Кіновиробництво на замовлення від $99

Виробництво фільмів — це повний процес створення стрічки, починаючи від ідеї і завершуючи розповсюдженням готового фільму, для його прокату. Тісно стикається не тільки з розважальної, але також економічної, соціальної і політичної складової життєдіяльності.

свяжитесь с нами в один клик

Заполните форму — получите точную цену:

Кіновиробництво на замовлення від $99:

Що таке кіновиробництво

Кіновиробництво — одна з найважливіших галузей кінематографії, що включає творчу і технічну частину створення фільму. Створення фільму покликане не тільки показати певну історію, ідею, а також використовується в рекламних цілях.

Бренди і назви компаній, що періодично з’являються у кадрі, запам’ятовуються, асоціюються з певними героями (як позитивними, так і негативними, це не завжди погано).

Основною перевагою зйомок фільму є можливість донести посилання, інформацію, викликати емоційний відгук у аудиторії. Також тут можна реалізувати максимум своїх задумів, оскільки тривалість відео набагато більше, ніж у рекламного або презентаційного відео.

Сучасні технічні можливості дозволяють впровадити в стрічку анімацію, графіку, спецефекти будь-якої складності, що зробить фільм цікавим і популярним серед людей, які його переглянули.

Які етапи ми проходимо

Створення кіно — дуже трудомісткий процес, і він відбувається не за один день. Насамперед, варто пам’ятати, що швидкість і якість організації, проведення зйомок залежить від кваліфікації виконавців. У нашій студії для отримання відмінного результату ми проходимо такі етапи:

1. Проектування — перетворення ідеї в сценарій, визначення жанру, акторів, режисерів, вивчається можливий інтерес аудиторії до майбутнього фільму.
2. Підготовка — тут обговорюються всі деталі, які можуть вплинути на процес. В тому числі і бюджет фільму, в залежності від якого можна розраховувати кількість залученого персоналу, акторів, спецефекти, наявність комп’ютерної графіки. Ілюстратори і постановники формують розкадровки ключових сцен для створення плану виготовлення фільму.
3. Зйомки — процес роботи на знімальному майданчику. Сюди входить не тільки сама зйомка акторських сцен, але також монтаж/демонтаж декорацій, грим, костюмування, завдання операторів, режисерів, звукооператорів. Після завершення даного етапу фільм відправляється на обробку.
4. Постпродакшн — дуже велика ступінь кіновиробництва. Тут відзняті матеріали монтуються спочатку в чорновому варіанті, потім проглядаються режисером і вносяться корективи. Готове відео відправляється на озвучення, де накладаються саундтреки, а також записуються голоси героїв фільму. Якщо ж фільм містить анімованих персонажів, елементи графіки, то вони вносяться саме на стадії монтажу. Відбувається також корекція кольору і ретушування кадрів. Важливим моментом також є перегляд чорнового матеріалу зі зведеними картинкою і звуком, внесення необхідних правок для чистового виробництва кіно.
5. Поширення — дублювання фільму на необхідні носії.

На кожній із ступенів фахівці Dme.Production прикладають максимум зусиль для виготовлення того продукту, який необхідний саме вам. Ми гарантуємо повний супровід та професійну консультацію стосовно деталей кіновиробництва.

Скільки коштує виготовлення фільму в Dme

Скільки коштує виготовлення фільму — ціна

Задаючись питанням, скільки коштує зняти фільм, необхідно пам’ятати, що це – багаторівневий процес. На вартість буде впливати складність кожного етапу і наступні фактори:

1. Тривалість відео — чим довше кінофільм, тим більше необхідно затратити часу на знімальний процес, монтаж, обробку.
2. Знімальна група — кількість залученого персоналу, починаючи від сценаристів до техніків, операторів, монтажерів і так далі.
3. Акторський склад — запрошення відомих артистів істотно підвищить бюджет, необхідний для кіновиробництва.
4. Наявність анімації та графіки — окремий пункт вартості, оскільки залучається команда дизайнерів і аніматорів, а згодом необхідно також звести відзняті кадри з комп’ютерними об’єктами.
5. Саундтрек і озвучення — придбання дозволу на використання музики, написання оригінального треку композитором, озвучування персонажів відомими акторами також підвищує підсумкову вартість фільму.
6. Терміни — чим швидше вам потрібно отримати чистовий матеріал, тим дорожчим буде відео.

