Як прийняти спадщину за законом, куди і які заяви подавати та в які терміни? Яка сума оформлення спадщини за законом? На ці та інші питання надає відповіді перший заступник начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ольга Захарова

Спадкування за законом здійснюється за умови відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також, у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово:

• у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки;
• у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері;
• у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;
• у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
• у п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.

Які строки подачі документів для прийняття спадщини?

Для прийняття спадщини чи відмови від спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня смерті особи.

Для того, щоб не допустити пропуску строку, необхідно звернутися до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини чи про її відмову.

Як діяти, якщо пропущено строк для прийняття спадщини?

Існує два шляхи вирішення даної ситуації:

• Отримати письмову згоду інших спадкоємців і подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.
• Подати позов до суду. Відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Акцентуємо увагу, що незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається.

Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.

Куди подається заява про прийняття спадщини?

Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Важливо пам’ятати, що спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Який встановлено строк та порядок подачі документів для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом?

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які її прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Яка сума оформлення спадщини за законом?

У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.

За оформлення спадщини державним нотаріусом стягується, зокрема:

Державний нотаріус має право одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями. Розміри плати за надання яких, встановлюються управлінням юстиції та розміщені на інформаційних стендах державних нотаріальних контор.

Плата за надання правової допомоги, а також послуг технічного характеру здійснюється особою, що звернулась за отриманням таких послуг, шляхом безготівкового перерахунку через установи банків на спеціальний рахунок Головного управління юстиції, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, на підставі наданої державним нотаріусом квитанції.

Звертаємо увагу, що вартість оформлення спадщини визначається нотаріусом в кожному окремому випадку, в залежності від складу спадкового майна та встановлених розмірів обов’язкових платежів.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати та при подачі всіх необхідних документів. В іншому випадку нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.

Загальні засади прийняття та оформлення спадщини

Провідний спеціаліст відділу цивільного
законодавства та реформування
відносин власності
Департаменту цивільного
законодавства та підприємництва
Юрченко Тетяна Володимирівна
%d% Загальні засади прийняття та оформлення спадщини. %/d% На сьогоднішній день є дуже актуальними питання, які стосуються прийняття спадщини та процедури її оформлення. До Міністерства юстиції надходять численні звернення громадян, у яких останні все частіше і частіше бажають отримати відповіді на питання, що стосуються реалізації їх спадкових прав. Така зацікавленість громадян є важливою, адже дійсно, особи, які мають право бути спадкоємцями та бажають прийняти спадщину повинні бути юридично обізнаними, знати та дотримуватися норм чинного законодавства, що регулює коло порушених питань. У зв’язку з цим хотілося б якомога ширше висвітлити порушену тему, охопивши, зокрема, такі сфери як порядок та строки прийняття спадщини, її нотаріальне оформлення, державна реєстрація, а також оподаткування спадщини.

На сьогоднішній день є дуже актуальними питання, які стосуються прийняття спадщини та процедури її оформлення. До Міністерства юстиції надходять численні звернення громадян, у яких останні все частіше і частіше бажають отримати відповіді на питання, що стосуються реалізації їх спадкових прав. Така зацікавленість громадян є важливою, адже дійсно, особи, які мають право бути спадкоємцями та бажають прийняти спадщину повинні бути юридично обізнаними, знати та дотримуватися норм чинного законодавства, що регулює коло порушених питань. У зв’язку з цим хотілося б якомога ширше висвітлити порушену тему, охопивши, зокрема, такі сфери як порядок та строки прийняття спадщини, її нотаріальне оформлення, державна реєстрація, а також оподаткування спадщини.

В першу чергу хотілося б наголосити на тому, що основним нормативно-правовим актом, що містить загальні положення про спадкове право є Цивільний кодекс України. Також, спадкові питання регулюються, зокрема, Законом України „Про нотаріат” та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882.

Враховуючи положення цих нормативно-правових актів слід зазначити, що прийняття спадщини залежить виключно від волі спадкоємця. Спадкоємець за заповітом чи за законом завжди має вибір і на власний розсуд вирішує приймати йому спадщину чи ні.

У випадку прийняття спадщини слід враховувати, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Так, не можна прийняти лише якусь частину майна, що входить до складу спадщини, а від іншої частини відмовитися взагалі чи прийняти її під якоюсь умовою. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

У разі відмови спадкоємця від прийняття спадщини, хотілося б наголосити на тому, що останній має право відмовитися від спадщини взагалі або зробити це на користь інших осіб.

Водночас, слід мати на увазі, що відмова від прийняття спадщини спадкоємця за заповітом не позбавляє його права на спадкування за законом. Спосіб, у який особи, що бажають прийняти спадщину, можуть реалізувати своє право, буде залежати від місця їх постійного проживання. Так, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

У тому разі, якщо спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, але бажає прийняти спадщину, він має подати до нотаріальної контори відповідну заяву про її прийняття.

В свою чергу не позбавляється права подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини також і спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем.

