1. Прикметник як частина мови. Особливості творення й відмінювання прикметників

Прикметник — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета за кольором, розміром, матеріалом, належністю комусь тощо і відповідає на питання який? чий?

Зелений, пустий, маленький, круглий, золотий, козацький, Антонів, Софіїн, мамин.
У реченні прикметник виступає означенням або частиною складеного іменного присудка .

Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні (Б.-І. Антонич). Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко). Ви щасливі , пречистії зорі! (Леся Українка)

Іноді прикметники втрачають власні ознаки й виконують у реченні функції іменників , тобто виступають у ролі підметів і додатків . Таке явище називається субстантивацією.

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко). Поет звертається у вірші до молодих і старих , до щасливих і нещасних , до бідних і багатих .

Прикметник змінюється за родами , числами й відмінками . Ці форми залежать від іменника , з яким він узгоджується.

Радісний день, радісна новина, радісні новини, радісними новинами.

• якісні (ознака предмета виявляється більшою чи меншою мірою): тонкий, білий, порожній ;

Прикметники можуть переходити з розряду в розряд .

Якісні переходять у відносні , якщо втрачають свої характерні властивості й починають позначати постійну властивість предмета: легка атлетика, важка промисловість.

Відносні переходять у якісні , якщо вживаються в переносному значенні або ознака сприймається безпосередньо: золоте правило, сталеві нерви, буряковий шарф.

Присвійні переходять у якісні й відносні у фразеологізмах: звірячий погляд, вовчий апетит, левова частка.

• від іменників-назв людей на –а (-я) (І відміна) за допомогою суфікса – ин (- їн ): баба — бабин, Хома — Хомин, Соломія — Соломіїн, сестричка — сестриччин, дочка — доччин (АЛЕ: суддя — суддів, Ілля — Іллів );
• від іменників чоловічого роду на приголосний та –о за допомогою суфікса – ів (- їв ): дід — дідів, дідова; Андрій — Андріїв, Андрієва; батько — батьків, батькова;
  
• від назви тварини ( птаха ) за допомогою суфіксів –ів, -ин (-їн), -ач (-яч): лев — левів, левова; орел — орлиний, орлина, соловей — солов’їний, солов’їна, шпак — шпаків, шпакова, зозуля — зозулин, зозулина.

Деякі присвійні прикметники утворюються від назв тварин за допомогою прикметникового закінчення: ведмежий, вовчий, гадючий, овечий, лелечий .

Прикметники з основою на твердий приголосний належать до твердої групи ( кислий, чистий, Олегів ), а на м’який приголосний — до м’якої ( синій, безкраїй, учорашній, літній, короткошиїй ).

До окремої групи належать прикметники на – лиций . У формі чоловічого й середнього роду однини в окремих непрямих відмінках, а також у формі однини жіночого роду в усіх відмінках вони мають м’який кінцевий приголосний основи: круглолицього, круглолицьому, круглолиця, круглолицьої .

Прикметники середнього роду мають ті самі закінчення, як і в чоловічому, крім називного й знахідного відмінків: чисте, чистого, чистому, чисте, чистим, на чистому .

У науковому й діловому стилях надають перевагу закінченню – ому у формі місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду: у службовому листі (не у службовім листі ), у шийному відділі хребта (не у шийнім відділі хребта ).

В інших стилях ці закінчення вживають паралельно: У чистім (чистому) полі козакові воля . Люблю працювати в маминім (маминому) саду.

Кіноа – улюблена їжа знаменитостей: що це таке і чому вона така популярна

Цю крупу вважають здоровою альтернативою іншим крупам, бо вона містить білок і не містить глютену.

Кіноа – це вид їстівного насіння, яке буває різних кольорів / фото ua.depositphotos.com

Коли мова заходить про здорову їжу, мало хто згадує про кіноа. Вона входить до меню будь-якого ресторану, що піклується про здоров’я, її часто рекомендують дієтологи, а такі знаменитості, як Єва Мендес, Зої Салдана і Кеті Перрі, публічно зізнавалися в любові до цього продукту.

Видання USA Today пише, що обсяг ринку кіноа торік становив 382 мільйони доларів і, як очікується, зростатиме й надалі.

“Смачна, поживна й універсальна, кіноа за останні кілька десятиліть завоювала популярність як високобілкова, безглютенова, цільнозернова основа для багатьох страв”, – каже докторка Ума Найду, директорка відділення психіатрії харчування та способу життя в Массачусетській лікарні загального профілю та біологиня-дієтологиня.

