Відеореєстратор: юридична інструкція про застосування

Ви думаєте, запис відеореєстратора — безумовний доказ вашої правоти в суді? У жодному разі! Водієві потрібно також знати, як розмовляти з інспектором ДАІ, що писати в протоколі про ДТП та якими правами користуватися в суді.

Правила доказування

Чому так? Річ у тому, що, незважаючи на очевидну об’єктивність записаної технічним засобом інформації, отримані дані з позиції закону мають кінець кінцем таку ж силу, як і суб’єктивна думка винуватця ДТП, потерпілого або роздуми інспектора ДАІ, відображені в складеному ним протоколі.

Згідно з ст.251 КпАП «доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

КпАП також закріпив джерела доказів: «Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами».

Відповідно до ст.252 КпАП «орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю».

Фактично цими нормами встановлено дві головні процесуальні вимоги до всіх доказів, невідповідність яким ставить хрест на використанні відеозапису як доказу. Ці вимоги — належність (наявність інформації, що має значення для правильного вирішення справи) і допустимість (законне отримання цієї інформації з дозволеного джерела).

Москаль-чарівник

Посилити допустимість показань реєстратора, а заразом спростувати народну мудрість «насильно милий не будеш» вирішив народний депутат Геннадій Москаль. 13 травня 2013 року він подав до парламенту проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання відеореєстраторів під час експлуатації автомобіля» (№2965).

У документі було запропоновано встановити адміністративну відповідальність (правда, символічну — штраф у розмірі від 17 до 51 грн.) за відсутність у машині, яка рухається, ввімкненого й технічно справного відеореєстратора, а також зобов’язати всіх водіїв користуватися цим приладом. Відповідні поправки передбачені до ст.121 КпАП («Порушення водієм правил керування транспортним засобом…») і ст.16 закону «Про дорожній рух», що встановлює основні права й обов’язки водія транспортного засобу. Правда, в доопрацьованому законопроекті норма про відповідальність зникла, але обов’язок користуватися засобом фіксації зберігся та став фактично декларативним приписом.

Крім того, автор законодавчої ініціативи вніс свою лепту до теорії доказування, запропонувавши закріпити в ст.99 Кримінального процесуального кодексу норму, згідно з якою відео­записи автомобільного реєстратора вважаються документами й можуть використовуватися в процесі як допустимі докази. Таку новелу він пояснює таким чином: сьогодні «немає чітких законодавчих гарантій, що записи відеореєстратора не будуть визнані неприпустимими доказами». Також Г.Москаль звертає увагу на те, що на форумах автомобілістів з’являються записи конфліктних ситуацій, коли працівники Державтоінспекції, всупереч положенням низки законодавчих актів, намагаються перешкоджати водіям здійснювати відеореєстрацію свого спілкування з інспектором, котрий перебуває при виконанні службових обов’язків.

Проте насправді всі необхідні законодавчі передумови для використання зроблених водієм відеозаписів як доказів уже є. Стаття 251 КпАП називає джерелом доказів «показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», а ст.99 КПК відносить матеріали відеозапису, зокрема й в електронному вигляді, до документів.

З огляду на все це ініціатива генерала міліції наводить на думку, що поява законопроекту пов’язана з необхідністю виправдатися перед людьми за інший проект (від 26.04.2013 №2940): він разом з Віталієм Яремою запропонував установити кримінальну відповідальність за незаконне здійснення візуального спостереження. На думку юристів, автори законодавчої ініціативи «влучили в штангу», адже використання відео­реєстраторів і навіть камер мобільних телефонів, що знімають «конфліктні ситуації в спілкуванні з працівниками ДАІ», а також інших підрозділів силових структур, явно віднесли б до «незаконного спостереження».

Конституційна аксіома

Що стосується «ситуацій», то будьте певні, що сьогодні в Україні застосування відеореєстратора абсолютно законне, а вимога (або прохання) вимкнути прилад — ні.

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції «кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». Для звичайних громадян працює принцип «дозволено все, що не заборонено». Тобто вам навіть не потрібно повідомляти працівника Державтоінспекції про факт проведення відеозапису.

І що б вам не розповідав працівник ДАІ про захист приватності та заборону знімання фізичної особи без її згоди, передбачені ст.307 Цивільного кодексу, знайте: на роботі інспектор не фізична, а службова особа, в якої приватного життя немає й бути не може. (Виняток: ви — гарна дівчина, і причиною зупинки авто є обопільне бажання познайомитися.)

