Редис: вирощування на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 грудня 2015 🕒 12 хвилин 👀 40436 разів 💬 11 коментарів

• Посадка й догляд за редисом
• Овоч редис – опис
• Посадка редису у відкритий ґрунт
  • Коли садити редис у ґрунт
  • Ґрунт для редису
  • Як садити редис у відкритий ґрунт
  • Посадка редису під зиму
  • Як виростити редис
  • Полив редису
  • Підживлення редису
  • Обробка редису

  Редис – однорічна або дворічна рослина, що належить до групи Редька посівна роду Редька родини Капустяні, або Хрестоцвіті. Назву овоч редис отримав від латинського слова radix, що означає корінь. Це скоростигла городня культура, лідер серед швидко зростаючих овочів, вона дуже затребувана у весняний час, оскільки в цю пору тільки редис містить живі вітаміни, такі необхідні організму після зими.

  Посадка й догляд за редисом

  • Посадка: посів насіння в ґрунт – під зиму або навесні, з кінця березня до середини квітня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: пухкий, легкий нейтральної або слабколужної реакції (5,5-7,0 pH).
  • Попередники: небажані – будь-які хрестоцвіті культури. Гарні – картопля, огірки, бобові. Після редису найкраще на ділянці вирощувати томати.
  • Полив: частий і рясний: у звичайну весну з дощами та грозами – один раз на день, уранці або після 17.00, але в аномально спекотну й суху погоду – і вранці, й увечері. Ґрунт на ділянці має бути весь час злегка вологим.
  • Підживлення: при вирощуванні на мізерних ґрунтах підживлення вносять двічі, на багатих – один. Застосовують комплексні мінеральні добрива.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: хрестоцвіті блішки й капустянки.
  • Хвороби: бактеріоз, кила, чорна ніжка.

  Овоч редис – опис

  Рослина редис вирощується в багатьох країнах. Це коренеплід діаметром від 2,5 см, вкритий тонкою шкіркою червоного, рожевого або біло-рожевого кольору з гострим смаком за рахунок гірчичної олії, що міститься в його м’якоті. Овоч редис – рослина довгого дня, для нормального розвитку йому необхідний 13-годинний світловий день. А ось вегетаційний період у нього короткий, тому вирощувати коренеплід редис можна протягом усього сезону, висаджуючи його буквально щотижня.

  Посадка редису у відкритий ґрунт

  Коли садити редис у ґрунт

  Насіння редису проростає при температурі 1-2 ºC, для нормального розвитку рослині необхідна температура 15-18 ºC, але не більше, тому що занадто тепле повітря при нестачі освітлення (а в цю пору року день ще короткий) призводить лише до нарощування бадилля, в той час як коренеплід не росте і грубіє. Як тільки ґрунт відтане і прогріється, здійснюється посадка редису в ґрунт. Зазвичай це відбувається в середині квітня, хоча в теплих районах редис ранніх сортів сіють уже наприкінці березня.

  Ґрунт для редису

  Вирощування редису з насіння починається з підготовки ґрунту. Ділянка, на якій ви посієте редис, має бути сонячною хоча б першу половину дня і закритою від вітру. Оптимальний ґрунт для редису – пухкий, легкий, нейтральної або слабкокислої реакції, водневий показник якого в межах 5,5-7,0 одиниць. Занадто кислі ґрунти перед тим, як садити редис, необхідно вапнувати.

  Добре сіяти редис на ділянці, призначеній надалі для вирощування томатів: можна сіяти на ньому редис щотижня до двадцятого травня, зібрати гарний урожай коренеплодів і водночас підготувати ґрунт на ділянці для вирощування помідорів. Важкі і холодні ґрунти або бідні супіщані, якщо ви хочете вирощувати в них редис, доведеться перекопати з перегноєм з розрахунку 2-3 кг на м². Свіжим гноєм ґрунт під редис не підживлюють.

