“Софіївка”: як в Умані створили парк із грецьких міфів

А вже за чотири роки поважні гості зберуться на відкритті “Софіївки”. Ввечері, стомлені враженнями від прогулянки парком, вони зайняли місця у наметах на “Площі зборів”.

Внизу над ставом, що називається Іонічним морем, присутні побачили німф – дванадцять дівчат з розпущеним волоссям і вінками в руках наближалися до східців.

З намету, прикрашеного східними тканинами, вийшла господиня урочистостей – Софія Потоцька. Вона подала руку одному з чоловіків і повела його до німф.

Це був архітектор парку Людвиг Метцель.

Він помітно розхвилювався від незвичної кількості уваги, а коли німфи заспівали кантату на його честь, то геть зніяковів. Спів закінчився, німфи вийшли на берег та увінчали розгубленого зодчого вінками. Він повторював, що не вартує овацій.

Так один зі старожилів Умані описав відкриття “Софіївки”. Того травневого дня Софія Потоцька святкувала іменини.

Парк став подарунком від чоловіка.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Чому збудували “Софіївку”

Станіслав Щенсний Потоцький був один із найбагатших магнатів Речі Посполитої, якому належало 1,5 млн га землі на території України.

Софія давно просила його про парк. Вона бачила палац французької королеви Марії-Антуанетти, захоплювалася парком Гелени Радзивілл у польському містечку Неборове і мріяла про власний.

Якось, перебуваючи в Умані, граф разом із військовим інженером Людвигом Метцелем пішов на полювання. Дикі урочища з ярами та скелястим берегом річки Кам’янки сподобались Потоцькому.

Порадившись з офіцером, він дав завдання розробити проєкт.

Автор фото, Олексій Бухало

Як будували “Софіївку”

Восени 1796 року почалися перші роботи – каменярі вирубували гроти зі скель, проводили підривні роботи, готували механізми для підняття вантажів.

Сюди привезли пристрої з Франції та Голландії, щоб перемістити валуни вагою 50-60 тон.

Згодом вздовж річки спорудили земляні греблі та облаштували ставки на різній висоті. Це забезпечило водоспади, водойми, фонтани парку водою.

Ложе Нижнього ставу вирубали з граніту. Його фрагменти використали для кам’яних композицій, виготовлення ваз, колон та постаментів.

Посередині облаштували фонтан, вода до якого надходить з Верхнього ставу по підземному водогону та чавунну трубу на дні. Струмінь висотою понад десять метрів спочатку линув з отвору у камені, пізніше встановили скульптуру змії – тепер він виринає з її пащі.

Автор фото, Олексій Бухало

Острів Анти-Цирцеї на Верхньому Озері. Ліворуч – фрагмент картини Вільяма Аллана 1815 р. з книги Романа Афтаназі

На Верхньому ставку зробили штучний острів із тополями та поляною посередині.

Там, згідно із задумом Станіслава Потоцького, його мали поховати під “величезною пірамідою”.

Українські тополі родом із “Софіївки”

Будівництво водної системи, заготівля та перевезення багатотонних брил потребували чіткий графік робіт та оптимальний розрахунок робочої сили, адже надмірна кількість створювала б зайву метушню.

З цим успішно справився керівник будівництва Людвиг Метцель. Тут працювали одночасно не більше 800 селян щодня.

Людвигу Метцелю допомагав садівник – німець Олива. У місцевості з поодинокими дубами і дикими грушами посадили кримські горіхи, в’язи, платани, білі та плакучі верби, туї, смереки, білі акації, інші дерева та рослини, які привезли з Криму, Кавказу, Туреччини, Південної Європи.

У “Софіївку” привезли пірамідальні італійські тополі, які звідси поширилися по всій Російській імперії і якими засаджували радянські міста під час післявоєнної відбудови.

Автор фото, Олексій Бухало

Великий водоспад і Долина велетнів праворуч

Через п’ять років після відкриття “Софіївки” Станіслав Потоцький помер.

Але парк продовжували вдосконалювати – кілька десятків чоловіків проводили вибухові роботи, шліфували граніт, садили дерева та працювали над водною системою, допоки архітектор Людвиг Метцель не переїхав у Варшаву.