Команда студії може запропонувати вам приємні розцінки на кожному з етапів виготовлення фільму, а також докласти максимум зусиль для прискорення процесу.

Чому довіряють Dme

У студії Dme.Production зібралися люди, які знають свою справу і постійно вдосконалюють свої навички. Саме тому створення кіно можна спокійно довірити нашим фахівцям.

В сумі з першокласним обладнанням, апаратурою та програмним забезпеченням для обробки матеріалів наша команда максимально швидко і якісно виконує замовлення будь-якої складності.

Терміни на виготовлення фільму можуть складати різний час, так як це – досить складний процес. Аматорський фільм невеликої тривалості з наявністю вихідних матеріалів може бути виготовлений за кілька тижнів, тоді як зйомка масштабного проекту триває місяцями.

Важливу роль тут відіграють наявність готового сценарію, можливість запросити необхідних артистів, запланований бюджет фільму. Ми готові працювати в стислих часових рамках, щоб ви отримали свою стрічку саме тоді, коли це вам необхідно.

Навіщо замовляти в Dme.Production

Наша студія має повний комплекс технічних можливостей зйомки фільмів на будь-яку тематику і в різних форматах. Виробництво фільмів у нас допоможе вам:

1. Отримати якісне відео, витримане в потрібному стилі і відповідаюче високим стандартам.
2. Професійну команду, здатну організувати кіновиробництво від початку і до кінця.
3. Втілення найсміливіших ідей, задумів і робіт будь-якої складності.

Якщо ви хочете отримати гарний фільм, який приверне увагу аудиторії, виконаний по вищому розряду, замовляйте виготовлення фільму в Dme.Production.

Хочете скористатися послугами кіновиробництва від професійного продакшена?

Студія Dme.Production має великий досвід кінозйомки і здатна вирішувати такі завдання професійно чітко в терміни:

— Продюсування і менеджмент проектів зі старту, складання кошторису, ТЗ та іншого;

— Написання сценарію, розкадровка, підбір локацій, кастинг, організація знімального процесу;

— Кінозйомка будь-якої складності з використанням найсучаснішої техніки.

Dme.Production вирішить для Вас будь-які завдання, пов’язані з кіновиробництвом.

Хочете дізнатися більше? Залишайте заявку на нашому сайті і отримаєте безкоштовну консультацію з усіх питань!

Скільки коштує зняти свій фільм

Дмитро Тяжлов, режисер фільму «Без статусу. Україна».

Якщо у людини є потреба знімати кіно, то має виникати й поштовх до пошуку. Я б на початку сам у себе спитав: що мене в цьому приваблює? І, виходячи з цих критеріїв, почав би шукати. Раджу робити щоденник переглядів і аналізувати, що вас приваблює: особливі теми, або особливий метод, або особливий стиль тощо. Тоді ви можете рухатися далі.

Треба не тільки дивитися, але й читати: інтерв’ю з режисером, рецензії критиків — і намагатися сформулювати свою думку. Бо інколи рефлексія на фільм дає більше, ніж сам фільм. А процес мислення створює підґрунтя для майбутньої роботи. Є перелік фільмів BFI, є американський перелік, є перелік сотні українських фільмів від «Довженко-Центру», але там обмаль документальних фільмів. Моя порада — шукати першоджерело й дивитися першоджерело. Шукати, звідки ноги ростуть у цього жанру, у цього виду мистецтва.

Де та як вчитися майстерності?

Юлія Кочетова: Зараз буде дивне порівняння, але максимально прикладне. Коли в тебе з’являється собака, ти думаєш, що будеш виховувати собаку. Але насправді потрібно виховувати себе. Тому що твій пес буде дзеркалити все: і хороше, і погане. Так само і з режисурою: ваше кіно дзеркалить ваш рівень культурного розвитку, емоційного інтелекту, цікавості до життя, до людей в кадрі й поза ним. Я, наприклад, людина з журналістською освітою. Але жодного разу не відчувала нестачі режисерської освіти. Натомість відчувала потребу в знаннях з психології — це зробить і мене, і моє кіно набагато сильнішим і чеснішим.

