Як подивитися на що витрачається інтернет-йота

Більшість людей сприймає інтернет, як щось буденне. На кшталт води, газу або електроенергії. Проте це справжнє диво. Завдяки йому ми працюємо, навчаємося, відпочиваємо, оплачуємо рахунки, здійснюємо покупки.

Як працює мережа інтернет, що це, чи може зникнути, яке в нього майбутнє. Розбираємося нижче.

Що таке інтернет

Інтернет — це мільярди комп’ютерів, планшетів, смартфонів, з’єднаних між собою. Назва інтернет в перекладі означає «міжмережжя», або «мережа мереж».
Його називають всесвітньою павутиною. Насправді це не тотожні поняття. Всесвітня павутина насамперед www — World Wide Web, тобто всі сайти, пов’язані між собою гіперпосиланнями.

Уявіть кровоносну систему людини: є великі артерії, від них відходять судини, від них інші, та аж до найтонших капілярів. Так само влаштований глобальний інтернет. Його база — величезні магістральні кабелі під землею та на дні океану, прокладені на мільйони кілометрів. Наприклад, довжина кабелю Pacific Crossing-1, який зʼєднує США та Японію, сягає 21 000 км. На кораблі таку відстань можна подолати приблизно за 20 днів. А даним потрібні лише мілісекунди. Для передачі інформації через підводні кабелі використовують лазери.

Інтернет-кабелі, прокладені на дні океану

Магістралі належать провайдерам першого рівня (TIER 1), яких існує понад десять. Підводні кабелі з’єднують країни та континенти через великі точки обміну даними або ж ексчейнджі. Через них під’єднуються провайдери другого рівня — національні оператори, які працюють всередині країни. На третьому рівні — регіональні та міські. Вони прокладають менші кабелі до конкретного району та встановлюють в будинку розподільний маршрутизатор, який надсилає дані між точками доступу. У маршрутизатор вставляють дріт, який тягнуть до модема (роутера) у квартирі.

Є ще бездротовий інтернет — Wi-Fi, однак забезпечує локальне з’єднання. Тобто сигнал буде безпосередньо біля роутера.

Є мобільний. Працює будь-де, головна умова — наявність поруч базової станції. Проте чим далі від великих міст, тим їх менше.

Існує ще супутниковий. Функціонує завдяки супутникам, які обертаються навколо Землі на висоті понад 35 тисяч кілометрів. Працює у будь-якій точці Землі, навіть там, де немає провайдерів та мобільних операторів. Але супутниковий повільніший у порівнянні з дротовим. Тож головні артерії мережі — підводні кабелі, бо вони забезпечують найбільшу швидкість та надійність сигналу.

Як працює інтернет

За допомогою комп’ютерів. Зазвичай їх поділяють на клієнти та сервери. Клієнти — комп’ютери, ноутбуки, смартфони. Сервери — також ПК, тільки без монітора та клавіатури. Проте вони мають місткі жорсткі диски із терабайтами пам’яті та потужні процесори. На них зберігається та інформація, яку люди споживають через internet. Водночас комп’ютер за допомогою спеціального софту також можна вважати сервером. Бо будь-який сайт — лише набір файлів на жорсткому диску.

Коли ми щось гуглимо, наш комп’ютер робить запит іншому, надсилаючи пакети даних. Той відповідає, а наш ПК виводить цю відповідь на екран. Тож вбиваючи адресу в Google, або будь-якому іншому браузері, ми ніби телефонуємо.

У кожного веб сервера подібно до телефонії є свій номер — IP. Складається із чотирьох груп чисел, розділених крапкою.Такий стандарт має назву IPv4, був основним до недавнього часу, бо айпі-адреси вже закінчилися (зараз їх 4,2 млрд). На заміну IPv4 розробили протокол IPv6, який містить більшу кількістю цифр, щоб номерів вистачило на всіх.

Порівняння протоколу IPv4 та IPv6

Оскільки таких пар «IP — домен» велика кількість, то браузер не може всіх їх знати, а тому звертається за допомогою до DNS-сервера, який працює подібно до адресної книги. Отримавши запит від браузера, сервер відправляє у відповідь запитану вебсторінку або помилку.

Чи може зникнути інтернет

Відповідь ― ні. Немає центрального кабеля, який потрібно перерізати, немає головної вилки, яку потрібно висмикнути. Проте тимчасово вивести із ладу деякі ділянки можна. Найбільш вразливі компоненти — підводні магістралі. Розриви відбуваються регулярно через підводні землетруси, корабельні якорі та укуси акул. Пошкодження може бути навмисним. Наприклад, у 2011 році 75-річна жінка залишила без інтернету майже всю Вірменію. Вона перерізала кабель, щоб поцупити.

У 2017 році російські підводні човни різко збільшили активність навколо підводних кабелів, які з’єднують Європу та Північну Америку. Якби росія перерізала всі або більшу частину кабелів у Тихому та Атлантичному океанах, інтернет би не зник. Однак США могли стати ізольованими від європейських союзників по НАТО.

Ще один сценарій ліквідації інтернет мережі — водночас зламати всі 13 DNS-серверів, які існують у світі. В теорії, якщо залишити їх без живлення, фізично знищити, тоді більшість комп’ютерів не змогли б знайти одне одного.

Інший приклад — електромагнітний імпульс через великий сонячний спалах. Найбільшої шкоди завдасть астероїд чи термоядерна війна.

