Що таке мох сфагнум: як використовувати цю рослину

Сфагнум – вид болотного моху (торф`яний мох), відноситься до сімейства сфагнових – Sphagnaceae. Має незвичайні властивості. Відмінно переносить несприятливі умови боліт цей дивовижний мох сфагнум. Де росте він, знає кожен садівник. А рости він може також на стовбурах дерев, каменях, металі і навіть склі.

Сфагнум – рослина багаторічна, коренів не має. Являє собою розгалужений стеблинка, з поступово відмирає нижньою частиною. Гілочки моху покриті дрібними листочками, що ростуть по спіралі.

Цикл розвитку сфагнуму такий же, як і у інших мохів. Статеві клітини утворюються на рослині-гаметофите. На місці яйцеклітини після їх злиття формується спорогон. У його коробочці дозрівають суперечки. А пророслі спори дають початок новому гаметофіту.

Зростає він тільки верхівкою. Його нижня частина постійно відмирає. Сфагнум завжди в русі до світла, вгору. А нижня відмираюча його частина перетворюється в торф. Верхівка втечі завжди зелена, а частина, яка занурена в воду, виглядає злегка білуватою. А ще нижче рослина набуває світло-коричневий колір. Мох сфагнум (фото) виглядає чудово.

У вологий період року здатний в себе вбирати води до 20 разів більше власної ваги. У перекладі з грецької мови сфагнос – це губка. Звідси таку назву рослини. Зростає частіше в помірному поясі і в Північній півкулі, але його можна зустріти і в субтропіках. Знайти його можна в надлишку на верховому болоті. Яскраво-зелений пухнастий килим на фото – це мох сфагнум.

властивості сфагнуму

Рослина має три важливі властивості, які роблять його в квітникарстві незамінним:

1. повітропроникність. Дозволяє земляний субстрат підтримувати у вологому стані без збільшення його ваги.
2. гігроскопічність. Зволоження відбувається завжди рівномірно і так само дозовано і рівномірно відбувається віддача в субстрат вологи. Земляна суміш завжди буде досить вологою, але не перезволожений.
3. Антибактеріальні та дезінфікуючі властивості моху застосовуються навіть в медицині. Містять в сфагнумі речовини попереджають загнивання коренів кімнатних рослин від гниття і інших проблем.

застосування

Сфагнум використовують як земляний компонент для кімнатних рослин. Його можна додавати в грунт для поліпшення якості, зробити його рихлим, вологим і поживним.

Мох сфагнум використовують і в іншій якості:

• для укриття грунту;
• як дренаж для кімнатних рослин;
• як килимок-підстилку;
• для зволоження повітря;
• для зберігання в зимовий період цибулі і коренеплодів;
• для захисту рослин від грибкових захворювань;
• для виготовлення висячих корзин і опор для рослин, що мають повітряні корені.

Його обожнює кімнатна бегонія, сенполія, драцена, диффенбахія, монстера, азалія, сансіверія, толстянка. Використовують його для домашнього пророщування насіння і подальшого вкорінення відростків. Відмінно вкорінюються в ньому листочки фіалки.

Як заготовлювати мох?

Заготівлю краще проводити восени, але можна його збирати і в іншу пору року. Виймається сфагнум дуже легко. Але рекомендується брати тільки верхні частини, зрізаючи їх ножем або ножицями.

Збирають його не в болотистих місцях, де він дуже насичений вологою. Краще це робити біля дерев.

Збирати сфагнум за допомогою таких дій:

1. Витягуючи рослина з корінням.
2. Зрізуючи надводну верхню його частину.

Зрізаний мох потрібно ретельно віджати для зменшення ваги. привезене додому рослина потрібно залити на 40 хвилин теплою водою. Це позбавить його від комах і наситить вологою.

Зберігають мох в поліетиленових незапечатаний пакетах. Це дозволить йому дихати. Взимку зберігати мох можна простий на морозі.

Як сушити мох?

Сушать його на вешалах. Це найоптимальніший спосіб сушіння. Розвішений на вешалах сфагнум відмінно продувається і зберігає свою еластичність. Вішала виготовляють зі стовбурів невеликого розміру дерев. Розташовують їх під навісом, щоб мох захистити від негоди.

Мох сфагнум в медицині

Хімічний склад сфагнуму представляє ряд корисних для організму людини речовин. Є рослина природним антибіотиком з групи фенолів.

Його властивість вбирати в великому обсязі рідина використовується як природна вата. Мох сфагнум ще здатний і рани знезаражувати. Його використовують при лікуванні гнійних ран, опіків і обморожень.

На основі цієї рослини виготовляються високоефективні фільтри для очищення води.

Воду з сфагнового болота безбоязно можна пити. Вона має трохи темнуватий колір, тому що настояна на торфі. Але хвороботворних мікроорганізмів в ній немає.

Мох сфагнум – помічник квітникарям

Любителі кімнатних рослин знають, як корисний він для квітів. Його в насиченому водою вигляді можна покласти на землю рослин. Грунт в горщику залишиться вологою тривалий проміжок часу.

