Ентеровірусна інфекція або “рука-нога-рот”: як розпізнати і лікувати хворобу в дитини

У дитини висока температура, висипання на шкірі, особливо на долонях і стопах? Також є прояви стоматиту?

Педіаторка Лідія Бабич надає інформацію щодо ентеровірусу у дітей.

“Збудники хвороби – ентеровіруси, серед них вірус Коксакі. Люди заражають одне одного повітряно-крапельним шляхом, а також фекально-оральним. Це означає, що заразитися можна не лише в разі тісного контакуі з хворим”, – зазначає лікарка.

Як передається ентеровірус

Поверхні, яких торкався хворий, – вода в басейні, санвузол, дверні ручки, посуд – все це може бути фактором передавання вірусу.

“Якщо ви не знаєте чітко, де саме заразилися, це не виключає ймовірності діагнозу. Є сезонний підйом захворюваності (серпень і вересень). Але все може відбуватися і цілорічно”, – продовжує Лідія Бабич.

Як довго людина може бути заразливою

Виділення ентеровірусу з калом можливе до 10 тижнів, виділення з дихальних шляхів – до 30 днів після початку інфекції, залежно від типу ентеровірусу та тяжкості захворювання.

Діти найбільш заразливі протягом перших 7 днів захворювання. Виділення вірусу можуть відбуватися без клінічних ознак хвороби.

Найчастіше хворіють діти до 5-7 років. Але буває, що хворіють підлітки та дорослі люди.

Інкубаційний період 3-5 днів, максимально від 1 до 10 днів.

Прояви хвороби

Все починається болем в роті чи горлі, підвищенням температури. Дитина може бути нетипово капризною, відмовляється від їжі, плаче в разі спроби погодувати її.

Також спостерігається слинотеча. Руки малеча постійно тримає в роті та показує, що там болить.

У дитини може бути блювання, діарея, головний біль, порушення сну, а також розвиватися ознаки зневоднення.

Висипання на слизовій оболонці рота та на шкірі – ще один симптом ентеровірусу.

“Зазвичай висипання є на долонях, стопах, поширюється на більшу площу рук і ніг. Може бути на тулубі, обличчі. Висипання на слизових рота болісні. Висипання на шкірі зазвичай ніяк не турбують малечу (крім того, що яскраво виглядають і турбують батьків). Підозрюю, що раніше це захворювання помилково сприймали, як вітрянку. Тому є згадки дорослих людей, які хворіли на вітрянку по 2-4 рази”, – додає лікарка.

За її словами, досить часто після одужання у пацієнта облазить шкіра на подушечках пальців. Раніше це помилково вважали “авітамінозом” і пробували лікувати змащуванням олійним розчином вітаміну Е чи полівітамінними комплексами.

Насправді це наслідок перенесеної ентеровірусної інфекції. Після хвороби через кілька тижнів можуть сильно лущитися нігті. Як ви вже розумієте, це не раптовий прояв дефіциту кальцію.

Діагноз

Ентеровірусна інфекція виявляється лікарем за результатами огляду. Аналізів не потрібно в більшості випадків.

Лікування ентеровірусної хвороби

Потрібна лише симптоматична допомога. Хвороба триває зазвичай 7-10 днів. Прискорити одужання, загоїти слизову рота за кілька днів, на жаль, неможливо.

“Противірусних засобів від ентеровірусної хвороби “рука-нога-рот” не існує. “Ацикловір” неефективний в цьому випадку. Дуже важливо не допускати зневоднення. Особливо у маленької дитини. Багато пиття, з розрахунку до 100 мл на 1 кг маси тіла за добу. Орієнтуйтеся на частоту сечовипускань”, – радить лікарка.

Щодо немовлят, то зауважте, самого лише грудного молока недостатньо, щоб відпоїти дитину з лихоманкою та діареєю, блюванням, особливо, якщо їй від 9-12 місяців.

Ібупрофен та парацетамол допоможуть не лише в разі температури. Ви можете застосовувати їх для знеболення.

“Допомагає знеболити висипання в роті холодна їжа, морозиво, заморожене грудне молоко. Не застосовуйте гелі з лідокаїном, тому що є ризик небезпечних побічних ефектів”, – додає лікарка.

За її словами, під час лікування ентеровірусної хвороби можна застосовувати бензидамін (місцевий нестероїдний протизапальний препарат із місцевими анестезувальними та знеболювальними властивостями для полегшення болю та протизапального лікування запальних захворювань рота та горла) в формі, яка підходить за віком (льодяники, спрей, полоскання, нанесення ватною паличкою). Хоча ібупрофен може діяти довше і краще.

