“Королева рок-н-ролу” та найкраща жінка сучасності: біографія співачки Тіни Тернер

Представник співачки повідомив, що вона померла у своєму власному будинку у Кюснахті поблизу Цюриха, Швейцарія, де мешкала впродовж останніх років. 24 Канал зібрав найяскравіші моменти з життя Тіни Тернер.

Завжди мріяла бути на сцені

Анна Мей Буллок, таке справжнє ім’я співачки, народилася 26 листопада 1939 року в родини афроамериканців в невеликому містечку Натбуш, що у штаті Теннессі, США. Сама вона була 2 дитиною у сім’ї, проте її дитинство не було занадто щасливим: її батьки розлучилися, коли Тіні було лише 10 років. Після цього дівчинку та її старшу сестру виховувала бабуся.

Тіна Тернер у ранньому віці / Фото HBO

Вже у 16 років Тіна приїжджає у місто Сент-Луїс, де зі своєю старшою сестрою відвідує нічні клуби. В одному з них вона познайомилася з ритм-н-блюзовим музикантом Айком Тернером. Саме йому Тіна завдячуватиме як своєю появою на великій сцені, так і частиною псевдоніма, який вона собі обрала.

В результаті, вона посіла місце вокалістки та ведучої шоу-програми Айка під прізвиськом “Літл Енн” (Маленька Анна – 24 Канал). На той момент їй було лише 18 років.

Тіна й Айк Тернери на початку своєї кар’єри / Фото Shutterstock

Коли склад гурту поповнився Тіною Тернер, її популярність почала зростати. Варто зауважити, що Айк докладав усіх зусиль, щоб підібрати найбільш гідний образ для юної співачки: купував їй дорогі вбрання, підбирав зачіски тощо. Згодом, вже у 1962 році Тіна та Айк стали законними чоловіком та дружиною.

Популярність та проблеми у шлюбі

Спочатку відносини у подружжя складалися досить добре. До того ж Тіна мала успіх серед публіки, тому незабаром Айк створив новий музичний проєкт – групу Ike and Tina Turner Revue.

У цей час вони випустили такі відомі хіти, як Fool In love (“Божевільний у коханні” – 24 Канал), I Idolize You (“Я створюю з тебе ідола” – 24 Канал), It’s Gonna Work Out Fine (“Це вирішиться добре” – 24 Канал). Також Тернери записали кавер-версію пісні Proud Mary (“Горда Марія” – 24 Канал), яка принесла Тіні її першу статуетку “Ґреммі”.

Тіна Тернер “Proud Mary”: дивіться відео

Попри таку популярність, в родині справи йшли не так добре. Айк захопився наркотиками, крім того, він був схиблений на заробітку грошей. До того ж він постійно бив дружину та примушував працювати її цілодобово, при тому, що подружжя вже мало 4 дітей.

Кілька разів Тіна хотіла накласти на себе руки або застрелити чоловіка, але не змогла знайти в собі рішучість. Однак вже у 1975 році все ж знайшла рішучість. Після чергової бійки з чоловіком дівчина зібрала речі та пішла від нього з 36 центами в кишені. Вона була бідна, але вільна.

Тіна Тернер готується до виступу / Фото HBO

Понад 3 роки подружжя провело по судах, сперечаючись за опіку над їхніми дітьми. Врешті-решт суд звершився у 1978 році перемогою Айка, який забрав у Тіни дітей, права на її записи та всі накопичення з гонорарів. Сама співачка не надто засмутилася та була щасливою вибратися з цих “кайданів”.

Ти забираєш все, що я заробила за шістнадцять років. А я забираю своє майбутнє,
– сказала у суді Тернер.

Сольна кар’єра та пік популярності

У 1979 році Тіна Тернер на зніманні програми “Голлівудські вечори” познайомилася з менеджером Роджером Девісом. Саме він допоміг співачці знайти свій неповторний стиль та переконав її виконувати рок-н-рольні композиції. У 1983 році вийшов її сингл Let’s Stay Together (“Лишімось разом” – 24 Канал), що став хітом у Європи та Великій Британії. Через кілька місяців композиція увійшла у чарти й в США.

