прополка, а ось розпушування грунту загрожує пошкодженням коренів, тому просто замульчируйте грунт на ділянці торфом або перегноєм трисантиметровим шаром відразу після посадки, попередньо розсипавши по ділянці деревну золу.

  Чому рябчики не цвітуть

  Причиною того, що ваші рябчики не хочуть цвісти, може бути одна з наступних:

  • занадто прохолодне або дуже вологе літо. Викопайте цибулини після цвітіння і постарайтеся прогріти їх природним способом до посадки;
  • занадто дрібні цибулини. Якщо цибулина менше 5 см в діаметрі, цвісти рябчик не буде, він буде нарощувати масу цибулини;
  • занадто довгий виростання на одному місці. Якщо ви не викопуєте цибулини на зиму, вони, як правило, починають ділитися і втрачають в обсязі. Тому викопуйте середні і великі цибулини рябчиків після цвітіння для подальшої осінньої посадки, і ви гарантовано отримаєте на наступний рік прекрасне цвітіння;
  • неправильна глибина посадки: при недостатній глибині рослина стає чутливим до змін погоди (при морозі може замерзати, при дощі – гнити), а при занадто глибокої посадки цибулина занадто багато сил витрачає на проростання і виживання;
  • невдалий грунт. Занадто легкий ґрунт промерзає взимку, в глинистої накопичується занадто багато вологи, що призводить до загнивання цибулини. Подбайте про потрібному складі грунту і хорошого дренажу;
  • малосніжна морозна зима: цибулини можуть просто перемерзнути. Укрийте посадку рябчиків на зиму мульчею з перегною або торфу шаром в 10-20 см;
  • збереження зав`язі після опадання пелюсток. Якщо вчасно не видалити зав`язь, то всі поживні речовини будуть витрачені на неї, а не на розвиток цибулини і підготовку до цвітіння в наступному році.

  розмноження рябчиків

  В аматорському квітникарстві для розмноження рябчиків використовується вегетативний спосіб природного розподілу цибулини. Як правило, одна цибулина рябчика імператорського дає не більше двох великих дочірніх діток, тому спосіб цей не найшвидший, оскільки відокремлена від материнської цибулини і пересаджена дитинко дорощують в грунті кілька років, поки настане повноцінне цвітіння. Зате цей спосіб найнадійніший.

  Можна «допомогти» рябчик утворити дитинку: після річної викопування цибулин рябчика на найбільшій і здоровою цибулині в самій м`ясистої її частини стерильним інструментом роблять неглибокий зішкріб діаметром 2 см і, нічим не обробляючи, дають ранки підсохнути на повітрі. Потім поміщають в чистий сухий пісок і залишають в сухому приміщенні з хорошою вентиляцією. Коли у цибулинки почнуть відростати коріння (в кінці серпня або на початку вересня), її обробляють фунгіцидом і висаджують в звичайному порядку. З`явилися на яке виросло з цієї цибулини рослині зав`язі слід видалити, тому що в цьому вегетаційного періоду всі сили повинні бути витрачені на освіту і розвиток діток.

  При викопуванні цибулини будьте обережні: маленьку дитинку можна не помітити.

  Насіннєве розмноження рябчиків під силу тільки професіоналам в промислових масштабах.

  Рябчики після цвітіння

  Після того, як рябчики відцвіли, вони ще якийсь час будуть радувати око своєю красивою зеленню, але до початку липня рябчики свою декоративність втрачають. До викопування цибулин приступають, коли надземна частина рослин починає жовтіти і відмирати. Але не варто чекати закінчення цього процесу, оскільки відпочивальниця в цей час цибулина стає легкою здобиччю шкідників.

  Коли викопувати рябчики

  Як тільки листя почали жовтіти, викопайте цибулини, звільніть їх від сухої лушпиння, промийте теплою водою, витримайте півгодини в рожевому розчині марганцівки, видаліть, якщо це необхідно, плями гнилі і інші пошкодження, обробивши зрізи фунгіцидом і присипавши їх деревною золою, і помістіть в сухе провітрюється для підсихання ранок.

