Біографія королеви Мін, корейської імператриці

Королева Мін (19 жовтня 1851 – 8 жовтня 1895), також відома як імператриця Мьонсон, була важливою фігурою корейської династії Чосон . Вона була одружена з Годжонгом, першим правителем Корейської імперії. Королева Мін брала активну участь в уряді свого чоловіка; її вбили в 1895 році після того, як японці визначили, що вона становить загрозу їх контролю над Корейським півостровом.

Короткі факти: Queen Min

• Відома : як дружина Гочжона, імператора Кореї, королева Мін відігравала важливу роль у корейських справах.
• Також відома як : імператриця Менсон
• Народився : 19 жовтня 1851 року в Йоджу, королівство Чосон
• Помер : 8 жовтня 1895 р. у Сеулі, королівство Чосон
• Дружина : Годжон, імператор Кореї
• Діти : Sunjong

Раннє життя

19 жовтня 1851 року у Мін Чі Рока та неназваної дружини народилася дівчинка. Ім’я дитини не записано. Будучи членами благородного клану Йохен Мін, сім’я мала тісні зв’язки з корейською королівською родиною. Хоча маленька дівчинка була сиротою у віці 8 років, вона стала першою дружиною молодого короля Годжонга з династії Чосон.

Дитячий король Кореї Годжон фактично служив фігурою для свого батька та регента, Тевонгуна. Саме Тевонгун обрав сироту Мін як майбутню королеву, мабуть, через те, що вона не мала сильної сімейної підтримки, яка могла б загрожувати панівній силі його власних політичних союзників.

Шлюб

Нареченій було 16 років, а королю Годжонгу лише 15, коли вони одружилися в березні 1866 року. Суха і струнка дівчина, наречена не витримала ваги важкої перуки, яку їй довелося носити на церемонії, тому спеціальний супроводжуючий допоміг тримати це на місці. Дівчинка, маленька, але розумна і незалежна, стала королевою-консортом Кореї.

Як правило, дружини королеви займалися встановленням моди для знатних жінок королівства, влаштуванням чаювань і плітками. Однак королева Мін не мала інтересу до цих розваг. Замість цього вона багато читала про історію, науку, політику, філософію та релігію, даючи собі освіту, яка зазвичай призначена для чоловіків.

Політика і сім’я

Незабаром Тевонгун зрозумів, що нерозумно вибрав невістку. Її серйозна програма навчання занепокоїла його, що спонукало його пожартувати: «Вона, очевидно, прагне стати доктором літератури; стежте за нею». Незабаром королева Мін і її тесть стануть заклятими ворогами.

Тевонгун спробував послабити владу королеви при дворі, подарувавши своєму синові королівську дружину, яка незабаром народила королю Годжонгу власного сина. Королева Мін виявилася не в змозі мати дитину, поки їй не виповнилося 20 років, через п’ять років після весілля. Ця дитина, син, трагічно загинув через три дні після народження. Королева та шамани ( муданг ), яких вона викликала на консультацію, звинуватили Тевонгун у смерті дитини. Вони стверджували, що він отруїв хлопчика блювотним засобом женьшеню. З цього моменту королева Мін поклялася помститися за смерть своєї дитини.

Сімейна ворожнеча

Королева Мін почала з призначення членів клану Мін на низку високих придворних посад. Королева також заручилася підтримкою свого безхарактерного чоловіка, який на той час був юридично дорослим, але все ще дозволяв батькові правити країною. Вона також здобула перемогу над молодшим братом короля (якого Тевонгун називав «придурком»).

Найважливішим є те, що вона змусила короля Годжонга призначити до двору конфуціанського вченого на ім’я Чо Ік-Хйон; дуже впливовий Чо заявив, що король повинен правити від свого власного імені, навіть дійшовши так далеко, що заявив, що Тевонгун «без чесноти». У відповідь Тевонгун послав вбивць, щоб убити Чо, який втік у вигнання. Однак слова Чо достатньо зміцнили позицію 22-річного короля, тому 5 листопада 1873 року король Годжон оголосив, що відтепер він буде правити самостійно. Того самого дня хтось — ймовірно, королева Мін — замурував вхід Тевонгуна до палацу.

