Як правильно пишеться: не дивно чи не дивно?

Щоб зрозуміти, як правильно писати, треба розглянути всі пропозиції. Разом пишеться у випадках, коли немає протиставлення, наприклад: «не Дивно, що у мене болить голова — сьогодні йде дощ». Якщо ж є протиставлення, або слова «аж ніяк», «зовсім», «» — тоді треба писати окремо, наприклад, «Це зовсім не дивно, що ти отримав двійку — вчора ти погано зробив уроки».

Як правильно написати — не дивно чи не дивно. Обидва варіанти правильні, залежно від пропозиції, яку ми пишемо, в одному — це ціле слово, в іншому частка «не» пишеться окремо. 1 — Наприклад, коли пишеться разом: «Клімат на нашій планеті стає тепліше і не дивно, що Новий рік багато зустрічають без снігу.» В подібному випадку, «не дивно» пишемо разом як слово-твердження, що означає, що це звичайне явище, буденно, природно, не викликає подиву. — 2 — Якщо вживається з запереченням, посилено словосполученнями «вкрай не…» «…» «зовсім не…» «зовсім не…» і т. п., тут пишемо окремо — » не дивно«. 3 — У реченні з протиставленням теж пишемо окремо: «Це було не дивно, а швидше банально». Може бути посилена спілками «а», «та». Наприклад: «Сніг не випав навіть під Новий рік і це не дивно, а закономірно, адже клімат стає тепліше.»

CooLWarK, за загальним правилом частка не з прислівниками пишеться окремо, а винятками тут є прислівники, що закінчуються на -о, похідні від прикметників та дієприкметників, які підкоряються правилу правопису не з прикметниками. 1) Згідно з цим правилом, не + прикметник, не + прислівник на -про пишеться разом, якщо це слово можна замінити аналогічним ствердною. Їм належав неблизький шлях. Неблизький = дальній. Недобре робити помилки в тексті. Недобре = погано. не Дивно поява зараз таких текстів з помилками. Не дивно = зазвичай. 2) Якщо частка не використовується для посилення і виявлення твердження, то вона пишеться окремо в поєднаннях типу не Х, а У. Їм належав шлях не близький, а дальній. Робити помилки в тексті не добре, а що погано. Поява зараз таких текстів з помилками не дивно, а зазвичай. 3) В поєднаннях зовсім, зовсім, зовсім не частка не пишеться окремо. Їм належав зовсім не близький шлях. Робити помилки в тексті зовсім не добре. Поява зараз таких текстів з помилками аж ніяк не дивно.

Прислівник не дивно утворено від прикметника «дивно» з допомогою суфікса-о. В російській орфографії існує загальне правило, що прислівники з часткою не пишуться окремо ( не завжди, не скрізь, не там, не тут), крім прислівників із суфіксом -о. Правопис прислівників із суфіксом -про підлягає загальним правилом написання частин мови з «не», а це значить, що якщо є протиставлення, то не з прислівником напишемо окремо, наприклад: Буде зовсім не дивно, а в порядку речей, якщо ти виконаєш свою обіцянку. Якщо є слова аж ніяк не, зовсім не, далеко не, то прислівник «не дивно» пишеться окремо з часткою «не»: Вже зовсім не дивно для нас, що клімат змінився. В теплу зиму лебеді відлітають у теплі краї, що зовсім не дивно. Для нас далеко не дивно, що існує така різноманітність морських риб. Якщо в реченні присутній від’ємне займенник або местоименное прислівник, то напишемо окремо «не дивно»: Нікому не дивно, що існують місячні і сонячні затемнення. Нітрохи не дивно, що саме його, як кращого фахівця, послали у відрядження. В інших випадках слово «не дивно» можна замінити синонімом без не-, і тоді напишемо разом це слово з префіксом не-. не Дивно, що він закінчив коледж «відмінно». Прислівники міри і ступеня зовсім, дуже, дуже, зовсім, майже, повністю і пр. не впливають на написання прислівників з «не», тобто прислівник «не дивно» (як і інші прислівники) напишемо разом, наприклад: Зовсім не дивно, що хлопчик визнав свою помилку. Зовсім не дивно, що моя дочка цікавиться музикою.

