Класифікація небезпек та їх системний аналіз

Небезпеки класифікують за локалізацією (літосфера, гідросфера, атмосфера, космос – клас природних небезпек), за наслідками (стомлення, стрес, отруєння, аварія, катастрофа, захворювання, смерть – клас антропогенних небезпек), за шкодою (соціальна, технічна, екологічна – соціокультурні небезпеки), за сферами діяльності (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна, військова), за структурою (прості, складні, похідні), за характером дії (активні, пасивні). Це типи небезпек, що складають класи, групи.

Серед класу небезпек можна виділити групи небезпек – латентні або скриті та явні – легко проявляються, наприклад насильницькі – повстання, економічне, психічне насилля. Групи небезпек складаються з їх родів, які утворюють укрупнені цілі – екологічні, соціальні, державно-політичні. Роди небезпек складаються з видів небезпек, для яких характерна певна ціль. Наприклад, в класі природних небезпек можна виділити категорію явних небезпек – отруєння довкілля. Категорію складають роди, види екологічних небезпек (наприклад, загроза сукупності тварин, рослин) Можна ідентифікувати вид – небезпека загибелі певному виду тварин. Вид складають підвиди небезпек. Наприклад, голод через зменшення поголів’я тварин.

Отже, можна навести схему аналізу небезпек. Наприклад, біогенетична небезпека – тип, який може мати підтип – конкретна небезпека для певного виду тварин або рослин. Цей підтип містить клас небезпеки – наприклад природний, який можуть складати категорії – відкриті або скриті загрози (навмисне знищення рослин, тварин або їх занесення до Червоної книги). Півид цієї категорії – продовольча криза від порушення гармонії взаємозв’язків у системі “Природа (грунти, води), технології, техніка, людина”.

Головним об’єктом і метою безпеки є: особистість група людей (S2), суспільство (S3), нація (S4), цивілізація (SS). Поняття “Нація” – ієрархічна система, яка складається з таких елементів, підсистем, як “держава” – підсистема управління, “суспільство” – соціальна підсистема, “матеріально-технічна база” держави, “природно-географічне середовище”.

До складу будь якої системи входять і взаємозв’язки між всіма елементами системи. Нехай стан системи – S, тоді S1= f(82;83), S2= f(81;83), S3= f(S1;82). Зміст символів S1, S2, S3, S4, SS – полягає у ступені забезпечення колективної безпеки, відповідно – індивідуальної, колективної, всього суспільства, цивілізації.

Вирішуючи питання безпеки необхідно знайти комплексне вирішення проблеми, орієнтуючись не на окремий елемент, а на забезпечення стабільності всієї системи, враховуючи надійність зв’язків між її елементами. Для цього застосовують методи оцінки ризику здійснення несприятливої події – теорію вірогідності, принципи системного аналізу, яких виділяють чотири. Перший – процес прийняття рішення залежить від чіткого формулювання кінцевої мети. Другий – наявна проблема являє собою єдине ціле – систему, в якій необхідно виявити взаємозв’язки, щоб отримати конкретне рішення. Третій – аналіз всіх можливих альтернативних шляхів досягнення мети. Четвертий – цілі безпеки окремих елементів не повинні суперечити цілям безпеки всієї системи.

Системний підхід виконує евристичні функції, фіксуючи недостатність старих, традиційних методів дослідження та дозволяє створювати нові. Його застосовують для підготовки рішень складних проблем військового, політичного, соціального, економічного, наукового, технічного напрямків з метою знаходження шляхів їх альтернативного вирішення. Системний аналіз базується на теоріях дослідження операцій та черговості, методах експертних оцінок. Його технічною основою є обчислювальні машини, інформаційні системи. Коли існує одна чітка мета, ступінь досягнення якої можна оцінити на основі одного критерію, використовують методи математичного програмування.

Перші методологічні принципи такого підходу до загальної теорії систем були запропоновані Л. Берталанфі. У 1972 р. у Лаксенбурзі, поблизу Відня, був створений міжнародний інститут прикладного системного аналізу (ІІАБА), який веде наукові дослідження в галузі міжнародного співробітництва, охорони довкілля, освоєння ресурсів Світового океану.

