§ 29. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТРАВНИХ СИСТЕМ

Процеси розкладання сполук їжі на їхні складові називають травленням. Воно забезпечує організм необхідною енергією та будівельним матеріалом, Будь-який вид їжі, яким живляться тварини (рослини, тварини, гриби чи органічні рештки), – молекули дуже складних органічних сполук. Для перебігу реакції розпаду складних органічних речовин потрібні біологічно активні речовини білкової природи – ферменти. Їх виробляють залозисті клітини кишечнику тварин, а також спеціалізовані травні залози.

Мал. 173. Будова травної системи гідри: А. Ротовий отвір (1); кишкова порожнина (2). Б. Внутрішньоклітинне живлення у травних вакуолях (3)

Загалом система травлення тварин складається з кишечнику – трубки з вхідним і здебільшого вихідним отворами і низки спеціалізованих клітин усередині неї: одні виділяють травні ферменти, інші вбирають перетравлені речовини. Через вхідний отвір – рот – їжа надходить до травної системи. Важлива частина травного тракту – його розширення – шлунок, який здійснює частину процесу травлення. Його продовження — кишечник, де травлення завершується і де всмоктуються продукти травлення – прості речовини, які доправляються до різних клітин за допомогою крові. Кишечник часто закінчується анальним отвором, через нього викидаються неперетравлені рештки їжі.

ЯКІ ТИПИ БУДОВИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ ПРИТАМАННІ БЕЗХРЕБЕТНИМ ТВАРИНАМ?

• Кишковопорожнинні, зокрема гідра, за допомогою щупалець уловлюють дрібну здобич: інфузорій, дрібних рачків, іноді личинок і мальків риб. У кишковій порожнині на їжу діють травні ферменти. Їх виділяють залозисті клітини. Під впливом травних ферментів здобич розпадається на шматочки, що захоплюються травними клітинами. Ці клітини мають джгутики: завдяки їхній роботі в кишковій порожнині створюються потоки води, з якими шматочки їжі надходять до поверхні цих клітин. Далі вони захоплюються за допомогою псевдоподій і перетравлюються у травних вакуолях. Неперетравлені рештки їжі виводяться через ротовий отвір (мал. 173).

Отже, у кишковопорожнинних ми спостерігаємо два варіанти перетравлення їжі. Порожнинне травлення відбувається в кишковій порожнині під дією ферментів, які виділяють залозисті клітини, внутрішньоклітинне – у травних вакуолях травних клітин.

• Вивчаючи паразитичних червів – гельмінтів, ви ознайомилися з представниками плоских червів – печінковим і котячим сисуном, бичачим ціп’яком. Так-от, у плоских червів кишечник замкнений. Як і в гідри неперетравлені рештки їжі виводяться через ротовий отвір. У ціп’яків травна система в процесі історичного розвитку зовсім зникла. Поживні речовини вони вбирають через покриви тіла. У кільчастих червів наскрізний кишечник закінчується анальним отвором (мал. 174). У цих тварин з’являються й примітивні слинні залози. У дощового черв’яка передній відділ кишечнику диференціюється на ротову порожнину, глотку та стравохід. Розширюючись, стравохід утворює воло, у якому на певний час може затримуватись їжа. У цей час на неї діють травні ферменти слини. Передня частина середнього відділу кишечнику утворює розширення – шлунок.

Мал.174. Будова травної системи дощового черв’яка: ротова порожнина (1) – глотка (2) – стравохід (3) – воло (4) – шлунок (5) – кишечник (6) – анальний отвір (7)

Мал. 175. Будова травної системи членистоногих (на прикладі рака річкового): 1 – ротовий отвір; 2 – стравохід; 3 – шлунок; 4 – кишечник; 5 – анальний отвір; 6 – печінка

• У членистоногих будова травної системи загалом подібна. У них на голові є кінцівки, які формують ротовий апарат – щелепи. За його допомогою тварини захоплюють їжу, можуть її подрібнювати та підносити до ротового отвору. У річкового рака, наприклад, ротовий отвір оточують шість пар кінцівок: пара верхніх, дві пари нижніх щелеп та три пари ногощелеп (мал. 175). Ротовий отвір веде в короткий стравохід, який переходить в об’ємний шлунок. Він складається з двох відділів: у передньому їжа подрібнюється; у задньому – тверді часточки відціджуються від рідини. За ним починається коротенька середня кишка, яка переходить у довгу задню. Вона відкривається назовні анальним отвором на задньому кінці тіла. У річкового рака є й спеціалізована травна залоза – печінка.

