Михайло Калашников: людина і автомат

Михайло Тимофійович Калашников, один з найвідоміших в історії конструкторів стрілецької зброї, прославився, по суті, створенням одного автомата – АК- 47. Однак цей автомат можна назвати найвідомішим зброєю в сучасному світі. 94 -річний конструктор помер після тривалої хвороби 23 грудня.

У часи Холодної війни автомат Калашникова став таким же символом Східного блоку, яким для Заходу була автоматична гвинтівка М-16.

Проте надійність автомата і простота його конструкції зробили його популярним як у військових, так і серед членів різних воєнізованих формувань в усьому світі.

В останні роки висувалося чимало версій з приводу того, що будову автомата Михайло Калашников запозичив у інших конструкторів, однак ці припущення не підтвердилися.

Автомат Калашникова пережив кілька модернізацій, остання з яких була проведена в 2000-х роках.

Зараз, за приблизними підрахунками, в світі налічується близько 100 млн одиниць автоматів сімейства АК або їхніх копій, причому багато країн випускали і випускають автомати Калашникова без ліцензій.

В даний час російська армія перестала закуповувати автомати Калашникова великими партіями – на військових складах їх багато накопичося. Більш того, вже оголошено конкурс міноборони на новий автомат, проте один з його учасників – все той же модернізований автомат Калашникова.

Військовий винахідник

Майбутній конструктор народився в 10 листопада 1919 в селі Кур’я Алтайського краю. Він був 17-ою дитиною в селянській родині.

У 1930 році родину Калашникових розкуркулили і заслали в Томську область. Михайло, довчившись до 7-го класу в школі, в 1936 році влаштувався на роботу на Туркестано-Сибірську залізницю.

По роботі він багато спілкувався з технічним персоналом, цікавився машинами, і коли через два роки пішов в армію, він став механіком – водієм танка.

Перші винаходи Калашников зробив ще до війни – він розробив лічильник пострілів танкової гармати, а також прилад, який вимірював моторесурс танкового двигуна. Обидва винаходи згодом випускалися серійно.

Калашников потрапив на фронт у вересні 1941 року, і вже в жовтні був серйозно поранений. Саме в госпіталі він захопився створенням свого першого автомата.

Пістолет- кулемет, доопрацьований Калашниковим вже після госпіталю, на озброєння не взяли – йшла війна, і він видався занадто складним для освоєння промисловістю.

До кінця війни Калашников створив ще самозарядну гвинтівку і ручний кулемет, які також не були прийняті на озброєння.

АК- 47 та інші

Знаменитий Автомат Калашникова був створений для участі в конкурсі міністерства оборони, оголошеному в 1945 році.

На початку 1940-х років з’явився новий клас стрілецької зброї – штурмова гвинтівка. Головною її відмінністю було використання так званого “проміжного патрона” – менш потужного, ніж у звичайної гвинтівки і більше, ніж у пістолета-кулемета.

Ця зброя дозволяла вести вогонь чергами, але при цьому дальність пострілу і швидкість кулі цілком відповідали показникам гвинтівок.

Саме під такий патрон (7,62 × 39 мм) і були створені кілька штурмових гвинтівок, включаючи і Калашниковську, яка і перемогла на конкурсі.

У 1949 році починається виробництво “7,62-мм автомата Калашникова зразка 1947”. У світі він отримав більш коротку назву – АК- 47.

АК-47 – це не вже не просто зброя, а й культурний феномен

В останні роки в російській та іноземній пресі ходили чутки про те, що Калашников не міг сам розробити автомат, а запозичив його конструкцію у інших зброярів.

При цьому згадувалися зразки зброї різних радянських конструкторів і одного німецького – Хуго Шмайссера.

Німецька штурмова гвинтівка StG – 44, як і деякі інші зразки, дійсно зовні схожі на АК- 47, проте конструкція автомата Калашникова відрізняється від них.

Тим не менш, ця конструкція теж не є оригінальною – Калашников не придумав принципово нові схеми дії механізмів автоматичної зброї.

Усі складові частини його автомата були відомі і раніше. Але його заслугою, на думку фахівців, є те, як він допрацював ці механізми, створивши дійсно дуже надійну і просту гвинтівку, яка безвідмовно працює в будь-яких умовах.

Згодом на основі АК- 47 конструкторським бюро на чолі з Калашниковим були створені ручні кулемети і різні модернізовані варіанти АК.

Бренд СРСР

Скільки виготовили автоматів і кулеметів Калашникова, точно сказати не може ніхто.