Системний підхід в аналізі безпеки людини полягає у виявленні причин, що викликають небажані результати, дозволяє передбачити наслідки дії небезпечних і шкідливих чинників у різноманітних сферах діяльності. У будь-якій діяльності формуються дві основні сфери – гомосфера та ноксосфера. Суміщення цих сфер неприпустимо, бо це різко підвищує кількість нещасних випадків – травм, аварій, катастроф. Їх необхідно обов’язково розділити у часі і просторі за допомогою дистанційного управління процесами – автоматизації, роботизації, певними позначками, умовними знаками. Це дозволяє виключити або, принаймні, зменшити дію небезпечного чинника на людину.

Основна властивість небезпеки – потенційність, тобто скритість, можливість проявитися за певних умов. Проявлення небезпеки – актуалізація, яка частіше всього є результатом незнання, необізнаності, недисциплінованості, невихованості. Саме з-за цього люди, знаючи про небезпеку діють невірно, актуалізуючи її, тобто створюють умови для прояву травм, професійних захворювань.

Питання

• 1. Які класи небезпек Вам відомі?
• 2. Яка існує загальна класифікація небезпек?
• 3. Що Ви знаєте проо методи оцінки ризику?
• 4. Що таке системний аналіз небезпек, яке його значення?
• 5. Яка основна властивість небезпеки та причини її проявлення?

Кількісна оцінка безпеки

Оцінці підлягають конкретні причини надзвичайних ситуацій, аварій, захворювань і травм для подальшого їх усунення. Кількісна оцінка безпеки викладена в Державному національному реєстрі нормативних актів про безпечну працю (ДНАОП) щодо об’єктів, компонентів і елементів середовища.

Елементи безпеки регламентуються граничними значеннями “не більше – не менше” або разовими “дозволено – заборонено”. У визначених межах безпека може приймати значення: для комфортного (К) +/- 50% і безпечного (Б) – 100% встановленого регламенту. В різних умовах діяльності комфортна умова переходить у несприятливий (Н), далі – загрозливий (З), шкідливий (Ш) і небезпечний (НБ) стан зі значеннями відповідно +/-(25, 50, 75) і більше відсотків відхилення від гранично встановленого регламенту.

Питання

• 1. Який документ висвітлює питання кількісної оцінки безпеки?
• 2. За яких умов комфортність переходить в загрозливий, шкідливий і небезпечний стан?
• 3. Як охарактеризувати коефіцієнт безпеки певного об’єкта, його структурної одиниці?
• 4. За яких умов виникнення аварійних ситуацій, захворювань, травм дорівнює нулю?

Класифікація небезпечних вантажів

1-й клас небезпеки – небезпечні речовини, які мають вибухові властивості здатні викликати пожежу з вибуховою дією. Під даний клас потрапляють також і пристрої, у складі яких знаходяться вибухові речовини та засоби підривання, необхідні для піротехнічного ефекту.

Приклад: тротил, ТЕН, нітрогліцерин, амонал, гранітол.

Підклас 1.1 — максимально небезпечний клас небезпеки, в якому речовини та вироби, характеризуються небезпекою вибуху масою.* (*вибух масою — це вибух, який миттєво поширюється на весь вантаж).
Підклас 1.2 – Речовини та вироби, що характеризуються небезпекою розкидання, але не створюють небезпеки вибуху масою.
Підклас 1.3 — Речовини та вироби, що характеризуються пожежною небезпекою, а також або незначною небезпекою вибуху, або незначною небезпекою розкидання, або тим та іншим, але не характеризуються небезпекою вибуху масою: а) які при горінні виділяють значну кількість променистого тепла; або b) які, спалахуючи одне за одним, характеризуються незначним вибуховим ефектом або розкиданням або тим і іншим.
Підклас 1.4 — Речовини та вироби, що становлять лише незначну небезпеку вибуху у разі займання або ініціювання під час перевезення. Ефекти виявляються в основному всередині упаковки, при цьому не очікується викиду уламків значних розмірів або на значну відстань. Зовнішня пожежа не повинна бути причиною практично миттєвого вибуху майже всього вмісту упаковки.
Підклас 1.5 — Речовини дуже низької чутливості, які характеризуються небезпекою вибуху масою, але мають настільки низьку чутливість, що існує дуже мала ймовірність їх ініціювання або переходу від горіння до детонації за нормальних умов перевезення. Відповідно до мінімальної вимоги до цих речовин, вони не повинні вибухнути при випробуванні на вогнестійкість.
Підклас 1.6 – Вироби надзвичайно низької чутливості, які не характеризуються небезпекою вибуху масою. Ці вироби містять лише вкрай нечутливі до детонації речовини та характеризуються мізерною ймовірністю випадкового ініціювання чи розповсюдження вибуху.

