Навіщо вступати до аспірантури в Україні?

Контент-копирайтер, который постоянно стремится в развитию и расширению кругозора путем получения знаний в области науки и образования.

Сьогодні молоді люди після закінчення магістратури або, попрацювавши в практичній сфері, замислюються про те, щоб продовжити свій професійний розвиток в науковій сфері. Навчання в аспірантурі в Україні вимагає багато сил і ресурсів. Але якщо ви готові долати всі труднощі і чітко бачите кінцеву мету навчання – захист дисертації – тоді аспірантура чекає вас. Тому у багатьох закрадається думка, а чи не піти вчитися в аспірантуру? Давайте розберемося, навіщо потрібна аспірантура, і які преференції можна отримати по її закінченню.

Навіщо взагалі вступають до аспірантури?

• Деякі студенти вирішують поступити в аспірантуру, бо ще не вирішили, де вони хочуть себе реалізувати і тому залишають собі ще 3-4 роки на «подумати», чого ж вони хочуть від життя.

• Є невеликий відсоток кандидаток, які вступають до аспірантури, щоб на перших курсах благополучно піти в академвідпустку у зв’язку з декретом. Більшість з таких «аспірантів» вже не повертаються до написання дисертації та продовжують успішно реалізувати себе в сімейному житті.

• Ще частина людей йдуть в аспірантуру, одягнувши «рожеві окуляри» і сподіваючись на негайне визнання, яскраві конференції і бурхливе наукове життя. Стикаючись з іншою стороною аспірантури – рутиною проведення досліджень, обробка даних, виконання кафедральних обов’язків – вони розчаровуються і йдуть в інші сфери.
• Є аспіранти, які вибирають собі цікаві теми дослідження ще будучи студентами і успішно продовжують їх на терені аспірантури.
• Певний відсоток людей, які вступають до аспірантури, це ті люди, які досягли успіхів в практичних сферах діяльності і готові далі розвивати себе в науці, гармонійно поєднуючи і практику, і наукову діяльність. Такі аспіранти найчастіше доводять дисертацію до кінця і відмінно розуміють, для чого їм потрібна аспірантура.

Що чекає аспірантів в Україні під час навчання?

На жаль, аспірантура в Україні багато в чому відрізняється від аспірантури за кордоном. Тому при вступі потрібно враховувати цілий ряд вимог і організаційних моментів.

Ступінь доктора філософії в аспірантурі можна отримати двома способами:

• на денній формі навчання (яка передбачає можливість вступити на бюджетне місце і отримувати стипендію);
• на заочній формі (яка в більшості випадків передбачає тільки контрактне навчання).

Навчання в аспірантурі на контракті коштує не дешево. Наприклад, у Київському університеті імені Тараса Шевченка, незалежно від факультету чи інституту, вартість навчання на денній формі становить 66100 гривень на рік, а на заочній – 49600 гривень в рік.

Якщо ж вам пощастило вступити на бюджет, то вам буде виплачуватися стипендія. В 2019-2020 роки аспіранти за свою наукову діяльність отримували платню у розмірі 4650 гривень.

Що потрібно, щоб поступити в аспірантуру?

• мати диплом про вищу освіту не нижче спеціаліста або магістра;
• заздалегідь ознайомитись з термінами прийому документів та вступних іспитів;
• вчасно написати всі потрібні заяви і зібрати весь пакет документів;
• наявність сертифікатів, які визначають достатній рівень володіння англійською (на рівні В2-С2);
• наявність опублікованих виступів на конференціях та наукових статей, які демонструють наукову активність;
• успішно скласти вступні іспити з іноземної мови (за відсутності відповідного сертифіката про рівень володіння мовою) та спеціальності.

Коли ж абітурієнт все-таки долає всі етапи вступної кампанії і стає частиною наукового співтовариства, його чекає 4 роки аспірантури, незалежно від форми навчання (денної або заочної).

І чим же займається аспірант ці 4 роки?

1. Навчається обов’язковим загальним і спеціальним дисциплінам (англійська, філософія науки і так далі).

Тобто в аспірантурі все одно доведеться знову відчути себе студентом, відвідувати пари, і виконувати навчальні завдання.

1. Проходить асистентську педагогічну практику (якщо аспірантура проходить у навчальному закладі).

Аспіранти обов’язково вичитують деяку кількість академічних годин (зазвичай близько 50) для оволодіння навичками викладацької діяльності. Але це лише формальна сторона навчання. Насправді, якщо аспірант навчається на денній формі, та ще й на бюджеті, він може бути безкоштовною робочою силою і вести пари за своїм науковим керівником або іншим професорським складом кафедри.