За приблизними даними, на початку XXI століття в 55 країнах світу налічувалося близько 100 мільйонів одиниць цієї зброї. Хтось підрахував, що це 1/6 частина всієї існуючої стрілецької зброї в світі.

Автомат був на озброєнні всіх країн соціалістичного блоку і багатьох інших. Досі модифікації АК- 47 виробляють в Албанії, Болгарії, Угорщині, Єгипті, Ірані, Китаї, Польщі, Румунії, Північній Кореї, часто – без ліцензії.

Росія практично безуспішно намагалася і намагається боротися з контрафактними копіями автоматів. Російська влада підрахувала, що через несанкціонований випуск автомата Росія може щорічно втрачати до 2 млрд доларів.

Автомат Калашникова є у всіх куточках планети

Це наслідок неймовірної популярності автомата.

Він став символом для багатьох країн – силует АК можна побачити в якості елемента державного герба, прапора і грошових знаках Мозамбіку і на гербі Зімбабве. Порівняно недавно силует легендарної зброї прикрашав і герб Буркіна-Фасо.

Автоматами Калашникова були озброєні не тільки регулярні армії східного блоку, вони виявилися в руках багатьох повстанців і учасників “народно-визвольних рухів”.

Він популярний і в злочинних співтовариствах по всьому світу. Наприклад, члени латиноамериканських наркокартелів навіть дали йому прізвисько – ceurno de chivo (“ріг козла” – мабуть, через форми його ріжка з патронами).

АК- 47 – герой багатьох пісень, фільмів. У фільмі “Джекі Браун” один з героїв картини Орделл Роббі називає автомат Калашникова “найкращим ” і “незамінним”.

Автомат цілком можна вважати вже і культурним феноменом, який вже навіть став предметом досліджень.

Відповідальність

Михайло Калашников до останніх днів зберігав ясність розуму і тверезість суджень.

Схоже, він був не дуже задоволений славою своєї зброї, яка цілком може позмагатися за звання насмертельнішої в історії.

Але можливо, для нього і не було іншого шляху – Калашников пов’язав своє життя з армією, і найперші його винаходи також стосувалися військової техніки.

“Якби не було Другої світової війни, я, напевно, сконструював би техніку, яка полегшує важку селянську працю. Німці винні, що я став військовим конструктором”, – сказав Михайло Калашников журналістам на виставці, присвяченій 60-річчю створення АК- 47.

Конструктор не раз висловлював жаль з приводу того, як застосовують у світі його зброю.

“Коли я дивлюся телевізор і бачу легку зброю сімейства Калашникова в руках бандитів, я постійно запитую себе: як воно потрапило до цих людей? Але не винахідник зрештою несе відповідальність за те, де виявилося ця зброя. Виробництво і експорт повинні контролювати уряди”, – говорив він.

Однак налагодити такий контроль занадто складно – Михайло Калашников побудував дійсно надійну, ефективну, але, найголовніше – занадто просту у виготовленні зброю, яку можна виробляти будь-де.

Версії та модифікації автомата Калашнікова

Вітаю. Нещодавно я виклав у соцмережах фото свого АКС, і в коментах почалось локальне пекло. І я зрозумів що більшість людей навчились розрізняти АК ще в армії, по калібру та прикладу. А АКС для них це АКС-74, а все що з прикладом Германського стиля, це АКМС. І ти хоч лусни, ніхто не зрозуміє чого так. Тому трохи поговоримо про іменування “АК”.

На конкурсі автомата під набій зразка 1943 року (так це така назва 7.62х39), зразки коротко називались АС, АБ, АД, АК. Перша буква означає “Автомат”, друга прізвище конструктора. Через дефіс рік моделі. Тому були такі моделі як АК-46 та АК-47. Після наказа на прийняття АК-47 на озброєння, назви змінили на АК та АКС (версія зі складаним прикладом). Буква “С” в назві це означає “Складаний” (рос. Складывающийся). Я не буду говорити за версії АК, не Іжевско-Тульского виробництва, і того чого немає на озброєнні ЗСУ.

Доповнюю статтю, бо після початку повномасштабної війни яку розпочала рф на початку 2022 року, в Україні з’явились всі версії АК якi вироблялись після 1991 року. До речі хочу сказати що ебані кацапи не люди, кінчена мразота, мародери, їбав я вас у рот та всіх ваших родичей і дітей, ви не люди.

Більше про історію розробки АК можна дізнатись у моїй статті.

Далі я не буду кожен раз окремо писати про складану версію як окрему, вона є у кожної модифікації АК, аж до АК74М.

