Сукуленти

Сукуленти – це рослини, тканини яких уміють утримувати запас води. Представники цієї рослинної форми зустрічаються переважно в посушливих регіонах. Сукуленти мають різне походження й можуть належати до різних родин, об’єднують їх тільки умови побутування та здатність довго обходитися без води.

Діляться представники цієї категорії на дві групи:

• стеблові сукуленти, до яких належать рослини, що зберігають вологу в товстому або потовщеному стеблі – кактуси й молочаї. Листя у них маленьке або видозмінене в колючки;
• листові сукуленти – рослини, що зберігають вологу в листках, наприклад, красула, алое, каланхое, ечеверія, молодило, очитки чи літопси.

У сукулентів підвищена потреба в сонячному світлі, причому їм не страшні навіть прямі промені. У квартирах сукуленти краще тримати на південних підвіконнях, а в зимовий час бажано організувати для них додаткове штучне освітлення. Улітку сукулентам необхідний регулярний полив (2 рази на тиждень) і підживлення мінеральними комплексами, узимку добрива не вносять, а полив сильно скорочують або припиняють узагалі. Перепади температури сукулентним рослинам не страшні, але заморозки для них небезпечні. Зимувати сукулентам краще в прохолоді, тоді ви зможете розраховувати на їхнє цвітіння в наступному сезоні.

13 способів використовувати алое для здоров’я та краси

Чудові лікарські властивості алое були відомі ще жителям Стародавнього Єгипту, і попри стрімкий розвиток медицини та фармакології ця рослина не втратила своєї популярності навіть у наш час: алое, як і раніше, вважається еліксиром молодості, краси та здоров’я. У нашій статті ми запропонуємо вам кілька рецептів для приготування ліків із цієї рослини в домашніх умовах. Вони допоможуть вам підтримувати зовнішність і здоров’я на високому рівні.

5 ліків із каланхое

Каланхое перисте – швидкоростуча невибаглива рослина, яка давно оселилася на наших підвіконнях і отримала визнання завдяки своїм лікарським властивостям. У каланхое є й інші назви: дерево життя, дерево Гете, кімнатний женьшень, домашня аптека. Властивості каланхое використовують не тільки в народній, а й в офіційній медицині, проте кожен власник цієї рослини може приготувати з неї ефективні ліки в домашніх умовах без будь-яких складнощів.

Аїхризон: вирощування вдома, види і сорти

Аїхризон (лат. Aichryson), або дерево кохання, належить до роду сукулентних рослин родини Товстолисті, що ростуть у тріщинах скель на Азорських і Канарських островах, на Мадейрі, в Марокко та Португалії. У роді п’ятнадцять видів, представлених трав’янистими однорічниками і багаторічниками, а також напівчагарниками. Назва «аїхризон» утворена з двох грецьких слів: ai – «завжди» і chrysos – «золотий». Рослина аїхризон дуже схожа на грошове дерево.

Бакопа: вирощування з насіння, види і сорти

Рослина бакопа (лат. Bacopa) належить до роду родини Подорожникові, який охоплює понад 100 видів водних, водолюбних, сукулентних сланких кореневищних багаторічників. Родом бакопа з Південної Америки і з Канарських островів. У природі бакопа зростає на болотистих берегах водойм у тропіках і субтропіках Азії, Австралії, Америки й Африки. Друга назва бакопи – Сутера. У культурі квітка бакопа з 1993 року. Вирощують її і в помірному кліматі, використовуючи як ампель і як ґрунтопокривну рослину.

Еоніум: вирощування вдома, види і сорти

Еоніум (лат. Aeonium) – рід рослин родини Товстолисті, що походять із Канарських островів і півночі Африки. Натуралізовані еоніуми також у Південно-Західній Австралії. За даними The Plant List, у роду 36 первинних і 39 гібридогенних видів. Деякі представники роду є популярними кімнатними рослинами.

Ечеверія: вирощування вдома, види і сорти

Ечеверія, або ехеверія (лат. Echeveria) – рід сукулентних трав’янистих багаторічників родини Товстолисті. Рід налічує близько 170 видів, більша частина яких поширена в Мексиці, але деякі зустрічаються в США і в Південній Америці. Назву роду було дано на честь Атанасіо Ечеверріа-і-Годой – мексиканського художника, який ілюстрував книги про рослинний світ Мексики.

Кактуси в середній смузі – які умови потрібні цим рослинам зі спекотних країн?

Кактуси потребують схожих до природних умов для росту: добре дренованого ґрунту, достатнього сонячного освітлення та мінімального поливу. Колекція кактусів ботанічного саду включає різні види з різними типами квіток і колючок. Серед популярних сортів – ехінопсис, який легко вирощувати в кімнатних умовах і який дає великі барвисті квіти. Молоді кактуси слід поступово привчати до прямих сонячних променів, щоб уникнути сонячних опіків. Взимку їх слід поливати нечасто, а в інші пори року – частіше. Внесення добрив можна починати в червні, також кактуси можна розмножувати насінням або щепленням. Взимку їх краще тримати в прохолодному приміщенні, де підтримується певна вологість шляхом періодичного обприскування.

Мезембріантемум: вирощування, догляд і види

Мезембріантемум (лат. Mesembryanthemum) – рід невеликих сукулентних однорічників або дворічників родини Аїзові, поширених у Південній Африці. Назва, присвоєна роду в 1684 році, перекладається з грецької мови як «полуденна квітка»: відомі на той час мезембріантемуми об’єднувала особливість розтуляти квітки тільки в сонячну погоду. Через цю ознаку мезембріантемуми називають також сонячниками чи полуденниками. Однак у 1719 році були виявлені мезембріантемуми, квітки яких розпускаються вночі.