Кожні півроку аспіранти звітують про виконану роботу, кількість наукових праць та етапи дослідження. Якщо недбайливий аспірант вирішив ненадовго закинути написання наукової праці, це може загрожувати йому відрахуванням.

1. Нарешті, останній рік навчання в аспірантурі розрахований на те, щоб привести дисертацію в порядок і почати процес її захисту, який займає чимало часу.

Які перспективи дає навчання в аспірантурі?

Тепер давайте розберемося, які плюси дає навчання в аспірантурі:

1. Можливість отримати диплом і вчений ступінь доктора філософії (за старими стандартами це ступінь кандидата наук).

Навчання в аспірантурі саме по собі не забезпечує присудження наукового ступеня. Під час навчання у вас є можливість написати цікаву, корисну і якісну наукову роботу, але її ще треба захистити. І тільки після всіх етапів і успішної процедури захисту можна повчити довгоочікуваний диплом. Але захист дисертації – це вже зовсім інша історія.

Ідеальна ситуація, коли у аспіранта є практична сфера діяльності, яка виступає базою наукового дослідження. Таким чином, в аспірантурі забезпечується практична частина дисертації, а результати наукового дослідження можна включати в практичну роботу.

1. Можливість брати участь у міжнародних конференціях і програмах міжнародних стажувань.

На сьогодні є дуже багато можливостей поїхати за кордон на конференцію з тематики, яка вас цікавить. Зазвичай на таких конференціях вчені з різних країн обмінюються передовим досвідом (на який можна посилатися у своїй дисертації), розповідають про проблемні сфери наукової діяльності. Під час таких зустрічей наукового співтовариства є можливість поділитися результатами власного дослідження і навіть отримати зворотній зв’язок про актуальність і значимість дисертаційної роботи.

Зараз пропонується багато грантових програм, таких як Жан Моне, Еразмус +, які надають можливість молодим науковцям з різних країн світу брати участь у міжнародних проектах і їздити на стажування за кордон. Це дуже цікавий і корисний досвід.

Однак для участі в таких стажуваннях є ряд важливих вимог:

• знання англійської мови на рівні не нижче upperintermediate,
• актуальність теми та її важливість для суспільства;
• заповнення великої кількості документації;
• наявність у кафедри або Вузу міжнародних договорів із закордонними навчальними закладами.

1. Можливість поєднувати наукову і викладацьку діяльність.

Якщо ви хочете стати викладачем у Вузі, особливо в одному з відомих і затребуваних, тоді вам дорога в аспірантуру. Тому в аспірантуру краще йти, якщо ви:

• розумієте, що саме на дослідницьку діяльність ви готові витратити кілька років свого життя;
• вибрали тему дослідження, яку вважаєте цікавою і перспективною, а, також, можете використовувати результати дослідження в своїй практичній діяльності;
• любите писати (а писати доведеться дійсно багато) і навіть отримуєте задоволення від написання статей або монографій;
• чітко знаєте правила гри, які очікують вас в аспірантурі;
• знаходите спільну мову з науковим керівником і готові пройти всі етапи на шляху до захисту дисертації;
• розглядаєте перспективи власної професійної реалізації у викладацькій діяльності;
• схильні оптимістично дивитися в майбутнє і власноруч підвищувати рівень наукової діяльності в Україні.

Таким чином, аспірантура в Україні далека від райдужних уявлень про наукову діяльність. Але якщо ви чітко розумієте, навіщо туди йдете, і готові долати всі труднощі, щоб в результаті захистити дисертацію, тоді наука – це точно для вас.

Вступ до аспірантури у 2023-му році: все що потрібно знати

Якщо вам цікаво займатися педагогічною діяльністю, або під час навчання вас захопили можливості проведення наукових експериментів та приєднання до наукової спільноти, то після отримання диплома магістра ваш шлях лежить до аспірантури. Можливо і те, що ви вже давно закінчили навчальний заклад, але раптом вирішити продовжити навчання та будувати наукову кар’єру. І ви маєте на це право, якщо у вас є диплом спеціаліста (диплом спеціаліста прирівнюється до диплома магістра).

Аспірантура — це форма підготовки науковців і науково-педагогічних робітників, яка займає 4 роки. За цей час аспірант займається дослідженнями, пише кілька наукових статей (для публікації у фахових журналах), готує дисертацію за результатами досліджень та прилюдно захищає її. Після цього він отримує диплом кандидата наук або доктора філософії.