Олексій Радинський: Зараз у кожного, хто має підключення до інтернету, немає проблем з тим, щоби здобути самоосвіту. На мою думку, це найкраща освіта. Можливо, для когось цього буде недостатньо і потрібно щось іще. Якщо йдеться про Україну, єдине місце, де можна отримати таку освіту, — це школа документалістики Сергія Буковського. Сам я там ніколи не був, але знаю роботи людей, які там вчилися. Мені здається, це точно краще, ніж навчатися в профільному університеті типу Карпенка-Карого чи Інституту культури. Інших таких місць в Україні я, чесно кажучи, не знаю.

Таїсія Кутузова: Я не маю документальної освіти, я закінчувала Школу журналістики УКУ. Вчитися професійно робити кіно я розпочала під час академії DocEmotion у Львові, де серед лекторів був, зокрема, Сергій Буковський. А потім посилила скіли на Civil Pitch. Я знала, як робляться фільми, але відточеної методики не мала.

Після цього фільмом зацікавився французький продюсер Стефан Сіоан, з яким ми зараз співпрацюємо. З ним ми пройшли на Eurasiadoc — це французька школа зі скриптрайтингу, де протягом тижня вчать писати сценарій. Після цього був онлайн-пітчинг у Вісбадені, де ти зустрічаєш професіоналів, розповідаєш їм свою історію, розумієш, наскільки на міжнародному рівні працюють чи не працюють твої ідеї. Ми виграли цей пітчинг.

Паралельно я знімала історію, беручи участь у цих воркшопах. Зараз я пішла на Ex Oriente Film — там три сесії протягом року. Перша сесія більш ознайомча. На другій сесії ми були зосереджені на тритменті (трактування історії, сценарний малюнок). А до останньої сесії треба підготувати трейлери, і після цього буде пітчинг перед продюсерами, бродкастерами, дистрб’юторами та фестивальними відбірниками з усього світу. У процесі є ментор, з яким ти можеш обговорити все, що тебе турбує.

Час від часу я думаю про те, що мені потрібна професійна освіта. Але водночас я занурена в історію, знімаю її і навчаюся на міжнародних воркшопах. Усі дедлайни воркшопів є на сайті Інституту документального кіно. Плюс є спільнота «Робити кіно», де також постять усілякі можливості.

Дмитро Тяжлов: Майстерність можна здобути тільки через власний шлях, пошуки та працю. Якщо ви подивитеся будь-якого майстра документального кіно, то побачите, що в кожного був свій шлях. Головне — зрозуміти, чого ви хочете. Якщо ви мислите про це як про спеціальність чи професію, це один шлях. Якщо ви мислите про це як про покликання та спосіб життя і розумієте, що без знімання жити не можете, то це зовсім інше. Якщо ви будете знати, це вам допоможе. Є Інститут ім. Карпенка-Карого, можна і в КАМА йти, можна і в Лодзь, можна йти в школу Вайди, є Doc Nomads.

Одна справа технологія, а інша — майстерність і авторський голос. Жодна школа не віднайде ваш голос, вашу авторську позицію. Варто зрозуміти, що для вас означає освіта. Бо зараз до неї дуже споживацький підхід. Взагалі процес навчання не закінчується: я вже сам навчаю, але досі навчаюся. Найпрекрасніше, що є в документальному кіно, — це те, що незалежно від твого рівня професійності й освіти щоразу, коли ти починаєш фільм, виникає щось нове, що випробовує тебе. Ти маєш бути пластичним, щоб це відчути і — головне — щоб це зафільмувати.

Елла Штика: Я можу говорити тільки про ті програми, які наші студенти відвідували. Наприклад, зараз учасниця IndieLab [лабораторія з кіновиробництва, яку курують Тяжлов и Штика] вчиться на програмі Doc Nomads. Каже, що вони постійно практикують та мають робити все — і це пречудово. Якщо режисер не знає, як працює оператор — він не може режисерувати, якщо режисер не знає, як монтувати — та сама ситуація. Людина має бути мультифункціональним режисером, який сам вміє знімати, писати звук. Буде він потім все це робити чи ні — його власний вибір. Документалістика — це складне технічне мистецтво, і треба бути достатньо впертим, аби опанувати камеру.