Тіна Тернер “Let’s stay together”: дивіться відео

Вже через рік у 1984 році Тернер завершила запис альбому Private Dancer (“Приватний танцівник” – 24 Канал), який згодом отримає статус мультиплатинового та принесе жінці аж 4 статуетки “Ґреммі”. Всього продали у світі понад 11 мільйонів копій цього диску. На ньому також були такий світові хіти, як I Will Survive (“Я виживу” – 24 Канал) і The Best (“Найкраща” – 24 Канал). Обидві пісні є важливими та життєвими для виконавиці, адже вони розповідають її історію і надихають інших людей піти від обставин, що пригнічують.

Тіна Тернер “The Best”: дивіться відео

Зіркове життя та останні дні

У 1991 рокці Айка та Тіну Тернерів вписали до Зали слави рок-н-ролу у США. Вже у 1993 році автобіографія Тіни лягла в основу фільму What’s Love Got to Do With It? (“Що любов має робити з цим” – 24 Канал). Попри свій вік, Тіна Тернер продовжує гастрольну діяльність і у 21 столітті, зокрема, 2008 року вона здійснила турне Tina: Live In Concert Tour (“Тіна: Живий концертний тур” – 24 Канал) по Північній Америці, а також отримала чергову премію “Ґреммі” за участь у запису альбому River: The Joni Letters (“Річка: Листи Джоні” – 24 Канал).

Тіна Тернер What’s Love Got to Do With It?: дивіться відео

Тоді ж вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком німцем Ервіном Бахом. З ним вона мала стосунки з 1986 року. А у 2013 році подружжя уклало шлюб і Тіна Тернер вирішила прийняли швейцарське громадянство, як у її чоловіка. У цій країні вона жила до своєї смерті.

Тіна Тернер та Ервін Бах / Фото HBO

Останні роки співачка досить сильно хворіла: мала онкологію та ниркову недостатність. Проте навіть це не заважало їй все ж інколи виходити на сцену та запалювати її, як вміє тільки Тіна Тернер.

У пам’ять Тіни Тернер. Як музичні довгожителі обдурюють час

Епоха продовжує йти впевнено та стрімко. Днями це знову підтвердилося — коли стало відомо про смерть на 84-му році життя Тіни Тернер. Тієї найвідомішої усьому світу співачки, яка, здавалося, була і буде завжди

Тим не менш, є представники того ж покоління і тієї ж епохи, що ще перебувають у строю – легендарні музиканти, яким вже за вісімдесят і які, напевно, знають щось, про що їхні молодші колеги тільки починають здогадуватися. Про них ми згадаємо також.

Тіну Тернер можна назвати і великою, і легендарною. Але головним було те, наскільки вміло і природно вона поєднувала в собі всі найкращі якості, властиві її найяскравішим сучасникам приблизно того ж жанру. Тіна могла бути такою ж задушевною і пронизливою, як Арета Франклін, могла бути такою ж відчайдушною, як Етта Джеймс — але у Тернер було ще щось. Її тваринна сексуальність на сцені не просто привертала до себе увагу. Вона народжувалася музикою, що звучить у ті ж секунди, і, спостерігаючи за Тіною, можна було бути абсолютно впевненим у тому, що вся музика на планеті саме така і є – пекуча, невгамовна, неслухняна. І іншої просто не буває.

Звичайно, кожен, хто має вуха, знає про існування пісні The Best, візитної картки Тернер, яка прозвучала у 1989-му на її альбомі Foreign Affair. Але почалося все набагато раніше – і безліч музичних чудес відбулося у кар’єрі Тіни задовго до цього хіта планетарного масштабу.

У неї, уродженої Анни Мей Буллок, було “класичне” для блюзової чи соулової співачки дитинство на американському Півдні — збирання бавовни, відчуття того, що ти не потрібна нікому, навіть власним батькам. Це відчуття, до речі, не було хибним – мати дівчинки покинула сім’ю, навіть не попрощавшись із Анною, молодшою з її дочок. Анна міняла школи, міняла роботи — у свій час вона працювала медсестрою в найбільшому госпіталі штату Міссурі. Вона була учасницею шкільної баскетбольної команди та показувала непогані результати – але весь цей час у ній жила музика, і вона просилася назовні.