Переваги отримання диплома доктора філософії:

• Просування по кар’єрних сходинках в науці.
• Збільшення шансів педагога на отримання вакантної посади у вищому закладі (університети зацікавлені в науковій роботі своїх працівників — це підвищує загальний рейтинг закладу).
• Підвищення свого наукового рейтингу та визнання серед колег.
• Можливість участі в міжнародних конференціях та свого внеску в науку.
• Підвищення заробітної плати (15% надбавка до посадового окладу).

Тож розповідаємо про те, як вступити до аспірантури та як до цього краще підготуватися.

План статті:

Підготовка до вступу до аспірантури

Легше розпочати вступ до аспірантури при своєму виші, де ви отримали диплом, і за своєю спеціальністю. Але аспірантура є тільки у вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах, де є відповідна експериментальна база та кваліфіковані наукові кадри (доктори наук). Тож при вашому виші може не бути відповідної кафедри за фахом. В цьому випадку доведеться пройти додаткові випробування на конкурсній основі. Буде перевагою для перемоги в конкурсі наявність цікавих наукових публікацій, успішно проіндексованих в наукометричних базах ще під час навчання в магістратурі.

Для вступу в аспірантуру потрібно буде надати відповідні документи до приймальної комісії і скласти іспити.

Підготовка документів для вступу

Зі списком необхідних документів ви можете ознайомитися нижче:

• Заява на допуск до вступних випробувань.
• Заява на вступ до аспірантури.
• Копія диплома магістра.
• Копія паспорта (документа про громадянство) із завіреними вами сторінками (“Копія вірна, підпис, дата”).
• Завірена копія ідентифікаційного номера.
• Кольорові фотокартки 3×4 (4 шт.)
• Додаток до диплома з оцінками.
• Список опублікованих наукових праць (за наявності).
• Довідка з місця роботи (за наявності).
• Копія трудової книжки (за наявності).
• Копія військового квитка або приписного свідоцтва (для чоловіків).
• Особовий листок з обліку кадрів установленої форми.
• Письмова характеристика від наукового керівника.
• Автобіографія, в якій потрібно вказати такі дані: ПІБ, дата і місце народження, освіта, трудова/ наукова діяльність, професія, суспільна робота, відношення до військової служби та військове звання, наявність державних нагород, відомості про сімейний стан, адреса.
• Медична довідка про стан здоров’я за формою № 086-о.
• Згода на обробку персональних даних.

Вибір установи та наукового керівника

Особа має право вільно обирати заклад освіти, установу чи організацію для здобуття освіти (інший університет або кафедру, якщо особа має бажання змінити науковий напрямок та навчатися за іншою спеціальністю). А от науковий керівник призначається аспіранту після успішного проходження іспитів та за попередніми результатами співбесіди, і обирати його аспірант не може.

Науковий керівник має відповідати таким критеріям:

• високий рівень кваліфікації у напрямку заданої теми;
• наукові здобутки та успішні опубліковані наукові роботи;
• участь у дослідницьких проєктах не рідше, ніж раз на 2 роки;
• наявність поточного наукового дослідження, яке відповідає темі дисертації аспіранта;
• залучення аспірантів до своїх дослідницьких проєктів (якщо це не перший досвід роботи з аспірантом).

Вступні випробування та конкурсний відбір

За статистикою навчальні заклади приймають не більше 1-5 аспірантів на рік. Тож треба ретельно готуватися до іспитів. Майбутнім аспірантам потрібно буде скласти такі іспити (в усній формі або у вигляді реферату — це залежить від вимог закладу):

• українська мова (для іноземних громадян);
• основна спеціальність;
• англійська (якщо у вас є сертифікат, що підтверджує знання англійської мови на рівні не нижче, ніж B2, можете додати його; в цьому разі ви звільняєтеся від іспиту);
• реферат з презентацією дослідницьких пропозицій та презентацією теми для дослідження (якщо у вас немає списку попередніх опублікованих наукових робіт);
• додаткові іспити та випробування (для тих, хто змінює спеціальність).

Вступні іспити обов’язкові для всіх претендентів на стипендію. Перескладання іспитів можливе тільки через рік (у наступному наборі аспірантів). Якщо випробування пройти не вийшло, то можете подумати про контракт. Але в цьому випадку доведеться шукати джерела для фінансування, бо загальна сума витрат тільки на оплату навчання за 4 роки може складати від 80 тис. до 250 тис. грн в залежності від закладу та кафедри. Оскільки це не єдині витрати, то навчання для багатьох кандидатів може виявитися недоступним.