Молочай: догляд у домашніх умовах і види

Молочайні – це численне сімейство квіткових рослин (понад 1500 видів в дикій природі). Деякі види молочаїв успішно вирощують в домашніх умовах.

Кімнатний молочай приваблює квітникарів своєю екзотичною зовнішністю, а ще – невибагливістю у догляді.

У більшості видів молочаїв квіти не надто виразні, зате цікаві форми та яскраві приквіткові листочки з лишком компенсують цей маленький недолік.

Практично єдиною рисою, яка об’єднує такий різноманітний рід молочаїв, є наявність молочного соку в стеблах. В решті ж – зовнішній вигляд, агротехнічні умови – молочаї дуже різняться.

Та все ж є деякі хитрощі догляду, дотримання яких гарантує вам успіх у вирощуванні майже будь-якого з молочаїв.

Детально – в нашому матеріалі.

Очиток (Sedum): догляд, фото, види

Очиток (лат. Sedum) – сукулент із родини товстолистих рослин. Рід включає до 600 видів рослин: сукуленти, одно-, дво- і багаторічні трав’янисті рослини, іноді невисокі напівчагарники. У природі поширені в північній півкулі: помірних поясах Азії, Європи і Північної Америки. Назва рослини походить від слова «сидіти», що характеризує основну властивість роду – рости практично на будь-яких кам’яних поверхнях.

Очиток: вирощування з насіння, види і сорти

Очиток, або седум (лат. Sedum) – рід сукулентів родини Товстолисті. У народі цю рослину називають також доля, скочки або пупець. У природі очиток росте на сухих схилах і луках Африки, Євразії, Північної та Південної Америки. Назва рослини – похідне від слова sedo, що в перекладі з латини означає вщухати – річ у тім, що листя деяких видів очитка використовували як болезаспокійливий засіб.

Пахіподіум: вирощування вдома, види і сорти

Пахіподіум (лат. Pachypodium) – рід деревовидних рослин родини Кутрові, або Барвінкові, які виростають у посушливих районах Мадагаскару, Африки й Австралії. У роду 23 види. У перекладі з грецької «пахіподіум» означає «товста нога»: у рослини об’ємний, м’ясистий і колючий стовбур. У природі пахіподіум може сягати у висоту восьми, а в діаметрі – півтора метра, але в домашніх умовах це дерево вище метра не росте.

Пейрескія: вирощування вдома, види і сорти

Пейрескія (лат. Pereskia) – рід кактусів із Центральної і Південної Америки, представники якого вперше були описані в 1703 році Шарлем Плюм’є. Назву рід отримав на честь французького науковця Ніколя-Клода де Пейреска. Спочатку ці рослини були віднесені Карлом Ліннеєм до роду Кактус, але в 1754 році Філіп Міллер виділив їх у самостійний рід. На сьогодні налічується 18 видів пейрескії, представлених як кущовидними, так і деревовидними формами. Деякі кактуси-пейрескії з успіхом вирощують у кімнатній культурі.

Пересаджування юки нитчастої восени – покрокова інструкція!

Представляємо покрокову інструкцію, як пересадити юку нитчасту – витривалу рослину, яка чудово почувається в нашому кліматі. Незважаючи на те, що цей сорт юки походить з тропічних і субтропічних регіонів, він може витримувати температуру до -20°C. Щоб гарантувати, що красиве листя рослини не буде пошкоджене снігом, його слід зібрати і закріпити шпагатом восени. Ми надаємо інструкції, як викопати юку, зберегти її кореневу систему та успішно пересадити. Рекомендуємо обирати сонячне місце з добре дренованим ґрунтом та вчасно і регулярно поливати рослини.

Псевдолітос: особливості догляду та види

Псевдолітос – досить рідкісна сукулентна рослина родини Ластівневих. Виглядає вона настільки оригінально, що відразу приковує до себе погляд. Псевдолітос повністю позбавлений листя, стебло у нього кулясте або має форму трохи витягнутої кулі. На пагонах, які кольором і обрисами нагадують камінь, утворюються невеликі яскраво-червоні чи фіолетові квіти, що видають своєрідний запах, яким рослина приваблює для запилення мух. Псевдолітос цікавий своєю незвичайністю і в інтер’єрі певного стилю може стати справжньою прикрасою.

Рипсаліс: вирощування вдома, види і сорти

Рипсаліс (лат. Rhipsalis) – рід чагарників родини Кактусових, що налічує більше п’ятдесяти видів. Поширені ці епіфітні рослини у вологих тропічних лісах обох Америк, Південної Азії та Африки, де ростуть на стовбурах дерев або вологих скелях, хоча можна їх зустріти й на землі. Це єдиний вид кактусів, ареал якого виходить за межі Америки. Деякі рипсаліси вирощуються в кімнатній культурі.

Сансев’єрія: догляд в домашніх умовах, види

Тещин язик, щучий хвіст, зміїна коса, індійський меч, тигрова лілія, котячий хвіст та язик сатани – все це народні назви сансевієрії. От скільки яскравих асоціацій у нас викликала ця рослина самим лише своїм листям! (Стебла сансевієрія немає, цвіте дуже рідко.)

Незважаючи на такі колючі прізвиська, характер у сансевієрії м’який та поступливий. Це ідеальна рослина для тих, хто не любить часто заглядати до своїх кімнатних квітів та марудитися зі щорічними пересадками.

Чи справді сансевієрії достатньо одного підживлення на рік? Як обрати ідеальний горщик для цієї рослини? Як пов’язані добрива та вид розмноження з візерунком на листі сансевієрії? Читайте у нашій статті.

