Різдвяні традиції та обряди українців

7 січня православний світ відзначатиме свято Різдва Христового. Це одне з головних християнських свят, що знаменує народження Ісуса Христа — Сина Божого та спасителя людства.

Українці здавна бережуть і шанують традиції Різдва, які в нашій країні значно відрізняються від європейських.

Чому на Святий вечір потрібно готувати 12 пісних страв? Коли можна співати колядки та які особливі обряди святкування існують в різних регіонах України?

Давайте досліджувати разом.

Як українці відзначають Святвечір?

За давньою традицією, різдвяне святкування починається ще ввечері 6 січня. Вечір напередодні Різдва називається Святим або Навечір’ям Різдва Христового. У цей день всі члени родини мають бути вдома, допомагати один одному під час святкових приготувань.

За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в будинку, вибілювали помешкання, застеляли нові або чисто випрані скатерки й рушники, намагалися підготувати новий одяг для всіх членів родини. Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння й молитву.

А вдосвіта 6 січня господиня розпочинала приготування дванадцяти страв, що символізують дванадцять апостолів. Оскільки Різдву передує тривалий сорокаденний піст, всі страви Святої вечері мають бути пісними.

Головною різдвяною стравою є кутя — пшенична або ячмінна каша, змішана з родзинками, маком, медом і горіхами. Також на столі обов’язково має стояти узвар.

Важливим різдвяним обрядом на Святий вечір є оформлення столу. Традиційно його застеляють свіжим сіном або соломою, зверху насипають трохи зерна й покривають скатертиною. По кутках столу під скатертину кладуть по зубчику часнику, який буде оберігати сім’ю від хвороб та злих сил.

На почесному місці в домі повинен стояти Дідух — житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай та добробут, і є оберегом роду. Традиція ставити дідух на Святу вечерю тягнеться ще з часів язичництва, хоча в сучасній Україні вона збереглася тільки в західних областях України.

Сідати за святковий стіл необхідно з появою першої зірки, що символізує народження Ісуса. Святий Вечір традиційно розпочинається молитвою за здоров’я живих і упокій мертвих. Господар першим сідає за стіл, запалює різдвяну свічку й благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її родині.

Після куті вже можна переходити до інших страв — риби, грибів, борщу, вареників, тушкованої капусти, картоплі, узвару тощо. У різних регіонах України набір страв для Святої вечері є різним, але їхня кількість залишається сталою. Під час трапези за столом ні в якому разі не можна лаятися та сперечатися.

Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків та вшануванням душ померлих. Тож після Святої вечері українці залишають по ложці кожної страви для духів померлих родичів (в деяких регіонах взагалі не прибирають зі столу) або ставлять для них кутю на підвіконня.

Яких традицій дотримуються українці в перший день Різдва?

Вранці 7 січня люди радісно вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують — «Славімо його!». У цей день прийнято ходити до церкви на святкову молитву, а також в гості до родичів.

На відміну від Святвечора, під час різдвяних гостин вже не обмежуються пісною їжею. На стіл у цей день кладуть шинку, ковбасу, яйця, холодець тощо.

Обов’язковою різдвяною традицією є колядування — звичай, під час якого групи колядників піснями славлять господарів. Найчастіше в таких піснях звучать побажання щастя, здоров’я та достатку. По закінченню співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші.

Традиційно в Україні колядують діти, дорослі парубки та дівчата (в Галичині інколи ще й ґазди). А от починають колядувати не в усіх місцевостях одночасно:

• на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий Вечір;
• в Слобідській Україні та на Гуцульщині — в перший день Різдва, після того, як у церкві закінчиться Богослужіння;
• на Західному Поділлі — вранці на другий день свят.

Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.

Давнім та унікальним різдвяним звичаєм є ходіння з вертепом, здебільшого поширене в Західній Україні.

Вертеп — це пересувний мініатюрний ляльковий театр, розміщений в спеціальному коробі (маленькому ящику), в якому показували вистави, розділені на дві частини. У першій — розігрувалися сцени, пов’язані з народженням Христа й біблійними персонажами. Друга (світська) — описувала історії з життя людей.

Неодмінний атрибут вертепу — різдвяна зірка. Її вважають символом радості, саме вона несе новину про народження Ісуса.

Варто зазначити, що традиції святкування Різдва в Україні не обмежуються статичним вертепом з ляльками. Великої популярності в нашій країні набув і живий вертеп, в якому ролі різних персонажів виконують живі люди.

Ще однією традицією святкування Різдва в Україні є ворожіння. Вважалося, що в цей день воно найправдивіше, оскільки межі між світами живих і мертвих стають найбільш тонкими, і потойбічні сили проникають у людський світ, відкриваючи таємниці майбутнього.

Ворожінням займалися переважно дівчата. Вони ворожили на добрий врожай, погоду, багатство, а найбільше — на судженого та заміжжя.

