Що таке блефарит? Лікування, симптоми, види та причини блефариту

Блефарит – це офтальмологічне захворювання, яке характеризується запаленням країв повік. Воно може бути гострим або хронічним, причому хронічна форма є більш поширеною. Крім того, блефарит може вражати як верхні так і нижні повіки одночасно.

Зазвичай це захворювання проявляється рецидивуючими симптомами, які можуть змінюватися з часом, посилюючи або послаблюючи відчуття дискомфорту. Як правило, блефарит виникає в результаті закупорювання дрібних сальних залоз біля основи вій, викликаючи почервоніння та подразнення краю повік.

Запалення повіки ока може бути як гострим, так і хронічним. За хронічного блефариту лікуванням є правильна гігієна повік. Хронічний блефарит також зазвичай лікують очною маззю з антибіотиком. Пероральні антибіотики використовуються в поодиноких випадках. Якщо у вас порушення слізної плівки, лікар може доповнити ваше лікування штучними сльозами у вигляді очних крапель.

Як проявляється запалення повік?

Найбільш поширеними симптомами блефариту є подразнення країв повік з лущенням і утворенням кірок на віях, однак іншими проявами блефариту можуть бути: сльозотеча, почервоніння очей, відчуття піску, печіння або різі в очах, жирний блиск, почервоніння, свербіж, набряк повік, суха шкіра навколо очей, лусочки, кірки на віях, склеювання вій, злипання очей після сну, чутливість очей до світла, розмитість зору, який покращується після частого кліпання, відчуття плівки на очах. Ознаки та симптоми блефариту зазвичай посилюються вранці або після сну.

Вид запалення країв повік

Передній блефарит вражає тільки шкіру та війкові фолікули і, найчастіше, викликається бактеріями і їх токсинами. У свою чергу, задній блефарит – важчий, оскільки в запальний процес також включена слизова оболонка повік, і це призводить до порушення роботи залоз та їх закупорювання.

Які причини блефариту та фактори ризку запалення краів повік?

Точні причини виникнення блефариту встановити досить важко, але він може бути пов’язаний з такими станами як:

• Себорейний дерматит: захворювання шкіри, зумовлене посиленим виділенням секрету сальних залоз внаслідок порушення нейроендокринної регуляції.
• Інфекційні захворювання поверхні ока.
• Закупорення або порушення функції залоз повік.
• Розацеа – хронічний дерматоз обличчя, який проявляється в утворенні еритеми центральної частини обличчя і телеангіектазій, появою висипань папуло-пустульозного характеру, вогнищ гіперплазії сальних залоз та сполучної тканини.
• Алергія (включаючи алергічні реакції на очні ліки, розчини для контактних лінз або засоби для макіяжу очей чи догляду шкіри).
• Демодекоз – паразитарне захворювання людей і тварин, яке спричинює демодекс, підшкірний кліщ роду Demodex, який паразитує в сальних залозах і залозах повік, а також у волосяних фолікулах.
• Педикульоз – ектопаразитне захворювання шкіри, породжене вошами.
• Сухий кератокон’юнктивіт, також відомий як синдромом сухого ока – захворювання ока яке в свою чергу виникає через зниження вироблення сліз, або підвищення випаровування сльози.

Причини блефариту відрізняються залежно від того, гострий це або хронічний процес, а також від місця локалізації блефариту. Гострий блефарит може бути виразковим і невиразковим. Інфекції, що викликають виразковий блефарит це, як правило, бактеріальні (найчастіше стафілококові). Також можлива вірусна етіологія, інфікування Herpes simplex та Varicella zoster. Невиразковий блефарит – це зазвичай алергічна реакція, атопічний або сезонний дерматит. При виникненні переднього блефариту бере участь інфекція, зазвичай стафілококова, або себорейний процес. При себорейному блефариті лікування передбачає дотримання гігієни повік. Також призначаються штучні замінники сльози. За стафілококового блефариту уражається основа вій, що викликає хронічне запалення. Утворюються на віях скоринки, схожі на лупу.