Стапелія: вирощування вдома, розмноження, види

Якщо ви любите екзотичні рослини і не боїтеся шокувати своїх домочадців, придбайте стапелію. Цей суккулент нічим не примітний, до тих пір, поки не розкриються його квітки. І ось тут настає потрясіння: квітки стапелії пахнуть гнилою рибою.

Чому? Тому що в природі їх запилюють каліфориди, для яких запах плоті, що розкладається, значно привабливіший за квітковий аромат.

Але якщо ви готові примиритися з цією особливістю стапелії, то в іншому вона – красива та невибаглива рослина, яка доставить вам мінімум клопоту.

Про те, які бувають види стапелії, як доглядати за рослиною і як її розмножувати, читайте в нашій статті.

Хавортія: догляд у домашніх умовах, вирощування й види

Сонце Африки безжальне. Під його палючими променями тріскається земля та лопається розпечене каміння. Саме ця «духовка» з піском і є батьківщиною кімнатних хавортій.

Природа наділила ці мініатюрні зірочки неймовірною силою та витривалістю. Форма, будова та навіть колір цієї рослини заточені під екстремальне середовище її існування. Здається, що після випробувань пустельною спекою в умовах наших квартир хавортія повинна почуватися, як на курорті.

Чи так це насправді? Як допомогти хавортії перенести зиму? Чому досвідчені квітникарі забороняють своїм хавортіям цвісти? Чи потребує рослина, народжена між каменю та піску, добрив? Розповімо у нашій статті.

Як виростити кактуси в саду, де взимку температура опускається нижче за -20°C?

Коли я розповідав вам про юку нитчасту, то згадував, що одна з цих рослин росте буквально в піску, причому в не зовсім звичайному місці.

Як доглядати за кактусами

Коли з’явилися перші персональні комп’ютери, вони обросли неймовірною кількістю міфів. І один з них свідчив, що кактус, поставлений біля монітора, знижує в кілька разів рівень небезпечного випромінювання. Багато хто кинувся купувати колючих представників екзотичної флори і виставляти їх біля комп’ютера. Як результат, у багатьох навіть ці невибагливі рослини загинули.

Ятрофа (Jatropha): догляд, фото, види

Рід ятрофа (лат. Jatropha) входить до родини Молочайні і нараховує близько 150 видів. Чагарники, дерева та багаторічні рослини цього роду, що містять молочний сік, ростуть переважно в тропічних поясах Америки й Африки.

Сукулентні кімнатні рослини: опис і догляд

Сукуленти – це невибагливі рослини, які мають ряд переваг в порівнянні з іншими кімнатними квітами: вони краще пристосовані до сухого повітря приміщень, не вимагають частого поливу і вирощуються в невеликих горщиках. При правильному догляді сукуленти рідко хворіють, шкідники частіше нападають на ослаблені рослини. Якщо дотримуватися умов зимівлі (знижена температура, скорочення поливу) багато видів зацвітають в весняно-літній час.

сукуленти

Сукуленти – це не ботанічна категорія, а характеристика різних видів рослин, здатних запасати воду в своєму листі, стеблах і коренях. Сукуленти в природі ростуть в жаркому і сухому кліматі, при надмірної сонячної радіації, великому перепаді добової температури, нестачі вологи і поживних речовин в грунті. Щоб вижити в таких екстремальних умовах, ці рослини виробили два види пристосовності – жорсткі пагони і тканини, здатні функціонувати при мінімумі води в них (Склерофіти), і, навпаки, соковиті і м`ясисті стебла і листя, накопичують максимальну кількість вологи (сукуленти). Назва «сукуленти» походить від двох латинських слів: succus – «сік» і lentus – «густий».

Деякі квітникарі розділяють кактуси і сукуленти, але це неправильно. Всі кактуси належать до сукулентів, але не всі сукуленти є кактусами. Кактуси складають найбільше сімейство – 2500 видів, що є ¼ частиною всіх різновидів сукулентів. Сукуленти мають різну здатність до зниження випаровування води:

• восковий наліт на листках;
• опушення з дрібних волосків і колючки, що перешкоджають вентиляції і абсорбуючі краплі води в тумані;
• ребриста поверхня листя і стебел, яка дозволяє розбухати рослині без пошкоджень;
• інтенсивне забарвлення;
• напівпрозорі “вікна” на кінцях листя, наповнені слизом, при проходженні через які послаблюється сонячне випромінювання;
• згортаються листя;
• липка смола на листках, до якої прилипає пісок і захищає їх від сонця;
• несприйнятлива до сонця кора;
• змінений тип фотосинтезу – у звичайних рослин він відбувається в денний час, а у сукулентів продихи листя днем ​​закриті. Кисень ці рослини виділяють вночі.

Сукуленти – це екзотичні рекордсмени за виживання серед рослин. У пустелі Мохаве в США за зиму випадає всього кілька сантиметрів опадів. В таких суворих умовах виживає суккулент юка коротколістная, або дерево Ісуса. Деякі кактуси здатні втягуватися в землю за допомогою потужного кореня при посухи, наприклад, альбука однолістних. Завдяки такій властивості її багато років не вдавалося виявити ботаніків. Багато видів пристосувалися поглинати вологу з туманів і роси, які є в період посухи єдиним джерелом води. Хамегігас інтрепідус з сімейства норичникових 7 місяців живе в вигляді бульби в висихають, калюжах, але буквально через кілька хвилин після випадання опадів випускає листя. Під час дощів рослини намагаються максимально швидко увібрати вологу, часом збільшуючи вагу на кілька кілограмів. За одну ніч після дощу сукуленти утворюють квітки, і пустелі перетворюються в квітучі поля.