Павук-хрестовик може живитись лише рідкою їжею. За допомогою хеліцер він уводить у тіло здобичі отруту та травні ферменти. Тип травлення, який починається поза тілом тварини, називають позакишковим. Через певний час павук висмоктує вміст напівперетравленої здобичі. Передній відділ кишечнику цих тварин складається з глотки, стравоходу та смоктального шлунка. При цьому глотка та смоктальний шлунок діють як насоси, що закачують у кишечник рідку їжу. Як і в річкового рака, у павука є печінка та невеликі слинні залози.

• Молюски, як і кільчасті черви та членистоногі, мають наскрізну травну систему (мал. 176). У ротовій порожнині черевоногого молюска виноградного слимака є пластинка з органічної речовини – щелепа, а в глотці – мускульний язик з терткою. За їхньою допомогою тварина зішкрібає їжу з поверхонь. Через ротовий отвір їжа надходить у глотку, а звідти – до стравоходу, що утворює розширення (воло). У цей час на їжу діють травні ферменти, які виробляють слинні залози. У шлунок відкриваються протоки печінки. Задній відділ кишечнику відкривається назовні анальним отвором.

Мал. 176. Будова травної системи молюсків: А. Черевоногого: 1 – рот; 2 – язик з терткою; 3 – стравохід; 4 – шлунок; 5 – кишечник; 6 – анальний отвір; 7 – печінка. Б. Двостулкового: 1 – стравохід; 2 – печінка; 3 – шлунок; 4 – середня кишка; 5 – анальний отвір; 6 – сифони (верхній вивідний, нижній – ввідний)

У двостулкового молюска жабуриці (беззубки) коротенький стравохід відкривається в об’ємний шлунок. Його оточує травна залоза – печінка. Середня кишка переходить у задню, яка відкривається анальним отвором. На задньому кінці тіла двостулкових молюсків розташовані два отвори у мантії – сифони. Через верхній – вивідний – виводяться рештки їжі та кінцеві продукти обміну речовин. А через нижній – ввідний – надходить з водою їжа.

ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ ХРЕБЕТНИХ ТВАРИН? Хребетним тваринам притаманні різні способи живлення, однак у них спільний план будови травної системи. Наскрізний кишечник відкривається назовні анальним отвором або в клоаку (хрящові риби, земноводні, плазуни, птахи, першозвірі). Важливий етап в еволюції цих тварин – поява щелеп. Вони слугують для вловлення, утримання, а часто – і подрібнення їжі. З появою щелеп процес живлення став ефективнішим. У більшості хребетних тварин є спеціалізовані травні залози – печінка, підшлункова залоза, а в наземних – ще й слинні. Печінка бере участь у процесах травлення: у ній утворюється жовч, яка сприяє перетравленню жирів, та деякі травні ферменти. У клітинах печінки запасається глікоген, який за потреби здатний розщеплюватись до глюкози. Хребетні тварини використовують цю сполуку як енергетичну. У клітинах печінки також знешкоджуються деякі отруйні речовини. Підшлункова залоза виробляє травні ферменти, у ній утворюються біологічно активні речовини – гормони, які регулюють процеси обміну вуглеводів.

• Травна система риб починається ротовим отвором, обмеженим щелепами. Він веде до ротоглоткової порожнини (мал. 177). На її дні розташований м’язовий виріст – язик. Він бере участь у процесі ковтання. У більшості видів риб на щелепах та інших кістках черепа розташовані зуби, які допомагають схоплювати й утримувати здобич. Задня частина ротоглоткової порожнини пронизана зябровими щілинами. З ротоглоткової порожнини їжа надходить у стравохід, який відкривається в шлунок. За шлунком знаходиться тонкий кишечник, у який відкриваються протоки спеціалізованих травних залоз – печінки та підшлункової залози. У шлунку починаються процеси перетравлення поживних речовин, у тонкому кишечнику – завершуються. Неперетравлені залишки їжі потрапляють у товстий кишечник, а з нього через пряму кишку та анальний отвір – назовні (у кісткових риб). У хрящових риб кишечник відкривається в клоаку.