Поема про парк

“Якщо здатне щось зачарувати мій біль, то краєвид “Софіївки” може це зробити… Повітря набальзамоване тисячею різних ароматів, спів пташок і шум водоспадів віддають у владу солодких мрій”.

Так згадував про парк дипломат Огюст де Лагард, який перебував в Умані два місяці.

Він писав, що граф Фелікс Потоцький бажав увічнити свою дружину, яку він так кохав, й хотів, щоб сад мав ім’я Софії.

“Він перевершив у плані величі й смаку те, що давнина і сучасність пропонують як найвидатніше”, – казав дипломат.

Він переклав на французьку популярну поему-путівник “Софіївка” поета Станіслава Трембецького і видав її у розкішній палітурці ілюстровану картинами художника Вільяма Аллана. Так про парк дізналися у Європі.

Автор фото, Олексій Бухало

Грот Фетіди. Ліворуч – фрагмент картини з видання поеми Софіївка 1815 р. з книги Р. Афтаназі

У поемі автор згадує 40 найменувань героїв, письменників, відомих осіб місць та подій, що стосуються давньогрецьких та римських міфів.

Проте острів Ітака, де народився Одіссей, підземна річка Ахеронт, Долина велетнів, грот Каліпсо – не просто назви локацій, а композиції, що відтворюють епізоди, виражають ідею певного міфу або події, наголошує професор Іван Косенко.

Відтворення міфів

“Софіївку” конфіскували у сина Потоцьких – Олександра, після того, як він підтримав Польське повстання 1831 року. (Хоча його батько наприкінці 18 століття досить лояльно ставився до Росії й зберіг всі маєтності після поділу Польщі – Ред.).

(Вже в 2019 році Володимир Путін заявить, що граф Потоцький вигадав українців. Він не уточнив, який саме з роду, проте саме Станіслав цікавився фольклором людей, які жили на його землях. Але цією людиною міг бути Ян-Непомуц Потоцький, зять Станіслава-Щенсного – Ред.)

Російський цар Микола I подарував парк дружині Олександрі Федорівні і перейменував на “Царицин сад”.

Автор фото, Олексій Бухало

Дві башти біля входу

У той час спорудили нові об’єкти – восьмикутну Китайську альтанку, павільйон Флори біля Нижнього ставу.

Рожевий павільйон на острові Верхнього ставу, дві башти в готичному стилі біля входу.

Скульптури парку переміщували з місця на місце, деякі з них зникли взагалі, натомість з’являлися нові.

Посаджені за часів Людвига Метцеля дерева та рослини в міру старіння замінювали іншими, що збагатило парк новими видами. На кінець 19 століття у “Царициному саду” росло близько 600 різних видів.

Автор фото, Олексій Бухало

Павільйон Флора, Нижній став і фонтан Змія

Проте ані нові архітектурні акценти, ані дерева та рослини не вплинули на ідею, яку заклав у парк Людвиг Метцель, вважають дослідники.

Понад 200 років “Софіївка” залишається однією з кращих паркових “екранізацій” давньогрецьких міфів.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

У якому році було засновано дендропарк Софіївка

50-РІЧЧЯ
НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕНДРОЛОГІЧНОГО ПАРКУ «СОФІЇВКА»
ЯК НАУКОВОЇ УСТАНОВИ НАН УКРАЇНИ

Національний дендрологічний парк „Софіївка” Національної академії наук України, розташований у м.Умань Черкаської області, широко відомий далеко за межами України як один з найбільш видатних пам’ятників світового садово-паркового мистецтва кінця ХVIII – першої половини ХІХ ст. Наступного, 2006 року парку виповниться 210 років від дня його заснування. А осінь 2005 року ознаменує 50-річчя становлення „Софіївки” як наукової установи НАН України.

