Вітчизняний уміфеновір – доступний сучасний засіб для боротьби з вірусами

Нині увага лікарів усього світу прикута до нової патології – коронавірусної хвороби (COVID-19), що спричиняється коронавірусом гострого респіраторного синдрому 2 типу (SARS-CoV-2). Раптова поява, швидке повсюдне поширення, епідеміологічні особливості перебігу захворювання призвели до того, що вивчення інфекційних, цитопатологічних властивостей SARS-CoV-2, як і особливостей лікування COVID-19 відбувається саме зараз, а кожен новий день дає нам такі необхідні знання для ефективної боротьби з цим поки що недостатньо дослідженим, але високопатогенним вірусом.

Коронавіруси та гострі респіраторні захворювання

Більшість спалахів гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) має сезонний характер. Вони реєструються в осінньо-зимовий, зимово-весняний, а ентеровірусних інфекцій – ​у весняно-літній період. І влітку можуть виникати поодинокі спалахи, зокрема парагрипу, аденовірусної інфекції, проте збудник накопичується в популяції за рахунок легких субклінічних форм (найчастіше інапарантні форми реєструють у дорослих). Клінічно виражені, особливо тяжкі форми традиційних ГРЗ, виникають рідко.

На першому етапі патофізіологічного континууму вірусної інфекції збудник потрапляє на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, де натикається на кілька бар’єрів: механічний, фізичний і бар’єри клітинного й гуморального імунітетів. Мигдалики містять імунні клітини, що реагують на патогени. ­Гуморальний і клітинний імунітети запобігають їх поширенню респіраторним трактом. Макрофаги, моноцити, нейтрофільні гранулоцити й еозинофіли координують процеси поглинання та знищення патогенів. Велика кількість запальних цитокінів стимулює імунну відповідь до чужорідних субстанцій.

Коронавіруси, РНК‑віруси сімейства Coronaviridae, можуть зумовлювати респіраторні, кишкові, печінкові та неврологічні порушення в різних видів ссавців. У людських популяціях віруси цього сімейства спричиняють 5-10% гострих респіраторних захворювань. Припускається, що 2% населення є здоровими носіями.

Відомо, що коронавіруси можуть уражати різні види тварин, у тому числі велику рогату худобу, верблюдів, кішок, кажанів. Наразі ідентифіковано сім коронавірусів, здатних уражати людей (HCoV). Віруси HCoV-OC43, HCoV-HKU1, HCoV‑229E та HCoV-NL63 можуть спричиняти симптоми застуди й інфекції верхніх дихальних шляхів. У осіб з ослабленим імунітетом і літнього віку можуть розвиватися інфекції нижніх дихальних шляхів. Інші коронавіруси – ​SARS-CoV, SARS-CoV‑2 та MERS-CoV – ​зумовлюють епідемії з респіраторними й екстрареспіраторними клінічними проявами різного ступеня тяжкості. За даними дослідників, SARS-CoV‑2 чутливий до дії ультрафіолетових променів і тепла. Як й інші коронавіруси, він може бути ефективно інактивований розчинниками ліпідів, включаючи ефір (75%), етанол, дезінфікувальні засоби, котрі містять хлор, надацетатну кислоту та хлороформ, за винятком хлоргексидину (Федота О. М., Скрипіна І. Я., 2020).

Інфікування організму SARS-CoV‑2 та розвиток COVІD‑19 залежать від взаємодії між вірусом й імунною системою людини, стан якої зумовлений генетичними особливостями, етнічною приналежністю, статтю, можливостями нейроендокринно-імунної регуляції, типом харчування та фізичним статусом (Федота О. М., Скрипіна І. Я., 2020).

Терапія пацієнтів із вірусними інфекціями

Лікування ГРЗ, як правило, спрямоване на підтримання імунної відповіді організму та зменшення тяжкості симптомів. Вчасне призначення терапії може значно покращувати короткострокові та довгострокові наслідки хвороби. ­Уміфеновір входить до групи препаратів, які рекомендовані до застосування при вірусних інфекціях (Кареткина Г. Н., 2017).