• Далі дивимося, чи немає слова: аж ніяк не, не, не, аж ніяк не, або будь-яке слово з не/ні — якщо є, значить роздільно.

Приклад: Зовсім не дивно, що він прийшов першим.

• Якщо є протиставлення в реченні (як правило це союз а) — пишеться окремо.

Приклад: Це було не дивно, а дуже просто.

У тому випадку, коли ці дві умови відсутні і є таке слово «диво» (без НЕ вживається), то пишеться разом, в одне слово «не дивно».

Обидва варіанти правильні. Все залежить від контексту. Писати окремо буде тільки в двох випадках: якщо в реченні є протиставлення (часто використовується союз «а»), якщо слово вживається зі словами «зовсім не», «аж ніяк не» і так далі.

Вставні слова: види, приклади, винятки

Вставні слова збагачують наше мовлення. Тому вони вживаються дуже часто як у художній літературі, так і в розмовній мові. Навчімося правильно розпізнавати вставні слова та виокремлювати їх серед інших. Так буде легше писати власне висловлення та готуватись до ЗНО.

Вставні слова – це слова, які граматично не є членами речення, та існують у реченні для вираження певного ставлення спікера, оформлення думки та інших додаткових цілей.

Перш за все, запам’ятаймо, що виражають вставні слова для того, щоб правильно їх застосовувати. Отже, вставні слова потрібні для того, щоб вказати на певні відтінки мовлення.

1. Впевненість або невпевненість виражається такими вставними словами, як: безперечно, безумовно, певна річ, правда, може, здається, правду кажучи, сподіваюсь та багатьма іншими.

Наприклад, порівняйте речення. Яна була радісною. – Яна, сподіваюсь, була радісною. – Яна, безперечно, була радісною.

2. Порядок висловлення думок виражають такі вставні слова: по-перше, по-друге, по-третє, перш за все, нарешті, значить, таким чином, і так далі та інші.

Дуже часто, ці слова використовуються в діловому стилі мовлення під час складання планів та перелічення подій.

Приклад. Перш за все, для плідної роботи нашої компанії потрібно зробити яскраву рекламу.

3. Емоційне зображення сказаного можна висловити за допомогою таких слів: на жаль, на щастя, дивна річ, як навмисне, слава Богу та іншими.

Приклад. Дивна річ, я зміг набрати максимум на ЗНО з української мови та літератури!

4. Посилання на автора висловлення виражається таким чином: по-моєму, по-твоєму, як кажуть, взагалі, бачу та іншими вставними словами.

Приклад. На мою думку, він не встигне прибігти до школи до дзвоника.

5. Привернення уваги співрозмовника досягається за допомогою таких вставних слів: дивись, зверни увагу, зрозумійте, чуєш, між нами кажучи.

Приклад. Майте на увазі, від вибору вашої спеціальності залежить ваше майбутнє життя.

Вставні слова дуже легко розпізнати в реченні, адже вони не відповідають на жодне із запитань та не є членами речення. Але будьте уважні, адже одні й ті самі слова можуть одночасно бути як вставними словами, так і членами речення.

Приклад. Бачиш, я вже закінчив прибирання. Тут «бачиш» – вставне слово.

Бачиш той високий будинок на околиці міста? Тут «бачиш» – присудок.

Вставні слова на письмі завжди виділяються комами. Бувають навіть вставні словосполучення, які також виділяються комами з обох боків.

Зверніть увагу! Комами не виділяються такі слова: навіть, майже, якби, часом, ніби, нібито, між тим, немовби, адже, все-таки, при цьому, якби, принаймні, от, за традицією, буквально, приблизно, до того ж, як-не-як, де-не-де, якраз, тим часом.

На завершення – корисне відео:

Вступні слова у тексті: чи є у них функція?

Підготовка текстів вимагає знань у галузі лінгвістики. Використовуючи інформацію, вдається правильно складати речення та розставляти розділові знаки. Останнє стосується і вступних слів у тексті, адже їх виділяють комами. Це основне правило, яке слід запам’ятати.