У більшості рослин квіти дрібні і непоказні, але є і види, що дають дуже великі, ароматні квіти (серед кактусів). Тропічні сукуленти, такі як шлюмбергера, Епіфіллум, Хатіора мають квітки яскравого забарвлення при вирощуванні в домашніх умовах. Виведені селекціонерами гібриди володіють великим розмаїттям забарвлення квіток, такі рослини добре виглядають в міксах. У кімнатному квітникарстві також популярно розведення мініатюрних видів рослин, що дає можливість розмістити на одному підвіконні цілу колекцію сукулентів з декількох десятків примірників, дружно зацвітають навесні. Високі рослини – цереуси і молочаи можна поставити вдома углиб кімнати, наприклад, до дверей, періодично виносячи їх на світло ближче до вікна.

Сукулентні види існують також серед «нетипових» сімейств – геранієвих, гарбузових, бегонієвих, виноградних. Всього налічується більше 10 тисяч видів сукулентних рослин. Більшість сукулентів ростуть в пустелях і напівпустелях Південної Африки. Батьківщиною кактусів в основному є Північна і Південна Америка. Ареал проживання сукулентів – всі континенти, крім Антарктиди. В умовах пустель вони можуть жити кілька століть. Розміри рослин коливаються від 2-3 см до 6 м у висоту. У Росії в дикій природі зустрічаються в основному сукуленти сімейства Товстолисті (близько 120 видів).

різновиди

Найбільш відомі 7 сімейств рослин, які є суккулентами:

1. 1. ластовневих (Asclepiadaceae).
2. 2. асфоделових (Asphodeliceae).
3. 3. Аізовие (Aizoaceae).
4. 4. Кактусові (Cactaceae).
5. 5. Толстянковиє (Crassulaceae).
6. 6. Молочайні (Euphorbiaceae).
7. 7. мезембріантемових (Mesembryanthemaceae).

Залежно від того, в якій частині рослини накопичується вода, їх поділяють на стеблові, листові і кореневі. У багатьох стеблових сукулентів листя з`являються тільки під час сезону дощів, а в посуху опадають. До Стеблеві типу відносяться асфоделевие, кактуси і багато молочайні рослини. У більшості кактусів листя видозмінилися в колючки або шипи. У безлистних кактусів процес фотосинтезу відбувається в стеблах. Типовими представниками листових сукулентів є Товстолисті з щільною розеткою з товстих м`ясистих листків. Літопси ( «живі камені») і Конофітум складаються всього з однієї пари листя. Яскраво виражені листові сукуленти не мають стебла, а ниткоподібні коріння відходять прямо від листя.

Кореневі сукуленти (ластовневих і молочайні) формують потовщену частину кореня (бульби) або стебла (каудекс). Каудекс в період дощів у деяких видів досягає до декількох метрів в діаметрі. Листя у цих рослин не соковиті і часто обпадають при відсутності вологи, а гілки – сухі і тонкі. До цієї групи рослин належать ятрофи, діоскорея ( «слонова нога»), аденому та інші.

догляд

Така різноманітність серед сукулентних квітів може викликати утруднення у визначенні виду рослини. Але навіть за його зовнішніми характеристиками, не знаючи назви, можна виявити основні принципи догляду:

• Якщо у рослини є колючки, ребра, волоскові опушення або восковий наліт, щільна шкірка, червона або бура забарвлення, то це говорить про його пристосованості рости на відкритому пекучому сонці. Якщо шкірка на стеблах і листках тонка і ніжна, колір їх яскраво-зелений, то такі рослини краще розташовувати з притенением, щоб не викликати сонячних опіків.
• Чим мясистее і товщі стебла і листя, тим більше стійко рослина до посухи. Такі домашні квіти потрібно поливати нечасто. При розмноженні квітки стеблами і листям їх потрібно підсушувати протягом декількох годин.
• Рослини з тонкими кучерявими стеблами люблять підвищену вологість при укоріненні і вегетації.
• Швидкорослі види живуть в більш помірному кліматі, в родючому грунту з хорошим зволоженням. Медленнорастущие сукуленти в природі зустрічаються в бідних грунтах, в районах з тривалими засухами. Відповідні умови їм потрібно створювати і вдома (яскраве освітлення і дуже помірний полив, грунт з гарним дренажем).

Практично всі види, крім ампельних, люблять свіже повітря, тому в літній сезон їх можна виносити в сад або ставити на балкон, лоджію. У зимовий час провітрювання потрібно робити обережно, так як рослини не виносять холод.

Сукуленти, привезені з Голландії, після покупки в магазині необхідно пересаджувати, так як вони вирощуються на поживної суміші в торфі і не призначені для тривалого утримання. За кордоном після цвітіння їх викидають. Куплене рослина виймають з транспортувального горщика, очищають і оглядають коріння, пересаджують в більш відповідний грунт.

Високорослі розгалужені і ампельні види необхідно піддавати регулярної обрізку. Крону толстянкових сукулентів протягом декількох років можна сформувати в стилі бонсай – з потовщеним стеблом біля основи і розгалужених верхівкою.

При вирощуванні Крестовников і молочаев потрібно стежити, щоб до рослин не було доступу для дітей, так як всі частини цих сукулентів отруйні. Також потрібно бути обережним з тими екземплярами, які мають довгі жорсткі колючки, з агавами, гостролистий суккулентами (алое, сансевьери), так як вони можуть травмувати очі.

Грунт

Сукуленти – це рослини, які не вимогливі до складу грунту, але найкращим ґрунтом для них є той, в якому вони ростуть в природі:

1. 1. Яскраво вираженим сукулентів, що живуть в пустелях і горах, потрібен легкий гравійний грунт дрібної фракції (3-5 мм).
2. 2. Для більшості видів рекомендується суміш наступного складу:

• перегній – 2 частини;
• торф – 2-3 частини;
• цегляна крихта (або дрібний гравій) і промитий крупний пісок – по 1,5 частини;
• дернова земля – ​​1 частина;
• подрібнений сфагнум – 1 частина.

