§ 15. Скандинавія в добу Середньовіччя. Походи вікінгів та їхні завоювання

Здавна Скандинавський півострів заселяли північні германські племена, яких у Західній Європі називали норманами, тобто «людьми Півночі». Неврожаї, голод та інші лиха змушували багатьох людей залишати батьківщину. Вони вирушали в далекі морські походи для захоплення здобичі або родючих земель.

Історичні подробиці

У Скандинавії воїнів, які здійснювали походи в інші країни, іменували вікінгами, у Франції — норманами. В Англії «північних людей» називали данцями, у Візантії — варантами, у Русі-Україні — варягами.

Воїни-вікінги IX—X ст. (історична реконструкція): 1 — рядовий воїн; 2 — знатний воїн у довгій кольчузі; 3 — вікінг-лучник

У 787 р. нормани з’явилися біля берегів Північно-Східної Англії. Відтоді понад три століття «північні люди» нападали на Британію та інші країни Європи. Ці події ввійшли в історію як «Північні війни», або «доба вікінгів». Нормани добре знали морську справу, майстерно володіли залізною зброєю, тому були дуже небезпечними ворогами. Спершу вони нападали на узбережжя, згодом почали здійснювати походи усередину країн і земель. Кораблі вікінгів — дракари — були безпалубні, довгі та вміщали до сотні осіб кожний. Самі нормани з гордістю називали свої кораблі «кіньми моря».

Дракар вікінгів (фрагмент гобелена з Байо, Англія, ХІ ст.)

Історичні подробиці

Дракари були швидкохідними й надійними човнами, легкими як для веслування, так і для перенесення на руках у разі потреби. Вони могли заходити в мілководдя й швартуватися до низьких берегів. Найбільший з відомих кораблів вікінгів сягав 28 м завдовжки та 4,5 м завширшки. На кожному дракарі по обидва боки було 26-70 веслувальників. Для їхнього захисту вздовж бортів вивішували щити.

• Висловте припущення, які знання потрібні були вікінгам, щоб побудувати дракари та здійснювати на них завойовницькі рейди світом.

2. ЗАГАРБНИЦЬКІ ПОХОДИ ВІКІНГІВ

Нормани з берегів Данії (англійці, як ви пам’ятаєте, називали їх данцями) спустошували і грабували узбережжя Англії, а згодом почали завойовувати її території і засновувати постійні поселення. Боротьбу англосаксів проти данців очолив король Альфред, прозваний Великим (871-900 рр.). Він був освіченою людиною, сприяв розвитку науки, запрошував до Англії вчених ченців з інших країн Європи. За його вказівкою було складено перший загальноанглійський звід законів. Здійснюючи боротьбу з данцями, сприяв їх хрещенню.

Альфред — король англосаксів (статуя в м. Вінчестер, Англія)

878 р. Альфред відбив натиск данців і відкинув їх за річку Темза. Лондон було звільнено. У другій половині X ст. англосакси підкорили данців, і Англія об’єдналася в єдину державу.

Наприкінці X ст. данська навала на Англію відновилася. Данці в 1016 р. підкорили всю країну та встановили там владу данських королів.

Назвіть деталі пам’ятника, які вказують на роль Альфреда в історії.

Діємо: практичні завдання

Працюємо з картою як історичним джерелом. Проведіть дослідження за допомогою карти, даючи відповіді на запитання.

• 1. Які країни були батьківщиною вікінгів? Як географічне положення та клімат вплинули на заняття і походи вікінгів?
• 2. Які землі вікінгам вдалося завоювати та колонізувати?

Результати своєї роботи оформляйте в зручний для вас графічний спосіб: таблицю, схему, карту знань тощо.

Походи вікінгів. Європа в X ст.

Один із данських королів — Кнут Великий (початок XI ст.) — був одночасно королем Англії, Данії і Норвегії. Однак влада норманів-данців в Англії не була міцною.

Діставалися північні завойовники і до Франції та Німеччини. Королям доводилося відкуповуватися від норманів сріблом.