2-й клас небезпеки – до цього класу відносяться речовини, що містять гази стислі, зріджені охолодженням і розчинені під тиском,
відповідають хоча б одній з наступних умов:

– Абсолютний тиск пари при температурі 50 0С дорівнює або вище 3 кгс/см2 (ЗОО кПа);
– Критична температура нижче 50 0С.
За фізичним станом гази поділяються на:
• стислі, критична температура яких нижче -10 0С;
• скраплені, критична температура яких дорівнює або вище -100С, але нижче 700С;
• скраплені, критична температура яких дорівнює або вище 70 0С;
• розчинені під тиском;
• скраплені переохолодженням;
• аерозолі та стислі гази, що підпадають під дію спеціальних розпоряджень.

Підклас 2.1 – незаймисті гази;
Підклас 2.2 – незаймисті отруйні гази;
Підклас 2.3 – легкозаймисті гази;
Підклас 2.4 – легкозаймисті отруйні гази;
Підклас 2.5 – хімічно нестійкі;
Підклас 2.6 – хімічно нестійкі отруйні.

3-й клас небезпеки – легкозаймисті рідини, суміші рідин, а також рідини, що містять тверді речовини в розчині або суспензії, які виділяють легкозаймисті пари, що мають температуру спалаху в закритому тиглі 610С і нижче.

Підклас 3.1 – легкозаймисті рідини з низькою температурою спалаху та рідини, що мають температуру спалаху в закритому тиглі нижче мінус 180С або мають температуру спалаху у поєднанні з іншими небезпечними властивостями, крім легкозаймистості;
Підклас 3.2 – легкозаймисті рідини із середньою температурою спалаху – рідини з температурою спалаху в закритому тиглі від мінус 18 до плюс 230С;
Підклас 3.3 – легкозаймисті рідини з високою температурою спалаху – рідини з температурою спалаху від 23 до 610С включно у закритому тиглі.

4-й клас небезпеки – легкозаймисті речовини та матеріали (крім класифікованих як вибухові), дані речовини та вироби здатні під час перевезення легко спалахувати від зовнішніх джерел займання, в результаті тертя, поглинання вологи, мимовільних хімічних перетворень, а також при нагріванні.

Підклас 4.1. Легкозаймисті тверді речовини, здатні легко спалахувати від короткочасного впливу зовнішніх джерел запалення (іскри, полум’я або тертя) і активно горіти; Головна небезпека – вогонь та додаткова небезпека – термічна нестабільність – вибух.
Підклас 4.2. Самозаймисті речовини, які в звичайних умовах транспортування можуть мимовільно нагріватися і спалахувати; Головна небезпека – самозаймання.
Підклас 4.3. Речовини, що виділяють займисті гази. Головна небезпека – займисті гази (наприклад, карбід кальцію).

5-й клас небезпеки – дана група містить окислювальні речовини та органічні пероксиди, які здатні легко виділяти кисень, підтримувати горіння, а також можуть, у відповідних умовах або в суміші з іншими речовинами, викликати самозаймання та вибух.

Підклас 5.1. Окисляющие речовини, які власними силами не горючі, але сприяють легкої займистості інших речовин, і виділяють кисень під час горіння, цим збільшуючи інтенсивність вогню; Головна небезпека – окислення.
Підклас 5.2. Органічні пероксиди, які у більшості випадків горючі, можуть діяти як окислюючі речовини та небезпечно взаємодіяти з іншими речовинами. Багато хто з них легко спалахує і чутливий до удару і тертя. Головна небезпека – термічна нестабільність, тобто під час нагрівання можливий вибух.

6-й клас небезпеки – отруйні (ЯВ) та інфекційні (ІВ) речовини, здатні викликати смерть, отруєння або захворювання при попаданні всередину організму або при зіткненні зі шкірою та слизовою оболонкою.