3. У горщики з епіфітних рослинами (що живуть на деревах в субтропіках) і ехінопсісов додають перегнилий коров`ячий гній.

4. Для вирощування столбовідних цереусов в грунтової суміші збільшують кількість дернової землі і щебеню.

5. Рослинам з потовщеним корінням, Астрофітуми, білим маммілярій, а також молочай потрібно більше глини.

6. Глотіфіллюми в багатому грунті стають дуже товстими. Тому для них використовують суміш наступного складу:

• пісок – 2 частини;
• листова земля – ​​0,5 частини;
• глина або суглинок – 1 частина.

7. Старим рослинам в горщики додають більше дерну.

8. Кактуси воліють підкислену грунт.

Можна скористатися готовими сумішами для кактусів і сукулентів, що продаються в магазинах. При відсутності такої можливості застосовують садову землю, перемішану з піском. Загальним правилом для всіх цих рослин є хороший дренаж, так як застій води для них згубний, навіть для тих видів, які ростуть в тропічних лісах. Для розпушення грунту використовують такі матеріали:

• хвою;
• дрібно нарізаний сфагнум;
• кокосову стружку;
• перліт;
• вермикуліт;
• гравій;
• гранітну крихту;
• подрібнений деревне вугілля.

Горщики для рослин вибирають з великими дренажними отворами. На дно ємності укладають шар дренажу (гравій, щебінь та інші) товщиною не менше 2-3 см. При відсутності дренажних отворів шар дренажного матеріалу повинен складати не менше 1/3 висоти посуду. Старі і великі екземпляри рослин краще вирощувати у великих глиняних горщиках, так як в легких пластмасових вони можуть перекинутися при висиханні грунту. Випаровування води в глиняних горщиках відбувається не тільки з поверхні землі, а й через стінки ємності, тому землю потрібно поливати частіше. Молоді рослини підрощують в одноразових пластикових стаканчиках, але їх не можна використовувати в якості постійної посуду, так як від світла зеленіє земля.

Розмір горщика повинен бути на 1-2 см більше кореневої системи рослини. Дорослим рослинам пересадка потрібна нечасто, а молоді перевалюють в свіжу землю щороку. Сильно суккулентниє види (товстянки, мезембріантемових) пересаджують раз в 2-3 року. Землю перед пересадкою не поливають, так як свежеполітие рослини легко ламаються. Можна її злегка зволожити обприскуванням. При пересадці більшість видів НЕ заглиблюють, виняток становлять літопси, Конофітум, гудіі, таварезіі і молоді адениума, у яких треба обов`язково присипати кореневу шийку. Пересаджують сукуленти навесні, перед відновленням активного росту. Після цього рослини тримають в півтіні 2-3 тижні, а потім їх знову можна виносити на сонце. Суперсуккуленти після пересадки не поливають 2-3 дня.

При регулярній пересадці сукулентів не потрібно підживлення. Виняток становлять ті рослини, які вирощуються на гідропоніці і полугідропоніке (гравійному субстраті). Перевагу віддають рідким мінеральних добрив, так як від органічних вони втрачають декоративність. Також не слід підгодовувати ті рослини, які стоять в тіні. В якості добрив можна використовувати спеціалізовані препарати для кактусів, які продаються в квіткових магазинах. Швидкорослі види підгодовують 1 раз в 2 тижні, повільно зростаючі – 1 раз на місяць і лише в період вегетації.

Рецепт мінерального добрива для сукулентів:

Інші комплексні добрива, призначені для кімнатних квітів, розбавляють вдвічі від концентрації, зазначеної в інструкції.

Освітлення, полив

Головними умовами для успішного вирощування сукулентів в домашніх умовах є хороша освітленість і помірний полив. Горщики з рослинами, встановлені на підвіконні, необхідно періодично повертати, щоб вони рівномірно висвітлювалися. Це робиться для того, щоб квіти не витягувалися в одну сторону і не отримали опіків на тіньовій стороні при перестановці. Для деяких сукулентів, що мають важку масу листя і гілок, відхилення стовбура і пагонів може привести до поломки і загибелі рослини.

Найкращим розташуванням для більшості видів є південні (для кактусів, літопси, конофітумов, Гудій, толстянкових) і східні, західні вікна (тропічні сукуленти, алое, гастерія, каланхое). Недолік освітлення призводить до того, що сукуленти витягуються, забарвлення їх стає блідою, припиняється цвітіння і рослина в кінці кінців може загинути. Якщо в оселі є тільки малоосвітлених вікно, то потрібно вибирати тіньовитривалі види, що відрізняються темно-зеленим забарвленням (толстянка портулаковідная, хавортія відтягнути, хавортія смугаста, сансевьера трехполосая, ехеверія агавовідная, очитки, ріпсаліси, шлюмбергери).

Сукуленти не виносять заливши водою. Для них діє одне універсальне правило: краще недолити рослина, ніж перелити. У природних умовах деякі види можуть обходитися без води по 2-3 місяці. У період активної вегетації сукуленти поливають 1 раз в тиждень при температурі +25 градусів. При більш високій температурі і для облиствених рослин полив роблять частіше. Деякі види кактусів в жарку погоду зупиняються в рості, в цьому випадку полив скорочують. Переважно використовувати м`яку теплу воду. Занадто жорстку воду можна пом`якшити, розчинивши дрібку лимонної кислоти в 3 л рідини або торф`яну крихту (1 жменя на відро води, настоювати протягом доби).