Наприкінці п’ятдесятих Анна Мей потрапила на один із клубних концертів Айка Тернера та його “Королів Ритму” в Іст-Сент-Луїсі. Музика Айка (до речі, людини, яка, можливо, й придумала рок-н-рол на своєму записі “Rocket 88”) цілком загіпнотизувала Анну. Дівчина захотіла стати співачкою в його групі – хоча вокалісток у Айка не було ніколи. Айк обіцяв зателефонувати до Анни, не передзвонив, але дівчина була наполегливою. Одного разу їй таки вдалося заспівати перед Айком пісню Бі Бі Кінга – і той зрозумів, що тепер у нього таки буде вокалістка.

Якоюсь мірою Айк Тернер і створив образ майбутньої легенди. Надихнувшись, як смішно зараз би це не здавалося, персонажем коміксів Шиною, Королевою Джунглів, Айк підібрав Анні співзвучне ім’я Тіна, а прізвище дав своє — за кілька років до, власне, укладання шлюбу. Так з’явився дует “Айк і Тіна Тернер” — і на першому ж синглі, записі 1960 “A Fool in Love”, Тіна показала все, на що була здатна. Привабливість, впевненість у собі, небажання та невміння приховувати свої почуття – все це було чути вже тоді, така Тіна і залишалася до кінця своєї кар’єри.

У шістдесятих дует Айка та Тіни записав безліч класичних хітів – деякі з яких, наприклад, “River Deep — Mountain High”, виділялися особливим чином. Ця пісня була спродюсована божевільним генієм Філом Спектором, і його знаменита “стіна звуку” у поєднанні з могутністю і драматизмом виконання Тіни дали абсолютно приголомшливий у своїй нищівності результат. Наприкінці 1970-го дует випустив чудовий, класичний альбом “Workin’ Together” — саме на ньому красувався один із найкращих каверів в історії, версія Айка та Тіни хіта гурту “Creedence Clearwater Revival”, пісня “Proud Mary”. Слухаючи її навіть у відносно стриманому студійному виконанні, можна зрозуміти, чому Тіну почали називати “Королевою рок-н-ролу”. Всю свою жіночу силу Тернер, як чаклунка, граючись, звертала в те, чого чоловіки в цьому жанрі домагаються з більшими зусиллями і часто з менш вражаючим результатом. За кілька років Тіна знялася у фільмі-мюзиклі “Томмі”, знятому Кеном Расселом за мотивами однойменного альбому гурту “The Who”. Її виконання пісні The Acid Queen просто зашкалювало градусом експресії – і в музичному сенсі, і просто візуально. Іншої такої співачки на той час на планеті не було.

Потім, у середині сімдесятих, стався по-кіношному яскравий розрив з Айком – вони поскандалили, а точніше, побилися в турі, дорогою до готелю. В результаті Тіна втекла від Айка, буквально із тридцяти шістьма центами в кишені. Так починалася її сольна кар’єра – і спочатку майже ціле десятиліття справи йшли не надто добре. Вона не надто вписувалася в нові часи, виступаючи в невеликих залах для шанувальників ностальгії – так закінчувалася кар’єра багатьох з тих, хто здавався незамінним і ультрамодним у шістдесяті.

А потім, у 1984-му, стався один із найвдаліших і найгучніших “камбеків” в історії музики. Усього за два тижні Тіна записала платівку “Private Dancer” — по суті, ідеальний поп-продукт для того часу, зроблений зі смаком та гідністю. Тоді, в середині вісімдесятих, Тіна раптом знову стала доречною, потрібною і просто надпопулярною. Вона записувалася і виступала зі старими друзями Міком Джаггером і Девідом Боуї (о, зараз саме час переглянути запальний виступ Тіни і Джаггера на марафоні “Live Aid”), знялася з Мелом Гібсоном в черговому “Божевільному Максі” — і взагалі була не тільки предметом загального захоплення, а й прикладом того, як можна бути “зіркою” у будь-які часи.