26 вересня 1955 року Постанови Ради Міністрів УРСР за №1184 дендрологічний парк „Софіївка” переводиться у відання АН УРСР і підпорядковується у своїй науковій діяльності Центральному Республіканському ботанічному саду (ЦРБС) АН УРСР. Згідно Положення про дендропарк „Софіївка” від 12.03.57р., затвердженого Президією АН УРСР, „Софіївка” є науковою й культурно-освітньою установою Академії наук УРСР, основними напрямками діяльності якої є:
а) паркознавства, акліматизації, деревних і чагарникових порід з метою впровадження їх в народне господарство;
б) популяризації серед широких кіл населення паркового будівництва й великої різноманітності деревних і чагарникових рослин, шляхом проведення екскурсій, лекцій, виступів по радіо і в пресі;
в) збереження та подальший розвиток дендропарку за рахунок насаджень нових видів і форм деревних та чагарникових порід, а також підтримання в належному стані гідротехнічних та архітектурних споруд.

Варто відзначити, що протягом 50-річного перебування „Софіївки” в системі Академії наук, до основних напрямків діяльності дендропарку віднесено:
– вивчення природної та культурної флори Південного Лісостепу України;
– збереження в штучних умовах у зоні південної частини Правобережного Лісостепу України колекцій живих рослин, в тому числі рідкісних і зникаючих видів, а також насаджень і ландшафтних композицій парку;
– проведення науково-дослідних робіт в галузі інтродукції і акліматизації рослин і охорони рослинного світу, а також розробка питань ландшафтного паркобудування на базі дендропарку;
– розробка технології розмноження найбільш цінних видів рослин і впровадження їх в культуру;
– науково-просвітна робота в галузі ботаніки і охорони природи, декоративного садівництва і ландшафтної архітектури.

Після переведення парку у відання АН УРСР тут проводяться значні роботи по реставрації об’єктів парку, їх відновлення, розширення території. Наразі, площа парку на той час становила 113,73 га. Так, 1958 року постановою Черкаської обласної Ради, „Софіївці” відведено 6,19 га землі за рахунок земель Уманського міськкомунгоспу й 9,5 га земель за рахунок Уманського сільськогосподарського інституту. Протягом цього періоду багато зроблено для подальшого вивчення історії „Софіївки”, становлення її як наукової установи АН УРСР, покликаної на науковому рівні проводити роботи зі збереження парку, відновленню його історичної достовірності. У парку збільшується чисельна кількість співробітників порівняно з 1836 роком, коли тут проводились найбільш об’ємні роботи і працювали 61 чоловік. При переведенні парку у відання Академії наук у ньому працювало 19 штатних співробітників, з них один – науковий, а вже в 1972 р. тут працює 81 чоловік, з них два наукових співробітники. 1972 року до „Софіївки” приєднують територію площею 5,1 га, що раніше належала військовій частині.

На нових ділянках парку та в Грековій балці, Дубинці, Звіринці, Арборетумі було висаджено 45 тис. різноманітних саджанців, в основному інтродукованих порід дерев та кущів. З 1957 року в парку починає працювати Науково-технічна рада, розширюється наукова тематика досліджень, спрямованих на відновлення й поліпшення паркових композицій. Основна увага приділяється поповненню видового й формового складу насаджень відповідно до історичного минулого. Ряд співробітників починають дослідження згідно конкретних тем. Г.Г.Тулупій вивчав біологію введення в культуру Corylus colurna L., Д.С.Кривулько досліджував вплив добрив на ріст деревних рослин, М.Л.Рева займався вивченням вегетативного розмноження деревних і чагарникових порід, підготував до захисту докторську дисертацію. За результатами досліджень було надруковано 36 статей, путівник „Софіївка”, збірник наукових праць.

На початку 70-х років триває робота з інтродукції й акліматизації рослин. Виконавці – Г.Г.Тулупій, Л.Г.Чопенко, Б.С.Сидорук, Т.І.Фещук. Надруковано 11 наукових праць, два каталоги рослин. Проведено інвентаризацію рослин парку, відповідно до якої в „Софіївці” значилося 550 таксонів деревних, чагарникових рослин, у т.ч. 497 листопадних і 53 – хвойних.