За наступні 10 років виробництва, АК дуже сильно змінився, але ніяких змін у назву не було внесено. Тому зараз прийнято ділити їх на три версії:

• Тип 1 – АК з штампованою ствольною коробкою (1949-50)
• Тип 2 – АК з фрезерованою ствольною коробкою (1950-55)
• Тип 3 – полегшений АК (1955-60)

У 1954-55 роках у військах з’явились нічні приціли. Тому деяка кількість АК випускались з планками для їх кріплення. Такі автомати отримали приставку “Н” – Нічний (рос. Ночной). Назва таких автоматів АКН та АКСН. Такі приставки завжди знаходять в кінці назви.

АКН з нічним приладом НСП2

У 1959 приймають нову версію — автомат легкий. Така назва вибрані від того що вже був “автомат полегшений” (рос. Автомат облегченый). Далі цій версії вже дають нову назву — АКМ. Буква “М” означає “Модернізований”. Вага автомата зменшилась на 1 кг, з’явилось нове хімічне покриття, нова штамповано коробка, нові технології обробки, сильно знизилась ціна. Хоча за все це прийшлось заплатити ресурсом зброї до гарантійної 10 тис. пострілів. АК став загально військовою зброєю, і повністю замістив СКС, який більше не був потрібен армії. Однією з вимогою нового автомата було створення на його базі уніфікованого ручного кулемета, його було прийняли під назвою РПК, “РП” означає ручний кулемет (рос. Ручной пулемет). Оскільки це перша версія, тому букви “М” в назві не було, все інше повторює конструкції назв АК.

Наказ про прийняття АКМ та РПК на озброєння

Кстати, заводом Маяк была сделана своя модификация АКМС с рамочным прикладом который складывает в бок (внутреннее название завода Маяк АКМС Сб). Потому не нужно писать что вы видели АКМ с рамочным прикладом, эта модификация отдельного завода, да и сделана она относительно недавно.

Переробка АКМ завода Маяк (АКМС Сб)

Ранні версії АКМ були з дерев’яним руківьям і ще без “косого” дульного компенсатора.

Як і з АКН, з’явились версії під нічні приціли — АКМН. Пізніше для нового пасивного приціла НСН-3 прийшлось доробити ДГК, через великий спалах яки засліплював приціл. Тому автомати ішли з новою назвою АКМЛ, “Л” від назви проекта “Лавр”, конструктором якого був інженер Лаврін (так у СССР було дуже туго з назвами). Так вийшли такі назви — АКМН, АКМСН, АКМЛ, АКМСЛ, РПКМН, РПКМСН, РПКМЛ, РПКМСЛ. Ці системи жили паралельно, і дуже сильно та специфічно радували всіх у службах РАО. Але це ще не все.

Після випуску нового нічного приціла 1ПН58, було змінено кронштейн, з’явились нові автомати з цим кронштейном. Їх почали позначати версією 2 — АКМН2. Пізніше були випущені ще автомати з третьої версією “універсального кріплення для прицілів” ПН34 та 1ПН58, вони позначались цифрою 3 – АКМН3.

АКМЛ з приладом НСП-3 Відповідність позначень автоматів та ручних кулеметів з планками, що комплектуються нічними прицілами (автор схеми П.В.Птіцін)

До речі, де-не-де є інформація о прототипах АКМСУ, але немає ні одного зразка, чи якихось документів, чи записів в архівах. Є стаття на КалашніковМедія про цю модель-примару. Тому цей автомат живе тільки в байках, і його ніколи не було. Але ці балачки настільки розповсюдились, тому в Пакистані та Афганістані є кустарні версії цього автомата.

У 1974 році прийняли новий автомат під мало імпульсний набій 5.45х39.З назвою АК74, та новий кулемет РПК74. Букви “Н” та “С” залишились на місці. пізніше з’явилась нова компактна версія АКС74У, буква “У” означає “Укорочений”. був замінений складаний приклад, на новий рамковий який складається на бік. Була зроблена спеціальна версія АКС74У з глушником ПБС-3 та ПБС-4 — АКС74УБ (СГК “Канарка”). Буква “Б” значить “Безшумний”.

З’явилась універсальна версія автомата зі складаним прикладом, кронштейном, об’єднуючи у собі версії “С”, “Н” та “Л”. Новий “автомат єдиний” — АК74М. Скажу від себе, це було дуже правильне рішення, яке повністю убирало це безумство з нічними версіями, і повністю знімало питання кому і як потрібні складані версії.

Після появи 100-ї серії, котра створювалась на базі АК74М, в назву просто заносився цифровий індекс після дефіса. Версії від 1 до 5 — АК101, АК102, АК103, АК104, АК105. Різні модифікації теж додатковим індексом через наступний дефіс — АК103-2. В цій лінійці доступні АК під різні калібри (7.62х39, 5.45х39, 5.56х45), різні довжини ствола, різні УСМ та ін.

