Петриківський розпис: дар України людству

Петриківський розпис прославив українських майстрів народної творчості в усьому світі. Чимало будівель та церков у різних країнах розписані “петриківкою” українських умільців.

В Україні “петриківкою” прикрашають меблі, посуд, печі, димарі й стіни хат. Назва розпису походить від місця його “народження” – села Петриківки, що на Дніпропетровщині. Нині в Петриківці живе більше шістдесяти майстрів народної творчості.

Коли саме почали малювати “петриківкою” достеменно не відомо. Деякі дослідники свідчать, що Петриківський розпис з’явився у ХІV столітті. Інші говорять, що він існував ще за часів Київської Русі. У самих Петриківцях вважають, що розпис вигадали козаки.

Хата, розмальована “петриківкою”. Фото: Picssr

Є ще одна легенда. Вона розповідає про дівчину Оксану, яка у неділю залишилась вдома сама, коли її батьки поїхали на ярмарок. Дівчина сумувала й вирішила розмалювати хату. Батьки повернулись додому й не повірили у побачене. Спершу сварили доньку. Проте згодом сусіди, родичі та друзі почали просити Оксану, щоб вона так само оздобила їхні домівки. З того часу в Петриківці всі хати розписують візерунками. Люди говорять: “Красиво в цім селі, як в церкві”.

Легенди легендами, але документально малюнки були зафіксовані в середині ХІХ століття. Дослідження етнографа Дмитра Яворницького відкрили світу імена “петриківських” майстринь початку XX століття: Тетяни Пати, Надії Білокінь, Ярини Пилипенко та Параски Павленко. Ці художниці – єдині представниці свого покоління, чиї творіння зі встановленим авторством збереглися у музеях донині.

У 50-х роках ХІХ століття найбільш розповсюдженими були хатні розписи. Їх створювали імітаційно та абстрактно, тобто без ескізу. Малювання на папері прийшло, як замінник стінописів. Їх вирізали за контуром, продавали і ліпили на стіни.

“Петриківка” – це пелюстки, листя, стебельця та лінії, котрі в умілих руках перетворюються у несподівані квіти, кетяги калини, винограду, казкових птахів і навіть людей.

Фото: Український інтерес/Ганна Веретенник

У Петриківському розписі завжди переважали рослинні візерунки, здебільшого квіткові. Створювали передусім фантастичні, небувалі у природі форми квітів, основою яких ставали елементи місцевої флори. Наприклад, “цибульки” або “кучерявки”.

Нерідко квіти та ягоди поєднували з птахами. Іноді малювали тварин та навіть людей, які мали дещо фантастичний вигляд. Часто в “петриківці” використовували образ жар-птахи. Ця істота, за українською міфологією, приносить щастя.

Дослідники “петриківки” відзначають, що для створення візерунків українці використовували природні фарби.

“Раніше люди виготовляли фарби з рослин та овочів. Я не можу стверджувати, бо це все ще треба дослідити, але мені здається, що частина малюнків створена саме фарбами з натуральних інгредієнтів”, – розповідає віце-президент “Асоціації майстрів народного мистецтва” Ніна Бурневич.

Червоний колір одержували з вишневого соку, зелений – з пирію та листя пасльону, синій – з квітів проліска. Відтінки жовтого давали пелюстки соняшника, лушпиння цибулі й кора яблуневих паростків. Фарби розводили на яєчному жовтку й молоці, а закріплювали вишневим клеєм чи буряковим цукром.

Майстриня Галина Назаренко

Однією з сучасних “петриківських” майстринь є Галина Назаренко. Вона відома тим, що розмалювала стіни Українського культурного центру в Парижі та зробила розпис хлівнів у заповіднику Софія Київська. Там жінка “петриківкою” створила дерево життя та бігунок.

Як розповіла “Українському інтересу” майстриня Галина Назаренко, переважно “петриківським” розписом займались та досі займаються жінки. Але вже зараз, у сучасному розписі, є метри чоловіки. Наприклад, у Петриківцях розписом займався дідусь у 95 років. Він відкрив у своїй хаті музей, де презентував свої доробки.

Також мисткиня розповідає, що візерунки створюють за допомогою пензлика з котячої шерсті. Були спроби використовувати шерсть зайця та лисиці, та нічого не вийшло. Їхня шерсть недостатньо м’яка та еластична.

Петриківський розпис став одним із головних надбань нематеріальної культури України, внесеним до спадщини ЮНЕСКО. Його навіть визнали кращим за Аргентинське танго.

“Якщо проаналізувати малюнки “петриківського” розпису, то можна сказати, що серед них немає негативних. Є такий вислів: “петриківка” існує, щоб радувати око й милувати душу” – каже майстриня.

Петриківський розпис – унікальне мистецтво та візитна картка України

З давнини українці прикрашали будинки, одяг, вироби ручної роботи та предмети повсякденного вжитку яскравими візерунками. Вважалося, що вони залучають до господаря удачу, захищають його від нещасть, стихійних лих і злих сил, поліпшують здоров’я. Кожна деталь подібних зображень несла в собі приховане, символічне значення. Наприклад, виноград був побажанням плідності, дуб уособлював чоловічу енергію, хоробрість та відвагу, мак втілював сімейну пам’ять і силу роду, барвінок – молодість, розвиток, зростання. Поступово малюнки та орнаменти перетворилися на справжнє мистецтво – так і виник Петриківський розпис. А дізнатися про нього докладніше Ви зможете, прочитавши нашу статтю!