Підклас 6.1 – отруйні (токсичні) речовини, здатні викликати отруєння при вдиханні (парів, пилу), потраплянні всередину або контакті зі шкірою. Речовини підкласу 6.1 відносяться до наступних трьох груп упаковки залежно від ступеня небезпеки, яку вони становлять під час перевезення:
o група упаковки I: сильнотоксичні речовини,
o група упаковки II: токсичні речовини,
o група упаковки III: слаботоксичні речовини.
Підклас 6.2 – речовини та матеріали, що містять хвороботворні мікроорганізми, небезпечні для людей та тварин До підкласу 6.2 віднесено інфекційні речовини.
Інфекційні речовини – це речовини, про які відомо або є підстави вважати, що вони містять патогенні організми. Патогенні організми визначаються як мікроорганізми (включаючи бактерії, віруси, рикетсії, паразити, грибки) або мікроорганізми-рекомбінанти (гібриди або мутанти), щодо яких відомо або є підстави вважати, що вони є збудниками інфекційних захворювань тварин або людини.
Інфекційні речовини включаються до підкласу 6.2, і їм надається номер ООН 2814 або 2900, залежно від конкретного випадку, з урахуванням їх віднесення до однієї з трьох груп небезпеки на основі критеріїв, розроблених Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) та опублікованих у другому виданні (1) року) ВООЗ «Посібник із біологічної безпеки в лабораторних умовах».
Група небезпеки характеризується патогенними властивостями організму, способом та відносною легкістю передачі, ступенем небезпеки, на яку наражаються індивід або особина та їх групи, а також можливістю лікування за допомогою відомих та ефективних превентивних препаратів та методів лікування.

7-й клас небезпеки – радіоактивні речовини з питомою активністю понад 70 кБк/кг (нКі/г).
Радіоактивний матеріал – це будь-який матеріал, що містить радіонукліди, в яких концентрація активності, а також повна активність вантажу перевищують значення, зазначені у приписах.
Приклад: ізотопи для цілей діагностики та лікування, головки дефектоскопів, тарірувальні джерела, прилади гамма каротажу.
Головна (основна) небезпека: радіоактивне випромінювання у формі альфа-, бета- або гама-випромінювання.
Додаткові небезпеки: речовини можуть бути самозаймистими, вести до займання, можуть бути корозійними, можуть призвести до звільнення теплової енергії.
Можливі збитки від впливу променевого випромінювання: опіки, порушення імунної системи, зміни складу крові, випадання волосся, ракові захворювання, лейкемія, генетичні порушення, що виявляються у потомства, смерть.
. Безпека перевезень досягається ретельним дотриманням усіх вимог, що висуваються до перевезення радіоактивних матеріалів.

8-й клас небезпеки – їдкі та корозійні речовини, які викликають пошкодження шкіри, ураження слизових оболонок очей та дихальних шляхів, корозію металів та пошкодження транспортних засобів, споруд або вантажів, а також можуть викликати пожежу при взаємодії з органічними матеріалами або деякими хімічними речовинами.
Підклас 8.1 – кислоти;
Підклас 8.2 – луги;
Підклас 8.3 – різні їдкі та корозійні речовини (йод, ртуть та інші).
Головна (основна) небезпека: корозійна (роз’їдаюча) дія на живі тканини та на матеріали.
Додаткові небезпеки: отруйність, пожежонебезпека, самозаймистість речовин, утворення легкозаймистих газів при зіткненні з водою, що впливає на загоряння. Корозійні речовини відповідно до різного ступеня їх небезпеки поділяються на групи, що позначаються маленькими літерами:
а — дуже їдкі речовини
b – їдкі речовини
с — речовини зі слабкою дією, що роз’їдає.
Символ 8 класу небезпеки – це рідини, що виливаються з двох пробірок і вражають руку або метал – вони чорні. Фон – верхня половина біла, нижня – чорна з білою облямівкою. Цифра “8” біла у нижньому кутку.
У 8 класі небезпеки – немає вантажів підвищеної небезпеки, якщо ці вантажі в упаковці, якою була група упаковки.

9-й клас небезпеки включає речовини та вироби, які під час перевезення становлять небезпеку, яка не відповідає визначенням інших класів.
Речовини та вироби класу 9 поділяються таким чином:
• речовини, дрібний пил яких при вдиханні може становити небезпеку здоров’ю;
• речовини та прилади, які у разі пожежі можуть виділяти діоксини;
• речовини, що виділяють легкозаймисті пари;
• літієві батареї; рятувальні засоби;
• речовини, небезпечні для довкілля;
• генетично змінені мікроорганізми та організми;
• речовини за підвищеної температури;
• інші речовини.
Речовинам та виробам класу 9, залежно від ступеня небезпеки, яку вони представляють під час перевезення, призначається група упаковки II або III.