• Травна система амфібій (мал. 178. А), як і риб, починається ротоглотковою порожниною, що переходить у стравохід. Сюди відкриваються протоки слинних залоз (у риб вони відсутні). Слина в амфібій не містить ферментів, а слугує лише для зволоження їжі, що полегшує її ковтання. На дні ротоглотки є язик. У жаб і ропух він укритий клейкою речовиною та прикріплений до дна ротоглотки переднім кінцем, тоді як задня його частина вільна. Жаба під час полювання, помітивши здобич (здебільшого це комахи), викидає язик з ротової порожнини вперед, до якого і приклеюється здобич (мал. 178. Б).

Мал. 177. Будова травної системи кісткової риби: 1 – ротовий отвір; 2 – стравохід; 3 – шлунок; 4 – тонкий кишечник; 5 – товстий кишечник; 6 – пряма кишка; 7 – анальний отвір

Мал. 178. А. Будова травної системи амфібій: 1 – рото глоткова порожнина; 2 – стравохід; 3 – шлунок; 4 – кишечник (тонкий і товстий); 5 – клоака. Б. За допомогою довгого язика жаба вловлює здобич

Кишечник в амфібій, як і в хрящових риб, відкривається у клоаку.

• Травна система рептилій дещо складніша порівняно з амфібіями. Слина, яку виробляють слинні залози, містить травні ферменти. Кишечник рептилій відкривається, як і в земноводних, у клоаку. У них є невеличка сліпа кишка – передній відділ товстого кишечнику, де їжа перетравлюється за допомогою симбіотичних мікроорганізмів.

• Травна система птахів починається дзьобом, який захоплює і подрібнює їжу. Форма дзьоба залежить від того, чим живляться птахи (мал. 179). У хижих птахів (соколів, орлів, сов) дзьоб гострий і загнутий донизу. Такий дзьоб дає змогу шматувати здобич. Качки та гуси мають плаский дзьоб з особливим апаратом із зубчиків та рогових пластинок, що дозволяє відфільтровувати їжу з води. У птахів, які споживають плоди та насіння рослин, дзьоб зазвичай короткий і потужний (наприклад, різні види папуг), що дає змогу розбивати їжу. Гострий і тонкий дзьоб мають комахоїдні птахи (як-от, різні види синиць). Язик, який міститься в ротовій порожнині, може допомагати в здобуванні їжі. Далі їжа через глотку потрапляє до стравоходу і на певний час затримується в його розширенні – волі (мал. 180). Там під дією травних соків слини їжа частково перетравлюється.

Мал. 179. Залежність будови дзьоба птахів від характеру їжі (з допомогою вчителя визначте назви цих птахів та яким типом їжі вони живляться)

Мал. 180. Будова травної системи птахів: 1 – рот; 2 – стравохід; 3 – воло; 4 – залозистий відділ шлунка; 5 – м’язовий відділ шлунка; 6 – кишечник; 7 – клоака

Із стравоходу їжа надходить у шлунок, який складається з двох відділів. Передній відділ шлунка – залозистий. У ньому виділяється травний сік, під дією якого триває перетравлення їжі. У м’язовому відділі шлунка їжа перетирається до кашкоподібного стану. Він має потовщені м’язові стінки, а всередині вистелений щільною рогоподібною оболонкою. Деякі види птахів для кращого перетирання їжі ще додатково заковтують камінці. Мускульний відділ шлунка певною мірою компенсує птахам відсутність зубів.

Зі шлунка рідка кашкоподібна їжа надходить у тонкий кишечник. Туди само відкриваються протоки печінки та підшлункової залози. Кишечник у птахів укорочений, що запобігає затриманню їжі в тілі. Це одне з пристосувань птахів до польоту. Як і в плазунів, кишечник відкривається у клоаку.

Для забезпечення процесів життєдіяльності та постійної високої температури тіла (від + 38 °С до + 43 °С) птахи потребують великої кількості енергії. Тому їм потрібно багато їжі, яка у птахів перетравлюється дуже швидко.