Петриківський розпис: цікаві факти

Зараз техніка Петриківського розпису відома в усьому світі. А зародилася вона у невеликому селищі Петриківка – адміністративному центрі Петриківського р-ну, що знаходиться в 64 км від обласного центру – м. Дніпро. Там проживає безліч талановитих живописців, які не тільки дбайливо зберігають традиції самобутнього мистецтва, а й щедро діляться ними з учнями. Так, величезною популярністю користуються роботи М. К. Тимченко – народного художника України і лауреата національної премії імені Т. Г. Шевченка. Не менш відомі заслужені майстри народної творчості Н. А. Білокінь, Ф. С. Панко, Н. М. Шулик, О. А. Пікуш, лауреат премії ім. Катерини Білокур Г. М. Самарська.

• Старожили згадують, що в Петриківці здавна було прийнято розписувати своє житло яскравими візерунками. Тих, чий будинок не прикрашали подібні орнаменти, не поважали, вважаючи обмеженими і морально убогими. Часом з ними навіть не віталися, зустрівшись на вулиці! Можливо, саме це посприяло вихованню стількох видатних майстрів.

• Тепер в селищі працює краєзнавчий музей Петриківського розпису. У ньому виставлені вироби ручної роботи, створені корифеями даного мистецтва – Г. І. Павленко-Черниченко, Т. Кудіш, Я. У. Пилипенко, П. І. Глущенко. Є там і портрет засновниці Петриківського школи декоративного малювання Т. А. Пати.

• Наймасштабніша картина, виконана в техніці петриківського розпису, займає 120 м. Над розписом працювали три дні 30 майстрів пензля, 127 учнів і студентів ПТУ, також внесок внесли європейські дипломати. Їм знадобилося близько 10 кольорів тридцяти кілограмової емалевої фарби. Після свого створення вона потрапила в книгу рекордів Гіннесса.

• Краса та неповторність Петриківського розпису визнані в усьому світі. Це доводить той факт, що в 2013 р дане мистецтво увійшло до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства, складеного експертами ЮНЕСКО. Головна умова цього документа – зберегти явище культури для нащадків, забезпечити його постійний розвиток та вдосконалення.

Зараз елементи Петриківського розпису зустрічаються практично всюди, а продаж виробів ручної роботи з подібними мотивами надзвичайно популярний. Унікальні візерунки наносять на тканину, шкіру, фарфор, дерево, скло, метал, висипають з самоцвітної крихти та піску, викладають у вигляді мозаїки.

Особливості Петриківського розпису – як створюються картини

Спочатку Петриківський розпис наносився тільки на стіни будинків, обмазаних білою глиною. Але у зв’язку з популярністю майстра стали освоювати й інші техніки. Зокрема, збереглися паперові смужки з характерним орнаментом (так звані «мальовки»), якими прикрашали двері, підвіконня і полки шаф, декоровані скрині, сівалки, вози, сани. Сучасні художники розписують різні сувеніри і подарунки в українському стилі – рушники, тарілки, гаманці, шкатулки, навіть магніти на холодильник!

Панно з бурштину в стилі «Петриківський розпис»

У Петриківському розпису відродилися традиції українського бароко – яскравого, розкішного та ошатного. Найчастіше зустрічаються рослинні і квіткові візерунки, в яких переплітаються реалістичні, стилізовані й фантастичні рослини. Іноді народні умільці зашифровують в своїх малюнках додатковий сенс і благі побажання. Наприклад, айстри символізують красу та радість, троянди – пристрасть, волошка – вірність, жоржини – подяку. Крім того, можна купити українські сувеніри із зображенням птахів, звірів, вигаданих тварин, побутових сценок.

Втім, Петриківський розпис дуже різноманітний. Майже у кожного майстра є свій особливий почерк, манера письма, підхід до стилізації і зображенню традиційних елементів. Тому малюнки на однакову тематику, виконані двома художниками, можуть кардинально відрізнятися.

Цікавий підхід до вибору матеріалів. Художники користуються темперою, пастеллю, аквареллю, гуашшю, акриловими або масляними фарбами. Зустрічаються і більш екзотичні склади – деякі майстри, відроджуючи національні традиції, малюють кольоровою глиною, змішуючи її з соком рослин, яєчними жовтками, молоком та спиртом. Фон, на якому створюється композиція, може бути білим, кольоровим або повністю чорним. Пензлика роблять з котячої шерсті, вистригаючи його з грудки тварини, а найтонші лінії проводять очеретяними паличками. Існує й так звана «ручна робота», коли малюнок виконується голими руками.

А в нашому інтернет-магазині «Янтар Полісся» ви маєте можливість купити українські сувеніри з розписом, виготовлені з натуральних сонячних самоцвітів! У роботах використана різнобарвна кам’яна крихта та великі шматочки скам’янілої смоли – ними інкрустують контури і важливі деталі малюнка. Завдяки тому, що майстри ретельно підбирають тони і відтінки дорогоцінних каменів, панно виглядає не менш яскраво, живо та колоритно, ніж традиційний Петриківський розпис. Подібний унікальний витвір вигідно підкреслить будь-який інтер’єр, внесе різноманітність в дизайн, зробить Ваш будинок затишним та обжитим!