1972 року, у звіті комісії відділу заповідників при Держкомітеті УРСР, за результатами перевірки наукової діяльності дендропарку відзначається, що серед працівників парку відсутні кандидати й доктори наук, відсутня лабораторна база, у путівниках висвітлюється тільки історичне минуле. За підсумками роботи комісії Президія АН УРСР прийняла Постанову „Про подальший розвиток дендропарку „Софіївка” і зміцнення наукових досліджень та матеріально-технічної бази”, а відповідним указом ЦРБС АН УРСР на базі „Софіївки” створюється науковий відділ репродуктивної біології декоративних рослин, де починають працювати 12 чоловік, у т. ч. 3 старших і 2 молодших наукових співробітники, інженер, технік. Очолила відділ кандидат сільськогосподарських наук З.Я.Іванова. У цей же час в „Софіївку” приїжджають працювати досвідчені вчені в галузі паркобудівництва, кандидати біологічних наук – В.В.Мітін і В.М.Олексієвич. Всім трьом ученим міська влада надала упорядковані квартири, а також допомагала в одному з житлових будинків „Софіївки” облаштувати лабораторний корпус із необхідним для дослідження устаткуванням.

Робота новоствореного відділу була націлена на вивчення репродуктивних особливостей інтродукованих рослин і розробку прийомів їх масового розмноження в умовах Лісостепу України. На виконання даної тематики в 1978 р. створюється установка штучного туману. Як результат проробленої роботи на базі „Софіївки”, захищають кандидатські дисертації Б.С.Сидорук і А.Ф.Балабак, друкуються 3 монографії (З.Я.Іванова), 3 путівники, 40 наукових і 20 науково-популярних статей.

Знаковим для „Софіївки” став 1980 рік, так як саме цього року її спіткало стихійне лихо, що практично знищило основні малі архітектурні форми парку, його дорожньо-алейну систему, скульптури, рослинний покрив і т. ін. Завдяки зусиллям колективу парку, підприємств і установ міста, допомоги з боку Уряду України й АН УРСР за чотири місяці було реставровано більше п’ятдесяти об’єктів і „Софіївка” знову набула зовнішнього блиску.

Цей період в історії „Софіївки” характерний і тим, що 1982 року названий вище відділ репродуктивної біології, що значився в штаті ЦРБС, було скорочено, і частина вчених була змушена залишити парк, але все-таки дев’ять співробітників нам вдалося ввести в штат „Софіївки”, у т. ч. одного кандидата наук – В.В.Мітіна.

1984 року завдяки місцевій владі, допомозі з боку ЦРБС, Президії АН УРСР та особисто її Президента – академіка Б.Є.Патона, який протягом усіх цих років опікувався проблемами „Софіївки”, цей відділ було відновлено, але як і раніше занесено до штату ЦРБС. В 1991 р. приймається Постанова Президії АН УРСР за №26 від 23.01.91 р. „Про надання Уманському державному дендрологічному парку „Софіївка” АН УРСР статусу науково-дослідної установи й заходів щодо забезпечення його діяльності”. У цій постанові відзначається, що в дендрологічному парку „Софіївка”, у результаті багаторічного плідного співробітництва із ЦРБС АН УРСР, сформований перспективний напрямок наукових досліджень, пов’язаний з вивченням природної й культурної флори південного Лісостепу України, а також з інтродукцією й акліматизацією рослин у регіоні. Ці роботи були включені в загальносоюзну програму фундаментальних досліджень АН СРСР „Інтродукція й акліматизація рослин” (1989 – 2000 р.). Цією ж постановою дендропарк „Софіївка” вводиться до складу Відділення загальної біології АН УРСР як самостійна наукова установа з відомчою тематикою: „Біоекологічні основи збереження й відновлення стародавніх парків Правобережного Лісостепу на прикладі дендропарку „Софіївка”. З балансу ЦРБС з відповідним фінансуванням „Софіївці” передаються штатні одиниці, устаткування і техніка.

Наукова тематика відділу за 1984 – 1993 р. була визначена вивченням біології цінних декоративних інтродукованих рослин, та розробкою технологій їх розмноження й впровадження в культуру. За цей період були підготовлені й захищені кандидатські дисертації І.С.Косенко, О.К.Мороз, Т.М.Сидорук, О.В.Білик, В.Г.Козловим, Г.І. Музикою, а також видано 5 монографій, 150 наукових праць, 2 науково-виробничі рекомендації, отримані 2 авторських свідоцтва. Співробітників відділу нагороджено двома срібними й трьома бронзовими медалями ВДНГ. За підсумками інвентаризації, колекція рослин парку була представлена 1700 таксонами, з них 967 – деревні й чагарникові рослини. Протягом цих років зміцнилися міжнародні зв’язки з ботанічними установами країн СНД, Польщі, Німеччини, Франції, Англії, Угорщини, Словаччини й ін.