На початку X ст. нормани захопили частину території північної Франції. Ця земля дістала назву Нормандія (у перекладі з французької — країна норманів; назва цього регіону збереглася в сучасній Франції).

Захопивши південну частину Італії і острів Сицилія, нормани об’єднали ці території в Сицилійське королівство. Їхні успіхи були зумовлені слабкістю країн Європи, виснажених міжусобними війнами.

Український Всесвіт

Роль норманів-варягів у становленні давньоруської держави

Річкою Дніпро варяги рухалися до Чорного моря і досягали Константинополя. Це був торговельний шлях «із варягів у греки». Частина варягів осіла на Русі та змішалася з місцевим населенням.

Сучасні історики відзначають важливу роль норманів-варягів у становленні давньоруської держави. У 882 р. Київ захопила варязька дружина на чолі з Олегом, який був родичем (за іншою версією — воєначальником) варязького князя Рюрика. Нащадки Рюрика правили в Русі-Україні.

Походи норманів дали потужний поштовх утворенню держав Північної Європи. Так у VІІІ—ІХ ст. постали Данія, Норвегія і Швеція.

3. ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ ВІКІНГІВ

У 870-х роках нормани з Норвегії відкрили й заселили Ісландію — Країну криг, як назвали нові землі перші поселенці.

У IX—X ст. нормани почали заселяти острови північної частини Атлантичного океану. Вікінг Ерік Рудий відкрив Ґренландію — Зелену землю.

Сміливий мореплавець Лейв Щасливий і його супутники близько 1000 р. досягли островів поблизу узбережжя Північної Америки. У сагах ці місця називають Лісовою країною, Країною пласких каменів і Країною дикого винограду. На островах вони зустріли місцевих жителів, яких назвали скрелінгами. Ці відомості підтвердила археологічна знахідка поселення вікінгів на острові Ньюфаундленд. Отже, Америку було відкрито за 500 років До Колумба! Проте це відкриття не мало великих наслідків, оскільки у вікінгів не було можливості освоювати новий континент.

Марка США, присвячена Дню Лейва Щасливого

На початку ХІ ст. набіги норманів припинилися. Останньою важливою подією доби «Північних війн» було завоювання норманами Англії. На цьому доба вікінгів закінчилася.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Підтвердьте або спростуйте твердження:

• Будівництво Софійського собору в Константинополі відбулося раніше данського завоювання Англії.

• Вікінги могли знати, що іслам заснував Мухаммад.

• Франки були слабкими в боротьбі з вікінгами, бо імперія ослабла після смерті Карла Великого.

2. Укладіть власні хронологічні загадки та запропонуйте їх розгадати однокласникам/однокласницям.

3. Поясніть значення слів з історичної хмаринки. Які слова запропонуєте додати до хмаринки?

4. Перевірте, як ви засвоїли матеріал, виконавши онлайн-вправи

«Скандинавія в добу Середньовіччя»

https://cutt.ly/XtmPZY0

https://cutt.ly/ZtmPZfn

Обговорюємо в групі

• 1. Чому протягом тривалого часу нормани змогли тримати у страху населення Європи?
• 2. Яким чином походи вікінгів сприяли централізації європейських держав?

Мислю творчо

• 1. Схарактеризуйте причини морських походів «північних людей».
• 2. Розкажіть (підготуйте інсценізацію) про похід вікінгів від імені вікінга; від імені жителя країни, яка стала жертвою нападу вікінгів.
• 3. Виконайте творчий проєкт (мультимедійна презентація, лепбук, інфографіка тощо) «Вікінги».

§ 6. Середньовічне європейське суспільство

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: яким було становище трьох станів середньовічного суспільства; що таке «феодалізм», «феодальна драбина», «феод», «феодальна роздробленість», «суспільний стан», «народність», «замок», «панщина», «оброк», «громада».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Яким було суспільство Римської імперії? 2. Чим алод відрізняється від бенефіція? 3. Хто такі васали й сеньйори? 4. Робота в парах. Обговоріть, які риси були притаманні життю римського суспільства доби імперії.