зміст взимку

З весни по осінь сукуленти ростуть при кімнатній температурі. Взимку їх містять в більш прохолодних умовах з двох причин:

• для того щоб вони не витягувалися при відсутності достатнього освітлення;
• для зав`язування квіткових бруньок, яке відбувається в період спокою.

Ехеверіі, пахіфітум, граптопеталуми, агави, Педілантус і багато седуми вимагають сухої зимівлі при температурі + 10 . + 12 градусів. Алое, гастерія, каланхое, хавортии, бріофіллум, крассули, аізовие, молочаї, ластовневих в період спокою повинні знаходитися при більш високій температурі +15 градусів. Тропічні сукуленти – сансевиерии, хойя, циссус – воліють півтінь, вологість і поживний грунт, а також теплу зимівлю при +15 градусах. Догляд в домашніх умовах повинен відповідати умовам проростання рослин в їх природному середовищі. У деяких видів восени відбувається природне в`янення листя.

Знижену температуру рослинам можна забезпечити на прохолодному підвіконні. Якщо скла проморожує інеєм, то горщики потрібно прибрати подалі від вікна, так як рослини можуть загинути при температурі нижче +10 градусів. У зимовий час скорочують полив – для тропічних видів – до 1 разу в 2-3 тижні, для посухостійких – до рази на місяць. Літопси і Конофітум в зимовий час не поливають. У таких рослин, як таварезія, молочай, тріхокаулон грунт між поливами повинен ретельно висушують. Толстянковиє (очиток, каланхое та інші) поливають частіше, не доводячи землю до повного висихання. Якщо є можливість забезпечити рослинам яскраве освітлення за допомогою штучного підсвічування, період вегетації можна продовжити. Деякі види ростуть і взимку – це церопегія, Аїхрізон. У цьому випадку рослини поливають частіше і містять при звичайній температурі.

Хвороби і шкідники

Незважаючи на свою стійкість до несприятливих факторів, сукуленти, як і інші кімнатні рослини, схильні до захворювань і ураження шкідниками. Найбільш поширені такі шкідники:

• борошнистий червець (приморський і виноградний);
• сциарід;
• щитівка;
• павутинний кліщ;
• кореневої червець;
• багатоніжка;
• нематода.

Великих шкідників збирають руками, інших обприскують інсектицидами системної дії: карбофос, фуфанон, актеллика, Децис і іншими. Акарициди (Фитоверм, Акарін, Вермітек) допомагають впоратися з павутинним кліщем. Кореневих червців, часто вражають літопси, гастерія, алое, можна виявити при пересадці. Коріння очищають від шкідників і обробляють марганцівкою.

При перезволоженні сукуленти уражаються грибковими захворюваннями:

• фузаріозна гниль;
• мокра гниль;
• борошниста роса;
• сіра гниль (ботритис).

Для боротьби з грибками застосовують інсектициди, перераховані вище, рожевий розчин марганцевокислого калію, а також спеціальні аерозолі. При покупці кошти потрібно враховувати, що алкогольної аерозолі руйнують воскоподібний наліт на зелених частинах рослини. Хворі рослини пересаджують в свіжу грунт, горщики знезаражують.

розмноження

Дивовижна пристосовність сукулентів до несприятливих зовнішніх умов вплинула і на їх здатність до розмноження. Більшість з них легко дають молоді рослини з стебел і листя (особливо Товстолисті). Листя бріофіллум буквально обвішані дітьми, у яких вже є коріння. При падінні на землю вони швидко вкорінюються в грунті. У бріофіллум Гастона Боньєр дітки ростуть на кінцях листя, звисають прямо до землі, тому молоді рослини відразу приживаються на тому ж місці. Вегетативний спосіб розмноження більш швидкий і ефективний, ніж насіннєвий. Сукуленти легко дають міжвидові гібриди, а кактуси і молочаї можна прищеплювати.

При посіві насіння використовують субстрат з наступних компонентів:

• листова земля – ​​1/3 частина;
• пісок – 1/3 частина;
• подрібнене вугілля – 1/3 частина.

У більшості видів насіння дрібні і навіть пилоподібні. Тому їх сіють в квітні-березні прямо на поверхню землі, потім злегка вдавлюють плоским предметом. Більші присипають дрібно просіяного землею товщиною не більше, ніж висота насіння. Найбільшу схожість мають свіжозібране насіння. Поливати з лійки їх не можна, щоб струмінь води не розмила землю, натомість обприскують з пульверизатора. Миску з насінням накривають склом або плівкою, тримають при температурі не нижче +25 градусів, періодично проводять їх провітрювання.

Сходи з`являються через 1 -2 тиждень, у деяких видів – через 1-2 місяці (наприклад, у опунций). У фазі першої цієї пари листя їх розсаджують і поливають через 2-3 діб після пікіровки. Влітку рекомендується повторити пікіровку, так як це допомагає зміцнити кореневу систему і стимулює активне зростання. Літопси і Конофітум в перший рік житті не пікірують, а тільки злегка розпушують землю. Якщо поверхню грунту у сіянців затверділа або покрилася зеленим мохом, їх також пересаджують, а при появі цвілі присипають її товченим вугіллям. Насінням розмножують в основному для отримання нових сортів рослин, а також кореневі сукуленти, так як при живцюванні дочірнє рослина у них не дає батьківську форму. Деякі молочайні і кактусові не цвітуть і не утворюють насіння, тому для них цей спосіб також непридатний.