Похідне індолу уміфеновір є препаратом широкого спектра дії проти вірусів, які мають оболонку, та тих, що її не мають. Він взаємодіє переважно з ароматичними амінокислотами, впливає на різні стадії життєвого циклу респіраторних вірусів шляхом безпосереднього впливу на вірусні білки чи на вірус-асоційовані фактори організму-хазяїна (Wang X. et al., 2020). Ще однією важливою особливістю цього препарату є його доступність на національному фармацевтичному ринку на відміну від інших противірусних засобів, які рекомендовані для лікування COVID‑19. Вітчизняний виробник – ​ТОВ «Фармацевтична компанія ­«Здоров’я» – ​виробляє препарат уміфеновіру Арбівір-Здоров’я-Форте.

Уміфеновір характеризується ефективністю не тільки щодо вірусів грипу А та В, але також проти низки збудників гострих респіраторних вірусних інфекцій (респіраторно-синцитіального вірусу, вірусу парагрипу людини 3 типу, поліовірусу 1 типу, риновірусу, коронавірусів тощо) (Нісевіч Л. Л. і співавт., 2015; Тихонова Є. П. і співавт., 2018).

Пряма противірусна дія уміфеновіру визнана експертами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у 2013 р. – ​код АТС J05AХ13 (Осідак Л. В. і співавт., 2016). Як препарат, що безпесередньо впливає на вірус, уміфеновір має призначатись якомога раніше, коли кількість реплікацій вірусу ще не досягла критичного рівня в організмі інфікованого.

На відміну від інших противірусних препаратів, дотепер не виділено клінічних ізолятів резистентних штамів до уміфеновіру. Також препарат активний щодо вірусів грипу, резистентних до римантадину й осельтамівіру, що підтверджено в експериментальних дослідженнях (Нісевіч Л. Л. і співавт., 2015).

Досідження уміфеновіру при COVID‑19

Слід підкреслити, що на сьогодні не існує препаратів, які мають доведену клінічну ефективніcть проти SARS-CoV‑2. Однак у світі триває активний пошук імовірних позитивних ефектів різних лікарських засобів, у тому числі й уміфеновіру. Так, в одному дослідженні були отримані дані, згідно з якими уміфеновір здатен впливати на білок-«шип» SARS-CoV‑2, необхідний для проникнення в клітину, а також може порушувати процеси тримеризації вірусу, необхідні для подальшої реплікації патогена (Vankadari N. et al., 2020). За інформацією з іншого дослідження, крім перешкоджання зв’язуванню SARS-CoV‑2 із клітиною, уміфеновір також протидіє внутрішньоклітинній міграції коронавірусу (Wang Х. et al., 2020). Є дані, котрі демонструють здатність уміфеновіру зв’язуватися з ліпідами клітинної мембрани та змінювати конфігурацію останньої чи мембрани ендосом, що робить неможливим прикріплення вірусу та його злиття з органелами клітини-мішені (Wang Х. et al., 2020).

У багатоцентровому ретроспективному когортному дослідженні за участю дорослих хворих на COVID‑19 (n=141), які не мали потреби в проведенні штучної вентиляції легень, порівнювали ефективність 14-денної монотерапії інгаляційним інтерфероном-α2b та комбінованого лікування інтерфероном-α2b й уміфеновіром (Xu Р. et al., 2020). Зникнення КТ‑ознак пневмонії в пацієнтів, які приймали інтерферон-α2b й уміфеновір, відбувалося значно швидше, ніж у пацієнтів, які отримували монотерапію інтерфероном. Одужання на тлі прийому уміфеновіру відбувалося швидше, незважаючи на відсутність достовірних міжгрупових відмінностей у виділенні РНК SARS-CoV‑2 із дихальних шляхів (Xu Р. et al., 2020).

Ще раз наголошуємо, що доведено ефективного препарату проти вірусу SARS-CoV‑2 наразі не існує, тож наведені дані слід інтерпретувати з обережністю.

Думаємо «уміфеновір», кажемо «Арбівір-Здоров’я-Форте»

На українському фармацевтичному ринку уміфеновір представляє вітчизняний виробник ТОВ ­«Фармацевтична компанія «Здоров’я», котра має сертифікацію відповідності вимогам Належної виробничої практики (GMP), Належної дистриб’юторської практики (GDP) та Належної практики зберігання (GSP). Наявність зазначених документів і сертифікатів за міжнародними стандартами ISO 9001:2015 та ISO 14001:2015 є гарантією високої якості препаратів, які виробляє компанія. Нині уміфеновір (Арбівір-Здоров’я-Форте) входить до Локального протоколу надання медичної допомоги хворим на COVID‑19, розробленого на основі Регіонального протоколу надання медичної допомоги хворим на COVID‑19 громадської організації ­«Всеукраїнська асоціація інфекціоністів». За цим протоколом вже працює Обласна клінічна інфекційна лікарня м. Харкова. Згідно із зазначеним протоколом, у разі легкого перебігу COVID‑19 слід рекомендувати монотерапію препаратом Арбівір-Здоров’я-Форте в дозі 200 мг (1 капсула) 4 р/добу протягом 5-7 днів із наступним переходом на підтримувальну терапію уміфеновіром у дозі 200 мг 1 р/добу протягом 10-14 діб.

