§ 47. Глобальні проблеми людства, причини їхнього виникнення

ПОНЯТТЯ ПРО ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА, ПРИЧИНИ ЇХНЬОГО ВИНИКНЕННЯ. У ході розвитку цивілізації перед людством неодноразово виникали складні проблеми, навіть планетарного масштабу. Повного мірою ці проблеми проявилися в другій половині XX ст. Вони викликані цілим комплексом причин.

Ніколи раніше чисельність населення планети не зростала так стрімко — у 2,5 раза за життя лише одного покоління, нарощуючи цим силу «демографічного пресу». Ніколи до цього людство не вступало в постіндустріальний етап розвитку. Ніколи раніше для його життєзабезпечення не було потрібно такої кількості природних ресурсів. Ніколи до цього не виникало такої глобалізації світової економіки, єдиної світової інформаційної системи.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ. До головних глобальних проблем належать проблеми:

• війни і миру;
• тероризму;
• екологічна;
• сировинна й енергетична;
• демографічна та продовольча;
• подолання відсталості країн, що розвиваються.

Усі ці проблеми можна назвати пріоритетними, оскільки вони стосуються виживання людства. Вони породжені різними чинниками, поява яких пов’язана з інтернаціоналізацією господарського життя. Глобальні проблеми людства стали важливим об’єктом міждисциплінарних досліджень, у яких беруть участь різні науки.

Дізнайтеся більше

• • Ліси нашої планети зникають зі швидкістю 6 млн га на рік, у результаті чого атмосфера не отримує щорічно до 15 млрд т кисню.
• • Протягом усієї історії людства з надр Землі вилучено близько 110 млрд т вугілля, 85 млрд т нафти, 40 млрд т залізної руди.

Доведіть або спростуйте

Чи погоджуєтеся ви з твердженням: «Глобальні проблеми людства не здатна самостійно розв’язати жодна, навіть наймогутніша країна світу»?

ПРОБЛЕМА ВІЙНИ І МИРУ. Збереження миру й усунення загрози смертельної для людства ядерної війни залишається однією з найважливіших. На початку XXI ст. налічується кілька десятків конфліктонебезпечних регіонів на планеті, де велись бойові дії. У світі нині майже 50 локальних конфліктів, де ведуть бойові дії (наприклад, Сирія).

Особливу небезпеку становить неконтрольоване розширення «клубу ядерних держав». Офіційно у світі існує сім таких країн: США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан. Близькі до створення ядерних військ Ізраїль, Іран, КНДР.

ПРОБЛЕМА ТЕРОРИЗМУ. Міжнародний тероризм є однією з найгостріших глобальних проблем сучасності. Суть тероризму — насильство з метою залякування для досягнення певних політичних цілей.

Доведіть або спростуйте

В основі сучасного тероризму лежать суперечності між цивілізаціями. Чи поділяєте ви цю думку?

Міжнародний тероризм набуває поширення на планеті. Він проявляється як у регіонах традиційних міжнародних конфліктів (наприклад, Близький Схід), так і в найрозвиненіших країнах світу (наприклад теракт, у Парижі у 2016 р.).

У XXI ст. тероризм став частиною політичних процесів світу.

Подолання міжнародного тероризму як глобальної проблеми потребує колективних зусиль усієї світової спільноти.

ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА. Людство дедалі більше турбує стан навколишнього середовища. Із часу появи індустріального суспільства небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, що загрожує глобальною небезпекою для людства.

Екологічна проблема — це зміна природного середовища в результаті антропогенного впливу, що веде до порушення структури й функціонування ландшафтів і призводить до негативних наслідків. Сучасна екологічна ситуація у світі — це вже не проблема, а справжня криза. Екологічна криза сьогодні проявляється в невідповідності потреб суспільства можливостям біосфери.

Мал. 151. Екологічні проблем сучасності

Сучасні екологічні проблеми проявляються по-різному, проте можна виділити такі найважливіші їхні аспекти (мал. 151):

• критичне забруднення майже кожної сфери природи;
• погіршення стану й деградація компонентів навколишнього середовища;
• виснаження природних ресурсів;
• погіршення комфортності проживання людини в природному середовищі.

Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування. Проблема виснаження природних ресурсів посилюється тим, що країни з низьким рівнем розвитку намагаються подолати своє економічне відставання за рахунок посиленої експлуатації власних природних ресурсів, і як результат — різке погіршення стану довкілля.

Загострена екологічна ситуація — це результат тривалого й неконтрольованого господарського розвитку, а також швидкої урбанізації. Однак в їхній основі лежать також й інші чинники (мал. 152).

Мал. 152. Основні чинники виникнення екологічних проблем

Подумайте, як урбанізація зумовлює екологічні проблеми.

