Вірю – не вірю: 10 стереотипів про мусульман

Зібравши найбільш поширені стереотипи про мусульман, ми попросили прокоментувати їх голову правозахисної організації “Разом із законом” Вікторію Нестеренко та документальну фотографку й фотожурналістку Аліну Смутко.

На початку інтерв’ю Вікторія зазначила: на більшість із таких запитань неможливо знайти лаконічну відповідь.

Аби проаналізувати ті чи інші сури з Корану (наприклад, про насильство, утиски, права жінок тощо) вчені-ісламознавці роками вивчають різні письмена.

Масла у вогонь у спірних питаннях підливають прихильники радикальних течій ісламу. Розуміння релігії змінюється з роками та модернізується, що є природним процесом.

№1: Іслам – це агресивна релігія,

до насилля мусульман закликає Коран

Вікторія Нестеренко: Прямих закликів до насилля немає в Корані ( священна книга мусульман, що містить релігійні погляди на світ та природу, правові норми, обряди та ін. – авт.).

До прикладу, візьмемо суру 2, аят 190: “І боріться на шляху Аллага (Всевишній, Бог) проти тих, хто бореться проти вас.

Але не виявляйте ворожості при цьому, бо ж, воістину, Аллаг не любить тих, хто виявляє ворожість!” (сура – розділ у Корані, загалом там 114 сур; аят – найменший відокремлений текст Корану, вірш; в Корані 6236 аятів – авт.).

Дуже часто фрагменти аятів з Корану, в яких йде мова про боротьбу, виривають із контексту і трактують неправильно. На жаль, цим користуються секти радикальних течій ісламу, але їх – значна меншість.

Термін “джигад”, який часто використовують у контексті тероризму, з арабської перекладається як “зусилля”.

З релігійної точки зору, джигад – це будь-яка дія, що виконується заради Аллага з благим наміром: внутрішня боротьба зі своїми поганими звичками чи нав’язливими думками, вивчення напам’ять і викладання Корану іншим людям тощо.

Також є термін “гендерний джигад” – боротьба за рівні права жінок і чоловіків у соціальній, політичній, економічній сферах. Тому слово “джигадист” не дорівнює словам “вбивця” чи “терорист”.

Для мене джигад – це робота задля захисту прав мусульманок і мусульман України в цілому.

Зрозуміти іслам: як підійти до вивчення Близького Сходу

Аліна Смутко: Іслам і Коран закликають до порозуміння, прощення й терпимості.

Докази цьому можна знайти в самих текстах. Є приписи, які дозволяють вдаватися до самооборони (саме їх ісламофоби активно перекручують і подають як “насильницькі”), але вони в жодному разі не дозволяють вчиняти насилля проти інших без причини.

Корені тероризму – в ісламістських трактуваннях священних текстів, у безграмотності населення країн, де він поширений.

Вербувальники перекручують сенси і вкладають викривлені уявлення про релігію в голови молодим хлопцям і дівчатам.

№2: Іслам підтримує багатоженство

Аліна Смутко: Обмежене (4 дружини) багатоженство було запроваджене засновником ісламу, Пророком Мухаммадом, мир йому (в усному мовленні й на письмі мусульмани вживають цей і схожі звороти, згадуючи імена різних пророків – авт.), як засіб вирішення проблеми вдівства та сирітства.

В ті часи через війни тисячі жінок залишалися просто неба з малими дітьми без засобів до існування і просто вмирали з голоду.

Аят про дозвіл мати чотирьох дружин був посланий Пророку саме після однієї з таких воєн. Але це не “легалізація” коханок, як багато хто думає.

Нині ж цим аятом багато чоловіків мусульман виправдовують свій напів моральний спосіб життя, бажання похизуватися статками (адже утримувати дві родини не так і просто).

Тому так, можна сказати, що іслам підтримує такий сімейний устрій, але він не має нічого спільного із сучасним розумінням багатоженства.

Також варто додати, що в Корані є інший аят, який сучасні ліберальні дослідники вважають непрямою “відміною” попереднього: в ньому йдеться про те, що чоловік має ставитися до всіх жінок однаково, а це неможливо (бо треба однаково їх любити, намагатися справедливо утримувати й наділяти їх рівною увагою).

Думаю, нині існують інші способи підтримки нужденних жінок, є самотні жінки із дітьми, які завдяки емансипації мають успішну кар’єру й не потребують бути чиєюсь “дружиною”, щоб вижити.