Автомати АК сотої серії

АК-12 формально назва іде від моделі презентованої у 2012 році. Від цього і назва з цифрою 12. Але нічого спільного з моделлю 2018 вона не має. Сам АК-12 було презентовано у 2016 уже після реорганізації Іжевського заводу у складі нового Концерна Калашнікова. Новий автомат прийняли на озброєння армії рф у 2018 році. Автомат повністю перепроєктовано, і як заявляє виробник, всі запчастини автомата не сумісні з минулими версіями. Було замінено — приклад, кришка ствольної коробки з планкою пікатіні, нова цівка з незйомною газовою трубкою, новий ДГК і новий вузол його кріплення. Діоптричний цілик замість класичної планки. На базі АК-12 були створені АК-15 під калібр 7,62х39. Також версії АК-19 (5,56х45) та АК-308 (7,62х51). Останній взагалі ламає всю систему назв. У АК-19 встановлено незмінний полум’ягасник-компенсатор, на який можна монтувати глушник.

Автомати комплексу “Ратник” на основі АК-12

Після нападу рф на Україну у 2022 році, в АК-12 вилізли його явні недоліки, від яких представники концерну Калашнікова всіляко відмахувались і називали їх “вимогами замовника”.

В оновленій версії змінили УСМ, прибрали режим стрільби по два (до речі який так і не працював коректно), додали новий двосторонній селектор режиму вогню. Новий приклад з регулюванню щокою, спрощена система кріплення ствольної коробки. Нове руків’я з суцільним блоком яка об’єднує гарду спускового гачка, незмінний ДГК, все як в АК-19. Новий діоптричний приціл, на відміну від минулого вже з змінний перекидним ціликом (на три режими). Минулий був абсолютно жахливим з одним вузьким полем зору. Планується розробка нової цівки. Замінюється вся пластикова фурнітура АК-12 на яку з самого початку були нарікання. І не схоже що не останнє допрацювання не дуже вдалого автомата. Як бачимо змін зазнали майже все що ще у 2018 році піддалося критиці, багато що взято з АК-19.

У СССР була дуже дивна любов до авіатур. І якщо на ранніх етапах це може і виглядало зручно, то ось з часом не дуже продумана система назв призвело до плутаниці. Додавати до цих назв тип приклада, наявність кронштейна було не дуже гарною ідеєю. Як і робили назву зброї “АК”. Ось ти написав “АК”, а що ти мав на увазі? Назву автоматів 49-60 років, чи ти взагалі говориш про все сімейство Автоматів Калашнікова? Тому я лояльно відношусь до того коли кажуть “АК-47”. Перехід на цифровий індекс виглядає логічним. Ну і не варто розрізняти АК по типу приклада, чи наявністю кронштейна, ви дуже легко можете помилитися.

Доречі у блозі ще є стаття на тему назви “штурмова зброя”. Раджу почитатти для доповнення теми.

2020-06-18 Дата публікації: 18 Чер, 2020

Історія і сучасність автомата Калашникова. Реферат

1947 рік – М. Т. Калашниковим був створений автомат АК-47.

1949 рік – Автомат АК-47 поставлений на серійне виробництво.

1963 рік – Зроблена модифікація автомата АК-47. На виробництво поставлений: модернізований автомат АКМ, АКМС (зі складним прикладом), ручний кулемет РПК, РПКС зі складним прикладом і їхньої модифікації з нічним прицілом.

1974 рік – Створений і почалося виробництво нового комплексу зброї калібру 5,45 мм під керівництвом М. Т. Калашникова: АК-74, АКС-74, РПК-74, РПКС-74 і їхніх модифікацій з нічним прицілом.

1979 рік – Розроблений і початий випуск автомата Калашникова калібру 5,45 мм АКС-74У (вкорочений) і його модифікацій з нічним прицілом.

1990 рік – Прийнятий на озброєння і серійне виробництво автомат Калашникова калібру 5,45 мм АК-74М (модернізований) і його модифікацій з оптичним і нічним прицілом.

Глибока продуманість, порівняльна простота і своєрідна добірність схеми із широким застосуванням принципу багатофункціональності деталей обумовили високу надійність роботи зброї в будь-яких умовах.

Автомат Калашникова AK-74 АКС-74 АК-74М (СССР – Россія)

5.45мм автомат Калашникова АК-74

АК-74 пізніх випусків, із пластиковою чорною фурнітурою і багнетом-ножем нового зразка

АКС-74 зі складним убік металевим прикладом

АК-74М. Самий новий варіант, прийнятий на озброєння Російської Армії на початку 1990х. Відрізняється від пізніх АК-74 складним убік пластиковим прикладом і планкою для кріплення прицільних пристосувань на лівій стороні дульної коробки.

Калібр: 5.45×39 мм.

Довжина: 933 мм (АКС-74 зі складеним прикладом 700 мм).

Довжина дула: 415 мм

Ємність магазина: стандартного 30 патронів.

Вага: 3,3 кг (з порожнім магазином без багнета); 3,6 кг (з повним магазином).

Ефективна дальність стрільби: 500 метрів.

Швидкість стрільби: 600 – 650 пострілів у хвилину.

Небагато історії

Розвиток індивідуальної стрілецької зброї за останні 200 років супроводжувалося періодичним, але неухильним зменшенням калібру цієї зброї, зв’язаним з розвитком технологій у виробництві як зброї, так і боєприпасів для нього. Так, до середини 19 століття звичайним калібром довгоствольної зброї вважалося 0.4 – 0.5 дюйма (10 – 12.7 мм).

В останнє двадцятиліття 19 століття почався перехід до зброї зменшеного калібру, як правило порядку 0.3 дюйма (7.62 мм або біля того, у діапазоні 7-8 мм). Вже в першій половині 20 століття проводилися кількаразові спроби подальшого зниження калібру зброї до 7 і менш міліметрів, а також зменшення потужності штатних гвинтівкових боєприпасів, особливо після появи автоматичної зброї.

Починаючи з Другої Світової війни в арміях світу починають з’являтися боєприпаси зменшеної потужності (проміжні), що мають стандартний гвинтівковий калібр 7.62 – 8 мм (німецькі 7.92х33 мм, радянський 7.62х39 мм). Всерйоз проблемою зниження калібру своїх гвинтівок першими зайнялися американці, прийнявши на озброєння в середині 1960х штурмову гвинтівку M16A1. Як тільки практичний досвід американців підтвердив можливість і корисність подальшого зниження калібрів (теоретично цю необхідність до того обґрунтовували неодноразово), повномасштабні роботи в цьому напрямку почалися й в інших країнах, у тому числі й у СРСР.

З другої половини 1960х років на основі штатного патрона 7.62х39 мм розроблялися патрони калібру 5.6 мм, а до початку 1970-х був розроблений новий патрон калібру 5.45 мм, що мав подовжену кулю з комбінованим сталевим і свинцевим сердечником і порожниною в носику. Початкова швидкість кулі складала порядку 900 м/с, загальна маса патрона 10,2 грами, на 6 грам менше, ніж маса патрона 7.62х39 мм (16.2 г), що при боєкомплекті, що носиться, усього в 8 магазинів (240 патронів) дає економію маси в 1,4 кг.

Новий патрон також мав істотно більш настильну траєкторію кулі, що забезпечувало велику майже на 100 метрів дальність прямого пострілу. За рахунок особливостей конструкції кулі при влученні в тіло вона повинна була починати кувиркатися, наносивши більш важкі, чим звичайно рани, однак по деяким даним, так відбувається не завжди.

Як первісну зброю під новий патрон було вирішено використовувати вже перевіреному й освоєну у виробництві і службі автомат і ручний кулемет Калашникова з мінімально необхідними змінами, а надалі розробити і прийняти на озброєння більш вдосконалений комплекс озброєння під новий патрон. У 1974 році на озброєння ВС СРСР приймається комплекс озброєння калібру 5.45 мм, що складає з автомата АК-74 (базовий варіант), автомата АКС-74 (варіант зі складним прикладом для ВДВ) і ручного кулемета РПК-74. Наприкінці 1970-х років на озброєння також приймається вкорочений автомат АКС-74У.

У ході виробництва базова конструкція автомата перетерпіла мінімальні зміни. Первісна цівка і приклад нових автоматів були виготовлені з дерева, пізніше їх стали виготовляти з чорного пластику. З’явилися так звані “нічні” варіанти АК-74Н, що мали бічну планку для кріплення інфрачервоних нічних прицілів. Магазини, що виготовляли спочатку з оранжево-коричневого пластику, стали робити з чорного пластику.

Самим останнім і в даний час основним варіантом став автомат АК-74М, що надходить на озброєння Російської Армії з початку 1990х років. Цей автомат відрізняється головним чином тим, що замінив собою відразу АК-74, АКС-74 і АК-74Н, завдяки тому, що має складний на ліву сторону приклад з чорного пластику (зовні аналогічний прикладові АК-74 пізніх серій), а також універсальну планку для кріплення прицілів (як нічних, так і денних) на лівій стороні стовбурної коробки. На жаль, інших скільки-небудь істотних змін АК-74М не перетерпів, зберігши не занадто зручні органи керування (особливо – перекладач-запобіжник) ще від АК-47.

Заміни автоматів, що очікувалася, АК-74 на принципово інші, більш вдосконалені системи так і не відбулося, і, швидше за все, у доступному для огляду майбутньому не відбудеться, тому що новий автомат Никонова АН-94, створений і офіційно прийнятий на озброєння в рамках конкурсу “Абакан”, мабуть, не стане не тільки основним, але і скільки-небудь масовою зброєю.

Технічна характеристика:

АК-74 з погляду внутрішнього пристрою принципових відмінностей від АКМ не має.

Найбільш помітна зовнішня відмінність автоматів серії АК-74 від попередників – це масивне дулове гальмо, що дозволяє знизити і так не занадто сильну віддачу ще більше. Це дозволяє поліпшити точність і купчастість стрільби, особливо швидкими одиночними пострілами і чергами. Недолік нового дулового гальма – він направляє ударну звукову хвилю головним чином у сторони, і звук пострілу відчувається сусідами стрільця з боків досить болісно. АК-74 може комплектуватися піддульним 40мм гранатометом ГП-25 або ГП-30, при цьому при приєднаному багнеті-ножі стрілянина з гранатомета неможлива. Автомат АКС-74, на відміну від АКМС, має більш зручну і міцну складний на ліву сторону металевий приклад рамкового типу.

Автомат Калашникова АК АКМ АКМС (СССР)

Ранній серійний варіант АК з комбінованою штампованою / фрезерованою дульною коробкою

Модифікований АК 1947 року (випуск середини 1950-х) з цілофрезерованою дульною коробкою

АКМ – Автомат Калашникова модернізований, зразка 1959 року, зі штампованою дульною коробкою

АКМС – АКМ зі складним прикладом

АКМ із піддульним 40мм гранатометом ГП-25

Калібр: 7.62×39 мм.

Довжина ствола: 415 мм.

Вага з порожнім магазином: АК: 4,3 кг., АКМ: 3,14 кг.

Ємність магазина: 30 патронів.

Швидкість стрільби: 600 пострілів/хв.

Практична скорострільність пострілів/хв.: одиночними 90-100, чергами до 400.

Ефективна дальність стрільби: близько 400 метрів.

Небагато історії

Рішення про необхідність перекладу основної стрілецької зброї на проміжний патрон було прийнято в СРСР ще в ході Великої Вітчизняної війни. Такий патрон був створений до 1943 року, і під нього була почата розробка цілого сімейства стрілецької зброї, що включає самозарядний карабін (СКС), автомат і ручний кулемет (РПД). Розробкою автоматів на конкурсній основі було зайнято відразу кілька конструкторів і колективів, і серед них – молодий сержант М. Т. Калашников, що працював при Іжівському Машинобудівному Заводі (ІЖМАШ).

У 1946 році Калашников поряд з іншими учасниками представив на конкурс свій зразок автомата, де він показав непогані результати. Для другого етапу конкурсу, що проводився в 1947 році, Калашников трохи переробив свій автомат, і в модифікованому вигляді той був рекомендований до прийняття на озброєння. Після перших військових випробувань у 1949 році автомат Калашникова офіційно приймається на озброєння як “7.62 мм автомат Калашникова зразка 1947 року”, або просто АК (іноді ще позначають АК-47). У самому первісному виді АК-47 мав дульну коробку комбінованої конструкції, зібрану склепкою зі штампованих і фрезерованих елементів, однак така конструкція виявилася недостатньо міцною, і в масове виробництво АК-47 пішов з цільнофрезерованою дульною коробкою.

До 1959 року АК по досвіду експлуатації був модифікований, і в 1959 році на озброєння приймається автомат АКМ – автомат Калашникова модернізований, що відрізнявся в першу чергу цільноштампованою дульною коробкою меншої маси, піднятим вгору прикладом і зміненим ударно-спусковим механізмом, у конструкцію якого був введений сповільнювач спрацьовування курка (іноді помилково називаний сповільнювачем темпу стрільби).