  зберігання рябчиків

  Зберігають цибулини рябчиків в сухому приміщенні з вентиляцією, де температура не піднімається вище 30 ºC, з початку липня по кінець серпня, поки у цибулин відросте коріння, і вони будуть готові до осінньої посадки. Не забувайте оглядати їх час від часу, виявляючи гнилі або пошкоджені місця.

  Види і сорти рябчиків

  Класифікація рябчиків не так щоб дуже складна, але вникати в професійні тонкощі – справа вчених і педантів. Ми ж зробимо загальний огляд і зупинимося на тих видах і сортах, які викликають інтерес у великої кількості квітникарів-аматорів. Отже, рябчики діляться на шість секцій:

  Секція I Eufritillaria в свою чергу складається з чотирьох груп, в яку входять види, що походять з Середземномор`я, Західної Азії і Західної Європи. Найяскравіший представник – рябчик шаховий: в культурі з 1572 року названий так через схожість із забарвленням тетерки. Висота – до 35 см, квітки поодинокі, вкрай рідко – два дзвонові, повисають квітки фіолетово-коричневого кольору шахового малюнка. Невибагливий, має багато садових форм і різновидів:

  • Альба, Афродіта – білоквіткові форми;
  • Артеміс – пурпурні із зеленим;
  • Юпітер – особливо великі темно-червоні квітки.

  Крім того, до цієї групи належать такі види, як рябчик Михайлівського, рябчик кавказький, рябчик іглолепестковий, рябчик шахматовідний, рябчик жовтий, рябчик гірський та інші.

  Секція II Petilium збирає більші види рябчиків з Західних Гімалаїв, Туреччини, Північно-Східного Іраку і Туркменії. Найяскравішим представником цієї групи є знаменитий рябчик королівський, або, як його прийнято називати тепер, рябчик імператорський. Родина рябчика імператорського – Туреччина, в Європу він потрапив в 1580 році, і зараз налічують близько 20 форм цього виду. Відрізняється неприємним запахом цибулин, високим стеблом – до 1 м у висоту, кільчастим широколанцетної листям і спадають дзвонові квітками до 6 см в діаметрі, помаранчевими з коричневими жилками, біля основи з коричневим плямою.

  • Сорти: Аврора – низькоросла форма (всього 60 см) з оранжево-червоними квітками;
  • Люті і Люті максима – рябчик з золотисто-жовтими квітками до 100 см і до 120 см заввишки відповідно;
  • Сульферіно – класичний варіант з жовтогарячими квітками, покритими червоною сіткою.

  Крім рябчика імператорського в групу входять також рябчик Едуарда і рябчик Радде.

  Секція III Theresia представлена ​​одним-єдиним видом – рябчиком перським із Західної Азії.

  Секція IV Rhinopetalum – це види рябчиків із Західного Китаю і Афганістану: рябчик камчатський, рябчик двуцветковий і рябчик споріднений, має цікаві сорти:

  • Лаймлайт – до 60 см ростом із зеленими квітками і оливковими плямами на них;
  • Вейн Родерік – виведений в Китаї культивар з переливчастим коричнево-смарагдовим забарвленням, зеленими верхівками і чорно-коричневими або червоними мітками.

  Секція V Korolkowia – тільки один вид, рябчик Сєвєрцова, який є ендеміком Середньої Азії (росте тільки там і більше ніде).

  Секція VI Liliophiza представлена ​​видами з Північної Америки. наприклад, рябчик сизий – висотою не вище 15см, квітки довгі, золотисто-жовті, покриті у внутрішній частині коричневими цяточками. В Європі його вирощують виключно в оранжереях.

  Тюльпани: посадка восени (під зиму) – як і коли

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 09 серпня 2023 Опубліковано: 22 лютого 2019 Перша редакція: 22 вересня 2016 🕒 6 хвилин 👀 57728 разів 💬 14 коментарів

  • Прослухати статтю
  • Коли садити тюльпани восени в ґрунт
    • Терміни посадки тюльпанів
    • Коли садити тюльпани восени в Підмосков’ї
    • Коли садити тюльпани восени в Ленінградській області
    • Коли садити тюльпани восени на Уралі
    • Коли садити тюльпани восени в Сибіру
    • Ґрунт для тюльпанів
    • На яку глибину садити тюльпани
    • Догляд за тюльпанами восени
    • Догляд за тюльпанами взимку

    Тюльпани – одні з найкрасивіших весняних квітів, і навряд чи знайдеться хоч один сад, в якому навесні вони не цвітуть. Слід відзначити, що, крім декоративних якостей, ці квіти мають ще одну перевагу – невибагливість. Мороки з ними трохи, а результат завжди виправдовує зусилля. Але, як і у кожної рослини, у тюльпанів є свої умови вирощування. Наприклад, цибулини тюльпанів краще висаджувати у відкритий ґрунт у середині осені, під зиму.