Тож сама потреба в багатоженстві має відійти, як колись відпала потреба в рабстві (хоча в Корані бачимо згадки й про такий суспільний устрій).

Вікторія Нестеренко: Є різні думки щодо того, чи має перша дружина знати про подальші шлюби чоловіка.

Якщо оцінювати це питання з точки зору довіри, то обман – це поганий вчинок.

Виходячи заміж, у шлюбному договорі перша жінка може поставити своєму чоловіку умову більше не одружуватися. Якщо він порушує це зобов’язання, тоді вона матиме право на розлучення.

Більшість ісламських вчених наполягають на наявності такого контракту.

№3: Жінка в ісламі не має жодних прав

і повинна коритися чоловіку

Вікторія Нестеренко: З релігійної точки зору, Аллаг створив усе ідеальним, тому іслам не може вважати жінку неповноцінним створінням чи істотою другого сорту.

На жаль, дуже багато чоловіків думають інакше й нехтують релігійними нормами, порушують права жінок.

Жінка має право здобувати освіту та працювати, якщо сама цього хоче і це не порушує моральні норми ісламу. Вона цілком може мати активний спосіб життя, долучатися до волонтерської, громадської чи політичної роботи. Але в консервативних родинах права жінки порушуються.

Проте в Корані дійсно є декілька аятів про зверхнє ставлення до жінок чи навіть заклики до насильства. Наприклад, сура 4, аят 34: “Чоловіки піклуються про жінок, адже Аллаг віддав перевагу одним перед іншими, а також через те, що чоловіки витрачають своє майно.

Праведні жінки покірні, вони бережуть у час відсутності чоловіків те, що Аллаг наказав берегти.

А тих жінок, непокори яких ви боїтесь, повчайте, уникайте на подружньому ложі та врешті-решт злегка бийте. Якщо ж вони послухаються вас, то не шукайте шляху проти них. Воістину, Аллаг – Всевишній, Великий!“.

Цей аят перекладають і пояснюють по-різному. Будуть і ті, хто вважатиме, що він дає прямий дозвіл на побиття жінки.

Ісламський шлюб: старі традиції і нові реалії

Коран був посланий у часи, коли насильство серед людей було звичним. Нині, в умовах розвинутого суспільства, ми розуміємо, що такі речі недопустимі, а домашнє насильство карається законом (в країнах ісламського світу також).

Пояснюючи значення цього аяту, вчені звертають увагу на дії та висловлювання Пророка Мухаммада, зокрема на те, що він ніколи не чинив насилля щодо дружини, а іншим чоловікам наказував: “Найкращим з вас є той, хто найліпше ставиться до своєї дружини“.

№4: Мусульманка не може вийти заміж та розлучитися з власної волі

Вікторія Нестеренко: Аби взяти шлюб в ісламі, є декілька важливих умов: махр (шлюбний дар чоловіка жінці), повноліття, вільний вибір партнера та особиста згода.

Якщо хоч одне з цих правил порушується, шлюб можуть визнати недійсним.

Попри це, звісно, люди, для яких у пріоритеті традиції, а не віра, часто їх порушують.

В ісламському світі чоловік повинен забезпечувати сім’ю матеріально. Якщо жінка не хоче годувати дитину грудьми, він має організувати послуги годувальниці.

Якщо жінка працює, то отримані кошти витрачає лише на власні потреби, чоловік не має права їх вимагати.

Виховання дітей є спільним обов’язком подружжя, проте останнє слово залишається за матір’ю.

І Пророк, і сучасні шейхи закликають чоловіків не лише забезпечувати родину, а й допомагати своїм дружинам по господарству – це нормальна практика.

Будь-які упередження з боку чоловіків (на кшталт “місце жінки – на кухні”) походять не з релігійних канонів, а з особистого ставлення, виховання і традицій.

Іслам – це єдина ортодоксальна релігія, яка дозволяє релігійне розлучення (коли рішення щодо нього схвалюється шаріатським судом чи релігійною громадою, імамом або шейхом – авт.). Воно передбачене, але, звісно, небажане.

Обоє – і жінка, і чоловік – мають право розлучитися, і на це має бути конкретна причина. Жінка має право просити розлучення, якщо чоловік не забезпечує її або не виходить на зв’язок протягом трьох місяців.