Серед основних шляхів розв’язання екологічних проблем виділяють такі:

• перехід до матеріало- й енергоощадних технологій, а в перспективі — до замкнених циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до безвідходного виробництва;
• використання нагромадженого за тисячоліття людської діяльності досвіду традиційного раціонального природокористування;
• розосередження екологічно шкідливих виробництв, які не можна закрити;
• розширення природно-заповідних територій, особливо в тундрі, тропічних пустелях, вологих екваторіальних лісах;
• екологічна освіта, просвіта та виховання.

СИРОВИННА Й ЕНЕРГЕТИЧНА ПРОБЛЕМИ. Глобальна енергетична проблема — це насамперед проблема надійного забезпечення людства паливом та енергією. Уперше вона проявилась у 70-х роках XX ст., коли вибухнула енергетична криза, яка ознаменувала кінець ери дешевої нафти. Ця криза вплинула на всю світову економіку.

Головною причиною виникнення глобальних енергетичної та сировинної проблем вважають постійне зростання обсягів видобування мінеральної сировини. Як наслідок — виснаження багатьох басейнів і родовищ мінерального палива, збіднення багатьох покладів руд, зростання кількості вилученої з надр пустої породи. Це зумовлює освоєння родовищ у віддалених районах, що призводить до помітного збільшення територіального розриву між центрами видобування й споживання та впливає на збільшення витрат на перевезення видобутої мінеральної сировини. Тому зростає залежність країн Західної Європи, Японії, США від імпорту багатьох важливих видів мінеральної сировини.

Шляхи розв’язання сировинної та енергетичної проблем мають багато спільного (мал. 153).

Мал. 153. Шляхи розв’язання сировинної та енергетичної проблем

Розв’язання сировинної та енергетичної проблем є пріоритетним для людства. Для забезпечення сталого розвитку країнам слід знайти шляхи, які забезпечують економічне зростання і процвітання при одночасному зменшенні витрат енергії та сировини (мал. 153).

Спробуйте визначити пріоритетність шляхів розв’язання сировинної та енергетичної проблем для України.

Пригадайте, у яких країнах світу найбільше використовують нетрадиційні джерела енергії.

Мал. 154. Періоди часу, через які населення Землі досягало кожного наступного мільярда жителів, млрд осіб

Обчисліть за малюнком 154 інтервал подвоєння населення Землі.

Енергозбереження можливе за рахунок удосконалення устаткування, випуску більш економічної техніки тощо.

Найбільших успіхів на шляху енергозбереження домоглись розвинені країни світу. Натомість у СНД економіка залишається ще дуже енергоємною. Це характерно і для більшості країн, що розвиваються. Наприклад, у цих країнах втрати попутного природного газу, що видобувається разом з нафтою, становлять майже 80 % .

Розв’язання енергетичної проблеми, крім економії енергії та вдосконалення енергетики, передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім вітрової, сонячної, геотермальної.

ДЕМОГРАФІЧНА ТА ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМИ. Суть демографічної проблеми полягає в стрімкому зростанні населення Землі. Його можна простежити, аналізуючи періоди часу, через які населення планети досягало кожного наступного мільярда жителів (мал. 154). У другій половині XX ст. розпочався демографічний бум, що характеризує надзвичайно швидке зростання населення планети. Причини глобальної демографічної проблеми подано на малюнку 155.

Мал. 155. Причини глобальної демографічної проблеми

Демографічні проблеми — складні й мають суттєві географічні відмінності. Якщо країни, що розвиваються, відчувають демографічний вибух, то для низки країн світу (у т.ч. для України) характерна демографічна криза. Зниження чисельності населення внаслідок перевищення смертності над народжуваністю спричиняє природне зменшення населення. Таке явище притаманне багатьом країнам світу.

Відповідно до прогнозу ООН до 2025 р. населення Землі зросте до 7,8 млрд осіб. При цьому частка економічно розвинених країн у загальній чисельності людства знизиться, а країн, що розвиваються — зросте.

Дізнайтеся більше

• • Згідно з даними ФАО нині на планеті голодує понад 500 млн осіб, а ще 1 млрд осіб постійно недоїдають.
• • За даними ООН, до якісної питної води не мають доступу 1,3 млрд жителів Землі.

Для розв’язання демографічної проблеми ООН ухвалила «Всесвітній план дій щодо народонаселення». Однієї демографічної політики недостатньо. Вона має супроводжуватись поліпшенням економічних і соціальних умов життя людей.

Демографічна проблема тісно пов’язана з продовольчою. До середини XXI ст. для забезпечення постійно зростаючого населення Землі продовольством обсяги сільськогосподарського виробництва необхідно збільшити в п’ять разів. У країнах, що розвиваються, поширені голод і хронічне недоїдання, а в розвинених країнах — навпаки, ожиріння й надмірна вага. Для подолання продовольчої проблеми людство має повною мірою використовувати ресурси рослинництва, тваринництва та рибальства, надавати перевагу інтенсивному шляху ведення сільського господарства.