“Не змащуйте дітям рот розчином синьки, фукорцином. Не застосовуйте спиртові розчини. Так існує ризик опіку слизової”, – зазначає Лідія Бабич.

Це неприємне захворювання. Але, на жаль, прискорити одужання, загоїти слизову рота за кілька днів неможливо.

“Противірусних засобів від ентеровірусної хвороби “рука-нога-рот” не існує. Ацикловір неефективний в цьому випадку. Утримайтеся від застосування антибіотиків, імуностимуляторів, “противірусних” засобів. Це нічого не дасть”, – пише педіатриня Лідія Бабич.

Читайте також:

Ентеровірусна інфекція – симптоми, лікування, ознаки

Ентеровірусна інфекція – це множинна група гострих інфекційних захворювань, які можуть вражати дітей та дорослих при зараженні вірусами роду Enterovirus. Ці кишкові віруси в останні роки стали викликати спалахи масових захворювань у всьому світі. Підступність збудників ентеровірусної інфекції у тому, що вони можуть викликати різні форми клінічних проявів, від легкого нездужання, до серйозного ураження центральної нервової системи. При розвитку ентеровірусної інфекції, симптоми характеризуються гарячковим станом та великим різноманіттям інших ознак, зумовлених ураженням шлунково-кишкового тракту, легенів, нирок, центральної нервової системи та інших органів.

Що таке ентеровірусна інфекція?

Більшість ентеровірусів, які містять РНК, є патогенними для людини: до них відносять 32 серовару вірусів ЕСНО, 23 види вірусів Коксакі А і 6 типів Коксакі В, ентеровіруси з 68 по 71 тип, з 1 по 3 поліовіруси. Крім того, до складу роду входить значна кількість некласифікованих ентеровірусів. Рід Enterovirus містить понад 100 небезпечних вірусів для людини, які повсюдно поширені, мають дрібні розміри і високу стійкість до дії фізико-хімічних факторів, наприклад, вони відрізняються стійкістю до заморожування і до дезинфікуючих засобів – 70% спирту, ефіру, лизолу, а у фекаліях здатні зберігати свою життєздатність більше 6 місяців.

Однак, при висушуванні, дії УФО, при нагріванні до 50С, при обробці хлорвмісними засобами і розчином формальдегіду – ці віруси гинуть, не приводячи до розвитку ентеровірусної інфекції. В природі ентеровіруси існують у 2 резервуарах – в зовнішньому середовищі, де вони довго зберігаються – продукти, вода, грунт, і в організмі людини, де вони накопичуються і розмножуються. Джерелом ентеровірусної інфекції для людини найчастіше є вірусоносій або хвора людина, пік виділення збудника вважається в перші дні появи симптомів. У різних країнах здорове носійство ентеровірусів серед населення коливається від 17 до 46%.

• Основний шлях передачі ентеровірусної інфекції вважається фекально-оральний, контактно-побутовий, через предмети побуту, забруднені руки, при недотриманні особистої гігієни.
• Повітряно-крапельний, якщо збудник розмножується в дихальних шляхах, при кашлі, чханні.
• Водний шлях – зараження може відбуватися при поливі овочів і фруктів забрудненими стічними водами, а також при купанні у відкритих заражених водоймах, за деякими даними навіть вода в кулерах є джерелом ентеровірусної інфекції.
• Якщо вагітна жінка заражена ентеровірусною інфекцією, можливий і вертикальний шлях передачі збудника дитині.

Для ентеровірусної інфекції характерна літньо-осіння сезонність, у людини дуже висока природна сприйнятливість, а після перенесеного захворювання кілька років зберігається типоспецифічний імунітет.

Ознаки, симптоми ентеровірусної інфекції

Всі захворювання, які можуть викликати ентеровіруси по тяжкості запального процесу, умовно можна розділити на 2 групи:

Важкі захворювання

До них відносять гострий параліч, гепатит, серозний менінгіт у дітей і дорослих, перикардит, міокардит, неонатальні септикоподібні захворювання, будь-які хронічні інфекції у ВІЛ інфікованих.

Менш важкі захворювання

Коньюктивіт, триденна лихоманка без висипу або з висипом, герпетична ангіна, везикулярний фарингіт, плевродінія, увеїт, гастроентерит.

Зрозуміло, що у всіх цих захворювань клінічна картина, симптоматика дуже різноманітна, тому досить важко диференціювати виникнення різних патологій. Найбільш часто зустрічаються такі симптоми ентеровірусної інфекції: висока температура, ознаки загальної інтоксикації організму, поліморфний висип і абдомінальна і катаральна симптоматика. Інкубаційний період будь ентеровірусної інфекції – не більше 2-7 днів.