Наступного тижня таємничий вибух і пожежа сколихнули спальню королеви, але королева та її слуги не постраждали. Через кілька днів анонімна посилка, доставлена ​​кузену королеви, вибухнула, убивши його та його матір. Королева Мін була впевнена, що за цією атакою стоїть Тевонгун, але вона не могла цього довести.

Проблеми з Японією

Через рік після вступу на престол короля Годжонга представники Японії Мейдзі з’явилися в Сеулі, щоб вимагати від корейців сплати данини. Корея довгий час була даниною цинського Китаю (як і Японія, іноді), але вважала себе рівним рангом з Японією, тому король зневажливо відхилив їхню вимогу. Корейці висміювали японських емісарів за те, що вони носили одяг у західному стилі, кажучи, що вони вже навіть не справжні японці, а потім депортували їх.

Однак Японію не можна було б так легковажити. У 1874 році японці знову повернулися. Хоча королева Мін закликала свого чоловіка знову відмовитися від них, король вирішив підписати торговий договір з представниками імператора Мейдзі , щоб уникнути неприємностей. Маючи цей плацдарм, Японія відправила корабель під назвою Unyo в заборонену зону навколо південного острова Ганхва, що спонукало корейську берегову оборону відкрити вогонь.

Використовуючи інцидент з Уньо як привід, Японія відправила флот з шести військово-морських суден у корейські води. Під загрозою застосування сили Годжонг знову скинув; Королева Мін не змогла запобігти його капітуляції. Представники короля підписали Договір Гангва, який був створений за зразком Канагавського договору, який Сполучені Штати нав’язали Японії після прибуття коммодора Метью Перрі в Токійську затоку в 1854 році. (Мейдзі Японія була напрочуд швидким дослідженням на тему імперського панування.)

За умовами договору Ганхва Японія отримала доступ до п’яти корейських портів і всіх корейських вод, особливий торговий статус і екстериторіальні права японських громадян в Кореї. Це означало, що японців, звинувачених у злочинах у Кореї, можна було судити лише за японським законодавством — вони мали імунітет до місцевих законів. Корейці не отримали абсолютно нічого від цього договору, який означав початок кінця корейської незалежності. Незважаючи на всі зусилля королеви Мін, японці домінували в Кореї до 1945 року.

Інцидент Імо

У період після інциденту в Гангва королева Мін очолила реорганізацію та модернізацію корейської армії. Вона також звернулася до Китаю, Росії та інших західних держав, сподіваючись протистояти їм японцям, щоб захистити суверенітет Кореї. Хоча інші великі держави були раді підписати нерівноправні торговельні договори з Кореєю, жодна з них не взяла на себе зобов’язання захищати «Королівство відлюдника» від японського експансіонізму.

У 1882 році королева Мін зіткнулася з повстанням військових офіцерів старої гвардії, які відчули загрозу через її реформи та відкриття Кореї для іноземних держав. Повстання, відоме як «Інцидент Імо», призвело до тимчасової вигнання Годжона та Мін з палацу, повернення до влади Тевонгуна. Десятки родичів і прихильників королеви Мін були страчені, а іноземні представники були вислані зі столиці.

Посли короля Годжонга в Китаї звернулися по допомогу, і 4500 китайських військ тоді рушили в Сеул і заарештували Тевонгун. Вони перевезли його до Пекіна, щоб судити за державну зраду; Королева Мін і король Годжон повернулися до палацу Кьонбуккун і скасували всі накази Тевонгуна.

Без відома королеви Мін японські посли в Сеулі змусили Гочжона підписати японсько-корейський договір 1882 року. Корея погодилася виплатити компенсацію за життя японців і майно, втрачене під час інциденту в Імо, а також дозволити японським військам увійти до Сеула. вони могли б охороняти японське посольство.