Також дружина має право подати на розлучення, якщо є підтверджений факт безпліддя її чоловіка (у протилежній ситуації, коли безплідна жінка, мусульманин може одружитися вдруге, щоб мати дітей, при цьому не розлучаючись із першою дружиною).

У деяких ісламських країнах розлучення можна вимагати у випадку насильства.

Аліна Смутко: Жінка має право відмовити залицяльнику – і це рішення мають поважати її родичі.

Насправді в ісламі доволі чітко врегульовані сімейні стосунки й обов’язки партнерів, але вони не обмежують жінку.

Чоловіки мають забезпечувати безпеку й фінансову стабільність дружини та дітей. Іслам наказує їм бути добрими та дбайливими до своїх жінок, дітей, батьків і рідних. Про це теж можна дізнатися у Корані чи життєписі пророків, зокрема пророка Мухаммада, мир йому.

Якщо уважно вивчити ці тексти, можна побачити: на чоловіків покладено значно більше обов’язків, зокрема по господарству та догляду за дітьми.

№5: Усі мусульманки повинні обов’язково носити хустку

Аліна Смутко: Хіджаб – це, грубо кажучи, інструкція від Аллага для зовнішнього вигляду, який має забезпечити комфорт (зокрема, ментальний).

Така інструкція є не лише для жінок, але й для чоловіків. Їхній зовнішній вигляд відрізняється – насамперед, через різну фізіологію і сексуальність статей. Але його строгість (і обов’язковість) регламентується середовищем, а не Кораном.

Хіджаб має бути вільним вибором жінки, адже в Корані сказано: “Немає примусу в релігії“.

Жінка в хіджабі захищена від сторонніх поглядів. Твоє тіло належить тільки тобі, наскільки б токсичним не було твоє середовище.

Шана різноманіттю: Як це – прийняти іслам та носити хіджаб

Вікторія Нестеренко: Ситуація з хіджабом відрізняється у всіх ісламських країнах.

Там, де він є обов’язковим (для немусульманок також), жінки дійсно не мають вибору. Для багатьох із них хіджаб – це елемент традиції, а не релігії: навіть якщо жінка походить із мусульманської родини, але не дотримується релігійних норм, їй все одно часто доводиться носити хіджаб.

Саме тому феміністки в ісламських країнах борються проти обов’язкового носіння хіджабу – це має бути особистим та свідомим вибором.

Іноді у неісламських країнах чоловіки також змушують жінок одягати хіджаб, але це буває вкрай рідко. Частіше жінки роблять це з власної волі, а іноді й взагалі мають виборювати право носити хіджаб.

№6: Мусульмани дуже набожні

Аліна Смутко: Молитися п’ять разів на день – це обов’язок мусульманина. Це намаз, основа поклоніння.

Та не всі його виконують і роблять це постійно (хоча всі мусульмани й вірять у його обов’язковість).

Зокрема, це стосується мусульман, які живуть у світських мультирелігійних або переважно християнських країнах: тут не всюди є місце, щоб посеред робочого дня зірватися на намаз, навіть не у всіх великих містах є мечеті.

Іноді знайти місце для молитви – це не рутина, а квест!

Вікторія Нестеренко: Практикуючі мусульмани мають молитися мінімум 5 разів на день, тож таке твердження не є стереотипом.

Щодо молитви існують певні обмеження. Для молитви мусульмани мають обирати чисте місце. Не можна молитися на цвинтарі, в туалеті, у приміщеннях, де є зображення людей. Це можуть розцінити як поклоніння чомусь іншому.

Молитва – це певного роду медитація: комусь краще усамітнитися, а хтось може здійснити її, не відволікаючись на навколишній світ.

№7: Мусульмани їдять лише “халяль”

Аліна Смутко: Практикуючі мусульмани дотримуються цього правила.

Але “халяль” – це не лише про їжу. Халяльним має бути не лише харчування, а й одяг чи місця відпочинку.

За моїми спостереженнями, мусульмани намагаються дотримуватися халяльної дієти (це не дуже складно, адже основні заборони тут – на свинину, кров, алкоголь тощо).

Більш сумлінні стежать, аби покупки косметики, побутової хімії чи одягу також співпадали з халяльними нормами (знову ж таки, в Україні для цього потрібно чимало терпіння).

№8: Іслам забороняє світські розваги

Аліна Смутко: Іслам не забороняє світські розваги.

