ТАТАРСЬКА МОВА. УРОК 1

В татарській мові у слів немає роду. Рід у мові можна визначити:

• За допомогою різниці у словах.

• Приклад:

• За допомогою таких слів, як:

• Приклад:

Займенники [ ред. ]

• мин – я (порівн. укр. мене)
• син – ти
• ул – він
• без – ми
• сез – ви
• олар – вони

Множина іменників [ ред. ]

Слова поділяються на тверді (містять переважно тверді голосні і останньою іде тверда голосна) і м’які (містять переважно м’які голосні і останньою іде м’яка голосна).

Тверді слова: -лар (остання буква слова – будь-яка, крім м,н,ң), -нар (остання буква слова – м,н або ң) М’які слова: -ләр (остання буква слова – будь-яка, крім м,н,ң), -нәр (остання буква слова – м,н або ң)

урам (вулиця) – урамнар (вулиці) урман (ліс) – урманнар (ліси) таң (зоря) – таңнар (зорі)

Звуки [ ред. ]

ә – відкрите е, близько до англійського a в слові cat [cæt], німецького ä; ө – близько до ьо, йо, турецького і німецького ö, французького eu; ү – близько до ьу, турецького і німецького ü; ң – близько до англійського ng; h – видих, близький до англійського h; җ – звук близький до звуків жь(ж), джь (дж), чь (ч); в – в запозичених (напр.руських) словах як руське в (вагон), англійське v; в – у старотатарських, як руське ув, англійське w, (напр. ватан – батьківщина); е – має три варіанти вимови: [е] – переважно в середині і в кінці м’якого слова; [и] – переважно в середині і в кінці твердого слова; [є] – переважно початок слова, або після голосних; и – укр.i (рос. и); ы – коротке и на відміну від довгого укр.и (чи рос. ы);

Слова в татарській мові майже завжди мають наголос на останньому складі.

Питальні слова (хто?, що? і т.д.) завжди мають наголос на першому складі.

Питальні слова [ ред. ]

Числівники [ ред. ]

бер – 1 ике – 2 өч – 3 дүрт – 4 биш – 5 алты – 6 җиде – 7 сигез – 8 тугыз – 9 ун – 10 унбер – 11 . егерме – 20 утыз – 30 кырык – 40 илле – 50 алтмыш – 60 җитмеш – 70 сиксән – 80 туксан – 90 юз [йоз, йөз] – 100 мең – 1000

Порядкові числівники утворюються додаванням закінчень:

-нчы – після голосных: алтынчы – шостий -ынчы – після приголосних: тугызынчы – дев’ятий -нче – після голосних: икенче – другий -енче – після приголосних: беренче – перший

Словник до уроку [ ред. ]

алтмыш – 60 алты – 6 ана – мати, матір ана буре – мати вовк, вовк-самка ата – тато, батько, отець ата буре – батько вовк, вовк-самець без – ми бер – 1 биш – 5 бу – цей, ця, це, ці бар – є, існує, присутній буре – вовк бүлмә – кімната дәфтәр – тетрадь дүрт – 4 егерме – 20 ерак – далекий җәй – літо җылы – тепло, теплий җиде – 7 җитмеш – 70 җитмә – не хватает ике – 2 илле – 50 ишегалды – двор йорт – дом, двір, юрта йыгыт – юнак, парубок, джигіт әзба – дом, ізба кем – хто? кеше – чоловік, людина килды – пришел көн – день, сонце (стар.) көнбатыш – схід, сонця схід (көн батыш) көньяк – південь, денна сторона, сонячна сторона (көн як) көнчыгыш – захід, сонця захід (көн чыгыш) кыз – мала, дівчина кырык – 40 малай – малий, хлопець, хлопчик, хлопчак мең – 1000 мин – я нәрсә – що? олар – вони отәч – півень өй – дом, будинок өстәл – стол өч – 3 рәхмәт – спасибо сез – ви сигез – 8 сиксән – 80 син – ти сыер – корова тавык – курка такта – дошка тана – теленок таң – зоря тәхет – трон тиен – копейка, белка төн – ніч төньяк – північ, нічна сторона (төн як) тугыз – 9 туксан – 90 ул – він ун – 10 унбер – 11 урам – вулиця урман – ліс урындык – стул утыз – 30 утыргыч – стул хәзер – зараз чай – струмок (стар.) шәхәр – місто, град юз [йоз, йөз] – 100 юри – навмисне яз – весна юк – немає, не існує, відсутній яшь – молодо, молодий

Джерела [ ред. ]

КАБАН

1. Самець свині (звичайно кастрований).— Ускочив у двір чийсь кабан (Н.-Лев., II, 1956, 274); Гмиря.. крекнув та й пішов до багаття на городі, де сини смалили кабана (Головко, II, 1957, 338); * У порівн. За богами [царем і царицею] — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті. (Шевч., І, 1951, 247).

2. Дика свиня; вепр. В бору плодились кабани. Ведмідь і сарна прудконога (Щог., Поезії, 1958, 359); Кабан — звір небезпечний, вбити його дуже важко (Знання. З, 1967, 28); * У порівн. Зробився Турн наш біснуватим, Реве, як ранений кабан (Котл., І, 1952, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 63.

Кабан, на, м. Кабанъ; вепрь. Не бурли, як кабан у кориті. К. ЧР. 132. Ум. Кабанець, кабанча, кабанчик. Ув. Кабанюга.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 202.

каба́н (зменшені — кабане́ць, ка­ба́нчик) — самець свині; більш уживана назва щодо кастрованої свійської тварини, яку годують на заріз; щодо дикої тварини вживає­ться назва вепр (див.), хоч, як за­свідчує Словник Грінченка, посту­пове розмежування двох назв тва­рини стерлося; кабанячі ікла здав­на були ритуальним предметом, зокрема служили талісманом; сим­волізує огрядну людину («Роз’ївся, як кабан»). Не бурли, як кабан у ко­риті (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 265.

кабан Переклад слова