Власне з цього часу „Софіївка” поступово перетворюється на самостійну наукову установу АН України та великий центр інтродукції й акліматизації рослин у Правобережному Лісостепу України.

За проведену в ці роки роботу адміністрація „Софіївки” 1995 року була нагороджена медаллю, дипломом і пам’ятним знаком міжнародної неурядової організації Європа-Ностра, яка з 160 заявок на конкурс за краще збереження, відновлення й реставрацію пам’ятників історії, культури, архітектурних споруд і природних ландшафтів відзначила 30, з них 6 – медалями, дипломами й пам’ятними знаками.
Протягом 1994 – 2000 років робота колективу була спрямована на підготовку до святкування 200-річчя заснування парку. Тривало вивчення стану рослинності „Софіївки”, була проведена реставрація майже всіх ділянок парку й створені нові експозиційні ділянки на Партерному амфітеатрі, біля Головного входу, на Площі зборів, а в західній частині „Софіївки” на площі 53 га створено практично новий парк із вхідною зоною з вул. Київської. Це не перечить Флорентійській хартії, тому що сприяє частковому розвантаженню історичного центру від всезростаючого антропогенного впливу. У цій же частині розміщений основний колекційний фонд інтродуцентів „Софіївки”, що, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №73 від 11.02.2004 р., внесений до реєстру Національного надбання.

У вересні 1996 року проведена міжнародна конференція, присвячена 200-річчю заснування „Софіївки”, у якій брали участь більше 150 представників з різних країн світу. На матеріалах даної конференції видано збірник наукових праць, а співробітниками парку опубліковано 136 наукових статей. І.С.Косенко, В.В.Мітін, О.К.Мороз за монографічні роботи в галузі інтродукції рослин та введенню їх в культуру були нагороджені іменними преміями АН України імені В.Я.Юр’єва. За підсумками інвентаризації в 1999 році був виданий каталог рослин парку, у якому значилося 1994 таксони, у т.ч. 1220 деревних і чагарникових порід і 774 трав’янистих рослин, з них 25 таксонів ліщини, 24 – бука, 41 – ялини, 44 – ялівця, 100 – ліан, 320 – троянд, 57 – рододендронів, 376 – ґрунтопокривних, 98 – квіткових рослин.

2003 року науковими співробітниками парку завершена п’ятирічна науково-дослідна робота на тему: „Збереження й збагачення біорізноманіття рослин у паркових ценозах Правобережного Лісостепу України”. У розрізі названої теми вивчався стан стародавніх парків України й Польщі, прослідковувалось їх порівняння. На базі „Софіївки” створюється ділянка Червонокнижних рослин нашої зони, досліджуються шляхи й можливості їх відновлення і введення в культуру.

За результатами досліджень опубліковано 17 монографій і 199 наукових статей, захищена 1 докторська й 4 кандидатські дисертації. Проведено реконструкцію насаджень в історичній частині парку, також створені ландшафтні композиції в новій частині „Софіївки”, де відкриті природні поклади граніту, побудовані 4 невеликих водойми відповідно до карти „Софіївки” за 1857 рік, поповнені колекції парку 466 таксонами, у т.ч. 383 – деревних і чагарникових порід і 83 трав’янистих. Створено нові маточні, колекційні й експозиційні ділянки, проаналізовано стан охорони рослинності в досліджуваному регіоні. В 2003 році кількість таксонів рослин в парку зросла до 2460, у т.ч. 440 – деревних (з них 167 хвойних), 1043 чагарникових, 120 ліан, 857 трав’янистих.

За цей період проведена значна дослідницька робота з архівними й історичними матеріалами по відновленню архітектурного й семантичного задуму будівництва „Софіївки”. Це дало можливість відновити з достовірною точністю втрачені раніше назви об’єктів парку, окремих його композицій, малих архітектурних форм або образів, у яких Л. Метцелем були трансформовані фрагменти поеми Гомера „Одіссея”.