Є консервативні вчені, які не схвалюють музику, кіно та “розпусні” книжки (і будь-які, в принципі), але їхні висновки мають дуже розмите підґрунтя.

Є мусульмани, які дійсно відмовляються від “спокус” – і це їхнє рішення.

Та загалом розважатися в рамках шаріату цілком прийнятно, адже Аллаг створив людину й для радості теж.

Вікторія Нестеренко: В Україні держава відділена від релігії і мусульмани можуть почувати себе вільніше. Іслам не забороняє концерти, вистави, театри чи кіно.

№9: Мечеть – лише для мусульман

Вікторія Нестеренко: Якщо ви прийдете до мечеті на екскурсію чи на лекцію, вас ніколи звідти не виженуть.

Навпаки, мусульмани радо приймають гостей у мечетях і проводять лекції на релігійну тематику для всіх охочих, а ісламські культурні центри часто влаштовують різні тематичні заходи.

Під час Рамадану в мечетях проходять іфтари (розговіння після дня посту): на них ми запрошуємо своїх друзів і близьких.

В ісламі також є поняття “дават” – проповіді та роз’яснення канонів і основ релігії для людей інших конфесій. Тобто ми маємо доносити іслам до людей зрозумілою для них мовою.

Іноді на питання про релігію мусульмани можуть відповідати різко, вважаючи їх провокативними. Це вже залежить від характеру людини та її світосприйняття.

Аліна Смутко: Будь-який мусульманин з радістю розповість вам про свою віру. Хоча б тому, що поширюючи знання про іслам, він отримає винагороду від Аллага.

Іслам – це не якась окрема “правильна” релігія. Мусульмани вірять, що люди писання – іудеї та християни – так само вірять у Єдиного Бога і в пророків.

Звичайно, в ісламі є своє бачення цих релігій, але воно жодним чином не робить їх “гіршими”.

№10: Мусульмани мають закриті спільноти та

не переймають звичаїв країн чи територій, де живуть

Аліна Смутко: Часто мусульмани здаються “закритими”, бо, по факту, є іноземцями.

І це цілком природно: люди гуртуються із своїми земляками, з якими мають більше спільного, як мінімум – мову спілкування. Але така поведінка властива для будь-якої спільноти, й до релігії стосунку не має.

Так, мусульманин, найімовірніше, не стане пити із вами горілку чи їсти кров’янку, але це не означає, що мусульмани-вихідці з інших країн, які живуть в Україні, не поважають українську культуру загалом.

Варто сказати, що багато мусульман (на мій погляд, навіть мусульманок) – це українці-конвертиди (які прийняли іслам – авт.): вони не зрікаються своєї “українськости”, стаючи мусульманами, і дуже тепло ставляться до наших традицій.

Не кажучи вже про кримських татар, які повноправно відчувають себе українцями.

Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту “Розмаїття збагачує: висвітлення внеску етнічних, релігійних меншин та ЛГБТІ в українське суспільство” Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів.

Зміст та думки, викладені в цій публікації, є відповідальністю авторів та необов’язково відповідають позиції Посольства.

Вас може також зацікавити:

Ісламський шлюб: старі традиції і нові реалії

Шана різноманіттю: Як це – прийняти іслам та носити хіджаб

Зрозуміти іслам: як підійти до вивчення Близького Сходу

Жінку та її семеро дітей посадили до в’язниці на 15 років через відмову від ісламу?

Іслам – найстародавніша з релігій (частина 1)

Хвала Аллагу Господу світів. Мир та благословення Його посланцю Мухаммаду та всім, хто слідує Істині.

Іслам – наймолодша з релігій?

Любі друзі, часто можна почути, що Іслам як релігія є наймолодшою, і з’явилась на 600 років пізніше християнства, на кілька тисяч років пізніше іудаїзму та набагато пізніше інших вірувань, таких як ідолопоклонство, індуїзм, зороастризм, кришнаїзм тощо.

Багато людей вважають, що засновником Ісламу є людина на ім’я Мухаммад, що він єдиний пророк Ісламу та основоположник ісламської доктрини.

Також поширена думка, що Коран – це єдина книга мусульман, вони вірять лише у неї і ніколи не мали ніяких священних писань, окрім Корану.

Чи так все насправді? Чи є ми, послідовники пророка Мухаммада (хай благословить його Аллаг), першими мусульманами? Чи дійсно наша історія нараховує всього лише 1400 років?