Стривожена цим новим нав’язуванням, королева Мін ще раз звернулася до Цинь Китаю , надавши їм торговельний доступ до портів, які все ще були закриті для Японії, і попросила, щоб китайські та німецькі офіцери очолили її модернізаційну армію. Вона також направила до Сполучених Штатів дослідницьку місію на чолі з Мін Йон Ік із її клану Йохен Мін. Місія навіть обідала з американським президентом Честером А. Артуром.

Тонгакське повстання

У 1894 році корейські селяни та сільські чиновники повстали проти уряду Чосон через нищівний податковий тягар, накладений на них. Подібно до Боксерського повстання , яке почало назрівати в цинському Китаї , рух Тонгхак або «Східне навчання» в Кореї був проти іноземців. Одним із популярних гаслів було «Вижени японських карликів і західних варварів».

Коли повстанці зайняли провінційні міста та столиці та рушили до Сеула, королева Мін закликала свого чоловіка попросити допомоги в Пекіна. Китай відповів 6 червня 1894 року, надіславши майже 2500 солдатів для посилення оборони Сеула. Японія висловила своє обурення (справжнє чи удаване) цим «захопленням землі» Китаєм і направила 4500 військ до Інчхона через протести королеви Мін і короля Гочжона.

Незважаючи на те, що повстання Тонгхак закінчилося протягом тижня, Японія та Китай не вивели своїх військ. Оскільки війська двох азіатських держав дивилися один на одного вниз, а корейські королівські особи закликали обидві сторони відійти, переговори, спонсоровані Великобританією, провалилися. 23 липня 1894 року японські війська увійшли в Сеул і захопили в полон короля Гочжона і королеву Мін. 1 серпня Китай і Японія оголосили війну один одному, борючись за контроль над Кореєю.

Японо-китайська війна

Незважаючи на те, що цинський Китай розгорнув 630 000 військ у Кореї під час японо-китайської війни , на відміну від лише 240 000 японців, сучасна армія та флот Мейдзі швидко розгромили китайські сили. 17 квітня 1895 року Китай підписав принизливий договір Сімоносекі, який визнав, що Корея більше не є державою-данником імперії Цін. Він також надав Японії півострів Ляодун, Тайвань і острови Пенху, а також погодився виплатити уряду Мейдзі військову контрибуцію в розмірі 200 мільйонів срібних таелів.

Наприкінці 1894 року близько 100 000 корейських селян повстали, щоб також напасти на японців, але їх було вбито. На міжнародному рівні Корея більше не була васальною державою Цин; її давній ворог, Японія, тепер повністю панував. Королева Мін була спустошена.

Звернення до Росії

Японія швидко написала нову конституцію для Кореї та заповнила свій парламент прояпонськими корейцями. Велика кількість японських військ залишилася на невизначений час у Кореї.

Відчайдушно шукаючи союзника, який би допоміг розблокувати тиск Японії на її країну, королева Мін звернулася до іншої новоствореної сили на Далекому Сході — Росії. Вона зустрічалася з російськими емісарами, запросила російських студентів та інженерів до Сеула та робила все можливе, щоб розпалити занепокоєння росіян щодо зростаючої могутності Японії.

Японські агенти та офіційні особи в Сеулі, добре знаючи заклики королеви Мінь до Росії, протистояли цьому, звернувшись до її давнього ворога та тестя, Тевонгуна. Хоча він ненавидів японців, Тевонгун ще більше ненавидів королеву Мін і погодився допомогти їм позбутися її раз і назавжди.

Вбивство

Восени 1895 року японський посол у Кореї Міура Горо розробив план вбивства королеви Мін, який він назвав «Операція «Полювання на лисиць». Рано вранці 8 жовтня 1895 року група з 50 японських і корейських вбивць розпочала штурм палацу Кьонбоккун. Вони схопили короля Годжонга, але не заподіяли йому шкоди. Потім вони напали на спальню королеви-консорта, витягнувши її разом із трьома чи чотирма її прислужниками.