1. Феодалізм. Наприкінці VII — на початку VIII ст. у середньовічній Європі завершилося об’єднання багатих та знатних людей варварського й римського суспільств. Саме вони стали основою для формування панівної верстви, на яку спиралася королівська влада. Найбільш яскраво це проявилося в Західнофранкському королівстві (майбутній Франції).

Столицею нової держави стало місто Париж. Влада останніх Каролінгів утрималася тут найдовше — до кінця X ст. Проте вона поступово слабшала, і королі втрачали контроль над своїми володіннями. Прискорила цей процес зовнішня небезпека. Від кінця VIII ст. країни Європи зазнавали нападів норманів, які на кораблях перетинали море та грабували прибережні країни. До цього додалися спустошливі набіги арабів та угорців. Представники місцевої влади зобов’язували великих землевласників у разі небезпеки з’являтися зі своїми загонами для відбиття нападів. Водночас дрібні землевласники самі шукали порятунку від набігів і переходили під захист сильних покровителів — сеньйорів. Людей, які за надання їм захисту мали служити своєму покровителю, прибуваючи озброєними на його вимогу в будь-який час, називали васалами.

Феодалізм — панівна за часів Середньовіччя в Західній і частково Центральній та Східній Європі суспільно-господарська система.

«Феодальна драбина» — система взаємного підпорядкування серед феодалів, заснована на відносинах сеньйор—васал.

Феод — земля, надана васалу сеньйором у користування з правом успадкування за умови несення васалом служби на користь сеньйора.

Щоб мати у своєму розпорядженні загін важкоозброєних вершників (рицарів), землевласник міг частину своєї землі роздати воїнам за службу. Вони, у свою чергу, могли передати її за службу своїм васалам. Це започаткувало нову систему відносин між сеньйорами і васалами — феодалізм. Ця система нагадувала драбину або піраміду. На її вершині був король, який вважався васалом Бога. Деякі королі були васалами Папи Римського. Історики називають такий порядок «феодальною драбиною».

«Феодальна драбина». Сучасний малюнок

• Поясніть, у чому полягали особливості системи відносин, яку називали «феодальна драбина».

Коли напади норманів почастішали, Карл II Лисий у 847 р. зобов’язав «кожну вільну людину обрати собі сеньйора». Права сеньйора над своїми васалами прирівнювалися до влади короля над своїми підданими. А ще через 30 років було визнано спадковість бенефіціїв і графських титулів. Тепер бенефіції перетворилися на спадкові володіння — феоди, а їхніх володарів почали називати феодалами.

Кожен феодал мав велику владу, а останні Каролінги не мали ані авторитету серед феодалів, ані війська для боротьби проти зовнішньої небезпеки. Поступово почали утворюватися графства, що нагадували маленькі королівства. Настав час феодальної роздробленості. Король уже був лише «першим серед рівних». Поступово такий лад поширився на інші країни Західної та Центральної Європи.

Основними причинами встановлення феодальної роздробленості вважають такі: перетворення земельних володінь на спадкові; посилення влади графів; зростання міст; економічний розвиток земель; розвиток народностей; велика територія держави, що ускладнювало централізоване управління.

У Середні віки поняття «феодал» і «феодальне суспільство» не використовувалися. Їх почали вживати лише в XVII—XVIII ст. Спочатку вони мали лайливий зміст та позначали відсталий суспільний лад і тих людей, що його захищали. В історичній науці ці слова знайшли застосування ще пізніше та набули широкого вжитку.

Феодальна роздробленість — поділ середньовічної держави на малі й великі володіння, які не мали централізованої влади.

Суспільний стан — велика група людей, умовно об’єднана своїм правовим та економічним становищем у суспільстві.

Народність — форма об’єднання людей, яка формується на певній території у процесі злиття різних племен або інших стійких угруповань людей.

2. Три стани середньовічного суспільства. Протягом X—XIII ст. у Західній Європі остаточно сформувалися основні стани середньовічного суспільства.