Що таке іслам і хто такі мусульмани?

Давайте стисло ознайомимося, що ж означає слово Іслам і хто такі мусульмани.

Слово “іслам” в арабській мові означає «покірність», «капітуляція», «підкорення комусь», «покірність перед кимось», звісно мова йде про покірність перед Одним Єдиним Богом, у якого немає ніяких співтоваришів в Його діяннях, у Нього немає партнерів, у Нього немає співучасників та конкурентів в праві на те, щоб йому поклонялися всі творіння, все сутнє.

Іслам означає покірність, від цього слова походить слово «муслім», що означає «покірний», «той, хто підкорився Богу». Слово «муслім» нашою мовою вимовляється як «мусульманин». Тому, коли ми чуємо слово «мусульманин», то повинні знати, що це не просто послідовник Мухаммада (мир йому), як наприклад християнин послідовник Христа, кришнаїт Кришни, а іудей представник клану іудеїв.

Мусульманин – це людина, яка підкорилася своєму Творцю, стала покірною перед Ним, вклоняється лише Йому Одному і нікому окрім Нього. Тому надалі, коли ми будемо казати слово «покірність», то його слід розглядати як синонім слова Іслам.

Яка ж історія Ісламу, історія покірності Богу? Коли з’явились перші мусульмани?

Коли з’явився іслам?

Давайте повернемося у часи, які передували створенню цього світу.

Спочатку Всевишній створив письмову тростину і наказав їй написати все сутнє до самого Судного Дня в Захищеній Скрижалі і перо виконало наказ, даний йому Аллагом – воно вписало в Небесну Книгу все, що відбудеться у майбутньому, тим самим підкорившись своєму Творцю і ставши першим представником релігії Іслам.

Потім Аллаг створив ангелів, Він створив їх зі світла, і всі вони були покірні Йому, всі вони були мусульманами, всі вони корилися наказам Всевишнього. Вони і донині виконують все, що наказує їм їхній Господь. Аллаг зміцнив їх настільки сильною вірою і наділив їх такою праведністю, що вони ніколи не припиняють бути покірними мусульманами і завжди лишаються в лоні Ісламу.

Таким чином, Іслам існував до створення людей і Землі, а всесвіт був повністю населений мусульманами. Коли ж з’явилися перші не мусульмани? Хто першим залишив покірність Творцю? Хто першим наважився не підкоритися божому велінню?

Коли ще ні ангели, ні інші творіння божі не знали про те, хто такі люди, коли земля була пустинна та безмовна, Господь створив духів. Він створив їх з полум’я, і вони мали іншу природу, відмінну від природи людини, вони не були обмежені матеріальними перепонами тією мірою, якою ними обмежена людина. Вони були закликані до покірності, але з плином часу вони піддалися своїм пристрастям і пішли за ними, почали не слухатися свого Господа, відійшли від Ісламу, віддаючись своїй похоті та слідуючи своїм бажанням. Вони почали вбивати один одного, займатися перелюбством і робити всі мислимі та немислимі гріхи.

Саме духи і стали першими невірними, тому що зрадили Бога. Окрім істинної релігії Іслам, з’явилась ще одна релігія, хибна релігія, яка мала багато назв, такі як: «хтива», «марнославство», «пихатість», «самолюбство», «владолюбство». Храмами цієї релігії стали будинки розпусти, розважальні заклади та притони, а гріхи були її ритуалами.

Спокусившись своєю силою та могутністю, вони кинули виклик самому Богу, але воїнство ангелів, спустившись з неба, знищило їхню цивілізацію. Бунтівні духи були знищені, а ті, що залишились живі, знайшли притулок на віддалених островах, в ущелинах та печерах.

Після того, як воїни Бога обрушили на грішників покарання, яке вони заслужили, вони взяли одного малюка з числа духів, щоб він поклонявся Всевишньому і жив серед ангелів, та вчився у них праведності та покірності Господу.

Малюк виховувався ангелами і виріс в їхньому оточенні, але Бог знав, що приховує серце духа, воно приховувало в собі марнославство, пиху та хтивість, характерну для більшості представників його роду. Цього духа в подальшому люди знатимуть під ім’ям «Ібліс».

Створення людини та падіння Ібліса

Через деякий час, про який відомо лише Аллагу, Господь створив людину – нашого батька Адама. Всевишній наказав всім мешканця небес пасти ниць перед Адамом, щоб тим самим привітати його та проявити покірність його Творцю.