Вбивці допитали жінок, щоб переконатися, що вони мають королеву Мін, потім порізали їх мечами, а потім роздягли та зґвалтували. Японці показали мертве тіло королеви кільком іншим іноземцям у цьому районі, в тому числі росіянам, щоб вони знали, що їхній союзник мертвий, а потім віднесли її тіло до лісу за стінами палацу. Там вбивці облили тіло королеви Мін гасом і спалили, розвіявши її прах.

Спадщина

Після вбивства королеви Мін Японія заперечила свою причетність, водночас підштовхнувши короля Годжонга посмертно позбавити її королівського рангу. На цей раз він відмовився піддатися їхньому тиску. Міжнародний резонанс з приводу вбивства Японією іноземного суверена змусив уряд Мейдзі організувати показові процеси, але лише незначних учасників було засуджено. Посла Міура Горо виправдали через «брак доказів».

У 1897 році Годжонг наказав ретельно обшукати ліси, де було спалено тіло його королеви, і виявили одну кістку пальця. Він організував вишукані похорони для цієї реліквії своєї дружини, включно з 5000 солдатами, тисячами ліхтарів і сувоїв із переліком чеснот королеви Мін, а також гігантськими дерев’яними кіньми для транспортування її в загробне життя. Королева-консорт також отримала посмертно титул імператриці Менсон.

У наступні роки Японія перемогла Росію в російсько-японській війні (1904–1905) і офіційно анексувала Корейський півострів у 1910 році, поклавши край правлінню династії Чосон . Корея залишалася під контролем Японії до поразки Японії у Другій світовій війні.

Джерела

• Бонг Лі. «Незавершена війна: Корея». Нью-Йорк: Algora Publishing, 2003.
• Кім Чун Гіл. «Історія Кореї». ABC-CLIO, 2005
• Пале, Джеймс Б. «Політика та політика в традиційній Кореї». Harvard University Press, 1975.
• Сет, Майкл Дж. «Історія Кореї: від давнини до сучасності ». Rowman & Littlefield, 2010.

Корейське ім’я

складається з прізвища та власного імені після нього / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Корейське ім’я?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Коре́йське ім’я́ (кор. 성명 , 姓名 , seongmyeong, сонмьон або кор. 이름 , ірим) складається з прізвища (сон), після якого йде особове ім’я (ірим у вузькому значенні), що є спільним для корейців як у Північній, так і у Південній Кореї.

у 45 відсотків мешканців Південної Кореї прізвища Кім, Лі та Пак

Здебільшого прізвище складається з одного складу, а ім’я з двох складів. Як ім’я, так і прізвище часто записуються за допомогою ханча — китайських ієрогліфів, відповідно до корейської вимови. Ханча для запису імен нині не використовується в Північній Кореї, а її використання для імен в Південній Кореї скорочено до 5038 ієрогліфів. При використанні європейських мов деякі корейці зберігають традиційний порядок написання, а інші змінюють його за європейським зразком. У Кореї жінка, вступаючи в шлюб, зазвичай зберігає дошлюбне прізвище.

У Кореї використовується всього близько 250 прізвищ. Найпоширенішими з них є Кім , Лі та Пак . Однак більшість тезок не є близькими родичами. Походження корейських прізвищ тісно пов’язане з корейською історією та географією. Існує безліч кланів, кожен з яких пов’язаний з певним місцем, як, наприклад, Кіми з Кімхе. Здебільшого кожен клан простежує свій родовід до загального пращура по чоловічій лінії.

У корейської історії використання імен змінювалося. Стародавні імена корейською мовою зустрічалися під час періоду трьох корейських держав (57 р. до н.е — 668 р. н. е.), проте у часи китайської культурної експансії, вони були витіснені іменами, що записувалися китайськими ієрогліфами. Під час правління монголів та маньчжурів правляча еліта доповнювала свої корейські імена монгольськими і маньчжурськими відповідно. Крім того, у першій половині 1940-х років японська колоніальна влада проводила широку кампанію, в ході якої корейці повинні були міняти свої прізвища та імена на японські.