Підготувала Тетяна Можина

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (479), травень 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Інфекційні захворювання

Сучасні епідеміологічні спостереження свідчать про те, що масові спалахи інфекційних хвороб значно почастішали. Якщо раніше пандемії виникали в середньому раз на 40 років, то за 23 роки ХХІ ст. людство вже зустрілося із двома широкомасштабними спалахами: пандемією грипу А (H1N1) у 2009 році та пандемією коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2) у 2020 році. За даними лондонської компанії Airfinity Ltd., яка займається прогнозуванням здоров’я, імовірність того, що пандемія (так само смертоносна, як і COVID-19) може виникнути в наступному десятилітті становить 27,5%. Серйозною загрозою для громадської охорони здоров’я, за даними спеціалістів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), є віруси Ебола, Марбург, Ласса, Ніпа і Зіка через їхній епідемічний потенціал, але не можна забувати і про інфекції, що вважаються контрольованими.

На щастя, існує не так багато збудників інфекційних хвороб, які спричиняють епідемії або пандемії. Але кількість їхніх жертв серед людей може налічувати мільйони. Найнебезпечнішими, з огляду на швидкість поширення та кількість уражених осіб, є саме ті, що передаються через повітря. Це зумовлено найлегшим механізмом передачі патогенів, які спричиняють респіраторні захворювання. У довакцинальну еру натуральна віспа, дифтерія, кір та інші інфекційні хвороби були причиною вкрай високої смертності, особливо серед дитячого населення. Після створення та масового застосування вакцин проти цих небезпечних хвороб епідемії або припинилися, або набули мінімального масштабу, а натуральна віспа навіть була повністю ліквідована в світі. Останній її осередок у 70-х роках минулого століття – ​Індія.

Проблема антибіотикорезистентності (АБР) – у центрі уваги Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). АБР розглядається розвиненими країнами як загроза національній безпеці, у зв’язку з чим на всіх рівнях слід робити кроки, спрямовані на зменшення впливу й обмеження поширення АБР. Особливо важливою є роль медичних працівників у збереженні потенціалу антибіотиків (АБ). .

Багатьом лікарям у своїй практичній діяльності нерідко доводиться направляти біологічний матеріал на дослідження до мікробіологічних лабораторій. Утім, після отримання результатів посіву постає чимало інших запитань: чи потрібно проводити антибіотикотерапію, якими виявляться результати; чи є виявлений збудник причиною захворювання або це колонізувальний мікроорганізм; чи може отриманий збудник бути результатом забруднення зразка? Це лише приблизний перелік запитань, у яких необхідно добре орієнтуватися, аби не припуститися грубих помилок. На жаль, ці моменти наразі недостатньо досліджені та потребують глибшого вивчення. Про сучасні підходи до інтерпретації результатів мікробіологічних досліджень, лабораторних маркерів інфекційного процесу, а також вибору відповідних терапевтичних втручань розповів у межах програми національного конгресу Antibiotic Resistance STOP! консультант з антимікробної терапії, клінічний фармаколог відділу інфекційного контролю клінічної лікарні Державного управління справами «Феофанія» (м. Київ) Дмитро Євгенович Михайленко.

УМИФЕНОВИР

По механизму противовирусного действия относится к ингибиторам слияния (фузии), взаимодействует с гемагглютинином вируса и препятствует слиянию липидной оболочки вируса и клеточных мембран. Оказывает умеренное иммуномодулирующее действие. Обладает интерферониндуцирующей активностью, стимулирует гуморальные и клеточные реакции иммунитета, фагоцитарную функцию макрофагов, повышает устойчивость организма к вирусным инфекциям. Снижает частоту развития осложнений, связанных с вирусной инфекцией, а также обострений хронических бактериальных заболеваний.
Терапевтическая эффективность при вирусных инфекциях проявляется в снижении выраженности общей интоксикации и клинических явлений, сокращении продолжительности болезни, снижении риска развития осложнений.
Относится к малотоксичным соединениям (LD50 >4 г/кг). Не оказывает какого-либо отрицательного воздействия на организм человека при пероральном применении в рекомендуемых дозах.