В Корані з цього приводу мовиться:

«І вклонилися всі ангели, крім Ібліса – він відмовився бути з тими, які вклонилися»

За це він був вигнаний з небес, після чого серце його сповнилося лютою ненавистю до Адама та його нащадків, тому що саме їх він вважав винними у своєму падінні та вигнанні з милості Господа.

«Той відповів: «Клянусь Твоєю могутністю, що я спокушу їх усіх, окрім Твоїх обраних рабів! Аллаг сказав: «Істина! Я говорю істину. Я неодмінно наповню геєну тобою та твоїми послідовниками – всіма!»

На той момент всі творіння Аллага, окрім духів, були мусульманами, також не всі духи пішли з покірності Аллагу і лишалися мусульманами. В Корані наводяться слова духів-мусульман, які сказали:

«Є серед нас праведники, а є також інші. Ми йдемо різними шляхами. Ми знаємо, що не зможемо врятуватися від Аллага на землі, і що не зможемо утекти від Нього! Коли ми почули про шлях прямий, то увірували в нього. А хто вірує в свого Господа, той не боїться ні втрат, ні утисків! Є серед нас як покірні Аллагу, так і ті, які відхилились. А хто навернувся до ісламу, той рушив прямою дорогою! Ті, які відхилилися, будуть паливом для геєни!»

Решта творінь Аллага були покірні своєму Творцю.

«Невже ти не бачиш, що Аллагу поклоняється те, що на небесах і те, що на землі – сонце, місяць, зорі, гори, дерева, тварини й багато людей».

«Невже ти не бачиш, що Аллага прославляє те, що на небесах, і те, що на землі, а також птахи з простертими крилами? Кожен знає свою молитву й славлення. Аллаг знає про те, що вони роблять!»

«Прославляють Його сім небес, земля й ті, хто на них. Немає нічого, щоб не прославляло Його хвалою. Та ви не розумієте прославлення їхнього; воістину, Він – Смиренний, Той, Хто Прощає!»

«Потім Він повернувся до неба – а воно було димом – і сказав йому та землі: «Прийдіть – добровільно чи примусово!» Вони сказали: «Ми прийдемо добровільно!»

Всі підкорились Одному Всемогутньому Аллагу з власної волі чи примусово, але духам та людям була дана воля, і Аллаг уклав з ними Завіт, який розповсюджується на всі майбутні покоління. Тільки ці два види творінь мали вибір: бути покірними чи не слухатися. Такий завіт пропонувався й іншим творінням божим, але лише людина й духи погодились взяти на себе цей договір. Всевишній Аллаг сказав в своєму писанні:

«Ми показали відповідальність небесам, землі й горам, але ті відмовилися її нести та злякалися. Її понесла людина – воістину, несправедлива й невігласна вона. Це трапилось для того, щоб Аллаг скарав лицемірів й лицемірок, багатобожників і багатобожниць, і прийняв каяття віруючих чоловіків і жінок. Аллаг – Той, Хто Прощає та Милосердний!»

Завіт, який Аллаг (Святий Він та Величний) уклав з Адамом, полягав у тому, що за покірність він буде винагороджений, а за непослух покараний. На Адама не були покладені великі та важкі обов’язки, єдине, що від нього вимагалося – це не наближатися до одного з дерев Раю та не їсти його плодів, а все інше було дозволено.

Вихід Адама та його дружини з Раю

Адам був покірний Аллагу, він та його дружина були мусульманами і слухалися свого Господа. Так тривало до тих пір, поки Ібліс не почав втілювати свою обіцянку і не збив їх з прямого шляху. Своїми намовляннями він спромігся переконати Адама в тому, що він та його дружина повинні скуштувати заборонений плід, і нічого страшного в цьому не буде. Аддам та Єва піддалися на його вмовляння і порушили заповідь Аллага. За свій непослух вони були вигнані з Раю, але на відміну від Ібліса, Адам та його дружина щиро покаялися в своєму гріхові.

В Корані мовиться:

«Проте шайтан змусив їх вийти звідти. Тож вони залишили те, що було там, і сказали Ми: «Вийдіть! І одні з вас будуть ворогами для інших! Земля стане для вас притулком і ви матимете там прожиток – до певного часу» І прийняв Адам слова Господа свого й покаявся перед Ним. Воістину, Він – Приймаючий каяття, Милосердний!»

