Біографія Аліни Кабаєвої

Аліна Кабаєва – відома російська гімнастка, політик і менеджер. За свою біографію вона 2 рази ставала абсолютною чемпіонкою світу (1999 і 2003), 5 разів абсолютною чемпіонкою Європи і 6 разів абсолютною чемпіонкою Росії.

Двічі виборола призові місця на Олімпійських іграх. У загальній складності їй вдалося завоювати 39 медалей на чемпіонатах світу та Європи.

У короткій біографії складно докладно розповісти про всі досягнення Аліни Кабаєвої, її злетів і падінь. Але найголовніше з її біографії ви дізнаєтеся прямо зараз.

Отже, перед вами біографія Аліни Кабаєвої.

Життя Аліни Кабаєвої

Аліна Маратовна Кабаєва народилася 12 травня 1983 р. в узбецькому Ташкенті. Її батько, Марат Вазыхович, був професійним футболістом, і 6 років виступав за ташкентський «Пахтакор», після чого продовжував працювати тренером.

Мати, Любов Михайлівна, була баскетболісткою, і навіть виступала за збірну Узбекистану. У Аліни є молодша сестра Лисана.

Дитинство і юність

Оскільки життя батьків Аліни Кабаєвої була пов’язана зі спортом, їм хотілося, щоб їх дочка теж стала спортсменкою. Спочатку вони хотіли віддати її на фігурне катання, але потім передумали.

Дивіться також: Цікаві факти про гроші: дивовижні історії коротко для учнів 3 – 6 класів

У чому причина полягала в тому, що в ті роки в Узбекистані не було професійних шкіл, які могли б виховувати спортсменів світового рівня.

У підсумку, коли Кабаєвою не було ще й 4-х років, її віддали на художню гімнастику, в якій вона відразу ж продемонструвала помітні успіхи.

Досягнувши 11-річного віку, Аліна разом з мамою поїхала до Москви, щоб саме там розвивати свій талант.

Першим наставником у біографії Аліни Кабаєвої стала Ірина Вінер, яка вважалася кращим російським фахівцем з художньої гімнастики. Побачивши дівчинку, вона відразу сказала, що у неї зайву вагу.

Щоб стати ученицею Вінер, Аліні довелося сісти на жорстку дієту. Тренер порадила їй менше їсти й більше пити мінеральної води. Незабаром вона змогла прийти в потрібну форму і цілком віддатися гімнастики.

Не шкодуючи сил, Аліна Кабаєва днями і ночами тренувалася в залі, відточуючи складні гімнастичні трюки. Не дивно, що вже через 2 роки вона опинилася в рядах російської збірної.

Українські олімпійські чемпіони

Українські олімпійські чемпіони — виключно ті українські спортсмени, що вигравали золоті медалі на найпрестижніших спортивних змаганнях — Олімпійських іграх сучасності та мають безпосередній стосунок до України, зокрема власне представники України (в тому числі як УРСР та окремих частин України, що входили до складу інших держав), громадяни України, що здобували золото, представляючи інші збірні (передовсім інші республіки СРСР) до прийняття українського громадянства чи після того, як стали громадянами інших держав, уродженці України, що представляли інші національні команди (зокрема інші республіки СРСР) на час перемоги на Олімпіаді, вихованці українського спорту, що народилися поза межами України та уродженці України, що представляли інші національні команди на час перемоги на Олімпіаді, а також етнічні українці та особи українського походження (українськими спортсменами їх можна вважати лише певною мірою, у дуже широкому значенні), що народилися поза межами України та представляли інші збірні. Двоє українських спортсменів здобули золоті олімпійські медалі, але через багато років були їх позбавлення після повторних допінг-проб.