Під час оформлення адміністративних матеріалів між працівником ДАІ та водієм, котрий, як уважає перший, порушив Правила дорожнього руху, мають місце відносини, які тягнуть за собою правові наслідки. З метою недопущення порушення своїх конституційних прав, а також для подальшого здійснення їх захисту водії транспортних засобів цілком можуть використовувати засоби фіксації інформації. Про це прямо мовиться в листі ДАІ МВС від 25.11.2009 №К-4836. Такий самий висновок випливає з листа Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 1.06.2011 №04-19/12-1092.

Ще однією «оперативною хитрістю» інспекторів є вимога пред’явити сертифікат на використовуваний вами прилад. Адже згідно з п.19.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 №111, зареєстрованої в Мін’юсті 26.06.2009 під №576/16592) забороняється застосування несертифікованих і таких, що не пройшли метрологічної перевірки технічних засобів.

Одначе побутові відеореєстратори, які ставлять водії, не підлягають сертифікації на території України, на відміну від тих, якими користуються працівники ДАІ («Візир», «Трукам» і т.ін.). Та й сама інструкція встановлює обов’язки на дорогах правоохоронців, а не водіїв.

Можливі посилання на рішення Конституційного Суду від 20.10.2011 №12-рп/2011 щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.62 Конституції (про докази, отримані незаконним шляхом) тут також недоречні, оскільки, як ми вже з’ясували, відеозапис ведеться на цілком законних підставах.

Процедурні нюанси

Незалежно від того, хто ви — винуватець ДТП, потерпілий чи просто свідок, відеозапис вашого реєстратора може бути використаний як доказ. КпАП, що дістався нам у спадок від СРСР, хоч і досить поверхово регулює процес розгляду справ про адмінправопорушення, все ж таки визначає необхідні права учасників. Ці права можна реалізувати як у процесі оформлення ДТП та складання протоколу про адмінправопорушення, так і при розгляді справи в суді.

Зокрема, потерпілий та особа, яку притягають до відповідальності, відповідно до стст.268, 269 КпАП мають право заявляти клопотання (про долучення матеріалів відеозапису). Винуватець також може подавати докази безпосередньо.

Працівник ДПС повинен внести до протоколу факт наявності відеозапису ДТП, а також указати модель і серійний номер відеореєстратора. Флеш-карту краще витягувати з пристрою та передавати в присутності понятих. Для збереження її повинні запечатати в конверт і зробити запис про її наявність у протоколі.

Якщо є сумніви в тому, що правоохоронці збережуть записану інформацію, у момент оформлення ДТП відеозапис можна не передавати (вилучати згідно з ст.265 КпАП дозволено лише ті речі й документи, які стали знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення), а тільки згадати про факт її наявності та, зробивши собі копію, згодом передати суду за відповідним клопотанням.

Протокол підписують особа, котра його склала, й особа, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами (ст.265 КпАП). Відмовлятися від підписання безглуздо, оскільки без вашого підпису він не втрачає юридичної сили. Краще в самому протоколі викласти свої пояснення й зауваження щодо його змісту (зокрема, якщо працівник ДПС забув зазначити факт наявності відеозапису події).

Варто також пам’ятати, що, якщо виникнуть сумніви в достовірності запису, можливо, доведеться надати на якийсь час і сам реєстратор.

Свідок, на відміну від інших учасників ДТП, не може заявляти клопотання або подавати докази. У нього згідно з ст.272 КпАП є тільки обов’язок «дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання». Проте ніхто не забороняє йому передати відеозапис обвинуваченому або потерпілому (залежно від того, чию правоту доводить відеозапис), які вже заявлять клопотання про долучення запису до справи.

У будь-якому випадку варто пам’ятати, що зрештою суддя, перш ніж визнати запис доказом і взяти його до уваги при вирішенні справи, повинен відповісти на два питання: про що свідчить відео та як воно отримане (належність до справи й допустимість). Саме тому необхідно регулярно перевіряти правильність установлення дати й часу в приладі. А якщо після ДТП раптом виявили невідповідність, то правильний час і дату можна показати на телефоні або годиннику в камері реєстратора. Якщо знімання велось у складних погодних умовах і ви сумніваєтеся в тому, що якісь деталі можуть бути записані недостатньо чітко (наприклад держномер машини, що скоїла ДТП та зникла з місця події), тоді ці дані можна просто надиктувати.

Як вибрати відеореєстратор для відеоспостереження

Незалежно від того, чи вибираєте ви відеореєстратор при проектуванні нової системи відеоспостереження, «з нуля», або додаєте його до вже існуючої – його тип і характеристики безпосередньо залежать від структури системи відеоспостереження, її завдань і планів щодо її розширення та апгрейду надалі.