Що таке кіноа

Кіноа – це вид їстівного насіння, яке буває різних кольорів, включно з чорним, червоним, жовтим і білим, за даними Гарвардської школи громадського здоров’я імені Т.Х. Чана. Воно культивується вже понад 5 000 років і росте в Андському регіоні Південної Америки.

Її збирають як механічно, так і вручну, і вона відома як хороше джерело антиоксидантів, вітамінів і мінералів, таких як фолат, марганець, фосфор, залізо, вітамін B1 і магній.

“Кіноа часто рекламується як високобілковий продукт, хоча я не вважаю її високоякісним джерелом білка, оскільки в ній міститься лише 8 грамів на чашку”, – каже Еббі Лангер, клінічна дієтологиня, дипломований фахівець із харчування та засновниця Abby Langer Nutrition. “З огляду на те, що більшість здорових людей повинні споживати 25-30 грамів білка під час кожного прийому їжі, обсяг квіноа, який ми повинні з’їсти, щоб досягти цього, буде величезним”.

Серед додаткових переваг кіноа – її універсальність і те, що її приготування не займає багато часу.

“На приготування йде всього 15 хвилин, і вона може стати основою для поживної каші, гарніру або інгредієнтом у таких рецептах, як фаршировані перці”, – каже Джилл Вайзенбергер, MS, RDN, дипломована дієтологиня з Вірджинії.

Кіноа – це рис чи зерно

Головна плутанина навколо кіноа – це її класифікація.

“Хоча кіноа технічно є насінням, ми класифікуємо її як незбиране зерно, тому що її поживний профіль схожий з іншими цільними зернами”, – пояснює Вайзенбергер.

І на відміну від деяких цільних зерен, таких як ячмінь, жито і пшениця, кіноа не містить глютену. Крім того, вона краще регулює рівень глюкози, ніж рафіновані злаки, такі як білий рис.

“Оскільки кіноа містить білок, клітковину і мікроелементи, вона менше впливає на рівень цукру в крові”, – пояснює Найду.

Чи можна їсти кіноа щодня

Вайзенбергер хвалить кіноа як “суперпоживний продукт”, гарне джерело харчових волокон і вищезгаданих вітамінів та мінералів, але вона радить пам’ятати про калорійність під час регулярного вживання.

“Як і в інших зернових, у чашці вареної кіноа міститься близько 225 калорій, тож ті, хто слідкує за своєю вагою, мають контролювати порції”, – радить вона.

Найду також наголошує на поживних властивостях кіноа, але водночас зазначає, що “навіть відносно здорові продукти мають вживатися в міру і як частина загальної збалансованої дієти”. Виходячи з цього, вона радить їсти кіноа лише “кілька разів на тиждень” і поєднувати її з іншими корисними продуктами.

“Зосередьтеся на додаванні багатих на клітковину овочів, листової зелені, корисних жирів, таких як оливкова олія, авокадо, горіхи, насіння, і великої кількості пісних білків”, – радить вона.

Вас також можуть зацікавити новини:

Українська мова. Прикметник

Прикметник – це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (червоний, розумний, бабусин).

Прикметники виражають ознаку:

• запаху (п’янкий, запашний),
• кольору (білий, зелений),
• віку (старенький, давній),
• розміру (величезний, середній),
• матеріалу (діамантовий, дерев’яний),
• якості (твердий, гнучкий),
• принадлежності (зятів, сестрин),
• простору (далекий, близький),
• часу (ранній, вчорашній)
• внутрішні властивості (добрий, щедрий),
• зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),
• ознаки за відношенням до місця (міський, районний).

Синтаксичні ознаки прикметника

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення).

Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка (Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).

Розряди прикметника за значенням

Прикметники поділяються на:

якісні – відносні – присвійні

Якісні, відносні, присвійні прикметники

За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими особливостями прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні:

велика, духмяне, опуклий, гарячі

дерев’яні, військова, приміський

сестрин, вчителів, заяча, мамин

Виділяються також проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне і відносне значення:

ластів’яче, дівоча, орлиний

творчий, срібна, вишневе

Якісні прикметники

Якісні прикметники виражають такі ознаки предмета, що можуть бути виявлятися більшою чи меншою мірою (хоробрий, теплий, довгий).

Найголовнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність утворювати форми ступенів порівняння.