  Можна садити редис на ділянці, де раніше вирощувалися картопля, огірки, помідори, боби, а на ділянці, де росли ріпа, редька, турнепс, дайкон, крес-салат, капуста і хрін, вам гарного врожаю редису не виростити. Бажано щорічно змінювати місце під редис, щоб кожен раз у нього були попередники з іншої родини.

  Під весняний посів ділянку готують з осені: перекопують ґрунт на глибину штиха лопати з компостом або перегноєм – тоді навесні, безпосередньо перед посівом, глибина перекопування з одночасним внесенням фосфорно-калійних добрив може бути не більше 20 см.

  Як садити редис у відкритий ґрунт

  Насіння редису сіють густо в попередньо пролиті водою борозенки на глибину 2 см, дотримуючись відстані між рядами 15-20 см. Борозенки засипають пухким ґрунтом, потім поверхню ущільнюють, але не поливають, а вкривають ділянку шаром торфу або перегною завтовшки 2 см. На ніч, близько п’ятої вечора і до ранку, грядку до проростання насіння вкривають плівкою. Термін появи сходів залежить від погоди. За гарної, сухої і сонячної погоди насіння може прорости вже на 3-4 день.

  На фазі розвитку у сходів першого листка їх проріджують, залишаючи між екземплярами дистанцію 3-5 см. Якщо ви терпляча людина, сійте насіння відразу на вказані відстані, щоб не доводилося потім проривати сходи, адже ця процедура може пошкодити коріння основних сіянців, і вони гірше розвиватимуться, а в результаті може відбутися їх стрілкування. При правильному догляді вирощування редису у відкритому ґрунті до збору врожаю триває 20-30 днів.

  Посадка редису під зиму

  Про терміни весняного посіву ми вам розповіли, а посадка озимого редису, дворічного, здійснюється в кінці осені. Посадка редису восени проводиться після початку заморозків – у середині або наприкінці листопада. Для підзимового посіву підходять далеко не всі різновиди редису, але такі сорти, як Ювілейний, Спартак, Меркадо, Маяк, Кармен здатні проростати навіть при низьких температурах. Підготовку ділянки під посів проводять у кінці літа: ґрунт перекопують і удобрюють, вносячи на 1 м² по піввідра перегною або перепрілого компосту, по 1 столовій ложці подвійного суперфосфату і сірчанокислого калію. Після внесення добрив грядку накривають плівкою, придавивши її краї каменями або цеглою, щоб укриття не віднесло вітром.

  Порядок осіннього посіву відрізняється від весняної процедури тим, що восени насіння кидають у суху землю, а після загортання насіння грядку в обов’язковому порядку мульчують сухою землею або торфом, ущільнюють поверхню і засипають ділянку снігом, якщо він уже випав. У чому перевага підзимового посіву? У тому, що врожай редису, посіяного восени, ви в майбутньому році отримаєте на два тижні раніше, ніж урожай редиски, посіяного майбутньою весною.

  Догляд за редисом

  Як виростити редис

  Догляд за редисом у відкритому ґрунті полягає в поливі, прополюванні та розпушуванні міжрядь. Якщо ви поклали на грядку після посіву шар мульчі, відхід не буде стомлюючим, однак намагайтеся всі процедури по догляду виконувати вчасно.

  Полив редису

  Редис – культура вологолюбна, оптимальна вологість ґрунту для нормального розвитку його коренеплодів повинна бути близько 80 %, тому поливати ділянку доведеться часто, особливо в перший час, інакше редис буде гірким. При недостатньому поливі рослина стрілкує, і коренеплоди не розвиваються. Якщо полив занадто частий або рясний, коренеплоди розтріскуються. Як поливати редис, щоб домогтися гарного і якісного врожаю? Якщо весна буде звичайною, з дощами і грозами, полив редису здійснюють щодня вранці або після 17.00, якщо ж весна виявиться посушливою, то зволожувати ґрунт на ділянці доведеться щодня і вранці, і ввечері. Особливо суворо потрібно стежити за станом ґрунту після появи у сходів першого справжнього листка. Тільки за умови, що ґрунт на грядках з редисом увесь час перебуватиме в злегка вологому стані, можна виростити соковиті, смачні коренеплоди.