Основні питання, на які потрібно відповідати при виборі реєстратора, є:

• Камери з підтримкою яких технологій відео є (будуть) у системі – звичайний аналог, AHD, HDTVI, HDCVI, IP?
• Якого рівня деталізація відео вам потрібна на записах реєстратора?
• Яка швидкість запису вам потрібна?
• Чи плануєте ви записувати звук?
• Чи буде вестись запис постійно або тільки при виникненні руху на об’єкті?
• Чи є у системі (або будуть) поворотні камери (PTZ)?
• Чи планується використовувати тривожні виходи та входи відеореєстратора (датчики руху, звукові сигнали тривоги та інше)
• Який монітор планується підключити до реєстратора?
• Який обсяг займатиме архів відеозаписів, як довго він зберігатиметься?

Зазначимо, що в цій статті йтиметься в основному про те, як вибрати відеореєстратор DVR, хоча багато моментів підходять і для NVR (IP-реєстраторів).

СУМІСНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ ВІДЕОРЕЄСТРАТОРІВ ТА КАМЕР

У сучасних камерах використовуються 6 основних технологій відео (докладніше про це можна прочитати тут ):

• HDCVI,
• AHD,
• HDTVI (Turbo HD),
• IP,
• HDSDI,
• звичайний застарілий аналог (може також називатися CVBS), з розширенням трохи більше 960H.

За промовчанням не всі ці технології сумісні, тому відеореєстратори потрібно підбирати з огляду на ті, які камери у вас вже встановлені в системі (або будуть встановлені).

ГІБРИДНІ ТА ТРИБРИДНІ ВІДЕОРЕЄСТРАТОРИ

Є і простіше рішення – купити гібридний або трибридний відеореєстратор, який створений спеціально для того, щоб взаємодіяти з камерами різних технологій одночасно. Тим більше, що їхній вибір на ринку є набагато ширшим, ніж «моно» реєстраторів, призначених лише для одного стандарту.

Такі реєстратори позначаються як HDVR (Hybrid DVR). Назва «гібридний» має на увазі, що реєстратор підтримує два відеостандарти. Насправді їх зазвичай три:

• звичайний аналог,
• IP,
• якась із технологій аналогового HD відео (AHD, HDTVI, HDCVI).

Так звані трибридні відеореєстратори, крім звичайного аналога та IP, підтримують більше одного відеостандарту високої роздільної здатності – наприклад, HDTVI та HDCVI, HDTVI та AHD.

Виробники не завжди вказують на визначення «гібридний», «трибридний» та інші, тому необхідно дивитися характеристики конкретних моделей – найчастіше в них зазначено, які стандарти підтримує дана модель.

ДОЗВІЛ ВІДЕОРЕЄСТРАТОРА

Існує поширена помилка новачків під час встановлення систем відеоспостереження. На відповідальну ділянку купується камера з гарною роздільною здатністю, HD (1280×720) або Full HD (1920х1080). При цьому характеристика дозволу запису відеореєстратора, до якого буде підключена камера, не враховується, оскільки передбачається, що реєстратор записуватиме саме в тому дозволі, в якому знімає камеру.

Проте це не так. Відеореєстратор запише відео у максимальній роздільній здатності, на який здатний. В результаті Full HD відео з камери в архіві перетворюється на 960H (або ще гірше), на якому неможливо розглянути деталі.

Якщо вам важлива якість і деталізація записаного в архів відео (з деяких або зі всіх камер) – обов’язково зверніть увагу на розмір дозволу запису DVR. Камери з тих ділянок, де потрібно просто побачити факт переміщення людей, можна підключити до реєстратора з нижчою роздільною здатністю. Якщо ж на запису потрібно розрізняти, наприклад, номінал банкнот у руках касира, знадобиться і камера, і відеореєстратор із гарною роздільною здатністю.

ШВИДКІСТЬ ЗАПИСУ

Дозвіл реєстратора необхідно розглядати разом з іншою характеристикою – швидкістю запису, оскільки вони залежать один від одного. Чим вище роздільна здатність запису – тим нижча її швидкість, і навпаки.

Майте на увазі, якщо виробник вказує лише одну цифру дозволу – швидше за все, мається на увазі дозвіл на мінімальній швидкості запису.

Ідеальний варіант – це запис зі швидкістю 25 к/с на кожному каналі, його називають real-team або живе відео. Однак такі реєстратори коштують досить дорого, а на практиці висока швидкість запису потрібна далеко не завжди.