Граматичні ознаки, що відрізняють якісні прикметники від присвійних і якісних такі:

приєднують прислівник із значенням міри або ступеня вияву ознаки (мало, надто, надзвичайно, трохи)

вступають у антонімічні відношення

утворюють якісно- означальні прислівники або іменники з узагальненим значенням прикмети

утворюють ступені порівняння

за допомогою суфіксів зменшеності і збільшеності та префікса пре- утворюють похідні прикметники

тонкий, тонесенький, тонюсінький;

окремі прикметники можуть мати коротку форму

Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий:

Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.

Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою. Кожен із ступенів має дві форми: просту і складену.

Проста ступінь вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш, ш’ (милий- миліший). При цьому у деяких прикметниках можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек- (далекий- дальший, тонкий- тонший).

При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ (буква щ пишеться у прикметниках кращий, товщий, вищий; буквосполучення жчпишеться у прикметниках важчий, ближчий, дужчий).

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюються за допомогою додавання до прикметника слів більш-менш (швидкий- більш швидкий (менш швидкий).

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюєтьс яза допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най- (міцніший- найміцніший).

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів най, більш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе (спокійний- найбільш спокійний, спокійніший від усіх).

Відносні прикметники

Відносні прикметники виражають ознаку предмета опесередковано- через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).

Відносні прикметники виражають ознаки за за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала), за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина), за матеріалом (дерев’яний будинок, залізні двері), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал), за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика, сорокаградусний мороз).

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати – земля).

Присвітні прикметники творяться:

• від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн)(товаришів, Миколин, братів);
• від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий)(орлине крило, заячий хвіст).

В деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв (зозулине дитя, соловейкова пісня).

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).

Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (напр., срібний перстень (відн.) – срібний голос (якісн.)

Присвійно-відносні прикметники

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність (орлина сім’я, журавлиний ключ).

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка- від назв тварин за допомогою суфіксів -ськ (ий), -цьк (ий).

Присвійно-відносні прикметники можуть відповідати як на питання чий? чия? чиє?, так і на питання який? яке? які? (ластів’яче гніздо (яке? і чиє?), дівочі уста (чиї?).

Усі присвійно- відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно- відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно- якісних (дідівські закони, заяча душа, вовчий апетит).

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях (Прометеєв вогонь, лебедина пісня, куряча сліпота).

Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно- означальними прислівниками (просто собачий холод, винятково дружня розмова).

Від цих прикметників суфіксально- префііксальним способом творяться означальні прислівники (по-батьківськи, по-ведмежому, по-материнському).

Відносно-якісні прикметники

Відносні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень поступово створюються якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, напр., назви ознак предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються беспосередньо (малиновий стяг, буряковий рум’янець).

Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники(срібна ложка і срібна голова (сива).

Деякі відносно- якісні прикметники мають ознаки якісних прикметників (напр., прикметники картинний, діловий, творчий можуть утворити вищий і найвищий ступені порівняння або синтаксично означатися кількісними словами занадто картинний, більш діловий, найбільш творчий).

Такі прикметники можуть ставати твірними основами іменників з абстрактними значеннями (картинність, творчість) або прислівників (картинно, мирно, творчо).

Повні та короткі прикметники

В сучасній українській мові вживаються переважно повні прикметники.

Лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною формою має коротку (незмінну) форму (зелен, повен, красен, винен, рад).

Тверді та м’які прикметники

За кінцевим приголосним основи- твердим чи м’яким– приголосні поділяються на прикметники твердої і м’якої груп:

вразливий, сестрин, певен, чистий

майбутній, хатній, завтрашній, ранній

До твердої групи належать:

• прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний (вразливий, добрий, прекрасний);
• всі присвійні прикметники (Наталчин, батьків, тещин)
• короткі форми прикметників (годен, рад, жив).

До м’якої групи належать:

• якісні і відносні прикметники з основою на м’який н, перед яким стоїть ще один приголосний (майбутній, новітній, останній);
• прикметники, які у називному відмінку однини мають закінчення -ій(-я, -є): безкраїй, колишня, художнє;
• прикметники на –шній, – жній, що утворені від прислівників (внутрішній, справжній);
• синій, матерній (частіше материн) та інші.

Повні прикметники поділяються також на дві форми: стягнену і нестягнену.

Стягнені форми є загальновживаними (синя, синє, сині).

Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному і знахідному відмінках однини і множини (синяя, синєє, синіі). Найчастіше вони зустрічаються в народній поезії та етнографії.

Морфологічні ознаки прикметника