Клас небезпеки хімічних речовин: перелік, використання і загальну токсичну дію

Неможливо собі уявити сучасне життя і виробництво без хімічних речовин. При близькому контакті з ними на організм людини виявляється деякий вплив. Треба відзначити, що є й такі сполуки, які проявлять свій вплив після деякого проміжку часу. У статті спробуємо розібратися, які існують хімічні фактори, класи небезпеки шкідливих речовин, а також, як вони впливають на організм людини.

Застосування хімічних речовин людиною

Зараз відомо кілька мільйонів хімічних сполук, і більшу частину з них людина використовує в різних галузях. Якщо розглядати з точки зору застосування класи небезпеки хімічних речовин, перелік може виглядати так:

1. Речовини отруйні, використовувані в промисловості. Сюди можна віднести: барвники (анілін), серед розчинників це дихлоретан, наприклад.
2. У сільськогосподарській галузі широко використовуються пестициди.
3. Хімічні сполуки, які використовуються в побуті: засоби гігієни, для проведення санітарної обробки.
4. Отруйні речовини, які мають природне походження, наприклад, отрути рослин і тварин.
5. Речовини отруйної дії: іприт, фосген та інші.

Різні класи небезпеки шкідливих хімічних речовин здатні потрапляти в організм через органи дихальної системи, шкіру або слизові оболонки. Речовини можуть робити свій негативний вплив вибірково, тобто, на певну систему органів. Наприклад, свинець впливає на репродуктивну систему людини, а оксиди азоту можуть спровокувати набряк легеневої тканини.

Токсична дія хімічних речовин

Якщо розглядати клас небезпеки хімічних речовин, ГОСТ виділяє кілька груп. У кожної є ще свої підрозділи.

Виділяють п’ять класів залежно від токсичного впливу і середньої величини смертельної дози.

1. Перший клас небезпеки включає сполуки, яких потрібно зовсім мало для ураження організму. Наприклад, при попаданні через шлунок ця кількість становить 50 мг на кілограм ваги людини.
2. 2 клас включає речовини, концентрація яких може бути вище, щоб спровокувати токсичний вплив. Це може бути від 5 до 50 мг на м3, якщо потрапляння відбувається через шкіру або шлунково-кишкового тракту.
3. У 3 і 4 класи входять сполуки, яких потрібно більше, ніж перших двох класів і зазвичай становить цю кількість до 5000 одиниць.
4. У п’ятий клас входять речовини, що викликають глибоке токсичне ураження.

Хімічні речовини та орган зору

Якщо взяти до уваги вплив хімічних речовин на орган зору, виділяють наступні класи:

1. Перший клас включає сполуки, які призводять до незворотних змін очного апарату, а все це закінчується порушеннями зору.
2. Другий клас містить речовини, що викликають патологічні зміни зору, але вони здатні проходити протягом декількох тижнів.

Вплив хімічних речовин на шкірні покриви

Є ще одна класифікація, вона виділяє класи хімічних речовин, що роблять негативний вплив на шкіру. При розподілі з’єднань використовували два критерії. З огляду на перший, виділяють три класи:

• До першої групи належать речовини, що призводять до видимого некрозу шкіри.
• До другого класу відносять речовини, які викликають оборотні ушкодження. Приблизно за два тижні відбувається відновлення шкірних покривів.
• Речовини, що відносяться до третього класу, викликають лише невелике роздратування шкіри, яке зазвичай проходить за пару днів.

Другий критерій класифікації використовують в тих випадках, коли недостатньо даних для віднесення речовин до перших трьох груп.

Вплив хімічних сполук на навколишнє середовище

Відповідно до Держстандарту, є також класифікація, яка враховує вплив хімічних сполук на навколишнє середовище. У цій групі виділяють наступні категорії речовин:

• Згубні для озонового шару.
• Які надають гостре токсична дія на водне середовище.
• Речовини, які надають поступове отруйну дію на мешканців водних ресурсів.

Всі ці шкідливі сполуки можна ще поділити на категорії по шкідливості. Для надання токсичного ефекту вистачить концентрації 0,1 мг / л.