У 1989-му трапилася та сама “The Best” — пісня авторства Голлі Найт і Майка Чепмена. Вона вже була записана співачкою Бонні Тайлер – і її версія не справила на маси особливого враження. Тіна внесла деякі власні нововведення – “бридж” та зміну тональності. У результаті вийшла пісня, яку кожен із тих, хто почув, запам’ятає на все життя – подобається йому це чи ні. У 1993-му вийшов байопік “What’s Love Got to Do With It” — присвячений в основному бурхливому спільному життю Айка та Тіни. Тоді актори, які виконали головні ролі, Анжела Бассет та Лоуренс Фішберн, номінувалися на “Оскар”, а сама Тіна перезаписала кілька старих пісень для саундтреку. За великим рахунком, найгучніший і найпомітніший творчий сплеск стався у Тернер ще в середині 90-х – коли вона записала заголовну пісню до “бондівського” фільму “Золоте око”.

З тих пір Тіна “тримала марку” — вона дуже в міру зверталася до модного звуку, не записувала “несподіваних” дуетів, а всі її турне не мали випадкового характеру, а були продумані до дрібниць, завжди будучи подією для публіки та медіа. У 2007-му Тіна взяла участь у записі альбому “River: The Joni Letters” видатного джазового піаніста Гербі Генкока — та платівка отримала кілька статуеток “Греммі”, в тому числі і як “Альбом року”. На самій церемонії Тіна заспівала ту саму “Proud Mary” дуетом з Бейонсе — одразу ставало зрозуміло, наскільки на той час уже канонічний образ Тернер вплинув на останню і відповідно на її, Бейонсе, незліченних наслідувачів. У 2008-му пройшов грандіозний тур “Tina! 50 th anniversary”, але вже наступного року Тернер оголосила про те, що йде зі сцени. Потім були проблеми зі здоров’ям – ще з кінця сімдесятих Тіна скаржилася на високий тиск, що негативно вплинуло на її нирки. У 2016-му у неї діагностували рак, у 2017-му їй пересадили нирку. Донором був чоловік, Ервін Бах — вони одружилися 2013-го, тоді ж, коли Тіна отримала швейцарське громадянство. Тернер померла у швейцарському Кюснахті – тихо і спокійно, і ці два слова ніколи не поєднувалися ні з нею самою, ні з її музикою.

Тим часом, у наш час, коли сама цінність музики іноді ставиться під сумнів, деякі з тих, кому за 80, демонструють її дива. Та що там говорити, сам Віллі Нельсон, легенда кантрі, цього квітня не тільки відзначив своє 90-річчя – старий ще й випустив черговий альбом, “Я нічого не знаю про кохання”, який виявився анітрохи не гіршим за те, що може очікувати від старого його вірний шанувальник. Потрібно згадати, що Віллі, поряд з культовим у наш час Джонні Кешем і Вейлон Дженнінгс був засновником того, що назвали “outlaw country”, тобто “кантрі поза законом”.

Ці хлопці співали зовсім не ті пісні, які міг би очікувати якийсь середньостатистичний слухач, який надивився вестернів — ні, глибина, а іноді й темрява їхньої музики могла досягати зовсім потойбічних якостей. І якщо Кеш і Дженнінгс давно в могилі, Нельсон так само спокійно і впевнено робить свою справу — при цьому здається, що час зовсім не владний ні над його голосом, оманливо легким і наївним, ні над самою манерою виконання. А манера Віллі воістину унікальна – і насамперед це стосується саме вокалу, який ніби живе зовсім окремо не те що від інструментів, а від самої пісні, коли кожен новий проспіваний рядок вирішує, який саме пісні бути далі, і чи взагалі бути. Все це до цих пір виходить у Нельсона майстерно — і так, ніби робиться вперше.