  Підживлення редису

  На бідних ґрунтах підгодовувати редис потрібно двічі за період вегетації, редисові ж, котрий зростає на багатих ґрунтах, достатньо одного підживлення. Намагайтеся не перестаратися з азотною складовою, оскільки в такому разі всі життєві сили редис витратить на вирощування бадилля, а корінці будуть витягнутими і перенасиченими нітратами. Чим удобрювати редис, які добрива можна вносити в ґрунт без ризику наситити коренеплоди небезпечними для здоров’я людини речовинами? Ось рецепт збалансованої суміші з добрив, яка допоможе редису сформувати здоровий і соковитий коренеплід: компост і перегній, в кількості, необхідній для вашого ґрунту, по 10 г калійного добрива та суперфосфату, 10-15 г селітри, півтора літра золи. У родючий ґрунт достатньо вносити тільки мінеральні добрива.

  Шкідники і хвороби редису

  Головними ворогами редису є хрестоцвіті блішки і капустянка, решта шкідників городів (попелиці, дротяники, гусінь) не встигають сильно нашкодити редису в силу його швидкого зростання. Хрестоцвіта блішка небезпечна для редису саме на ранній стадії його розвитку, оскільки здатна за кілька днів знищити беззахисні сіянці, що ледь проклюнулися, на всій ділянці. Коли сходи зміцніють, блішка їм уже не страшна. Чим обробити редис, щоб хрестоцвіті блішки йому не докучали? Щоб відлякати комаху від молодих зелених листочків, бадилля обприскують розчином деревної золи: 2 склянки свіжої золи і 50 г тертого господарського мила розчиняють у 10 л води. Можна просто розсипати золу по ділянці. Слід сказати, що обидва ці способи малоефективні, а найнадійніший захист від блішки – спорудження укриття: по довжині всієї грядки встановлюються металеві дугоподібними опори, на які накидають спанбонд. Під цим укриттям редис нормально дихає, бадилля не горить під палючими променями сонця, а головне, що під спанбонд не проникає шкідлива комаха хрестоцвіта блішка, що знищує посіви редису. Після того, як бадилля виросте, укриття можна прибирати.

  Капустянка частіше шкодить раннім сортам редису в теплиці, куди вона навесні приповзає погрітися. Якщо ж ви вирощуєте редис у відкритому ґрунті, то навряд чи цей найстрашніший ворог встигне завдати великої шкоди вашому врожаю. А боротися з капустянкою дуже важко.

  Чим хворіє редис? Із хвороб небезпечні для редису бактеріоз, що виявляється передчасним пожовтінням листя, ослизненням і загниванням коренеплодів, кила, що так само визначається передусім по жовтому листю, а також по наростах і здуттю на коренеплодах, та чорна ніжка, що вражає рослини ще на стадії сіянців, від чого у них жовтіє і скручується листя і стебла чорніють біля основи. Щоб уникнути цих проблем, вибирайте для вирощування сорти, стійкі до хвороб, і дотримуйтесь умов агротехніки, а головне, вчасно видаляйте з ділянки хворі рослини. З килою можна боротися обробкою ґрунту навколо рослин вапняним молоком (2 склянки люсованого (гашеного) вапна на 10 л води), витрата – 1 л молока на одну рослину. Екземпляри, уражені чорною ніжкою, обробляють 2-3 рази з інтервалом у тиждень настоєм цибулиння (20 г лушпиння залити літром води і настоювати добу).

  Обробка редису

  Читачі часто ставлять запитання, чим обробити редис від шкідників або як обробити редис від хвороб. Використовувати в боротьбі з хворобами і шкідниками швидко дозріваючих коренеплодів отрутохімікати небажано, якщо вас хвилює ваше здоров’я і здоров’я тих, хто цей редис вживатиме в їжу, тому найкращий захист – це дотримання всіх правил вирощування та догляду. Якщо ж описані нами рекомендації результату не дали, і необхідно вживати екстрених радикальних заходів, то доведеться обробляти редис від чорної ніжки розчином мідного купоросу (1 столова ложка препарату, 50 г стружки господарського мила на 10 л води), а бактеріоз лікувати обробкою рослин однопроцентним розчином бордоської рідини. Але повторюємо: все, чим ви обробите редис, ви потім і з’їсте.