Вибір швидкості запису реєстратора залежить від того, як швидко відбуваються події на ділянці відеоспостереження. Наприклад, у казино, де для дії мошенника достатньо секунди і менше, краще передбачити запис із камери в реальному режимі – 25 кадрів/сек, або навіть вище. На звичайних об’єктах можна поставити відеореєстратор із записом від 3 до 6 кадрів на секунду, контролю дій персоналу – до 12 к/с.

Важливо: деякі виробники в характеристиках вказують не швидкість запису окремої камери, а загальну одну на всі камери. Тобто за фактом вона буде ділитись на кількість підключених камер. Наприклад, у характеристиках 8-канального відеореєстратора зазначено, що швидкість запису -25 к/с. Це означає, що з кожної камери запис буде вестися зі швидкістю приблизно 3 кадри в секунду (25/8).

У деяких моделях можна перерозподілити загальну швидкість запису між камерами. Наприклад, на 4-канальному реєстраторі із загальною швидкістю запису 25 к/с можна з однієї камери вести запис зі швидкістю 15 к/с, а з трьох – 3 к/с.

ЩО ТАКЕ ДВА ПОТОКИ?

У деяких моделях камер вказується підтримка роботи із двома потоками запису. Але це не означає, що реєстратор пише на диск відео у двопотоковому режимі.

Один (основний, main) потік, у кращій роздільній здатності призначений саме для запису на жорсткий диск реєстратора.

Інший – sub поток відео призначений для стримінгу (перегляду) відео з камер по мережі в реальному часі, його роздільна здатність зазвичай гірша, ніж у основного.

КІЛЬКІСТЬ ТА ТИП ЖОРСТКИХ ДИСКІВ ДЛЯ ВІДЕОРЕЄСТРАТОРА

Найчастіше жорсткий диск (або диски) для реєстраторів відеоспостереження необхідно купувати окремо – у самому DVR він не передбачено. Вінчестер потрібно брати професійний, із великим ресурсом запису-перезапису. Оскільки на реєстраторі старі записи постійно замінюються на нові, у нескінченному циклі, дешевий жорсткий диск виходить з ладу досить швидко (і як завжди, у невідповідний момент).

Необхідно заздалегідь розрахувати обсяг, який займатимуть записи з відеореєстратора (про те, як це зробити ми розповімо в окремій статті). Не всі реєстратори можуть працювати з дисками великого об’єму, зазвичай це лише до 4-6 Тб, і не всі з них підтримують підключення більше 1 диска – це також потрібно врахувати при виборі.

Ще один момент – враховуйте сумісність жорстких дисків та DVR різних брендів. Виробники регулярно публікують таблицю рекомендованих винчестерів для своїх відеореєстраторів.

ІНТЕРФЕЙСИ – ЩО МОЖНА ПІДКЛЮЧИТИ ДО ВІДЕОРЕЄСТРАТОРА ДЛЯ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ

Кількість каналів у відеореєстраторі – це кількість аналогових (у тому числі високої роздільної здатності) камер, які можна підключити до нього. Шкіра камера підключається до окремого відеовходу (BNC-роз’єм).

Якщо DVR підтримує і підключення IP-камер, їх кількість зазвичай не входить у кількість зазначених каналів реєстратора. Скільки IP камер підтримує реєстратор, обговорюється в характеристиках окремо, а вони підключаються по мережі через один LAN-роз’єм реєстратора. Тобто якщо вказано, що реєстратор гібридний 8-канальний, то до нього можна підключити 8 аналогових камер, а скільки IP потрібно дивитися в характеристиках.

При підборі відеореєстратора потрібно продумати, яке розширення мережі камер планується у майбутньому. Найкраще брати реєстратор з кількістю каналів із запасом – різниця в ціні буде не така істотна, зате при розширенні мережі вам не потрібно буде купувати додатковий реєстратор.

АУДІОВХОДИ ТА АУДІОВИХОДИ (RCA)

Аудіовходи призначені для передачі та запису на відеореєстратор звуку від окремо встановлених мікрофонів. Найчастіше в реєстраторах є або один аудіовхід, або кількість каналів для камер, або взагалі немає. Це всім знайомі роз’єми RCA, для конекторів-тюльпанів.

В Україні законодавство серйозно обмежує запис звуку на об’єктах, тому перед тим, як організовувати відеоспостереження із записом аудіо, необхідно точно переконатися в тому, що у вас не буде проблем із владою.

До аудіовиходу можна підключити колонки або інший пристрій для відтворення звуку.

ТРИВОЖНІ ВХОДИ-ВИХОДИ (RS-485)

До тривожних входів реєстратора для відеоспостереження підключаються різні датчики – рухи, розбиття та інші. Відповідно, на події, зафіксовані цими датчиками, на реєстраторі налаштовуються різні дії системи: як мінімум старт запису відео до архіву.