Люди, у яких є себорейний дерматит обличчя та шкіри голови часто мають ті чи інші прояви блефариту. Крім того, передній блефарит може бути пов’язаний з розацеа. Дисфункція мейбомієвих залоз викликає задній блефарит. Залози надмірно продукують маслянистий секрет, внаслідок чого відбувається закупорка і запалення. Блефарит, який викликається кліщем Demodex може бути як переднім (Demodex folliculorum), так і заднім (Demodex brevis), але їхня роль не є точно встановленою, оскільки було виявлено, що безсимптомне інфікування кліщем є таким самим по розповсюдженості, як і носійство з симптомами блефариту.

Як діагностується запалення країв повік?

Точна патофізіологія блефариту невідома. Причина, швидше за все, багатофакторна. Причинні фактори включають поєднання хронічних незначних бактеріальних інфекцій поверхні ока, запальних захворювань шкіри, таких як атопія та себорея, і паразитарних інвазій кліщами Demodex. Блефарит часто є хронічним захворюванням, яке важко піддається лікуванню. Діагностика блефариту полягає в огляді лікарем-офтальмологом, в деяких випадках необхідно провести додаткову лабораторну діагностику

Ускладненнями блефариту можуть бути такі офтальмологічні захворювання:

• Ячмінь — гостре гнійне запалення волосяного мішечка або сальної залози біля кореня вій. Виникає внаслідок потрапляння збудників (здебільшого стафілококу) в мішечок або залозу.
• Халаязіон — кругле ущільнення в товщі хряща повіки, виникаюче внаслідок хронічного проліферативного запалення мейбомієвої залози.
• Кон’юнктивіт – хронічне рецидивуюче почервоніння очей.
• Порушення росту (аномальний ріст) вій або їх випадіння.
• Проблеми зі шкірою повік. Через тривалий блефарит на повіках можуть утворитися рубці, або краї повік можуть вивертатися всередину або назовні.
• Травмування рогівки – постійне подразнення від запалених повік або неправильно розташованих вій може спричинити появу ерозій і виразок на рогівці.
• Постійна сльозотеча.
• Погіршення зору – зміна складу слізної плівки, надмірна кількість ліпідного компоненту призводить до зниження зору і появи відчуття туману перед очима.

Як лікувати блефарит?

Основним лікуванням блефариту є хороша гігієна повік і усунення тригерів, які посилюють симптоми. Можуть бути призначені місцеві антибіотики. Оскільки більшість блефаритів є хронічними, пацієнтам необхідно дотримуватися правил гігієни, щоб запобігти рецидивам. Хоча остаточного лікування не існує, прогноз для блефариту сприятливий. Блефарит – це швидше симптоматичний стан, ніж справжня загроза здоров’ю.

Якщо у вас є ознаки та симптоми блефариту, які не зникають, незважаючи на належну гігієну (регулярне очищення та догляд за ураженою ділянкою) – запишіться на прийом до лікаря.

Гігієна повік залишається основою лікування та є ефективною для більшості випадків блефариту. Теплий вологий компрес накладають на око на 5-10 хвилин, щоб розм’якшити кірочки на повіках, жири, а також розширити протоки мейбомієвих залоз. Відразу після цього краї повік слід обережно протерти ватним аплікатором, змоченим у розбавленому дитячому шампуні або милі, щоб видалити секрет і лусочки. Слід бути обережним, використання занадто багато мила, може призвести до сухості очей.

Лікарі в Ochi Clinic після обстеження призначать вам найкращі ліки від блефариту.

Масаж та очистка країв повик

Пацієнтам із заднім блефаритом корисний м’який масаж країв повік для виведення секрету з мейбомієвих залоз. Ватний аплікатор або спеціальна серветка використовується для масажу країв повік невеликими круговими рухами. Під час симптоматичних загострень блефариту гігієну повік необхідно проводити два-чотири рази на день.

У пацієнтів із хронічним блефаритом режим гігієни повік необхідно підтримувати щодня протягом усього життя, інакше подразнюючі симптоми повторяться. Крім того, потрібно обмежити макіяж очей і запобігти виникненню тригерів запалення. Основні захворювання, що могли призвести до виникнення блефариту слід теж лікувати у відповідних спеціалістів.

Місцеві антибіотики слід застосовувати у всіх випадках гострого блефариту та випадках переднього блефариту. Було досліджено, що вони ефективні для полегшення симптомів і знищення бактерій з краю повік. Місцеві антибіотичні креми, такі як бацитрацин або еритроміцин, можна наносити на край повік протягом 2-8 тижнів. Пероральні тетрацикліни та макролідні антибіотики можуть використовуватися для лікування заднього блефариту, який не реагує на гігієну повік або пов’язаний з розацеа. Ці пероральні антибіотики використовуються через їхні протизапальні та ліпідорегулюючі властивості.

Короткі курси місцевих стероїдів є корисними для пацієнтів із запаленням очей. Недавні дослідження показали, що антибіотики та кортикостероїди можуть значно полегшити симптоми. Їх часто призначають як комбіноване місцеве лікування пацієнтам, у яких гігієнічне лікування повік не вдалося.

Пацієнтам, які мають значну інвазію Demodex, слід застосовувати скраби для повік і шампуні з олією чайного дерева протягом 6 тижнів і більше.

Нещодавно з’явилися нові методи лікування блефариту:

• Термопульсаційна терапія (апарат LipiFlow) подає тепло як на передню, так і на задню поверхні повік. Пульсації обережно видаляють залишки та кірки з мейбомієвих залоз.
• MiBoFlo – це термічна терапія, яка діє на зовнішню сторону повік.
• BlephEx — це обертовий легкий фрез, який використовується для видалення секрету з отворів мейбомієвих залоз. Це забезпечує кращий дренаж залоз і покращує реакцію на теплову терапію.

Блефарит: причини, симптоми, діагностика та лікування

Блефарит це поширена і неприємна проблема зі здоров’ям очей, яка впливає на краї повік і може призвести до неприємних симптомів і дискомфорту.

Це інфекційне запалення країв повік, яке може бути гострим або хронічним, і відоме своєю здатністю приносити багато незручностей. Блефарит варіюється від легкого до важкого ступеня та може впливати на якість життя пацієнта.

Причини

В клінічній практиці розрізняють два види блефариту: інфекційний і неінфекційний, і кожен з них має свої унікальні причини виникнення.

Запалення країв повік інфекційного характеру можуть викликати:

• бактерії (стафілококи, стрептококи);
• віруси (герпес, контагіозний молюск);
• патогенні гриби.

Запальні процеси інфекційного блефариту спричиняються дією мікроорганізмів на тканини повік та імунічною відповіддю на антигени цих мікроорганізмів. У певних випадках захворювання може виникнути внаслідок паразитування певних комах, таких як кліщі або воші, в організмі.

Неінфекційний блефарит розвивається при себореї, екземі або рожевих вуграх. У кожному з цих випадків процес розвитку патології має свої особливості та механізми. Ці захворювання найчастіше виявляються у літніх осіб та у людей, які мають імунодефіцити, такі як ВІЛ, або імунітет пригнічений тривалою хіміотерапією та іншими факторами.

Сприятливі фактори

Блефарити відносяться до числа тих захворювань, які рідко виникають на тлі повного благополуччя.

Їх розвитку сприяють різні особливості функціонування організму або патологічні процеси, що протікають в ньому:

• тонка і ніжна шкіра (генетично обумовлена);
• несприятливі санітарно-гігієнічні умови проживання та недотримання правил гігієни;
• патологія слізних шляхів і порушення відтоку сльози;
• хронічне запалення кон’юнктиви;
• синдром «сухого ока»;
• некориговані аномалії рефракції ока (заломлюючої здатності його оптичної системи) – далекозорість, астигматизм;
• ослаблення організму після інфекційних захворювань або важкої соматичної патології;
• хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту;
• глистяні інвазії;
• цукровий діабет;
• нестача вітамінів в організмі;
• хвороби крові (анемії) та ін.

Також призводять до хронічного запалення країв повік різні зовнішні впливи (пил, сухе повітря, дим) і роздратування алергенами (наприклад, тривалий прийом лікарських препаратів, що викликають алергічні реакції в організмі хворого).

Симптоми

За характером перебігу блефарити можуть бути гострими і хронічними, причому останні зустрічаються у переважної більшості пацієнтів.

• потовщення країв повік і їх гіперемія (почервоніння);
• сверблячка і печіння в цій області;
• швидка стомлюваність очей;
• відчуття стороннього тіла, важких повік або сухості в оці.

Нижче зупинимося докладніше на особливостях перебігу основних клінічних форм блефаритів.

Лускатий блефарит

Цей вид блефариту називають ще себорейним, тому що він виникає у осіб, які страждають себореєю. Для нього характерне утворення безлічі дрібних лусочок на краю повік біля основи вій білого, сіруватого або жовтуватого кольору.

Вони складаються з відлущеного епідермісу і засохлого секрету сальних залоз. Після видалення цих лусочок оголюється гіперемована поверхня без виразкових дефектів. Через свербіж хворі постійно труть очі, що ще більше погіршує ситуацію. Без лікування захворювання має хронічний перебіг і запалення повік існує роками.

Виразковий блефарит

При виразковій формі блефариту симптоми хвороби більш виражені, ніж при лускатій його формі. На краю повіки утворюються гнійні кірки, що склеюють вії між собою. Вони відрізняються щільністю і видаляються насилу (нерідко разом з віями), залишаючи на своєму місці виразки.

По мірі рубцювання виразкових дефектів настає спотворення країв повік з ділянками облисіння. При цьому спостерігається неправильне зростання вій. Надалі грубі зміни повік можуть викликати пошкодження рогівки і кон’юнктиви.

Кутовий блефарит

Назва даної патології відображає локалізацію процесу. Патологічні зміни у вигляді почервоніння, тріщин, виразок розташовуються в області кута ока. Тут же з’являється і білясте пінисте виділення.

Захворювання зазвичай виявляється у дорослих і підлітків. В основі його лежить інфекційний процес, викликаний особливим мікроорганізмом – диплобацилою Моракса-Аксенфельда.

Задній блефарит

• недостатня або надлишкова секреція мейбомієвих залоз;
• порушення відтоку їх секрету;
• формування телеангіектазій біля отворів цих залоз;
• почервоніння кон’юнктиви;
• скупчення жовтувато-сірих пінистих виділень в зовнішніх кутах ока;
• виділення такого секрету з отвору залоз при здавленні країв повік між скляною паличкою і пальцем.

Демодекозний блефарит

У ряді випадків причиною запалення країв повік є їх роздратування продуктами життєдіяльності кліщів роду Demodex, що мешкають в цибулинах вій і мейбоміевих залозах. Причому цей кліщ активно розмножується і викликає хворобу тільки в ослабленому організмі.

При цьому на краях повік з’являються лусочки і кірки, на віях – білі муфти. Основна скарга хворих – свербіж в області повік, який посилюється під дією тепла.

Ускладнення

Всі види блефаритів при наполегливому перебігу і відсутності лікування призводять до розвитку ускладнень.

• хронічне запалення кон’юнктиви і рогівки;
• трихіаз (порушення нормального росту вій);
• деформації країв повік;
• халазион (проліферативне запалення століття навколо мейбомієвої залози з утворенням щільного вузлика);
• ячмінь (гнійний процес в області волосяного фолікула вії і сальних залоз) і ін.

Методи діагностики

Для діагностики блефариту, лікареві досить оглянути скарги пацієнта, детально дослідити історію хвороби і провести обстеження. Однак встановлення конкретної клінічної форми цієї патології та визначення її причин може бути більш складним завданням.

• давність хвороби;
• поширеність процесу;
• однобічність або двосторонність ураження;
• наявність системних або шкірних захворювань;
• вплив на організм будь-яких зовнішніх факторів (алергени, дим, пил);
• контакти з інфекційними хворими та ін.

Важливо зазначити, що при блефариті зазвичай захоплені обидві повіки, і випадки однобічної локалізації повинні виключати пухлинний характер захворювання.

Для отримання повної інформації про стан органу зору, лікар використовує не лише зовнішній огляд, але також детальний аналіз структури за допомогою лампи і мікроскопа.

Залежно від передбачуваної причини та перебігу хвороби, пацієнтові може бути рекомендоване додаткове обстеження:

• При рецидивуючому блефариті і відсутності ефективності від терапії виконуються посіви біологічного матеріалу (патологічні виділення, кірки) з визначенням чутливості до антибіотиків.
• У випадку асиметричного процесу рекомендується біопсія ураженої ділянки з подальшим цитологічним дослідженням.
• Для встановлення демодекозної етіології блефариту необхідно взяти по 5 вій з кожної повіки та провести їх дослідження під мікроскопом. Якщо вдалося виявити 6 і більше кліщів на віях та личинки навколо їхньої цибулини, то попередній діагноз підтверджується. Виявлення меншої кількості паразитів свідчить про наявність носійства, коли вони присутні в організмі, але не викликають захворювання.

Лікування

При виникненні почервоніння та свербіння на повіках, рекомендується звернутися до офтальмолога.

У випадках хронічного блефариту, коли призначене лікування не має бажаного ефекту, важливо знайти основний фактор, що спричиняє захворювання. Для цього може знадобитися консультація дерматолога, імунолога, гастроентеролога, ендокринолога, гематолога або алерголога.

Лікування блефариту зазвичай є тривалим і комбінує в собі консервативні та хірургічні методи. Пацієнти повинні розуміти, що поліпшення відбувається повільно, і для досягнення позитивних результатів необхідно дотримуватися всіх рекомендацій лікаря.

В першу чергу необхідно визначити та усунути причину захворювання, включаючи лікування інфекційного агента, корекцію аномалій рефракції та припинення впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Якщо блефарит виник в результаті захворювань внутрішніх органів, пацієнти можуть потребувати лікування у гастроентеролога, ендокринолога або інших фахівців.

З метою створення сприятливих умов для зникнення запальних явищ і загоєння хворі повинні бути навчені правилам гігієни повік і щодня здійснювати догляд за ними:

• Лусочки і скоринки видаляють після попереднього їх розм’якшення лужними розчинами.
• Краї повік очищають сумішшю спирту з ефіром або спеціальними гігієнічними засобами. Процедуру проводять обережно за допомогою вологого тампона, намагаючись попередити потрапляння розчину в кон’юнктивальну порожнину.
• Для поліпшення обмінних процесів і дренажу мейбомієвих залоз можуть застосовуватися теплі компреси і масаж скляною паличкою.

Якщо кон’юнктиву також уражено, рекомендується промивання очей антисептичними засобами та закапування очних крапель з антисептиками, такими як розчин сульфату цинку або мірамістин, або антибіотиками.

Після очищення країв повік, на них можна нанести медикаменти у вигляді мазей, які включають антибіотики, такі як офлоксацин, хлорамфенікол, тетрациклін, або кортикостероїди, такі як дексаметазон або гідрокортизон. Іноді використовують комбіновані мазі.

Пацієнтам із порушенням функції мейбомієвих залоз може бути призначена системна терапія, така як тетрациклін або доксициклін.

Демодекозний блефарит вимагає специфічного лікування, включаючи місцеву та загальну терапію метронідазолом, обробку країв повік пірокарпіном або карбахолом для паралізування кліщів. Лікарські засоби на основі стероїдів таким пацієнтам не рекомендовані, оскільки вони можуть знижувати місцевий імунітет та сприяти збільшенню чисельності кліщів.

Доповнює основне лікування використання фізіотерапевтичних процедур:

• магнітотерапія;
• УВЧ;
• лікарський електрофорез;
• дарсонвалізація;
• УФО.

Хірургічне лікування використовується у випадках ускладнень.