Українські спортсмени на Олімпійських іграх

Понад 240 спортсменів, що мають безпосереднє відношення до України ставали олімпійськими чемпіонами. Серед них майже 190 власне представників України (зокрема УРСР), а також низка громадян України, що здобували золото, представляючи раніше інші збірні чи спортивні клуби інших созних республік (Олена Аміханова, Йосип Бердіїв , Станіслав Люгайло, Наталія Кучинська, Людмила Турищева, Любов Шармай , Рустем Козаков , Юрій Ковшов, Тетяна Захарова-Надирова, Ульріх Кирхофф тощо), декілька вихованців українського спорту, що народилися поза межами України та більше 40 уродженців України, що представляли інші національні команди на час перемоги на Олімпіаді (не враховані етнічні українці, що одночасно народилися поза межами україни та представляли інші збірні).

Українці ставали олімпійськими чемпіонами, репрезентуючи Чехословаччину (Володимир Сироватка — перший уродженець України, що став олімпійським чемпіоном ускладі національної команди держави, до складу якої входила частина території України)та власне Україну (у складі збірної Радянського Союзу, як УРСР, і незалежну Україну у складі об’єднаної команди СНД та окремої збірної).

Першими олімпійськими чемпіонами, представляли Україну у тогочасних межах (як УРСР, складову частину збірної СРСР), стали у 1952 році, в Гельсінки борець класичного стилю Яків Пункін (протягом 42 років був найстаршим олімпійським чемпіоном України, з 1994 по 2020 роки цей титул серед громадян України носив видатний спортсмен-важкоатлет та тренер Іван Богдан) серед чоловіків та спортивні гімнастки Ніна Бочарова (з 2001 року — найстарша олімпійська чемпіонка України в період 1952-2020 рр.) і Марія Гороховська серед (протягом майже 50 років була найстаршою олімпійською чемпіонкою України) жінок. Крім того, уродженці України завойовували олімпійське золото за збірні інших країн — Канаду (Фаїна Розенфельд — перша уродженка України, що стала олімпійською чемпіонкою у 1928 році), Російську Федерацію, включно з РСФСР, (Павло Столбов , Володимир Куц, Василь Борисов – найстарший уродженець України — олімпійський чемпіон), Валентин Ніколаєв, Ірина Прес та Тамара Прес, Олександр Альметов, Юрій Власов, Валентина Растворова, Олександр Іваницький, Фаїна Мельник, Олександр Тучкін, Борис Шухов, Олена Вайцехівська, Володимир Жмудський, Віктор Жлуктов, Микола Томин, Тетяна Захарова-Надирова, Людмила Рогожина , Олег Молибога, Ігор Доброво́льський,Сергій Петренко, Оксана Грищук, Євген Платов, Артур Дмитрієв [ru] , Тетяна Навка, Олександр Лебзяк, Дмитро Мусерський, Тарас Хтей, Анастасія Близнюк, Кароліна Севастьянова , Тетяна Волосожар, Олексій Воєвода, Володимир Григорьєв, Олена Весніна, Марина Голядкіна тощо), Латвію, як Латвійську РСР (Станіслав Люгайло), Білорусь, включно з БССР, (Олександр Медвідь, Сергій Макаренко, Алла Цупер, Антон Кушнір), Ізраїль (Артем Долгопят ), Німеччину (Альона Савченко), США (Леонід Крайзельбург) тощо. Деякі вихованці українського спорту, що народилися поза межами України та на час здобуття олімпійського золота переїхали до іншої країни (як Валерій Брумель, Георгій Мондзолевський, Аркадій Воробйов та Володимир Татарчук що представляли клуби Росії).

Низку збірних представляли етнічні українці та спортсмени українського походження, що народилися поза межами Батьківщини предків — Канаду (Крістен Кіт), США (Антон Гайда), Молдову ( Микола Журавський тощо), Узбекистан (Віра Галушка тощо), Грузію ( Віктор Кратасюк тощо), Казахстан (Галина Шамрай, Сергій Котенко , Валерій Кравченко , Юрій Мельниченко тощо), Румунію ( Семен Ісмаїльчук тощо), НДР ( Карен Метчук ), Російську Федерацію ( Яків Рильський , Степан Ощепков , В’ячеслав Собченко , Валерій Діденко , Владислав Третяк, Олександр Ігнатенко , Ігор Чумак , Євген Плющенко та інші), Білорусь ( Валерій Шарій , Юлія Нестеренко тощо) тощо.