Напередодні 50-річчя „Софіївки” як наукової установи НАН України, варто відзначити, що площа її дорівнює майже 170 га, у ній працюють 2 доктора наук і 14 кандидатів наук, які практично всі захистили дисертації за матеріалами наукових досліджень по інтродукції рослин в „Софіївці”, а також 10 аспірантів і здобувачів. З 2004 року вчені „Софіївки” працюють над двома п’ятирічними темами наукових досліджень: „Мікроклональне розмноження й вирощування рослин дендропарку „Софіївка” для подальшого генетико-селекційного добору” (2002 – 2006 р.) і „Вивчення еколого-біологічних особливостей інтродукованих у Правобережному Лісостепу України рослин і їх використання в культурі” (2004 -2009 р.).

Роботу вчених обслуговують відповідні служби, зокрема служба енергетики, машино-тракторна, ремонтно-будівельна, господарська та ін. Всього в „Софіївці” нараховується 12 структурних підрозділів, з них 4 наукових. Всі наукові співробітники мають обладнані комп’ютерною технікою кабінети, розміщені в новому науково-лабораторному корпусі загальною площею 2080 м2, у якому створено лабораторію мікроклонального розмноження, музей історії „Софіївки”, конференц-зал на 200 місць. На сьогоднішній день згідно штатного розпису в „Софіївці” працює 523 чоловіки, з них по бюджету – 146 чоловік, всі інші утримуються за рахунок спецнадходжень.

Багатьом досягненням „Софіївка” завдячує відомому ученому зі світовим ім’ям – академіку Андрію Михайловичу Гродзинському. Ставши директором Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР, він активно сприяв перетворенню підлеглих у науковому плані ЦРБС історичних парків „Софіївка”, „Олександрія”, „Тростянець” у самостійні наукові установи. У цьому йому істотну допомагали член-кореспондент НАНУ Т.М.Черевченко, доктори біологічних наук М.А.Кохно, С.Я. Кузнєцов, Й.Й.Сікура й інші співробітники саду, а також учені Головного ботанічного саду АН СРСР, які постійно організовували на базі дендропарків України Всесоюзні наради, конференції, семінари по різних наукових напрямках. Серед них такі відомі вчені Росії як член-кореспонденти АН СРСР П.І.Лапін, О.О.Андрєєв, доктори біологічних наук В.І.Некрасов, А.С.Демидов, Л.С.Плотнікова й ін.

Багаторічна напружена робота колективу „Софіївки” заслужено відзначена Президентом України. Так, згідно Указу Президента України №249 від 28.02.2004 р., дендрологічний парк „Софіївка” отримав статус національної установи, та назву Національний дендрологічний парк „Софіївка” НАН України.

Підставою для цієї знаменної події послужило визнання на державному рівні Національного дендрологічного парку „Софіївка” НАН України як світового пам’ятника садово-паркового мистецтва, провідного науково-дослідного, природоохоронного й культурного центру, що досяг найбільш високих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації національного відродження й розвитку України. А також загальнодержавне й міжнародне визнання результатів діяльності колективу парку, наявність у ньому визнаних на світовому рівні фахівців з величезним досвідом роботи, які забезпечують важливі наукові результати й реальні перспективи розвитку, а також наявність сучасної матеріально-технічної бази, що дає можливість у майбутньому задовольнити діяльність авторських шкіл, що сформувалися в цій установі.

Прикінцевим визнанням наукових заслуг нинішнього колективу Національного дендрологічного парку „Софіївка” НАН України є Постанова Президії „Про відзначення 50-річчя Національного дендрологічного парку „Софіївка” як наукової установи НАН України”, в якій зазначено, що з метою підвищення наукового статусу Національного дендрологічного парку „Софіївка” НАН України та урочистого відзначення його 50-ї річниці як наукової установи НАН України, передбачено проведення у вересні 2005р. в Національному дендрологічному парку „Софіївка” НАН України урочистого засідання Президії НАН України, Відділення загальної біології НАН України та колективу парку „Софіївка” як наукової установи НАН України, та, що найбільш важливо, Національному дендропарку „Софіївка” надано статус науково-дослідного інституту НАН України з проблем дендрології.