Класифікація хімічних речовин за класами небезпеки

У величезному різноманітті відомих речовин не всі є однаково небезпечними для людського організму. Виділяють наступні класи:

1. До першого класу відносяться надзвичайно небезпечні речовини і сполуки. Для летального результату буде достатньо попадання в шлунок 15 мг речовини на кілограм ваги людини. Приклади можна навести такі: ціанід калію, ртуть, нікотин і інші.
2. Другий клас включає високонебезпечні речовини. Летальна доза становить від 15 до 150 мг на кілограм маси тіла, з огляду на властивості речовини. Ці сполуки чинять негативний вплив не тільки на людину, але і на навколишню природу. Сюди можна віднести: миш’як, літій, свинець, хлороформ.
3. Помірно небезпечні – це третій клас небезпеки хімічних речовин. Для летального результату досить 500-2500 мг / кг. При попаданні через шлунок летальна доза становить 150-5000 мг / кг ваги. До цього класу належать: бензин, з’єднання алюмінію і марганцю. Так як багато речовини цього класу використовуються часто в повсякденному житті, то не можна халатно з ними звертатися.
4. Малонебезпечні речовини найшкідливіші, так як вони відрізняються своєю низькою токсичністю і небезпекою. Ці речовини часто нас оточують, наприклад, аміак можна знайти в кожній аптечці, гас використовують в лампах, етанол застосовують в медицині і він міститься в алкогольних напоях.

Неважливо, скільки класів небезпеки хімічних речовин існує, важливо ставитися до всіх з особливою обережністю, дотримуватися всіх заходів безпеки при роботі з ними.

Класифікація речовин по впливу на організм

Всі наявні хімічні речовини і сполуки відрізняються один від одного не тільки ступенем токсичності, а й характером впливу на людину.

Залежно від приналежності до класу небезпеки всіх речовин присвоєно певний колір.

1. Надзвичайно небезпечні речовини позначають червоним кольором.
2. Високий ступінь небезпеки відзначається помаранчевим кольором.
3. Помірно небезпечні мають жовтий колір.
4. Речовини, які відносяться до малонебезпечних, позначають зеленим кольором.

Класифікація речовин з точки зору токсичного впливу

Абсолютно різна токсичність хімічних речовин, класи небезпеки в зв’язку з цим виділяють наступні:

1. Речовини, які надають нервнопаралітичну дію, сюди можна віднести: інсектициди, нікотин, зарин.
2. Сполуки, що викликають запальні процеси і некротичні зміни в сукупності із загальним токсичним впливом. Прикладом можуть служити: оцтова есенція, миш’як, ртуть.
3. Сполуки, що викликають судоми, кому, набряк мозку, тобто, які надають загальнотоксичну дію. Сюди можна віднести: синильну кислоту, чадний газ, алкоголь.
4. Задушливі речовини (Фостен, оксиди азоту).
5. Речовини, що викликають сльозоточивість і подразнення слизових оболонок. Як приклад можна привести: пари кислот і лугів.
6. Та з’єднання, що впливають на психіку. Сюди відносяться наркотичні речовини, атропін і інші.

Якщо має бути використовувати або контактувати з цими речовинами, то необхідно дотримуватися особливої ​​обережності.

Міжнародна класифікація

Ми розглянули, скільки класів небезпеки хімічних речовин існує відповідно до Держстандарту, але є ще й поділ на основі міжнародних вимог. Воно являє 9 груп, кожна з яких має свої правила для транспортування і зберігання.

1. Речовини, які легко можуть вибухати або загорятися.
2. До другого класу відносяться речовини, легко займисті, отруйні, хімічно нестійкі.
3. Хімічні речовини в рідкому стані, які легко спалахують, відносяться до 3 класу.
4. До 4 класу відносять тверді речовини, здатні до самозаймання або стати причиною пожежі після зовнішнього впливу.
5. Органічні окислювачі відносяться до 5 класу, так як вони здатні виділяти кисень, що підтримує горіння.
6. 6 клас – це токсичні речовини, що викликають сильне отруєння або призводять до смертельного результату при вдиханні парів.
7. Наступний клас – це радіоактивні речовини.
8. Їдкі речовини – це восьмий клас небезпеки.
9. До 9 класу віднесли всі інші речовини, які не були в попередні класи, але в якійсь мірі можуть бути небезпечними.