Водночас, задля справедливості, слід зазначити, що чимало медалей здобутих представниками України (і зокрема УРСР) було завойовано уродженцями інших країн (передовсім республік колишнього СРСР) та спортсменами інших національностей (Дмитро Леонкін, Юрій Титов, Борис Шахлін, Маргарита Ніколаєва, Віра Крепкіна, Павло Ледньов, Василіус Матушевас, Іван Бяков,Ольга Бризгіна, Рустам Шаріпов, Тимур Таймазов, Ельбрус Тедеєв, Артур Айвазян тощо). Крім того, чимало українців згодом після здобуття переїхали до інших держав та прийняли їх громадянство. Серед них — Лариса Латиніна та інші (до Російської Федерації), Тетяна Лисенко, Тетяна Гуцу, Борис Гуревич, Оксана Баюл та інші (що емігрували до США), Анатолій Бондарчук (до Канади), Юрій Сєдих (до Франції), Валентин Манкін (до Італії), Марія Гороховська(до Ізраїлю), Володимир Лютий та Олег Кучеренко (до Німечччини), Інна Осипенко-Радомська (до Азербайджану) тощо. Деякі з них, емігрувавши, вдруге здобували золото за іншу країну (чи республіку у складі СРСР), як Галина Прозуменщикова (у складі Російської Федерації) чи Віктор Сидяк (у складі Білорусі). Інші — громадянства не змінювали, проте на самому піку кар’єри загинули на чужині під час змагань, як Юлія Рябчинська (в Грузії) та Володимир Смирнов (в Італії).

Найтитулованіші українські олімпійці

Найтитулованішою українською олімпійською чемпіонкою є херсонська гімнастка Лариса Латиніна. Вона завойовувала звання олімпійського чемпіона 9 разів і завоювала загалом 18 олімпійських медалей. Ще два представника УРСР стали 7-разовими олімпійськими чемпіонами — гімнасти Борис Шахлін (7-4-2) та Віктор Чукарін (7-3-1).

Види спорту, в яких перемагали українські спортсмени

Представники України (в тому числі у складі УРСР та Чехословаччини) та уродженці України ставали олімпійськими чемпіонами у таких видах спорту як академічне веслування, веслування на байдарках та каное (зокрема, на таких човнах як байдарка-одиночка , байдарка-двійка , байдарка-четвірка , каное-одиночка , каное-двійка ), баскетбол (серед чоловіків та серед жінок), біатлон, бобслей, бокс, важка атлетика (в тому числі, важкоатлетичне триборство , що зараз носить назву паверліфтинг, та важкоатлетичне двоборство ) , вільна боротьба, жіноча боротьба та греко-римська боротьба, боротьба дзюдо, велосипедні перегони (див. велосипедний спорт) на шосе та на треку , вітрильний спорт (у класах суден Фінн, Темпест, Зоряний та 470), водне поло, волейбол (серед чоловіків та серед жінок), гандбол (серед чоловіків та серед жінок), кінний спорт (виїздка та конкур, або подолання перешкод ), кульова стрільба по рухомих (з гвинтівки та пістолета) та нерухомих ( олень, що біжить та кабан, що біжить ) мішенях, стендова стрільба, на траншейному стенді (трап) та на круглому стенді ( скіт ), легка атлетика (зокрема, стрибки з жердиною, стрибки у висоту, стрибки у довжину, потрійний стрибок, штовхання ядра, метання молота, метання диска, метання списа, бар’єрний біг , спринтерський біг на 100 м, 200 м та 400 м, біг на середні дистанції — на 800 м, стаєрський біг на 3000 м, 5000 м та 10000 м та естафетний біг — 4 по 100 м та 4 по 400 м, спортивна ходьба, легкоатлетичне п’ятиборство, семиборство та десятиборство), Спортивна гімнастика (зокрема, командна першість та гімнастичне багатоборство, або абсолютна індивідуальна першість, — серед чоловіків та серед жінок, індивідуальна першість на усіх видах снарядів — бруси, вільні вправи та опорний стрибок — серед чоловіків та серед жінок, кінь, перекладина та кільця — серед чоловіків та колода серед жінок), та художня гімнастика, стрільба з лука, стрибки на батуті, стрибки у воду, плавання (зокрема, брас, батерфляй, вільний стиль , плавання на спині, комплексне плавання), а також естафетне плавання — вільний стилем та комбіноване плавання ), сучасне п’ятиборство, теніс , фехтування (рапіра — серед чоловіків та серед жінок, шабля — серед чоловіків та серед жінок, шпага — серед чоловіків та серед жінок), фігурне катання ( одиночне катання — серед чоловіків та серед жінок, парне спортивне катання та спортивні танці), фристайл (серед чоловіків та серед жінок), футбол, хокей на льоду та шорт-трек.