Оскільки кишкові віруси мають деяку спорідненість (висока тропність) до більшості органів і тканин організму людини, тому і симптоми, і клінічні форми дуже різноманітні. Причому у здорових дорослих людей з міцним імунітетом ентеровірусна інфекція не може розвиватися до важких патологічних процесів, а найчастіше взагалі протікає безсимптомно, що не можна сказати про маленьких дітей, особливо новонароджених і дорослих, ослаблених іншими захворюваннями, такими як ВІЛ-інфекція, онкологічні захворювання, туберкульоз.

Катаральна форма

Саму значну частину всіх ентеровірусних проявів займають ГРВІ, викликані ентеровірусами, які протікають як респіраторна катаральна форма з ренитом, рідкісним сухим кашлем, закладеністю носа, невеликим почервонінням горла і не тяжкими порушеннями травлення. Така ентеровірусна інфекція, симптоми якої подібні до застуди, триває не більше тижня і не супроводжується ускладненнями.

Герпетична ангіна

В перший день хвороби на твердому піднебінні, язичку і піднебінних дужках з’являються червоні папули, при цьому слизова оболонка помірно гіперемована, ці папули досить швидко перетворюються в дрібні 1-2 мм везикули, не зливаються між собою, які через пару днів розкриваються, утворюючи ерозій або до 3-5 дня безслідно розсмоктуються. Для такої ентеровірусної інфекції, симптоми доповнюються слинотечею, незначним, але болючим збільшенням шийних і підщелепних лімфовузлів, біль у горлі при ковтанні або незначна, або відсутня.

Гастроентеритична форма

Це форма ентеровірусної інфекції, що також досить часто зустрічається. Симптоми її виражаються водянистою діареєю до 10 р/день, блювотою, болями в животі, частіше всього в правій клубовій області, здуттям живота, метеоризмом, при цьому ознаки загальної інтоксикації помірні – субфебрильна температура, слабкість, знижений апетит. У дітей раннього віку ця форма інфекції зазвичай супроводжується і катаральними проявами, причому старші діти одужують до 3 дня, а у малюків захворювання може тривати до 2 тижнів.

Серозний менінгіт

Це широко поширена і часто важка форма ентеровірусної інфекції, симптоми якої в першу чергу характеризуються позитивними менінгеальними ознаками: симптомами Керніга і Брудзинського, ригідністю потиличних м’язів. Діти зазвичай дуже чутливі до яскравого світла і гучних звуків, мляві, апатичні, можливо психоемоційне збудження, судоми, свідомість збережена, температура висока (перші ознаки менінгіту у дітей). І симптоми менінгіту, і підвищена температура тіла тримаються не більше 2-10 днів, тільки до 2-3 тижня відбувається санація ліквору. Іноді зберігаються залишкові явища, такі як гіпертензійний та астенічний синдром. Іноді виникають і інші неврологічні симптоми при ентеровірусному менінгіті – відсутність черевних рефлексів, короткочасні окорухові розлади, розлади свідомості, ністагм, підвищення сухожильних рефлексів, клонус стоп.

Епідемічна міалгія – «чортовий танець», хвороба Борнхольма, плевродінія

Міалгія характеризується сильними гострими болями в м’язах передньої стінки живота, спині, кінцівках, нижньої частини грудної клітки. Напади болю тривають від 30 секунд до 20 хвилин, тривалість яких кілька днів, іноді бувають рецидиви захворювання з меншою тривалістю і інтенсивністю.

Ентеровірусна лихоманка або мала хвороба

Ця форма прояву також вважається масовим захворюванням, але вона діагностується дуже рідко, оскільки тривалість і тяжкість хвороби не великі, мало хто звертається за медичною допомогою і ретельною діагностикою. Ознаки ентеровірусної інфекції у цьому випадку характеризуються триденною лихоманкою, тобто підвищенням температури тіла протягом 2-3 днів, які не супроводжуються локальною симптоматикою, інтоксикація – помірна, загальне самопочуття також не сильно порушується, звідси друга назва – мала хвороба. Дуже рідко клінічні випадки ентеровірусної лихоманки діагностуються при спалаху інфекції в колективах, коли виявляються і інші види проявів, симптомів ентеровірусної інфекції.

Ентеровірусна екзантема або бостонська лихоманка

З 2 дня, іноді з першого дня захворювання на обличчі, кінцівках, тілі зараженої людини з’являється рожева висипка плямисто-папульозного характеру, буває і з геморагічним компонентом. Зазвичай через 2 дні висипання зникають, не залишаючи слідів. Ентеровірусна екзантема часто супроводжує інші форми ентеровірусної інфекції, наприклад, герпетичну ангіну або серозний менінгіт.