ПРОБЛЕМА ПОДОЛАННЯ ВІДСТАЛОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ. Соціально-економічна нерівність окремих країн світу сягає своїм корінням далекого минулого: багаті й бідні країни, як і багаті й бідні люди, існували в усі часи. Поляризація багатства в сучасному світі не зменшується, а навпаки — зростає.

На початок XXI ст. у світі існує 1,2 млрд бідних людей (ті, хто живе менше ніж на 1 дол. США на день). Більшість бідних людей — це жителі країн, що розвиваються, наприклад Гаїті, Мадагаскара, Зімбабве та ін.

Успіх руху країн на шляху подолання відсталості визначають такі чинники:

• витрати на освіту та підготовку кадрів;
• реалізація досягнень науково-технічного прогресу;
• інтеграція у світове господарство.

Відсталість найменш розвинених країн пояснюється цілим комплексом причин: високі темпи зростання населення, слабкий розвиток ринкового механізму (перевага надається торгівлі), несформованість громадянського суспільства, висока частка неписьменного населення, монокультурність в експорті, відсталість сільського господарства, де частка зайнятих становить понад 80 % усього працюючого населення цих країн, велика зовнішня заборгованість.

Мал. 156. Логотипи організацій, які надають допомогу країнам, що розвиваються

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Глобальні проблеми охоплюють увесь світ, усе людство та створюють загрозу для його сьогодення й майбутнього.
• До головних проблем належать: 1) проблема війни і миру, 2) тероризму, 3) екологічна, 4) сировинна та енергетична, 5) демографічна та продовольча, 6) подолання відсталості країн, що розвиваються.
• Глобальність проблем потребує таких самих глобальних дій. Жодна проблема не може бути розв’язана індивідуально, адже всі проблеми взаємопов’язані й потребують об’єднаних зусиль, спільних дій усіх держав і народів.

Знаю і вмію обґрунтувати

• 1. Назвіть глобальні проблеми світу. Які з них стосуються особисто вас?
• 2. Коли, на вашу думку, виникли глобальні проблеми людства?
• 3. Назвіть географічні аспекти енергетичної та сировинної проблем. Вкажіть шляхи їхньої подолання.
• 4. Підготуйте доповідь на тему «Нетрадиційні джерела енергії».
• 5. Назвіть енергоощадні технології, які впровадили у вас удома (школі).
• 6. Уявіть, що на Землі зникли запаси нафти. Які зміни стануться в повсякденному житті людей?

Шукаю в Інтернеті

• проаналізуйте показник ІРЛ країн світу. Яке місце посідає Україна в цьому рейтингу? Які пріоритетні напрями в розв’язанні проблем в Україні дозволять піднятись нашій державі в рейтингу за показником ІРЛ?
• Підготуйте повідомлення про найяскравіші приклади енергозбереження та економії ресурсів.

Генерую ідеї

Прочитайте уривок зі статті «Ідеальна температура для економіки». Пригадайте з курсу фізичної географії України, яка середня річна температура в нашій державі. Встановіть, як зміниться економічна продуктивність у ній у результаті глобального потепління.

«Відповідно до дослідження, проведеного командою науковців зі Стенфордського університету (США), глобальна економічна продуктивність сягає свого піка за середньої річної температури близько 13 °С. На основі аналізу економічних показників 166 країн за період між 1960 і 2010 рр. було встановлено, що зі зростанням температури продуктивність швидко падає. Проблема: якщо підтвердиться, що глобальне потепління триватиме і надалі на всій планеті (температура підвищиться на 4,3 °С у 2100 р.), середні глобальні прибутки можуть скоротитись на 23 %. Лише кілька регіонів, у яких нині холодний клімат, такі як північ Європи чи Росія, можливо, економічно покращать свій стан зі зростанням температури».

Із журналу L’OBS (2015 р., № 2660, с. 20)

§ 45. Глобальні проблеми людства та причини їх виникнення

2. Яка наука цілеспрямовано займається вивченням глобальних проблем?

3. Які глобальні проблеми людства проявилися в Україні?

4. Що таке конверсія?

1. Поняття про глобальні проблеми людства, причини їх виникнення

У другій половині XX ст. перед людством постали проблеми, які науковці визначають як глобальні (від франц. global — загальний, всесвітній). Це проблеми, які стосуються не лише однієї окремо взятої держави, а всіх країн світу або великої групи. Відповідно і для їх розв’язання необхідно докласти зусиль усьому світовому співтовариству.

Усі глобальні проблеми людства можна умовно об’єднати у дві групи. До першої групи ми зараховуємо ті, що стосуються загострення взаємовідносин усередині людської спільноти. Передусім це проблеми війни і миру; тероризму; демографічна та продовольча; подолання відсталості країн, що розвиваються. До другої групи належать глобальні проблеми, які є результатом кризи взаємовідносин між суспільством і природою. Основні серед них — екологічна, сировинна та енергетична.

Отже, глобальні проблеми стосуються майже всіх сфер життя людства. Тому на сучасному етапі головним завданням є усвідомлення кожною людиною сутності глобальних проблем, необхідності здійснення певних кроків, спрямованих на їх розв’язання.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО.

Вчений Костянтин Ціолковський висловив цікаву думку щодо розвитку людства: «Усе у Всесвіті народжується, досягає зрілості, старіє та руйнується. Те ж саме стосується людини й людства.

І все питання лише в тому, на якій із перелічених стадій перебуває нині людство. Якщо воно не зуміє подолати силу тяжіння та не вийде за межі земного простору, то, може, уже близько “старіння”, “смерть” людства. Але якщо попереду життя у Всесвіті, то нинішня стадія — це дитинство, а Земля є лише колискою людства».

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО.

Дослідженням глобальних проблем людства займається окрема наука, яка виникла на стику географії, економіки, біології, математики, політології, соціології, — глобалістика. Значний внесок у формування її основ зробив український вчений Володимир Вернадський. Він визначив тенденцію перетворення антропосфери в ноосферу, тобто сферу панування людського розуму. Однак людству необхідно докласти ще багато зусиль, щоб вийти на такий високий ступінь розвитку світової цивілізації.

Мал. 1. Порятунок людей після бомбардування сирійського міста Алеппо (2016 р.).

2. Проблема війни і миру. Проблема тероризму

Необхідність збереження миру на Землі та відвернення загрози виникнення ядерної війни залишається головною глобальною проблемою, хоча вона дещо втратила колишню гостроту (мал. 1). Ця тенденція пояснюється закінченням «холодної війни» наприкінці 1980-х рр., реальним скороченням збройних сил, озброєнь і витрат на них у країнах, які були основними супротивниками в колишньому протистоянні. Багато з них провели конверсію (переорієнтацію на виробництво мирної продукції) своїх військово-промислових комплексів, первинні витрати на які часто перевищували витрати на гонку озброєнь.

П’ять держав сьогодні є офіційними членами так званого «ядерного клубу» — США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай. Неофіційно в його рядах перебуває Ізраїль. У 1998 р. Індія та Пакистан випробували ядерну зброю. Сьогодні до цих восьми ядерних країн приєдналася КНДР. Тобто відбувається своєрідне «розповзання» ядерної зброї. Особливо великий ядерний потенціал мають США та Росія — у кожній із цих держав є понад 4 тис. ядерних боєголовок. Це вдвічі більше, ніж арсенал ядерної зброї у всіх інших країнах разом узятих.

Створення так званих без’ядерних зон є одним із засобів часткового розв’язання проблем ядерної зброї. Однак скорочення ядерних арсеналів у масштабах світу поки що не відбувається.

У питанні збереження миру й відвернення загрози світової війни показовим для інших є приклад України. У часи існування СРСР значна частина промислових підприємств радянської України (особливо машинобудування, хімічної промисловості), науково-дослідних інститутів працювали над виробництвом і вдосконаленням зброї. На території України був сконцентрований четвертий за обсягом ядерний потенціал серед країн світу. Після прийняття Декларації про державний суверенітет уряд узяв курс на вивезення ядерної зброї за межі нашої Батьківщини.

Зараз на території України немає жодної ядерної бомби або ракети, за підтримки світової спільноти поступово були ліквідовані пускові шахти для ракет (мал. 2). У результаті конверсії значно скоротилися обсяги продукції військово-промислового комплексу. Однак світ влаштований так, що жодна відносно велика держава не може сьогодні відмовитися від виробництва зброї, утримання армії.

Дуже велику небезпеку в наші дні становить проблема міжнародного тероризму, яка може спровокувати різні конфлікти (терористичний акт у США у вересні 2001 р. певним чином зумовив військові дії проти терористичної організації «Аль-Каїда» в Афганістані). Тероризм може бути як державним, так й індивідуально-груповим. Однак тероризм різних типів зазвичай спрямований або на підтримку існуючого в державі ладу, або на його повалення.

Мал. 2. Шахтно-пускова установка демонтованої ракети з ядерною боєголовкою в Україні.

3. Екологічна проблема

Однією з найважливіших глобальних проблем щодо взаємодії людини з природою вважають екологічну проблему. У другій половині XX ст. «відносини» між суспільством і природою набули особливо великих масштабів. «Тиск» суспільства на природу в результаті збільшення кількості населення, розвитку процесів урбанізації, індустріалізації, інтенсифікації сільського господарства ще більше зріс. Одночасно відбулося помітне погіршення стану природного середовища. У багатьох країнах і регіонах світу негативний антропогенний вплив на довкілля призвів до стану екологічної кризи, для подолання якої недостатньо зусиль окремих держав. Тому є всі підстави вважати проблему охорони довкілля глобальною.

Мал. 3. Великі площі суцільних рубок лісів на острові Суматра в Індонезії.

Умовно проблему погіршення стану довкілля (глобальної екосистеми) можна розділити на дві складові частини: 1) деградація природного середовища в результаті нераціонального природокористування; 2) забруднення довкілля відходами людської діяльності. Прикладами першого можна вважати обезліснення території суходолу та виснаження земельних ресурсів. Площа лісів за останні 200 років скоротилася на 65 % і зараз щорічно зменшується на 20 тис. км 2 (мал. 3).

Забруднення географічного середовища — це небажана зміна його властивостей у результаті антропогенного (техногенного) надходження різних речовин і сполук. Кількість цих відходів за останні 30 років виросла з 50 до понад 125 млрд т, що почало загрожувати існуванню людської цивілізації. Техногенне забруднення тією чи іншою мірою стосується всіх компонентів природного середовища, а через них позначається на здоров’ї людини. Багато техногенних домішок в атмосфері, потрапляючи в організм людини безпосередньо через органи дихання, шкіру, а також через воду та їжу, вражають дихальні шляхи, серцево-судинну й нервову системи та інші органи.

Забруднення літосфери, передусім ґрунтового покриву, пов’язане з надходженням у неї металів, радіоактивних речовин, добрив, отрутохімікатів, розробкою родовищ корисних копалин. Зараз тільки 5—10 % усієї сировини, що видобувається й заготовлюється, переходить у кінцеву продукцію, а 90—95 % її в процесі переробки перетворюється на прямі відходи. Для міст, особливо великих, актуальною є проблема твердих відходів (сміття), загальний обсяг яких у світі становить 10—12 млрд т за рік.

Забруднення атмосфери відбувається насамперед у результаті згоряння мінерального палива. Головні забруднювачі атмосфери — оксид вуглецю (175 млн т), оксиди сірки (100 млн т), азоту (70 млн т), радіоактивні сполуки. Майже 2/3 усіх світових викидів в атмосферу припадає на розвинені країни. Із викидами сірчистого газу пов’язане утворення так званих кислотних дощів, що завдають великої шкоди рослинному і тваринному світу, руйнують будівлі, пам’ятки архітектури. Кислотні дощі найбільш поширені в Європі й Північній Америці. Однією з причин глобального потепління вважають викиди в нижні шари атмосфери парникових газів, насамперед діоксиду вуглецю й метану.

Забруднення гідросфери відбувається передусім у результаті скидання промислових, сільськогосподарських і побутових стічних вод, загальний об’єм яких у світі вже досяг 1800 млрд м 3 за рік. Використання водних ресурсів для очищення стічних вод стало найбільшою статтею витрат. Це стосується насамперед Азії, Північної Америки та Європи, на які припадає близько 90 % усього світового скидання стічних вод. Дуже великої шкоди завдає нафтове забруднення вод.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО.

За підрахунками вчених, у результаті нераціонального землекористування людство вже втратило майже 2 млрд га колись продуктивних земель, що значно більше від усієї сучасної площі ріллі. Сьогодні внаслідок процесів деградації ґрунтів щорічно зі світового сільськогосподарського обігу вибуває близько 7 млн га родючих земель. Процес деградації ґрунтів особливо активізується в посушливих районах, що займають близько 6 млн км 2 , і найбільшою мірою характерний для Азії та Африки (опустелювання, вирубування лісів і нераціональне зрошуване землеробство).

Мал. 4. Гасіння пожежі на японській атомній станції «Фукусіма-1» у 2011 р.

Один із найголовніших наслідків екологічної кризи на планеті — збіднення її генофонду, зменшення біологічного різноманіття на Землі. Це відбувається через руйнування середовища існування рослин і тварин, надмірну експлуатацію сільськогосподарських ресурсів, забруднення довкілля. За підрахунками американських вчених, за останні 200 років на Землі зникло близько 900 тис. видів рослин і тварин. У другій половині XX ст. процес скорочення генофонду різко прискорився.

До найнебезпечніших форм забруднення середовища належить радіоактивне забруднення. Незважаючи на визначні успіхи в боротьбі за обмеження випробувань ядерної зброї, окремі країни, як відомо, продовжують їх у відкритому середовищі, створюючи небезпеку широкого рознесення радіоактивних елементів через атмосферу. Розвиток атомної енергетики також створює серйозні проблеми. Підтвердженням такого висновку є аварії на Чорнобильській АЕС та АЕС «Фукусіма-1» (мал. 4), а також проблема утилізації радіоактивних відходів, які залишаються в процесі роботи АЕС. Швидко нейтралізувати або знищити їх неможливо. Завдання зводиться до надійної консервації цих відходів, що потребує значних площ і спеціальних заходів для запобігання витоку радіації.

Усі ці факти свідчать про деградацію глобальної екосистеми й наростання глобальної екологічної кризи. їхні соціальні наслідки вже тепер виявляються в нестачі продовольства, зростанні захворюваності, розширенні екологічних міграцій.

Розв’язання екологічних проблем можливе за допомогою трьох шляхів: 1) створення різних очисних споруд, знищення й переробка сміття тощо; 2) створення та застосування природоохоронних («чистих») технологій виробництва; 3) раціональне розміщення «брудних» виробництв. Найважливішим серед них є другий шлях, оскільки він спрямований на запобігання забрудненню довкілля.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО.

Особливе місце серед глобальних проблем займає проблема забруднення Світового океану. Океан концентрує відходи виробництва, що виносяться річками, а також потрапляють з атмосферними опадами. Крім того, безпосередньо в океанічні води скидаються радіоактивні відходи й різні отруйні речовини. Зрештою в результаті морських катастроф, аварій на морських нафтопромислах, промивання нафтовмісних ємностей у Світовий океан щорічно надходить щонайменше 10 млн т нафтопродуктів. Нафта розливається на багато тисяч квадратних кілометрів, утворюючи тонку плівку, що згубно впливає на морські організми, газообмін Океану з атмосферою та, цілком ймовірно, на клімат.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО.

Унаслідок випробувань ядерної зброї, роботи ядерних реакторів військових підводних човнів і криголамів, скидання контейнерів із відходами АЕС та іншими відходами до Світового океану потрапила велика кількість радіоактивних речовин, що в 30 разів перевищує їх викиди під час аварії на Чорнобильській АЕС.

У наші дні багато країн проводять дедалі активнішу екологічну політику, спрямовану на збереження й поліпшення природного середовища.

4. Сировинна й енергетична проблеми

Останнім часом перед людством постали проблеми надійного забезпечення людства сировиною і паливом, енергією відновлюваних джерел. їх загострення в другій половині XX ст. зумовлене зростаючими масштабами залучення природних ресурсів у виробництво, відносною обмеженістю розвіданих запасів деяких видів палива й сировини, а також неоднаковою забезпеченістю ними окремих країн і регіонів.

Енергетична та сировинна кризи 1970-х — початку 1980-х рр. завдали відчутного удару системі існуючих тоді міжнародних зв’язків і спричинили важкі наслідки в багатьох країнах. Особливо ці кризи зачепили ті країни, які в розвитку своїх національних економік значною мірою орієнтувалися на відносно дешевий і стійкий імпорт енергоносіїв та мінеральної сировини. Передусім ідеться про країни, що розвиваються, які, не маючи запасів власних природних ресурсів, у своєму розвитку зробили ставку на індустріалізацію.

Кризи дали імпульс розвитку енерго- і матеріалозберігаючих технологій, посиленню режиму економії сировини, прискоренню структурної перебудови економіки (за 1970—1980-ті рр. енергомісткість виробництва в розвинених країнах знизилася більш ніж на 1/4). Підвищена увага стала приділятися використанню альтернативних матеріалів і джерел енергії. Під впливом кризи прискорилися великомасштабні геологорозвідувальні роботи, що привели до відкриття нових нафтогазових родовищ, а також запасів інших видів природної сировини. Так, новими великими районами видобутку нафти стали Північне море (мал. 5) та Аляска, мінеральної сировини — Австралія, Канада, ПАР.

Як наслідок, несприятливі прогнози забезпеченості світових потреб в енергоносіях і мінеральній сировині змінилися оптимістичними розрахунками, що базувалися на нових даних. Якщо в 1970-х — на початку 1980-х рр. забезпеченість основними видами енергоносіїв оцінювалася в 30—35 років, то у 2011—2015 рр. вона суттєво збільшилася: нафта — до 52 років, природний газ — до 54 років, вугілля — до 112 років.

Таким чином, глобальної енергетично-сировинної проблеми в розумінні небезпеки абсолютної нестачі ресурсів у світі зараз не існує. Проте сама по собі проблема надійного забезпечення людства сировиною та енергією залишається.

Подальше розв’язання цих проблем пов’язане передусім із використанням досягнень НТР, що дозволяють зменшити втрати палива й сировини, замінити їх штучними продуктами, альтернативними джерелами енергії, у тому числі енергією термоядерного синтезу. Одним із шляхів розв’язання проблеми є раціональне використання мінеральних ресурсів (переважна більшість із яких невідновлювані), яке передбачає комплексне освоєння викопної сировини, тобто таке, коли кожен грам речовини, узятий у природи, має бути використаний. Багато вчених світу пророкують настання ери обігового (тобто повторного) використання ресурсів, коли в економіці головними сировинними матеріалами стануть відходи, а природні запаси відіграватимуть роль резервних джерел постачання.

Мал. 5. Видобуток нафти в Північному морі.

Значно ширше починають використовуватися комплексна переробка мінеральної сировини, ресурсозберігаюча техніка, маловідходні та безвідходні технології. Створення безвідходного виробництва є складним процесом, що вимагає розв’язання ряду взаємозалежних технологічних, економічних, організаційних, психологічних та інших завдань. Однак саме за ним наше майбутнє.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО.

Країни Західної Європи, США й особливо Японія демонструють приклади глибокої утилізації промислових і побутових відходів. При цьому виробництво ними величезної кількості сталі, алюмінію, міді й інших кольорових металів із вторинної сировини допомагає заощаджувати не тільки метал (а отже, мінеральні ресурси), але й енергію. Так, створювані в цих країнах автоматизовані лінії здатні, наприклад, за лічені секунди «розмолоти» автомобіль, відсортувати чорні й кольорові метали, синтетичні матеріали, скло.

ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ

1. Що розуміють під глобальними проблемами людства? Охарактеризуйте основні причини їх виникнення. 2. У чому полягає сутність глобальної проблеми відвернення загрози ядерної війни та збереження миру? Визначте шляхи її розв’язання. 3. У чому полягає сутність розв’язання проблеми тероризму? Визначте шляхи її розв’язання. 4. Визначте сутність і шляхи розв’язання глобальної екологічної проблеми. 5. У чому полягають сутність і шляхи розв’язання енергетичної та сировинної проблем?

ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО

1. За картою атласу визначте, які країни світу здійснюють найбільші витрати на оборону. 2. За картою атласу охарактеризуйте поширення природоохоронних територій у різних регіонах світу. 3. За картою атласу порівняйте екологічні проблеми Африки та Австралії.

ДОСЛІДЖЕННЯ

Прояв глобальних проблем у своєму регіоні

Визначте, які глобальні проблеми людства торкнулися вашої області, місцевості, населеного пункту. У чому вони проявилися? Які з них відчутні найбільше? Які з них треба розв’язувати в першу чергу? Запропонуйте заходи, спрямовані на подолання цих проблем.

Глобальні проблеми людства: визначення, виникнення та шляхи вирішення. Реферат

Терміном “глобальні проблеми” (від лат. “глобус” – земля, земна куля) позначаються найважливіші і настійні загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в цілому.

• запобігання світової термоядерної війни;
• подолання зростаючого розриву в рівні економічного і культурного розвитку між розвинутими індустріальними країнами Заходу і країнами, що розвиваються, усунення економічної відсталості, голоду, злиднів і неписьменності;
• забезпечення подальшого економічного розвитку людства необхідними для цього природними ресурсами;
• подолання екологічної кризи;
• припинення “демографічного вибуху” у країнах, що розвиваються, і демографічної кризи в розвинутих країнах через більш раціональне регулювання народжуваності;
• своєчасне передбачення і запобігання негативних наслідків НТР;
• стримування міжнародного тероризму й екстремізму, поширення наркоманії, алкоголізму і СНІДу;
• вирішення поставлених сучасною епохою проблем освіти і соціального забезпечення, культурної спадщини й моральних цінностей та ін.

При цьому головне – не упорядкування списку проблем, а виявлення їх походження, характеру й особливостей і, насамперед – пошук науково обґрунтованих і реалістичних у практичному відношенні шляхів їх вирішення.

Будучи наслідком (а не простою сумою) всього попереднього розвитку людства, глобальні проблеми виступають як специфічне породження саме сучасної епохи (а не минулих епох), як наслідок неприпустимої нерівномірності соціальне – економічного, політичного, науково-технічного, екологічного і культурного розвитку в умовах якісно нової, своєрідної історичної ситуації.

Всі глобальні проблеми сучасності взаємозалежні, взаємозумовлені, й ізольоване їх вирішення неможливе. Забезпечення подальшого економічного розвитку природними ресурсами необхідно передбачає запобігання зростаючого забруднення навколишнього середовища, оскільки це веде до екологічної катастрофи. Тому ці проблеми і називаються екологічними, і часто розглядаються як дві сторони однієї екологічної проблеми.

Глобальні проблеми характеризуються певною “ієрархією”, тобто пріоритетністю одних з них стосовно інших, їхньою співпідпорядкованістю. Без’ядерний, ненасильницький світ є не тільки г вищою соціальною цінністю, але й необхідною попередньою умовою вирішення всіх інших глобальних проблем. Адже приведення в дію всього 5% нині існуючого в світі ядерного потенціалу достатньо, щоб трапилася непоправна екологічна катастрофа.

Дати реальне уявлення про майбутнє – найважливіше завдання науки. Реалізувати його можливо, лише виходячи з принципів, на яких взагалі тримається весь фундамент наукового знання.

Мова йде, насамперед, про принцип об’єктивності, що передбачає:

• сувору відповідність висновків вихідним передумовам;
• доказовий аналіз реальності без яких-небудь суб’єктивних доповнень до неї;
• знання певних закономірностей, тенденцій історичного розвитку.

“Проекція в майбутнє” закономірностей суспільного розвитку з урахуванням їх неминучого розвитку й збагачення в ході історичного процесу й означає наукове передбачення майбутнього. Серед основних із відзначених закономірностей, як вважають дослідники, які спираються на матеріалістичну діалектику, – необоротність соціального прогресу в масштабах всесвітньої історії, зростання темпів поступального розвитку суспільства

Швидкість і радикальність соціального оновлення – результат зростання ролі народних мас в історії. Адже, за даними вчених, у період неоліту населення Землі становило усього близько 25 млн. осіб, на початку нашої ери – біля 250 млн., на початку XIX сторіччя – 1 млрд., а зараз – понад 5 млрд. осіб.

Проте не тільки зростання чисельності населення є причиною прискорення соціального прогресу. Останній є кумулятивним наслідком, сукупністю багатьох об’єктивних чинників – розкріпачення особистості та збільшення ступеню її свободи, накопичення наукових знань, зростання технічної могутності, інтерналізація соціально-економічних зв’язків, політичних і культурних процесів. Все це й привело до того, що за насиченістю політичними подіями й соціальними перетвореннями, економічними змінами й технологічними нововведеннями, за інтенсивністю міжнародного обміну діяльністю в сфері науки й культури кожен рік кінця XX сторіччя дорівнює 10-ти в XIX сторіччі, 100 у середньовіччі й античності, 1000 у глибокій давнині.

В оцінці майбутнього слід розрізняти підходи представників філософії соціального песимізму і філософії соціального оптимізму. Представники філософії соціального песимізму вважають, що існує “межа росту” для людського суспільства. Для цього е підстави: виснажуються запаси корисних копалин, швидке зростання населення Землі загострює проблему харчування тощо.

Проте такий прогноз заперечують представники філософії соціального оптимізму, вважаючи, що їхні опоненти формально поширюють на майбутнє сучасні тенденції економічного, науково-технічного і демографічного зростання, відмовляючись враховувати, що накопичення кількісних змін не може не супроводжуватися перериванням поступовості, стрибками, докорінними якісними змінами.

Потрібно пам’ятати, що кількісне зростання і розвиток у природі і в суспільстві – аж ніяк не тотожні процеси. Удосконалення знарядь праці і методів виробництва постійно розширюють рамки економічного зростання, а технологічні революції створюють цілком нові, невідомі до того сфери економічної діяльності, не тільки примножують уже відомі природні ресурси, роблячи їх доступними для практичного використання, але й перетворюють у ресурс суспільного розвитку те, що колись ним не було.

Саме існування “межі зростання” є необхідною передумовою для розвитку. Адже якби не було межі для полювання і збирання, на тисячоліття затримався би перехід людини до землеробства і скотарства. Якби не було межі для людської пам’яті і фізичних обмежень в усній комунікації між людьми, сповільнився б винахід писемності і друкарства, розвиток технічних засобів комунікації.

Якби не було межі запасів деревного вугілля, сповільнився б перехід до використання мінерального палива. Якби не було межі у проведенні подумки і на папері математичних операцій, затрималося б створення комп’ютерів. Немає підстав боятися уповільнення соціального прогресу і через уявну психічну і розумову нездатність людини засвоїти і витримати зростаючий потік нових знань і пристосуватися до всякого роду нововведень у суспільстві. Людська пам’ять здатна вмістити приблизно 10 млрд. біт інформації (тобто 500 багатотомних “Британських енциклопедій”). Крім того, будуть відкриті й інші можливості.

Наперед встановленого майбутнього не існує. Люди нездатні змінити своє минуле, оскільки свобода, якою володіли минулі покоління, вже перетворилася для наступних поколінь у реальну дійсність, в історичну необхідність, із якою не можна не рахуватись. Майбутнє ж – це сфера реальних можливостей, серед яких є більш-менш ймовірні. І суспільний розвиток не застрахований від зигзагів, кроків убік і навіть від назадніх рухів.

Зміни, що відбуваються сьогодні у світі, – важливий крок на шляху переходу людства до нової цивілізації, що може бути сформована на шляхах вирішення глобальних проблем. Ця нова цивілізація майбутнього, на думку вчених, ліквідує відчуженість людини від людини, суспільства, природи та від продуктів праці, покладе кінець розподілу людства на антагоністичні класи і соціальні групи, створить реальні умови для його самопізнання і вільного самооб’єднання на принципах нового гуманізму.

Нова цивілізація у тенденціях свого розвитку являє собою якісно новий щабель у розвитку людини і людських спільнот, які поступово інтегруються в єдине людство, системність якого можна порівняти в якісному відношенні з природними системами, залученими в сферу людської діяльності. Лише на цьому етапі людство посяде своє гідне, відносно самостійне місце в системі навколишніх космічних процесів і сил, стане специфічно єдиним утворенням.

Розмірковуючи над перспективами людства, слід підкреслити, що мова йде про можливість якогось єдиного демократичного і гуманного світового співтовариства, у якому будуть співіснувати різні форми власності – і суспільна, і приватна, різноманітні форми суспільних відносин. Проте за єдиної умови – це повинно бути суспільство демократії, суспільство, де людина буде центром усіх відносин.