Як шукати теми для майбутніх робіт?

Юлія Кочетова: Я щиро вірю, що ідеї, історії та герої/героїні приходять в той момент, коли ти до цього готова/готовий. Документальний фільм трапляється, коли і тобі, і твоєму герою це однаково дуже потрібно. Я пильно вдивляюся в життя. Одну зі своїх героїнь я знайшла у фейсбуці — просто побачила фото і мене наче вдарило струмом. Коли я палаю якоюсь ідеєю, я шукаю спільних знайомих, людей зі сфери, тих, хто може бути дотичним до цієї ідеї. І всіх запитую: а скажи, а порадь, а з ким зустрітись, і так далі.

Олексій Радинський: Якщо ви шукаєте тему фільму, значить, ви щось робите не так. Тобто якась тема спочатку має вас доймати — тоді можна вже робити фільм. Я погано уявляю собі процес пошуку теми. Думаю, значно менше шансів зробити щось цікаве, якщо рухатися так. Життя нас бомбардує різними темами й ситуаціями, які, можливо, варті того, щоби стати сюжетом фільму. Тому головне не шукати, а знаходити.

Хороших і поганих тем немає. Іноді бувають дуже хороші документальні фільми на теми, що здаються безнадійними. Це, звичайно, значно складніше зробити. Вони виникають або в якихось візіонерів, або випадково. Ще більше є прикладів поганих фільмів, створених на дуже виграшні й цікаві теми. І взагалі — якщо є теми, які варто оминати, то це найбільш гарячі теми. Швидше за все, на момент завершення фільму вони вже нікому не будуть такими здаватися. Крім того, є телебачення, що паразитує на гарячих темах, тож коли фільм вже буде готовий, ця історія може виявитися заїждженою до дірок.

Таїсія Кутузова: Насамперед треба звертатися до себе: що тебе хвилює? Це основний критерій. Записувати ідеї, навіть коли ти працюєш над іншим проєктом. Бути уважним.

Дмитро Тяжлов: Є проста вправа. Ви обираєте 15-20 статей зі стрічки новин, фейсбуку чи сайту, що займається сторітелінгом. Ви обираєте статті, які б ви хотіли прочитати, які вас цікавлять, тільки за фотографією і заголовком. Потім ви розділяєте їх на групи за темами: це портрет, а це — соціальна тема тощо. Але тут треба зрозуміти, що таке тема. Бо її часто плутають з фабулою, з сюжетом. Зрештою, коли ви поділили статті, треба обрати одну чи дві групи, які для вас є найпріоритетнішими і над якими вам кортіло б попрацювати, і, звісно, прочитати ці статті. А є вже складніші вправи, які включають самооцінку, аналіз психотипу та дитячих спогадів. Але це вже коли ви більш-менш стаєте на професійний шлях.

У гарного режисера завжди має бути декілька тем, бо виникає певна жадібність — дуже складно триматися одного. І тут варто запитати себе: чи готові ви прожити з цією темою один-два роки? Ви спринтер чи марафонець у роботі? Що чекає вас на шляху? Що вас чекатиме далі?

Наскільки дорого знімати документальне кіно?

Юлія Кочетова: Питання відносне. Якщо порівнювати з ігровим кіно, рекламою чи навіть комерційною фотозйомкою, якою я займаюсь, це недорого. Ключове в бюджетуванні — закладати ринкові гонорари, 7-10% на форс-мажори, планувати витрати на кожному з етапів — препродакшні, продакшні, постпродакшні — щоб уникнути так званих касових розривів. Мій перший фільм мав бюджет та мою інвестицію в 70 баксів. Якщо порівнювати з цим, то так, зараз я роблю дорогі проєкти.

Олексій Радинський: Від нуля гривень до нескінченності — залежить від фільму. Можна дійсно зробити фільм без грошей взагалі. Це водночас і добре, і погано. Бо коли ви робите фільм без грошей, ви не робите його безплатно. Якщо ви робите фільм без бюджету, то маєте розуміти, що займаєтеся як мінімум самоексплуатацією, а найчастіше ще й експлуатацією інших людей, чию роботу ви не оплачуєте.