Прізвища

Всього в Кореї використовується приблизно 250 прізвищ [1] . Кожне з прізвищ може носити декілька кланів ( понгван ), що ідентифікуються за географічним принципом. Наприклад, найбільш численний клан — це Кімхе Кім, тобто клан Кімів з міста Кімхе. Наприкінці XX століття в Кореї налічувалося понад 3 тисячі кланів, найбільші з яких мали сотні тисяч і мільйони людей, як, приміром Кіми з Кімхе, Лі з Чонджу і Кенджу , Паки з Міряна . Люди з одного клану вважаються кровними родичами, тому шлюби між чоловіком і жінкою з одним прізвищем і понгваном заборонені. Жінки Кореї зазвичай зберігають своє прізвище після шлюбу, проте діти отримують прізвище батька і відповідно його понгван. Згідно з традицією, кожен клан повинен публікувати своє генеалогічне дерево кожні 30 років [2] .

Основна частина корейських прізвищ складається з одного ієрогліфа, і, таким чином, з одного складу. Існує близько десятка прізвищ, які складаються з двох складів (найпоширеніше з них — Намґун ), проте вони всі розташовані за межами першої сотні в списку найбільш поширених.

Імена

Особових імен в Кореї безліч і вони практично не діляться за статевим принципом, тобто можуть належати як чоловікові, так і жінці.

Як і в Китаї, в іменах хлопчиків присутнє ім’ям покоління . Один або два ієрогліфи в імені корейця унікальні, а інші — загальні для всіх членів сім’ї одного покоління. Тому імена двоюрідних братів зазвичай мають однаковий склад (толлімча) на певному місці. У Північній Кореї імена покоління однакові для більш близьких родичів — братів і сестер.

Ім’я складається з ханча, проте записується зазвичай на ханґилі. У Північній Кореї ханча практично не використовується, але значення ієрогліфів залишилися. Наприклад, склад Чхоль (кор. 철 , 铁 ), що використовується в імені хлопчиків, означає «залізо». У Південній Кореї параграф 37 Закону про сімейний реєстр вимагає, щоб ханча в іменах вибиралася заздалегідь із визначеного списку. Якщо ханча для імені вибирається не зі списку, у сімейний реєстр воно записується хангилем. У березні 1991 року Верховний суд Південної Кореї опублікував Список ханча для використання в іменах, який дозволяє використовувати для імен в сукупності 2 854 різних ієрогліфів (і 61 альтернативну форму) [3] . У 1994, 1997, 2001 і 2005 роках цей список розширювався і тепер він складається з 5 038 дозволених ієрогліфів.

Складаються імена зазвичай з двох складів, в окремих випадках — з одного або трьох, як, наприклад, імена політиків Кім ґу, Ко Куна і Ен Кесомуна . Корейці з прізвищами, що складаються з двох складів, зазвичай мають ім’я, що складається з одного складу, як наприклад, у співачки Сомун Так .

Див. також

Корейські імена: для дівчат (жіночі), чоловічі, список

Сьогодні багато батьків хочуть назвати свого новонародженого малюка якимось незвичайним екзотичним ім’ям. Для цього вони намагаються вибирати іноземні імена. На фоні слов’янських імен корейські будуть просто унікальними. Значення корейських імен у перекладі на російську мову означає якусь людську чесноту, яка буде притаманна його власнику, наприклад, щирість, краса, чистота, мудрість, шанування старших, доброта, мужність і так далі. Для цього азіатського народу дуже важливо зміст їхніх імен, тому вони намагаються дати своїм дітям красиві корейські імена.

Зміст статті:

Цікаві факти з історії

Як і у всіх народів світу, імена корейців залежать від багатовікової історії народу і географічного розташування. У стародавні часи, коли ще існували три ранньофеодальних королівства (Пекче, Сілла і Когурьо), були і старі корейські імена. Під впливом китайської культури вони стали трансформувати і витіснятися з ужитку. Сьогодні вже ніхто не називає так своїх дітей. З’явилися гарні корейські імена дівчат та юнаків на китайський манер з поправкою на корейське вимову.