Найбільшого поширення в цей час набула теорія про поділ суспільства на три стани: «тих, що моляться» (священники й ченці), «тих, що воюють» (світські феодали) і «тих, що працюють» (селяни, ремісники та інші). Соціальний статус другого та третього станів успадковувався від батька до сина. Кожен стан мав свої права й обов’язки та був необхідним для інших. Вони не могли існувати один без одного. Так, духовенство піклувалося про душі, рицарі захищали країну, а селяни всіх годували.

Запропонована система поділу суспільства була досить спрощеною і не відповідала реальному життю. Насправді в межах кожного з трьох станів існували більш дрібні групи, які також мали свої права, привілеї та обов’язки.

3. Духовенство. Перше найпочесніше місце в середньовічному суспільстві Європи посідало духовенство. Його основним обов’язком було здійснення богослужінь і церковних таїнств (хрещення, вінчання, сповіді, причастя тощо). Духовенство поділялося на біле (священники та ті, хто їм допомагав у богослужінні) і чорне (ченці). Ченцям заборонялося одружуватися, а на латинське (західне) біле духовенство ця заборона поширилася в XI ст.

Три стани середньовічного суспільства. Середньовічна мініатюра

• Визначте належність кожної із зображених постатей до певного стану. Поясніть свою думку.

Перший стан був єдиним, який поповнювався вихідцями з інших двох. Священниками й ченцями могли стати як молодші сини феодалів, яких віддавали до монастирів, щоб вони не претендували на спадок, так і селянські діти.

Посвяту в священники здійснював єпископ, а місцевий феодал надавав священнику «титул» — гарантований прибуток. «Титулом» у середньовічній Європі найчастіше був земельний наділ. Унаслідок існування системи «титулів» духовенство дуже залежало від світської (нецерковної) знаті.

Священники жили серед віруючих у містах, містечках та селах, а ченці — у монастирях. Вважалося, що ченці здійснюють більший духовний подвиг і тому їхні молитви краще доходять до Бога.

Засновниками монастирів виступали королі й світська знать. Вони наділяли монастирі землею й за це привласнювали собі право призначати старших над ченцями (абатів). Часто це здійснювалося за винагороду.

Середньовічне суспільство Русі-України також поділялося на три стани на чолі з великим князем київським. Ці стани були численними, відносно замкненими суспільними групами зі своїми правами й обов’язками.

Духовенство вмовляло віруючих заповідати або дарувати церквам і монастирям майно й землі для спасіння своєї душі. Тому в середньовічній Європі монастирям належали великі земельні наділи.

Серед духовенства було багато людей, що мали добру для свого часу освіту. Майже всі вчені й мислителі Середньовіччя, а також значна частина письменників, поетів, художників, музикантів належали до духовенства.

4. Феодали. Замки. Світські феодали становили 2—5 % населення та посідали панівне становище в суспільстві. Між кожним сеньйором і його васалом існувала своєрідна усна угода: васал зобов’язувався віддано служити господарю, а той, у свою чергу, обіцяв васалу підтримку й захист. Цей договір укладався при свідках і вважався непорушним.

«Феодальну драбину» очолював король. Його прямими васалами найчастіше були герцоги, васалами герцогів — маркізи, васалами маркізів — графи, далі барони й рицарі. Хоча вважалося, що король є сеньйором для всіх, проте у Франції існувало правило: «Васал мого васала — не мій васал». Тобто король не мав втручатися у відносини між герцогами й маркізами та іншими.

У IX—XI ст. напади арабів, угорців, норманів привели до появи в Європі нового виду оборонних споруд — замків. Замок був одночасно і фортецею, і помешканням феодала. Замок будували переважно на пагорбі. Оточений ровом із водою, високими стінами й вежами в декілька рядів, він був досить надійним укриттям.

Замок — укріплене житло феодала в середньовічній Європі.

Над усіма будівлями замку височіла головна вежа — донжон, призначена для оборони. Її підвали пристосовували для зберігання продуктів. Також там часто викопували криницю або влаштовували в’язниці. На верхніх поверхах розміщувалися кімнати феодала та його родини і слуг.

Важливим елементом вежі був потаємний хід, що дозволяв господареві в разі необхідності втекти в безпечне місце. Сама вежа могла оборонятися самостійно навіть тоді, коли інші укріплення замку захоплювали.

Середньовічний замок. Сучасний малюнок

• Опишіть за ілюстрацією вигляд середньовічного замку. Визначте його ключові елементи

Разом із замками в Європі розвивалося важкоозброєне рицарство. Рицар був не просто вершником, а самостійною бойовою одиницею. Спершу він одягався в кольчугу — сорочку зі скріплених між собою металевих кілець. Згодом її змінили ковані лати, що захищали рицаря з ніг до голови. Крім того, воїн прикривався в бою щитом, на якому було зображено герб — розпізнавальний знак його роду і девіз — стислий вислів, що пояснював зміст герба. Озброєння рицаря складалося з довгого важкого списа й меча (рідше бойової сокири або палиці). Бойовий кінь вершника теж споряджався обладунками. Отже, рицар на коні ставав своєрідною рухомою фортецею.

5. Селянство та його обов’язки. Селянство було найчисленнішою верствою середньовічного суспільства. Вони перебували поза «феодальною драбиною», не могли бути васалами, а вважалися підданими.

Життя в середньовічній Європі було сповнене небезпеки, і селянину доводилося шукати захисту в могутнього сеньйора. В обмін сеньйор отримував право на землю селянина та примушував його відбувати повинності — панщину та оброк.

Крім того, сеньйор вершив суд над своїми селянами. Селянин не мав права переселятися до іншої місцевості без дозволу. Однак у середньовічній Західній Європі він усе ж таки не був безправним. Якщо селянин добре виконував повинності, сеньйор не міг відмовити йому в користуванні земельною ділянкою, на якій працювали його пращури.

Не всі селяни мали однакові права. Вони поділялися на особисто залежних та особисто вільних. Особисто залежних селян у Середні віки називали сервами (у Стародавньому світі слово «серв» означало раб). Головною повинністю сервів була панщина, яка інколи досягала трьох-чотирьох днів на тиждень. Крім того, вони сплачували й оброк. Власністю сеньйора вважалася не тільки земля, а й майно серва. Якщо серв хотів щось продати, він мав отримати дозвіл від сеньйора, заплативши певний податок.

Селянин працює в полі. Середньовічна мініатюра

Дещо більше прав мали особисто вільні селяни — віллани (від латин. villa — вілла, маєток). Вони, як правило, сплачували лише оброк. Такий селянин міг продати свій земельний наділ, але новий господар також мав сплачувати сеньйору оброк.

У Середні віки серед селянства були поширені ранні шлюби: дівчата виходили заміж із 12—13 років, юнаки одружувалися із 14—15 років. Наречену або нареченого часто обирали за вигодою. Мали значення не кохання або врода, а працездатність, здоров’я та майнове становище. Шлюб, як правило, улаштовували батьки. Наречений дарував батькам нареченої подарунок. У свою чергу, за наречену давали посаг. Дітей у шлюбі народжувалося багато, проте до десяти років доживала лише половина з них. Виховання дітей полягало в залученні їх до посильної праці ще з раннього віку.

Господарство селянина за своїм характером було натуральним, тобто все необхідне для життя вироблялося на місці: від продуктів харчування до ремісничих виробів. Гроші в селян були рідкістю. Проте у XV ст. відбулося руйнування натурального та становлення товарного господарства, коли те, що було вироблено або вирощено, ішло переважно на продаж.

Жити поодинці в ті часи було складно, тому селяни в середньовічній Європі жили громадами.

Панщина — обов’язкові безоплатні роботи селян у господарстві сеньйора.

Оброк — частина продуктів селянського господарства (зерно, худоба, птиця тощо), яку селянин був зобов’язаний віддавати своєму сеньйору. Оброк міг бути і в грошовій формі.

Громада — група людей, об’єднаних спільністю становища та інтересів із певною метою.

Громада вирішувала спільні господарські справи. Щоб усі члени громади мали однакові умови для ведення господарства, поле розбивали на ділянки з різною якістю ґрунту, і кожному селянину віддавали декілька смуг землі, із яких складався його наділ. Ліси, пасовища, сіножаті, річки, озера перебували в спільному користуванні всієї громади.

Громада допомагала бідним, удовам, сиротам, захищала тих, кого образили чужинці. Вона будувала церкви, утримувала священників, доглядала за дорогами, мостами й стежила за порядком. Найстрашнішим покаранням вважалося вигнання з громади. Таку людину позбавляли всіх прав і підтримки. У громаду об’єднувалися жителі одного або декількох сіл.

Середньовічні селяни намагалися впливати на своє життя магічними діями: заздрість могла викликати бажання всіляко нашкодити щасливцю, любов — приворожити неприступне серце. У кожному селі були свої відьми й чаклуни, яких боялися й водночас поважали. Не менше за злих відьом у Західній Європі боялися вовкулаків (серед германських племен їх називали вервольфами — «людинововками»). Для захисту від усілякої нечисті селяни використовували обереги. Одним із найпоширеніших оберегів у Європі й досі залишається підкова, прикріплена над входом у будинок.

Нечиста сила часто згадувалася в середньовічних казках — одному з найпоширеніших видів тогочасної народної творчості (фольклорі). Крім казок, серед селян були поширені пісні (святкові, обрядові, трудові, героїчні), перекази, оповідання, приказки тощо.

Запам’ятайте дати

• Х—ХІІІ ст. — формування основних суспільних станів у середньовічній Західній Європі

• IX—XI ст. — початок будівництва замків у середньовічній Європі

Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?

• У Середньовіччі в Західній Європі встановився феодалізм як панівна суспільно-господарська система.

• В уявленні середньовічної людини правильно організоване суспільство складалося з трьох станів — духовенства, рицарства й селянства.

• Духовенство посідало найпочесніше місце в суспільстві середньовічної Європи. Другим панівним станом були феодали (рицарі). «Годувальниками» суспільства були селяни, які працювали на себе і на феодалів.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Три речення».

Правила гри. Учням та ученицям необхідно передати зміст одного пункту параграфа трьома простими реченнями.

2. Укажіть особливості феодалізму як нового суспільного ладу середньовічної Європи. 3. У чому полягала теорія трьох станів середньовічного суспільства? 4. Робота в парах. Чому, на вашу думку, духовенство посідало головне місце у структурі середньовічного суспільства? 5. Яке місце відводилося рицарству? 6. Охарактеризуйте становище середньовічного селянства.

7. Колективне обговорення. Як ви вважаєте, теорія трьох станів середньовічного суспільства відповідала його розвитку, заважала чи сприяла? Поясніть свою думку. 8. Робота в парах. Складіть таблицю «Три стани середньовічного суспільства».

9. Використовуючи додаткові джерела, опишіть повсякденне життя у феодальному замку або селянській господі. 10. Робота в парах. Королі були проти того, щоб їхні васали будували замки. Погрозами або вмовляннями, хитрощами або силою вони примушували їх зруйнувати свої замки. Складіть декілька листів короля до своїх васалів, де він примушує їх ліквідувати замок. Поясніть у ньому причини цього рішення короля. Використовуйте словосполучення «без нашого дозволу», «грабунок подорожніх», «розбійництво», «підготовка змови проти короля», «знущання з населення навколишніх містечок».

“Німі” німці

Українці кажуть „Німеччина”, росіяни „Германия”, самі німці називають батьківщину „Дойчланд”. Чому три різні назви? З таким запитанням до нас звернувся слухач М.К. Медведь з Чернівецької області.

Германці й римляни протистояли не тільки зброєю, а й мовами.

Почнемо з німецької. Слово Deutsch почало вживатися приблизно в Х столітті, а за деякими джерелами ще раніше. Походить воно нібито від латинських „teutoni” (тевтони) та „lingua teоdisca” – народна, тевтонська мова, на відміну від поширеної тоді латинської. Тевтони були одним з германських племен. Серед германців було багато різних племен, які жили між Рейном і Віслою, Дунаєм і Балтійським та Північним морями, а також у південній Скандинавії. Звідти, з сучасної Данії нібито й походять тевтони.

Що ж до українського „Німеччина” чи „німці”, то вважається, що ця назва в слов’янських мовах назва від слова „німий”. Так нібито називали людей, які не говорили мовою слов’янських народів, при чому не тільки німців, а й інших західних європейців.

Наш постійний слухач А.Савчук з селища Петрове написав критичного листа про роботу одного з кореспондентів „Німецької хвилі” в Україні. він вважає, що цей кореспондент дезінформує слухачів і упереджено повідомляє про одну з політичних сил. Шкода, що пан Савчук не навів конкретних прикладів, тому ми не можемо оцінити справедливість його зауважень. За критику ми завжди вдячні, але будь-ласка конкретно.

Петро Потужний з Криму просить повідомити, які місцеві радіостанції ретранслюють передачі „Німецької хвилі” в Автономній республіці.

Шановний пане Потужний, Ви можете слухати нас на всій території Криму на каналі „Промінь” українського радіо. Серед наших партнерів у Криму сталися зміни, й зараз ми ведемо переговори про ретрансляцію програм „Німецької хвилі” в діапазоні ультракоротких хвиль. Як тільки з’являться додаткові можливості слухати нас в Криму, ми обов’язково повідомимо.

Перш ніж назвати імена переможців чергової вікторини, кілька ваших листів про неї.

В одній з попередніх передач ми на прохання деяких слухачів ще раз розказали про те, що вибираємо переможців навмання, за принципом „сліпої кулі”. Звичайно, це не всім подобається, але кращого варіанту ми не бачимо. Марія Корчак зі Львівської області написала з цього приводу:

„Звичайно, метод „сліпої кулі” найкращий. Вікторина – це більше гра, а не соціалістичне змагання, хто більше збере матеріалу для відповіді”.

Віталій Соколов з Коломиї звернув увагу на інший момент:

„Так званий метод „сліпої кулі” мене ще влаштовує, справа в іншому. Чи має право на участь у вікторині, а значить і в отриманні призу той, хто вже одного разу отримав його?”

Відповідь коротка: так.

Ігор Романко запитує, чи беруть участь у конкурсі відповіді, надіслані електронною поштою.

Звичайно, беруть. Як ви надсилаєте нам листа – у звичайному конверті чи за допомогою комп’ютера й інтернету – не має значення. Єдине прохання до тих, хто пише нам „е-мейли”, – не забувайте вказати вашу звичайну поштову адресу. Ми про це вже говорили, але повторити не завадить.

Тепер – підсумки вікторини. У березні ми запитували: скільки років виповнюється Європейському союзу?

Правильна відповідь – 50 років. 25 березня 1957 року шість країн, у тому числі Німеччина, підписали так звані Римські угоди про заснування Європейської економічної співдружності. На початку 90-х років це об’єднання дістало нову назву – Європейський союз.

Головний приз – радіоприймач – цього разу виграв Іван Журавінський з Івано-Франківської області.

Сумки з символікою „Німецької хвилі” надсилаємо Ользі Ніколаєнко з Київської області та Степанові Демку з Закарпатської області.

Футболки виграли Богдан Горецький зі Львова та Олег Костенко з Рівного.

Ще п’ятеро переможців отримають заохочувальні призи: Микола Труш з Житомирської області, Василь Сличко з Закарпатської області, Іван Янчук з Вінницької області, Катерина Глушко та Михайло Скалецький зі Львова.

Пишіть, конкурс триває.

вул. Богдана Хмельницького 25

„Поштову скриньку” для вас підготували Кароліна Неве та Роман Гончаренко. Наступна передача вийде в ефір у неділю, 29 червня.