• У ссавців (мал. 181. А) добре розвинені травні залози: слинні, печінка та підшлункова. Травна система починається передротовою порожниною, яка за допомогою щелеп відокремлена від ротової. Зовні її обмежують щоки та губи. Передротова порожнина та м’ясисті губи, за допомогою яких схоплюється їжа, притаманні лише ссавцям. У ротовій порожнині їжа подрібнюється за допомогою зубів, а також починається її перетравлення під дією травних соків, що їх виробляють слинні залози (пригадайте, які види зубів є у ссавців). Зуби ссавців складаються з коронки та кореня (мал. 181. Б). Коронка виступає над поверхнею щелеп, тоді як корені розміщуються в комірках щелеп. За допомогою коренів зуби ссавців прикріплюються до щелеп. Зовні коронки вкрито міцною емаллю, яка захищає їх від зношування.

Мал. 181. А. Будова травної системи ссавців: 1 – передротова порожнина; 2 – ротова порожнина; 3 – глотка; 4 – стравохід; 5 – шлунок; 6 – печінка; 7 – підшлункова залоза; 8 – кишечник (тонкий і товстий); 9 – анальний отвір. Б. Будова зубів ссавців: 1 – коронка; 2 – корінь; 3 – щелепа

Мал. 182. Будова шлунка жуйної тварини: 1 – стравохід: 2 – рубець; 3 – сітка: 4 – книжка: 5 – сичуг; 6 – тонка кишка

У ротовій порожнині ссавців м’ясистий язик перемішує їжу й забезпечує її заковтування. До того ж язик – це орган смаку.

З ротової порожнини їжа через глотку та стравохід надходить до шлунка (мал. 181), де тривають процеси перетравлення їжі.

У ссавців, які споживають рослинну їжу, що погано перетравлюється, шлунок може мати складну будову. Наприклад, у жуйних (як ви пам’ятаєте, це група парнокопитних, до якої належать олені, лосі, жирафи, вівці, велика рогата худоба та ін.) шлунок складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга (мал. 182). У рубці мешкають мікроорганізми, які допомагають перетравлювати клітковину.

З рубця їжа надходить до сітки, звідки вона відригується знову до ротової порожнини. Тут частково перетравлена їжа перетирається зубами й зволожується слиною. З ротової порожнини їжа надходить до книжки (її стінки мають згортки, що нагадують аркуші книжки), а з неї – до сичуга. Там виділяється шлунковий сік.

Кишечник у ссавців, як і в інших хребетних тварин, поділяється на тонкий і товстий відділи. У тонкому кишечнику їжа остаточно перетравлюється і поживні речовини всмоктуються у кров. Неперетравлені рештки їжі виводяться через анальний отвір. Лише в першозвірів кишечник відкривається у клоаку.

Довжина кишечнику ссавців залежить від типу їжі, яку споживає тварина. У травоїдних він довший, у хижаків – коротший.

Біологічний словничок: ферменти, замкнений і наскрізний кишечник, печінка, підшлункова залоза, щелепи.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Функції перетравлення їжі та постачання організму поживних речовин виконує травна система. До її складу входить кишечник та травні залози, що виробляють травні ферменти. У кишковопорожнинних функцію кишечнику виконує кишкова порожнина.

У деяких безхребетних тварин (наприклад, павуків) спостерігають позакишкове травлення: травні соки вводяться в їжу за межами травної системи.

Хребетним тваринам притаманний наскрізний кишечник, який в одних представників відкривається назовні анальним отвором (кісткові риби, більшість ссавців), в інших – до клоаки (хрящові риби, амфібії, рептилії, птахи, першозвірі). У риб формуються спеціалізовані травні залози: печінка та підшлункова залоза, а в наземних хребетних тварин – ще й слинні залози.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Яке біологічне значення має перетравлення їжі тваринами? 2. Яка роль ферментів у процесах травлення? 3. Які травні залози є в безхребетних тварин? Яка їхня роль у процесах перетравлення їжі? 4. Що таке позакишкове травлення? Яким тваринам воно притаманне? 5. Яке значення появи щелеп в еволюції хребетних тварин? 6. Яка роль печінки та підшлункової залози у процесах перетравлення їжі? 7. З яких відділів складається кишечник хребетних тварин? 8. Яка будова зуба у ссавців? 9. Яка функція язика у процесах живлення хребетних тварин?