Використовують його і для пророщування насіння кімнатних рослин. А для щільного вкорінення живців в грунт підсипають нарізані стебла рослини.

Садівники використовують цю рослину для зберігання бульб різних садових культур. Для цього їх звільняють від землі і загортають вологими шматочками сфагнуму. Грудочки вкладаються в картонний ящик і залишаються в прохолодному і темному місці. Бульби залишаться свіжими і цілими до наступної посадки.

Важливо! Використовувати торф на садовій ділянці з сфагнових боліт не рекомендується. Він буде сильно закісляет грунт, а це багатьом садовим культура протипоказано.

Сфагн

Sphagnum —
рід багаторічних трав’янистих рослин родини сфагнових. Білувато-зелені, бурі до червонуватих мохи, що ростуть більш чи менш густими дернинками. Стебло тонке, в’яле, до 10-20 см, часом довше, з необмеженим угорі ростом, внизу поступово відмирає (внаслідок постійного відмирання стебла знизу відбувається утворення торфу), вкрите короткими гілочками, які у верхній частині стебла густо зібрані в головку. Листки без жилки, сидячі; стеблові листки одиничні, гілкові — черепичасто розміщені. Розмножується сфагнум за допомогою паростків і спорами. Спори утворюються у липні — серпні.

Поширення

Росте сфагнум переважно в лісовій зоні у вологих і заболочених, більш або менш кислих місцях.

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб придатні, по суті, всі види сфагнуму (у флорі України їх 30), проте кращими (в сухому стані не такі крихкі, стебла — не менше як 7 см завдовжки) вважаються – сфагнум магелланський, сфагнум бурий, сфагнум центральний, сфагнум болотний, сфагнум гостролистий, сфагнум гострокінцевий та деякі інші. Заготовляють сировину з травня по вересень у суху погоду, висмикуючи всю живу, зелену частину дернини. Добутий сфагнум віджимають, видаляють нижні побурілі частини, очищають від сторонніх домішок і зразу сушать на сонці, на вітрі, розстеливши його тонким шаром на тканині. Сушіння вважають закінченим, коли зелені частини сфагнуму побіліють. Сухої сировини виходить 9-11%. Оптимальна вологість висушеного сфагнуму має бути 25-30%. При пересушуванні він стає ламким і мало придатним для використання. Строк придатності — 1 рік..

Хімічний склад

Рослина містить фенолоподібну речовину сфагнол, клітковину, білки та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання

Завдяки наявності сфагнолу рослина діє як активний антисептик, прискорює гоєння ран.

До позитивних якостей сфагнуму слід віднести й його здатність добре всмоктувати вологу. Всмоктувальні властивості у нього набагато кращі, ніж у гігроскопічної вати.

Одночасна наявність антимікробних властивостей і високої вологоємності робить сфагнум цінним перев’язочним матеріалом при лікуванні вогнепальних, променевих і гнійних ран. Безпосередньо на рану класти сфагнум не можна, попередньо його треба обшити одним шаром марлі і простерилізувати.

Лікарські форми і застосування

ЗОВНІШНЬО — стерильні марлеві пов’язки зі сфагнуму (перед застосуванням зволожити фізіологічним розчином). У випадку експедицій, туристичних походів та інших незвичайних ситуацій допускається використання і не стерилізованого сфагнуму.

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

Сфагнум

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Сфагнум?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Сфагнум (торфовик [1] , сфагн, сфагновий торф’яний мох, білий мох) — рід сфагнових, або торф’яних (білих), мохів (Sphagnidae), який включає 320 видів. Близько 30 видів ростуть на мохових болотах Полісся, місцями в Лісостепу та Карпатах. [2]

Більше інформації ?Сфагнум, Біологічна класифікація .

Багаторічний одно- і дводомний болотний мох. Сфагнові мохи утворюють суцільний, хиткий, товстий, м’який, пухкий килим (дерновину) від світло-зелених до бурих або червонуватих відтінків. Ризоїдів не має [3] . Прямостояче (висотою 10—20 см) м’яке стебло з пучковидно розташованими гілками і одношарові листя містять велику кількість мертвих водоносних (гіалінових) клітин з порами, легко всмоктують воду, що обумовлює високу вологоємність сфагнума і сприяє швидкому розвитку верхових боліт в місцях, де з’являються ці мохи. Листя без жилки, складаються з гіалінових і хлорофілоносних клітин.

Стебла сфагнуму щорічно в нижній частині відмирають (зростання стебла продовжують верхівкові гілки), утворюючи торф. Велику роль відіграють сфагнові мохи у формуванні та житті боліт. Процес торфоутворення відбувається завдяки застійному перезволоженню, відсутності кисню і створенню мохами кислого середовища. Ці умови виявляються несприятливими для процесів гниття, що перешкоджає розкладанню сфагнуму. Від грецької 《сфагнус》.

Відомо бл. 350 видів сфагнуму, 320 розповсюджені широко. Поступове відмирання нижніх стеблин С. приводить до утворення торфу.

Будова

Гаметофіт являє собою відносно велику рослину білувато-зеленого, бурого або червоного кольору, м’яку на дотик.