    Осіння посадка тюльпанів – справа відповідальна, адже від того, наскільки успішно вона пройде, залежить привабливість вашої весняної клумби. Тому, збираючись садити тюльпани восени, заздалегідь продумайте й підготуйте весь процес до дрібниць.

    Прослухати статтю

    Коли садити тюльпани восени в ґрунт

    Терміни посадки тюльпанів

    Для вкорінення цибулин у ґрунті потрібно щонайменше чотири тижні, і якщо посадка тюльпанів проведена із запізненням, цибулини до заморозків можуть не встигнути відростити коріння, і навесні ваші тюльпани запізняться з цвітінням або не зацвітуть узагалі. У будь-якому разі пізно висаджені в ґрунт рослини будуть слабкіші й сприйнятливіші до хвороб. У якому місяці садити тюльпани? Оптимальні терміни посадки тюльпанів – часовий проміжок із кінця вересня до кінця жовтня. Однак і кліматичні, і погодні умови у вересні в різних регіонах можуть сильно відрізнятися, тому визначати час посадки тюльпанів краще не за календарем, а за станом ґрунту й погоди. Висаджувати цибулини тюльпанів у сад можна тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см не вище й не нижче 7-8 ºC – при нижчій або вищій температурі можуть виникнути труднощі з укоріненням цибулин.

    Коли садити тюльпани восени в Підмосков’ї

    Зустрічати зиму в ґрунті цибулини тюльпанів мають із добре розвиненою кореневою системою, але при цьому не можна допустити, щоб, утворивши її, цибулини продовжили вегетацію та стали нарощувати листя. Тому відповідь на запитання «коли садити тюльпани в Підмосков’ї?» важлива для всіх садівників середньої смуги Росії. Укорінення цибулин відбувається при температурі 7-10 ºC, за умови, що ночами буде не холодніше 3 ºC. Зазвичай така температура в Московській області тримається з третьої декади вересня по середину жовтня, тому й посадка тюльпанів восени в Підмосков’ї здійснюється приблизно в ці терміни, якщо, звичайно, погода раптово не втрутиться у ваші плани.

    Коли садити тюльпани восени в Ленінградській області

    Коли садити тюльпани під зиму в Санкт-Петербурзі? У Ленінградській області тюльпани в ґрунт висаджують приблизно в той же час, що й у Підмосков’ї – з другої половини вересня, коли надворі бабине літо.

    Коли садити тюльпани восени на Уралі

    Посадка тюльпанів восени на Уралі залежить від району: на Середньому Уралі тюльпани можна висаджувати з 10 по 20 вересня, а на Південному – до 10 жовтня.

    Коли садити тюльпани восени в Сибіру

    У Сибіру умови для вирощування квітів набагато суворіші, ніж навіть на Уралі, а проте ростуть тюльпани й у цьому краю з морозяними зимами. У якому місяці здійснюється посадка тюльпанів восени в Сибіру? Заморозки в цих місцях настають рано, тому цілком обґрунтованою вважається посадка тюльпанів у серпні – в його останній декаді. А якщо осінь не обрушиться з перших днів вересня, то висаджувати цибулини можна до середини першого осіннього місяця.

    Посадка тюльпанів під зиму в ґрунт

    Ґрунт для тюльпанів

    Перед тим, як посадити тюльпани, підготуйте для них сонячну, захищену від вітрів ділянку з невисоким рівнем ґрунтових вод і пухким нейтральним або слабколужним ґрунтом, краще піщаним. Важкі глинисті ґрунти розбавляють піском.