ОБГОВОРІТЬ У ГРУПАХ

Які риси ускладнення спостерігають у травній системі різних груп безхребетних (І група) та хребетних (II група) тварин.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ І КМІТЛИВИХ

Чим можна пояснити, що в хижих ссавців шлунок часто однокамерний, тоді як у тих, які живляться рослинною їжею, він може складатися з кількох різних за функціями відділів?

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Порівняйте особливості будови травної системи різних груп хордових тварин за ознаками: чим переважно живляться, який спосіб живлення, які є органи травлення. Відповідь оформіть у вигляді таблиці.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТРАВНИХ СИСТЕМ

Травна система — сукупність органів травлення у тварин.

Травна система більшості безхребетних представлена порожнистою трубкою, що починається ротовим отвором і закінчується анальним. Через ротовий отвір корм потрапляє у травну трубку, рухається по ній та піддається механічній і хімічній обробці. У цей час із корму витягуються поживні речовини. Неперетравлені рештки виводяться через анальний отвір. Однак у деяких тварин кишечник сліпо замкнений, тому ротовий отвір слугує і для поглинання корму, і для виведення неперетравлених решток. Така будова травної системи у кишковопорожнинних і плоских червів.

Рот —> кишечник —> рот. Це замкнений тип травної системи.

Будова внутрішнього шару (ентодерми) тіла гідри

Будова травно-мускульної клітини: 1 — джгутик; 2 бактерія; 3 — псевдоніжка; 4 — скоротливо-мускульне волоконце; 5 — ядро; 6 — травна вакуоля; 7 — цитоплазма

Будова залозистої клітини

Клітини внутрішнього шару тіла гідри мають скоротливі волоконця. Але основна їх функція — перетравлення корму. Одні з них (залозисті клітини) виділяють у кишкову порожнину травний сік. Під його впливом здобич гідри розм’якшується та розпадається на дрібні частинки (порожнинне травлення). Інша частина клітин внутрішнього шару має джгутики. Джгутики знаходяться у постійному русі і підгрібають ці частинки до клітин. Клітини здатні випускати псевдоніжки та захоплювати ними корм. Подальше травлення відбувається всередині клітини у вакуолях (внутрішньоклітинне травлення). Неперетравлені рештки викидаються назовні через рот. Отже, у кишковопорожнинних травлення порожнинне і внутрішньоклітинне.

У плоских червів (наприклад, у сисунів) травна система влаштована складніше, проте вона ще сліпо замкнена.

Травна система сисуна: 1 — ротовий присосок, на дні якого розміщений рот; 2 — стравохід; 3 — гілки кишечнику

Схема будови травної системи сисунів: рот —> глотка —> стравохід —> кишечник —> рот. Травна система замкнена.

Недоліки замкненого типу травної системи: повільний процес травлення, великі проміжки між споживанням корму, мало енергії та будівельного матеріалу.

Ускладнення будови травної системи відбувається у круглих червів. У них, крім переднього і середнього відділу травної трубки, з’являється задній відділ і, у зв’язку з цим, анальний отвір.

Отже, травна система наскрізна. Рот —> кишечник —> анальний отвір.

Серед плоских і круглих червів є паразити, у яких травна система відсутня або редукована (ціп’яки, аскарида).

У кільчастих червів (черв’як дощовий) травна система вже значно диференційована.

Будова травної системи черв’яка дощового: 1 — рот; 2 — глотка; 3 — стравохід; 4 — зоб; 5 — шлунок; 6 — кишка

Подальше ускладнення травної трубки триває у членистоногих та молюсків. У них розвиваються ротові придатки навколо рота, які служать для подрібнення корму, у кишечнику — відростки, що збільшують його поверхню. Виникає травна залоза, яка є аналогом печінки хребетних. Для павуків, крім порожнинного, характерне позакишкове (позаорганізмове) травлення.