Живцювання сукулентів виробляють з лютого по жовтень. У зимовий час живці погано вкорінюються, так як рослинам не вистачає тепла і світла. Можна посадити окремі листочки або гілки невеликої довжини. М`ясисті частини після зрізу або виламування з материнської рослини підсушують на повітрі протягом 1-2 днів. Замість подвяливания, саджанці можна увіткнути відразу в суху землю. Для вкорінення рекомендується використовувати субстрат, що складається на ¼ з крупнозернистого піску і на ¾ з повноцінного грунту. Листя толстянкових в землю не саджають, а кладуть на місяць в сухе місце в тінь, після чого біля основи листа з`являється молода нирка. При посадці живці і листя заглиблюють не більше, ніж на 1 см. У спекотну погоду проводять їх обприскування. У воді живці і листя вкорінюються набагато гірше, часто загнивають, так як такі умови їх розмноження не відповідають природним.

У Гастерія і хавортий діток здатні давати навіть частини листа. Розмір шматочків повинен становити не менше 1 см. Найкраще вкорінюються ті листи, які були взяті з верхньої частини квітки. Їх підсушують і садять в пісок. Листи каланхое розрізають уздовж по середній жилці, в результаті за місцем різу з`являється велика кількість діток. Ліановидні рослини можна розмножити, пустивши втечу до сусіднього горщик, де він швидко вкорениться.

Кактуси кулястої форми через 4-5 років після посадки дають бічні пагони, які можна легко відокремити. Часто у них вже є невеликі коріння. Столбовідние кактуси, які в культурі ніколи не дають діток, розрізають на частини і висаджують у вологий субстрат для вкорінення.

Сукуленти (85 фото): назви та види, особливості догляду, полив та вирощування

Не всі знають, що під назвою «сукуленти» ховаються всі наші прості, красиві та невибагливі улюбленці, яких ми зустрічаємо щодня. Це товстуни, алое, молочай, крассула, каланхое, деякі види кактусів і маса більш рідкісних сортів. Об’єднує їх здатність накопичувати вологу в м’ясистому листі та стеблах, завдяки чому вони не потребують постійного поливу та складного догляду.

Загальна інформація

Група сукулентів виділяється не за зовнішнім виглядом або походженням, а за умовами проживання. Спеціальні тканини здатні запасати та утримувати воду довгий час. Так рослини виживають у пустельних регіонах. Наприклад, у спекотній Південній Америці чи Африці.

Всі сукуленти поділяються на два види:
1. Стеблові. Волога зберігається в потужному товстому стеблі, а листя дрібне і непоказне. Іноді – у вигляді колючок. До цієї групи належать багато кактусів, молочай.

2. Листові. Волога зберігається у листі. Найвідоміші приклади – алое, «грошова» товстунка, трав’яниста хавортія та «кам’яна» ехеверія.

Економити та зберігати вологу сукулентам дозволяють кілька механізмів, що виробилися внаслідок еволюції:

– Листя та стебла покриті щільною кутикулою. Вона не тільки дає механічний захист, але й запобігає випаровуванню;
– Пушок на поверхні тіла конденсує вологу;
– Округлі форми залишають менше площі для випаровування вологи. Це стосується і стовбурів, і листя;
– Протяжні кореневі системи добираються до водоносних шарів грунту;
– Поверхневе коріння витягує вологу зверху: росу та опади;
– Дугоподібне листя працює як жолоба, за якими вода стікає до коріння під час дощу;

– Ребристе стебло дає «фору» при зберіганні запасів води. Рослина поглинає вологу, доки ці ребра не розпрямляться повністю. Завдяки цьому воно не лопається;
– Листя збирається в розетки з редукованим стеблом. Це мінімізує потреби квітки;
– Кількість дихальних пір зводиться до мінімуму;
– Квітка дихає вночі. Внутрішня волога менше витікає крізь пори, коли температура навколо нижче;
– Наземні частини можуть відмирати при занадто тривалій посусі. Але потім знову розростаються з покращенням умов.

Свої механізми існують і для захисту від перегріву.Це вертикальні форми, мінімум наземних частин при розвиненому кореневищі, світлі забарвлення та спеціальні захисні пігменти.

Види сукулентів

Видів сукулентів безліч. Їх складно навіть чітко класифікувати за родами та сімействами. Тому ми розповімо тільки про найпопулярніші та найцікавіші з них.

Алое

Алое – король сукулентів, якого широко використовують не лише у флористичних композиціях, а й у медицині, фармацевтиці та косметології. Родом він із Південної Африки. Будинки вирощують лише деякі різновиди.

Красула

Красула, вона ж товстунка, вона ж «грошове дерево» відрізняється об’ємним округлим листям. Через жовтуватий відлив на темній, насиченій поверхні її листя нагадує монетки. Тож товстунка вважається амулетом, який приваблює в будинок багатство.

Еоніум

Еоніум – це цілий рід довгожителів.Сама його назва з давньогрецької перекладається як «вічна», і не випадково. Підвиди відрізняються не лише кольором та формою листя. Вони можуть розростатися розетками, кущами та навіть травою.

Каланхое

Ще недавно каланхое у величезних кількостях можна було зустріти майже на всіх підвіконнях. І на те є дві причини: практично безконтрольне розмноження за рахунок суцвіть-зірочок вздовж листя, а також цілющі загоювальні та протизапальні властивості соку рослини.

Гастерія

За рахунок незвичайної форми гастерія також відома як «мова адвоката». Присадкуваті розетки складаються з щільного листя, справді схожого на мову. Загалом налічується близько вісімдесяти видів гастерії.

Агава

Агава відрізняється цікавою кулястою структурою розетки. Вона складається з щільного і жорсткого зеленого листя, іноді – з жовтуватими смугами. По їхній поверхні тягнуться загострені краї-ребра.

Літопс

Літопс – один із найнезвичайніших сукулентів.Його ще називають живим каменем, тому що на перший погляд квітка важко відрізнити від гальки.

Свою сутність він розкриває тільки в період цвітіння, коли між товстим листям, що нагадує розділений навпіл циліндр, з’являються яскраві жовті, білі, рожеві та оранжеві квіти.

Дювалія

Існує близько двадцяти видів дювалії, і всі вони ростуть на півдні Африки. Це невеликі сукуленти із овальними або округлими стеблами. Цікаві вони своїми бордовими, коричневими, фіолетовими або навіть чорними квітами, що нагадують морську зірку.

Аденіум

Аденіум нагадує невелике деревце з дрібним листям. Це один із найбільш вологолюбних сукулентів, який не заперечує проти обприскування. Цвіте він рідко, але густо – з великою кількістю дрібних рожевих кольорів.

Хавортія

Хавортія – ще один сукулент, який багато хто знає візуально, але одиниці – за назвою.Це ті самі темно-зелені розетки із загостреним витягнутим листям, поцяткованим одеревілими блідими ребрами і крапками.

Кактуси

Кактуси-сукуленти поєднують потужні округлі стебла. При цьому вони можуть бути кулястими, циліндричними, дископодібними та свічкоподібними.

Виділяють дві категорії: пустельні та тропічні. Пустельні кактуси більш звичні до посухи, з товстими стовбурами без листя, але з колючками. Тропічні прибули до нас з джунглів Південної Америки. Їхні стебла тонші і довші, а колючки – м’які та делікатні. Іноді такі кактуси ростуть на інших рослинах.

Догляд за сукулентами

Суккулент – найпоступливіший і невибагливий зелений друг. Йому досить мінімальної уваги, а загальні правила догляду – прості, нехитрі та практично не відрізняються для всього різноманіття видів.

Клімат

Це пустельні рослини із посушливих країн.Звичайно, відтворити в середній кліматичній смузі їхні рідні умови не вдасться. Та й не потрібно!

Просто врахуй, що сукуленти не переносять сильних заморозків та вологих приміщень. Зате їм цілком комфортно, якщо регулярно провітрюватикімнату та забезпечити перепад температур з дня на ніч. Можеш сміливо залишити розсаду на підвіконні.

Грунт

У своїх рідних регіонах сукуленти чудово почуваються в піску або його сумішах. Тому вибирай пухкий ґрунт, який добре провітрюється і пропускає воду. Також вона повинна рівномірно зволожуватися під час поливу.

В якості розпушувача можеш сміливо брати пісок, дрібний гравій, биті черепашки, вапно або спеціальне активоване вугілля. Не варто вносити в ґрунт торф, перегній чи чорнозем.

Світло

Як справжні жителі пустелі, сукуленти потребують сонця і люблять його. Вибирай південні підвіконня. Або потурбуйся про додаткове освітлення, якщо вікна виходять на північ.

Май на увазі, що деякі сорти чутливі до занадто агресивних прямих сонячних променів. Обов’язково уточни цей нюанс для своїх зелених улюбленців. Наприклад, це не стосується кактусів та агави, а ось крассула чи алое можуть вигоріти.

Полив

Частота поливу залежить від сезону. З весни та до осені достатньо поливати сукуленти раз на 1-2 тижні. Орієнтуйся на сухість ґрунту. Вона має залишатися сухою мінімум 3-4 дні. Головне не допускай, щоб коріння пересихало.

Взимку частота значно скорочується. Якщо температура тримається вище за 10 градусів, то середня періодичність поливу – раз на місяць. Якщо нижче – раз на 2-3.

Вирощування сукулентів

Вирощувати сукуленти з насіння дуже довго та складно. Зазвичай, цей метод використовують тільки при виведенні нових сортів. В інших випадках досить звичайного вегетативного розмноження.

Просуши кілька днів черешок або листочок, щоб не занести бактерії із землі на свіжий зріз. Можеш додатково користуватися стимулятором зростання. Змочіть грунт теплою водою і поглибте черешок на 15-20 мм. Залиш суккулент у спокої на кілька тижнів у світлому та теплому місці, поки він не вкорениться.

Багато сортів справляються з розмноженням самостійно. Навіть листя, скинуте на вологий ґрунт, швидко проростає. Стеж за цим, якщо не плануєш створювати свій міні-сад.

Пересадка

Пересаджувати сукуленти рекомендується на початку періоду активності. Тобто навесні. А ось у період зав’язі бутонів або цвітіння – категорично не варто. Молоді рослини можеш пересаджувати щороку, дорослі – рідше, кожні 2-3.

Удобрювати ґрунт теж краще навесні, але зрідка, не частіше ніж раз на місяць. Концентрація добрив для невибагливих сукулентів мінімальна. Вони звикли до бідного ґрунту.

Боротьба зі шкідниками та хворобами

Навіть найневибагливіші сорти не захищені від проблем. Хоча для шкідників і паразитів сукуленти майже не цікаві. Іноді зустрічаються кліщі, трипс та борошнисті черв’яки. Для боротьби з ними використовуй акарициди та системні препарати.

Рекомендується не тільки обприскувати рослину, а й просочувати ґрунт. Так листя і стебла стануть отруйними для паразитів зсередини. Щоб коріння не гнило, уникай частого поливу і вибирай домішки зі зниженим вмістом азоту.

Намагайся не турбувати рослини взимку, у період спокою. І використовуй горщики лише з дренажним отвором.Зазвичай для сукулентів цього більш ніж достатньо.

Сукуленти – фото

Все ще сумніваєшся, чи завести сукуленти? Пропонуємо тобі останній та вирішальний аргумент. Сукуленти ідеально підійдуть для креативних квіткових композицій, флораріумів, фіто-стін та оригінальних дизайнерських рішень. Поглянь на ці фото і переконайся на власні очі!