  Збирання та зберігання редису

  Дозріває редис не одночасно, тому на запитання, коли викопувати редис, відповідаємо: збирати його слід вибірково, у міру дозрівання. Збір урожаю редису краще проводити з ранку, напередодні ввечері рясно поливши грядки. Висмикнувши коренеплоди, обтрусіть із них залишки ґрунту, обріжте гичку не під самий коренеплід, а на відстані 2-3 см від нього, а корінці не обрізайте зовсім. Скільки і як зберігати редис? Від тривалого зберігання навіть у найкращих умовах редис стає гірким і в’ялим, тому відмовтеся від планів заготовлювати цей коренеплід, як, наприклад, моркву або буряк, тим більше, що виростити свіжий соковитий редис можна в будь-який час – не на городі, то в теплиці. Знятий описаним способом урожай редису зберігають у поліетиленових мішках в овочевому відсіку холодильника близько тижня.

  Види і сорти редису

  Сорти редису для відкритого ґрунту за термінами дозрівання ділять на надскоростиглі, ранньостиглі, середньостиглі та пізньостиглі.

  Ультраранні, або скоростиглі сорти редиски достигають за 18-20 днів. Найбільш відомі з них:

  • 18 днів – коренеплоди цього сорту досягають зрілості саме за цей термін, у них соковита, ніжна м’якоть, циліндрична форма, насичено-рожевий колір;
  • Первісток – ультраранній високоврожайний гібрид, що дозріває за 16-18 днів. Великі, округлі темно-червоні коренеплоди цього сорту стійкі до стрілкування та розтріскування, м’якоть у них солодка і соковита.

  Ранньостиглі сорти дозрівають за 20-30 днів з моменту появи сходів, до найкращих із них належать:

  • Ілка – врожайність цього сорту досить висока, коренеплоди червонястого відтінку, округлі, вагою від 15 до 25 г, щільні, соковиті, м’якоть біла і біло-рожева, смак середньо-гострий, без гіркоти. Сорт має стійкість до зниження температури, стрілкування, утворення пористості або здерев’яніння м’якоті;
  • Французький Сніданок – теж популярний урожайний сорт зі стійкими до стрілкування довгими циліндричними темно-червоними плодами вагою до 45 г із заокругленим білим кінчиком. М’якоть соковита, без гіркоти. Недолік: при сильній спеці стрілкує;
  • Сакса – цей сорт дозріває за 23-27 днів, форма коренеплоду кругла, колір яскраво-червоний, м’якоть біла, соковита, зі слабкогострим смаком. Середня вага коренеплоду 22 г. Сорт стійкий до стрілкування, довго зберігає свіжість;
  • Біле ікло – конічні коренеплоди цього сорту оригінального для редису білого кольору дозрівають за 33-40 днів, досягаючи в довжину 12 см і набираючи масу до 60 г. М’якуш соковитий, смак слабкогострий;
  • Спека – високоврожайний сорт, що дозріває за три тижні. Коренеплоди невеликі, темно-червоні, округлі, вагою до 25 г. М’якоть біла або біло-рожева, смак слабкогострий. Сорт, незважаючи на назву, не любить спеки, тому при вирощуванні в жарку погоду його слід прикривати навісом.

  Середньостиглий редис дозріває за 30-35 днів. Найкращими сортами цієї групи є:

  • Віра – стійкий до стеблування урожайний сорт із яскраво-червоними коренеплодами майже однакового розміру, стійкими до розтріскування;
  • Геліос – сорт із жовтими круглими коренеплодами з соковитою м’якоттю приємного смаку;
  • Квант – дозріваючий за 30 днів урожайний сорт із рожево-малиновими коренеплодами ніжного смаку. При зберіганні довго зберігає пружність;
  • Злата – дозріває максимум за 35 діб із моменту появи сходів. Жовтий круглий коренеплід із щільною, ніжною і соковитою м’якоттю досягає ваги 18 г;
  • Дуро – один із найбільш популярних і врожайних сортів із дуже великими (до 10 см у діаметрі), круглими червоними коренеплодами вагою до 40 г, який вимагає більш просторої посадки в рядах: відстань між екземплярами має бути не менше 10 см. Сорт стійкий до стеблування, здерев’яніння і розтріскування плодів, добре зберігається.

  До пізньостиглих сортів редису, яким для дозрівання необхідно 36-45 днів, належать:

  • Червоний велетень – урожайний сорт із великими циліндричними яскраво-червоними плодами до 14 см завдовжки з соковитою м’якоттю біло-рожевого кольору і слабкогострого смаку. Стійкий до хрестоцвітої блішки і капустянок, чудово зберігається: в посудині з піском його можна тримати свіжим до 4 місяців;
  • Льодяна бурулька – сорт, практично ідентичний Червоному велетню, тільки з коренеплодами білого кольору;
  • Чемпіон – цей високоврожайний сорт дозріває за 40 днів. Коренеплоди у нього малиново-червоні, великі, подовжено-округлі, вагою до 20 г, м’якоть соковита, ніжна, але щільна, рожево-білого кольору, смакові якості добрі. Коренеплоди не утворюють порожнин, довго не стають в’ялими і м’якими;
  • Дунганський – коренеплоди цього холодостійкого сорту мають витягнуту форму до 15 см завдовжки, досягають маси від 45 до 80 г. М’якуш соковитий, білий, смакові якості чудові;
  • Вюрцбурзький-59 – сорт із великими округлими малиновими коренеплодами з щільною соковитою м’якоттю, що довго зберігає пружність;
  • Рампоуш – термін дозрівання цього сорту 35-45 днів. Коренеплоди у нього подовжені, веретеновидні, шкірка, як і м’якоть, білого кольору. Смак середньогострий, без гіркоти. Сорт стійкий до стрілкування.

  Пізньостиглі сорти висівають зазвичай у першій декаді серпня.

  Редиска – технологія вирощування

  Редиска відноситься до коренеплідних, перехреснозапильних, холодостійких і світлолюбних культур. Її вирощують у всіх зонах України у відкритому та закритому ґрунті. Вона – одна з коренеплідних рослин, яка дає товарну продукцію через 20-40 діб після сівби, залежно від сорту.

  Редиска – технологія вирощування
  • Ботанічні та біологічні особливості редиски
  • Вимоги рослин редиски до умов навколишнього середовища
  • Особливості вирощування редиски у відкритому ґрунті
  • Особливості вирощування редиски у закритому ґрунті

  Ботанічні та біологічні особливості редиски

  Коренева система редиски стрижнева. До початку утворення розетки складається з головного та бічних корінців. Потім основа головного корінця і підсім’ядольне коліно починають потовщуватися, первинна кора тріскає (линька коренеплоду). Подальше потовщення відбувається за рахунок камбію, який відкладає до центру вторинну ксилему, а зовні — тонкий шар вторинної флоеми з паренхімою.

  Основна маса кореневої системи зосереджена в шарі ґрунту до 45 см. При пересаджуванні коренева система розростається вшир і проникає в ґрунт до 60-80 см, а при безвисадковому способі вирощування насіння проникає на глибину до 150 см і більше. Вся коренева система сильно розгалужена в орному шарі ґрунту.