Зокрема, використання таких слів є неприйнятним, якщо йдеться про написання матеріалу в діловому стилі. Проте художній стиль відрізняється від сухого та стриманого оповідання. Вступне слово – один зі способів наділити інформацію емоційним забарвленням, і конструкції є невіддільна частиною художнього стилю.

Визначення вступних конструкцій

Визначення, що таке вступні слова, доступно обговорюють під час уроків мови у 5 класі. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що насправді тема не така складна як здається. Принаймні, особливих правил використання немає, але деякі моменти все ж таки заслуговують на увагу.

Використання вступних слів обумовлено бажанням надати промови емоційного відтінку. Конструкції часто використовуються як відображення сумнівів, впевненості та емоцій того, хто говорить. Іноді додавання фраз дозволяє вказати послідовність дій або привернути увагу.

Навчитися визначати вступні конструкції в текстах досить просто. Незалежно від значення вступних слів, фрази мають кілька особливостей:

• у реченні вони виділяються з використанням ком, тире або дужками;
• відсутність цієї конструкції не позначається на сенсі речення;
• вступні слова не пов’язані з іншими членами речення;
• схиляти вступні слова за відмінками не вдасться.

Плутанина із застосуванням конструкцій у структурі виникає через відсутність зв’язку з іншими членами. Складно відрізнити вступне слово та обставину, доповнення чи визначення. Виявити вираз, який не несе смислового навантаження, дозволить відсутність можливості поставити до нього питання.

Розділові знаки при використанні вступних слів

Головне правило, яке потрібно запам’ятати та використовувати, – виділення вступних слів розділовими знаками. Щоб не плутати присудок зі вступними фразами, варто спробувати перемістити вираз у тексті. Якщо зміст сказаного не змінився, не забудьте виділити слова комами на обидва боки.

Складносурядні пропозиції – ще один момент, який потребує уваги. Приклади вступних слів, які використовуються в таких випадках, не потрібні: наявність ком говорить само за себе. Для складносурядних пропозицій діють певні правила. Наприклад, якщо вступне слово використовується для обох частин конструкції, то кома перед «і» не ставиться.

Використання тире для виділення вставних фраз на початку або в кінці речення залежить тільки від автора. Якщо вам потрібно створити певний ритм, можна сміливо використовувати цей розділовий знак. Оскільки необхідність використання залежить від погляду автора, то правил жодних немає.

Основні розряди вступних слів

Правильне використання вступних слів дозволить пожвавити текст і отримати відгук від читача. Щоб розуміти, які бувають вступні слова, необхідно вивчити основні розряди:

1. Ступінь впевненості. Ці слова найактивніше використовуються у мові. Відсутність словосполучень у реченні може зашкодити сенсі. Наприклад, «може» демонструє невпевненість, яке відсутність призводить до зміни значення всієї пропозиції.
2. Емоційне забарвлення. Автор висловлює оцінку ситуації із життя з допомогою вступних слів. Таким чином можна вказати на переживання та ставлення до того, що відбувається.
3. Повсякденність. Ця категорія слів найчастіше використовується у розмовній мові. Попри мізерність розряду, використання висловлювань надає пропозиції колорит.
4. Зв’язок думок. Побудувати причинно-наслідковий зв’язок без цієї категорії слів не вдасться. Використання поєднань дозволяє продемонструвати чергу думок.

Коли автор знає, які є вступні слова і коли їх використовувати, написання тексту не завдає незручностей. Для підготовки матеріалу у певному стилі варто підбирати ті категорії, які відповідають правилам стилістики.

Як визначити вступне слово

Вступні слова не позначаються на сенсі речення, отже, їх можна зовсім прибрати з тексту. Місце розміщення також не позначається на смисловому навантаженні, тому лише автор вирішує, де варто вставити вступну інформацію.

Якщо у вас виникають сумніви щодо використаної фрази, можна спробувати поставити запитання. У випадках, коли зробити це не вдається, – перед вами вступне слово. Намагайтеся не плутати їх із повноправними членами речення.

Тепер ви знаєте, як визначити вступне слово, і зможете використовувати цю інформацію на практиці.