Адам та його родина жили на землі. Вони дотримувалися суворого Єдинобожжя та були мусульманами. Ще багато поколінь та століть їм й на думку не спадало звеличувати когось та вклонятися комусь, окрім Аллага. Весь рід людський сповідував Іслам.

Все буття перебувало в Ісламі та підкоренні Одному Всевишньому Творцю, всі зірки та галактики, все живе та неживе, велике та маленьке прославляло свого Господа та святило ім’я Його. І лише в одній точці Всесвіту в глибині світобудови існувала маленька планета, на якій купка духів на чолі з сатаною здійняли бунт проти свого Творця. Цьому шматочку земної твердині судилося стати місцем, де зіткнуться Істина та брехня, де прихильники Аллага зійдуться у битві з прихильниками диявола. Тут відрізнятиметься правда від хибних поглядів, віра від невір’я, щирість від лицемірства, і кожен зможе обрати для себе ту обитель, яку забажає, або сад з садів Раю, або яму з ям Пекла.

Сатані було замало того, що він вивів синів Адама з Раю на землю, адже ніщо не заважало синам Адама повернутися до Раю після того, як вони помруть і знову будуть воскрешенні, адже так обіцяв Аллаг. Відтепер пріоритетною задачею сатани було не просто отруєння життя людям та погіршення умов їхнього проживання, відтепер він хотів, щоб вони, так само як і він, горіли у вічному полум’ї Пекла.

Нащадки Адама добре знали про свого Господа і про той завіт, який Аллаг уклав з їхнім батьком. Іблісу було дуже важко спокушати людей, які мали ясне розуміння Істини, адже ще нещодавно їхній батько вийшов з Раю, а ангели досі продовжували являтися людям, коли в цьому була необхідність. Сатані не лишалося нічого, окрім очікування та вивчення психології людини та її слабкостей, і нарешті настав час, коли йому випала нагода втілити свою мрію в реальність, і він почав неквапливо йти до наміченої мети.

Розповсюдження багатобожжя

За багато століть кількість людей збільшилась і вони стали одним великим та могутнім народом. Хтось з них був праведним, а хтось грішив, але ніхто з них не вдавався до багатобожжя. Вони нікого не підносили до рівня Аллага, нікому не молилися, окрім Нього, ні в кого не просили заступництва, посередництва, або про якісь інші потреби, все це було для них чужим та незнайомим.

Серед них жило кілька всім відомих праведників. Всі люди любили та поважали їх за набожність, щирість та богобоязливість. Цих праведників було п’ятеро і звали їх: Вадд, Сува, Ягус, Я’ук та Наср. Всі вони сповідували Іслам, релігію їхнього прабатька Адама (мир йому), окрім якої не було на Землі іншої віри.

Всім п’ятьом судилося померти в один короткий проміжок часу. Людей спіткало лихо, і вони сильно переймалися через таку раптову та велику втрату.

Диявол побачив, наскільки сильно були прив’язані серця людей до цих праведників і негайно використав їхні почуття та емоції, щоб збити синів Адама з прямого шляху. Він зрозумів, що це чудова нагода, щоб закласти фундамент для побудови нової релігії, якою Аллаг не буде задоволений так, як Він задоволений релігією покірності. Адже, воістину, Всевишній задоволений лише Ісламом, і приймає від рабів своїх лише Іслам.

Граючи на добрих та ніжних почуттях людей, Ібліс вселив людям думку створити образи, статуї та ікони праведників, щоб вони могли дивитися на них та згадувати про їхні добрі справи, що, начебто, мало б спонукати їх до благодіянь та нагадувати їм про Аллага. Люди зробили скульптури та встановили на видних місцях, при цьому вони ще залишалися відданими Аллагу, але хробак хибних поглядів вже почав точити їхню віру.

Таким було становище людей тривалий час, покоління змінювалися поколіннями, і люди почали забувати з якою метою були зроблені ці статуї. Вони почали звертатися до заступництва людей, які були втілені в скульптурах, почали просити їх про свої потреби, спрямовувати до них свої молитви, вважаючи, що молитви, передані через праведників, швидше дійдуть до Аллага, ніж молитви спрямовані до Нього особисто. Сини Адама почали покладати свої надії на вже померлих людей, боятися їх, молитися їм, вклонятися та приносити їм жертви.