    Кислий ґрунт перед посадкою цибулин потрібно вапнувати – внести по 200-500 г крейди або люсованого вапна на кожен м² площі залежно від рівня кислотності ґрунту. Землю на ділянці бажано глибоко перекопати, додаючи на кожен м² по 100-150 г деревної золи, 2 відра торфу (перегною дво-трирічної витримки або компосту), 50 г суперфосфату, 30 г сульфату калію і 25 г аміачної селітри. Але не використовуйте ні в якості добрива, ні для подальшого мульчування ділянки свіжий гній, оскільки це може призвести до опіку коренів і грибкових хвороб. Не вносьте також на ділянку з тюльпанами мінеральні добрива, що містять хлор.

    На яку глибину садити тюльпани

    Щоб правильно розташувати цибулини тюльпанів у ґрунті, потрібно дотримуватися такого правила: глибина посадки дорівнює трьом діаметрам цибулини. Тобто дрібні цибулини занурюють на глибину 7-8 см, а великі – на 12-15 см. Але при посадці слід враховувати склад ґрунту: на легких ґрунтах цибулини висаджують на 2-3 см глибше норми, а на важких – на 2-3 см мілкіше. При занадто глибокій посадці цибулинки майже не утворюють діток, а при занадто мілкій вони можуть потерпіти від морозів.

    Цибулини тюльпанів слід уважно оглянути, відбракувати пошкоджені та хворі й відібрати для посадки щільні цибулинки без плям. Для профілактики безпосередньо перед висадкою в ґрунт потримайте цибулини півгодини в рожевому розчині перманганату калію. Якщо осінь суха, пролийте ямки або борозну перед посадкою водою.

    Нас часто запитують, як красиво посадити тюльпани на ділянці. Уявлення про красу у кожного свої, тому вам і вирішувати, посадити тюльпани уздовж садових доріжок, острівцями на газоні чи на змішаній клумбі в сусідстві з іншими весняними квітами – мускарі, ерантісами, гіацинтами, крокусами й ірисами. Розмістіть цибулини в ряду на відстані 8-10 см одна від одної при міжряддях завширшки не менше 20-25 см – в середньому на одному м² можна посадити до 50 великих цибулин. При посадці опудріть цибулину деревною золою, помістіть у ямку або борозну й переконайтеся, що під денцем цибулини не утворилася повітряна кишеня – злегка втисніть цибулину в ґрунт, після чого присипте зусібіч піском, а потім сумішшю торфу й перегною. Після посадки утрамбуйте поверхню ділянки й полийте її.

    Якщо ви згрупуєте тюльпани за сортами, то полегшите собі догляд за ними. Дрібні цибулинки висаджують ближче до півдня, щоб квіти, які виросли з великих цибулин, не затуляли їх від сонця.

    Догляд за тюльпанами після посадки

    Догляд за тюльпанами восени

    Доглядати за цибулинами в поточному році вам уже не доведеться, хіба що в разі аномально сухої осені потрібно буде провести полив тюльпанів, а коли встановиться мінусова температура й ґрунт промерзне на глибину 4-5 см, слід буде вкрити посадку тюльпанів мульчівним матеріалом – шаром тирси, торфу, подрібненої кори чи соломи завтовшки 3-5 см. У середній смузі це відбувається в листопаді, а в Сибіру морозних днів можна очікувати вже в кінці вересня.

    Догляд за тюльпанами взимку

    У малосніжну зиму нашкребіть по двору і накидайте на тюльпани маленький замет – під снігом тюльпани взимку чудово збережуться і навесні дружно зійдуть.

    Як зберігати тюльпани до посадки восени

    Зберігати викопані цибулини потрібно чистими, звільненими від ґрунту, зайвих коренів і листя. Складіть викопані цибулини в один шар у ящик або коробку й тримайте на свіжому повітрі в затінку, поки вони не висохнуть – із сухих цибулин легше зчищати землю, листя й відмерлі луски. Перед закладанням на зберігання протруїть цибулини в рожевому розчині марганцівки – так рослини отримають необхідний майбутнім квітам марганець, а заодно й захист від хвороб і шкідників. Зберігають цибулини в дерев’яному ящику з тирсою, що поглинають зайву вологу, причому кожну цибулину бажано загорнути в клаптик газети. Ящик поміщають у сухе прохолодне приміщення з гарною вентиляцією й температурою повітря не вище 25 ºC. Ближче до осені температуру знижують до 20 ºC, а потім і до 15 ºC.