Співак Олександр Сєров перебуває у важкому стані

Зараз співак лікується антибіотиками і гормонами, дихає через кисневу маску. Він знаходиться в ясній свідомості.

Сєров потрапив до лікарні з коронавірусом \ Фото: instagram.com/alexander_serov_official

Стан російського співака Олександра Сєрова в даний час важкий. У нього розвинулася дихальна недостатність II ступеня на тлі коронавірусу.

Як передає телеграм-канал Mash, минулого тижня 67-річний співак був госпіталізований з коронавірусом. В даний час він в реанімації. Стан важкий, легені вражені на 50-75% (ступінь КТ-3). Також у Сєрова розвинулася дихальна недостатність II ступеня – мінімальна активність викликає задишку.

Перебіг хвороби ускладнюється цукровим діабетом, який перейшов в стан декомпенсації – на тлі гормональної терапії. Є ризик розвитку серцево-судинних ускладнень. Зараз співак лікується антибіотиками і гормонами, дихає через кисневу маску. Він знаходиться в ясній свідомості, стабільний.

Хто такий Олександр Сєров

Олександр Сєров народився 24 березня 1951 року в селі Ковалівка Миколаївської області України.

Музикою захопився в школі: грав у шкільному оркестрі на альті. Піймавши по радіоприймачу пісню Delilah, відкрив для себе світ музики Тома Джонса. З цього моменту доля Олександра Сєрова була передбачена.

У 2011 році Олександр Сєров був удостоєний звання “Народний артист України”.

У співпраці з композитором Ігорем Крутим виконав такі популярні музичні твори, як: “Ти мене любиш”, “Як бути”, “Мадонна” на вірші Римми Казакової, “Я люблю тебе до сліз” і “Зорепад” на вірші Ігоря Ніколаєва.

У січні 2020 року в СБУ у відповідь на запит ЗМІ повідомили, що співаку Олександру Сєрову в’їзд в Україну не забороняла незважаючи на незаконне відвідування ним окупованого Криму в 2017 році. У той же час, у відомстві зазначили, що Державна прикордонна служба України була проінформована про факт порушення правил перетину кордонів Сєровим.

Олександр Сєров коротка біографія співака

Олександр Миколайович Сєров (1954) – співак, композитор, аранжувальник, заслужений артист РРФСР, народний артист Росії.

Народився Олександр 24 березня 1954 року в невеликому селі Ковалівка Миколаївської області.

У світ музики Олександр потрапив уже в школі. Тоді в своїй біографії Сєров був учасником шкільного оркестру (грав на альті). Пізніше, коли захоплення музикою набув ще більш яскравий характер, Олександр вирішив самостійно навчитися грати на фортепіано, а потім навіть закінчив музичне училище.

Вища освіта Олександр Сєров у біографії отримав в Краснодарському інституті культури. Там він навчався спеціальності керівника оркестрів.

Працювати за фахом Сєров почав тільки в кінці 1970-х років. До цього з 1970 по 1973 він проходив службу на флоті. Недовго входив до складу ансамблю «Співаючі юнги», де був одночасно і вокалістом, та інструменталістів.

Біографія співака Сєрова стала відома широкій публіці, коли вийшла перша його зіркова пісня: «Круїз». Вона була виконана з Ольгою Зарубиной, а незабаром після цього популярною серед слухачів стала пісня «Міжнародний розмова», яка була проспівана з Тетяною Анциферової. Два роки, з 1982 по 1984, Сєров працював керівником ансамблю «Черемош».

Перший альбом в біографії Олександра Сєрова вийшов в 1984 році і мав назву «Світ закоханих». В 1987 був випущений другий альбом – «Мадонна».

У 1990 вийшов альбом «Ти мене любиш», 1991 – «Я плачу», у 1993 – «Сюзанна». Весь цей час, з 1988 по 1993 багато гастролював, причому не тільки на батьківщині, а також в інших країнах (Німеччина, США, Канада, Ізраїль).

Талановитий співак Олександр Сєров у біографії був відзначений багатьма нагородами, преміями і званнями. Так у 1991 році він став Заслуженим артистом Росії. За все життя Сєров отримав безліч «Гран-при» на різних конкурсах і фестивалях (наприклад, в 1987 р. на конкурсі «Интерталант», у 1988 р. у Будапешті на міжнародному конкурсі).

Знаменитий альбом Сєрова «Ностальгія по тобі» (з популярними піснями «Я люблю тебе до сліз», «Зорепад») вийшов в 1997 році. Потім в 2000 році з’явилися альбоми «Мішель», «Нове краще», 2002 – «Моя богиня». Звання Народного артиста Росії було присвоєно Сєрову в грудні 2004.

В 2004 вийшов альбом «Нескінченна любов», перший концерт якого відбувся в Кремлівському палаці. Невидані твори за час усього свого творчості Сєров випустив у новому альбомі «Визнання» в 2008. Повна біографія Олександра Сєрова показана в дев’ятигодинної програмі «Бенефіс А. Сєрова».

Артист, Композитор, Співак

Валентин Сєров

Валентин народився у Петербурзі 7 (19) січня 1865 р.
Батько, Олександр Миколайович, був відомим композитором і музичним критиком, залюбленим у історію України та пісні. Автор опери «Рогнеда» (1863—1865), Сєров записував українські народні мелодії «Музыка южнорусских песен» («Основа», 1861), компонував оркестрові твори на українські народні теми («Гопак», «Гречаники» тощо). Захоплювався природничими науками, архітектурою і добре малював; зумів із раннього дитинства прищепити цю любов і синові.
Олександр Сєров. Портрет роботи сина композитора – Валентина Сєрова
Мама, Валентина Семенівна Бергман, була ученицею чоловіка, професійним композитором. Єдиний син отримав ім’я матері, але вдома був Тошею. Він ріс, як Бог на душу покладе: всі захоплювалися красою і талантом дитини, але ні у кого не було часу на заняття. На п`ятому році життя хлопчик разом з батьками вперше виїхав до Швейцарії, де Олександр Миколайович зустрічався з Ріхардом Вагнером.
Тоші було шість років, коли від гострого інфаркту міокарда помер 51-річний батько. Мати почала опікуватися створенням нової родини. Вона виїхала за кордон, але сина з собою не взяла, лишила в комуні різночинців на Смоленщині. Упродовж року маленький Тоша Сєров багато малював. Через рік комуна розпалася і дитину відправили до матері в Мюнхен. Там восьмирічний Валентин Сєров став брати щоденні уроки малювання у гравера Карла Кеппинга. Хтось із знайомих порадив Валентині Семенівні відвезти сина до Іллі Рєпіна, який в 1874 році працював над картиною «Садко» і жив у Парижі на Монмартрі. Прославлений живописець охоче взявся за навчання хлопчика, два роки той жив у родині художника.
За цей час мати вийшла заміж за Василя Немчинова, вони оселилися в Києві. Два роки Валя відвідував гімназію і вчився малюванню.
Коли сім`я в 1878 році переїхала в Москву, там уже жив Рєпін, який повернувся з-за кордону. Заняття відновилися. Тоша їздив до Рєпіних на вихідні: у суботу майстер давав уроки малюнка, а в неділю вчив живопису.
У 1880 р. Ілля Рєпін і 15-річний Тоша здійснили подорож до Криму для того, щоб зібрати матеріал для картини «Запорожці». Вони побували у Києві, Катеринославі (гостювали у друга художника – Дмитра Яворницького); були у нинішньому Запоріжжі. На Кічкаській переправі Рєпін відшукав собі героя картини. Беззубий зморщений дідок, сивий чубок, люлька-носогрійка; його імені історія не зберегла, був замальований І.Рєпіним на пристані м. Олександрівська (нині Запоріжжя).
Коли вони сіли в паром, Ілля Юхимович побачив у бричці поміщика Василя Тарновського. І. Рєпін аж крякнув, коли розгледів Нікішку, кучера Тарновського. Ілля Юхимович швидко розгорнув свій альбом і зробив нарис олівцем. Так на картині за спиною Сірка з’явився одноокий козак Голота – рудий беззубий веселун Нікішка, який пропив увесь одяг. В. Сєров за цей час намалював твір «Козак мордується з конем».
Рєпін підготував учня до вступу в Академію мистецтв, Ілля Юхимович написав лист конференц-секретарю Академії – Сєрова зарахували вільним слухачем. Учився Валя у Павла Чистякова.
У 1885 році Сєров з матір`ю знову відвідали Мюнхен, потім юнак побував у Голландії. Повернувшись до Петербурга, Валентин залишив Академію мистецтв. Написав портрет своєї нареченої Ольги Трубникової. Взимку 1888 Сєров одружився і поїхав з дружиною до Франції. Наступну зиму молоді провели в Москві. Вони прожили разом 22 роки, мали шістьох дітей.
У жовтні 1889 р. у Петербурзі Рєпін писав портрет генерала Драгомирова. Разом із батьком на сеанс приїздила дочка генерала – Соня. Сєров попросив дозволу написати портрет дівчини. Вона була сумною, бо нещодавно через Шурочку Домонтович (так, через ту махрову збоченку Олександру Коллонтай) покінчив із життям брат Іван. От тому ми й маємо два портрети Софії – Рєпіна та Сєрова.
На початку 1890-х років Сєров написав портрети Іллі Рєпіна, Ісаака Левітана, Миколи Лєскова.
З 1897 року художник давав уроки майстерності в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури.
У 1899 році художник створив знамениту картину «Діти», на якій зобразив своїх синів – Юрія та Сашка.
Упродовж десяти років Валентин Сєров писав дім Романових, царів.
Худ. В. Сєров. Портрет Миколи ІІ.
У 1904 році Валентин Олександрович гостював в Італії, три роки по тому поїхав до Греції.
Цікаво, що художник не мав власної майстерні, писав у замовників дома. 22 листопада 1911 року в Москві пані очікувала сеансу. Роздався телефонний дзвінок. Син Сєрова сказав: «Валентин Олександрович просить вибачення, що його не буде. Він умер». Йому було 46. Стенокардія.