Крім того, українці дотримуються давньої традиції миритися в цей день, пробачати один одному образи.

Які особливості святкування Різдва існують в різних регіонах України?

Існують певні традиції святкування, що відрізняються в різних регіонах України.

Так, у гірських регіонах переддень Різдва називають Корочуном. Така назва сформувалася під впливом Угорщини. Окрім традиційної куті тут обов’язковою стравою є святковий калач, який має також назву корочун (або ще крочун).

Цікавим фактом є те, що в низинних районах Закарпаття куті не варять. А роблять бобальки — кульки з тіста, які запікають, а потім ще тримають на пару. Коли вони готові, то їх посипають маком чи горішками. Саме з них і починається Свята вечеря.

На Гуцульщині (сучасні регіони Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей) Святвечір в давнину розпочинався дуже містично. Господар зі старшим сином або дружиною брали хліб, ложку меду, кутю, ладан і свічку й обходили свою домівку тричі за сонцем. Після обряду обсипали територію довкола дому маком, а біля порога клали часник і сокиру. Це робилося для того, щоб вберегти будинок від злих духів.

На Галичині (сучасні регіони Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей) перед Святим Вечором у дім заносили плуг або ярмо. Вважалося, що вони принесуть сім’ї щастя.

А в деяких районах Львівщини й досі плетуть солом’яних павуків і підвішують над входом або перед іконою. Вважалося: якщо жінка не має дітей, то вона має постояти під цими павучками. Тоді наступного року діти обов’язково з’являться.

На Поліссі (північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей) немає традиції ставити на стіл 12 страв. А от кутю господині в основному готували з ячменю. Діти-поліщуки в давнину напередодні Святвечора обв’язували соломою стовбури груші, які вважалися символом садовини.

На Буковині (західна частина Чернівецької області) за стіл сідають дуже рано, щоб після Святого вечора діти не боялись ходити колядувати. Перед вечерею господар просить у молитві те, чого не вистачає сім’ї. А тарілку з-під першої страви, яку з’їли, колись перевертали, щоб квочки добре несли яйця.

На відміну від інших регіонів, на Черкащині та Київщині кутю на покуть відносили жінки. Після цього обряду хазяйка дому підходила до своїх діток і трохи скубала їх за чубчики із словами «Чуб-чуб». Це робилося для того, щоб квочки неслись, а курчата були чубатими.

Кутю в Східній Україні варять з рису. А ще на столі тут обов’язково мають бути пироги (вареники).

На Півдні України досі збереглася традиція відносити святу вечерю своїм хрещеним. Зазвичай у кошику несуть трохи куті, калачі, цукерки. Ті, в свою чергу, дають діткам гроші й солодощі. Окрім того, раніше на Півдні України була ще й така різдвяна традиція: заможні люди відвідували притулки й робили подарунки бідним.

Звісно, зараз деякі традиції забулися та загубилися в часі. Хоча в багатьох регіонах і досі можна зустріти особливий колорит українського святкування Різдва.

І однією з найкращих традицій, якої досі дотримуються більшість українців на Різдво, є проведення часу з родиною. Тож не забувайте в цей день про своїх рідних, започатковуйте власні різдвяні традиції та насолоджуйтеся святом.

Традиції святкування Різдва в Україні. Пояснюємо

У цього свята багата історія, яку цікаво вивчати, і традиції, які змушують поринути в основи української традиційної культури.

У 2023 році українці святкуватимуть Різдво Христове за новоюліанським календарем – 25 грудня. Тому Святий вечір випадає на 24 грудня. Це один з найбільш урочистих днів серед християнських традицій, який супроводжується масовими гуляннями та обрядами.

Святкуванню Різдва передує 40-денний піст, який починається 15 листопада і триває по 24 грудня, а за юліанським календарем — з 28 листопада по 6 січня.

Різдво вважається другим після Великодня великим святом, з ним пов’язано чимало традицій та обрядів.

Explainer розповідає про найважливіші традиції українського Різдва.

Святвечір: традиції та заборони напередодні Різдва

Традиційно Різдву передує тривалий сорокаденний піст, який починається 15 листопада і закінчується 24 грудня. Піст називається Пилипівським тому що він починається після дня святого Пилипа. В цей період віряни відмовляються від споживання деяких продуктів, щоб очистити своє тіло та душу. Під час цього посту забороняється вживати м’ясні, молочні страви, а також яйця.

Напередодні Різдва Христового, цьогоріч – це 24 грудня, український народ сідає за щедрий, але пісний стіл. Одна з головних традицій святкування Різдва — Святий Вечір. Після наведення порядків у будинку українці готують дванадцять святкових страв на честь дванадцяти апостолів.

Святкування Різдва починається, коли на небі з’являється перша зірка, яка сповістила про народження Ісуса Христа.

У Святвечір вся родина збирається разом за одним столом.

12 страв на Святвечір

За традицією, господині в Україні готують 12 пісних страв – на честь 12 апостолів. Одна з традиційних страв – кутя – готується з рису або пшениці, доповнюється родзинками, маком, горіхами та медом. Обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, вареники з квасолею та капустою, картопля, узвар.

“Господиня пов’язалася хусткою, засукала рукави і заходилася готувати дванадцять свят-вечірніх страв: наставила узвар, варить горох, квасолю, смажить капусту, рибу, ліпить вареники, готує бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці. В усьому їй допомагають діти, а найбільше — старша дочка. В цій багатій, але пісній вечері господиня представляє найголовніші плоди поля, городу і саду. Ніби дає звіт новому рокові за своє багатство в минулому році”, – пише етнограф Олекса Воропай у нарисі “Звичаї нашого народу”, в якому ретельно підібрано звичаї та обряди різних регіонів України, що пов’язані з народним та релігійним календарями.

У цей час господар іде напувати худобу, дає їй свіжого сіна й стелить нову солому. Потім він відкидає сніг від хати, розчищує стежки й уважно оглядає все господарство. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом – позичене чи десь забуте.

«Багатий Святвечір»

Щойно на небосхилі з’являлася перша передвечірня зірка, всією родиною сідали за, як казали, багатий стіл. Він дійсно був багатим — із 12 різноманітних пісних страв, а звідси й назва “багата кутя” чи “багатий Святвечір”.

Першим, як і годилося, займав місце господар, а за ним – інші члени родини. Трапеза у передріздвяний вечір починається з молитви, а потім – куті. Варто зазначити, що алкоголь 6 січня пити заборонено.

Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляти тихцем. Вставши, глава сімейства пропонував пом’янути покійників і запросити їх до Святої вечері. Вважалося, що саме в цей час всі близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, тому й звільняли для них місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставили страви та клали ложки. Слідом за господарем уся родина виголошувала молитву.

Згідно із українською традицією, в цей вечір прийнято провідувати своїх батьків, хресних. Крім того, у Святвечір ходять колядувати.

Чого не можна робити 24 грудня:

• займатися важкою роботою;
• багато розмовляти під час святкового застілля;
• виходити з-за столу під час трапези;
• незаміжнім не можна сидіти на розі столу;
• зустрічати Різдво з боргами та колишніми образами;
• йти далеко від будинку, тому що весь рік будеш блукати;
• садити за стіл непарну кількість людей, а якщо так сталося, потрібно додатково поставити ще один набір столового приладдя.

Що потрібно зробити в переддень Різдва:

• обов’язково одягнути світлий одяг, не можна, щоб вбрання було темним, особливо чорним;
• попросити вибачення у тих, кого ви скривдили;
• запалити в будинку свічки, щоб притягнути благополуччя.

Прикмети на Святвечір

Небо на Святвечір всипане зірками – у цьому році буде багатий урожай.

Якщо в навечір’я Різдва побачити зірку, яка падає, і загадати бажання, воно обов’язково здійсниться.

На Святвечір прийнято запалювати в будинку свічки, щоб притягнути благополуччя та успіх.

Бути в цей вечір у чорному одязі – поганий знак, що віщує рік невдач і сліз.

Ворожіння

У багатьох етнографічних нарисах можна зустріти інформацію, що на Різдво ворожіння найбільш точні, і багато хто дійсно їх влаштовує.

• Дівчата у свою чергу йшли до прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували: “Як сеся вода біжит, так би за мнов бігали сватачі!”. Натомість удома розплітали волосся, брали в руки хліб і, тричі обійшовши оселю, дивились у вікно, де начебто “має показатися доля”.

• Дівчата вмивали обличчя калиновим соком, щоб завжди було рум’яним.

• Крім того, дівчата мили посуд і виносили його на вулицю, постукуючи в миски; звідки одізветься пес, туди піде заміж.

• Потім підходили до вікон сусідів: якщо чули слово “сядь” — не пощастить вийти заміж, а коли “йди” — в цьому році прийдуть свати.

• Якщо дівчина хотіла побратися з хлопцем, то підходила до хліва і слухала, як поводять себе свині: тихо сплять — в родині буде лад, а коли кричать — у сім’ї будуть часті сварки.

Колядування

Улюбленою різдвяною традицією вважається колядування, а також вертеп.

Етнограф Олекса Воропай у нарисі “Звичаї нашого народу” пише, що колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти йдуть колядувати вже на Святвечір; на колишній Гетьманщині, на Слобідській Україні та на Гуцульщині — на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння. На Західньому Поділлі йдуть колядувати на другий день свят зранку. Колядують діти, дорослі парубки та дівчата. А на Галичині інколи колядують і ґазди. Але по всій Україні першими йдуть колядувати діти.

Діти й дорослі розігрують сцени народження Христа, розносять домівками кутю та співають різдвяні пісні.

Традиційно прийнято частувати колядників і давати їм гроші.