Культура козлятник схiдний (особливості вирощування та зберігання)

Козлятник східний належить до родини бобових (Fabaceae), роду Галега (Galega L.) (рис.3.6.). Це багаторічна трав’яниста рослина з полікарпічним циклом розвитку, яка має прямостоячі або напіврозлогий кущ з різною кількістю стебел (10-18 шт.).
Стебла куща прямостоячі, висотою 80-150 см, трубчасті, з неглибокими борозенками, на стеблі є 6-12 міжвузлів. У міжвузлях одного стебла розташовується 8-13 великих складних непарно-перистих листків довжиною 15-30 см. Листки складаються з 9-15 листочків яйцевидної форми в нижньому ярусі та продовгувато-яйцевидної – у верхній. Довжина листочка 4-6 см і ширина 2-5 см. Листки неопушені, ніжні, темно-зеленого кольору з округлими світло-зеленими прилистниками. Жилкування листків сітчасте. Черешки нижніх листків мають довжину 3-15 см, верхніх – 1-5 см.
Суцвіття – китиця. На генеративному стеблі формується 3-4 (інколи до 20) суцвіття. У кожній китиці на квітконіжках розміщується 20-70 квіток. Квітки бувають різного кольору – фіолетового, синьо-фіолетового, світло-рожевого і білого.
Плід – біб. Довжина бобів 2-4 см. Забарвлення плодів від бурого до темно-коричневого. В одному бобі формується 3-6 насінин. Насіння велике, ниркоподібне, довжиною 3-4 мм. Маса 1000 насінин – 5,4-8,5 г.
Козлятник східний цвіте і дає насіння з другого року життя.
За типом кореневої системи козлятник належить до стрижнекореневих рослин, що формують кореневище.
Коренева система могутня, проникає у грунт на глибину 50-135 см.
Через 8-15 діб після сівби на поверхні грунту з’являються сім’ядолі.

Найкращими попередниками для козлятника є просапні, зайнятий пар, озимі, під які вносили високі дози добрив.

Рекомендується під зяблеву оранку вносити високі норми органічних добрив 60-70 т/га, а також мінеральні добрива – по 90-120 кг/га фосфору і калію.

Після сівби проводиться одне-два боронування. Коли позначаться рядки, проводять неглибоке міжрядне розпушування. Надалі обробіток залежить від появи бур’янів і утворення поверхневої кірки. Догляд за посівами в другий та наступні роки полягає у ранньовесняних підживленнях, боронуванні на початку відростання та після скошування.

Оптимальний спосіб сівби на зелену масу і насіння широкорядний з міжряддям 45 чи 70 см.
Норма висіву залежить від способу сівби на корм і насіння і становить від 10 до 20 кг/га. Глибина загортання насіння – 15-20 мм.

Раньовесняне боронування, по осені згрібання решток.

Насінники збирають роздільним способом, коли побуріють плоди. Після підсихання рекомендується подвійний обмолот валків. Насіння очищають від вороху і підсушують до вологості 9-10 %.

козлятник схiдний – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Козлятник східний — вигідні переваги

Однією з найцікавіших і найперспективніших рослин у кормовиробництві є козлятник східний (Galega L.). Це багаторічна культура, що є дуже важливою господарською і біологічною ознакою. При двох-трьох укосах на рік протягом 20–25 років він дає високі врожаї зеленої маси і насіння.

Універсальна вигода

Козлятник можна назвати енергозберігальним, бо витрати на основний передпосівний обробіток грунту, купівлю насіння і сівбу проводяться один раз за всі роки використання. Собівартість кормової одиниці зеленої маси у цього багаторічника утроє-четверо нижча, ніж однорічних та багатьох багаторічних. Він також є вологозберігаючим і ґрунтозахисним. Міцна коренева система перешкоджає змиванню грунту на схилах, а стерня — видуванню його під час пилових бур і сприяє затриманню снігу та нагромадженню вологи у зимово-весняний період.

Його висока врожайність поєднується із повноцінністю зеленої маси. Білок цієї культури містить повний набір незамінних амінокислот, у тому числі й лімітуючих. У корні достатньо вітамінів і мікроелементів. Забезпеченність кормової одиниці перетравним протеїном відповідає зоотехнічним нормам і рекомендаціям для згодовування тваринам. Універсальність її — у можливостях використання у зеленому і силосному конвейєрі, для приготування трав’яного борошна і білкових концентратів, використовуючи отаву до настання морозів. Екологічна пластичність цієї культури дозволяє вирощувати її як у Степовій зоні, так і на Поліссі України. За кормовою цінністю і виходом корму з гектара ця рослина не поступається традиційним культурам, а за довговічністю вирощування на одному місці значно випереджає їх.

Даючи латинську назву цій рослині «галега», науковці мали на увазі її благотворний вплив на тварин і людей. У перекладі з грецької «гала» означає молоко, «агенин» — діяти, тобто можно перекласти як «молокогон». До речі, останні декілька років в аптеках почали реалізовувати висушену траву козлятника для підвищення лактації мам, які годують немовлят. Також трава козлятника має потужну властивість зменшувати і стабілізувати рівень цукру в крові, лікувати цукровий діабет і створювати оптимальні умови для функціонування ендокринної системи. Виходячи з сьогоденних реалій, шкідливої їжі і цін на інсулін, це може бути серйозним додатковим прибутком. До речі, ціни на висушену траву козлятника в Інтернеті та аптеках коливаються від 17 до 25 грн за 50 г, тобто від 340 до 500 грн/кг!

Таблиця 1. Біохімічний склад надземної маси козлятника східного

У книжці «Кормові ресурси флори України» авторства Ю. А. Утеуш, М. Г. Лобас наведені дані, які порівнюють козлятник східний із люцерною синьогібридною.

Порівнюючи біологічну цінність білка надземної маси козлятника східного і люцерни посівної у фазі цвітіння з еталоном ФАО (для кормових культур), встановлено, що за вмістом білка козлятник значно перевищує люцерну й еталон ФАО.

Таблиця 2. Порівняння козлятника східного із люцерною синьогібридною,

Важлива роль козлятника східного в охороні навколошнього середовища. Азотофіксація бульбочковими бактеріями з повітря дає можливість знизити норму мінерального азоту, що екологічно вигідно, оскільки тонна білка, фіксованого бактеріями, наполовину дешевша від такої ж кількості білка, засвоєною рослинами з азоту мінеральних добрів. Крім того, азот, що нагромаджується біологічним шляхом, абсолютно нешкідливий, тим часом, як азот грунту у вигляді нітратів, нагромаджуючись у надлишковій кількості в рослинах, що використовуються на корм тваринам, викликає у них розлади органів травлення, знижує продуктивність і якість одержуваної продукції.

Козлятник східний вирощують поза сівозміною, використовуючи одну і ту ж площу багато років. При збиранні на сіно у козлятника не обпадає листя, на відміну від люцерни і конюшини. А саме у листочках знаходиться найбільша кількість поживних речовин.

Основна причина невдач у вирощуванні козлятника східного в більшості випадків — порушення вимог агротехніки. Так, сівбу часто проводять дуже пізно — після всіх культур, удвічі-тричі заниженими нормами висіву, нескарифікованим насінням, без належного захисту від бур’янів, хвороб і шкідників, без інокуляції насіння спеціфичним штамом бактерій або на кислих грунтах.

Важливими агротехнічними прийомами є іннокуляція і скарифікація насіння. Скарифікують його на скарифікаторах СКС-1, СКС-2 та інших модифікаціях. Можна використовувати просорушки, конюшинотерки, або два-три рази пропускати через барабан зернового комбайна. Ми в своєму господарстві використовуємо звичайний електробетонозмішувач, на лопаті якого попередньо за допомогою проволоки прикріпляємо наждачну бумагу. Засипаємо 2 відра насіння і вмикаємо на 10 хвилин. Після скарифікації проводять інокуляцію.

Інокуляцію насіння слід здійснювати специфічними бактеріями, оскільки раси бактерій інших бобових (люцерни, конюшини, люпину, сої) на корінні козлятника не розвиваються.

Насіння його перед сівбою обробляють бактеріальним препаратом ризоторфіном. За його відсутності насіння перед посівом змішують із грунтом, де козлятник вирощувався раніше, і де утворились бульбочкові бактерії. Інокуляцію проводять наступним чином: скарифіковане насіння змочують цукровою патокою або клейстером, тобто чимось липким, висипають ризоторфін і ретельно перемішують. Після цього висушують у затінку і цього ж дня висівають. Завдяки цьому заходові, як показали досліди, продуктивність посівів підвищується на 32–59%.

Оптимальний спосіб сівби на зелену масу і насіння — широкорядний із міжряддям 45 см. Звичайна рядкова сівба не рекомендується. Якщо вирощують на насіння, то допустимі міжряддя 70 см.

При ширині міжрядь 45 см доцільно висівати 30 кг/га, що становить 4,5–5 млн насінин на 1 га. На насінних ділянках із шириною міжрядь 70 см досить 20 кг, що відповідає 3–3,5 млн/га. Глибина загортання 15–20 мм. Сходи скарифікованого посівного матеріалу з’являються через 8–10 днів.

Однією з основних переваг козлятника східного над традиційними культурами — це високий темп росту і розвитку, що забезпечує збиральну стиглість зеленої маси на 20 діб раніше люцерни й конюшини.

У районах Полісся і Лісостепу України його використовують у фазі бутонізації з 5 до 15 травня, а другий і третій укоси — у середині листопада. На зелену масу, сіно, сінаж та силос козлятник збирають на початку цвітіння, коли стебла не здерев’яніли, а вихід протеїну досягає максимального рівня. Рослини зрізують на висоті 10–12 см. Урожай другого укосу (отави) досягає кормової стиглості через 2–2,5 місяця. При сприятливих умовах можна отримати третій укіс. Стабільні високі врожаї козлятнику починаються з третього року життя. Вони залежать від умов вирощування і змінюються від 40–45 до 60–70 т надземної маси, або 12–17 т/га сіна посіву.

Крім усьго вище описанного, козлятник східний добрий медонос. Починає квітувати відразу з білою акацією, приблизно 15–18 травня, протягом усього місяця. Бджоли дуже охоче відвідують його, збираючи за цей час близько 150–200 кг/га меду. На відміну від люцерни у козлятника немає тріплінгу, і хоботок бджоли не прищеплюють, завдяки цьому запилення відбувається дуже добре, що дозволяє зібрати насіння 400–500 кг/га, а в кращих випадках 800–1000 кг/га. З метою багаторічного збереження травостоїв необхідно один раз на 3–4 роки залишити поле для достигання насіння, тобто для досягнення повного біологічного циклу і відновлення фізічних функцій рослин, що запобігає виснаженню і зрідженню плантацій. Схожість насіння зберігається до 7–8 років.

На жаль, в Україні козлятник ще не набув широкого застосування через необізнаність, що ми і намагаємось виправити, бо ця культура того варта.