Геморагічний кон’юнктивіт

При ентеровірусному кон’юнктивіті початок захворювання дуже гострий, раптово з’являється світлобоязнь, біль в очах, сльозотеча. При огляді окулістом виявляються множинні крововиливи, кон’юнктива гіперемована, повіки набряклі, рясні гнійні, серозні виділення. Спочатку уражається тільки одне око, потім приєднується і друге.

Крім перелічених проявів ентеровірусної інфекції, симптоми захворювання можуть проявлятися по типу безжовтяничного гепатиту, енцефаліту, невриту зорового нерва, міокардиту, ентеровіруси здатні вражати лімфатичні вузли, викликаючи лімфаденіти різних груп лімфовузлів, серцеву сумку – перекардит, полірадикулоневрит, рідко буває також енцефаломіокардит новонароджених, ураження нирок.

Діагностичні ознаки ентеровірусної інфекції у дітей

Ознаки ентеровірусної інфекції у дітей частіше всього проявляються серозним менінгітом, герпетичної ангіною, паралітичними формами.

Не рідко зустрічаються групові спалахи в дитячих дошкільних установах і школах, у дітей 3-10 років, переважно з фекально-оральним механізмом передачі в теплі періоди пори року – весною, влітку, восени.

Зазвичай у дітей ентеровірусна інфекція розвивається гостро, бурхливо – озноб, лихоманка, головний біль, розлад сну, запаморочення.

Також для дітей характерний поліморфізм клінічних симптомів – м’язові болі, герпетична ангіна, катаральні прояви, пронос, ентеровірусні екзантеми.

Діагностика ентеровірусної інфекції

На сьогоднішній день існує 4 основних методи виявлення збудника захворювання:

Серологічні методи – визначення збудника в сироватці крові. До ранніх маркерів ентеровірусної інфекції належать IgA і IgM, вони визначають свіжий антигенний стимул, а IgG зберігаються в крові людини, що перехворліа або кілька років, або все життя. Для діагностики ентеровірусної інфекції вважається значущим наростання титру понад 4-кратного значення.

Вірусологічні методи виявлення вірусу у фекаліях, лікворі, крові, слизової носоглотки на чутливих культурах клітин. Досліджують випорожнення протягом 2 тижнів, у перші дні захворювання змиви з носоглотки, за показаннями ЦСР .

Імуногістохімічні методи – виявлення в крові хворого антигенів до ентеровірусів. Найбільш доступні методи імуногистохімії – є імунопероксидазний і імунофлюоресцентний аналізи.

Молекулярно-біологічні методи – визначення фрагментів РНК ентеровірусів.

Загальний аналіз крові – зазвичай ШОЕ і число лейкоцитів у нормі або трохи підвищена, рідко буває гіперлейкоцитоз, нейтрофільоз, який в подальшому змінюється на еозинофілію і лімфоцитоз.

Однак, багато методів діагностики не носять масового характеру через тривалості, складності аналізу та малої діагностичної цінності, оскільки з причини високого числа безсимптомного носійства ентеровірусів виявлення вірусу в аналізі не є 100% доказом його причетності до захворювання.

Основним важливим діагностичним методом є 4-кратне наростання титру антитіл в парних сироватках, які визначаються за допомогою РГГА і РЗК. А також ПЛР зі стадією зворотної транскрипції – це швидкий аналіз, з високою специфічністю, чутливістю.

Слід диференціювати ентеровірусні інфекції від інших захворювань:

• герпетичну ангіну від грибкових захворювань (грибковий стоматит), від простого герпесу
• епідемічну міалгію – від панкреатиту, пневмонії, плевриту, гострого апендициту, холециститу
• ентеровірусну лихоманку – від грипу та ГРВІ іншої етіології;
• серозний менінгіт у дітей – від менінгококового, туберкульозного менінгіту, або серозних менінгітів іншої вірусної етіології
• паралітичну форму – від дифтерійних полірадикулоневритів або поліомієліту
• ентеровірусну екзантему – від скарлатини, кору, краснухи, алергічних реакцій у вигляді висипу
• гастроентеричну форму – від інших гострих кишкових інфекцій, дизентерії, сальмонельозу та ін.

Лікування ентеровірусної інфекції та профілактика

Лікування ентеровірусної інфекції спрямоване на полегшення симптомів хвороби і на знищення вірусу. Оскільки етіотропне лікування ентеровірусних інфекцій не розроблено, проводиться симптоматична і дезінтоксикаційна терапія, залежно від тяжкості та локалізації запального процесу.