  Листки зібрані в розетку, яка буває малою, середньою, великою і дуже великою, як правило, ранньостиглі сорти мають меншу розетку — 4-6 листків, а пізньостиглі — велику (до 10 листків). Листки розетки бувають еліпсоподібні або лопатоподібні, ліроподібні, нерозсічені, хвилясті, виїмчасті. Пластинка часто опушена. Забарвлення листків темно-зелене, зелене, світло-зелене з сіруватим восковим нальотом або без нього. Стеблові листки нижні такі самі, як у розетках, середні — ланцетоподібні, а верхні — цілокраї та розсічені. Черешки довгі або короткі, зелені, блідо-зелені з фіолетовим або червонуватим антоціановим забарвленням.

  Коренеплід м’ясистий. За формою округлий, овальний, циліндричний, веретеноподібний, 3-15 см завдовжки і масою 10-60 г. За забарвленням — білий, червоний, червоний із білим кінчиком, білий із зеленою головкою, рожевий, малиновий, кармінний та з різними відтінками. За розміром — малий, середній, великий і дуже великий. За анатомічною будовою коренеплід складається з двох частин: добре розвиненої серцевини (паренхіми), яка розсічена численними променями від центру, та вторинної тонкої кори. М’якуш білий, білий із світло-червоним відтінком, блідо-рожевий, на смак — напівгострий і гострий. Гостроти надає редисці наявність у ній гірчичної олії. Лежкість коренеплодів погана.

  За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до першого збору врожаю) сорти редиски поділяють на ранні (до 25 діб), середньоранні (26-30), середньостиглі (31-35) та пізньостиглі (понад 35 діб).

  Стебло. Після формування коренеплоду розпочинається стебло утворення. Стебло округле, опушене або голе, всередині пусте або виповнене паренхімою, добре або злегка розгалужене заввишки 80-100 см. Воно вкрите вузькими сидячими листками, часто з пігментацією: у сортів, коренеплоди яких забарвлені в червоний колір — червоною, а в білий — фіолетовою.

  Суцвіття — китиця. Квітки чотирьохпелюсткові, білі, рожеві, біло-рожеві, фіолетово-червоні, кремові. Цвітіння настає через 30-40 діб після пересаджування маточників або після формування густоти рослин при безпересадковому способі вирощування і продовжується 30-35 діб. Після масового цвітіння листки починають відмирати, коренеплоди зменшуються. Забарвлення квіток у сортів із білими коренеплодами — біле, синьо-фіолетове, з червоними — яскраво-фіолетово-червоне. Квітки запилюються за допомогою комах, переважно бджіл, тому просторова ізоляція від насінників редьки повинна становити на відкритій місцевості не менше 2000 м, а на закритій — 600 м. На відстані 2000 м від насінників редиски повинні бути знищені рослини дикої редьки.

  Плід — стручок, завдовжки 6-7 см з потовщеним стулками, наповнений губчастою паренхімою. При дозріванні насіння стручки не розтріскуються і насіння не випадає. Від пересаджування маточників або при формуванні рослин безпересадковим способом вирощування до дозрівання насіння проходить від 100 до 120 діб. Насінники обмолочують і насіння очищають. Воно плескато-округле, світло- або темно-коричневе. Маса 1000 насінин становить 7-8 г. При вологості 9% насіння зберігає схожість протягом 4-6 років.

  Вимоги рослин редиски до умов навколишнього середовища

  Для одержання високого врожаю коренеплодів редиски та насіння потрібна відповідна температура повітря, тривалість світлового дня, вологість та забезпечення рослин достатньою кількістю поживних речовин.

  Вимоги до тепла. Оскільки редиска відноситься до холодостійких культур, насіння її проростає за температури 2-4°С. Однак, за низької температури період проростання затягується до 12-16 діб, тоді як за температури 15°С і більше він становить 3-5 діб. Сходи редиски відносно стійкі до весняних приморозків. Вони легко переносять приморозки до мінус 3-4°С. Дорослі рослини переносять зниження температури до мінус 5-6°С. Кращою температурою до початку утворення коренеплодів є 10-12°С, а в період формування врожаю — 15-20°С. Більш висока температура, особливо в жарку посушливу погоду, призводить до трухля-віння та здерев’яніння коренеплодів і передчасного генеративного розвитку рослин. Тому в Україні редиску в літній період не вирощують. Для осіннього вирощування редиски насіння її висівають лише в серпні, коли температура повітря починає знижуватися.