Пізніше список корейських імен додався маньчжурськими і монгольськими. Це сталося через вторгнення цих держав на територію Кореї. Правляча еліта того часу намагалася догодити завойовникам і тому з їх подачі стали називати корейських дітей маньчжурськими і монгольськими іменами. Список корейських чоловічих імен значно розширився. Корейські жіночі імена отримали нове тлумачення.

У середині минулого століття, коли Японія асимілювала Корею, колонізатори видали спеціальну постанову про заміну корейських імен і прізвищ на японські. Таким чином, вони намагалися повністю підкорити своїй волі поневолені сусідні народи.

Як записуються корейські імена

Китайські ієрогліфи становили майже половину лексики мови корейців, тому що багато слів були запозичені у цього впливового сусіда. У Північній Кореї вони вже вийшли з ужитку, а от у Південній їх використовують досі для написання корейських імен дівчат і хлопців. Єдино, кількість цих китайських ієрогліфів скоротили до 5038 штук. Незважаючи на традиції починаючи з 80-х років ХХ століття, пішла тенденція називати немовлят чисто корейськими словами. У сімейних генеалогічних архівах намагаються записувати корейські чоловічі імена і корейські жіночі імена як на національній мові, так і традиційними китайськими ієрогліфами.

В основному кожне корейське ім’я складається з двох складів. Дуже рідко воно складається з трьох-або одного складу. У Кореї прийнято у всіх офіційних документах вказувати спочатку прізвище, а потім ім’я. При використанні англійської, французької або іншого європейського мови багато корейців зберігають порядок слів при перекладі. У Кореї не прийнято звертатися до малознайомої людини за особистим імені. Це є грубим порушенням.

Жіночі корейські імена

Щоб правильно підібрати ім’я своєї дочки зі списку жіночих корейських імен, багато дбайливі батьки враховують при цьому дату і час народження дитини. На Сході цьому приділяється особлива увага. Вважається що ця інформація впливає на всю подальшу долю людини. Для складання корейських імен для дівчаток можуть бути використані наступні ієрогліфи:

• «Мі». Означає краса.
• «Хва». У перекладі на російську мову «квітка»
• «Чон». Значення – щирість.

Для складання красивих корейських імен дівчат можуть бути використані і суто національні слова, наприклад, Ханиль – означає «небо» і Ісиль – перекладатися як чистота.

Популярні корейські імена дівчат та їх значення:

1. Біч. Трактується як «нефрит».
2. Бао. У перекладі на російську мову – «захист».
3. Ван. Означає «хмара».
4. Дунг. Перекладатися як «хоробра».
5. Джин-Хо. Сенс імені «дорогоцінний озеро».
6. Джунг. Трактується як «любов».
7. Йунг. Має два значення «вічна» і «процвітаюча».
8. Куй. Має переклад «дорогоцінна».
9. Кім. Мається на увазі «золота».
10. Лан. Означає «мирна».
11. Ліен. По-русски – «лотос».
12. Мей. Має сенс «квітка».
13. Монкуті. Означає «корона».
14. Нгует. Трактується як «місяць».
15. Пуонг. Смислове значення слова «фенікс».
16. Ту. Так корейці називають «зірку».
17. Трей. У перекладі «устриця».
18. Тієн. Має сенс «дух» або «фея».
19. Тхай. Перекладатися як «Дружня».
20. Тхуан. Означає «приборкана».
21. Хйун. Трактується як «мудра».
22. Хонг. Смислове значення «троянда».
23. Чау. По-русски «перли».
24. Юонг. Мається на увазі «хоробрість».

Чоловічі корейські імена

Корейські імена для хлопчиків мають індивідуальні значення. Вони висловлюють сподівання батьків на свого сина. Для складання корейських чоловічих імен часто використовуються наступні ієрогліфи: