Агрофармакологія

Дисципліна «Агрофармакологія » на агрономічному факультеті вивчається у другому семестрі третього року навчання. Вивчення хімічних засобів боротьби з шкідниками, хворобами та бур’янами сільськогосподарських культур для спеціаліста агрономічної спеціальності необхідне і актуальне.

Тепер, а також у найближчому майбутньому сільське господарство не може обійтися без застосування пестицидів. У забрудненні навколишнього середовища частка пестицидів серед інших забруднювачів становить від 3 до 7%. Для її зменшення спеціаліст має досконало вивчити хімічний метод захисту рослин, основою якого є раціональне і найбільш ефективне застосування пестицидів з урахуванням їх токсичності відносно шкідливих організмів, безпеки для людини, теплокровних тварин та навколишнього середовища, а також з урахуванням економічного ефекту застосування.

Вивчення курсу створює базу для вивчення інших дисциплін агрономічних спеціальностей

Вимоги до знань, умінь та навичок студентів.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен
Знати:
– основи агрономічної токсикології;
– санітарно-гігієнічні основи застосування пестицидів;
– фізико-хімічні основи застосування пестицидів;
– засоби боротьби з шкідниками рослин.
Вміти:
– вивчити ситуації, при яких планується застосування різних методів і заходів захисту сільськогосподарських культур від пошкоджень шкідниками, або накопиченню корисної фауни з подальшим її використанням;
– ефективно і грамотно застосовувати пестициди у сільському господарстві

Програма навчання здобувачів ВО – СИЛАБУС:

• Силабус з дисципліни “Агрофармакологія” АГ
• Силабус з дисципліни “Агрофармакологія” СВ

Лекції з дисципліни:

• Лекція 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІТОФАРМАКОЛОГІЇ
• Лекція 2.ОСНОВИ АГРОНОМІЧНОЇ ТОКСИКОЛОГІЇ
• Лекція 3.ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ АГРОНОМІЧНОЇ ТОКСИКОЛОГІЇ
• Лекція 4.РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ШКІДЛИВИХ ОРГАНІЗМІВ І ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ
• Лекція 5.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ РОСЛИН ТА ВИКОРИСТАННЯ ПЕСТИЦИДІВ
• Лекція 6.ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕСТИЦИДІВ
• Лекція 7.ВПЛИВ ПЕСТИЦИДІВ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
• Лекція 8.КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕСТИЦИДІВ
• Лекція 9.СПОСОБИ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕСТИЦИДІВ
• Лекція 10.ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ І ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПЕСТИЦИДІВ

• Лр.1.ФОСФОРОРГАНІЧНІ ІНСЕКТИЦИДИ
• Лр.2.СИНТЕТИЧНІ ПІРЕТРОЇДИ
• Лр.3.РЕГУЛЯТОРИ РОСТУ, РОЗВИТКУ І РОЗМНОЖЕННЯ КОМАХ
• Лр.4.ІНСЕКТИЦИДИ РІЗНИХ ХІМІЧНИХ ГРУП
• Лр.5.КОМБІНОВАНІ ІНСЕКТИЦИДИ
• Лр.6.РОДЕНТИЦИДИ
• Лр.7.ГРУПИ ПЕСТИЦИДІВ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ
• Лр.8.ФУНГІЦИДИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЇ РОСЛИН
• Лр.9.ФУНГІЦИДИ ПОХІДНІ РІЗНИХ ХІМІЧНИХ ГРУП. КОМБІНОВАНІ ФУНГІЦИДИ
• Лр.10.ФУНГІЦИДИ ДЛЯ ОБРОБКИ НАСІННЄВОГО І САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ
• Лр.11.ГЕРБІЦИДИ
• Лр.12.ГЕРБІЦИДИ РІЗНИХ ХІМІЧНИХ ГРУП

Тема 3. Основи агрономічної токсикології. Токсичність пестицидів

1. Опрацювати Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

2.Вивчити характеристики пестицидів основних хімічних груп.

3. Ознайомитися зі зразками сучасних пестицидів різних хімічних груп.

4. Заповнити табл. 5 – 7.

Класифікація інсектицидів і акарицидів за хімічною будовою

Класифікація фунгіцидів за хімічною будовою

Класифікація гербіцидів за хімічною будовою

Питання для самоконтролю

1. Основні критерії класифікації пестицидів.

2. На які класи поділяються пестициди за хімічною природою.

3. Класифікація інсектицидів і акарицидів за хімічною будовою.

4. Класифікація фунгіцидів за хімічною будовою.

5. Класифікація гербіцидів за хімічною будовою.

1. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. – К.: Юнівест маркетинг, 2004.

2. Довідник із захисту рослин /За ред. М.П. Лісового. – К.: Урожай, 1999. –

3. Методики випробування і застосування пестицидів /За ред. С.О.Трибеля. – К.: Світ, 2001. – С. 38-30.

4. Фітофармакологія / М.Д. Євтушенко, Ф.М. Марютін, В.П. Туренко, В.М. Жеребко, М.П. Секун. – К.: Вища освіта, 2004. – С. 381, 396 – 423.