Web-еволюція та інтернет-технології

До 90-х ми мали Web 0.0. Тоді лише створювали та налагоджували оптимальні зв’язки. На початку 90-х сформувався Web 1.0. Користувачів було мало, а мережу наповнювали сайти-візитівки. На початку 2000-х з’явилися перші блоги та почалася епоха Web 2.0. Користувачі могли вже не лише споживати контент, а й створювати.

Через 20 років з’явилися соцмережі різного формату, стрімінгові сервіси, голосовий пошук, крипта. Ютуб починався як відеохостинг для коротких відео мінімальної якості, а зараз туди можна заливати 12 годин контенту з роздільною здатністю 8К.

Новий користувацький досвід подарували хмарні сервіси. Наприклад, Google Docs, Google Drive. Зараз не потрібно засмічувати свій комп’ютер різноманітними документами, все можна зберігати онлайн та працювати із будь-якого пристрою через свої логін та пароль.

Почалася ера Web 3.0. Якою вона буде? Розумні годинники, пилосмоки, холодильники, будинки — наше сьогодення. Таких обʼєднаних між собою речей ставатиме все більше, їхній зв’язок буде міцнішим, а функціонал та користь для людини — ширшими та більшими. Завдяки хмарним сервісам.

На пристрої буде мінімум софту. Він зможе працювати на найслабшому «залізі», а всі обчислювальні процеси відбуватимуться у хмарі. Уявіть, ліжко, кавоварка та автомобіль під’єднані до однієї мережі. Вони знають ваш режим, коли ви встаєте та їдете на роботу. Ось вам горнятко кави без зайвих команд та авто із комфортною температурою у салоні та улюбленим треком у програвачі.

Умовна Siri, завдяки машинному навчанню, стане вашим особистим асистентом. Вона розумітиме контекст, зчитуватиме іронію, вгадуватиме ваш настрій. Бо мільярди пристроїв збиратимуть дані, блокчейн зберігатиме їх, семантична павутина — розбиватиме на категорії, а алгоритми штучного інтелекту аналізуватимуть.

Голосування відбуватимуться у блокчейн-системах. Тож маніпуляції на виборчих дільницях та помилки у підрахунках стануть експонатами у музеї недоброчесної політики. Усі непублічні дані будуть зашифровані та зберігатимуться у сховищах. Без ключа нікому не вдасться розшифрувати вашу медкарту або особисте листування.

Раніше ми розповідали як виник інтернет, яку назву мала перша комп’ютерна мережа та як вона розвивалася в Україні.

Скільки часу ми витрачаємо на Інтернет?

Інтернет – річ, без якої ми, люди третього тисячоліття, просто неможливі. Чи могли наші дідусі уявити, що їхні нащадки купуватимуть їжу та одяг, навіть не виходячи з дому, що на зміну звичайним листам прийдуть листи в електронному вигляді.
Погодьтесь, подеколи ми і самі не помічаємо, як рука тягнеться ввімкнути ноутбук та подивитися нові фото друзів у «В Контакте». Це вже, немов рефлекс. Але, чи часто задумуємось ми, скільки часу забирає у нас Інтернет та як це відбувається?

Згідно з дослідженнями веб-дизайн компанії «Go-Gulf», земляни разом провели в режимі «онлайн» вже 4 мільйони років. Понад 30% населення планети є користувачами Інтернету. У Великобританії таких 85%, в Індії – всього 7,5 %. 92% інтернет-користувачів використовують Інтернет для відправки електронної пошти і для використання пошукових систем, 83% – для отримання більш детальної інформації, пов’язаної зі здоров’ям або хобі, 81% – для отримання інформації про погоду, 78% – для отримання інформації про нові продукти, 76% – для читання новин, 72% – для розваги і 71% – для покупок в інтернет-магазинах.

Як виявилося, користування соціальними мережами – це найбільш “трудомістка робота” для користувачів Інтернету. Звичайний користувач Інтернету витрачає близько 22% свого часу на сайтах соціальних мереж. Цікавим є той факт, що звичайний користувач Facebook «просиджує» там близько 7 годин, 45 хвилин і 49 секунд на місяць. У цій же соціальній мережі відбувається близько 800 мільйонів оновлень щодня. Бразильці мають у соцмережах найбільше друзів – в середньому 481 друг на одного користувача, в той час як японці найменше – в середньому всього 29 друзів.

Важко повірити, але загальна тривалість відео, що щохвилини завантажують на YouTube, становить 60 годин, а в Google щодня надходить більше 1 мільярда запитів.

На тему використання соцмереж я провела власне опитування серед підлітків. Більшості з них було важко відповісти, скільки разів на день вони користуються соціальними мережами. Деякі респонденти жартом відповіли, що навіть не можуть порахувати до такого числа, характеризуючи свій стан як «вічний онлайн». Виявилося, що без «Вконтакте» підлітки можуть протриматися в середньому тиждень. Коли немає Інтернету, вони, здебільшого, дивляться телевізор, читають книги, йдуть гуляти з друзями, деякі навіть пишуть вірші.

Інтернет – річ, безсумнівно, корисна. Проте не забуваймо, що вона здатна викликати неабияку залежність. Я не належу до категорії людей, які критично ставляться до соціальних мереж або зневажають тих, хто щодня користується Інтернетом і навіть заробляє цим. Але все ж я пораджу вам: занурюючись у світ віртуальний, ніколи не забувайте про реальне життя. Адже в ньому набагато більше емоцій та барв.