У електричного блюзу теж досі залишається свій патріарх – 86-річний Бадді Гай. Взагалі, сам по собі цей електричний блюз з’явився приблизно тоді, коли великий Мадді Вотерс кинув свою плантацію в дельті Міссісіпі і переїхав до Чикаго. Там, у чиказьких блюзових клубах п’ятдесятих, відбувалася справжня революція – і наслідки її відчуваються досі у вигляді репу. Якось до Чикаго приїхав молодий і в буквальному сенсі дуже голодний Бадді Гай – його трюком був довжелезний гітарний дріт, він починав грати ще на вулиці, а входив у клуб і підіймався на сцену вже в середині дивовижного соло. Старий Мадді не міг його не помітити — він відвіз його до себе додому, нагодував бутербродами, а наступного дня представив блюзову богему. Що ж, Мадді помер ще у вісімдесятих, мертві Гаулін Вулф, Альберт Кінг, Джон Лі Гукер, мертві практично всі, в 2015-му помер Бі Бі Кінг — і Бадді Гай залишається чи не єдиним визнаним блюзменом, що залишився у живих. Він досі гастролює і досі не просто записує блюз – він навчає новий світ блюзу. Остання на сьогоднішній день платівка Бадді Гая “The Blues Don’t Lie” (“Блюз не бреше”) вийшла минулого року.

Коли ж у наш час заходить мова про активних довгожителів того, що колись називалося “рок-музикою”, то першими приходять на думку Пол Маккартні та Боб Ділан – 80 та 82 роки відповідно, а ще Мік Джаггер та Кіт Річардс, яким 80 “стукне” цього року. Про колегу Пола з “Бітлз” Рінго Старра, якому в липні виповниться 83, згадують рідше. Тим часом Рінго, найзнаменитіший і водночас недооцінений барабанщик у світі, активний і бадьорий. Він не лише регулярно їздить у тури зі своїм “All-Starr Band”, а й випускає нову музику чи не частіше за Пола. Останнім часом Рінго, щоправда, вирішив (частково справедливо), що довгі альбоми, як такі, вже нікому не потрібні. Тому нові пісні Рінго випускає у спрощеному форматі EP – п’ять-шість пісень, щоб не надто відволікати слухача двадцять першого століття від месенджерів та новин у телефоні. Таких EP у Рінго виходить кілька на рік – і ці п’ять-шість пісень все ще несуть у собі стільки світла, святої наївності та тепла, що навіть зараз здається, що все було, є і буде добре.

Якою ми запам’ятаємо Тіну Тернер. Топ-5 пісень у кар’єрі “королеви рок-н-ролу”

У швейцарському Кюснахті (передмісті Цюріха) у віці 83 років померла співачка Тіна Тернер, яку називали “королевою рок-н-ролу”. Незважаючи на перенесений інсульт, американська виконавиця змогла перемогти онкологічне захворювання та закінчила кар’єру лише у 81 рік.

Про смерть Тернер сумують як її колеги з цеху – Бейонсе, Джанет Джексон, Ріанна, так і політики. Так, президент США Джо Байден заявив, що Тіна Тернер була не просто талановитою співачкою, “але жінкою, яка назавжди змінила американську музику”.

На згадку про “королева рок-н-ролу” “Телеграм” пропонує переслухати пісні, які стали знаковими в її довгій та славній кар’єрі.

Ike & Tina Turner, “A Fool in Love” (1960)

Ike & Tina Turner, “It’s Gonna Work Out Fine” (1965)

Перша ж пісня “A Fool in Love”, заспівана 20-річною донькою фермера Анною Мей Буллок у складі гурту Kings of Rhythm іменитого на той момент Айка Тернера, стала великим хітом. У результаті бек-вокалістка Ганна Мей перетворилася на провідну співачку гурту і за сумісництвом дружину бендлідера Тіну Тернер, а сам гурт Kings of Rhythm – в Ike & Tina Turner Revue. Один із найбільш показових хітів гурту, “It’s Gonna Work Out Fine”, показує всю міць та чари їхніх концертних виступів тих років.

Але казка на сцені обернулася кошмаром закулісного життя дуету: Айк пив, пропускав через ніс кілограми кокаїну та бив матір своїх двох дітей. (Тіна виховувала ще двох, сина Айка від першого шлюбу та власного первістка.) Останній хіт Ike & Tina Turner, “Nutbush City Limits”, написала Тіна — Айк на той момент з бендлідера та хітмейкера перетворився на некерованого параноїка та наркомана. У 1976 році вона втекла від чоловіка просто посеред турне.