Быстро абсорбируется и распределяется по органам и тканям. Cmax в плазме крови при приеме в дозе 50 мг достигается через 1.2 ч, в дозе 100 мг – через 1.5 ч.
Метаболизируется в печени. T1/2 равен 17-21 ч. Около 40% выводится в неизмененном виде, в основном с желчью (38.9%) и в незначительном количестве почками (0.12%). В течение первых суток выводится 90% от введенной дозы.

Показания к применению

Профилактика и лечение у взрослых и детей: грипп А и В, ОРВИ, тяжелый острый респираторный синдром (в т.ч. осложненные бронхитом, пневмонией); вторичные иммунодефицитные состояния; комплексная терапия хронического бронхита, пневмонии и рецидивирующей герпетической инфекции.
Профилактика послеоперационных инфекционных осложнений и нормализация иммунного статуса.
Комплексная терапия острых кишечных инфекций ротавирусной этиологии у детей старше 3 лет.

Способ применения

Способ применения и режим дозирования конкретного препарата зависят от его формы выпуска и других факторов. Оптимальный режим дозирования определяет врач. Следует строго соблюдать соответствие используемой лекарственной формы конкретного препарата показаниям к применению и режиму дозирования.
Принимают внутрь.
Дозу, кратность приема, длительность применения устанавливают в зависимости от возраста пациента, показаний, схемы профилактики или терапии.
Разовая доза – 50-200 мг.

Противопоказания

Детский возраст до 3 лет; повышенная чувствительность к умифеновиру.

Побочные действия

Форма выпуска

Капсулы твердые желатиновые, размер №2, корпус и крышечка желтого цвета, непрозрачные; содержимое капсул – смесь порошка и гранул от белого до белого с зеленовато-желтым или бежевым оттенком цвета; допускается уплотнение содержимого капсулы в комки, распадающиеся при надавливании.
Капс. 50 мг: 5, 10, 15, 20, 25, 30, 40, 50, 60, 80 или 100 шт.
Капс. 100 мг: 5, 10, 15, 20, 25, 30, 40, 50, 60, 80 или 100 шт.

Состав

1 капс. умифеновира гидрохлорида моногидрат 51.75 мг, что соответствует содержанию умифеновира гидрохлорида 50 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая – 31.85 мг, крахмал картофельный – 16.5 мг, повидон К25 – 5.5 мг, кроскармеллоза натрия – 2.2 мг, кремния диоксид коллоидный – 1.1 мг, магния стеарат – 1.1 мг.
Состав корпуса капсулы: краситель хинолиновый желтый – 0.75%, краситель солнечный закат желтый – 0.0059%, титана диоксид – 2%, желатин – до 100%.
Состав крышечки капсулы: краситель хинолиновый желтый – 0.75%, краситель солнечный закат желтый – 0.0059%, титана диоксид – 2%, желатин – до 100%.
Капсулы твердые желатиновые, размер №2, корпус белого цвета, крышечка желтого цвета, непрозрачные; содержимое капсул – смесь порошка и гранул от белого до белого с зеленовато-желтым или бежевым оттенком цвета; допускается уплотнение содержимого капсулы в комки, распадающиеся при надавливании.
1 капс. умифеновира гидрохлорида моногидрат 103.5 мг, что соответствует содержанию умифеновира гидрохлорида 100 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая – 63.7 мг, крахмал картофельный – 33 мг, повидон К25 – 11 мг, кроскармеллоза натрия – 4.4 мг, кремния диоксид коллоидный – 2.2 мг, магния стеарат – 2.2 мг.
Состав корпуса капсулы: титана диоксид – 2%, желатин – до 100%.
Состав крышечки капсулы: краситель хинолиновый желтый – 0.75%, краситель солнечный закат желтый – 0.0059%, титана диоксид – 2%, желатин – до 100%.

Дополнительно

Не проявляет центральной нейротропной активности и может применяться в медицинской практике в профилактических целях у практически здоровых лиц различных профессий, в т.ч. требующих повышенного внимания и координации движений (водители транспорта, операторы и т.д.).
Препарат разрешен к применению в качестве средств безрецептурного отпуска Умифеновир.

Основні параметри