Разом з АКМ на озброєння був прийнятий і новий багнет-ніж, що мав отвір у клинку, що дозволяло використовувати його разом з ножнами, як гострозубці для різання дроту. Ще одним удосконаленням, що з’явилося в АКМ, стало введення дулового компенсатора, що навертається на різьблення на дуловому зрізі дула. Замість компенсатора на дуло може бути встановлений глушитель ПБС-1, що вимагає використання спеціальних патронів з дозвуковой швидкістю кулі. АКМ може оснащуватися 40мм піддульним гранатометом ГП-25. Прицільні пристосування АКМ одержали розмітку до 1000 метрів замість 800 метрів на АК-47 (у будь-якому випадку, стрільба з АК/АКМ на дальність понад 400 метрів – практично марна витрата патронів).

У 1974 році на озброєння Радянської Армії приймається 5. 45мм стрілецький комплекс, що складається з автомата АК-74 і ручного кулемета РПК-74. Проте, значна кількість 7. 62мм автоматів АКМ дотепер залишається на озброєнні різних родів військ Російської армії. Чимале число 7. 62мм автоматів знаходиться на озброєнні МВС і міліції Росії.

АК і в наступному АКМ широко поставлялися дружнім СРСР країнам і режимам, як у виді готової зброї, так і у виді ліцензій на виробництво в купі з усією необхідною документацією і технічною допомогою. 7. 62мм автомати вироблялися в Болгарії, Угорщині, ГДР, Єгипті, Іраку, Китаєві, Румунії, Північній Кореї, Фінляндії, а поставлялися в ще більше число країн. Автомати Калашникова тією чи іншою мірою послужили зразками при створенні таких систем як Galіl (Ізраїль), FN FNC (Бельгія), SІ SG-550 (Швейцарія) і багатьох інших. Цивільні напівавтоматичні варіанти АК користуються чималою популярністю як у Росії (карабіни і дробовики серії “Сайга”), так і за рубежем, особливо в США.

Один з міфів, зв’язаних з АК, говорить, що Калашников “змалював” АК з німецького автомата МР-43, відомого також як Stg. 44. Дійсно, на перший погляд, зовнішнє компонування АК і МР-43 схоже, як схожа і концепція автоматичної зброї під проміжний патрон. Схожі обриси дула, мушки і газовідвідної трубки обумовлені застосуванням схожого газовідвідного двигуна (винайденого задовго до Шмайссера і Калашникова). Розбирання АК і МР-43 розрізняється принципово: в АК знімається кришка дульної коробки, у МР-43 відкидається вниз на штифті коробки УСМ разом з рукояткою керування вогнем.

Різні також пристрій закривання дула (поворотний затвор в АК проти перекосу затвора в МР-43) і ударно-спускові механізми. Цілком ймовірно, що Калашников знав про МР-43, однак очевидно, що при створенні свого автомата він більш орієнтувався на інші відомі зразки і системи. Основною заслугою Калашникова (а точніше – усієї його команди, що займалася розробкою і налагодженням автомата), є саме оптимальне компонування уже відомих і перевірених рішень у єдиний зразок, що відповідає поставленим вимогам.

Переваги АК відомі усім. Це виняткова надійність навіть у найважчих умовах експлуатації, невибагливість до обслуговування, простота у використанні й обслуговуванні, невисока вартість. Недоліки також добре відомі. Це у першу чергу, погана ергономіка всієї зброї – особливо багато заслужених дорікань викликає перекладач-запобіжник, незручний у використанні і при переключенні голосний характерний звук, що видається. Досить грубі прицільні пристосування при короткій прицільній лінії також не сприяють точності стрільби, особливо одиночними.

При цьому всі зазначені недоліки могли б бути легко усунуті якщо не в АКМ, то в АК-74 точно, однак консерватизм військових чинів, та й виробників виявився, на жаль, непробивний. У цілому, АК можна охарактеризувати як ідеальна зброя для вже давно минулої Другої Світової війни, що і не дивно – він створювався на основі свіжого і досить суворого досвіду цієї війни. Для сучасних умов ведення локальних воєн і конфліктів усе сімейство АК/АКМ/АК-74 уже багато в чому застаріло, але скільки-небудь серйозної заміни поки не передбачається – автомат Никонова АН-94 із всією очевидністю АК-74 у військах не замінить.

Технічна характеристика автомата АКМ

Автомат Калашникова АКМ є автоматичною зброєю з газовим двигуном автоматики, магазинною подачею патронів і повітряним охолодженням дула.

Основу автоматики складає газовий двигун з довгим ходом газового поршня. Ведучою ланкою автоматики є масивна затворна рама, до якого жорстко приєднаний шток газового поршня. Газова камора розташована над дулом, газовий поршень переміщається усередині знімної газової трубки зі стовбурною накладкою. Затворна рама переміщається усередині дульної коробки по двох бічних напрямних, причому в конструкції передбачені значні зазори між частинами автоматики, що рухаються, і нерухомими елементами дульної коробки, що забезпечує надійне функціонування навіть при сильному внутрішньому забрудненні зброї.