Frank Zappa, “Montana” (1973)

Наскільки високим був виконавський рівень 34-річної Тіни Тернер, свідчить класичний альбом 1973 року “Over-Nite Sensation” Френка Заппи – генія, авангардиста та насмішника, музика якого відрізнялася головоломною композицією та віртуозними партіями, які вимагали від виконавців відповідної майстерності.

Заппа вважав за краще наймати для роботи випускників Берклі та Джульярдської школи, головних музичних вузів Америки, і той факт, що йому порадили для запису The Ikettes – жіноче вокальне тріо, що виступало у складі Ike & Tina Turner Revue, з Тіною Тернер на чолі, говорить багато про що. Ви лишень послухайте ці фантастичні голосові піруети бек-вокалісток!

Щоправда, Айк Тернер, який явно не поділяв сюрреалістичне почуття гумору Заппи, заборонив згадувати The Ikettes і Тіну на обкладинці диска.

“Acid Queen Singing” (“Tommy” Original Soundtrack), 1975

Іншим серйозним досягненням Тіни Тернер у 1970-х стала участь у фільмі “Томмі” Кена Рассела, британського кінорежисера, який у той час займав у масовій культурі приблизно таке ж місце, як десятиліттям пізніше – Девід Лінч. Тобто був не просто творцем нової кіномови, а ще й законодавецем трендів, тісно пов’язаним із популярною музикою.

“Томмі”, перша в історії рок-опера, створена гуртом The Who, сама по собі стала наріжним твором поп-культури. А Кен Рассел екранізував історію сліпоглухонімого юнака-пророка як кислотний “трип”, що бризкає божевільними фарбами.

Окрім інших зірок рок-н-ролу, у фільмі знімалися такі великі актори, як Джек Ніколсон та Олівер Рід. Але кіноактриса-початківець Тіна Тернер виглядала на їх тлі цілком гідно.

Tina Turner, “What’s Love Got To Do With It” (1984)

Покинувши чоловіка, Тіна Тернер не просто залишилася ні з чим — вона ще взяла на себе боргові зобов’язання за зірване турне Ike & Tina Turner Revue. Не можна сказати, що її зворотний шлях на вершину Олімпу обернувся розважальною прогулянкою: у 1970-і роки успішна сольна кар’єра таких чорношкірих співачок, як Донна Саммер, Глорія Гейнор та Дайана Росс була скоріше винятком із правил.

Як не дивно, Тіну Тернер більше цінували у Європі, де вона збирала стадіони, ніж на батьківщині. І поки вона не випустила в 1984 році свій головний американський хіт “What’s Love Got To Do With It”, в Америці вона сприймалася швидше як ностальгічна зірка “дискотеки 60-х”. Але музики у її творчості цілком очікувано поменшало – на зміну фанку та року прийшло стандартне R&B з типовим для 1980-х пластмасовим звуком. Натомість комерційні рекорди йшли один за одним.

До речі, назву “На що здатне кохання” отримав також байопік Тіни, який вийшов на екрани 1993 року. Показово, що головну роль у ньому відіграла Анджела Бассетт, одна із знакових акторок “чорного кіно”, яку біло номіновано на “Оскар” за фільм “Чорна пантера: Ваканда навіки”. А за роль Тіни Тернер Бассетт здобула не менш престижний “Золотий глобус”.

І коли вже мова знову зайшла про кіно, приємним бонус-треком стане пісня до 17-го фільму про пригоди агента 007 Джеймса Бонда “Золоте око” з Пірсом Броснаном у головній ролі. Участь Тіни Тернер із саундтреком бондіани теж дуже показова: заспівати головну пісню з чергового фільму запрошували лише суперзірок, від Ширлі Бессі та Луї Арстронга до Пола Маккартні та Мадонни.

Нагадаємо, раніше “Телеграф” писав про співачок, які успішно знімалися в кіно.