Слід відмітити, що на відміну від діючого Цивільного кодексу України, згідно норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який на сьогодні втратив чинність, для того щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, без подання відповідної заяви до нотаріальної контори, проживання зі спадкодавцем на момент його смерті не було обов’язковим. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Доказами такого фактичного вступу, також, могла бути, наявність у спадкоємця ощадних книжок на ім’я померлого, іменних цінних паперів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, державних актів про право власності на землю, відповідних квитанцій, зокрема, про оплату житлово-комунальних послуг, обов’язкового страхування майна та інших документів, виданих на ім’я померлого.

Заява про прийняття спадщини чи заява про відмову від неї, подається особисто спадкоємцем до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Якщо заява про прийняття спадщини надсилається поштою, на ній повинна бути нотаріально засвідчена справжність підпису спадкоємця. У тому випадку коли поштою надійшла заява, на якій справжність підпису не засвідчена, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Також, слід звернути увагу, що особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, має право на її відкликання. Таке відкликання може бути вчинене протягом строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється загальний строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим.

Якщо у особи виникнення права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За загальним правилом спадкоємець, який протягом шестимісячного строку, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її. Разом з тим законодавством передбачені випадки, коли строк на прийняття спадщини може бути продовжений.

Так, особи, які виявили бажання прийняти спадщину після спливу строку встановленого для її прийняття, матимуть на це право, якщо отримають письмову згоду всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Крім того, додатковий строк, достатній для прийняття спадщини, може бути визначений в судовому порядку, за умови, якщо спадкоємець не прийняв спадщину вчасно з поважних причин.

Що стосується прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини.

При цьому слід мати на увазі, що вищезазначена категорія осіб має можливість скористатися правом на відмову від спадщини лише за певних умов передбачених законодавством.

Так, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років – за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Також, лише з дозволу органу опіки та піклування можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, батьки (усиновлювачі), опікун.

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При висвітленні питань, які стосуються оформлення прав на спадщину, хотілося б звернути увагу на ті випадки, коли спадкується нерухоме майно.

Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Окрім того, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця саме з моменту державної реєстрації цього майна.

На сьогоднішній день, таку реєстрацію здійснюють бюро технічної інвентаризації, згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, здійснюється нотаріусом після отримання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони чи арешту цього майна.

Крім правовстановлювальних документів на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), необхідним є надання нотаріусу витягу з Реєстру прав власності, а в місцях де інвентаризація не проводилась, – довідку відповідного органу місцевого самоврядування в якій зазначається власник нерухомого майна та викладаються характеристики нерухомого майна.

Згідно із вищевказаним Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, витяг з Реєстру прав для оформлення спадщини видається спадкоємцям згідно з письмовим запитом нотаріуса.

Слід відмітити, що видачі витягу передує проведення інвентаризаційних робіт. Порядок та методика проведення технічної інвентаризації нерухомого майна всіх форм власності визначені Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001року № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001року за № 582/5773.

Водночас, необхідно звернути увагу також на те, що на практиці є непоодинокими випадки, коли особа за життя володіла майном, але з тих чи інших причин не мала відповідних правовстановлювальних документів на нього.

Оскільки у власність спадкоємця може перейти лише майно, яке належало спадкодавцю на праві власності, слід зазначити, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Хотілося б зазначити кілька слів з приводу оплати деяких етапів процедури оформлення спадщини, адже громадяни, які мають право бути спадкоємцями та виявили бажання стати власниками майна, що ввійшло до складу спадщини, повинні, також, сплатити певні кошти. Такими коштами, зокрема, є державне мито за видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, кошти за отримання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, плата за проведення інвентаризації нерухомого майна, за оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав тощо.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси, згідно із Законом України „Про нотаріат”, справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Розміри ставок державного мита, що справляється за вчинення нотаріальних дій, встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”.

Так, зокрема, за видачу свідоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та іншим спадкоємцям розмір державного мита на даний час становить 0,5 відсотка суми спадщини. Що ж стосується розміру державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) то він становить 0,1 відсотка суми спадщини, якщо видається одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та 0,5 відсотка – за видачу іншим спадкоємцям.

Разом з тим, хотілося б наголосити на тому, що вищевказаним Декретом передбачена можливість отримання пільг при сплаті державного мита та встановлені категорії громадян, які мають право на такі пільги.

Тарифи за надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлені наказом Міністерства юстиції України від 20 вересня 2002 року № 83/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2002 року за № 775/7063.

Згідно із цим наказом, з 1 жовтня 2002 року за надання витягів з електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлені такі тарифи:

– за надання витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно – 1,5 (півтора) неоподаткованого мінімуму доходу громадян з урахуванням ПДВ;

– за надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно – 1,5 (півтора) неоподаткованого мінімуму доходу громадян з урахуванням ПДВ.

Розмір плати, яка справляється за інвентаризацію нерухомого майна, за оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, встановлюється відповідно Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Спадкоємець, який отримав та належним чином оформив право власності, зокрема, на об’єкти нерухомого майна, окрім всього вищезазначеного, повинен також, сплатити податок за дохід, який він отримав внаслідок прийняття спадщини.

Правила такого оподаткування визначені Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Відповідно до положень цього Закону будь-які об’єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою податку при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, та за ставкою податку, яка становить 5 відсотків – при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Для цілей цього Закону членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Провідний спеціаліст відділу цивільного
законодавства та реформування
відносин власності
Департаменту цивільного
законодавства та підприємництва
Юрченко Тетяна Володимирівна