Поділ слів на склади і правила переносу

Поділ слова на склади характерний для української мови. Цю тему необхідно засвоїти всім, хто вивчає українську мову, адже вона дуже важлива. Поділ слів на склади ліг в основу правил переносу частин слів із одного рядка в інший. Тому гайда з’ясовувати особливості!

Склад — це частина слова, складена з одного чи кількох звуків і вимовлена одним поштовхом видихуваного повітря: о-ко, по-го-да, о-зе-ро.

У кожному складі може бути лише один голосний звук. Він організовує склад. Тому голосні звуки називають складотворчими.

Склад може складатися тільки з одного голосного звука (о-ме-га, а-рі-я) або з голосного й приголосних (ма-ти, лам-па).

У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Слова бувають:

• одно-складові (хрущ, ківш, ніч);
• двоскладові (ти-хий, роз-мір);
• багатоскладові (ве-че-ря-ти, не-на-сит-ність).

Склад, що закінчується на голосний звук, називаємо відкритим (ру-ка, я-ма), а склад, який закінчується на приголосний, — закритим (піч, дав-ній, май-стер).

Поділ на склади

В українській мові поділ слів на склади не довільний, а підпорядкований наступним правилам:

• якщо між голосними звуками є один приголосний, то він належить до наступного складу: о-сінь, про-синь, Си-дір;
• якщо між голосними є кілька приголосних, то й, в, р, л, м, н, які стоять після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що йдуть після них, — до наступного: гай-ка, Вол-га, мір-ка;
• якщо другим приголосним виступають й, р, л, то разом з попереднім приголосним вони відходять до наступного складу: мі-льйон, лю-блю, Дми-тро;
• якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього, а решта — до наступного складу: мас-ло, eip-ний, рів-ний;
• якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім й, в, л, відходять до наступного: се-стра, пе-ре-рва-ти, про-сте-жи-ти.

Орфографічні правила переносу

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків.

1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносиш можна лише так: ґу-дзик, хо-джу.

Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти ).

2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце), Лук’-ян (а не Лук-’ян), ниь-ко (а не низ-ько).

3. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний: ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець). Так само не можна под іляти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або, моя, око, шия тощо.

4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий), восьми-гранний (а не восьмиг – ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).

5. Не можна розривати ініціяльні абревія т ури, а також комбіновані абревія т ури, які складаються з ініціяльних скорочень цифр: З ІЛ -111, ЛАЗ-105, МАУ, УРП.

6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про й Дн іп -ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зький і близь-кий, видавни-цтво, видавниц-тво й видавницт-во, гали-цький і галиць-кий, укр аї н-ський і українсь-кий, убо-зтво, убоз-тво й убозт-во, суспільс-тво й суспільст-во.

Читайте також:

Related Posts:

Українська мова: правила переносу слів

Цікава тема. Корисна не лише для ЗНО, а й для правильного письма щодня. Запам’ятаймо, як переносити слова.

Слова з рядка в рядок переносимо за складами. Проте не варто плутати правила поділу слова на склади з правилами переносу.

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити частіше всього за складами: га́й-ка, зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, Ха́р-ків.

Не можна:

Залишати чи переносити одну букву: ака-де́-мія (а не а-каде́мія), Ма-рі́я (а не Марі́-я), олі-ве́ць (а не о-ліве́ць).

Але такі слова, як олія, одяг, удар, ящик, мрія, або́, моя́, о́ко, ши́я не діляться для переносу.

Розривати буквосполучення дж, дз, які позначають одну фонему: си-джу (а не сид-жу), хо-джу (а не ход-жу), ґу-дзик (а не гуд-зик); але: від-жив (а не ві-джив), під-звіт (а не пі-дзвіт і не підз-віт).

Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над-звича́й-ний (а не на-дзвича́йний), під-жив-ля́ти (а не пі-дживля́ти).

У складному слові відривати від другої частини одну букву, якщо вона не становить складу: дво-значний (а не двоз-начний), само-скид (а не самос-кид), земле-власник (а не землев-ласник), багато-ступі́нчастий (а не багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (а не восьмиг-ра́нний), далеко-схі́дний (а не далекос-хі́дний).

Розривати ініціальні, а також комбіновані абревіатури: ЧАЕС, УНІАН, МАГА ТЕ, НАТО, ЗІЛ-111, ЛАЗ-105, МАУ, УРП.

Переносити апостроф і м’який знак: бур’-ян, об’-єм, паль-ці, бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н (а не Лук-’я́н), ни́зь-ко (а не ни́з-ько).

Відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: М. С. Грушевський (а не М. С. – Грушевський), проф. Тоцька (а не проф. – Тоцька), 2002 р. (а не 2002 – p.), 25 км (а не 25 – км), 200 куб. см (а не 200 – куб. – см);

Переносити закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс: 2-го (а не 2- – го), 16-му (а не 16- – му)

Розривати графічні скорочення: т-во, р-н, вид-во, і т. д., і т. ін.

Переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, які закривають попередній ря­док, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про́ й Дніп-ро́, Оле-кса́ндра й Олек-са́ндра, се-стра́ й сест-ра́. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зьки́й і близь-ки́й, видавни́-цтво, видавни́ц-тво й видавни́цт-во, га́ли-цький і га́лиць-кий, україн-ський і українсь-кий, убо́-зтво, убо́з-тво й убо́зт-во, суспі́льс-тво й суспі́льст-во.

Ще приклади переносу слів: кар-ти-на, ра-джу-ся, за-твер-дже-но, над-зви-чай-ний, че-ка-ють (а не чек-ай-уть), спо-ді-ва-ти-ся, си-джу, бо-йо-вий, роз­-орати, без-іменний, пед-інститут, пів-острі, чай-ка, гол-ка, гор-дий, зав-жди, пір’-ін-ка, вій-на, каз-ка, книж-ка, гряд-ка, зуб-ці.