  За високої температури повітря понад 20°С створюються сприятливі умови для насінництва редиски. Рослини швидко переходять до генеративного розвитку — утворюють стебла, цвітуть (квітують) і дають високоякісне насіння.

  Вимоги до світла. Редиска належить до рослин довгого світлового дня. За недостатнього освітлення, що буває при вирощуванні її в зимовий період у теплицях і парниках, підсім’ядольне коліно витягується, і рослини вилягають. За достатнього освітлення сім’ядолі швидко збільшуються в розмірі та зеленіють. Оптимальна довжина дня для інтенсивного формування коренеплодів настає при 11-14 годинах. Чим триваліший день, тим рослини швидше переходять до генеративного розвитку. Вони утворюють стебла, зацвітають і дають насіння. При вирощуванні восени у відкритому ґрунті (тривалість світлового дня не більше 12 годин) редиска формує великі коренеплоди і не стрілкує.

  Вимоги до вологи. Оптимальна вологість ґрунту для вирощування редиски становить 70-80% НВ. При її нестачі сповільнюється ріст рослин, коренеплоди набувають гіркуватого присмаку, дерев’яніють, рослини передчасно переходять до генеративного розвитку. Особливо підвищену вимогу до вологості ґрунту рослини пред’являють навесні у період наростання асиміляційного апарату та формування коренеплодів. Нерегулярне зволоження ґрунту в цей період призводить до розтріскування коренеплодів, що знижує їх якість. При дозріванні насіння бажане зниження вологості ґрунту та відносної вологості повітря. Особливу увагу на вологість насінників потрібно звертати в період їх обмолоту. При пересушуванні стручків збільшується відсоток подрібнених насінин, а при недостатньому висушуванні насіння погано вимолочується.

  Вимоги до елементів живлення. Редиска добре росте на пухких і достатньо зволожених, багатих на органічну речовину, слабокислих або нейтральних ґрунтах. На важких ґрунтах коренеплоди набувають виродливої форми, а на піщаних при нестачі вологи втрачають тургор і передчасно трухлявіють.

  З ґрунту на кожні 10 т урожаю редиска виносить 50,0 кг азоту, 13,9 — фосфору і 54,4 кг калію. Тому, щоб одержати високий урожай редиски, ґрунт потрібно систематично удобрювати як органічними, так і мінеральними добривами. З органічних краще вносити перегній (30-40 т/га) або гній (40-60 т/га) під попередник. З мінеральних — згідно з аналізами ґрунту в легкодоступній формі.

  Особливості вирощування редиски у відкритому ґрунті

  Висівають редиску в 3-4 строки: перший — на початку польових робіт, наступні — через 8-10 діб після попередніх. Для осіннього використання насіння висівають у серпні. Сіють редиску стрічковим способом (5-10 рядків у стрічці). Відстань між стрічками 60-70 см, а між рядками — 15 см. Норма висіву насіння 12-20 кг/га, глибина загортання — 2,0-2,5 см. До сівби та після неї площу коткують. При з’явленні поодиноких сходів посіви обробляють інсектицидами проти хрестоцвітної блішки. Догляд за рослинами полягає у розпушуванні широких міжрядь і підтримуванні посівів у чистому від бур’янів стані. У посушливі роки в південних районах редиску 1-2 рази поливають, залежно від погодних умов.

  Збирають урожай редиски вибірково за 3-4 рази через кожні 4-5 днів, коли діаметр коренеплоду досягне 1,5 см. Тривалість періоду збирання 1,5-2 тижні. Запізнюватися із збиранням редиски не слід, бо коренеплоди швидко трухлявіють, дерев’яніють і стають непридатними для використання. Товарну продукцію в’яжуть у пучки, затарюють та реалізують або використовують за призначенням. Середній урожай редиски становить 18,0-22,0 т/га.