Стебла прямостоячі з численними пучками бічних гілочок, які з’єднують сусідні стебла у більш-менш щільні дерновинки або подушечки. На верхівці стебла гілочки зібрані у головку. Стебло росте верхівкою й поступово відмирає знизу. Будова його нескладна. Зовні воно вкрите безбарвною шкіркою (гіалодермою), клітини якої виконують водозапасну функцію. Вони великі, мертві, стінки їх мають круглі отвори, якими сусідні клітини сполучаються між собою та із зовнішнім середовищем. Під гіалодермою міститься склеродерма, що виконує механічну функцію. Серцевина містить тонкостінні паренхімні клітини, що виконують провідну та запасаючу функції. Доросла рослина ризоїдів не має.

Листки сфагнума складаються з двох типів клітин — вузьких живих хлорофілоносних та широких мертвих водоносних (гіалінових) клітин. Через пори гіалінових клітин листків та стебла, вода легко передається від однієї частини рослини до іншої. Це пояснює чудову здатність сфагнума швидко й у великій кількості вбирати воду. При випаровувані води гіалінові клітини заповнюються повітрям, тому сухі рослини набувають білуватого відтінку. Мікроскопічні особливості будови листків мають важливе значення для визначення видів сфагнума.

Поширення

Поширений переважно в тундровій і лісовій зонах Північної півкулі; в Південній півкулі зустрічаються високо в горах, рідше на рівнинах помірного пояса.

Розмноження та цикл розвитку

Утворює спори в липні і серпні. Розмножується спорами і відприсками.

Екологічна приуроченість

Сфагнові мохи ростуть великими масивами, покриваючи поверхню ґрунту на торф’яних болотах, у заболочених лісах і на вогких луках.

Таблиця з книги E. Gilg and K. Schumann, «Das Pflanzenreich. Hausschatz des Wissens.», де показані деталі внутрішньої будови, гаметофор та спорогон сфагнума

Застосування

Зі сфагнума утворюється високоякісний торф, який використовують як підстилку для худоби, на паливо і для виготовлення теплоізоляційних плит.

Сфагнум містить клітковину, білкові речовини, мінеральні солі і фенолоподібну речовину сфагнол , яка має ранозагоюючу властивість, і використовується в медицині як гігроскопічний і перев’язувальний матеріал (замість вати). Як перев’язувальний матеріал сфагнум був відомий ще у XI сторіччі, але наукову оцінку отримав лише нещодавно в зв’язку з виявленням його бактерицидних властивостей. Вбираюча здатність сфагнуму, пов’язана з особливою будовою його листя, майже в 4 рази вища за гігроскопічність вати: сухий мох вбирає на 1 частину моху близько 20 частин води. Бактерицидні і гігроскопічні властивості моху роблять його незамінним при сильних кровотечах і гнійних ранах. Перед застосуванням сфагнум стерилізують, але відомі й випадки екстреного використання без стерилізації. Класти сфагнум безпосередньо на рану не слід, його треба обшити або обернути марлею.
Також застосовується вона як перев’язувальний матеріал у марлевих подушечках, зволожених фізіологічним розчином та розчином борної кислоти. Попередньо цей матеріал стерилізують.

Екстракти сфагнових мохів, що містять сфагнол, застосовують при кишкових захворюваннях, а ванни — для лікування ревматизму. Раніше часто застосовували сфагновий мох як дезинфікуючий засіб при епідеміях — холери і чуми, а також для зупинки кровотечі. Сфагнол пригнічує ріст і життєдіяльність таких мікроорганізмів, як кишкова паличка, холерний вібріон, золотистий стафілокок, сальмонела та ін.

Через малу теплопровідність вживається в будівельній справі як ізоляційний матеріал у вигляді пластинок, порошку, виготовленого з цього торфу; також дезодоруючий засіб. Сфагнум також застосовується в квітникарстві — як наповнювач при складанні земляних сумішей — завдяки своїй гігроскопічності, сприяє рівномірному зволоженню землі, а завдяки сфагнолу має бактерицидну властивість і перешкоджає загниванню коренів.

Приклад застосування сфагнуму як ізоляційного матеріалу в сауні

Заготівля

Заготовляють сфагнум влітку, сушать на повітрі. Відібраний і заготовлений свіжий вологий мох укладається на сітчасті лотки, де сонце і вітер видаляють 80% вологи. У печі сфагнум сушиться при температурі 50—60°. Ступінь просушування визначається на око за побілінням зелених частин.

Мох сфагнум можна сушити на сонці і класти на дах навісу; добре сушити на горищі з відкритими вікнами, під залізним дахом [4] .

Внесок Дмитра Зерова у вивчення сфагнових мохів

Сфагнові мохи досліджував академік АН УРСР Дмитро Зеров. У 1921–1923 роках він здійснив низку екскурсій в околиці Києва, зібрав велику колекцію зразків сфагнових мохів, проводив докладні спостереження за екологією сфагнумів, опрацював зразки інших колекторів. Результатом цієї роботи стала стаття «Торфові мохи (Sphagnales) околиць м. Києва» (1924).

Види

У роді 320 видів. Перелік деяких видів: