Ірина Аллегрова

Ірина Аллегрова
Ірина Олександрівна Аллегрова народилася 20 січня 1952 року в Ростові-на-Дону. Коли дівчинці виповнилося 12 років, її сім’я переїхала в Баку. Тут Ірина стала вчитися в музичній школі. Мала намір вступити в Бакинську консерваторію, але через хворобу не змогла цього зробити.

У 1970 році Ірина Аллегрова розпочала свою творчу діяльність в оркестрі Єревана під управлінням Костянтина Орбеляна. У 1975 році Аллегрова знову намагалася вступити до консерваторії, на цей раз в Московську, але не пройшла третій тур.

У 1976 році працювала в оркестрі під керуванням Леоніда Утьосова, а в 1977 році стала солісткою ансамблю «Молоді голоси». У період з 1979 по 1981 роки Ірина Аллегрова співала у ВІА «Факел».

Велику роль у творчій долі співачки відіграла її зустріч у 1985 році з Оскаром Фельцманом. З його піснею «Голос дитини» вона дебютувала на фестивалі «Пісня року». З 1986 по 1990 роки Аллегрова була солісткою групи «Електроклуб», художнім керівником якої був Давид Тухманов.

Починаючи з 1990 року Аллегрова займається сольними виступами. Вона неодноразово визнавалася кращою співачкою року. Сьогодні в дискографії співачки більше 10 сольних альбомів і безліч хітів. Вона багато виступає з концертами, має щільний гастрольний графік, бере участь у різних телепроектах.

У 2002 році їй було присвоєно звання Заслуженої артистки РФ, а в 2010 році — Народної артистки Росії. Аллегрова — кавалер ордена Петра Великого. У 2004 році міжнародний фонд «меценати століття» нагородив її орденом «За благодійність і милосердя». Також вона є лауреатом різних музичних і громадських премій.

Ірина Аллегрова

Ірина народилася в сім’ї театрального режисера, актора, заслуженого артиста АЗССР і РРФСР вірменина Олександра Аллегрова, який в юні роки офіційно змінив своє справжнє прізвище Саркісов на Аллегров. Мати, Серафима Сосновська, – колишня оперна співачка і актриса.

У 1961 році родина переїздить до Баку, де батьки працюють в місцевому театрі музичної комедії. Багато представників творчої інтелігенції того часу часто бували у них вдома: Мстислав Ростропович, Галина Вишневська, Арам Хачатурян, Муслім Магомаєв.

По приїзді в Баку Ірина закінчила другий клас загальноосвітньої і перший клас музичної школи. Зігравши на вступних іспитах твір Баха, дівчинка потрапляє відразу в третій клас Центральної музичної школи при Бакинській консерваторії за класом фортепіано.

Паралельно з музичною школою відвідує балетний гурток, малює ескізи одягу. У дитячі роки Ірина вперше заявляє про себе як співачка, взявши участь в Закавказькому джазовому фестивалі в Баку, і зайнявши на ньому друге місце.

Ірина закінчує школу, але через хворобу пропускає вступні іспити в Бакинську консерваторію на виконавський факультет. Цікаво, що в 1969 році через естрадний голос Ірину запрошували озвучувати індійські фільми на фестивалі індійського кіно.

У 1970 році Ірина Аллегрова почала працювати в Єреванському оркестрі під керуванням Костянтина Орбеляна. А рік потому вперше виходить заміж і народжує дочку Лалу. Через півроку після народження дочки Ірина розлучається з чоловіком.

70-е і 80-і роки – час тернистого шляху до успіху, творчого пошуку та визначення, час роботи в різних колективах. У 1975 році Ірина Аллегрова пробує поступити в ГІТІС, але не проходить в третьому турі. Починає заробляти собі на життя, даючи приватні уроки музики і працюючи концертмейстером при хореографічному училищі.

З 1979 по 1981 рік Ірина Аллегрова працює у ВІА «Факел». Цікаво, що в цьому колективі піаністом-акомпаніатором працював тоді ще нікому не відомий Ігор Крутий.

У 1982 році починається творчий застій. Ірина Аллегрова не працювала 9 місяців і хотіла покинути кар’єру співачки. У цей час вона займалася підробітком вдома – пекла торти, тістечка та інші солодощі.

Переломний рік в житті Ірини Аллегрової – 1985-ий. Фельцман пише для неї пісню «Голос ребенка», з якою вона дебютує на творчому вечорі композитора і вперше з’являється на пісенному фестивалі «Пісня року» в 1985 році.

У цьому році Ірина стає солісткою ансамблю «Огни Москвы», який протягом 1985-1986 років об’їздив практично весь Союз. З ансамблем на гастролі їздять Людмила Гурченко, Микола Гнатюк. Ірина Аллегрова співає в бек-вокалі, між відділеннями сольно виконує пісні.

Пізніше утворилася рок-група «Електроклуб», першими солістами якої були Ірина Аллегрова, Ігор Тальков і Раїса Саєд-Шах. Гурт виконує пісні Тухманова і дебютує на фестивалі «Пісня-86» з композицією «Старе дзеркало». До групи приходить популярність.

Незважаючи на успіх і участь у знакових передачах і концертах, Ірину стало обтяжувати перебування в групі. Співачці хотілося мати можливість самостійної творчої реалізації. Тому на початку 1990 року Аллегрова покидає колектив. Ризикнули піти з Іриною тільки директор, звукорежисер і барабанщик. А вже менш ніж через рік Ірина Аллегрова названа за підсумками глядацького голосування хіт-параду «Звукової доріжки» найкращою співачкою року.

З 1990 року співачка веде відлік своєї сольної творчої кар’єри. Всі сольні концерти Ірини Олександрівни проходять виключно під плюсову фонограму. У 1992 співачка дала концерт у СК «Олімпійському», а потім випускає свій перший диск і магнітоальбом «Странник мой». З тих пір Ірина стає учасницею великих заходів: «Слов’янський базар», «Пісня року», «Ранкова пошта», «50/50» та випускає пісні «Привіт, Андрій», «Свічка-свічка», «Міражі».

У 1994 році виходить перший компакт-диск Аллегрової «Суженый мой». Налагоджується і особисте життя співачки – стає відомо про роман Ірини з танцівником її колективу Ігорем Капустою. Крім того, співачка переїздить жити з двокімнатної квартири в Нових Черемушках в заміський будинок.

Проте в цьому ж році Ірину осягає велике горе – помирає її батько. Співачка перериває гастрольну діяльність. Повернення ознаменовано виходом на екрани кліпу на вірші Марини Цвєтаєвої «Я тебе відвоюю» – як данину батькові-акторові, який пішов з життя.

У 1996 році розпочалася співпраця з Ігорем Крутим – глядачам представлена програма «Я тучи разведу руками». На зміну розбитній Ірині з’явилася елегантна і статна гранд-дама, навчена досвідом.

З тих пір співачка їздить з концертами по Росії, Україні, країнам-членам СНД, Європі та Америці, випускає нові альбоми. Проте лише 15 січня 2010 їй присвоєно звання «Народний артист Російської Федерації».

Приватне життя улюбленої мільйонами співачки покрите туманом. Проте відомо, що за плечима зірки вже. чотири шлюби. З них найтривалішим став шлюб з танцюристом Ігорем Капустою, який тривав вісім років. Зараз найважливіше місце в житті займає дочка Лала і онук Сашко, якого донька теж виховує без чоловіка.

Ірина Аллегрова

Радянська і російська співачка Ірина Александрова Аллегрова, без сумніву, вважається однією з найвідоміших естрадних артисток не тільки наших днів, але й уже минулих років.

Що володіє потужними вокальними даними виконавиця до всього іншого носить статус Народної артистки Росії.

Дитинство і юність

Народилася майбутня знаменитість в один із зимових днів, а точніше, 20 січня, в Ростові-на-Дону. За знаком зодіаку Ірина – вдалий, а зодіаку Сходу – дракон. Подія народження сталося в 1952 році в сім’ї вірменського режисера театру і актора оперети Олександра Аллегрова і оперної співачки Серафими Сосновської.

Дитинство маленької Іри до 9 років проходило в рідному місті, де вона і почала відвідувати школу. Але в 1961 році родина в повному складі переїздить до Баку, де батьки починають трудову діяльність в театрі музичної комедії і віддають дочку в школу музики при Бакинській консерваторії.

Іра надходить відразу в 3 клас, завдяки відмінно зіграному на вступному іспиті твору Баха.

Осягнення музичної премудрості по класу фортепіано дається дівчинці легко. Їй пророкують прекрасне майбутнє. Але юне дарування притягує спів. При цьому варто уточнити, що цілеспрямовано Аллегрова вокал не вивчав ніколи.

Отже, навчання йде своєю чергою, але різнобічний талант дається взнаки. Іра паралельно починає відвідувати балетний клас, а також займається малюванням і моделюванням одягу. В цей же час відбувається перший виступ на сцені Закавказького джазового фестивалю, де Аллегрова займає 2 місце.

Після настільки позитивної оцінки вокальних здібностей, дівчина серйозно замислюється про кар’єру естрадної артистки і збирається вступати до консерваторії на виконавський факультет після закінчення школи музики в 1969 році. Але амбітні плани порушує непередбачена хвороба, і Іра пропускає вступні випробування.

Шлях до популярності

В цьому ж 1969 року доля все одно посміхається творчої особистості. Гарний тембр її голосу вже помічений, і Ірину запрошують на фестиваль індійського кіно для озвучення фільмів. Після чого Аллегрова їде з пісенним театром Рашида Бейбутова на гастролі. А через рік співачка з успіхом починає роботу в оркестрі під керівництвом К. Орбеляна.

У 1973 році Ірина Олександрівна вирішує переїхати в столицю, де можливостей побудувати кар’єру набагато більше. Тут для виконавиці все складається не так легко, як хотілося б. Аллегрова співає в декількох ресторанах, а також влаштовується в вар’єте одному з готелів.

У 1974 році цілеспрямована жінка починає роботу в естрадному оркестрі Мерабова Левона, зокрема, стає учасницею ансамблю «Натхнення», після розпаду якого в 1976 році, вона виконує соло в колективі «Молоді голоси» під керівництвом Блехер В. У 1978 році за участю в пісенному конкурсі «Сочі-78» «Молоді голоси» займають 3 місце.

Але через рік цей колектив наздоганяє розпад і поділ на 2 самостійні групи. Аллегрова залишається співати в ансамблі «Факел». Колектив веде активну гастрольну діяльність і постійно перебуває в роз’їздах.

За 3 роки подібного графіка співачка грунтовно втомлюється і починає думати про кінець виконавської кар’єри, внаслідок чого в просуванні власного таланту відбувається практично річна перерва.

1984 рік засвідчує для артистки знайомством з композитором Оскаром Фельцманом і вона приступає до ролі солістки в ансамблі «Вогні Москви». Також відомий автор створює спеціально для Ірини Александрова пісню «Голос дитини», з якої майже знаменитість перемагає на досить значній відстані конкурсі «Пісня року – 85».

Саме в цей момент запалюється її зірка, і Ірина Аллегрова знаходить неймовірну популярність.

Продовження шляху і сольна кар’єра

Після тріумфу на одному з головних пісенних конкурсів країни Ірина Аллегрова записує диск в складі рідного ансамблю, що включає і її сольні проекти. Незабаром керівництво групою переходить до Давида Тухманова і в 1986 році з’являється на світ новий колектив – група «Електроклуб», солістами якої стають Ірина Аллегрова та Ігор Тальков.

Але на жаль, виконавцям не вдається досягти вершин популярності і випущена платівка не знаходить відгуків в серцях слухачів. Хоча на конкурсі «Золотий камертон», що пройшов у 1987 році, «Електроклуб» стає лауреатом.

В кінці того ж року Тальков покидає проект і на його місце приходить Віктор Салтиков з декількома музикантами зі свого колишнього групи. Новий склад знаходить назву «Електроклуб 2» і отримує шалену популярність, випускаючи диски і кліпи.

Ірина Олександрівна продовжує діяльність в рамках колективу аж до 1990 року. Але поступово її починає обтяжувати вузька рок-спрямованість творчого репертуару. Співачка намагається внести нові нотки, намагаючись отримати дозвіл на виконання пісень Ігоря Ніколаєва , Але отримує різку відмову.

Після чого остаточно залишає групу і відправляється у вільний політ, володіючи при цьому піснею «Мандрівник». Менш ніж через рік виконавиця отримує остаточну популярність і любов публіки. Артистка починає активно роз’їжджати по країні з виступами, збираючи при цьому величезні зали.

У 1992 році виходить її перша платівка – «Мандрівник мій». На телебаченні з’являється кілька кліпів на її пісні, а на прилавках магазинів музики із завидною частотою виникають нові платівки з її шедеврами.

У 1994 році за результатами головного хіт-параду тих днів – «Звуковий доріжки», Ірину визнають найкращою співачкою 1990-1993 років і вручають премію «Овація». Популярність виконавиці не згасає ні на секунду. У 1996 році утворюється творчий тандем Крутой – Аллегрова, який триває 3 роки.

У цей момент образ співачки піддається змінам, і з шаленою красуні Ірина Олександрівна перетворюється в елегантну, навченого прожитими роками жінку. У 1996 році виходить перший спільний альбом двох неймовірно харизматичних людей – «Я хмари розведу руками». А через 2 роки наступний – «Незавершений роман». Союз талантів припиняє своє існування в 1998 році.

Крім концертної діяльності в межах рідної країни відома виконавиця підкорює зали Ізраїлю, Америки і щорічно продовжує захоплювати шанувальників новими творчими проектами та тандему з іншими не менш відомими талантами.

Восени 2011 року знаменитість оголошує про завершення співочої діяльності і починає прощальну гастрольну процесію за батьківщиною, країнам Європи та СНД, яка триває до 2014 року. Але в 2015 артистка вирішує знову зійти на сцену, почавши з так званої «перезавантаження». Аллегрова збирає нову команду і знову радує піснями, дисками і концертами.

Зрозуміло, як і будь-яка творча особистість, Ірина Олександрівна не обділена преміями та нагородами. Серед основних можна виділити: 2000 рік – премія Клавдії Шульженко «За розвиток вітчизняної пісні», 2002 рік – Заслужена артистка країни 2010 – Народна артистка РФ.

Інший напрямок творчої діяльності

Ірина Олександрівна пробувала себе і в інших напрямках творчості. Їй написано і випущено 3 роману – «Теорема любові», «Райський острів» і «Більше, ніж любов». Сама співачка не вважає свої книги вдалими і не любить про них говорити.

Крім того, Аллегрова знялася в музичній історії «Старі пісні про головне 2», в епізодичній сцені серіалу «Невідкладна допомога 2» і в одній із серій гумористичного телефільму «Веселі картинки», де їй належала головна роль.

Особисте життя Ірини Аллегрової

Сімейний шлях славетної артистки досить багатий і різноманітний. Перше заміжжя Ірини Олександрівни сталося ще у вісімнадцятирічному віці. Ніяких почуттів при цьому у співачки не існувало – союз був укладений на зло іншій людині. У парі з Георгієм Таїровим народилася дочка Лала, і через деякий час шлюб припинив своє існування.

Наступний союз був зареєстрований в 1972 році і тривав 5 років. Цього разу обранцем став Володимир Блехер, що є на той момент керівником колективу «Веселі хлопці».

У 1984 році Ірина Олександрівна виходить заміж за продюсера і музиканта Володимира Дубовицька, з яким розлучається в 1990 році.

А в 1994 році несподівано для всіх відома виконавиця укладає офіційний шлюб з одним з учасників своєї танцювального колективу – Ігорем Капустою.

З Ігорем Капустою

Подружжя також триває недовго, і в 1999 році чоловік і дружина розлучаються.

На даний момент сім’я Ірини Олександрівни Аллегрової складається з дочки Лали, її чоловіка і онука Олександра. Батьки талановитої жінки, на жаль, вже покинули цей світ.

Аллегрова зараз

Насичена творче життя Ірини Аллегрової настільки сильно виснажує її, як особистість, що все частіше лунають від неї розмови про відхід зі сцени. Такі розмови і раніше були, але зараз до цього співачка підходить настільки серйозно, що шанувальники всерйоз побоюються не почути більше нових пісень «імператриці».

Невідомо, де артистка бере сили, але в 2017 році вона виходить на сцену з новою хвилею пісень.

7 березня шанувальниці артистки отримують розкішний подарунок-прем’єра ювілейної програми «Моно». Програма проводиться в Льодовому палаці міста Санкт-Петербурга, а потім, 11 березня співачка вже зустрічає шанувальників свого таланту в Москві в спортивному комплексі «Олімпійський».

На концертах представлені нові роботи співачки – «Сім’я», «Моно», «Медаль за мужність», «Дай Бог, не останній раз», «Змінювала» та ін). Співачка співає і старі, улюблені пісні, але вже в нових аранжуваннях, співає дуетом. Цікава робота вийшла у співачки з Григорієм Лепсом. Нові пісні миттєво стають хітами, як і прийнято у відомої артистки.

Однак, і на цьому Аллегрова не зупиняється.

У лютому-березні у співачки заплановані гастролі по містах Росії, з програмою, куди входить більшість нових пісень.

Співачка постійно тримає руку на пульсі часу. Вона оновлює свій репертуар, постійно дивує новими піснями і дарує свою творчість, не економлячи.

Вам сподобалася стаття?

оцінок, середнє: 5,00 з 5)
Завантаження .