На ускладнення будови органів травлення хребетних тварин вплинула низка чинників. Деякі з них: а) тварини переміщуються у широких, іноді дуже великих межах (зрідка ведуть прикріплений, малорухливий спосіб життя), активно розшукуючи та захоплюючи корм; б) у ділянці переднього відділу кишкової трубки виникають рухомі частини скелету, з яких формується ротовий, а в переважної більшості — щелепний апарати. Вони забезпечують захоплення, утримання корму, а в ссавців і подрібнення його.

Травна трубка хребетних поділяється на такі основні відділи:

• ротова порожнина. Слугує для прийняття корму;

• глотка. Відділ, завжди пов’язаний з органами дихання: у риб у глотку відкриваються зяброві щілини, у наземних хребетних в глотці розміщена гортанна щілина. Глотку справедливо називають дихальним відділом травної трубки;

• шлунок. Це розширення кишкової трубки, що має в деяких випадках дуже складну будову (наприклад, у жуйних копитних ссавців);

• кишка. У типовому випадку поділяється на передню, середню і задню кишки.

Ускладнення травної трубки відбувається у напрямі її подовження і диференціації відділів. У деяких ссавців, крім указаних відділів, виділяють ще деякі (дванадцятипала і сліпа кишки), і загальна довжина кишечнику в багато разів перевищує довжину тіла. У деяких риб, амфібій, рептилій, птахів і клоачних ссавців кінцевий відділ травної трубки розширений та утворює клоаку. У клоаку відкриваються сечоводи, статеві протоки, у деяких тварин і сечовий міхур.

Наявні дві основні травні залози — печінка і підшлункова. Протоки печінки і підшлункової залози відкриваються у тонкий відділ кишки. Функції обох залоз ширші, ніж травні. Так, печінка, крім продукування жовчі та активації дії багатьох ферментів, слугує важливим органом для обміну речовин. Тут нейтралізуються деякі шкідливі продукти розпаду, утворюється сечовина, накопичується глікоген. Ферменти підшлункової залози розщеплюють білки, жири і вуглеводи. Підшлункова залоза одночасно слугує органом внутрішньої секреції. Розлад цієї функції призводить до втрати здатності організму використовувати цукор. У результаті виникає важке захворювання — діабет. Участь у травленні беруть і слинні залози. Серед безхребетних вони є у деяких груп червів, молюсків, павукоподібних та у більшості комах. Травну функцію вони виконують у низки комах, черевоногих молюсків. Слинні залози є у всіх хребетних, крім риб. В отруйних змій одна зі слинних залоз спеціалізована на синтезі отрути, її протока відкривається у порожнину отруйного зуба. У птахів слинні залози розвинені слабо, крім зерноїдних. Окрім того, слизова оболонка шлунка і кишечника містить багато одноклітинних залоз, які виробляють травні соки.

Травна система амфібій: 1 — рот; 2 — глотка; 3 — стравохід; 4 — шлунок; 5 — печінка; 6 — кишечник; 7 — підшлункова залоза; 8 — клоака; 9 — анальний отвір

Травна система ссавців: 1 — рот; 2 — глотка; 3 — стравохід; 4 — шлунок; 5 — печінка; 6 — підшлункова залоза; 7 — тонка кишка; 8, 9 — товста кишка; 10 — пряма кишка з анальним отвором

Переваги наскрізного типу травної системи: порівняно швидкий процес травлення у зв’язку з наявністю багатьох ферментів у травних соках, можливе часте споживання корму, при розщепленні поживних речовин виділяється багато енергії.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Схема замкненого типу травної системи: рот —> кишечник —> рот,

• Складові замкненого типу травної системи: передній відділ, середній відділ.

• Схема наскрізного типу травної системи: рот —> кишечник —> анальний отвір.

• Складові наскрізного типу травної системи: передній відділ, середній відділ, задній відділ.

• Види травлення: внутрішньоклітинне, порожнинне, поза організмом (позакишкове).

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Якими є основні типи травної системи безхребетних тварин?

2. Які недоліки сліпо замкненого типу травної системи?

3. Які відділи розрізняють у травній трубці хребетних тварин та яке їхнє значення?

4. У чому полягають переваги наскрізного типу травної системи?