Ще один аспект, що сприяє надійній роботі автоматики в тяжких умовах – свідомо надлишкова в нормальних умовах потужність газового двигуна. Це дозволяє відмовитися від газового регулятора, і тим самим спростити конструкцію зброї і його експлуатацію. Ціною такого рішення є збільшена віддача і вібрація зброї при стрільбі, що знижує точність і купчастість пострілів. Запирання каналу дула здійснюється поворотним затвором на два масивних бойових упори, що входять у зачеплення з елементами дульної коробки.

Обертання затвора забезпечується при взаємодії виступу на його тілі з фігурним пазом на внутрішній поверхні затворної рами. Поворотна пружина з направляючим стрижнем і його підставою виконані у виді єдиної зборки. Підставка стрижня поворотної пружини також служить засувкою кришки стовбурної коробки. Рукоятка взведення виконана заціле з затворною рамою, розташована на зброї праворуч і рухається при стрільбі.

Дульна коробка АКМ – штампована зі сталевого листа, із приклепаною фрезерованою вставкою в передній її частині. У ранніх автоматів АК дульна коробка була комбінована зі штампованих і фрезерованих елементів, у серійних АК-47 – цільнофрезерованої. На перший погляд фрезерована дульна коробка і штампована можуть бути легко розпізнаний одна від одної за формою виїмок над гніздом для магазина. На АК-47 із фрезерованою коробкою – це досить довгі фрезеровані поглиблення прямокутної форми, на АКМ – це невеликі виштамповки овальної форми.

Ударно-спусковий механізм (УСМ) АКМ – курковий, забезпечує ведення одиночного й автоматичного вогню. Вибір режимів вогню і включення запобіжника здійснюються довгим штампованим важільцем на правій стороні дульної коробки. У верхньому положенні – “Запобіжник” – він закриває проріз у дульній коробці, захищаючи механізм від попадання бруду і пилу, блокує рух затворної рами назад, а також замикає спусковий гачок. У середньому положенні він блокує шептало одиночного вогню, забезпечуючи автоматичний вогонь. У нижньому положенні шептало одиночного вогню звільняється, забезпечуючи вогонь одиночними пострілами.

В УСМ АКМ, на відміну від АК-47, уведений сповільнювач спрацьовування курка, що при автоматичному вогні затримує спуск курка після спрацьовування автоспуску на декілька мілісекунд. Це дозволяє затворній рамі стабілізуватися в крайньому передньому положенні після її приходу вперед і можливого відскоку. На темп стрільби ця затримка практично не впливає, зате поліпшує стійкість роботи зброї.

Подача набоїв в автоматі здійснюється з коробчастих магазинів із дворядним розташуванням патронів. Штатна ємність магазинів – 30 патронів. Ранні магазини були штампованими зі сталі, із плоскими стінками. Пізніше з’явилися штамповані зі сталі магазини з вертикальними вигнутими підштамповками на боках для збільшення твердості. Потім у військах з’явилися пластикові магазини характерного грязно-жовтогарячого кольору. При необхідності в АКМ можуть застосовуватися 40-патронні ріжки і 75-патронні диски від ручного кулемета РПК.

На ранніх автоматах цівка, пістолетна рукоятка і приклад – дерев’яні, приклад має сталеву задню сторону із кришкою, що прикриває відсік предметів для чищення і доглядом за зброєю. На АКМ гребінь приклада був піднятий вгору для зменшення підкидання зброї при стрільбі. На деяких автоматах пістолетна рукоятка виготовлена з фанери або пластику. АК і АКМ комплектуються багнетом-ножем і збройним ременем. Спеціально розроблені для Повітрянодесантних Військ модифікації автоматів АКС і АКМС мали складні приклади, виконані зі сталевого штампованого профілю. Такі приклади складалися вперед, під дульну коробку, предмети для чистки таких автоматів носились окремо.

Вага кулі – 3,42 грами,

Початкова швидкість, заявлена виробником – 870 м/сек.

Балістичний коефіцієнт: 0,282.

Висота прицілу над дулом: 8 см.

Початкова швидкість, заміряна хронографом, м/с

Мінімальна початкова швидкість – 895 м/с.

Максимальна початкова швидкість – 931 м/с.

Середньостатистична початкова швидкість – 922 м/с.

Середньостатистичне відхилення – ±10 м/с.

Максимальна різниця швидкостей – 36 м/с.