Незалежна Україна в олімпійському русі

Вперше спортсмени незалежної України взяли участь в Олімпійських іграх у складі Об’єднаної команди у 1992 році під час зимових ігор в Альбервілі (де вперше оголошувалося, що спортсмен-переможець, а саме Віктор Петренко, представляє державу Україна) та літніх ігор у Барселоні (вперше лунав гімн під час нагородження борця вільного стилю Олега Кучеренка та піднімався прапор України, під час нагородження спортивної гімнастки Тетяни Гуцу), а вже на зимовій Олімпіаді 1994 року в Ліллехаммері Україна вперше виступила самостійною командою.

За часів незалежності України першим олімпійським чемпіоном став фігурист Віктор Петренко у складі об’єднаної збірної у 1992 р. в Альбервілі, та Оксана Баюл — у складі незалежної команди України, під час зимових ігор у Ліллегаммері 1994. На літніх іграх першими українськими олімпійськими чемпіонами стали борець Олег Кучеренко серед чоловіків та гімнастка Тетяна Гуцу серед жінок у складі об’єднаної команди у 1992 році, в Барселоні, перше звання олімпійського чемпіона у складі окремої збірної вибороли серед жінок у 1994 році в Ліллегаммері Оксана Баюл на Зимових іграх та у 1994 році в Ліллегаммері Лілія Подкопаєва на Літніх іграх у 1996 році в Атланті, там же став першим чемпіоном серед чоловіків борець греко-римського стилю В’ячеслав Олійник. За часів виступів самостійною командою українська збірна здобула 41 золоту олімпійську медаль.

Найбільше разів золоті медалі олімпіад в складі збірної України здобула плавчиня Яна Клочкова. Вона ставала олімпійською чемпіонкою 4 рази, за що її прозвали «золотою рибкою».

Хронологія

У складі команди Чехословаччини

Олімпійські ігри 1936 (Берлін)

Україна на Олімпійських іграх: історія перемог наших спортсменів

Україна виступає на літніх Олімпійських іграх як самостійна команда з 1996 року. У той рік в Атланті в США українці здобули 23 медалі та зайняли дев’яте місце в командному заліку.

Про здобутки наших спортсменах в історії Олімпійських ігор, а також про очікування від цьогорічних змагань в Токіо – в матеріалі РБК-Україна.

Скільки медалей здобула Україна

Українська національна олімпійська команда брала участь в літніх Іграх шість разів. За цей час виборола 121 медаль (одну з них втратила після того, як важкоатлета Олексія Торохтія звинуватили у вживанні допінгу, в нього було “золото” на Олімпіаді-2012)

Всього на рахунку українськиї спортсменів 35 “золотих”, 30 “срібних”, а також 56 “бронзових” медалей:

• 1996 (Атланта): золото – 9, срібло – 2, бронза – 12
• 2000 (Сідней): золото – 3, срібло – 10, бронза – 10
• 2004 (Афіни): золото- 8, срібло – 5, бронза – 9
• 2008 (Пекін): золото – 7, срібло – 4, бронза – 11
• 2012 (Лондон): золото – 6, срібло – 4, бронза – 10
• 2016 (Ріо-де-Жанейро): золото – 2, срібло – 5, бронза – 4

Найкраще за всі роки Україна виступила на Олімпіаді-1996. Тоді національна збірна завоювала 23 нагороди, дев’ять з яких були золотими.