В цьому питанні все відносно, крім одного: неігровий фільм точно значно менше коштує, ніж ігровий. І в цьому дуже велика перевага неігрового кіно, бо воно вільне від різноманітних обмежень, які йдуть разом із бюджетними ресурсами. Для створення документального фільму потрібно від одного до десяти людей: це автор ідеї, тобто режисер, оператор, звукооператор, режисер монтажу, колорист — і все. Якщо достатньо компетенції, всі ці функції можуть бути об’єднані в одній людині.

Таїсія Кутузова: Залежить від того, наскільки тривала ця історія. Якщо є головний герой, потрібно розуміти, коли ця історія починається, а коли закінчується. В історій на один рік та на п’ять років бюджети різні. Довгознімний проєкт — це дорого.

Я вмію знімати та монтувати, тому всі ці моменти можу робити сама. Але в ідеалі у режисера має бути оператор, і робота обох має бути оплачена. Плюс звукорежисер, але його присутність може бути проблематичною: з одного боку треба записати добрий звук, а з іншого — в історії, де є головний герой, наявність третьої людини може напружувати. Але на постпродакшні він уже працюватиме зі звуком. Плюс техніка, витрати на дорогу, відрядження. Плюс ти паралельно пишеш сценарій, переписуєш — на це теж потрібен час. А далі купа грошей йде на дистрибуцію. Щоправда, у нас це часто не береться до уваги: зняли фільм і все. А фільм треба розповсюдити, щоб його побачили. Все це разом — дуже важкий процес.

Дмитро Тяжлов: Дуже дорого. Бо найдорожче, що є, — це ваш час у житті. Саме в документальному кіно дуже великий відсоток вашого робочого часу є неоплачуваним взагалі. Якщо ви знайшли тему, на яку не можете не знімати, то ви в будь-якому випадку почнете її знімати так, як можете — чи це дорого, чи недорого. Найдорожчий етап — це монтажно-тонувальний. Іноді ви можете місяць чи пів року знімати, а монтувати рік. Кіно народжується на монтажному столі.

Режисер Пол Вотсон зняв фільм «Малкольм і Барбара: Історія кохання» про те, як композитор BBC вдома намагається впоратися з Альцгеймером і деградує під впливом хвороби. Вотсон знімав його десять років, зробив повнометражний фільм, потім — щотижневий серіал. Коли він узяв гроші, які отримав [за роботу над фільмом], і поділив на той час, що він витратив, вийшла зарплатня двірника в невеликому англійському місті. Але за це він отримав орден чи то від парламенту, чи то від королеви. А після виходу серіалу парламент у декілька разів збільшив фінансування медичного обслуговування людей з Альцгеймером.

Де шукати фінансування?

Юлія Кочетова: Якщо історія про Україну і знімається тут, варто починати з українського фінансування. Є державні інституції (УКФ та Держкіно), є грантове співфінансування (Civil Pitch, PITCH UA), є співпраця з НГО (теж із залученням донорських коштів). Далі, залежно від потенціалу проєкту, міжнародні кінофонди: IDFA Bertha Fund, Doha Film Institute, The Whickers. Ще один шлях — пітчити ідею для VOD-платформи та працювати з ними прямо: Coda Story, Current Time, Field of Vision тощо.

Олексій Радинський: Подаватися на конкурс Civil Pitch 2.0, але це очевидно. Зараз, як не дивно, в нашій країні ситуація не настільки погана, як була ще зовсім недавно. До кінця цього місяця є програма грантів на девелопмент неігрових фільмів в Українському культурному фонді. Це дуже добре, що її повернули. УКФ протягом певного часу також фінансував створення фільмів, і це призвело до створення цілої низки дуже цікавих робіт, які ніколи не були б профінансовані Держкіно або кимось іншим. І багато з цих фільмі ще досі в роботі, а деякі — щойно завершені, у тому числі й наш повнометражний фільм «Нескінченність за Флоріаном». Він був створений в останній рік, коли УКФ фінансував створення фільмів. Після цього кінопрограми в УКФ закрили — це було фатальне рішення. А зараз УКФ дає можливість отримати фінансування на розвиток сценарію — так званий девелопмент.