Як захиститися від небезпечних речовин

Важливо не тільки знати клас небезпеки хімічних речовин, але і вміти мінімально знизити ступінь впливу на людський організм і природу. Для цього можна використовувати такі способи:

• Розташовувати отруйні і шкідливі речовини на підприємствах якнайдалі від робочих місць.
• Мати сучасну і ефективну систему вентиляції для видалення небезпечних речовин.
• Своєчасно використовувати індивідуальні засоби захисту.
• Використовувати сучасні методи очищення води перед тим, як викидати її в навколишнє середовище.
• Розбавляти шкідливі сполуки до допустимих концентрацій.

Застосування цих доступних методів дозволить максимально убезпечити людини і природу від впливу шкідливих хімічних речовин.

Підведемо підсумки

Якщо підвести підсумки всього сказаного, то можна не тільки виділити клас небезпеки хімічних речовин, але і відзначити наступні типи впливу шкідливих сполук:

1. Подразнюючу дію, якщо потрапляють на шкіру, то викликають почервоніння, наприклад, фтор, фосфор і т.д.
2. Прижигающего дії речовини можуть викликати опіки різного ступеня. Сюди можна віднести: аміак, соляну кислоту.
3. Задушливі речовини можуть привести до асфіксії і смертельного результату. Такою дією володіють фосген і хлорпікрин.
4. Речовини з токсичним впливом можуть викликати отруєння різного ступеня тяжкості. До таких належать: сірководень, синильна кислота, оксид етилену та інші.
5. Мутагенні речовини здатні спровокувати появу мутацій.
6. Канцерогенний вплив призводить до розвитку онкологічних захворювань.

Деякі класифікації виділяють ще наркотичні речовини, які, потрапляючи всередину організму, викликають звикання і поступове отруєння організму.

Ось ми і познайомилися з різноманіттям хімічних речовин, які практично скрізь нас оточують. Без хімії вже практично неможливо уявити собі сучасну промисловість і виробництво. Але для того, щоб в процесі взаємодії з шкідливими речовинами не заподіяти шкоди своєму організму, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності і знати правила зберігання і транспортування.

Конусно-лучевая компьютерная томография

Рентген диагностика

Протезирование зубов

Зуботехническая лаборатория

Лечение, отбеливание и удаление зубов

Исправление прикуса. Детская стоматология

Имплантация зубов

Реконструктивная хирургия

Пластическая хирургия

Рубрики

Новости

Лечение зеленых соплей у детей, народные средства Если во время высмаркивания вы обнаружили у себя слизь с зеленым оттенком, то это может свидетельствовать о наличие простудного недуга. В сложившейся ситуации просто необходимо сразу приступить к терапии

Зеленые сопли у ребенка: почему появляются, как лечить Мы привыкли, что насморк, или ринит на языке врача, появляется в результате вирусной инфекции. Однако бывают ситуации бактериального насморка, когда появляются зеленые сопли у ребенка. Цвет обусловлен

Отсасыватель соплей у детей: виды и правила использования Новорожденные дети не способны сами устранить сопли, которые имеют свойство скапливаться в дыхательных путях. Поэтому отсасыватель соплей у детей – необходимая вещь, о наличии которой обязаны позаботиться

Зеленые сопли у ребенка Прозрачные выделения из носа у маленьких детей не вызывают особого беспокойства родителей. Это, как правило, защитная реакция организма против пересыхания слизистой, очищения от пыли. Когда же появляются

Слизистые выделения у женщин как сопли: это норма или патология Появление слизистых выделений (Бели), которые похожи на сопли, является частью нормальной физиологии женского организма. Вариантом нормы считаются влагалищные выделения слизистого характера, обладающие

Аллергический насморк у ребенка или аллергический ринит. Что делать, чем лечить Мои дорогие читатели, я рада снова встретиться с вами на страничках моего сайта! Ну вот, наконец наступила долгожданная летняя жара. Теперь мы мечтаем о прохладе и стараемся на выходные дни увезти детей

Зеленые сопли у ребенка: как лечить (личный опыт) без вреда для организма 20 Января 2017 Как лечить зеленые сопли у ребенка расскажу исходя из принципов “доказательной медицины” и личного опыта. Выделения из носа ребенка могут иметь бактериальную, аллергическую, вирусную

Как лечить зеленые сопли у ребенка: Комаровский, чем лечить бактериальные сопли Затяжной ринит у ребенка часто провоцирует появление бактериальных соплей. Такой неприятный симптом часто становится предвестником многим воспалительных процессов в верхних дыхательных путях. Нередко зеленые