  Особливості вирощування редиски у закритому ґрунті

  У теплицях і парниках редиску вирощують переважно в першій культурозміні, а також як ущільнювач помідора, огірка тощо. Для цього використовують сорти, рекомендовані для споруд закритого ґрунту, які відзначаються підвищеною тіньовитривалістю. Насіння висівають на грядки завширшки 150-180 см у кілька строків з інтервалом 15-20 днів. Норма висіву насіння — 3-5 г/м². При з’явленні першого справжнього листка посіви проріджують. При використанні сортів для відкритого ґрунту в зимовий період у теплицях культуру редиски ведуть розсадним способом. Для одержання врожаю у грудні-січні забезпечують густоту рослин 250-300 шт./м², а при пізніших строках — до 500 шт./м². Температуру повітря в спорудах до з’явлення сходів підтримують на рівні 18-20 С, а після з’явлення сходів її знижують до 5-10°С протягом 5-6 діб, Щоб рослини не витягувалися. Потім до ліньки коренеплодів температуру повітря підтримують на рівні 12-16°С, а в період наростання їх маси- 16-18°С. Рослини поливають теплою водою (20-25°С). Після поливу споруди провітрюють. У разі потреби рослини підсипають на 1-2 см ґрунтом (субстратом) та виполюють бур’яни. При вирощуванні редиски восени парники накривають рамами, а теплиці — плівкою перед настанням заморозків. Урожай збирають із кінця жовтня до грудня.

  При вирощуванні редиски як ущільнювача температуру підтримують, як для основної культури. Від рядків основної культури насіння висівають на відстані 10-15 см. Норму висіву насіння зменшують до 1,5-2,0 г/м².

  Технологія вирощування редиски

  Редиска мабуть одна з перших городніх культур, що з’являється на весняному, святковому столі. А як виростити редиску мабуть цікавляться всі початкові садівники. Технологія вирощування редиски не складна, про що і піде мова далі.

  Для посадки редиски підготуємо невеличку ділянку розміром 1-2 квадратних метра, яку потрібно заздалегідь з осені підготувати. Редиска невибаглива рослина, але все ж не любить посухи та затінення, тому місце для майбутньої грядки краще вибрати на відкритій території. Насіння редиски можуть прорости і дати урожай практично в будь-якому ґрунті, тільки був би захист від гризунів та волога. Щоб коренеплід виріс великим і соковитим, безпосередньо перед висадкою насіння в ґрунт потрібно додати компост. На грядку буде потрібно відро компосту та 400 грамів деревної золи.

  Висівати насіння редиски можна відразу, як тільки зійде сніг, але на випадок заморожування потрібно заздалегідь підготувати накриття, плівку або нетканий матеріал, яким можна було б прикрити перші паростки. На добре зволоженому ґрунті готуємо грядки завширшки в метр і висотою до 15 сантиметрів. У квітні або на початку травня в розпушений ґрунт сіємо насіння, зазвичай перші сходи з’являються вже через тиждень, але можна прискорити зростання, накривши посадження тією ж плівкою.

  Догляд за редискою не трудомісткий: проріджування, розпушування, полив та захист від шкідників. Так як коренеплід ніжний і соковитий, його дуже люблять “підземні жителі”, з якими можна боротися, використовуючи сучасні засоби від гризунів. Весняний делікатес люблять і наземні мешканці, наприклад блішки, позбавитися від яких можна за допомогою звичайної деревної золи, обробивши рівномірно листя.

  На мізерних ґрунтах бажано підгодувати культуру розчином коров’яка в співвідношенні 1:10, бажано це зробити відразу після першого проріджування. Так як редиска світлолюбна рослина, необхідно забезпечити регулярний полив, особливо в період, коли утворюється коренеплід. При цьому потрібно враховувати, що надлишок вологи і поживних речовин в ґрунті сприяє інтенсивному зростанні листя, та зменшенню самого плоду. “Редис” можна висівати та вирощувати багаторазово навесні і восени. Висаджений у літній період редис швидко випускає стрілку з насінням.