Використовуються противірусні препарати, такі як інтерферони, знеболюючі, жарознижуючі засоби для дітей, протиблювотні, антигістамінні препарати, спазмолітики. При приєднанні вторинної бактеріальної інфекції призначаються антибіотики.

При важких формах інфекції, коли уражається нервова система, призначають кортикостероїдні препарати для корекції кислотно-лужного та водно-електролітного балансу – сечогінні засоби. Якщо розвиваються стани, загрозливі для життя – потрібні реанімаційні заходи та інтенсивна терапія.

Для попередження розповсюдження вірусної інфекції хвора людина повинна користуватися особистим посудом, рушником, часто мити руки, приміщення з хворим часто має провітрюватися і повинно здійснюватися щоденне вологе прибирання. Дотримання правил особистої гігієни, правильна ретельна обробка харчових продуктів, при купанні у відкритих водоймах уникати попадання води в носоглотку – це найкраща профілактика ентеровірусної інфекції. Маленьким дітям (до 3 років), які контактують з хворим, зазвичай для профілактики призначають імуноглобулін і інтерферон інтраназально протягом тижня.

Що таке ентеровіруси і як з ними боротися

Ентеровірусна інфекція нерідко трапляється і в дітей, і в дорослих. Тому важливо знати, якими симптомами вона проявляється і коли потрібно негайно звертатися до лікаря.

Це численна група гострих інфекційних захворювань, що їх викликають ентеровіруси (кишкові віруси), пише Lady.tochka.net. Медицині відомо понад 60 видів збудників, які можуть викликати ентеровірусну інфекцію. Ці види діляться на 4 групи за своїм серотипом. Найчастіше викликають ентеровірусну інфекцію віруси Коксакі та поліомієліту.

Вони проникають в організм здорової людини від вірусоносія або хворого через травний тракт або слизову оболонку верхніх дихальних шляхів.

Після зараження, під час короткого інкубаційного періоду, що триває від декількох годин до двох діб, вірусні частки накопичуються в уражених клітинах.

Потім вірус потрапляє в лімфатичні судини і вузли, а також у кровоносну систему хворого. У цей момент у людини з’являються клінічні ознаки захворювання, спільні для всіх збудників ентеровірусної інфекції. Але потім віруси вражають внутрішні органи пацієнта, причому кожен збудник проникає в певний орган. Саме тому і з’являються різні клінічні форми інфекції.

Хворіють найчастіше діти у віці 3-10 років. Імунітет після перенесеного захворювання досить тривалий (до декількох років). Тривалість хвороби залежить від її форми і важкості.

Загальні симптоми всіх форм ентеровірусної інфекції:

Хвилеподібні повторні підйоми температури тіла від 37,5 до 40 градусів.

Загальна слабкість, підвищена стомлюваність, запаморочення при зміні положення тіла.

Головні болі ниючого характеру через загальну інтоксикацію.

Дратівливість, примхливість, плаксивість.

Збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Вони слабо болючі і рухливі.

Почервоніння зіву, болі в горлі при ковтанні.

Закладеність носа, нежить.

Набряклість і почервоніння шкіри кистей, грудної клітини та обличчя.

Напади болю в животі, не пов’язані з прийомом їжі, супроводжуються нудотою і нечасто блюванням.

Послаблені випорожнення (часті та рідкі) зі слизом.

Ломота в суглобах, кістках і ниючі болі в м’язах тіла.

Крім перерахованих загальних ознак ентеровірусна інфекція має ряд різних форм. На тлі загальних симптомів захворювання виникає провідна ознака, який і визначає варіанти перебігу ентеровірусної інфекції.

Так віруси, що вражають різні тканини і органи, будуть викликати різні порушення в їхній роботі і проявлятися це буде вже дуже по-різному. У більш легкій формі захворювання проявиться лихоманкою і кон’юнктивітом, в серйозній – симптоматикою гастроентериту або герпетичної ангіни, а в дуже важких випадках розгорнеться менінгітом, енцефалітом, гепатитом, міокардитом або гострим паралічем.

Для лікування ентеровірусної інфекції використовують противірусні препарати (інтерферони), які здатні підвищити опірність клітин організму руйнівній дії вірусів; застосовують також імуноглобуліни. Оскільки захворювання проявляється дуже різними порушеннями, ентеровірусна інфекція не має специфічного лікування. Терапія залежить від симптомів і патогенезу захворювання.

Профілактика ентеровірусної інфекції – це звичка мити руки і фрукти, не користуватися чужими речами і не пити воду з випадкових водоймищ.