Щоб не витрачати такі гроші на навчання в аспірантурі, є інша можливість захистити дисертацію — пройти кандидатський мінімум (КМ) та “закріпитися” за кафедрою в якості здобувача, влаштувавшись на роботу в цьому ж виші лаборантом або педагогом. КМ — це іспити для визначення глибини знань претендента та готовності до дослідницької діяльності. Здати кандидатській мінімум можна двічі на рік. Обов’язково здають КМ:

• всі здобувачі кандидатського наукового ступеня;
• претенденти, що мають намір захищати кандидатську дисертацію не за своєю спеціальністю.

Презентація теми та дослідницьких пропозицій

Презентація теми дослідницьких пропозицій або досягнень у сфері обраної спеціалізації проводиться під час співбесіди чи випробувань. Вона необхідна для оцінки можливостей здобувача займатися науковою діяльністю, якщо у здобувача ще не було успішних проіндексованих наукових публікацій або виступів на конференціях.

Тривалість самої презентації має не перевищувати п’яти хвилин. І якщо претендент виходить за ці межі, екзаменаційна комісія має право зупинити його, звичайно, якщо вони не подовжать час через зацікавленість темою.

За цей час потрібно встигнути:

• розповісти про актуальність вибраної тематики та рівень її вивчення науковою спільнотою в Україні та за її межами, впровадження в науці;
• вказати, яку проблему потрібно вирішити та які є можливі шляхи для її розв’язання;
• розповісти, яким шляхом проводитиметься дослідження, що буде об’єктом та предметом дослідження;
• згадати, які вже кроки зроблені для розв’язання проблеми: тут потрібно надати інформацію про наукові праці, дослідження тощо;
• навести гіпотези дослідження та можливі перспективи подальших розробок;
• відповісти на запитання та зауваження членів комісії.

Презентація може бути надана як на електронному, так і на паперовому носії. В останньому випадку слід передбачити кількість примірників для зручності переглядання комісією (таким же чином потім потрібно буде надавати автореферат під час захисту дисертації). А ще краще зробити два варіанти для перегляду, наприклад, якщо раптово виникнуть проблеми з електрикою.

Якщо презентація робиться в електронному вигляді, то використовується програма Microsoft PowerPoint. При цьому бажано вмістити весь обсяг інформації на 8-12 слайдах, або 15 максимум — із розрахунку по 2-3 слайди на хвилину презентації. Важливо під час презентації дотримуватися культури мовлення та наукової етики.

Вище ми розповіли про те, хто такий аспірант і як вступити до аспірантури, які кроки для цього необхідні. Але успішний вступ до аспірантури — це тільки початок. Тож дозволимо собі надати вам ще дві поради для того, щоб ви пройшли цей шлях до кінця.

Які проблеми можна передбачити та усунути під час навчання на аспірантурі

1. Встигнути захистити кандидатську дисертацію. Будьте уважні: за новими правилами можна захистити кандидатську дисертацію лише протягом двох років після закінчення аспірантури. Інакше здобувачу наукового ступеня доведеться навчатися на аспірантурі заново.
2. Обійти непорозуміння з науковим керівником. Занадто високі вимоги та тотальний контроль, або навпаки — неувага, постійна зайнятість керівника, через яку неможливо отримати якісну консультацію, може стати великою проблемою. Але зміна наукового керівника можлива тільки у випадках, якщо він порушує принципи академічної доброчесності і цей факт доведено. На жаль, на практиці, незалежно від результатів розслідування, процес зміни керівника може дуже негативно вплинути на репутацію здобувача та закрити шлях до наукової кар’єри.

Тож зазвичай, якщо науковий керівник виявляється не дуже компетентним, або не допомагає якісно підготувати дисертацію та намагається долучити до неї співавторів, які не мають до неї відношення, аспіранти намагаються залишити ситуацію як є, без розголосу проблеми.

Але з цієї ситуації є хороший вихід — це багато самостійної роботи, виступи на конференціях та власні наукові публікації в авторитетних виданнях. До речі, з цим питання не завадить допомога компетентних спеціалістів за межами виші. Вони допоможуть з такими питання як:

• оцінка якості наукових статей;
• фаховий переклад статей на англійську мову;
• публікація та індексація наукових статей у фахових виданнях.

Нагадуємо, що наявність вже опублікованих статей дуже позитивно впливає на рішення приймальної комісії та усуває необхідність подання презентації на конкурс. З цим питанням ми можемо допомогти прямо зараз.

Тисніть на кнопку, щоб отримати допомогу в цьому питанні, поки є час до вступу!