До тривожних виходів підключаються засоби реагування на тривожні події: сирена, прожектор, сигналізація, поворот керованої камери у бік джерела події тощо.

ПІДКЛЮЧЕННЯ ПОВОРОТНОЇ КАМЕРИ PTZ

Також до роз’ємів RS-485 підключаються камери з можливістю дистанційного керування. Такі камери називають також PTZ, Speed ​​Dome або роботизованими камерами. На них можна віддалено увімкнути зум або повернути камеру в потрібну сторону – вручну або автоматично.

ПІДКЛЮЧЕННЯ МОНІТОРА

Залежно від того, на який монітор для спостереження ви будете виводити відео з камер, необхідно уточнити, які роз’єми для цього передбачені в реєстраторі. Відеокамери підключаються до реєстратора, а вже до нього підключається монітор для перегляду відео на об’єктах, що спостерігаються в реальному часі.

Монітори телевізійного типу підключаються через BNC-роз’єм – такий самий, як і на відеовходах з аналогових камер.

Комп’ютерні монитори стандартно підключаються через роз’єм VGA, а якщо ви хочете підключити монитор з високою роздільною здатністю (Full HD) – вибирайте відеореєстратор з роз’ємом HDMI.

Більшість популярних моделей реєстраторів оснащені трьома типами відеовиходів – BNC, VGA, HDMI.

ДОДАТКОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕЄСТРАТОРІВ

ФОРМАТ СТИСНЕННЯ ВІДЕО

Практично у всіх сучасних реєстраторах застосовується сжатие H.264 (інші назви MPEG-4 part 10, AVG), яке дозволяє досягати високого якості відео після стиснення і при цьому забезпечувати порівняно невеликий вес файлів з відео та об’єм відеопотоку. Попередні формати (MJPEG, MPEG4 попередніх релізів і т. д.) здійснюють сжати гірше, особливо це помітно на відео з швидко рухаються об’єктами.

ДЕТЕКТОР РУХУ

Дуже корисна функція. Її суть у тому, що запис на носій починається, коли на об’єкті, що спостерігається, відбувається рух. Решта години, коли картинка статична, DVR нічого не пише. Функція запису руху дозволяє:

• економити місце на диску;
• простіше знаходити потрібні моменти на відео, тому що не потрібно переглядати багатогодинні записи, на яких нічого не відбувається.

Багато моделей дозволяють записати також невеликий шматок (кілька секунд) перед тим, як відбувся рух.

Крім того, детекцію руху можна настроїти не на весь кут огляду камери, а на певну ділянку спостереження: двері, вікно тощо.

МЕРЕЖЕВІ ПРОТОКОЛИ

Майже всі моделі сучасних реєстраторів для відеоспостереження можна підключити до локальної мережі. Навіть якщо це не мережевий (NVR) та не гібридний відеореєстратор, а звичайний DVR. Якщо в його характеристиках зазначено список мережевих протоколів, це означає, що можна зайти через Інтернет або локальну мережу. Залежно від моделі, на відеореєстраторі можна віддалено:

• відео з камер в реальному часі,
• переглянути записи в архіві,
• зробити налаштування,
• скопіювати записи з DVR на комп’ютер і т.д.

БАГАТОЗАДАЧНІСТЬ (СИМПЛЕКС, ДУПЛЕКС, ПЕНТАПЛЕКС )

Відеореєстратори різняться також за кількістю завдань, які можуть виконувати одночасно. В залежності від організації роботи із системою відеоспостереження ви можете купити DVR категорії:

• Симплекс – може виконувати лише одне завдання одночасно. Наприклад, якщо ви почали переглядати записи в архіві відеореєстратора, запис жорсткого диска зупинитися.
• Дуплекс – такі DVR дозволяють одночасно переглядати архів відео та вести запис.
• Триплекс – разом із переглядом архіву та записом доступна трансляція відео на монітор.
• Пентаплекс – найпоширеніший тип відеореєстраторів. на них можна одночасно робити практично всі операції: записувати відео на диск, дивитися архів, дивитися відео в реальному часі на моніторі, робити віддалене налаштування і т.д.

ПІДСУМКИ

Отже, найбільш значущими параметрами під час вибору відеореєстратора є:

• підтримка відеостандартів, які застосовуються у вашій системі спостереження,
• дозвіл запису,
• швидкість запису з однієї камери,
• кількість каналів для підключення камер,
• кількість та об’єм жорстких дисків, які можна підключити до реєстратора,
• інтерфейси підключення додаткового обладнання та деякі корисні функції.