На всіх Іграх українські спортсмени виступали досить успішно здобували більше 20 медалей. Однак у 2016 році нашим олімпійцям вдалося вибороти лише 11 нагород. Відповідно вони зайняли найгірше за весь час для України загальнокомандне місце на Олімпіаді – 31.

Види спорту

Найуспішнішими українські спортмени виявилися у гімнастиці. За весь час участі в Олімпіадах вдалося здобути 19 медалей, серед яких 7 “золотих”.

Відомою олімпійською чемпіонкою є Лілія Підкопаєва. Вона в 1996 році здобула відразу два “золота” та одне “срібло” у змаганнях зі спортивної гімнастики.

А на Іграх-2016 у Ріо-де-Жанейро “золото” Україні приніс гімнаст Олег Верняєв у змаганнях на паралельних брусах. Також він виборов срібну медаль в абсолютній першості. Відзначимо, що до Олімпіади-2020 спортсмена не допустили після звинувачень у вживанні допінгу.

Фото: Олег Верняєв (GettyImages)

Успішними для України були виступи в змаганнях з боксу. Спортсмени здобули загалом 14 нагород, чотири – “золота”.

У 1996 році найвищу відзнаку для нашої збірної здобув Володимир Кличко.

Однак найрезультативнішою стала Олімпіада в 2012 році в Лондоні. Тоді олімпійськими чемпіонами стали одразу два українці – Олександр Усик та Василь Ломаченко, а Денис Берінчик приніс Україні “срібло”.

Фото: Василь Ломаченко та Олександр Усик (колаж РБК-Україна)

Крім того, Україна добре себе показала у змаганнях з плавання. В 2000 році на весь світ стало відомим ім’я українки Яни Клочкової, яка здобула два “золота”. Свій результат вона повторила і на наступній Олімпіаді в 2004 році – знову дві “золоті” медалі, і на додачу – “срібна”.

Фото: Яна Клочкова (GettyImages)

Також гарні результати українці демонстрували у змаганнях з легкої атлетики, (здобувши 17 медалей), боротьби (15 медалей), стрільби (8 медалей), веслування на байдарках і каное (8 медалей).

Однак є види спорту, в яких Україні не вдалося взяти ще жодного золота – це велоспорт, дзюдо, сучасне п’ятиборство, стрибки у воду та гандбол.

Україна на Олімпіаді-2020 в Токіо: очікування

Цього року на Ігри поїде найменша делегація українських спортсменів за всю історію – 158. Раніше в національної збірної було мінімум 206 ліцензій на змагання в Ріо-де-Жанейро в 2016 році.

Прогнозують, що в України після поїздки в Токіо має бути близько 20 медалей, із них можуть отримати щонайменше 5 “золотих”.

Так, велика надія є на фехтувальницю Ольгу Харлан, яка шість разів була чемпіонкою світу та вже здобувала “золото” на Олімпійських іграх у 2008 році.

Крім того, олімпійським чемпіоном може стати борець греко-римського стилю Жан Беленюк, який є чемпіоном світу й віце-чемпіоном Олімпіади-2016.

Також національна збірна робить ставку на боксера Олександра Хижняка, який вже є чемпіоном Європи та світу.

Медалі Україні може принести легкоатлетка Ярослава Магучіх, яка демонструє успішні показники у стрибках у висоту.

Пара Людмила Лузан – Анастасія Четверикова мають хороші шанси у веслуванні на каное.

Змагання проходитимуть в Токіо з 23 липня по 8 серпня.