5. Защита растений от болезней /За ред. В.А Шкаликова. – М.: Колос, 2001. – С. 50-54.

Робота № 5. Гігієнічна класифікація пестицидів

Мета роботи: освоїти загальні поняття токсичності пестицидів для людини і теплокровних тварин, санітарно-гігієнічні основи застосування пестицидів; вивчити основні принципи і критерії гігієнічної класифікації пестицидів; набути навичок у розпізнаванні показників токсичності пестицидів.

Тривалість заняття: 2 академічні години.

Матеріали та інструменти: офіційне видання Управління безпеки хімічних речовин Мінекоресурсів „Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” (К., 2004); табличний матеріал; зразки сучасних пестицидів різних груп токсичності.

Загальні відомості. Токсичність пестицидів – властивість у малих кількостях спричиняти порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлюючи його отруєння чи загибель. Мірою токсичності пестицидів для всіх організмів є доза. Доза – це кількість пестициду, що спричиняє певний ефект. Її виражають в одиницях маси пестициду відносно одиниці маси, об’єму, площі об’єкта (мг/кг, мг/л, мг/м³). Розрізняють дозу порогову, летальну і сублетальну. Порогова доза – найменша кількість речовини, яка спричиняє зміни в організмі за відсутності зовнішніх ознак отруєння. Летальна доза – найменша кількість речовини, яка за певних умов спричиняє загибель піддослідного об’єкта. Сублетальна доза – кількість речовини, яка спричиняє порушення життєдіяльності організму без смертельних наслідків.

Показники токсичності пестицидів позначаються символами: СД – смертельна лоза або ЛД – летальна доза; СК – смертельна концентрація або ЛК – летальна концентрація із зазначенням ступеня ефекту. Наприклад, ЛД₉₀ – доза пестициду, яка спричиняє загибель 90% особин піддослідних об’єктів, ЛД₅₀ та ЛД₂₀ – відповідно 50% та 20%. Кількісні показники токсичності визначають шляхом дослідження їх дії на групи піддослідних тварин – щурі, миші, кролики.

Гігієнічна класифікація пестицидів ґрунтується на ступені їх безпечності для теплокровних тварин і людини:

1. За токсичністю при надходженні в шлунок пестициди поділяються на:

· сильнодіючі токсичні речовини – ЛД₅₀ до 50 мг/кг;

· високотоксичні – ЛД₅₀ 50-200 мг/кг;

· середньотоксичні – ЛД₅₀ 200-1000 мг/кг;

· малотоксичні – ЛД₅₀ понад 1000 мг/кг.

2. За токсичністю при надходженні в організм через шкіру – шкіряно-резорбтивна токсичність:

· різковиражена – ЛД₅₀ до 300 мг/кг, Кш-о

· виражена – ЛД₅₀ 300-1000 мг/кг, Кш-о 1-3;

· слабовиражена – ЛД₅₀ понад 1000 мг/кг, Кш-о>3.

Шкіряно-оральний коефіцієнт (Кш-о) – відношення величини ЛД₅₀ при нанесенні пестициду на шкіру до ЛД₅₀ при надходженні пестициду в шлунок.

3. За рівнем леткості пестициди поділяються на:

· дуже небезпечні речовини – концентрація, що насичує повітря більша чи рівна токсичній;

· небезпечні – насичуюча концентрація більша від порогової;

· малонебезпечні – насичуюча концентрація не проявляє порогової дії.

4. За накопиченням в організмі або за кумуляцією в організмі:

· виражена кумуляція – Кк 1-3;

· слабовиражена – Кк > 5.

Коефіцієнт кумуляції – відношення сумарної дози при багаторазовому введенні, що спричиняє загибель 50% піддослідних тварин, до дози, що спричиняє загибель 50% піддослідних тварин при одноразовому введенні.

5. За стійкістю в ґрунті – персистентністю:

· дуже стійкі – період розкладу до нетоксичних речовин понад 2 роки;

· стійкі – від 0,5 до 2 років;

· помірно стійкі – 1-6 місяців;

· малостійкі – у межах 1 місяця.

Поделиться с друзьями:

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

studopedia.su – Студопедия (2013 – 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление

Генерация страницы за: 0.015 сек.

Основи агрономічної токсикології Поняття про отрути, отруєння, дозу, норму витрати,

Токсикологія – це наука, яка вивчає отрути і їх дію на живі організми. Відрізняють такі види токсикології:

– медичну; – ветеринарну; – агрономічну.

Агрономічна токсикологія вивчає властивості пестицидів, що використовуються в с.-г., а також дію їх на шкідливі організми, на рослини, які захищають, біоценози, екологічні системи а також на людину і теплокровних тварин.

Отрута – це хімічна речовина, яка після потрапляння в організм викликає порушення його функцій, що нерідко закінчується смертю.

Отрута – поняття умовне, оскільки одна і та ж речовина для різних об’єктів і в різних умовах може бути отрутою або не бути єю, або може бути отруйним для одного організму і нетоксичним для іншого (Наприклад: соляна кислота знаходиться в шлунковому соку та сприяє кращому перетравленню їжі, але при потраплянні до крові викликає летальний кінець; синтетичні перетроїди отруєні для личинок, гусениць та не токсичні для рослин які ми захищаємо.

Властивість отруювати виявляється тільки при взаємодії отруйної речовини з шкідливим організмом і називається токсичністю. Токсичність – це здатність пестициду в малих кількостях порушувати нормальну життєдіяльність організму та викликає отруєння та його загибель.

Отруєння – це хворобливий стан, викликане отруєною речовиною і супроводжується порушеннями функцій організму.

Мірою токсичності є доза. ДОЗА – це кількість препарату, яке викликає отруєння організму, вимірюється в мг/кг.

Розрізняють такі дози:

• летальна (із смертельним результатом) „летум” – смерть;
• сублетальна (викликає порушення в організмі, але без смертельного результату);
• порогова (доза, яка викликає незначні, звично оборотні, зміни в організмі).

• пасивно (по градієнту концентрації або електрохімічних потенціалів);
• активно (за допомогою АТФ, тобто за рахунок енергії, яку виробляє клітина).

1. У виведенні отрути з організму без змін. Це буває дуже рідко. Спостерігається у хлорорганічних сполук.
2. Відкладення отрути в тканинах (депонування отрути). У комах ця властивість в жировому тілі, у ссавців – в жирових клітинах.
3. Руйнування отрути до простіших сполук. Це відбувається найчастіше. При цьому отрути перетворюються на більш токсичні сполуки, або менш токсичні.

• реакції окислення;
• реакції відновлення;
• гідроліз;
• дегідрохлорування (відщеплювання HCI);
• кон’югація (утворення міцних зв’язків).

1. Властивості самих отрут;
2. Особливості шкідливих організмів;
3. Умови зовнішнього середовища.

1. Властивості отрут:

• хімічний склад речовини (наявність певного елементу);
• певна форма елементу;
• розчинність у воді.

1. Особливості шкідливих організмів:

• анатомо-морфологічна будова тіла шкідливого організму (наявність або відсутність хітинового покриву, волосків, воскового нальоту);
• фізіологічний стан шкідливого організму (ситі шкідливі організми більш стійкі до отрут);
• фази розвитку (у комах і кліщів менш токсичні у фазі яйця і лялечки, а личинкова стадія більш пошкоджені).

1. Умови зовнішнього середовища:

• сонячна радіація і пов’язана з нею дія температури. Більшість отрут проявляє високу токсичність при підвищених температурах. Наприклад, фосфорорганічні отрути не діють при температурі нижче +18 0 С. Є препарати, які не реагують на температуру. До них відноситься мідний купорос, бордоська рідина, залізний купорос;
• вологість ґрунту і повітря. Більшість препаратів токсична в суху погоду. Не можна застосовувати препарати перед дощем, у вологу погоду, після поливу, але деякі препарати майже не залежать від вологості. Наприклад, Карате, Талстар.

1. видова (стійкість одного виду шкідливих організмів до якоїсь отрути);
2. статева (залежить від статі), жіночі особини будь-яких організмів більш стійкі, ніж чоловічі);
3. фазова або стадійна (залежить від фази розвитку), у комах стійкішими є стадія яйця і лялечки, а дорослі особини і личинки менш стійкі до отрут. У грибів найбільша стійкість виявляється у фазі спор, найменш стійкі спори, що проростають. У бур’янів найбільша стійкість виявляється у насіння, найменша – у паростків;
4. вікова, найменш стійкі молоді організми, у личинок найбільша стійкість перед линькою, у бур’янів і інших шкідливих тварин стійкість підвищується з віком;
5. тимчасова (визначається часом року). Більшість шкідливих організмів більш стійка в кінці літа, восени; менш стійкі після зимівлі. У гризунів і комах найбільша стійкість – під час діапаузи (сплячки).

1. відбір і адаптація шкідливих організмів до дії отрути;
2. застосування препаратів в знижених концентраціях із зниженими нормами витрати. При цьому найслабкіші особини гинуть від низької концентрації, але знаходяться особини, які виживають і дають стійке покоління.

1. індивідуальна – стійкість тільки до однієї якоїсь отрути;
2. групова – це стійкість шкідливого організму до групи отрут, схожих по складу, будові, механізму дії. Наприклад, більше 30 видів кліщів придбали стійкість до фосфорорганічних препаратів;
3. перехресна – це стійкість до отрут з різних хімічних груп. Вона виявляється дуже рідко. Причини прояву вивчені досить мало.

1. Не застосовувати отрути в знижених концентраціях із зниженими нормами витрати.
2. Відмовлятися від систематичного застосування одного і того ж препарату або препаратів однієї хімічної групи, а застосовувати різні препарати з різних хімічних груп, тобто ввести отрутозміну.
3. Добавляти до складу препаратів сенергістів – це речовини, які посилюють дію препарату.