Так, кам’яні пам’ятники перетворилися на обожнюваних ідолів, а праведники продовжували перебувати в своїх могилах, нічого не знаючи про те, що коїлося на землі, не чуючи спрямованих до них молитов і не маючи ніякої змоги виконати прохання багатобожників.

Люди зрадили Аллага, стали багатобожниками, праведників зробили богами, збилися зі шляху та відійшли від Ісламу, від покірності своєму Творцю. Сатана тріумфував, адже йому вдалося створити прецедент, він зміг збити людей зі шляху Ісламу, винайти першу релігію, в якій люди вклонялися б не Аллагу, а дияволу.

Нух (Ной), мир йому

Проте тріумф Ібліса не міг бути вічним, і настав час жалю. Аллаг (Величний Він та Славетний) направив до людей свого посланця Нуха (Ной), щоб закликати їх повернутися до релігії їхнього батька Адама, знову покоритися Єдиному Богу, відмовитися від фальшивих богів та припинити грішити.

Не дивлячись на чисельні спроби Нуха (мир йому) повернути свій народ на шлях Істини, люди не бажали відмовлятися від релігії, в якій вони були виховані і на якій вони застали своїх батьків. Іслам та Єдинобожжя здавалися їм чимось чужим, незнайомим та дивним. Вони відмовлялися розуміти, що звернення до святих та шанування праведників є багатобожжям та злочином проти Аллага Господа світів.

Невелика частина людей з племені Нуха відгукнулася на його заклик, увірувала в Іслам і вимовила слова Віри: «Немає істинного божества окрім Аллага і Нух раб Його та посланець. » Більшість же людей продовжували перебувати в язичництві та непокорі своєму Господу, не слухаючись Його посланця.

Нух (мир йому) закликав людей протягом довгих років, потайки та відкрито, проводив розмови у вузькому колі та звертався до них привселюдно, шукав шляхи, використовував всі можливі підходи до їхніх сердець. Проте невігласний та черствий народ у кращому випадку був холодний до його проповідей, деякі люди, ледве зачувши його слова, тікали від нього, як від вогню, затуливши вуха пальцями або загорнувшись у свій одяг. Впливові люди погрожували йому фізичною розправою, залякували та знущалися. Відстоюючи своє право на життя, вони не керувалися розумом і не стояли за правду, їх цікавили лише їхні пристрасті, звички, бажання, влада та матеріальні цінності.

Аллаг бачив, що в народі Нуха (мир йому) не залишилося жодного серця, готового до пізнання Істини, окрім тих небагатьох, хто вже прийняв Іслам.

Всевишній Творець пролив свій гнів та згубив грішний народ, пославши на них воду небес та землі. Таким було покарання нечестивим та зарозумілим. Всі люди загинули, вижили лише мусульмани; Нух (мир йому) зі своїми сподвижниками та їхні родини.

Знову серед людей запанував Іслам, не залишились більше жодної релігії, окрім покірності Богу, і не було на всій поверхні Землі жодної людини, яка б сповідувала багатобожжя.

Але цей світ був створений, щоб люди пройшли випробування, щоб кожна людина проявила те, що в неї в серці.

Історія людства мала властивість повторюватися, і жодне з людських поколінь не було звільнене від призначеного йому випробування. З кожним роком Ібліс набирався досвіду, інколи він діяв швидко та наполегливо, не даючи людині змоги усвідомити свої помилки, а інколи будував довгострокові та багатокрокові комбінації. З тими, хто жив у достатку він працював, граючи на їхньому марнолюбстві, пихатості та самолюбстві, а тих, хто був у нужді, він пригнічував страхом бідності, легкодухістю та відчуттям безвихідності. Людству судилося ще багато разів бути спокушеним сатаною і робити свій власний вибір, або зайнявши бік Ібліса та його згубних хибних поглядів, або встаючи на бік Аллага та Його живильної релігії Іслам, яка дає людині вічність в Раю, в любові його Господа.

Прийняти іслам в Україні – як це

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Дослідження свідчать, що за останнє десятиліття релігія стала менш важливою в Україні.

Але ми знайшли людей, які за цей період не тільки зацікавилися релігією, але й прийняли нову для себе віру: іслам.

Чим їх привабила ця не найпоширеніша в Україні релігія, як відреагувала їхня родина та що змінилося після навернення?

Відео Вікторії Жуган та Жанни Безп’ятчук.

Більше відео дивіться на нашому каналі у YouTube.